Информация по АТДЧИГИРИН-ДІБРОВСЬКА [ЧИГИРИН-ДУБРАВСЬКА] СОТНЯ
(1661-1782 pp.)
======================================================
У 1649 р. містечко Чигирин-Діброва входило до території Жовнинської сотні Чигиринського полку. Як окремий військово-адміністративний підрозділ утворена 1661 р. у складі новоствореного Кременчуцького полку (1661-1663) із населених пунктів Вереміївської, Жовнинської та Максимівської сотень Чигиринського полку. Протягом 1663-1667 pp. - в Чигиринському полку, від 1667 року ідо ліквідаціїу 1782 році сотня перебувала (з незначними перервами на рубежі XVII-XVIII ст.) у складі Лубенського полку.
За ревізіями у 1769 р. значаться дві Чигирин-Дібровські сотні. Після скасування сотні її територія увійшла до Городиського повіту Київського намісництва.
Сотенний центр: місто Чигирин-Діброва, нині не існує, залите водами Кременчуцького водосховища.
Сотники: Рева (1649). Лукашенко Децик (1672). Дуненко Іван (1672). Отрошко Андрш (1672). Пашкевич Семен (1689-1691). Шолудько [Ілляшенко] Ярема Ілліч (1692-1700). Булюбаш Іван (1706-1737). Заньковський Григорій (1718-1723). Шкляревський Семен Кирилович (1725). Бут Герасим (1723, н.). Бутовський Олександр (1737-1760). Бутовський Данило Олександрович (1763-1782).
Населені пункти: Великий Узвіз, слобідка; Вереміївка, містечко; Галицке, село;
Горби, село; Гриньки, село; Гусине, село; Жовнине, містечко; Кліщинці, село; Крива Руда, село; Лебехівка, село; Липове, село; Лялинці, село; Матвіївка, село; Митлашівка, село; Митлашівка, слобідка; Мозоліївка, село; Погоріла, село; Сидори, село; Стовбоваха, хутір.
Хутори: Булюбаша Дем'яна; Галагана; Гарнаги, військового товариша; Григоровича, військового товариша; Салогуба Дмитра, значкового товариша; Самуся Якова; Скосира Василя; Слюзової Тетяни; Соколовського, священика; Требинського Данила, бунчукового товариша; Чигирин-Діброва, місто; Шушвалівка, село.
Источник forum.genoua.name/viewtopic.php?id=259
"АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ (1648–2012 рр.)
ДОВІДНИК З ІСТОРІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПОДІЛУВидання друге,перероблене і доповнене
Полтава, ТОВ «АСМІ 2012"
Источник
http://poltava.archives.gov.ua..._podil.pdfПолтавщина у 1648–1781 рокахЛубенський полкДо введення полкового устрою Лубни були місцем перебування окатоличеного українського магната, князя Ієремії Вишневецького, який до початку Визвольної боротьби (1648–1654 рр.) володів більшою половиною Лівобережної України. Після його втечі за Дніпро,
в травні 1648 р., Лубенщина
стала окремим полком. Лубенський полк довгою полосою тягнувся по обидва боки річки Сули на протязі всієї її течії – від кордонів з Курською губернією до впадання в р. Дніпро. До нього належали поселення по річках Оржиця, Удай, вниз від Журавки (пізніше Пирятинського повіту), до впадання його в р. Сулу, і по густонаселеній притоці Удаю – р. Многа.
Після Зборівського миру (1649 р.) Лубенщина приписана до Миргородського полку.У 1658 р. Лубенський полк відновлено. До його складу увійшли 7 сотень колишнього
Миргородського полку:
•Глинська
•Лохвицька
•Лубенська полкова (разом з Лубенською сільською)
•Константинівська (Костянтинівська)
•Роменська
•Сенчанська (ще називалась Сенецька, при містечку Сенчі)
•Смілівська, або Смілянська (при містечку Сміле)
Крім того, до Лубенського полку були віднесені 4 сотні ліквідованого в 1658 р. Кропивенського (Кропивнянського) полку:
•Городищенська (при містечку Городище на р. Оржиці)
•Пирятинська
•Чорнуська (Чорнухинська, дві Чорнухинські сотні з переходом до Лубенського полку склали одну сотню)
•Яблунівська (при містечку Яблуневе на р. Оржиці).
Із Чигиринського полку після Андрусівського перемир’я 1667 р. до Лубенського передано сотню Чигирин-Дубровську (Чигирин-Дібровську, створена замість колишніх Жовнинської та Вереміївської сотень) та з Полтавського полку – Лукімську (при старовинному містечку Лукомлі (Лукім’ї) над р. Сулою.
Із цих 13 сотень складався Лубенський полк в 1672 р., згідно з твердженням М. О. Максимовича [25].
Пізніше,
в 1723–1744 рр., у ньому налічувалося 11 сотень, тому що Костянтинівська і Яблунівська були ліквідовані.
Це такі сотні:
•Глинська
•Городищенська
•Лохвицька
•Лубенська
•Лукімська
•Пирятинська
•Роменська
•Сенецька (Сенчанська)
•Смілівська (Смяловська, Смілянська)
•Чигирин-Дубровська (Чигирин-Дібровська)
•Чорнуська (Чорнухинська) [26].
У період гетьманства К. Розумовського (1750–1764 рр.) виникли такі сотні:
•Горошинська
•Константинівська (Костянтинівська)
•Снітинська
•Яблунівська
На 1758 рік Л. В. Падалка у своїй праці «Прошлое Полтавской территории и ее заселение» називає 16 сотень Лубенського полку:•Глинська
•Городищенська
•Горошинська
•Константинівська (Костянтинівська)
•Лохвицька
•Лубенська полкова
•Лубенська сільська
•Лукімська
•Роменська
•Пирятинська
•Сенчанська
•Смілівська
•Снітинська
•Чигирин-Дубровська (Чигирин-Дібровська)
•Чорнуська (Чорнухинська)
•Яблунівська [27]
Кількість сотень у другій половині ХVІІ ст. точно не встановлено, тому що різні джерела трактують це питання по-різному.
Так, «Сводный сборник по статистическому описанию Полтавской губернии в 1882–1889 гг.» називає в середині ХVІІІ ст. в Лубенському полку
20 сотень:
•Глинська
•Городищенська
•Горошинська
•Константинівська (Костянтинівська)
•Куріньківська
•Лохвицька Перша
•Лохвицька Друга
•Лохвицька Третя
•Лубенська Перша
•Лубенська Друга
•Лукімська
•Пирятинська
•Роменська
•Сенчанська Перша
•Сенчанська Друга
•Смілівська
•Хмелівська
•Чигрин-Дубровська (Чигирин-Дібровська)
•Чорнуська (Чорнухинська)
•Яблунівська [28]
На час ліквідації гетьманства на Україні (1764 р.) П. Бодянський називає тут 26 сотень:•Бурімська
•Вереміївська (ще Єреміївська)
•Глинська
•Городищенська
•Горошинська
•
Жовнинська •Хмелівська
•Куріньківська
•Константинівська (Костянтинівська)
•Лохвицька Перша
•Лохвицька Друга
•Лубенська Перша
•Лубенська Друга
•Лукімська
•Оржицька
•Пирятинська Перша
Пирятинська Друга
•Роменська
•Сенчанська Перша
•Сенчанська Друга
•Смілівська
•Снітинська
•Чигрин-Дубровська (Чигирин-Дібровська)
•Чорнуська (Чорнухинська)
•Яблунівська (Янишпільська)[29]
Микола Арандаренко говорить, що
на час ліквідації гетьманщини Лубенський полк складався із 23 сотень, які були у таких містах і містечках з
належними до них селами, слобідками, хуторами:
У містах:
•Лубни
•Пирятин
•Ромни
У містечках:
•Глинськ
•Городище
•Горошин
•
Жовнин (Жовнине) •Костянтинів
•Курінька
•Лохвиця
•Лукомль (Лукім’я)
•Сенча
•Сміле
•Снітин
•Хмелів
•Чигирин-Дуброва (Чигирин-Діброва)
•Чорнухи
•Яблунів [30]
З 1763 р. Лубенський полк був розділений на два адміністративно-судові повіти: Лубенський та Роменський.
У «Трудах Полтавской ученой архивной комиссии» на 1776–1777 рр. перелічується 23 сотні Лубенського полку:
•Глинська
•Городиська (Городищенська)
•Горошинська
•
Жовнинська •Констянтинівська
•Куріньківська
•Лохвицька Перша
•Лохвицька Друга
•Лубенська Перша
•Лубенська Друга
•Лукімська Яблунівська
•Перша Чорнуська (Чорнухинська)
•Пирятинська
•Пирятинська Друга
•Роменська
•Сенчанська Перша
•Сенчанська Друга
•Смілівська
•Снітинська
•Хмелівська
•Чигирин-Дубровська (Чигирин-Дібровська)
•Янишпільська [31]
Полтавщина в 1782–1917 рр.У 1782 р. на Україні було здійснено новий адміністративно-територіальний поділ. Указом від 16 (27) вересня 1781 р. полковий поділ було скасовано і Україна поділена на 3 намісництва (губернії): Новгород-Сіверське (відкрито 27 січня (6 лютого) 1782 року), Київське (відкрито 9 (20) січня 1782 р.) та Чернігівське (відкрито 19 (30) січня 1782 р.) [47]. Практично за чотири роки, з 1782 по 1786 р., Гетьманщина увійшла до складу Росії, перетворившись на одну з багатьох провінцій імперії. Цинічним виглядало те, що реформи здійснювалися за ініціативою центру, але руками української шляхти, представники якої посідали як дворянські виборні, так і призначувані Санкт-Петербургом посади.
Поступово нівелювалися відмінності українських соціальних станів. Козацька старшина з поширенням на неї прав великоросійського дворян
ства була прийнята до російських владних структур, і на кінець ХVІІІ ст. вона вже далеко не вся була впевненою в необхідності збереження автономії. Урядові заходи, і особливо указ від 3 травня 1783 р. про заборону переходу селян від одного поміщика до іншого, як остаточний акт закріпачення селян у Малоросії, примирили значну частину малоросійської старшини з самодержавною імперією.
Із 5 полків було утворено 14 повітів. Повіт був адміністративною, судовою і фінансовою одиницею, складався із кількох волостей, а кожна волость об’єднувала кілька сіл.
Із колишніх повітів, що до цього були лише судово-адміністративними округами, тільки Іваницький (Прилуцького повіту) і Остап’євський
(Хорольського повіту) не були перетворені в нові повіти як адміністративно-територіальні одиниці; з колишніх сотенних містечок були перейменовані
на повітові міста Миргородського полку – Хорол, Городище (Градизьк) і Голтва (Говтва), Лубенського – Лохвиця і Глинськ. Сучасну Полтавщину в той час власне складав Полтавський повіт, утворений на території колишнього Полтавського полку. Він входив до складу Новоросійської губернії. Крім того, до цієї ж губернії було включено територію кількох повітів, що пізніше увійшли до Полтавської губернії: частина Зіньківського, Кобеляцького і Кременчуцького з містом Кременчуком.
Після утворення з Новоросійської та Азовської губерній Катеринославського намісництва відповідно до указу від 22 січня 1784 р., вся ця територія відійшла до нього. Центром намісництва в 1784–1789 рр. був Кременчук, з 1789 р.– Катеринослав [48]У 1784–1796 рр. територія майбутньої Полтавської губернії входила до складу Катеринославського, Київського, Харківського та Чернігівського
намісництв.Таким чином,
до Київського намісництва увійшла територія колишніх Київського, Переяславського,
Лубенського і Миргородського полків.
Воно поділялося на 11 повітів, із яких 8 повітів із території, яка пізніше входила до складу Полтавщини (Полтавської губернії). Це такі повіти:
•Голтвянський (Говтвянський)
•Городиський (з 1789 р.)
•
Градизький•Золотоніський
•Лубенський
•Миргородський
•Переяславський
•Пирятинський
•Хорольський [49]
Указом Катерини ІІ від 29 вересня (10 жовтня) 1791 р. внесено зміни в адміністративно-територіальний поділ намісництв, після якого в кожному з них стало по десять повітів. Згідно з цим указом Зіньківський повіт, місто Гадяч з частиною повіту, а також частина Лохвицького повіту
відійшли до Київського намісництва.
У зв’язку з великою повінню 1789 р. всі повітові установи із Кременчука були переведені до Градизька, і Кременчук віднесено до Градизького
повіту, в складі якого він перебував до 1796 року.
У 1796 р. сталися нові зміни в адміністративно-територіальному поділі України.
Указом від 30 листопада (11 грудня) 1796 р. на Лівобережжі замість колишніх 3-х намісництв – Київського, Новгород-Сіверського і Чернігівського,
на які тоді поділялась Україна,
була створена одна губернія – Чернігівська (Малоросійська) з центром у м. Чернігові з приєднанням до неї частини території, віднесеної спочатку до Новоросійської, а потім до Катеринославської губерній, тобто всього колишнього Полтавського полку і міста Кременчука з містечками та селами, що раніш входили до Миргородського полку. Київ був виділений з цієї новоствореної губернії [53].
Новий адміністративно-територіальний поділ вводився у зв’язку з відновленням Павлом І на Україні генерального, земських і підкоморних судів.
Новостворена губернія мала в своєму складі 20 повітів, у кожному приблизно 55–60 тисяч населення: Гадяцький, Глухівський, Зіньківський, Золотоніський, Кременчуцький, Козелецький, Конотопський, Лубенський, Мглинський, Ніжинський, Новгород-Сіверський, Переяславський, Пирятинський, Полтавський, Прилуцький, Роменський, Сосницький, Стародубський, Хорольський, Чернігівський.
Вся територія Полтавщини (у той час 11 повітів) згідно з указом від 30 листопада (11 грудня) 1796 р. ввійшла до складу Чернігівської губернії, яка з 1797 р. стала називатися Малоросійською [54].
Указом Олександра І від 9 (20) вересня 1801 р. в Росії організовано 5 нових губерній, у тому числі одна на Лівобережній Україні.
Для зміцнення царської адміністрації на Україні її організували на військовий лад: указом від
27 лютого (10 березня) 1802 р. Малоросійська
губернія була перетворена на Малоросійське генерал-губернаторство з губерніями Полтавською і Чернігівською.9 (20) березня 1802 р. в Полтаві було відкрито губернське правління та інші губернські установи [57]. Спочатку до складу новоствореної Полтавської губернії увійшло 10 повітів [58]
•Гадяцький
•Золотоніський
•Кременчуцький
•Лубенський
•Переяславський
•Пирятинський
•Полтавський
•Прилуцький
•Роменський
•Хорольський
Незабаром після відкриття губернії, крім 10 вищезгаданих, створено ще 2 повіти: Костянтиноградський і Миргородський
.
Указом від
27 березня (7 квітня) 1803 р. в Полтавській губернії створено ще 3 повіти: Зіньківський, Кобеляцький і Лохвицький. У Зіньківському та Лохвицькому повітах повітовими містами стали заштатні міста Зіньків і Лохвиця, а в Кобеляцькому повіті – колишнє містечко Кобеляки [59].
Для управління державними селянами
у 1837 р. створено Міністерство державних маєтностей. Територія, населена державними селянами, була поділена на округи, а округи на волості. Перші волості на території Полтавщини виникли 1797 р., за винятком Карлівської волості, про яку відомо ще з 1774 р., але повних відомостей про них не збереглося. Відомо, що у 1800–1801 рр. існували Диканська, Петрівська, Полтавська, Старосанжарська, Супрунівська волості. До середини ХІХ ст. у Полтавському повіті існували волості: Диканська, Мачуська, Полтавська, Решетилівська, Сторожівська [61]. На 1863 р. в Полтавській губернії в межах повітів були такі волості для державних селян:
Кременчуцький повіт•Градизька
•Жуківська
•Келебердянська
•Кобелячківська
•Кохнівська
•Крюківська
•Мозоліївська
•Недогарська (Недогарківська)
•Омельницька
•Пирогівська
•Пісківська
•Погребівська
•Потіцька (Потоківська)
•Святилівська
•Солоницька
У 1861 р. маніфестом Олександра ІІ була проведена селянська реформа, яка ліквідувала кріпосне право. Вона була підготовлена всім ходом економічного розвитку країни і зростанням масового селянського руху проти кріпосницької експлуатації.
У відповідності з селянською реформою поміщик втрачав право на особисте володіння селянами і зобов’язаний був надати їм у постійне користування присадибну ділянку та певний наділ польової землі. Земля, яка передавалась селянам, юридично продовжувала залишатися власністю поміщика, за користування якою селяни мусили відбувати повинності до того часу, поки між ним і поміщиком не буде укладена викупна угода. До укладання угоди селяни називалися тимчасово-зобов’язаними. Таке становище було до 1881 р., коли царський уряд видав закон про викуп усіх тимчасовозобов’язаних.
Згідно з положенням від 19 лютого (2 березня) 1861 р. волость була нижчою адміністративною одиницею. У період існування тимчасовозобов’язаних
селян паралельно з волостями для державних маєтностей існували волості для тимчасовозобов’язаних селян. На 1863 р. у повітах Полтавської губернії були такі волості для тимчасовозобов’язаних селян:
Гадяцький повіт
Зіньківський повіт
Золотоніський повіт
Кобеляцький повіт
Костянтиноградський повіт
Кременчуцький повітЛохвицький повіт
Лубенський повіт
Миргородський повіт
Переяславський повіт
Пирятинський повіт
Полтавський повіт
Прилуцький повіт
Роменський повіт
Хорольський повіт
Кількість волостей у повітах не було сталим. Як збільшувалась кількість волостей, починаючи з 1881 р., говорять статистичні дані. На території Полтавської губернії в цей час було 15 таких повітів:
•Гадяцький
•Зіньківський
•Золотоніський
•Кобеляцький
•Костянтиноградський
•
Кременчуцький •Лохвицький
•Лубенський
•Миргородський
•Переяславський
•Пирятинський
•Полтавський
•Прилуцький
•Роменський
•Хорольський
Вони в свою чергу ділилися на волості.
Кременчуцький повіт У 1881 р. складався із 9 волостей:
•
Горбівська •Келебердянська
•Кобелячківська
•Кохнівська
•Манжеліївська
•Недогарська
•Потоцька (Потіцька, Потоківська)
•Пустовійтівська
•Солоницька
На 1895 рік у Кременчуцькому повіті вже налічувалося 19 волостей
•Глобинська
•
Горбівська •Градизька
•Келебердянська
•Кобелячківська
•Кохнівська
•Кринківська
•Крюківська
•Манжеліївська
•Мозоліївська
•Недогарська
•Пирогівська
•Пісківська
•Погребянська (Погребівська)
•Потоцька (Потіцька, Потоківська)
•Пустовійтівська
•Святилівська
•Солоницька [72]
За даними 1900 р. зустрічаємо ще Омельницьку волость[73].
У такому складі Кременчуцький повіт існував до 1917 р.Полтавщина в 1917–1923 рр.Після повалення царату українські уряди почали піднімати питання про перегляд колишнього адміністративно-територіального поділу (губернія – повіт – волость).
Наступним кроком до реалізації цього проекту стало прийняття УЦР 2-4 березня 1918 року закону про адміністративно-територіальний поділ України, згідно з яким запроваджувався поділ на нові адміністративно-територіальні одиниці – землі. Серед них – Київ з околицями, Древлянська земля (головне місто – Коростень), Волинь (Луцьк), Погориння (Рівне), Болохівська земля (Житомир), Поросся (Біла Церква), Черкаси (Черкаси),
Побужжя (Умань), Поділля (Кам’янець-Подільський), Брацлавщина (Вінниця), Подніпров’я (Балта), Помор’я (Миколаїв), Одеса з околицею, Низ (Єлисаветград, нині Кіровоград), Січ (Катеринослав, нині Дніпропетровськ), Запоріжжя (Бердянськ), Нове Запоріжжя (Херсон), Азовська земля (Маріуполь), Половецька земля (Бахмут, нині Артемівськ), Донеччина (Слов’янськ), Подоння (Острогорськ), Сіверщина (Стародуб), Чернігівщина (Чернігів), Переяславщина (Прилуки), Посем’я (Конотоп), Посулля (Ромни), Полтавщина (Полтава; колишні Зіньківський, Полтавський, Костянтиноградський, частини Миргородського й Хорольського повітів Полтавської губернії та Охтирський, Богодухівський та Валківський повіти Харківської губернії), Самара (Кременчук; колишні
Кременчуцький, Кобеляцький повіти Полтавської губернії та Новомосковський повіт Катеринославської губернії), Слобожанщина (Суми), Харків з повітом і частиною Валківського та Білгородського повітів.
Реалізувати у повній мірі ці реформи завадила війна та складна політична ситуація. Владу невдовзі захопили більшовики, які почали вносити в територіальний устрій країни свої корективи. Вже 27 січня 1918 р. був виданий декрет Раднаркому РРФСР «Про порядок змін меж губернських,
повітових і інших», згідно з яким питання про зміни територій губерній, повітів і волостей вирішувалося Радами робітничих, селянських і солдатських
депутатів [1]. Територіальний поділ на губернії зберігався у перші роки радянської влади. Полтавська губернія, як і раніше, була поділена на 15 повітів, а повіти на волості.
Кременчуцький повіт складався із 20 волостей (замість колишніх 19) в зв’язку з тим, що із частини Кринківської і Манжеліївської волостей була
створена Фидрівська (Федорівська) волость.
Кременчуцький район•Глобинська волость
•
Горбівська •Градизька
•Келебердянська
•Кобелячківська
•Кохнівська
•Кринківська
•Крюківська
•Манжеліївська
•Мозоліївська
•Недогарська
•Омельницька
•Пирогівська
•Пісківська
•Погребянська (Погребівська)
•Потіцька (Потоківська)
•Пустовійтівська
•Святилівська
•Солоницька
•Федорівська (ще Фидрівська)
Декретом ВУЦВКу від 8 червня і додатково від 30 липня 1920 р. утворена Кременчуцька губернія в складі таких повітів:
•Золотоніський
•Кременчуцький•Хорольський відійшли від Полтавської губернії
•Олександрійський відійшов від Херсонської губернії
•Черкаський
•Чигринський (Чигиринський) відійшли від Київської губернії
Кременчуцький повіт•Глобинська
•
Горбівська •Градизька
•Келебердянська
•Кобелячківська
•Кохнівська
•Кринківська
•Крюківська
•Манжеліївська
•Мозоліївська
•Недогарська
•Омельницька
•Пирогівська
•Пісківська
•Погребянська (Погребівська)
•Потіцька (Потоківська)
•Пустовійтівська
•Святилівська
•Солоницька
•Фидрівська (Федорівська)
ХІІ з’їзд РКП(б), який відбувся
в квітні 1923 р., спеціальним рішенням з цього питання вказував на необхідність поступового переходу до
нового адміністративно-територіального поділу, і перш за все на Україні.
Протягом 1923–1924 рр. на Україні поліпшувалися і узгоджувалися зміни в районуванні
Кременчуцький* округ [24]
До складу Кременчуцького округу включено увесь Кременчуцький повіт, який мав 20 волостей, 7 волостей Кобеляцького, 4 волості Хорольсько
го повіту Полтавської губернії, а також 1 волость Олександрійського повіту Катеринославської губернії. Всього на території округу було 32 волості, які замінено 10 районами. Між цими районами волості розподілені так: два райони одержали по 2 волості, чотири – по три волості і чотири по чотири волості. Кількість сільрад скоротилася з 255 до 133, тобто на 48%. Територія Кременчуцького округу витягнута на півдні по берегу Дніпра, що є природним кордоном, лише один Крюківський район розкинувся на правому березі Дніпра. Площа 5 247 кв. верст. Населення 426 558 чол.
Райони округу:
•Бригадирівський (центр в с.Козельщина)
•Глобинський
•
Горбівський •Градизький
•Кишеньківський
•Кохнівський
•Крюківський
•Манжеліївський
•Потіцький (Потоківський)
•Семенівський
Бригадирівський район – утворився з Бригадирівської, Бреусівської і Хорошківської (Хорішківської) волостей Кобеляцького повіту. Кількість
сільрад скорочено з 44 до 14. Площа 578 кв. верст. Населення 36 794 чол.
Глобинський район – утворився з Глобинської, Пустовійтівської, Пирогівської і Кринківської волостей Кременчуцького повіту. Кількість сільрад
скорочено з 21 до 15. Площа 451 кв. верста. Населення 31 666 чол.
Горбівський район – утворився з
Горбівської і Святилівської волостей Кременчуцького повіту і Криворудської волості Хорольського повіту. Кількість сільрад скорочена з 25 до 12. Площа 448 кв. верст. Населення 30 174 чол.
Градизький район – утворився з Мозоліївської та Градизької волостей Кременчуцького повіту з центром у колишньому заштатному місті Градизьку. Кількість сільрад скорочена з 15 до 9. Площа 455 кв. верст. Населення 32 504 чол.
Кишенський (Кишеньківський) район – утворився з південної частини Кобеляцького повіту, а саме трьох придніпровських волостей: Озерської (Озерянської), Кишенської (Кишеньківської) й Орлицької та однієї більш північної – Сокільської. Район найбільший в окрузі за площею (800 кв. верст) і населенням 51 672 чол. Кількість сільрад скорочена з 37 до 13.
Кохнівський район – утворився із придніпровських волостей: Кохнівської, Погреб’янської (Погребівської) та Недогарської. Кількість сільрад скорочена з 20 до 14. Площа 412 кв. верст. Населення 38 346 чол.
Крюківський район – утворився з Крюківської волості Кременчуцького повіту і Павлиської (вона ж Браїлівська) волості Олександрійського повіту Катеринославської губернії з центром у посаді Крюков. Кількість сільрад скорочена з 12 до 5. Площа 210 кв. верст. Населення 29 381 чол.
Манджеліївський (Манжеліївський) район – утворився з Манджеліївської (Манжеліївської), Омельницької, Пісківської та Фидрівської (Федорівської) волостей Кременчуцького повіту. Кількість сільрад скорочена з 26 до 16. Площа 679 кв. верст. Населення 40 294 чол.
Потоцький (Потіцький) район – утворився з чотирьох волостей Кременчуцького повіту: Потоцької (Потіцької), Солоницької, Кобелячківської та
Келебердянської. Кількість сільрад скорочена з 26 до 16. Площа 537 кв. верст. Населення 34 967 чол.
Семенівський район – утворився з південних волостей Хорольського повіту: Семенівської, Зубанівської та Заїченської (Заїчинської). Кількість сільрад скорочена з 32 до 19. Площа 677 кв. верст. Населення 34 357 чол.
Полтавщина у 1925–1930 рр.Постановою Ради Народних Комісарів УСРР від
14 лютого 1925 р. вся територія УСРР в адміністративно-територіальному відношенні була
поділена на округи і райони під управлінням єдиного республіканського центру.
В цей час на території колишньої Полтавської губернії було 5 округів:
•
Кременчуцький •Лубенський
•Полтавський
•Прилуцький
•Роменський
До складу округів входили такі райони :
Кременчуцький округ
•Бригадирівський
•Вереміївський (ще Яреміївський)
•Глинський
•Глобинський
•
Горбинський (Горбівський) •Градизький (ще Городиський)
•Кахнівський (Кохнівський)
•Кишенківський (ще Кішенський)
•Красно-Кам’янський (Краснокаменський, ще Червонокам’янський)
•Крюківський
•Лихнівський
•Манжеліївський (або Манжалійський)
•Новогеоргіївський (ще Новоєгорівський)
•Олександрійський
•Онопріївський (Онуфріївський)
•Попельнастенський (Попельнастівський)
•Потокський (Потіцький)
•Семенівський
Всього 18 районів, 258 сільрад.
У березні 1928 р. Кременчуцький окрвиконком вніс на розгляд Центральної адміністративно-територіальної комісії проект нового районування округу, затверджений Центральною комісією 2 липня 1928 р.[11].Територія Кременчуцького округу була поділена на 14 районів замість 18, утворених в 1925 р.
Ліквідовані райони:
•
Горбівський •Кохнівський
•Красно-Кам’янський
•Крюківський
•Манжелійський (Манжеліївський)
•Попельнастівський
Територію їх розподілено між іншими районами. Замість ліквідованих створено нові райони – Великокринківський і Куцеволівський.
Після цієї реорганізації Кременчуцький округ існував у складі 14 нових районів. Кожен з районів мав оновлений склад сільрад.
Бригадирівський район – утворився з колишнього Бригадирівського та частини Манжеліївського і Полтавського районів (27 сільрад, 288 населених пунктів).
Великокринківський район – з частин Глобинського, Манжеліївського і Семенівського районів (20 сільрад, 95 населенних пунктів).
Глинський район – з колишнього Глинського і частини Олександрійського районів (18 сільрад, 73 населених пункти).
Глобинський район – з частин Глобинського,
Горбівського і Кохнівського районів (19 сільрад, 109 населених пунктів).
Градизький район – з частин колишнього Градизького,
Горбівського і Кохнівського районів (14 сільрад, 61 населений пункт).
Жовнинський район – з колишнього Вереміївського та частин Градизького і
Горбівського районів (17 сільрад, 100 населених пунктів).
Кишенський (Кишеньківський) район – зберіг свій колишній склад (19 сільрад, 167 населених пунктів).
Куцеволівський район – утворився з частин Лихівського і Попельнастівського районів (13 сільрад, 67 населених пунктів).
Лихівський район – з частин колишнього Лихівського і Попельнастівського районів (13 сільрад, 82 населених пунктів).
Новогеоргіївський район – з колишнього Новогеоргіївського і частини Крюківського районів (20 сільрад, 70 населених пунктів).
Олександрійський район – з частин колишнього Олександрійського, Онопріївського (Онуфріївського) та Червоно-Кам’янського і Попельнастівського
районів (27 сільрад, 137 населених пунктів).
Онопрієвський (Онуфріївський) район – з частин колишніх Крюківського і Онопрієвського (Онуфріївського) районів (17 сільрад, 52 населених пункти).
Потіцький (Потоківський) район – з частин Кохнівського, Манжеліївського і Потіцького районів (27 сільрад, 323 населених пункти).
Семенівський район – з частин
Горбівського і колишнього Семенівського районів (20 сільрад, 95 населених пунктів).
18 квітня 1929 р. склад округів і районів Полтавщини був такий:Кременчуцький округ
•Бригадирівський район
•Великокринківський
•Глинський
•
Глобинський •Градизький
•Жовнинський
•Кишінський (Кишеньківський)
•Куцеволівський
•Лихівський
•Новогеоргіївський
•Олександрійський
•Онуфріївський
•Потіцький
•Семенівськи
В дальнейшем АТД с.Горбы не менялось, за исключением упразднения уездного деления. Село и сейчас принадлежит Глобинскому району
=====
Упоминание с.Горбы в вышеназванном источнике:
-Київське намісництво Лубенский повет Лубенский полк Жовнинская сотня с.Горбы стр. 119
-Список населених пунктів Полтавської губернії станом на 1910 рік с.Горбы стр. 174
-Список сільських Рад Полтавської губернії на 7 вересня 1923 року. КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ОКРУГ Горбівський район с.Горбы на стр. 248
-Список сільських рад Полтавської губернії на 1 лютого 1925 р. (зі змінами, затвердженими постановою ВУЦВКа від 03.03.1925) КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ОКРУГ Глобинський район с.Горбы стр. 261
-Список сільських Рад Кременчуцького округу на 1 жовтня 1928 р. Глобинський район с.Горбы стр. 283
-Список сiльських, селищних та мiських Рад Полтавської областi на 1 вересня 1946 р. Глобинський район с.Горбы стр. 292
-Список сiльських, селищних та мiських Рад Полтавської областi на 1 березня 1960 р. Глобинський район с.Горбы стр. 303
-Список міст обласного підпорядкування, міських, селищних та сiльських Рад Полтавської областi на 1 серпня 1964 р. Глобинський район с.Горбы стр. 309
-Список міст обласного підпорядкування, міських, селищних та сiльських Рад Полтавської областi на 1 жовтня 1965 р. Глобинський район с.Горбы стр. 314
-Список міст обласного підпорядкування, міських, селищних та сiльських Рад Полтавської областi на 10 грудня 1967 р. Глобинський район с.Горбы стр. 320
-Список міст, селищ, районів, міських, селищних та сiльських Рад Полтавської областi на 1 січня 1978 р. Глобинський район с.Горбы стр. 327
-Список міст, районів, сiльрад Полтавської областi на 1 січня 1989 р. Глобинський район с.Горбы стр. 333
-Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини на 1 червня 2012 р. Глобинський район с.Горбы стр. 344
Волости и станы Кременчугского уезда[
Изображение на стороннем сайте: 11273889.jpg на savepic.ru ]
[
Изображение на стороннем сайте: 11276961.jpg на savepic.ru ]
источникРумянцевская опись Левобережной УкраиныГенеральний опис Лівобережної України 1765-1769 рр.:покажчик населених пунктів
источник
http://shron.chtyvo.org.ua/But...unktiv.pdfстр. 30
стр. 31
Еще одна карта Стрельбицкого 1871г., но в интересующем меня месте обозначен Кагомлык, а не Горбы
Источник
http://www.retromap.ru/m.php#r...=33.567122Румянцевская Опись — так называется перепись населения, с его движимым и недвижимым имуществом, произведенная в Малороссии по распоряжению графа П. А. Румянцева, на основании инструкции, данной ему императрицей Екатериной II при назначении на должность малороссийского генерал-губернатора.
Приехав в Малороссию весной 1765 г., Румянцев целое лето употребил на осмотр ее; после этого, в сентябре, он предложил малороссийской коллегии произвести "генеральную опись" Малороссии. При этом имелось в виду, главным образом, разграничить казачье сословие и крестьянское и определить их имущественное состояние на основании юридических данных.
Главной целью описи являлось увеличение податей для государственной казны. В результате ревизии пресекались переходы свободных крестьян, а за казацкой старшиной закреплялись земельные владения и фактическая власть над зависимыми крестьянами.
Ревизорам, которые должны были произвести описание, был дан ряд инструкций — одна общего содержания и четыре частных — для описи:
1. городов,
2. имений казачьих,
3. владельческих и
4. кормных, урядных и монастырских.
Ревизорами наряжались в каждый повет штаб-, обер- и унтер-офицеры, с писарями и рядовыми; они выгоняли народ, строили его шеренгами и затем делали перепись; также поступали они и при переписи скота. Описывалось положение поселений по урочищам, перечислялись общественные здания, указывалось число дворов и бездворных хат, с числом в них жителей, здоровых и больных, и с указанием их болезней и увечий; промыслы и ремесла жителей; земли, их доходность и т. п.
В опись входило также перечисление чиновников, сведения о содержании полиции, о безопасности поселения в пожарном отношении, о призрении нищих. Было описано 3 500 населенных пунктов. Опись не была закончена (за исключением Киевского полка) в связи с русско-турецкой войной 1768—1774 годов.
Благодаря широкой программе, Р. Опись сделалась самым важным источником для изучения экономической истории левобережной Малороссии XVII века. Она уцелела не вся; часть ее, обнимавшая большую половину Полтавской губернии, сгорела во время пожара, в архиве полтавской казенной палаты. Румянцевская опись, обнимающая поднепровские уезды Полтавской губернии, до 1920-х годов находились в библиотеке киевского университета; часть описи, относящаяся к Черниговской губернии, хранится в С.-Петербурге, в библиотеке Императорской академии наук; несколько связок ее, относящихся к южной части Полтавской губернии — в харьковском историческом архиве. В 1920-х годах материалы описи сосредоточились в Киевском центральном Архиве древних актов, а затем в Центральном государственном историческом архиве УССР в Киеве и частично в рукописном отделе Центральной научной библиотеки АН УССР.
Всего опись составляет 969 томов; каждый том имеет от 300 до 1000 листов.
источникТемы на форуме
ЖОВНИНСКАЯ сотняЛУБЕНСКОЙ ПОЛК (1648-1782)Козацкие полкиНовые Малороссийские полки 19 векаЮрій Савчук НАЦІОНАЛЬНИЙ ГЕРБ ТА ФОРМУВАННЯ ПРАПОРНИЧОЇ ТРАДИЦІЇ В УКРАЇНІ-ГЕТЬМАНЩИНІ (на матеріалах Лубенського полку ХVIII cт.) Марина Міц РЕКРУТСЬКА ТА ЗЕМСЬКІ ПОВИННОСТІ МАЛОРОСІЙСЬКОГО КОЗАЦТВА в першій половині ХІХ ст . ( за “ Сводом законов Российской империи ”) Олена Бачинська «МАЛОРОСІЙСЬКІ КОЗАКИ» ХІХ ст.: СОЦІО-ДЕМОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ТЕРИТОРІАЛЬНЕ РОЗСЕЛЕННЯГруппа в Одноклассниках
Бекет (историко-генеалогическая база данных Украины)
http://ok.ru/group/51009110933712Группа на фейсбуке Родоводи Кременчука
https://www.FB [запрещен в РФ]/groups/kremen.gen/learning_content/?filter=1251647904985802&from_unit_id=303137463719992 
