Губарь - Черкасская область

ОУН на Уманщині.

Якщо проаналізувати всі досі відомі публікації в періодичних виданнях та спеціальній літературі, виданій поза Україною, то матимемо далеко не повну картину дійсного стану речей, який там на той час був.
У цих публікаціях досить складно, як на мою гадку, описано масштаби діяльності Похідних груп ОУН та їх роль в еволюційних процесах.

Одвічний потяг до волі закидав тисячі галичан на роки, а здебільшого і назавжди, далеко за поріг рідної домівки. І це закономірно. Для всіх них рідною домівкою була Соборна Україна, яка залишилась у їхньому серці. Своє місце, свою місію вони вбачали там, де треба було будити братів-українців, боротись,не шкодуючи свого життя. Опрацьовуючи матеріали про національно-визвольний рух на Центральній Україні, я проходжу до висновку, що роль місцевих людей і масштаби їхньої участи у цьому русі майже ніде ще не оприлюднені.
Настала можливість заповнити прогалини нашої історичної пам’яті тих часів.
Цей матеріал про діяльність групи ОУН в с. Оксанине Уманського району, що на Черкащині.
Традиції вільнолюбства і відваги в цьому селі побудували ще з прадавніх часів.
В буремні 20-ті в с. Оксанине перебував штаб армії УНР і командуючий армією отаман Омелянович Павленко. А як відомо, під час бойових дій штаб армії УНР розташовувався тільки в населених пунктах, де користувався абсолютною підтримкою і співпрацею місцевого населення. З Оксаниного йшли накази по оперативному веденню переможного бою з більшовиками за Умань.
Вже в часи «більшовицького щастя» 30-х років в с. Оксаниному, а саме в 1935 році, виник величезний конфуз. Загнавши людей в колгосп, більшовики надумали зробити грандіозні збори новоспечених колгоспників під відкритим небом. Знаючи, що означає розпорядження червоного начальства, оксанинці зійшлись на збори. Збори відкривав голова сільради. Тільки-но почав тираду во славу радянській владі і батьку Сталіну, як тут з юрби гримнув постріл. Голова сільради, охнувши, впав мертвий.
НКВД шаленіло. Було перетрушене все село, арештовано аж п’ять оксанинців. Протримавши підозрюваних більше року, енкаведисти, не добившись признань, змушені були їх відпустити.
Настав 1941-й…
Молодих оксанинців, Губаря і Мамалигу, доля занесла аж в Дніпропетровську область. Там вони познайомились із ОУНівцями. В Оксанине вони приїхали вже ОУНівцями і з конкретним завданням. Таким чином в с. Оксаниному почав діяти осередок ОУН, чисельність якого, з врахуванням 3-х чи 4-х осіб з поза Оксаниного, налічувала аж 31-у особу (цілком можливо, число буде доповнене).
На рахунок Оксанинської групи слід віднести і збір зброї для Української Повстанчої Армії групи Південь, і рятування людей від відправки в німецьку неволю шляхом майстерного виготовлення фальшивих документів. Було і знищення таємних агентів гестапо, і боротьба з червоними «визволителями».
Влаштований за всіма правилами конспірації, ще в 1945 році в Оксаниному діяв підпільний перевалочний пункт для новобранців в УПА. Там же був і пункт зв’язку. Спеціально призначена для зв’язкових функцій людина, постійно перебувала в с. Оксаниному, дотримуючись правил конспірації.
Підсумовуючи цю маловідому сторінку історії с. Оксаниного, не можна не згадати ціни, яку заплатило вільнолюбиве село за прагнення волі, за герць з відкритим забралом. Принаймні те, що мені зараз відомо:
Довгополий К. Ф. – розстріляний німцями за приналежність до ОУН;
Задорожній Я. А. – убитий енкаведистами;
Губар О. П. – розстріляний за приналежність до ОУН і як керівник організації.
Біля десяти чоловік з Оксаниного, за приналежність до ОУН, опинилось у сибірських таборах, з яких повернулися не всі.
Я знаю, що моя невелика публікація не задовольнить повністю цікавості небайдужих людей і, цілком можливо, варто було опублікувати більше висновків з архівних матеріалів. Це, мабуть, буде трохи згодом.


Богдан Чорномаз.
"Українське Слово" 20 березня 1997р.

Б.Д.Чорномаз
Діяльність національно-патріотичного підпілля на Уманщині у 1941-1945-х роках.
Умань 2002.

ГУБАРЬ АВРААМ СЕМЕНОВ - крест.(хлебопашец), 40л., родился и приписан вс.Оксаниной Уманского уезда Киевской губ., присужден съездом Мир.Суд. Уманского окр., за покушение на кражу лошадей, по 163 и 172 ст.Уст. о наказ., в тюрьму на полтора месяца. Приговор обр. к исп. 16 июля 1873г

Источник http://dlib.rsl.ru/viewer/01005386461#?page=25

ГУБАРЬ АВРААМ СЕМЕНОВ - 33
жена Екатерина Фомова - 30
дети Севастьян - 14
Фекла - 8
Евфимий - 5
Мария - 3

Михаил Семенов Губарь - 18

Источник https://www.familysearch.org/a...at=1808479 исповедка с.Оксаниной за 1865 года

Источники по Оксанино в https://cdiak.archives.gov.ua/...sa_001.xml

ГУБАРЬ НИКОЛАЙ МАТВЕЕВИЧ родился 16 октября 1939 года в селе Валява Городищенского района Черкасской области на Украине. Свою трудовую деятельность начал в 1955 году на Городищенском сахарном заводе.
В 19 лет, имея 7 классов образования, Н.М. Губарь добился того, чтобы его, несмотря на выявленное медицинской комиссией ограничение для службы в строевых частях, в 1958 году призвали на действительную военную службу.
Началась она в Москве, в бригаде охраны Министерства обороны. В этой бригаде Н.М. Губарь прошел курс молодого бойца, окончил полковую школу, служил в ней младшим командиром, а после окончания действительной службы в звании старшины продолжил службу по контракту.
В 25 лет Н.М. Губарь твердо решил связать свою судьбу с армией и поступил в Московское общевойсковое командное училище им. Верховного Совета и в 1968 году с отличием окончил это знаменитое своими традициями училище, получив назначение для дальнейшего прохождения службы в ту же бригаду, где и начинал рядовым бойцом.
В 1979 году Н.М. Губарь окончил Военную академию тыла и транспорта в Ленинграде.
По возвращении в Москву Н.М. Губарь продолжил службу в должности старшего офицера тыла в войсках Министерства среднего машиностроения. Потом его назначили начальником базы снабжения московских частей данного министерства. Эта база до 1994 года дислоцировалась на территории современного 9-го микрорайона Теплого Стана. Позже Н.М. Губарь был заместителем командира по тылу управления московских военно-строительных частей Минсредмаша. Уволился в запас с должности начальника этого управления в 1992 году в звании полковника.
После увольнения в запас Н.М. Губарь стал работать генеральным директором в одной из коммерческих структур. Вскоре ему поступило предложение поработать в органах исполнительной власти столицы. В декабре 1993 года Мэр города Москвы Ю.М. Лужков назначил Н.М. Губаря Супрефектом муниципального округа Теплый Стан.
В 1997 году Н.М. Губарь занял должность Главы районной управы Теплый Стан.
С 2003 года Николай Матвеевич занимает должность Руководителя муниципального образования Теплый Стан.
За эти годы Николай Матвеевич награжден орденом «Красной Звезды», медалью «За заслуги перед Отечеством» 2-й степени и др. медалями.

Источник материала: Официальный сервер Юго-Западного административного округа