Тавастшерна

Сестра Семена Сома невідомого імені була заміжня за Калеником, що став родоначальником Калениченків.

Каленик Андриевич гетман 1624—1625

Зупинимося на характеристиці Калющенка. Син Каленика (Каленика Андрійовича деякі джерела називають козацьким гетьманом у 1609–1610 та 1625 рр.) невідомого прізвища і сестри Якима Сомка, Богдан Калениченко Калющенко зафіксований у полковому товаристві переяславському (1649) [823, 315]. Цікаво, що представники роду Кулаг стоять поряд з ним і також названі Калющенками. Богдан став полковником переяславським (1652), був і наказним полковником переяславським (1659). Можливо, він нащадок відомого на Переяславщині козацькостаршинського роду Кулаг. У такому вразі, Богдан Хмельницький був свояком гетьмана Кулаги. Підтвердженням цього є той факт, що Семен Калющенко (Кулага) — у полковому товаристві переяславському (1649), Онисько Калющенко — козак Переяславської сотні Федора Чикмена (1649), Степан Калющенко (Калениченко) — полковник наказний переяславський (1654) у козацькому реєстрі стоять поруч.

Повна стаття: https://histua.com/ru/knigi/ka...a-korennyh

Данные о дате и месте рождения Каленика Андриевича отсутствуют.

Известно, что в 1610 году он возглавлял отряд казаков, который входил в состав польских войск, и участвовал в осаде Смоленска во время Смоленской кампании 1609—1610 годов.

В августе 1609 года впервые упоминается как гетман.

В октябре 1624 года был повторно избран гетманом реестрового войска и находился в этой должности по январь 1625 года.

3 января 1625 года заключил союз с Крымским ханством.

Андреевич добивался для казаческой старши́ны равных прав с польской шляхтой и предоставления автономии Войску Запорожскому. Также отстаивал интересы православной церкви на Украине. Поддерживал отношения с киевским митрополитом И. Борецким.

В январе 1625 года отправил в Варшаву на сейм казацкую делегацию (посольство) во главе с Яковом Остряниным, с которой передал личное письмо, где добивался устранения притеснения православной церкви. Посольство не имело успеха, вследствие чего Андриевич был смещён с поста гетмана и на его место выбрали Марко Жмайло, который поднял восстание против Речи Посполитой.

Дальнейшие сведения об Андриевиче отсутствуют.

КАЛЕНИЧЕНКО [Кулага, Калющенко] Богдан Каленикович. - Належав до родини Кулаг. Син Каленика Кулаги. Двоюрідний брат Б. Хмельницького (син його тітки по матері) та Якима Сомка. Переяславський полковий старшина у 1649 році. Полковник Переяславського полку (1652-1653). Наказний переяславський полковник у 1659 році. У травні 1659 р. нобілітовний сеймом.

КАЛЕНИЧЕНКО Никифор [Нечипір] Каленикович. - Син Каленика Кулаги. Наймолодший двоюрідний брат Б. Хмельницького (син його тітки по матері). Обіймав уряди полкового осавула (1670-1675) та полкового обозного (1681; 1687-1696) Чернігівського полку. їздив послом
І. Самойловича до П. Дорошенка після Переяславської ради у 1674 році. Підписував Конотопські статті. Значний військовий товариш (1699). 28 квітня 1699 року дістав від І. Мазепи село Івашківку. Його старша донька Пелагея (померла у 1699 р.) була першою дружиною Івана Ілліча Скоропадського (з 1678 р.); друга донька Гафія - Павла Івановича Полетики (загинув 27 червня 1709 р. у Полтавській битві); донька Ганна - Федосенка Сави (засновника родини чернігівських Савичів); Єфросинія (Пруся) - Мокрієвича Оникія Карповича.

Иван Остапович Ласкевич, значный товарищ Лубенского полка (1708); 10 янв. 1708 получил гетманский универсал на все доходы с млина о трех колах на р. Ромне на гребле Процювской, принадлежавшего раньше его деду Лубенскому полковнику Максиму Илляшенко и его жене.

Древний дворянский род, ведущий начало от жившего в начале XV в. новгородского посадника и боярина Григора (Григорья), которого с достаточной степенью достоверности можно отождествить с фигурой неревского посадника Григория Юрьевича (уп. ок. 1423 – 28) из рода бояр Онцыфоровичей – младшей ветви Мишиничей, чье родословие простирается, на основании записей в Новгородских летописях, до жившего в нач. XIII в. «мужа чесна Миши» – воеводы кн. Александра Невского. В кон. XV в. потомки Григория, носящие к тому времени прозвание Овиновы, были записаны под прозванием Григорьевы, по имени деда старшего из них.

https://proza.ru/2020/03/30/235

alexander gupalov написал:

[q]

Иван Остапович Ласкевич, значный товарищ Лубенского полка (1708); 10 янв. 1708 получил гетманский универсал на все доходы с млина о трех колах на р. Ромне на гребле Процювской, принадлежавшего раньше его деду Лубенскому полковнику Максиму Илляшенко и его жене.

[/q]

Лазкевич Іван Остапович
онук полковника лубенського Ілляшенка (за жіночою лінією),
значний товариш Лубенського полку (1708).
10.01.1708 р. отримав гетьманський універсал на всі доходи з дідівського млина на три кола на р. Ромні на греблі Працювській та універсал про звільнення від збору індуктивного мита товарів україно-ризької торгівлі від 05.12.1719 р.

Лазкевич Семен Остапович
(? – 1680 – 1735)
Служив більше 40 років, тобто розпочав службу раніш 1695 р.,
товариш сотні Роменської (31.08.1709),
отримав універсал Скоропадського на с. Басовку й частину військовув його власному млині в с. Миколаївка на р. Ромні.
Онук Максима Ілляшенка, полковника лубенського, зять сотника роменського Хоми Манжоса.
Отаман городовий роменський (1710 – 1719),
у 1727 – 1735 рр. – сотник роменський.
Боровся з Полуботками за с. Коровинці, на яке мав царську грамоту (1690) його діду Максиму Ілляшенку. Та село залишилося Полуботкам, вони мали грамоту Петра І на це село пізнішою датою.

Джерело:
Кривошея І.І. Неурядова старшина Української козацької держави (XVII – XVIII cт.): монографія. – 2-ге вид., доповнене. – Видавець Пшонківський О.В., 2016. – Т. 2. С. 123, 124.




Ілляшенко Максим Романович
(? – 1649 – 1690 – ран. 1708)
козак с. Коровинці,
сотник роменський (1669 – 1676).
Отримав царську грамоту (20.09.1690) на с. Коровинці в Лубенському полку з млином на р. Ромні й Сулі з дворами, броварами, солодовнями й всіма угіддями.
Був полковником лубенським.
Через шлюб доньки Марії з племінником Івана Самойловича породичався з гетьманською родиною.
Полковник лубенський (1676 – 1687).
Брав участь у Чигиринських і Кримських походах.
Значний військовий товариш (1689 – 1690).

Джерело:
Кривошея І.І. Неурядова старшина Української козацької держави (XVII – XVIII cт.): монографія. – 2-ге вид., доповнене. – Видавець Пшонківський О.В., 2016. – Т. 2. С. 110.