Перегуды - род герба "Сас" - тема для генеалогического и биографического поиска

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Здесь часто встречается фамилия Перегуда Алфавит метрических книг Житомирского костела за 1866-1920гг

Mikolaj13 написал:

[q]
Жена Перегуды Болеслава Антоновича - Марцелина Иосифовна Кулеша. Род Кулеш внесен в 6 ч. ДРК Волынской губернии (см. Список дворян Волынской губернии, с. 335)
В ГАЖО - Ф.146, оп.1 д. 3229
[/q]

Марцелина Иосифовна Кулеш (Кулешова) это двоюродная сестра моей прабабушки Теофилии Григорьевны Кулешовой в замужестве Пиотровской.

Упоминание Михаила Перегуды (Перехуды) в 1686 году

РГАДА. Фонд Ф-210-Разрядный приказ, Опись 7А-Дела разных городов,
Дело 81-Сборная книга сена с казаков Ахтырского полка, 1686 год.

Лета 194/1686 году, августа в десятый день по указу Великих Государей, Царей и великих князей Иоанна Алексеевича, Петра Алексеевича и Великих Государыни благоверные Царевны и Великие княжны Софьи Алексеевны всея Великия и малыя и Белыя России самодержцев и по грамоте из Розряду за приписью дьяка Перфилия Оловьянникова Ахтырский полковник Иван Иванович Перекрестов велел учинить записные книги полку своего по городам полковые службы казаков, с которых имяный нынешним летом взять сена по три воза добрых чимных на корм подемным лошадям, которые бываят под нарядом и подо всякою полковою казною и ратным людем на многие полки на конские кормы и тех имян росписи писаны в сих книгах порознь по городам.

Ахтырской полковой Гавриловой сотни казаки:

Панко Чопенко Манко Цехмистр Гарасим Калачник
Иван Сердюк Пилип Светличный Павло Ситник
Юхим Середа Каленик Сторожов зять Пронко Сиченко
Омелко Молоток Феско Догтяр Левко Красной бабы
Демко Козорез Гаврило Горкавий Тимуш Нахименко
Иван Слепенкий Паско Догтяр Самуйло Лавринув зять
Феско Резник Клим Резник Гарасим Ткаченко
Павло Бондар Демко Ткач Иван Горпинич
Кирик Кушнер Филь Крамар Грицко Климентый
Миско Стрелбицкий Андрушко Гладучин Антун Волошинув зять
Иван Гримазка Михайло Перехуд Семен Чорный
Кондрат Збаражскый Трихым Дуенко Дорош Лазаренко
Юско Борисенко Трохим Рабокунь Васил Хорошунов зять
Грицко Подопрелий Яков Носач Никон Грамаздин зять
Юско Юхимов брат Ярема Лазоренко Игнат Краселя
Прокоп Хорошун Грицко Сухый Юхимец Демянов приятел
Дмитрук Малый Якув Харлапурда Васил Волошин
Прокоп Хутрянскый Каленик Догтяр Михайло Харлапурда
Микита Хвиленко Иван Лутискый Иван Шумейко
Семен Хижняк Лаврен Синик Ничипор Колесник

Упоминание Перегуды (Перехуды) вдовы 1620 год во владениях Острожских
http://shron1.chtyvo.org.ua/Vo...0_roku.pdf

Село Більчин [Bylczyn]
й. мл. п.Моджевський тримає на службі
Фільварку немає, татари спалили
Тяглі піддані на цілих дворищах: Кіндрат Березинець
Мартин Кростеня Микита
Андрій Глущеня
Крещиха вдова
Ярмол Сирченя
Федір Тол ченя
Оверко
Левко Іванкович
Ярош Заченя
Панас Старий
Козел Мартин
Перехуда вдова
Гарасиха вдова
Юсько Вечорченя
Левченя Чорний
Степан Татарчин
Йовхим [Jowchim] Лобода
Максим Мисюченя
Йощеня [Josczenia] Гаврило
Панас Рудий
Син Завореня
23. Мись Копець 23.
Половинники:
Кпим Трощеня
Самійло
Пархом Самойленя
Хипимон
Роман Млинар
Кіндрат
Ілько
Женець
Бойко
Пашко
Луц
Іванко Старий
11.(0
Пусте дворище 1.

Наказний сотник Перегуда 1651 рік, можливо засновник села Перегуди під Києвом (Бориспільський район)

1651, травня 9. — Бобруйськ. — Конфесата двох полонених козаків
„Konfessata dwu więzniów, z Chojnik do obozu przysłanych, pojmanych od towarzystwa j. (m). Kurpskiego, rodem obadwaj z Samhoroda (?) z sotni Doroszenkowej z pułku Niebaby.
Naprzód punkta (?) te:
Z Howoryczem Semenem wyszło ich dwadzieśćia, za rozkazaniem sotnika Perehudi nakaznego, dwadzieśćia koni, którzy wszyscy poginęli.
O Chmielnickim prawi, że w Czyhyryniu łeży z woskiem koło Pawoloczy
położonym, mają tatar dziesięc tysięcy.
O litwie prawi, że wszystka litwa ku nam idzie (...)*ale u nich koło Czernihowa
jest, że nie słychać o wielkim wojsku, tylko co w Hojnikach.
Pułki naznaczone do Litwy: Perejasławski, Czernihowski, Niżyński, Przyłucki.
Pod Zbarażem był, pod czas obłężenia coronnego wojska.
Za podstąpieniem wojska litewskiego chcą się potężnie bronić malego i wielkiego pędząc z sobą i czerń mocno przy nich stać chce.
W Czernihowie samego pułkownika chorągiew i czernichowska.
Do Homla jeśli nie staną, pacta tedy zamyslają.
W Starodubie słychać o wojsku litewskim dla tego do niego nie myszłą (?).
W Sedniowie jedna chorągiew.
Do Chojnik i do Babicz nie myszłą do świątek, czekają na pacta, także i do Rzeczyce. P. Chwaszcza zabito. Czerń z nimi sprzysięgła, chcą z nimi potężnie się bronić.
O trzecim, co uciekł prawi, że był z Borzny. Od Cholmiecza i od Chojnik co się
kołwiek dzieje dają chłopi wiedzieć tameczni.
Confessata więznia drugiego Martyna.
Pod Zbarażem był z Niebabą w tej że Doroszenkowej sotni.
O hetmanie litewskim słychać u nich, że z wielkim wojskiem ku nim ciągnie, a
oni się obawiając, nad Dnieprem z wojskiem swoim stoją.
Niebaba oczekiwa Szumejka.
W Lubeczu jedna chorągiew sotnika Rubanka.
W Starodubie już kozacy trzy chorągwie ich weszło w Wiel[ki] post. Oksza sotnik. Chcą dać bitwę za podstąpieniem wojsk w polu pod Czernichowem.
W inszych wszystkich wiadomośćiach zgadzali się z pierwszym.”
АГАД. — Ф. «Архів Радзівілів». — Відділ VІ. — № 36. — С. 556–557. Опубліковано в українському перекладі: Мицик Ю. А. Невідомі листи керівників Наці онально-визвольної війни українського народу 1648-1658 рр. // УІЖ. — 2001. —
№ 1. — С. 146).
http://doczz.pl/doc/245831/t.-...6%D1%97-ta

Наказний сотник Перегуда, можливо, Олекса Перегуда, що згадується у козацькому реєстрі 1649 року !?

1651, травня 12. — Конфесата двох полонених повстанців
з сотні Дорошенка і полку М. Небаби
„Dzień 12 maja[…].
Confessata dwu więzniów z Chojnik do obozu przysłanych, pojmanych od towarystwa p. Kurpskiego, rodem obadwa z Iwanhoroda z sotni Doroszenkowej z
pułku Niebaby.
Naprzód (…)* te.
Z Howryczem Semenem wyszło ich dwadzieśćia, za rozkazaniem sotnika Perehuda nakaznego, dla zajęcia koni, którzy wszystcy poginęli.
O Chmierlnickim prawi, że w Czyhyrynie łeży z wojskiem koło Pawołoczy
położonym, mając tatar dziesięć tysięcy.
O Litwie prawi, że wszystka Litwa ku nim idzie (...)*, ale u nich koło Czernihowa
jest, że nie słychać o wielkim wojsku, tylko co w Chojnikach. Pułki naznaczone do
Litwy: Perejasławski, Czernihowski, Niżyński, Pryłucki.
Pod Zbarażem był pod czas obłężenia coronnego wojska.
Za podstąpieniem wojska litt[ewskieg]o chcą się potężnie bronić, małego i wielkiego pędząc z sobą, i czerń mocno przy nich stać chce.
W Czernihowie samego pułkownika chorągiew i Czernihowa.
Do Homla jeśli nie staną pacta, tedy zamyślają.
W Starodębie, że słychać o wojsku litt[ewski]m, dla tego do niego nie myszłą.
W Sedniowie jedna chorągiew.
Do Chojnuk i do Babicz nie myszłą, do świątek czekają na pacta, także i do
Rzeczyce.
p. Chwaszcza zabito.
Czerń z nimi się sprzysięgła, chce potężnie sią bronić.
O trzecim, co uciekł, prawi, także, że był z Borzny.
Od Chołmiecza i od Chojnik, co się kołwiek dzieje, dają chłopi wiedzieć tameczni.
Confessata więznia drugiego Martyna te:
Pod Zbarażem był z Niebabą w tej że Doroszenkowej sotni.
O hetmanie litt[ewski]m słychać u nich, że z wielkim wojskiem ku nim ciągnie, a
oni się obawiając, nad Dnieprem z wojskiem swoim stoją. Niebaba oczekiwa Szumejka.
151
W Lubeczu jedna chorągiew sontika Rubajła.
W Starodębie już kozacy trzy chorągwie ich weszło w wielki post, Okoza sotnik.
O Rzeczyce nie myszłą.Chcą dać bitwę za podstąpieniem wojska w polu pod
Czernihowem. W inszych wszystkich wiadomośćiach zgadzał się z pierwszym.”
(АГАД. — Ф. «Архів Радзівілів». — Відділ VІ. — № 36. — С. 607. — Копія 1651
р. Переклад з польської. Дана конфесата була надіслана князю Радзівілу литовським підканцлером з Любліна 6 травня 1651 р. Опубліковано в перекладі
українською: Мицик Ю. А.Невідомі листи керівників Національно-визвольної
війни українського народу 1648–1658 рр. // УІЖ. — 2001.-№ 1. — С. 145–146).
Переклад:
«12 травня (…)
Конфесата двох полонених, присланих до табору з Хойнік, спійманих товариством п. Курпського, обидва родом з Івангорода, з сотні Дорошенка з полку
Небаби.
Насамперед (…)* таке:
З Семеном Говричем їх вийшло двадцятеро, з наказу наказного сотника Перегуда задля захоплення коней, котрі (козаки) напевно загинули.
Про Хмельницького твердить, що знаходиться в Чигирині з військом, яку
розташоване в Паволочі, маючи десять тисяч татар.
Про Литву твердить, що вся Литва до них йде (…)*, але у них коло Чернігова є, що не чути про велике військо, тільки те, що у Чернігові полки призначені до Литви: Переяславський, Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький.
Під Збаражем був під час облоги коронного війська.
За підходом литовського війська хочуть потужно боронитися, малого і старого, женучи з собою і чернь міцно біля них хоче стати.
В Чернігові самого полковника хоругв і Чернігова.
До Гомеля якшо не буде укладено мир, тоді замишляють.
До Стародубу, через те що чути про литовське військо, до нього не мислять.
В Седневі одна хоругв.
До Хойник і до Бабич не думають, чекають до святок на мир, такожі до Речиці.
Пана Хваща забито.
Чернь з ними сприсяглася, хочуть потужно боронитися.
Про третього, що втік, твердить, також, що був із Борзни.
Від Холмеча і від Хойник, що тільки діється, дають знати тамешні селяни.
Конфесата другого полоненого Мартина такі:
Під Збаражем був з Небабою у тій же сотні Дорошенка.
Про литовського гетьмана чути у них, що з великим військом йде до них,
а вони, боячись, з своїм військом стоять над Дніпром. Небаба чекає Шумейка.
У Любечі одна хоругов сотника Рубайла.
У Стародубі вже козаки. Три хоругви їх увійшло у великий піст, Окоза
(Окша – Ю. М.) сотник.
Про Речицю не думають.
Хочуть дати битву після приходу війська в поле під Черніговом.м
В інших всіх відомостях згоджується з першим.

Житомирский архив - дело лиц Перегудов

Материалы к истории казачества Рязанского края: Переписной список г. Сапожок 1637 г.

В г. Рязань проживал Перегуда Казимир Йосифович, родился в с. Бабинцы в 05.03.1902 года

Десятник Ананья Снитин,
Лахтион Мяхков,
Торас Толстов,
Иван Боярченков,
Ермак Перегудов,
Семен Елфимов,
Клемен Корташ,
Петр Лопандин,
Микифар Гончаров,
Петр Кондратьев,

https://62info.ru/history/node/8963

Про село Перегуды, которое находится под Киевом

Єдиний документ, що підтверджує існування селища, датований XVII століттям, його було знайдено у Житомирському історичному архіві. Цей заповіт датується 1 травня 1699 р., його склав дворянин Дмитро Іванович Перегуда з Перегуд. У 1729–1730 рр. с. Перегудівка належало до вільних військових маєтностей, а пізніше – київському полковнику Дарагуну. Сам козацький полковник, як прихильник Російської імперії, отримав у володіння від щедрої імперії за свою службу багато маєтностей, у тому числі й Перегуди. У Київському історичному архіві зберігається кілька документів першої чверті XVIII століття щодо належності с. Перегудівки на ранг козацькій старшині. Саме прізвище Перегуда знаходимо ще раніше, в реєстрі війська запорізького після Зборівського договору 1649 р. У Брацлавському полку (Бородавка) служили батько і сини: Козак Перегуденко, Максим і Фесько Перегуденки. Невідомо, чи мали якесь відношення історичні Перегуди-Перегуденки до гетьмана Яцька Бородавки (1619–1621), але всі, батько і сини, знаходилися у реєстрі Бородавка, Брацлавського полку, який у своїй назві зберіг пам’ять про гетьмана: «Год рождения, место рождения и происхождение неизвестны. В конце 1619 г. Бородавка был избран гетманом нереестрового казачества вместо П. Сагайдачного. В 1621 г. он возглавлял 40-тысячное казаческое войско во время похода против турок в Молдавию. Неудачи некоторых казаческих отрядов Бородавки в Молдавии и враждебное отношение гетмана к полякам привели к отстранению его от должности гетмана. Гетманом вновь был избран П. Сагайдачный. По решению казаческого суда в 1621 г. Бородавка был казнен под Хотином
http://www.hetman.tv/nomera/2012/2012-2-43/istor46.html

Из диссертации А.А. Федотовой:
(совпадает с реальными событиями основания села Перегуды, где была казацкая церковь, выкопаны пруды и даже заведен ипподром с конюшнями, при Вишневских)
Оноприя Перегуда — постоянно прерывается разного рода отступлениями,
внесюжетными элементами и экстрадиегетическими комментариями. Экспозиция
начинается с истории о происхождении села Перегуды, которая приобретает почти
мифологический размах. Опанас Опанасович Перегуд предстает в нем не просто
как «основатель» села, но и как фактический отец почти всех его жителей, а также
как учредитель религиозного культа: «Вот тогда дiд Опанас <…> завел баштаны да
огороды и как стал собирать жинок и дiвчат на полотье, то за их помочью, —
пожалуйте, — еще больше людей намножил, и стало уже так много христиан, что
<…> довелось построить для них и церковь и дать им просвещенного попа, чтобы
они соблюли закон христианский и знали, какой они породы и чем их вера лучше
всех иных вер на свете» [35, с. 504]. Условность пространства повести сочетается с
условностью временной, которая проявляется в частых временных «нестыковках»,
анахронизмах. «Старый Перегуд» [35, с. 504], закрепостивший «перегудинских
казаков» [35, с. 504] «за собою <…> еще где до Катериных времен!» [35, с. 505],
привозит в село «попа Прокопа» [35, с. 505]. Племянник последнего — поп Маркел
— является современником главного героя, который ведет свой рассказ в конце
XIX в., что очевидно из предисловия251
http://yspu.org/images/8/82/%D...%D0%B9.pdf