Перегуды - род герба "Сас"

Еще в 2010 году была получена следующая информация от Власюка И.Н.

"Перегуда Анеля Петрівна. Народилася в м. Житомирі.
Батьки: житомирські міщани – Петро Гнатович Перегуда (католицького віросповідання) та його законна дружина Розалія. Була хрещена у кафедральному костьолі св. Софії м. Житомира.
Хрещені батьки: Іван Перегуда, Броніслава Осовська, дружина Йосипа.
Хрестив віце-декан, ксьондз Фелікс Шнарбаховський.
Анеля у дитинстві проживала разом із своїми батьками Петром та Єфросинією (Розалією) в приватному будинку у місті Житомирі, в районі Мальованки. Батько був поляком, мати – росіянкою. Крім неї, у сім’ї було ще шестеро дітей: двоє рідних старших братів, одна старша і дві менших сестри Анелі. Після смерті матері (1918) і батька (1920) вона була віддана разом із сестрою Францискою у католицький притулок м. Житомира. Приватний будинок на Мальованці було передано іншим людям.
Перегуда Петро Гнатович, батько Анелі.
Народився у м. Житомирі 28 червня (11 липня) 1875 року і був хрещений того ж дня у кафедральному костьолі св. Софії м. Житомира.
Батьки: Ігнатій Перегуда та його законна дружина Маріанна (дівоче прізвище – Моравська).
Хрещені батьки: Гілярій Моравський, Іоганна Перегуда. Хрестив ксьондз Миколай Кашевський.
Братом Петра був Фадей (або Тадеуш), який народився від другого шлюбу Ігнатія Перегуди та Олександри (з роду Косаковських). Фадей одружився у 1900 році, у віці 20 років, а Петро був свідком у нього при одруженні у костьолі. Можливо, у Петра були інші брати і сестри.
Петро Гнатович одружився з Єфросинією Іларіонівною (Розалією) Гончаровою приблизно у 1900 році. Дані про їх вінчання по церквах і костьолу м. Житомира не знайдено. Проживали у м. Житомирі, в районі Мальованки. Вони мали свій будинок, господарство (корову, свиней, гусей, коней, присадибну земельну ділянку).
Діти Петра та Розалії Перегуд:
За архівними джерелами та спогадами рідних відомо, що у них було 7 дітей (Володимир, Марія, Анна, Юзеф, Анеля, Емілія, Франциска).
Перші троє дітей (Володимир, Марія, Анна) були хрещені у православній вірі, інші – у католицькій. Померли маленькими, можливо, Анна та Емілія.
Петро Гнатович Перегуда помер 27 липня 1920 року від тифу, у віці 45 років, був відспіваний у кафедральному костьолі св. Софії Житомира, похований на місцевому польському кладовищі.
Перегуда (Гончарова) Єфросинія Іларіонівна (Розалія), мати Анелі.
Народилася 17 (30) червня 1876 року в м. Житомирі.
Батьки: житомирський міщанин Іларіон Іванович Гончаров та його законна дружина Єлена Федорівна (обоє православного віросповідання).
Була хрещена 20 червня (3 липня) 1876 року у православній вірі, у Свято-Преображенському соборі м. Житомира.
Хрещені батьки: відставний фельдфебель Емануїл Олексійович Алєксєєв та селянка-дівиця Парасковія Данилівна Істюкова.
Хрестив священник Іоанн Домбровський із пономарем Никифором Юрковським.
Дружина Петра згадується у метричних книгах кафедрального костьолу св. Софії м. Житомира під іменем Розалії. Під іменем Розалії, православного віросповідання, вона згадується також у метричній книзі Свято-Преображенського собору м. Житомира за 1901 рік. У метричній книзі собору за 1903 рік вона згадується під своїм православним ім’ям Єфросинії Іларіонівни. Можливо, у сім’ї її називали Розалією (не встановлено).
Померла від запалення легенів 10 січня (23 січня) 1918 року в м. Житомирі, у віці 42 років, була відспівана під ім’ям Розалії у кафедральному костьолі св. Софії м. Житомира (уроджена Гончарова), похована на місцевому польському кладовищі. Рідні сестри Єфросинії Іларіонівни:
Варвара Іларіонівна, народилася 3 (17) грудня 1878 року, була хрещена у православній вірі, у Свято-Преображенському соборі м. Житомира.
Марія Іларіонівна, народилася у 1883 році, була хрещена у православній вірі, у Хрестовоздвиженській церкві Житомира.
Можливо, у Єфросинії були й інші рідні сестри і брати".

Имение Городище было продано в 1778 году. А когда конкретно в первый раз упоминалась Юровка?

04.02.2016: "с. Кичкири и с. Юровка упоминаются в 1715, 1724, 1731 и 1748 годах. Также упоминается и с. Глиница (1734, 1748)." Именно поэтому очень интересно, почему Юровка упоминается до 1778 года? Возможно Городище тогда было частью селения Юровка, в свою очередь, Камилия Юрковская была владелицей своей части. А после продажи имения Перегудами, стала владелицей имения в целом. Ну а уже позже оно и стало называться Новая Юровка. Как такая версия?

А вариант расположения Городищ между Глиницой и Кичкирями (с той же стороны реки Мыки) теоретически можно рассмотреть? То есть, это получается, что на противоположном берегу реки размещается именно Юровка... На сегодняшний день название села - Новая Юровка. А почему Новая? Когда и при каких обстоятельствах немного изменилось название?... для меня, например, это загадка... По сути, расстояние между Глиницей и Новой Юровкой очень-очень небольшое. Но Глиница, так же как и Кичкири размещены на одном берегу реки, А Новая Юровка на обоих берегах. И вполне логично можно предположить, что та часть (причем небольшая часть) Новой Юровки, которая та том же берегу, где Глиница и Кичкири, вполне и могла быть имением наших предков. А так как Городище было к Глинице ближе, чем к Кичкирям, а Юровка тогда ещё была на противоположном берегу реки, - поэтому и Городище каким то образом и относилось к Глинице, считалось его частью, и наши предки входили в приход Кичкировской Покровской церкви. Но всё это теоретически могло быть до продажи имения наших предков. После продажи имения Камилии Юрковской Перегуды в основном разъехались кто куда - это уже факт. Моя ветвь, например оказалась неподалёку села Топорище (Пекарщина, Корытище).

Дмитрий Иванович в своем Духовном Завещании писал, что владел частью села ( всем селом совместно с братьями ?).. Кто они ( братья) ? В деле Перегуд Волынского ДДС есть набросок дерева начала 19 века. Там много неизвестных имен. Тот, кто его составлял знал много об роде Перегуд. Документальных свидетельств по лицам из этого дерева, пока, не обнаружено. Возможно, они и не заботились об подтверждении дворянского статуса, или не имели необходимых документов. Есть запись, что документы 1802 года находятся в Герольдии. Это, вероятно, относится к "утвержденным" Герольдией в дворянском статусе Перегудам.

После продажи Городища (перегудовской части, "Перегудовкой" именуемой) в 1778 г. Кмилии Юрковской Перегудами, они еще 19 лет (до 1797 г.) крестили детей в Покровской церкви в Кичкирях. Первое (?) крещение состоялось в 1750 году. Т. е. церковь, по меньшей мере, посещали с 1750 по 1797 год, т. е. 47 лет, если не больше. Почему потомков братьев Дмитрия нет в МК Покровской церкви ?