Перегуды - род герба "Сас"

Наказний сотник Перегуда, можливо, Олекса Перегуда, що згадується у козацькому реєстрі 1649 року !?

1651, травня 12. — Конфесата двох полонених повстанців
з сотні Дорошенка і полку М. Небаби
„Dzień 12 maja[…].
Confessata dwu więzniów z Chojnik do obozu przysłanych, pojmanych od towarystwa p. Kurpskiego, rodem obadwa z Iwanhoroda z sotni Doroszenkowej z
pułku Niebaby.
Naprzód (…)* te.
Z Howryczem Semenem wyszło ich dwadzieśćia, za rozkazaniem sotnika Perehuda nakaznego, dla zajęcia koni, którzy wszystcy poginęli.
O Chmierlnickim prawi, że w Czyhyrynie łeży z wojskiem koło Pawołoczy
położonym, mając tatar dziesięć tysięcy.
O Litwie prawi, że wszystka Litwa ku nim idzie (...)*, ale u nich koło Czernihowa
jest, że nie słychać o wielkim wojsku, tylko co w Chojnikach. Pułki naznaczone do
Litwy: Perejasławski, Czernihowski, Niżyński, Pryłucki.
Pod Zbarażem był pod czas obłężenia coronnego wojska.
Za podstąpieniem wojska litt[ewskieg]o chcą się potężnie bronić, małego i wielkiego pędząc z sobą, i czerń mocno przy nich stać chce.
W Czernihowie samego pułkownika chorągiew i Czernihowa.
Do Homla jeśli nie staną pacta, tedy zamyślają.
W Starodębie, że słychać o wojsku litt[ewski]m, dla tego do niego nie myszłą.
W Sedniowie jedna chorągiew.
Do Chojnuk i do Babicz nie myszłą, do świątek czekają na pacta, także i do
Rzeczyce.
p. Chwaszcza zabito.
Czerń z nimi się sprzysięgła, chce potężnie sią bronić.
O trzecim, co uciekł, prawi, także, że był z Borzny.
Od Chołmiecza i od Chojnik, co się kołwiek dzieje, dają chłopi wiedzieć tameczni.
Confessata więznia drugiego Martyna te:
Pod Zbarażem był z Niebabą w tej że Doroszenkowej sotni.
O hetmanie litt[ewski]m słychać u nich, że z wielkim wojskiem ku nim ciągnie, a
oni się obawiając, nad Dnieprem z wojskiem swoim stoją. Niebaba oczekiwa Szumejka.
151
W Lubeczu jedna chorągiew sontika Rubajła.
W Starodębie już kozacy trzy chorągwie ich weszło w wielki post, Okoza sotnik.
O Rzeczyce nie myszłą.Chcą dać bitwę za podstąpieniem wojska w polu pod
Czernihowem. W inszych wszystkich wiadomośćiach zgadzał się z pierwszym.”
(АГАД. — Ф. «Архів Радзівілів». — Відділ VІ. — № 36. — С. 607. — Копія 1651
р. Переклад з польської. Дана конфесата була надіслана князю Радзівілу литовським підканцлером з Любліна 6 травня 1651 р. Опубліковано в перекладі
українською: Мицик Ю. А.Невідомі листи керівників Національно-визвольної
війни українського народу 1648–1658 рр. // УІЖ. — 2001.-№ 1. — С. 145–146).
Переклад:
«12 травня (…)
Конфесата двох полонених, присланих до табору з Хойнік, спійманих товариством п. Курпського, обидва родом з Івангорода, з сотні Дорошенка з полку
Небаби.
Насамперед (…)* таке:
З Семеном Говричем їх вийшло двадцятеро, з наказу наказного сотника Перегуда задля захоплення коней, котрі (козаки) напевно загинули.
Про Хмельницького твердить, що знаходиться в Чигирині з військом, яку
розташоване в Паволочі, маючи десять тисяч татар.
Про Литву твердить, що вся Литва до них йде (…)*, але у них коло Чернігова є, що не чути про велике військо, тільки те, що у Чернігові полки призначені до Литви: Переяславський, Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький.
Під Збаражем був під час облоги коронного війська.
За підходом литовського війська хочуть потужно боронитися, малого і старого, женучи з собою і чернь міцно біля них хоче стати.
В Чернігові самого полковника хоругв і Чернігова.
До Гомеля якшо не буде укладено мир, тоді замишляють.
До Стародубу, через те що чути про литовське військо, до нього не мислять.
В Седневі одна хоругв.
До Хойник і до Бабич не думають, чекають до святок на мир, такожі до Речиці.
Пана Хваща забито.
Чернь з ними сприсяглася, хочуть потужно боронитися.
Про третього, що втік, твердить, також, що був із Борзни.
Від Холмеча і від Хойник, що тільки діється, дають знати тамешні селяни.
Конфесата другого полоненого Мартина такі:
Під Збаражем був з Небабою у тій же сотні Дорошенка.
Про литовського гетьмана чути у них, що з великим військом йде до них,
а вони, боячись, з своїм військом стоять над Дніпром. Небаба чекає Шумейка.
У Любечі одна хоругов сотника Рубайла.
У Стародубі вже козаки. Три хоругви їх увійшло у великий піст, Окоза
(Окша – Ю. М.) сотник.
Про Речицю не думають.
Хочуть дати битву після приходу війська в поле під Черніговом.м
В інших всіх відомостях згоджується з першим.

Материалы к истории казачества Рязанского края: Переписной список г. Сапожок 1637 г.

В г. Рязань проживал Перегуда Казимир Йосифович, родился в с. Бабинцы в 05.03.1902 года

Десятник Ананья Снитин,
Лахтион Мяхков,
Торас Толстов,
Иван Боярченков,
Ермак Перегудов,
Семен Елфимов,
Клемен Корташ,
Петр Лопандин,
Микифар Гончаров,
Петр Кондратьев,

https://62info.ru/history/node/8963

Из диссертации А.А. Федотовой:
(совпадает с реальными событиями основания села Перегуды, где была казацкая церковь, выкопаны пруды и даже заведен ипподром с конюшнями, при Вишневских)
Оноприя Перегуда — постоянно прерывается разного рода отступлениями,
внесюжетными элементами и экстрадиегетическими комментариями. Экспозиция
начинается с истории о происхождении села Перегуды, которая приобретает почти
мифологический размах. Опанас Опанасович Перегуд предстает в нем не просто
как «основатель» села, но и как фактический отец почти всех его жителей, а также
как учредитель религиозного культа: «Вот тогда дiд Опанас <…> завел баштаны да
огороды и как стал собирать жинок и дiвчат на полотье, то за их помочью, —
пожалуйте, — еще больше людей намножил, и стало уже так много христиан, что
<…> довелось построить для них и церковь и дать им просвещенного попа, чтобы
они соблюли закон христианский и знали, какой они породы и чем их вера лучше
всех иных вер на свете» [35, с. 504]. Условность пространства повести сочетается с
условностью временной, которая проявляется в частых временных «нестыковках»,
анахронизмах. «Старый Перегуд» [35, с. 504], закрепостивший «перегудинских
казаков» [35, с. 504] «за собою <…> еще где до Катериных времен!» [35, с. 505],
привозит в село «попа Прокопа» [35, с. 505]. Племянник последнего — поп Маркел
— является современником главного героя, который ведет свой рассказ в конце
XIX в., что очевидно из предисловия251
http://yspu.org/images/8/82/%D...%D0%B9.pdf

>> Ответ на сообщение пользователя Klim2018 от 16 мая 2020 22:37

Это очень интересно, до этого фиксировались такие варианты фамилии Perehuda, как виды транскрипции: Перегуда, Перехуда, Переуда и даже Пересуда. ПереНуда, как промежуточный вариант между Перегуда и Перехуда, где латинское "Н" читается и пеедается в виде кирилличного "Н" !?

По истории села Перегуды

Ефимъ Дараганъ, умирая въ 1762 г., оставлялъ трехъ сыновей, Василія (любимца императора Петра III), Ивана и Григорія, и двухъ дочерей, Софью (по мужу кн. Хованскую) и Катерину. По духовному завѣ- щаніюотца, эти сыновья получили: Василій—два села, Семииолки ц Рудню, и двѣ деревни, Святое и Оианасовъ, Иванъ—м. Борисиоль, с. Глыбокое и д. Перегуды, и Григорій—села Рудковку, и Мостища и Сухинку и Даневку...