Поиск населенного пункта на Украине

І с т о р і я с е л а Ш п о р т ь к и
Перші згадки про село Шпортьки знаходимо у 1887 році: хутір Шпортьки Велико-Кобеляцької волості Кобеляцького уїзду Полтавської губернії. Відстань до волосного центру 3 верстви, до уїзного – 30 верств, до губернського – 30 верств(1).
Нараховувалося 164 мешканця, з них 90 козаків. 26 домохозяїв мали право голосу на сільському зібранні. А у 1886 році один з мешканців хутора отримав паспорт із правом відлучення з села на один місяць.
Але під час перепису 1859 року назва села Шпортьки не згадується(2). Лише є позначка, що під назвою Бредуни ховається кілька хуторів.
Під час перепису 1910 року знаходимо, що хутір Шпортьки Велико-Багачанської волості нараховує 57 господарств, з них 51 – козацькі, 5 – селянські і одне «привилегированное». Усього 291 мешканець. «Удобной земли» 203 десятини. Основні землеробні заняття: «плотник – 1, портные – 2, сапожник – 1, на поденщине – 3 мужчин, 2 женщины, заженщики – 33 мужчины, 31 женщина, прочие занятия – 6 мужчин, 9 женщин»(3).
Наступний перепис був у 1926 році, з якого маємо, що «хутір Шпортьки нараховує 81 двір, кількість населення – 374, українці»(4).
Хоча перші відомості зустрічаємо у кінці ХІХ ст., але поселення тут були вже за часів Богдана Хмельницького (середина XVII ст.). Він [Б.Хм.] своїми універсалами від 1650 та 1651 років дозволив вихідцями з Правобережної України оселитися на землях, що належали до «гетьманської булави» по берегах Псла, Сули і Ворскли і мати «борти, млини і різні угіддя»(5), (а Шпортьки розташовані по правому березі Ворскли).
За селом знайдено два кургани епохи середньовіччя.
__________________________________________________
1 Список населенных мест Полтавскої губернії въ 1887 року. – Полтава. – 1887. – с. 164-165

2 Полтавская губернія. Список населенні мест по свьденіямъ 1859 года. – Санкт-Петербург. – 1862. – с. 89

3 Третья подворно-хозяйственная земская перепись въ Полтавской губернії 1910 года. – Полтава. – 1913. – с. 378-379

4 Список залюднених місць Полтавської округи за Всесоюзним переписом на 17.12.26р. – Полтава. – 1927. – с. 13

5 Жук В.Н. Жаботинський П. Нові Санжари. – Харків, 1989 – с.13

Скажите, пожалуйста, какому населенному пункту на современной карте Украины соответствует этот довоенный адрес:

Сталинская обл, г. Сталино, шахта им. Когановича, пос. Фрунзе, ул. Шевченко, 29 и

Сталинская обл., Куйбышевский р-н, шахта им. Кагановича, пос. Фрунзе, ул. Дзержинского, 44.

Город Сталино- это Донецк, а пос. Фрунзе переименован ли? В какой области теперь находится этот населенный пункт?

Спасибо.

Здравствуйте
Помогите, пожалуйста, разобраться с названием населенного пункта, а точнее, когда он был переименован. Меня интересует село Григорьевка, Новоодесский р-н, Николаевская область.
Судя по тому, что мне удалось узнать, это село сейчас нызывается Заречное, однако нигде нет информации о том, в каком году оно было переименованно.
Спасибо

yeva
Здравствуйте!
Вы видели страничку википедии, посвященную Николаевской области?
http://ru.m.wikipedia.org/wiki...0.B8.D1.8F
Надо последовательно переходить по ссылкам
Административно-территориальное устройство / Районы / Населенные пункты / ликвидированы
Списки несуществующих в настоящее время нп даются по источникам:
↑ Украинская ССР. Административно-территориальное деление на 1 января 1979 года. — К.: Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии, 1979. — 512 с.
↑ Украинская ССР. Административно-территориальное устройство на 1 января 1987 года. — К.: Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии, 1987. — 504 с. (укр.)
↑ Алфавитный указатель населённых пунктов, снятых с учёта в связи с переселением жителей с 01.01.1986

ustina65:

[q]

может кто знает что нибудь о с. Власовка Кременчугский р-он. Полтавской обл.

[/q]

Из Википедии https://ru.wikipedia.org/wiki/...%82%D1%8C)
...В конце XIX века Власовка относилась к Кременчугскому уезду Полтавской губернии. В ней имелось 232 двора, проживало 1690 человек, имелись две церкви, 14 водяных и 12 ветряных мельниц, 3 маслобойни, раз в году проводилась ярмарка...
...Новую жизнь в село принесло начало строительства Кременчугской ГЭС. Во Власовке началось сооружение барачного посёлка для гидростроителей. Окрестности сел Коваленко, Короли, Букашки и других попали в зону строительства плотины, поэтому их жители были переселены во Власовку.
В 1960 году Власовка становится посёлком городского типа с подчинением Кременчугской городской раде. 1 апреля 1963 года посёлок вошел в состав Светловодского городского совета Кировоградской области.

Из официального сайта Власовского сельского совета г. Светловодск Кировоградской области http://rada-vlasovka.at.ua/faq/
...За даними подвірно­го перепису 1900 року в містеч­ку Власівці налічувалось 456 господарств, у яких проживало 2532 людей, з них козацького стану на­лічувалось 332 господарства. Але не всі вони були заможними, не у кожній хаті був достаток. Із 44-х родин мешканців Власівки ходи­ли на заробітки чоловіки і жінки, щоб прогодувати свої сім'ї. А ще чимало вихідців із Власівки що­року поповнювали населення су­сіднього міста Кременчука, найма­ючись на найважчі роботи, за які платили копійки. Багато підлітків із селища наймалися учнями до за­можних кустарів-ремісників або на місцеві підприємства. Але що було робити, коли своєї землі ба­гато господарств у селищі не мали. Так, наприклад, статистичні Дані тих років засвідчують, що до містечка Власівки належало 2,8 тис. десятин землі, але ріллі мало­ся всього 1371 десятина. Все інше - невдоби, піщаний берег, болота і луки. На 206 десятинах, зокрема на дніпровських островах, ріс ліс, але знаходився він у приватному користуванні. Місцеві жителі, щоб якось прохарчуватись, крім обро­бітку землі, займалися рибальством, плетінням виробів з лози та інши­ми промислами. Статистика свід­чить, що з усіх господарств, які малися у Власівці на початок XX століття, більше 80-ти, крім приса­дибних ділянок, зовсім не мали землі. А ті, що й мали її, одержува­ли низькі врожаї, бо обробляли грунт в основному дерев'яними плугами і ралами, а урожай збира­ли вручну, користуючись звичай­нісіньким серпом. Ні про яку ме­ханізацію ручної праці не було й мови. Навіть тяглової худоби було обмаль, волів нараховувалось 338 голів, корів - 305, а коней - 135 голів. Ось і поділіть цю кількість на існуючі у той час господарства і ви наочно побачите, що не у кож­ному дворі був кінь чи віл. Тре­тина господарств не мала корів. Водночас у містечку сформувало­ся кілька міцних куркульських гос­подарств, які володіли значними зе­мельними наділами і водяними та вітряними млинами, тримаючи у борговій залежності багатьох од­носельців.
Перша світова війна, що роз­почалася між Росією і Німеччи­ною, ще більше поглибила соціаль­не розшарування на селі. Більшість чоловіків, на яких трималося осо­бисте господарство, мобілізували в армію. Багато сімей пережива­ло велику скруту, позбувшись го­дувальників, жебракували. Після повалення царського самодержавства навесні 1917 року в Києві створена Центральна Рада, яка взяла на себе всю повноту вла­ди на Україні. Наприкінці цього ж року в Харкові більшовики про­голосили Українську Радянську Республіку. Почалася громадянсь­ка війна. Як і скрізь у містах і селах, більша частина мешканців Власівки підтримали більшовиць­кий уряд, інша виступала за са­мостійність України Житель се­лища П. І. Коваленко, який проходив військову службу в Петрограді, брав участь у штурмі Зимо­вого палацу, потім охороняв місто від козачих загонів голови пова­леною Тимчасового уряду Керенського та царського генерала Краснова, зустрічався з В.І. Леніним, тоді ж став членом комуністичної партії. Воювали власівчани і в армії С. Петлюри, повстанських загонах Івана Богунського (Шарого) та інших військових формуваннях, що боролися за незалежність Ук­раїни.
Після завершення громадянсь­кої війни, що виснажила продук­тивні сили країни, настав період мирної відбудови народного гос­подарства. У Власівці і в сусід­ньому волосному селі Недогарках сформувався досить міцний загін активістів, які стояли на комуні­стичних позиціях. У Власівці його очолив колишній голова сільревкому Іван Коноваленко. Згурто­вується і молодь, виникає комсо­мольська організація, яка органі­заційно оформилася у 1924 році. Очолив її син місцевого бідаря Дмитро Владіміров. До складу комсомольського осередку ввійшли Пилип Зозуля, Дмитро Коваленко, Настя Красночуб, Па­нас Кулибаба, Йосип Лисиченко та інші. Активізував свою діяльність драматичний гурток, створений у селі ще в 1919 році, розгорнули свою роботу гуртки з ліквідації неписьменності серед населення, особливо молоді.
Значну роль у перебудові се­лянського життя на соціалістич­ний лад відіграв комітет незамож­них селян, створений ще у 1920 році. Очолив його бідняк Єгор Батрак. У середині 20-х років у селі виникла промислова артіль "Нове життя", в яку об'єдналися кустарі-лозовиробники. Першим її головою став комуніст Петро Коваленко, який повернувся у село після закінчення громадянської війни і зразу ж активно включив­ся у громадську роботу.
У 1929 році у Власівці ство­рені два колгоспи - імені Фрунзе (на Коваленках) та імені Калініна (на Якимцях). У сусідньому селі Самусїївці, що входило до скла­ду сільської ради, тоді ж створено колгосп ім.Петровського. Станов­лення колективних форм господа­рювання відбувалося у гострій класовій боротьбі. Заможних селян, які використовували най­ману працю, було розкуркулено і по-насильницькому виселено із села, а їхнє майно - житлові і гос­подарські будівлі, худобу і рема­нент - конфісковано. Будівлі розпродували з торгів за досить низькими цінами. "У 1940 році ми з чоловіком Павлом Михтейовичем, - згадує 93-річна жителька селища Уляна Стеценко, - купи­ли хату в комуніста Івана Івано­вича Кравця за три тисячі карбо­ванців, а той раніше, у період ко­лективізації, придбав її за 120 кар­бованців. Хата була нова, доброт­на, під залізом, на дві половини, біля неї гарна левада, що виходила до затоки, що заповнювалася во­дою під час весняної повені. Спо­рудив її наприкінці 20-х років дуже багатий чоловік Петро Кра­вець, але його під час колективі­зації було розкуркулено і вигна­но із села, а усе його майно пере­йшло до громади. Новий власник хати Іван Кравець занедбав її, тому нам з чоловіком довелося немало попрацювати, щоб довести її до ладу. Коли прийшли німці, у село приїхала дружина Петра Кравця, хотіла повернути собі цю хату, але у нас була нотаріально завірена купча і споруда залишилася за нами". До речі, ця хата на нинішній вулиці Зеленій існує і досі, час по­щадив її, навіть коли німці, відсту­паючи за Дніпро, восени 1943 року, спалили село, вона у числі інших семи хат від усього села, вціліла, хоч від безжального вогню обго­ріли вікна і двері...

На сайте Вся Украина - жители http://www.nomer.org/allukraina/ 55 человек по фамилии Гирич, проживающих в населённом пункте Власовка (только нужно учесть, что на территории Украины два населённых пункта с таким названием, а район на данном сайте не уточняется, но при желании можно обзвонить или написать письма) и 12 человек с данной фамилией проживает в Светловодске. Так, что шанс найти родственников и восстановить связь не маленький.

P.s. Главное чтоб родственники обрадовались, а то как показывает практика - радость от находки испытывает только тот кто ищет . Лучше заранее предупредить, что никаких меркантильных интересов не преследуете, интересуетесь только историей семьи.