ОБЩИЙ РОД КРАСОВСКИХ

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

КРАСОВСКИЕ. Малороссийский дворянский род. Полтавская губерния.

Моя почта для родственников. marina_sobol7@ukr.net

Неисповедимы пути исследователя своей родословной. )

Начала исследование нашего рода Красовских с поиска Красовского Владимира - студента Одесского Новороссийского Университета в 1904 году .
В его Личном деле обнаружилась неизвестная нам ранее женская ветвь рода Толкушкиных.
Вынесла этот поиск в отдельную тему.

Здесь же обнаружилась еще одна интереснейшая веточка рода - Музыченко.

------------
И не так давно, всего пару месяцев назад редкая находка. Родовое дерево Красовских.

Прародитель Семен Красовский , сотник Ирклеевской сотни Переяславского полка.

Темку пополняю по мере нахождения новой информации. Поэтому логики в ней пока не прослеживается , надеюсь, в будущем все сложится в полную картину родовой истории .

-----------

Родовое дерево наших Красовских.

В 1782 году записаны в дворянство Переяславского уезда, затем Городисткого уезда. В 1790 году в дворянство Золотоношского уезда.

1. Красовский Иван- из волынских православных шляхтичей, упом. 1649. ум. в мае 1659 года.

2. Степан Иванович - сотник Козелецкой сотни упом. в 1662 г.

3. Семен Степанович - родоначальник Ирклеевского рода Красовских, сотник (1718-1719; 1721; 1725; 1727-1729, н.)
внучка ирклеевского сотника Тараса Велбинского.
4. Остап Семенович ( около 1710 - 25 июля 1780) - обшитованный значковой товарищ житель Загородиский - упоминается в 1730,
1731, 1745, 1774, 1780 годах.

5. Петр Евстафиев 2-ой - около 1753-1762 г.р.,сотенний атаман,уволенный от службы корнет, упом. 1782, 1786, 1789, 1790.

6. Осип ( Иосиф) Петров - род. в 1806 - упом. в 1832 годах. Золотоноша.

7.Георгий Иосифович - популярный педагог, начальник Ореховского (в Таврической губ.)., училища.
Жена: Анна Федорова.

Красовский В. Г.

8. Владимир Георгиевич - (1884 г. - около 1917), г. Орехов ,студент Одесского Новороссийского университета.
Жена: Зиновья Петровна Толкушкина ( 1883-1961)
9. Анна Владимировна -1910 г.р.. г. Одесса.
В этой ветке род Красовских прервался.

10.

1934 г.р.
11.

1962 г.р.
12.

1986 и 1989 г.р.

И моя искренняя благодарность всем Вам, помогающим мне в этом поиске !

Гетман Брюховецкий. Часть II
Борис Будник

... Нащокин доносил (в июле), что договору о перемирии сильно помешали козаки, которые стоят иод Гомелем, распустили войну и в дальние литовские места, везде пленят народ. Польские комиссары на съездах говорили, что козаки нарочно нарушают договор о прекращении военных действий: им не хочется мира, чтоб быть всегда в своевольстве, а не под началом на своих пашнях работать.
«Свыше человеческой мысли», по выражению Нащокина, комиссары согласились уступить Киев на два года. Виновником этой уступчивости был правобережный гетман Петро Дорошенко. Еще 20 февраля 1666 года под городом Лысенкою Дорошенко предложил старшине (без черни) всех ляхов выслать из Украйны в Польшу, самим со всеми заднепровскими городами приклониться к хану крымскому и по весне идти с ордою на восточную сторону; если ляхи не пойдут добровольно, то бить их, потому что поляки берут стацию многую и налоги чинят великие, а от московских ратных людей и от восточных козаков не защищают; стаций и хлеба на западной стороне давать нечего: уже три года хлеба не сеяли. Поднялся крик от старшины Серденева полка на Дорошенка. «Ты татарский гетман, татарами поставлен, а не Войском выбран; мы все поедем к королю». «Хоть сейчас поезжайте к королю, — отвечал Дорошенко, — вы мне не угрозите, я вас не боюсь; вы меня называете не гетманом: для чего же стации у меня просите? Королевского войска и вас нам не прокормить, только себя погубить». При этих словах Дорошенко положил булаву в знак, что отказывается от гетманства, и пошел в город. Но полковники и старшина догнали его, привели в раду и по-прежнему провозгласили гетманом. Дорошенко дал знать в Крым и Константинополь, что Украйна в воле султана и хана, и вот пришел приказ из Константинополя новому крымскому хану Адиль-Гирею (сменившему Магмет-Гирея весною 1666 года), чтоб шел воевать короля польского. В сентябре толпы татар нагрянули на Украйну под начальством нурадина Девлет-Гирея. Царевич остановился под Крыловом и отсюда разослал загоны за Днепр под Переяславль, Нежин и другие черкасские города и вывел пленных тысяч с пять. Схвативши эту добычу с восточного царского берега, нурадин отошел под Умань, два месяца кормил здесь лошадей, соединился с козаками и двинулся на короля. Под Межибожьем встретил он полковников польских Маховского и Красовского с 2000 гусар, рейтар, шляхты и драгунов: все это полегло на месте или было взято в плен, Маховского в оковах привезли в Крым. После победы татары и козаки рассыпались за добычею под Львовом, Люблином, Каменцом, побрали в плен шляхты, жен и детей, подданных их и жидов до 100000, а по рассказам польских пленников — 40000. Татары брали пленных, но козаки Петра Дорошенко этим не довольствовались: они вырезывали груди у женщин, били до смерти младенцев. После этого Дорошенку уже не было возврата к королю. Чтоб не бояться мести от поляков, он хотел сдавить их с двух сторон: в Крым явились от него посланники — браславский полковник Михайла Зеленский и Данила, сын Грицка Лесницкого, хлопотать, чтоб Адиль-Гирей помирился с государем московским, не допускал его до мира с польским королем, чтоб воевать Польшу вместе с Москвою. Пленный боярин Шереметев получил такое письмо от Зеленского: «Ради бы были против давнего желательства и приятства вашу милость навестить и поклон нижайший отдать, но нам запрещено, для чего письменно вашу милость посещаем; потом желаем, чтоб против стародавности на Руси могли вашу милость видеть, даст бог, вскоре: когда уж с ляхами вновь в неприязни пребываем, тогда господь в соединение христиан сведет». Но если Дорошенко хлопотал о том, чтоб не допустить царя до мира с Польшею, то поляки должны были хлопотать о противном, и благодаря этому Киев остался за Москвою...

https://www.proza.ru/2012/11/23/1476

Помещики в м. Гоголев - это в основном, местечковые дворяне из казачьих старшин, из крупных казачьих фамилий. Именно они представляли правящую элиту местечка. Лишь единицы принадлежали к распространённым известным родам, как например Афендики или Красовские.

https://forum.vgd.ru/post/21/51523/p1494471.htm#pp1494471

marishka-sobol
По Вашей просьбе все, что у меня есть.

Источник у меня не указан, но это кажется отсюда
http://unikum.asyan.org/1700.%...tml?page=4
1770.
В Валках вместо стараго храма св. Николая начали строить новый каменный. Престол в честь святителя освящен в 1775 г. (Ф. II, 192).
В Рябушках при Ольшане лебед. у. среди густого леса, остатки котораго видны поныне, жил хутором козак Рябушка.
Помещик Ив. Красовский построил первую церковь, освященную в честь Предтечи в 1771 году. Дети его отличались благочестием; Александр завещал все свое состояние бедным, а Афанасий умер в чине полнаго генерала и погребен в Киево-Печерской лавре (Ф. III, 467-472).

Кривошея Володимир
ШЛЯХТА ЯК СОЮЗНИК КОЗАЦТВА НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ СЕРЕДИНИ XVII СТ.

У квітні 1638 р. розглядалася справа між Салтиками, воєводою брацлавським Потоцького, Петра-Олександра Красовського і Годлевського за наїзд на містечко Дівиця [68, с. 724]. 3 березня 1645 р. бернардини вели боротьбу з Мацеєм Красовським [68, с. 697]. Іван Красовський – козак сотні Сосницької (1649) [3, с. 484], сотник сосницький (1651).
Став писарем полковим Чернігівського полку. Після смерті його самого та його сина Петра 5 червня 1659 р. сейм у Варшаві затвердив за козацьким старшиною Йосипом Красовським Волинку [138, с. 566].
Відомі сини останнього Самійло, Михайло, Хома, Самійло, Андрій, Олександр. Можливо, що Йосип був братом Івану. Крім того, відомо, що Яків Красовський був сотником обухівським Київського полку (1649) [3, с. 301].
.................................
68. Руська (Волинська) метрика. Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства) 1569 – 1673. Передмова П. Кеннеді Грімстед. – К., 2002.

3. Реєстр Війська Запорозького 1649 року. – К., 1995.

138. Модзалевский В. Малороссийский родословник. – Т. ІІ. – К., 1910.

Реестр 1756 г.

Калниболотськый курень. Атаман Федир Сохацкый

86.Матвей Красовськый

Канивськый курень. Атаман Матвий Шкура

100.Антин Красовський

Мышастовськый курень . Атаман Онисько Вил

46.Василь Красовськый

148.Мусий Красовськый

Студенова Л. "Ось де, люди, наша слава"
Скачать можно здесь

http://www.gorod.cn.ua/city/kn...achat.html

Отрывок о Красовских. В ее книге есть еще упоминания

.............Новий гетьман Іван Скоропадський своїм універсалом від 1 лютого 1710 р. передав Роїще осавулу полковому Чернігівському Михайлові Осиповичу Красовському. У 1730 р. село на¬лежало його синові, значковому товаришу Павлові Красовському, а приблизно з 1738 р. – осавулу полковому Чернігівському Єлисею Філоновичу Рашку. У цей період у Роїще мешкали 52 козацькі сім'ї.
У 1763 р. за універсалом гетьмана Кирила Розумовського Україну було поділено на повіти. Роїще увійшло до складу Черні¬гівського повіту. Після скасування Гетьманщини 1764 р. село опинилося під владою Росії. На козаків підпомічників було накла¬дено рубльовий збір. Раніше вони платили його разом із селянами на утримання війська.
З 1767 р. Роїще – володіння значкового товариша Якова Красовського. На початок 70-х років тут мешкало 566 мужчин і 555 жінок. З 1781 р. у селі господарював Петро Красовський – теж значковий товариш. А Слобода належала Івану, Павлу, Степану, Осипу Рашевським і Петру Григоровичу.
Перепис козаків, здійснений відповідно до наказу Катерини II від 29 листопада 1781 р., засвідчив, що у селі мешкало 310 козацьких душ. За даними Олександра Ляшева, козаки тоді жили лише в Роїщі. В Слободі їх не виявлено. На основі використаних документів Центрального державного історичного архіву України дослідник дійшов висновку: "У 1781 р. частка козаків віком 20-34 роки складала 33,3%, а частка козаків старіше 40 років – 21,7% від загальної кількості. Тобто, у XVIII ст. козацтво с Роїще було молодим, життєдіяльним та повним енергії до праці для приватної та суспільної користі."

.....Нащадків Білоусівського сотника (бл.1700 і 1722) і полкового осавула Чернігівського (1710-1716) Михайла Осиповича Красовського, якому універсалом гетьмана Скоропадського від 19 січня 1711 р. подаровані села Роїще і Скоринець, знаходимо у с Козероги. Міцними поміщиками тут були Михайло Іванович та Іван Іванович Красовські.
Садиба у Шестовицях належала Івану Михайловичу Красовському.
Ще одного Красовського зустрічаємо в с Новий Білоус. Родовий маєток належав Миколі Григоровичу Красовському, народженому тут 1821 р. Під час проведення селянської реформи 1861 року він обіймав посаду мирового посередника. Із введенням земських установ – член Чернігівської повітової управи і нарешті – голова межової комісії, залишаючись на цій посаді до завершення межування землі у Чернігівському повіті. Помер 20 березня 1898 р. у Чернігові

.................За даними краєзнавця Віри Зайченко, у 1740 р. Грембецькі продали частину своїх ґрунттів Красовським

..............Серед інших землевласників у Новому Білоусі зустрічаються родини Михайла Йосиповича Красовського – сотника Чернігівського полку.

Олександр Ляшев. Роїще – село, сотенне містечко. історико-етнографічний нарис

19 січня(1 лютого) 1710 р. універсалом Івана Скоропадського с.Роїще було надане Михайлу Красовському:
“Пресвітлійшого і державнішого великого госу-даря нашого його царської священнішої величності вій-ська Запорізького обох сторін Дніпра гетьман Іван Ско-ропадський.
Його ж царської пресвітлої величності війська Запорізького пану полковнику чернігівському з старши-ною його полковою, сотникам, отаманам міським та сільським зі всім старшим та меншим товариством, та-кож війтам зі всіма посполитими людьми, полку того обивателями, і кому б, колвек, о тім знати належить, сим нашим універсалом ознаймуєм: що пан Михайло Красовський, есаул чернігівський, в заміну села Старих Борович та слободки Андрушевич, з ласки військової, собі наданих, котрі за виданням преможної монаршої його царської пресвітлої величності грамоти та нашого універсалу відійшли на пана полковника чернігівського, просив нас в наданні села сотенного Роїщ і села Скоренца, що в полковій чернігівській сотні. Ми, тоді, гетьман, знаючи його, пана Михаїла Красовського, перед урядом його есаульства полкового чернігівського в війську Запорізьким і на уряді вже в полку чернігівськім тепер охоче ронячиєся послуги, і бачачи його здібність і до більших військових прислуг бути слушному, тому його прошенню не відмовивши, надаємо ті два села Роїще та Скоренець зо всім до них належащими угіддями, дозволяючи йому всякі з їх повинності та пожитки відбирати, так пильно крепостю і повагою сього нашого універсала варуєм, аби в спокійному тих селі володінні і в заживанню з них належних користей, а нині сам пан полковник з старшиною полковою чернігівською, і не інший хто з войськових та посполитих людей жодної йому не смів і не важився чинити перешкоди, війти, зась, пом’янутих сіл Роїща та Скоренця з посполитими людьми (окрім козаків, які непорушне при своїх вольностях заховані бути мають) щоб йому, пану Красовському, всяку підданську повинність та послушенство віддавали, мати хочемо і наказуємо.(48)”

48. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полку 1729-1730 гг. - №3.- С.349.

У 1767р. Роїще належало значковому військово-му товаришу Якову Красовському, а Слобода вдові Д.Затиркевича. До цього часу відносяться перші відомо-сті про кількість мешканців села, 1770р. вона складала 566 чоловіків та 555 жінок (проте ця цифра була дещо меншою, тому як це взята кількість прихожан Михай-лівського храму с.Роїще, до якого могли ходити прихо-жани і з оточуючих сіл).
У 1781р. Роїще належало значковому військово-му товаришу П.Красовському, а Слобода Івану, Павлу, Степану та Осипу Рашевським і Петру Григоровичу.

Успехов!

КРЕСТОПРИВОДНАЯ КНИГА
ШЛЯХТЫ ВЕЛИКОГО КНЯЖЕСТВА ЛИТОВСКОГО 1655 Г.
/л. 77/ Лета 7164 го октября в 17 день по государеву цареву и великого князя Алексея Михайловича всеа Великия и Малыя и Белыя Росии самодержца указу и по грамоте в Ковну к боярину и воеводам ко князю Семену Андреевичю Урусову с товарыщи велено писать к Жмотцкой шляхте и в Виленской, и в Ковенской, и в Гроденской, и в ыные поветы к шляхте ж и мящаном, и к поветовым людям, чтоб великого государя нашаго, его царьскаго величества милости поискали, ему, великому государю добили челом /л. 77 об./ и были б под ево государевою высокою рукою во веки неотступно, а к ним его царскаго величества милость будет свыше королевскаго и прав и вольностей их ни в чем нарушить не велит. Да и сверх того пожалует, смотря по их к нему, великому государю, службе и раденью. И по государеву цареву и великого князя Алексея Михайловича всеа Великия и Малыя и Белыя Росии самодержца указу боярин и воеводы (Так в тексте) князь Семен Андреевичь Урусов с товарыщи в нынешнем /л. 78/ во 164-м году в розных месяцах и числех, в розные городы и в поветы к чиновным людям и к шляхте, и к мещаном, и к поветовым всяких чинов людям против государева указу писали, а коих городов и поветов чиновные люди и шляхта, на ево государево имя приезжая в полки, [52] крест ему, великому государю, целовали и учинились под ево государевою высокою рукою. И тем почином имяна писаны в сих книгах с отцы и с прозвищи по поветом.

.....
Шляхта розных поветов

/л. 169/ Любетцкой шляхтич
Мазырскаго (исправлено из: Пазырскаго) повету

Марко Козимеров сын Войтеховичь Красовский

ЗАПИСНЫЕ ВОТЧИННЫЕ КНИГИ ПОМЕСТНОГО ПРИКАЗА 1626-1657 гг.
А. В. Антонов

Записные вотчинные книги появились на рубеже 50-60-х гг. XVI в. в связи с возложенной на Поместный приказ функцией контроля за движением феодальной собственности. Книги регистрируют светские земельные сделки, как правило, фиксирующие переход владений в другой род (акты купли-продажи, заклада, завещания, передачи в приданое и другие) и представляют собою довольно сложный но составу комплекс. Они состоят из копий челобитных заинтересованных лиц, приказных памятей, текущих выписок, актов и других документальных материалов. В настоящее время в Российском государственном архиве древних актов (РГАДА) в фонде Поместного приказа (Ф. 1209) хранится 46 таких книг за 1626—1657 гг. и около 150 книг за 1678—1748 гг.(1)
.......................
Красовский Лаврентий Петров сын
........................

В.В. Кривошея Казацкая элита Гетманщины. 2008

- Покозачену Сосницю очолювали Михайло Жураківський (1649), а потім Іван Красовський (1651). Ще 25 лютого 1633 р. король надав Волинку на р. Волинці Юрію Красовському [827, 676]. Мабуть, його син любецький шляхтич Іван Красовський став козаком Сосницької сотні (1649) [823, 484], а потім і її сотником (1651), пізніше — писарем полковим Чернігівського полку. Від Красовського сотню прийняв Сава Філонович (1654),
827. Руська (Волинська) метрика. Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське,
Брацлавське, Чернігівське воєводства) 1569–1673. Передмова П.Кеннеді Грімстед. — К., 2002. — 983 с.
http://archeos.org.ua/wp-conte...%D0%B0.pdf

Смотрите Акты от 26.III.1613, 25.II.1633, 16.IV.1638, 3.III.1645,
А также в указателе: Andrij Krasovs\kyj, ihumen Kyrylivs\koho monastyrа XIX, 35
Krasovs\kyj Macej Krasovs\kyj Oleksandr Petro Krasovs\kyj Юрий Krasuskyj Vojtex

- 4 липня 1658 р. Станіслав Кохановський записав хутір Гучин своєму зятю Карпу Мокрієвичу і донці Ганні [1242, 570], власність Кохановського с. Білоус Євтухов як придане потрапило до роду Грембецьких, с. Листвин дісталося онуку Самійлу Мокрієвичу, с. Білоус перейшло згодом до Красовських [731, 35].

Серед козаків у Сосницькій сотні і далі користувалися впливом Красовські. 5 червня 1659 р. сейм у Варшаві затвердив за козацьким старшиною Йосипом Красовським Волинку [1241, 566].

Головним плацдармом Виговських стали території їхньої батьківщини Овруччини і українськобілоруське порубіжжя. Данило Виговський став полковником бихівським, Костянтин — пінським і турівським, Василь — овруцьким. На його боці була шляхта Овруцького повіту (ще у 1651 р. повітову корогву очолював місцевий староста полковник Владислав Немирич (ротмістр Криштоф Третяк, поручик Ян Стецький, хо
рунжий Самуель Стецький). У корогві Юрія Немирича служили поручик Модлишевський, хорунжий Красовський, шляхтичі Стецький, Липлявський, Пузиревич, Крентовський, Домбровський, Коркошка, Тушовський [804, № 19, 14].

У Козельці відомі два сотники Гнат Кизимовський (шляхтич гербу «Домброва» [1162, 71]) і Степан Красовський,

На чолі Білоусівської сотни — Семен Товстоліс, Василь Корсун, Василь Красовський....

Іркліївськой— Семен Красовський

Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В.
Неурядова старшина
Гетьманщини. Киев. 2009

Джулай Степан Іванович (1700–1760) – сотник наказний (1726, 1737), городовий отаман (1746–1750), значковий товариш Переяславського полку. Д.: Єфросинія Семенівна Красовська, онука значкового товариша Андрія Петрова, правнучка сотника Тараса Велбін ського

Красовський Антип – значковий товариш Чернігівського полку (1737).

Красовський Василь Дмитрович – служив з 1760/1765 р., отаман сотенний (1768.8.12. – 1771), значковий товариш (1771.31.01. – 1773), сотник білоусівський (1773.24.01. – 1783). Бунчуковий товариш у Чернігівському полку (1782.26.07. – 1787 – ?). Був у турецькому поході, на форпостах. Мав 11 підданих в Білоусівській сотні при хуторі Слободка Чернича та в полковій сотні в д. Скоринці – 5. Мав маєтність у
с. Загородище Городиського повіту. Д.: Ірина Павлівна Мокрієвич, донька бунчукового товариша, мали доньок Лизавету, Євдокію, Софію, Гафію (1780).

Красовський Василь Якович – службу розпочав 1777 р. полковим канцеляристом в Чернігівській полковій канцелярії, отаман сотенний (? – 1783), військовий товариш Чернігівського полку (з 1783.20.09). Мав маєтність у с. Роїще, 132 підданих. Д.: Марія NN.

Красовський Дмитро Михайлович (1710 – 1779 – ?) –службу розпочав значковим товаришем Чернігівського полку (1739–1763). 1739 р. був на городових чернігівських роботах, 1743 р. – на роботах по ремоту мостів в Батурині, 1757 р. – при ландміліційному полку комісаром, 1756–1759 рр. – при Астраханському гренадерському полку комісаром. Здійснив обмін з Чернігівським кафедральним монастирем ріллі в урочищі Іваничі на землі в урочищі Грузському. Мешкав у с. Євтуховому Білоусі, де мав 5 підданних, в хуторі 2, в полковій сотні 11
хат (д. Скоринці). Мав у с. Євтуховому Білоусі 4 двори посполитих (1741). Абшитований з 1763 р.

Красовський Іван – значковий товариш (1790). Мав 13 підданих в Городницькому повіті. Д.: Параска Семенівна Лопутко, донька дворяниа.

Красовський Іван Дмитрович (? – 1770.11.) – службу розпочав значковим товаришем Чернігівського полку (22 квітня 1763 – 1770), сотник городницький (5 березня – листопад 1770). Д.: Горпина NN. 1795 р. мала у с. Новому Білоусі 7 підданних, у с. Скоринець – 14.

Красовський Михайло (1710 – 1766 – ?) – значковий товариш у Чернігівському полку (з 1739), військовий то-
вариш (з 11 липня 1760), бунчуковий товариш (з 1765).

Красовський Остап Семенович – син сотника наказного іркліївського, козак іркліївський, який у 1739 р. просив про надання універсалу з підтвердженням права власності на млин у с. Загородищі. Абшитований значковий товариш (1774).

Красовський Павло Михайлович – син осавула полкового чернігівського, козак, значковий товариш Чернігівського полку (1724 – 1747 – ?). Тримав 10 дворів у с. Роїщі і 3 двори у с. Євтухів Білоус (материзна). 1731 р. продав ґрунти у с. Білоусі Миколі Гладкому і Григорію Волевачу. 5 травня 1740 р. купив з братами Яковом і Дмитром там же ґрунти у Федора і Василя Грембецьких. Мав підданних у с. Білоусі Євтуховому
3 малоґрунтових, 3 убогих, в Роїщі шинок (1732), підсусідків у с. Велика Весь (1738), у д. Скориках 1 двір малоґрунтовий, 4 убогих (1739), 4 двори у с. Євтуховому Білоусі, у с. Роїще 5 дворів посполитих, мав двір житловий у с. Євтуховому Білоусі (1739), 4 посполитих двори у с. Євтуховому Білоусі та житловий свій, 8 дворів посполитих у с. Роїще (1740), 2 двори посполитих та 1 двір підсусідків у с. Євтуховий Білоус
(1743), двір приїжджий у с. Толочках Любецької сотні (1747). Власник і мешканець с. Скорінець, де 1753 р. продав 4 двори підданних бунчуковому товаришу Миколі Тризні. Склав заповiт 1753 р. Д.: 1) NNN,
2) Настасія NN (? – 1735 – 1780 – ?).

Красовський Павло Остапович – з шляхетства, син абшитованого значкового товариша. Службу розпочав з березня 1773 р., значковий товариш (березень 1773 – 1783), військовий товариш (1783 – 1784 – ?). Мав 1781 р. «плотина съ однимъ амбаромъ объ одномъ коле» в Роїщі.

Красовський Петро Остапович – син абшитованого значкового товаиша, службу розпочав в з січня 1771 р. при Переяславській полковій канцелярії, брав участь в багатьох закордонних походах. Отаман сотенний вакансовий. Абшитований військовий товариш (1775). Д.: N Іванівна Забіла, донька козака Іркліївської сотні. Мали синів Федора, Івана, Якова.

Красовський Петро Якимович (? – ран. 1781) – з 1734 р. на місце батька значковий товариш Чернігівського полку (1740 – 1779 – ?). Мав володіння у сс. Красковському та Мисах (1753). Д.: Ірина Миколаївна N (1722 – 1782 – ?).

Красовський Петро Якович (1755 – ?) – з чиновничих дітей, службу розпочав 10 травня 1777 р. значковим товаришем Чернігівського полку (1777–1782), військовий товариш (1782.19.06. – 1787). За ним людей не було, бо не розділений з братами (1780), поручик. Був власником плотини з 1 амбаром у с. Роїще (1781). Д.: NN Посудевська, донька полкового осавула. 1811 р. дружину звали Варвара.

Красовський Семен – службу розпочав значковим товаришем Чернігівського полку (1758.13.01. – 1775 – ?). Д.: N Тимофіївна Рева, донька значкового товариша.

Красовський Семен Остапович (1727 – ?) – син абшитованого значкового товариша, службу розпочав з 17 березня 1746 р., через рік став військовим канцеляристом ГВС. Був сотником іркліївським (1763–1779), бунчуковий товариш (1779 – ?), абшитований бунчуковий товариш (? – 1787 – ?). З 30 квітня 1779 р. предводитель переяславської шляхти. Мав 30 підданих в містечках Ірклієві і Канівцях та сс. Загородищі і Лихолітках (1780), 25 підданих на хуторі біля с. Лихолітки (1787). Д.: (бл. 1760) Настасія Костянтинівна Леонтович (? – 1744 – 1780 – ?), донька сотника золотоніського. Мали синів Павла, Іллю, Логвина, Семена, Григорія, Пилипа, доньок Феодосію, Ірину, Софію, Маріанну.

Красовський Яків – військовий товариш в Переяславському полку (1775). Мав 15 підданих в с. Студениках 3-ї полкової сотні. Д.: Горпина Іванівна Нагорна, донька мешканця басанського. Мали синів Андрія (1765 – ?), Степана (1774 – ?), доньку Марію (1762 – ?).

Красовський Яків Михайлович (1712 – 1769 – ран. 1782) – після смерті батька (сотника білоусівського) значковий товариш (1739–1760). Мав житловий двір у с. Євтуховий Білоус (? – 1740 – 1741 – ?), у с. Роїще 1 двір посполитих, 4 підсусідків (1747), 6 дворів посполитих у с. Скорики (1743), двір житловий у с. Роїщах (? – 1740 – 1750 – ?). У 1751 р. атестований сотником у Білоусівську сотню. 1760 р. атестований сотником у
Роїську сотню (це вже третя атестація на сотника), але й цього разу місце отримав інший і тому надано чин військового товариша (1760.11.07./3.10. – 1767). Абшитований бунчуковий товариш у Чернігівському полку (з 1767). В родовому маєтку у с. Роїщах у нього
43 підданих (1764). Здійснив надбання у с. Велика Весь, де мав 32 хати (1769). Д.: Уляна Іванівна Янушкевич (Бутенко), донька полкового писаря.

marishka-sobol

Загляните, пожалуйста в эту тему

Может есть кто на примете?

valcha,
Большое спасибо за королевский подарок ! Столько важной для меня информации ! Примите мою искреннюю благодарность и "+".)

Заглянула ! А я как раз и занимаюсь Красовскими из Малороссии ! Мне интересно, как Красовские оказались в Малороссии. Поэтому параллельно смотрю несколько полков.

И самое интересное !
file.php?fid=38951&key=1369757434

https://forum.vgd.ru/post/186/...9#pp429098

Это наш прямой предок. .)
У Петра были еще младшие сыновья Осип и Евстафий, которые родились в начале 19-го века.

marishka-sobol написал:

[q]
Мне интересно, как Красовские оказались в Малороссии.
[/q]

Они не оказались, служили Короне польской и имели земли по привелею на территориях, которая впоследствии стала Малороссией и во времена Руха (Хмельничщины) показачились или, еще раньше, некоторые из них присягнули на верность Московскому царю (Смоленские войны).
1.
valcha написал:

[q]
Шляхта розных поветов

/л. 169/ Любетцкой шляхтич
Мазырскаго (исправлено из: Пазырскаго) повету

Марко Козимеров сын Войтеховичь Красовский
[/q]

2.
valcha написал:

[q]
Кривошея Володимир
ШЛЯХТА ЯК СОЮЗНИК КОЗАЦТВА НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ СЕРЕДИНИ XVII СТ.
[/q]

3. .
valcha написал:

[q]
827. Руська (Волинська) метрика. Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське,
Брацлавське, Чернігівське воєводства) 1569–1673. Передмова П.Кеннеді Грімстед. — К., 2002. — 983 с.
http://archeos.org.ua/wp-conte...%D0%B0.pdf

Смотрите Акты от 26.III.1613, 25.II.1633, 16.IV.1638, 3.III.1645,
[/q]

Волынское, Киевское, Брацлавское, Черниговское воєводства с оговорками по годам - земли ВКЛ+Короны.

valcha
спасибо большое за помощь, для меня это важная информация.

Черниговщина, Сумщина и Полтавщина.