Перегуды - род герба "Сас"
Тема "Перегуды" - объединение всех носителей данной фамилии в единый творческий клуб в котором: сведенья из архивов о происхождении рода, сбор средств и данных для музея "одной фамилии" в селе Перегуды под Киевом
Perehuda Сообщений: 519 На сайте с 2010 г. Рейтинг: 50
| Наверх ##
13 мая 2016 8:20 Еще пара фото Перегуды Марии Болеславовны.
 | | |
Perehuda Сообщений: 519 На сайте с 2010 г. Рейтинг: 50
| Наверх ##
13 мая 2016 8:34 "записаны крестными родителями жители заст. Затишье Паричского прихода мещанин Константин Григорьевич Перегуд и дочь ПЕРЕГУДА Мария Николаевна, девица". НИАБ 136-34-384 л.д.42об. "...Яков, Федор и Павел Рудзинские, сыновья Леонтия и Анны из Перегудов Рудзинских, крещены были в Ванюжицкой Рождество-Богородицкой церкви Мозыр. уезда". https://forum.vgd.ru/post/1251...#pp2170118 | | |
Perehuda Сообщений: 519 На сайте с 2010 г. Рейтинг: 50
| Наверх ##
14 мая 2016 7:31 Перегуда Станислава Болеславовна. Род.1906 (Шанявка). Дочь Болеслава и Марцелины Перегуд. С дядей Телесфором попала в Польшу, где и проживала. Работала учительницей.
 | | |
Perehuda Сообщений: 519 На сайте с 2010 г. Рейтинг: 50
| Наверх ##
15 мая 2016 19:39 Еще в 2010 году была получена следующая информация от Власюка И.Н.
"Перегуда Анеля Петрівна. Народилася в м. Житомирі. Батьки: житомирські міщани – Петро Гнатович Перегуда (католицького віросповідання) та його законна дружина Розалія. Була хрещена у кафедральному костьолі св. Софії м. Житомира. Хрещені батьки: Іван Перегуда, Броніслава Осовська, дружина Йосипа. Хрестив віце-декан, ксьондз Фелікс Шнарбаховський. Анеля у дитинстві проживала разом із своїми батьками Петром та Єфросинією (Розалією) в приватному будинку у місті Житомирі, в районі Мальованки. Батько був поляком, мати – росіянкою. Крім неї, у сім’ї було ще шестеро дітей: двоє рідних старших братів, одна старша і дві менших сестри Анелі. Після смерті матері (1918) і батька (1920) вона була віддана разом із сестрою Францискою у католицький притулок м. Житомира. Приватний будинок на Мальованці було передано іншим людям. Перегуда Петро Гнатович, батько Анелі. Народився у м. Житомирі 28 червня (11 липня) 1875 року і був хрещений того ж дня у кафедральному костьолі св. Софії м. Житомира. Батьки: Ігнатій Перегуда та його законна дружина Маріанна (дівоче прізвище – Моравська). Хрещені батьки: Гілярій Моравський, Іоганна Перегуда. Хрестив ксьондз Миколай Кашевський. Братом Петра був Фадей (або Тадеуш), який народився від другого шлюбу Ігнатія Перегуди та Олександри (з роду Косаковських). Фадей одружився у 1900 році, у віці 20 років, а Петро був свідком у нього при одруженні у костьолі. Можливо, у Петра були інші брати і сестри. Петро Гнатович одружився з Єфросинією Іларіонівною (Розалією) Гончаровою приблизно у 1900 році. Дані про їх вінчання по церквах і костьолу м. Житомира не знайдено. Проживали у м. Житомирі, в районі Мальованки. Вони мали свій будинок, господарство (корову, свиней, гусей, коней, присадибну земельну ділянку). Діти Петра та Розалії Перегуд: За архівними джерелами та спогадами рідних відомо, що у них було 7 дітей (Володимир, Марія, Анна, Юзеф, Анеля, Емілія, Франциска). Перші троє дітей (Володимир, Марія, Анна) були хрещені у православній вірі, інші – у католицькій. Померли маленькими, можливо, Анна та Емілія. Петро Гнатович Перегуда помер 27 липня 1920 року від тифу, у віці 45 років, був відспіваний у кафедральному костьолі св. Софії Житомира, похований на місцевому польському кладовищі. Перегуда (Гончарова) Єфросинія Іларіонівна (Розалія), мати Анелі. Народилася 17 (30) червня 1876 року в м. Житомирі. Батьки: житомирський міщанин Іларіон Іванович Гончаров та його законна дружина Єлена Федорівна (обоє православного віросповідання). Була хрещена 20 червня (3 липня) 1876 року у православній вірі, у Свято-Преображенському соборі м. Житомира. Хрещені батьки: відставний фельдфебель Емануїл Олексійович Алєксєєв та селянка-дівиця Парасковія Данилівна Істюкова. Хрестив священник Іоанн Домбровський із пономарем Никифором Юрковським. Дружина Петра згадується у метричних книгах кафедрального костьолу св. Софії м. Житомира під іменем Розалії. Під іменем Розалії, православного віросповідання, вона згадується також у метричній книзі Свято-Преображенського собору м. Житомира за 1901 рік. У метричній книзі собору за 1903 рік вона згадується під своїм православним ім’ям Єфросинії Іларіонівни. Можливо, у сім’ї її називали Розалією (не встановлено). Померла від запалення легенів 10 січня (23 січня) 1918 року в м. Житомирі, у віці 42 років, була відспівана під ім’ям Розалії у кафедральному костьолі св. Софії м. Житомира (уроджена Гончарова), похована на місцевому польському кладовищі. Рідні сестри Єфросинії Іларіонівни: Варвара Іларіонівна, народилася 3 (17) грудня 1878 року, була хрещена у православній вірі, у Свято-Преображенському соборі м. Житомира. Марія Іларіонівна, народилася у 1883 році, була хрещена у православній вірі, у Хрестовоздвиженській церкві Житомира. Можливо, у Єфросинії були й інші рідні сестри і брати". | | |
Vladimir PeregudaНовичок  Zhytomyr Ukrainian Сообщений: 4 На сайте с 2013 г. Рейтинг: 4 | Наверх ##
29 мая 2016 18:44 29 мая 2016 18:53 Мой дедушка Перегуда Владислав Иосифович (1905 - 1977) Заслуженный рационализатор УССР (1969 г.); "Мастер Золотые Руки" (1965 г.); Отличник социалистического соревнования и Ударник коммунистического труда; награжден орденом "Знак Почета" (1974 г.). А дедушка моего дедушки Перегуда Франц Лукич (1824 - 1890) был дворянином. --- Vladimir Pereguda - Zhytomyr Ukrainian | | |
Vladimir PeregudaНовичок  Zhytomyr Ukrainian Сообщений: 4 На сайте с 2013 г. Рейтинг: 4 | Наверх ##
29 мая 2016 19:14 Имение Городище было продано в 1778 году. А когда конкретно в первый раз упоминалась Юровка? | | |
Perehuda Сообщений: 519 На сайте с 2010 г. Рейтинг: 50
| Наверх ##
30 мая 2016 15:17 Посмотрите пост от 4 февраля 2016 года. Больше обнаружить не удалось. Пока. | | |
Vladimir PeregudaНовичок  Zhytomyr Ukrainian Сообщений: 4 На сайте с 2013 г. Рейтинг: 4 | Наверх ##
30 мая 2016 16:35 04.02.2016: "с. Кичкири и с. Юровка упоминаются в 1715, 1724, 1731 и 1748 годах. Также упоминается и с. Глиница (1734, 1748)." Именно поэтому очень интересно, почему Юровка упоминается до 1778 года? Возможно Городище тогда было частью селения Юровка, в свою очередь, Камилия Юрковская была владелицей своей части. А после продажи имения Перегудами, стала владелицей имения в целом. Ну а уже позже оно и стало называться Новая Юровка. Как такая версия? | | |
Perehuda Сообщений: 519 На сайте с 2010 г. Рейтинг: 50
| Наверх ##
30 мая 2016 16:54 30 мая 2016 17:07 Версия - не очень... Крестились Перегуды в Кичкирях (Покровская церковь, метрическая книга в ЦГИАК). В приходе церкви только Глиница и Кичкири. Посессором Глиницы был один из Перегуд. Юровка в приход Покровской церкви не входила. Городище было на стороне реки Мыки, где расположены Глиница и Кичкири. При внимательном рассмотрении карт Гугла можно увидеть места былых населенных мест.
50°27'36.2"N 29°06'52.7"E и ниже.
Явно видно место былого проживания людей.
| | |
Vladimir PeregudaНовичок  Zhytomyr Ukrainian Сообщений: 4 На сайте с 2013 г. Рейтинг: 4 | Наверх ##
31 мая 2016 2:09 А вариант расположения Городищ между Глиницой и Кичкирями (с той же стороны реки Мыки) теоретически можно рассмотреть? То есть, это получается, что на противоположном берегу реки размещается именно Юровка... На сегодняшний день название села - Новая Юровка. А почему Новая? Когда и при каких обстоятельствах немного изменилось название?... для меня, например, это загадка... По сути, расстояние между Глиницей и Новой Юровкой очень-очень небольшое. Но Глиница, так же как и Кичкири размещены на одном берегу реки, А Новая Юровка на обоих берегах. И вполне логично можно предположить, что та часть (причем небольшая часть) Новой Юровки, которая та том же берегу, где Глиница и Кичкири, вполне и могла быть имением наших предков. А так как Городище было к Глинице ближе, чем к Кичкирям, а Юровка тогда ещё была на противоположном берегу реки, - поэтому и Городище каким то образом и относилось к Глинице, считалось его частью, и наши предки входили в приход Кичкировской Покровской церкви. Но всё это теоретически могло быть до продажи имения наших предков. После продажи имения Камилии Юрковской Перегуды в основном разъехались кто куда - это уже факт. Моя ветвь, например оказалась неподалёку села Топорище (Пекарщина, Корытище). | | |
|