Ищем населенное место на Украине (Украина (Україна)) : ВГД

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Не отправляйте:

І с т о р і я с е л а Ш п о р т ь к и
Перші згадки про село Шпортьки знаходимо у 1887 році: хутір Шпортьки Велико-Кобеляцької волості Кобеляцького уїзду Полтавської губернії. Відстань до волосного центру 3 верстви, до уїзного – 30 верств, до губернського – 30 верств(1).
Нараховувалося 164 мешканця, з них 90 козаків. 26 домохозяїв мали право голосу на сільському зібранні. А у 1886 році один з мешканців хутора отримав паспорт із правом відлучення з села на один місяць.
Але під час перепису 1859 року назва села Шпортьки не згадується(2). Лише є позначка, що під назвою Бредуни ховається кілька хуторів.
Під час перепису 1910 року знаходимо, що хутір Шпортьки Велико-Багачанської волості нараховує 57 господарств, з них 51 – козацькі, 5 – селянські і одне «привилегированное». Усього 291 мешканець. «Удобной земли» 203 десятини. Основні землеробні заняття: «плотник – 1, портные – 2, сапожник – 1, на поденщине – 3 мужчин, 2 женщины, заженщики – 33 мужчины, 31 женщина, прочие занятия – 6 мужчин, 9 женщин»(3).
Наступний перепис був у 1926 році, з якого маємо, що «хутір Шпортьки нараховує 81 двір, кількість населення – 374, українці»(4).
Хоча перші відомості зустрічаємо у кінці ХІХ ст., але поселення тут були вже за часів Богдана Хмельницького (середина XVII ст.). Він [Б.Хм.] своїми універсалами від 1650 та 1651 років дозволив вихідцями з Правобережної України оселитися на землях, що належали до «гетьманської булави» по берегах Псла, Сули і Ворскли і мати «борти, млини і різні угіддя»(5), (а Шпортьки розташовані по правому березі Ворскли).
За селом знайдено два кургани епохи середньовіччя.
__________________________________________________
1 Список населенных мест Полтавскої губернії въ 1887 року. – Полтава. – 1887. – с. 164-165

2 Полтавская губернія. Список населенні мест по свьденіямъ 1859 года. – Санкт-Петербург. – 1862. – с. 89

3 Третья подворно-хозяйственная земская перепись въ Полтавской губернії 1910 года. – Полтава. – 1913. – с. 378-379

4 Список залюднених місць Полтавської округи за Всесоюзним переписом на 17.12.26р. – Полтава. – 1927. – с. 13

5 Жук В.Н. Жаботинський П. Нові Санжари. – Харків, 1989 – с.13

По поводу села Шпортьки изучила карты с 1821 по 1987 годы и обнаружила, что впервые на карте село (а тогда еще хутор) появилось в 1869 году - карта Шуберта. Имело оно название Романцы. Сейчас старая заброшенная улица в Шпортьках называется Романци. Современное название Шпортьки появились на карта советского генштаба в 1942 году. Но на карте армии США 1953 года указана двойное название Шпортьки-Романци.

Скажите, пожалуйста, какому населенному пункту на современной карте Украины соответствует этот довоенный адрес:

Сталинская обл, г. Сталино, шахта им. Когановича, пос. Фрунзе, ул. Шевченко, 29 и

Сталинская обл., Куйбышевский р-н, шахта им. Кагановича, пос. Фрунзе, ул. Дзержинского, 44.

Город Сталино- это Донецк, а пос. Фрунзе переименован ли? В какой области теперь находится этот населенный пункт?

Спасибо.

Asmodeika
День добрый
Вы этот вопрос уже задавали года 1,5 тому назад. Видимо Жители Донецка сюда не заходят. Попробую чуть помочь. http://infodon.org.ua/
Город разрастался поглощая ближайшие шахты и заводы расположенные вокруг, до сих пор на карте города отдельные микрорайоны называются поселками.
Видимо, это искомый поселок, в Inet нашел остановку автобуса в Донецке "Пос. Фрунзе". См. прикрепленный файл.
Правда это Киевский район, а не Куйбышевский (он западнее), но, возможно, в 1941 году границы районов были другие
да и поселок мог быть большим и смещенным к западу, а название осталось в этом месте. Лучший вариант посмотреть на карте М37-136-C (A)(B)(D) 1939-1941 г.г., но у меня ее нет
А названия улиц могли меняться, т.к. во многих присоединенных поселках были одинаковые названия улиц, да и застройка в этом районе города, похоже, "новая". Современный Донецк http://donetsk.2gis.ua/ там тоже есть эта остановка.

Здравствуйте
Помогите, пожалуйста, разобраться с названием населенного пункта, а точнее, когда он был переименован. Меня интересует село Григорьевка, Новоодесский р-н, Николаевская область.
Судя по тому, что мне удалось узнать, это село сейчас нызывается Заречное, однако нигде нет информации о том, в каком году оно было переименованно.
Спасибо

Здравствуйте, Подскажите ,пожалуйста. Меня интересуют довоенные села Николаевской области,которых уже не существует. Мне нужно найти архивный документ, без названия села,крайне трудно найти. Возможно вы что-то знаете,буду признательна за любые зацепки.
Спасибо. с Уважением,Ева.

yeva
Здравствуйте!
Вы видели страничку википедии, посвященную Николаевской области?
http://ru.m.wikipedia.org/wiki...0.B8.D1.8F
Надо последовательно переходить по ссылкам
Административно-территориальное устройство / Районы / Населенные пункты / ликвидированы
Списки несуществующих в настоящее время нп даются по источникам:
↑ Украинская ССР. Административно-территориальное деление на 1 января 1979 года. — К.: Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии, 1979. — 512 с.
↑ Украинская ССР. Административно-территориальное устройство на 1 января 1987 года. — К.: Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии, 1987. — 504 с. (укр.)
↑ Алфавитный указатель населённых пунктов, снятых с учёта в связи с переселением жителей с 01.01.1986

Здравствуйте. У меня просьба может кто знает что нибудь о с. Власовка Кременчугский р-он. Полтавской обл. Возможно от туда мои предки. Говорят там теперь водохранилище. Хоть что нибудь. Те кто что нибудь знал уже нет в живых. Связь прервана.

. Фамилия ГИРИЧ. Буду рада любой информации.

ustina65:

[q]
может кто знает что нибудь о с. Власовка Кременчугский р-он. Полтавской обл.
[/q]

Из Википедии https://ru.wikipedia.org/wiki/...%82%D1%8C)
...В конце XIX века Власовка относилась к Кременчугскому уезду Полтавской губернии. В ней имелось 232 двора, проживало 1690 человек, имелись две церкви, 14 водяных и 12 ветряных мельниц, 3 маслобойни, раз в году проводилась ярмарка...
...Новую жизнь в село принесло начало строительства Кременчугской ГЭС. Во Власовке началось сооружение барачного посёлка для гидростроителей. Окрестности сел Коваленко, Короли, Букашки и других попали в зону строительства плотины, поэтому их жители были переселены во Власовку.
В 1960 году Власовка становится посёлком городского типа с подчинением Кременчугской городской раде. 1 апреля 1963 года посёлок вошел в состав Светловодского городского совета Кировоградской области.

Из официального сайта Власовского сельского совета г. Светловодск Кировоградской области http://rada-vlasovka.at.ua/faq/
...За даними подвірного перепису 1900 року в містечку Власівці налічувалось 456 господарств, у яких проживало 2532 людей, з них козацького стану налічувалось 332 господарства. Але не всі вони були заможними, не у кожній хаті був достаток. Із 44-х родин мешканців Власівки ходили на заробітки чоловіки і жінки, щоб прогодувати свої сім'ї. А ще чимало вихідців із Власівки щороку поповнювали населення сусіднього міста Кременчука, наймаючись на найважчі роботи, за які платили копійки. Багато підлітків із селища наймалися учнями до заможних кустарів-ремісників або на місцеві підприємства. Але що було робити, коли своєї землі багато господарств у селищі не мали. Так, наприклад, статистичні Дані тих років засвідчують, що до містечка Власівки належало 2,8 тис. десятин землі, але ріллі малося всього 1371 десятина. Все інше - невдоби, піщаний берег, болота і луки. На 206 десятинах, зокрема на дніпровських островах, ріс ліс, але знаходився він у приватному користуванні. Місцеві жителі, щоб якось прохарчуватись, крім обробітку землі, займалися рибальством, плетінням виробів з лози та іншими промислами. Статистика свідчить, що з усіх господарств, які малися у Власівці на початок XX століття, більше 80-ти, крім присадибних ділянок, зовсім не мали землі. А ті, що й мали її, одержували низькі врожаї, бо обробляли грунт в основному дерев'яними плугами і ралами, а урожай збирали вручну, користуючись звичайнісіньким серпом. Ні про яку механізацію ручної праці не було й мови. Навіть тяглової худоби було обмаль, волів нараховувалось 338 голів, корів - 305, а коней - 135 голів. Ось і поділіть цю кількість на існуючі у той час господарства і ви наочно побачите, що не у кожному дворі був кінь чи віл. Третина господарств не мала корів. Водночас у містечку сформувалося кілька міцних куркульських господарств, які володіли значними земельними наділами і водяними та вітряними млинами, тримаючи у борговій залежності багатьох односельців.
Перша світова війна, що розпочалася між Росією і Німеччиною, ще більше поглибила соціальне розшарування на селі. Більшість чоловіків, на яких трималося особисте господарство, мобілізували в армію. Багато сімей переживало велику скруту, позбувшись годувальників, жебракували. Після повалення царського самодержавства навесні 1917 року в Києві створена Центральна Рада, яка взяла на себе всю повноту влади на Україні. Наприкінці цього ж року в Харкові більшовики проголосили Українську Радянську Республіку. Почалася громадянська війна. Як і скрізь у містах і селах, більша частина мешканців Власівки підтримали більшовицький уряд, інша виступала за самостійність України Житель селища П. І. Коваленко, який проходив військову службу в Петрограді, брав участь у штурмі Зимового палацу, потім охороняв місто від козачих загонів голови поваленою Тимчасового уряду Керенського та царського генерала Краснова, зустрічався з В.І. Леніним, тоді ж став членом комуністичної партії. Воювали власівчани і в армії С. Петлюри, повстанських загонах Івана Богунського (Шарого) та інших військових формуваннях, що боролися за незалежність України.
Після завершення громадянської війни, що виснажила продуктивні сили країни, настав період мирної відбудови народного господарства. У Власівці і в сусідньому волосному селі Недогарках сформувався досить міцний загін активістів, які стояли на комуністичних позиціях. У Власівці його очолив колишній голова сільревкому Іван Коноваленко. Згуртовується і молодь, виникає комсомольська організація, яка організаційно оформилася у 1924 році. Очолив її син місцевого бідаря Дмитро Владіміров. До складу комсомольського осередку ввійшли Пилип Зозуля, Дмитро Коваленко, Настя Красночуб, Панас Кулибаба, Йосип Лисиченко та інші. Активізував свою діяльність драматичний гурток, створений у селі ще в 1919 році, розгорнули свою роботу гуртки з ліквідації неписьменності серед населення, особливо молоді.
Значну роль у перебудові селянського життя на соціалістичний лад відіграв комітет незаможних селян, створений ще у 1920 році. Очолив його бідняк Єгор Батрак. У середині 20-х років у селі виникла промислова артіль "Нове життя", в яку об'єдналися кустарі-лозовиробники. Першим її головою став комуніст Петро Коваленко, який повернувся у село після закінчення громадянської війни і зразу ж активно включився у громадську роботу.
У 1929 році у Власівці створені два колгоспи - імені Фрунзе (на Коваленках) та імені Калініна (на Якимцях). У сусідньому селі Самусїївці, що входило до складу сільської ради, тоді ж створено колгосп ім.Петровського. Становлення колективних форм господарювання відбувалося у гострій класовій боротьбі. Заможних селян, які використовували найману працю, було розкуркулено і по-насильницькому виселено із села, а їхнє майно - житлові і господарські будівлі, худобу і реманент - конфісковано. Будівлі розпродували з торгів за досить низькими цінами. "У 1940 році ми з чоловіком Павлом Михтейовичем, - згадує 93-річна жителька селища Уляна Стеценко, - купили хату в комуніста Івана Івановича Кравця за три тисячі карбованців, а той раніше, у період колективізації, придбав її за 120 карбованців. Хата була нова, добротна, під залізом, на дві половини, біля неї гарна левада, що виходила до затоки, що заповнювалася водою під час весняної повені. Спорудив її наприкінці 20-х років дуже багатий чоловік Петро Кравець, але його під час колективізації було розкуркулено і вигнано із села, а усе його майно перейшло до громади. Новий власник хати Іван Кравець занедбав її, тому нам з чоловіком довелося немало попрацювати, щоб довести її до ладу. Коли прийшли німці, у село приїхала дружина Петра Кравця, хотіла повернути собі цю хату, але у нас була нотаріально завірена купча і споруда залишилася за нами". До речі, ця хата на нинішній вулиці Зеленій існує і досі, час пощадив її, навіть коли німці, відступаючи за Дніпро, восени 1943 року, спалили село, вона у числі інших семи хат від усього села, вціліла, хоч від безжального вогню обгоріли вікна і двері...

На сайте Вся Украина - жители http://www.nomer.org/allukraina/ 55 человек по фамилии Гирич, проживающих в населённом пункте Власовка (только нужно учесть, что на территории Украины два населённых пункта с таким названием, а район на данном сайте не уточняется, но при желании можно обзвонить или написать письма) и 12 человек с данной фамилией проживает в Светловодске. Так, что шанс найти родственников и восстановить связь не маленький.

P.s. Главное чтоб родственники обрадовались, а то как показывает практика - радость от находки испытывает только тот кто ищет . Лучше заранее предупредить, что никаких меркантильных интересов не преследуете, интересуетесь только историей семьи.

fomingo

Спасибо огромное что откликнулись. Спасибо за помощь. Но я или не то набираю или не туда зашла. Там списки скорей всего ныне живущих. А село Власовку, вообще не выдает Гирич Анна (Ганна). 1906г. Может посмотрите. Еще раз огромное спасибо.

Ищем населенное место на Украине

Диалоговая тема (вопросы/ответы)