Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 рр.

Уважаемые форумчане,

Я планирую делать запрос по Румянцевской описи в ЦГИАК. Меня интерисует село Журавка Городищенского района, Киевской области. В именном указателе есть несколько Журавок: одна в яготинской сотне, Переаславского полка, и три в Стародубском полку. Кто нибудь может мне подсказать где находилась меня интерисующая Журавка?

Спасибо!

Apps Большое Вам спасибо!

Я также пытался найти в списке с. Григоровка (Обуховский Район, Киевская Область). Похилевич говорит что церковь там уже была с 1711. Вы случайно не знаете почему ее там нет?

Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 р.р.
(виборочно на 11 сторінках)
Редактор І.Л.Бутич
Покажчик склали: Л.А.Попова, К.Г.Ревнивцева.
Київ 1959 р.

Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 рр., який в історичній літературі відомий під назвами Генеральний опис Малоросії та Рум'янцевський опис, - надзвичайно важливе джерело для вивчення економічних і соціальних відносин у другій половині XVIII ст. Десятки років цей пам'ятник соціально-економічної історії України перебував у різних сховищах країни і це до певної міри було гальмом у справі його вивчення. І тільки в 1958 р. була в основному завершена концентрація матеріалів Генерального опису в Центральному державному історичному архіві УРСР в Києві. Однак, використання опису й зараз дуже утруднюється, бо в ньому немає науково-довідкового апарату. Простий перелік справ Генерального опису, складений у колишньому Центральному державному історичному архіві давніх актів у Києві в 1938 році, незручний для користування, бо він не дає відповіді на питання, в якій справі шукати відомості про той чи інший населений пункт. Опис матеріалів, які до останнього часу зберігалися в філіалі ЦДІА УРСР в м. Харкові, теж має істотні недоліки.

Щоб ліквідувати цю прогалину в створенні науково-довідкового апарату і тим самим полегшити дослідникам використання матеріалів Генерального опису, ЦДІА УРСР в Києві склав до нього покажчик населених пунктів.

У другій половині XVIII ст., коли на престол стала Катерина II, посилилась колонізаторська політика царату. Спираючись на українських феодалів, царський уряд прагнув зміцнити своє панування над народними масами. Відбулися дальші зміни в адміністративно-політичному устрої України. В 1764 р. Катерина II остаточно ліквідувала гетьманство і управління Лівобережною Україною доручила Малоросійській колегії на чолі з президентом графом П. О. Рум'янцевим.

Призначаючи Рум'янцева президентом Малоросійської колегії, Катерина II дала йому таємну настанову, в якій серед справ, що вимагали особливої пильності, були названі і "весьма вредные, как владельцам, так и, самим посполитым людям, с места на место переходы". Першим кроком діяльності Рум'янцева було проведення перепису населення і господарства з метою збільшення податків. Переписи, або як ще вони називалися ревізії, на Україні проводилися й раніше. Тільки за К.Розумовського таких ревізій було три (1751, 1753, 1756). Всі ці ревізії мали фіскальну мету, але царський уряд цим не задовольнявся. Щоб збагатити казну за рахунок збільшених податків, треба було мати докладні відомості про кількість населення України і його економічне становище.

4 листопада 1763 р. Катерина II дала Сенатові указ про перепис на Україні. На підставі цього указу Сенат розробив спеціальну інструкцію про порядок перепису, згідно якої на облік треба було взяти все населення з зазначенням його станової приналежності. Особливо підкреслювалось, що селяни мають бути записані на тому місці, де їх застане ревізія. Інтереси селян під час перепису взагалі не бралися до уваги. В інструкції про перепис говорилося прямо: не питати і не писати, скільки вони панові податків платять. Перепис сприяв зміцненню кріпацтва на Україні, закріпленню земельних володінь за державцями, у яких не завжди були юридичні документи на землеволодіння, санкціонував фактичну владу над селянами.

Згідно розпорядженню Рум'янцева від 9 вересня 1765 р. перепис проводився за чотирма формами.

• Перша форма призначалася для перепису міст і містечок.
• Друга (найбільш детальна) - для перепису коронних урядових і монастирських маєтків.
• За третьою формою описувалися поміщицькі (старшинські) маєтки,
• За четвертою - козацькі володіння.
  

Для проведення перепису в кожному полку була створена спеціальна комісія на чолі з російським офіцером. До складу комісії входили молодші офіцери з полків, що стояли тоді на Україні, а також по два представники від козацької старшини. Особовий склад комісій в процесі роботи часто мінявся. Комісіям були надані великі повноваження. Місцевому населенню наказувалося всіляко сприяти їх роботі. Ревізори мали детальні інструкції і форми описів. Як правило, описи заздалегідь заготовлялися управителями, прикажчиками і подавались переписувачам, коли ті приїжджали до населеного пункту.

Перепис почався в жовтні 1765 року і тягнувся до 1768 р. У зв'язку з початком російсько-турецької війни Рум'янцев 10 лютого 1769 р. наказав припинити перепис, хоча в більшості полків ця робота не була закінчена (Полтавському, Миргородському, Лубенському, Переяславському та ін.). Виняток становить тільки Київський полк, в якому перепис був закінчений в серпні 1767 р. Це підтверджується розпорядженням Рум'янцева від 19 жовтня 1767 р. про передачу матеріалів опису Київського полку до архіву Малоросійської колегії в Глухові.
У результаті роботи комісій відклалися у вигляді чернеток і біловиків такі категорії матеріалів:

• відомості, складені ревізорами;
• відомості, складені для ревізорів місцевими концеляріями або феодалами та їх управителями. Окрему групу становлять документи про
• підтвердження прав на володіння землею, маєтками, тощо.
  

Відомості, як правило, написані скорописом другої половини XVIII ст., часто крючкуватим і важким для читання. Читання полегшується тим, що відомості писалися за шаблоном, хоча цей шаблон і не завжди витримувався, зокрема в чернетках. Між чернетками і біловиками істотної різниці немає, але є відміни у зовнішньому вигляді. В чернетках відсутні рубрики і розподіл опису на дві половини. Крім того, в чернетках зустрічаються такі відомості про життя посполитих, які відсутні в біловиках. Так подекуди наводяться дані про панщину, "отбутки", чого в біловиках нема.

Поміщицькі відомості інколи супроводжуються рапортами-донесеннями про зміни, які сталися з часу складання опису ревізорами, але ці зміни здебільшого незначні. У донесеннях зустрічаються і відомості про зміни, що пройшли з часу попередньої ревізії.

Зміст Генерального опису Лівобережної України 1765-1769 рр. коротко зводиться до такого:

Двори кожного населеного пункту переписувалися в певному порядку. З одного боку аркуша відомості написані: назва вулиці, номер двору; потім ідуть графи для будівель: в першій зазначено число покоїв, у другій - людських, хат, у третій-комор для поклажі, в четвертій- конюшень, у п'ятій - повіток, є і особливі позначення про те, які вони - рублені чи плетені.

В описах поміщицьких, козацьких дворів цифри є майже завжди в усіх графах, в описах дворів посполитих і підсусідків завжди є цифри в графі про кількість хат і рідше - садів. Потім іде рубрика під назвою "чини та імена", де вказується чий посполитий (підсусідок), якого звання, звідки родом, місце народження, де жив раніше і скільки років перебуває у даного власника.

Про кожний двір повідомлялось:

• Хто в ньому живе і звання (прізвище, ім'я та по батькові, стан здоров'я, вік, звідки родом, з якого часу перебуває в данному званні, ім'я та по батькові його дружини, її вік, стан здоров'я, звідки родом і з якого звання, звідки родом, місце народження, де жив раніше, стан. Про одружених подавались ті ж відомості, що й про главу сім'ї).
• Скільки підсусідків живе в дворі, їх вік, стан здоров'я, скільки робітників, їх прізвища, імена та по батькові, вік, умови найму.
• Права на володіння двором (куплений, дістався в спадщину, або іншим шляхом придбаний, за якими документами. Якщо двір куплений, то в кого, коли і за яку суму. Якщо є документ, що підтверджує це, то зазначається за яким номером він вміщений у розділ документів). Скільки орної землі і кому з членів двору вона належить, площа землі і в скількох руках і скільки (число) нив (ділянок), кількість хліба, що на них висівається і якого саме, віддаль від села. Також зазначається, скільки нива має триаршинної міри саженів навколо, в кого, коли і за яку суму куплена, чи є документи на право володіння.
  

Так, про село Бервицю в описі сказано таке: «Посполитых 25, бездворных хат 11. В них проживают людей мужска полу от 1 года до 19 – 49, от 19 до 60 – 54, престарелых и неспособных (маються на увазі непрацездатні) 9, женска полу от 1 года до 19 – 53, от 19 до 60 – 45, престарелых и неспособных – 4. Сенных покосов 400 (чого саме – незрозуміло), земли пахотной 326. Волов 24, коров 35, быков 25, телиц 12, овец 168, свиней 86, коз нет, козлов нет, лошадей 48».

Надаються описи кожного селянського господарства. Не будемо зупинятися на кожному з них – хто бажає вивчити генеалогію свого роду, може звернутися в Центральний державний історичний архів України, який знаходиться в Києві на вулиці Солом’янській.

Візьмемо, наприклад, «Двор №4. У них хат 1, сараев 1, клуня пашенная 1. Владелец Пинчусенко, 50 лет, здоров. У него жена Одарка 45 лет, здорова. Дети – Ефим 8 лет, Ефросиния 11 лет, Мария 6 лет, Егорий 9 лет, Христина 3 года, все здоровы». Зверніть увагу: подружжю уже піввіку, а діти у них малолітні. Далі автор продовжує: «Пашенное поле у них монастырское, сеножатей, лесов и других угодий не имеется. У них скота – волов 2, корова 1 (інколи в описі уточнюється: «корова старая»), овец 7, ягнят 5, свиней 5, лошадей 2». У багатьох випадках вказується: «промыслов не имеется» або «имеет правило плотницкое», «хлеба достаточно». Серед інших бервицьких господарів називаються також Харченко, Олей, Дудка, Іван Солотник, Задорофієнко, вдова Фрося, вдова Олена Стовашиха (?), вдова Олена Булатна та інші. Впадає в око такий факт – у селі значна кількість (близько третини) вдів.

Таким або майже таким самим є і опис села Плоского. У багатьох випадках прізвища мешканців села прочитати важко чи й зовсім неможливо – почерк нерозбірливий, а з плином часу вицвіли й чорнила, якими користувалися переписувачі. Складається також враження, що опис готувався нашвидку: в тексті дуже багато виправлень і пізніших доповнень.

Так, у господарстві Омеляна Оснача (разом з ним живе і Євстрат Оснач – мабуть, якийсь родич-підсусідок – безземельний або малоземельний селянин, що мешкав у чужому будинку, допомагав своєму господареві виконувати ко­зацьку службу та обробляти його землю) волів 8, корів 5, биків 1, свиней 6, телиць 1, коней немає (?). «Работников» – один (ймовірно, що це і є Євстрат Оснач). І далі – «одна скирта проса, одна скирта гороху, скирт иных одна». Треба відзначити такий факт – у тогочасних селянських сім’ях щонайменше троє-четверо дітей, а в більшості їх шість, вісім або дев’ять.

У описі Плоского, яке входило до Гоголівської сотні, називаються імена представників козацької старшини – «сотник Гоголевский Антон Палчиковский, атаман Гоголевский Николай Луста, писарь сотенный Евстафий (?) Борисполец».

Обидва документи – описи Бервиці та Плоского – підписали двоє відповідальних осіб: прізвище першого нерозбірливе, другий – військовий товариш (військові товариші — привілейована частина козацтва в Гетьманщині другої половини 17-го та у 18 століттях, яка за соціальним статусом наближалася до полкової старшини і мала значний вплив на військові й державні справи) Ігнат Шаула.

Аналогічні відомості подавалися і про ліси та сіножаті. Переглянувши опис, зразу можна помітити, як важко визначати розмір землі. Піддаються деякому обліку, наприклад, опруги. Що ж стосується відношення днів до четвертей, то воно дуже не стале. Наприклад, в опису зустрічається таке: за день висівають півчетверті, або за два дні - четверть. Але бувають випадки, коли записано так: за три дні висівають шість четвертей.

Ще важче розібратися в розмірах лісу чи сіножаті. Ліс мірявся тільки навколо верстами, або саженями. Про сіножаті теж вказується міра навколо трьохаршинними саженями. Зверх того зазначається, що на даному лузі накошується стільки то копиць сіна, а з них - возів, при чому в одному возі рахується п'ять копиць. Часом говориться і про якість трави: "осоковита", або "средственна". Нижче описуються промислові підприємства, винниці, млини, пасіки тощо, з вказівкою на розмір прибутку від них. Потім наводяться відомості про скот - воли, корови, коні з поділом їх на старих і молодих (вказуються роки), про вівці, ягнята, кози, свині і поросята. Але цей поділ на старих і молодих не завжди є.

У другій, частині опису йдеться про самих господарів. Тут зазначається, скільки хліба і якого посіяно в поточному році, чим ще займаються ті, що живуть у дворі землевласника. Якщо ремеслом, то який від нього річний прибуток, скільки платять до цеху і чи відбувають інші повинності, які ще мають заробітки. Подаються відомості і про виплату від кожної хати консистенської дачі, або рублевого окладу, який зрідка також називається квартальними грошима. (Податок на утримання російських військ, розквартированих на Україні)

У деяких відомостях (в кінці) подаються зведені таблиці про вік населення, про розміри земельних володінь, консистентської дачі і грошових повинностей власникам.

Великий науковий інтерес становлять копії документів, що додаються до відомостей, як підтвердження прав на володіння землями, маєтностями тощо. Здебільшого це універсали, купчі записи на землю, ліси, сіножаті, двори, заповіти, дарчі записи про передачу майна, про обмін грунтів, колективні прохання козаків і посполитих та ін. Вони охоплюють період XVII-XVIII ст. і стосуються питань землеволодіння, розвитку промисловості в надрах феодального суспільства, соціально-економічної залежності селян від старшини (зазначається кількість днів панщини та інші повинності), класової боротьби.

З приводу достовірності даних Генерального опису були висловлені різні думки. Так, наприклад, Багалій вважає, що перепис проводився ретельно і він є достовірне джерело. Рклицький, навпаки, схилявся до думки, що опис має серйозні недоліки, а Червінський взагалі висловлював недовір'я до опису. Максимович та інші зайняли проміжну позицію. Вони говорили, що опис - цінне джерело, але користуватися ним треба обережно. Максимович у праці "Деятельность Румянцева-Задунайского по управленню Малороссией" підкреслював, що найвірогіднішими є ті дані, які були найлегші для реєстрації. Це населення, його число і склад, скот, двори, будівлі, торгово-промислові підприємства. Інші дані, про які ревізори могли дізнатися тільки з уст населення, менше викликають довір'я. Це прибутки від промислових підприємств, розміри посівів, сінокосів, тощо.

Особливо складне і заплутане питання про розміри орної землі, садиб, лісів, лугів. Справа в тому, що до кінця XVIII ст. на Україні спостерігався страшний різнобій мір. Майже кожне місто і містечко мало свої міри. В 1768 р. після кількох спроб упорядкувати міри, Рум'янцев писав, що навіть у тих відомостях, які надсилаються полковими канцеляріями на його ім'я, міри і вага зазначені не відповідними назвами. Пізніше через 12 років той же Рум'янцев константував, що не тільки будь-яке місто, містечко, але й кожний продавець має свої міри.
Повнота і достовірність даних опису в окремих полках і навіть населених пунктах різна. Вони залежали від організації роботи, від начальника комісії та її членів, від того, як ставилося населення до перепису та багатьох інших, часто випадкових причин.

Все ж, незважаючи на певну сумнівність даних і за відсутністю інших джерел, Генеральний опис 1765-1769 рр. є найважливішим джерелом для вивчення соціально-економічного становища Лівобережної України. На жаль, зберігся він не повністю. Багато матеріалів опису загинуло ще в XVIII ст., знищувались вони й пізніше.

erayza1980
В случаях, когда Вы не набираете, а копируете готовое, принято давать ссылку на источник. Например, на сайт Сиваша http://www.sivash.su/stat_8.htm

Уважаемые коллеги!
Завтра я снова отправляюсь в Химки сканить то, что набралось за 3 года.
Я посмотрел, что за это время добавили по Покажчику - это страницы 152-184 - географический указатель.
Я сам выкладывал 8-13 и 28-37.
Я попробую досканить завтра недостающие страницы (1-7, 14-27 и с 38 по 151).
Я сообщу всем, сколько потратил. Если будут желающие - оставлю свой моб., вы сможете мне компенсировать расходы.
Андрей.