Сюч и Логойда с Мукачево (с. Новодавидково, Жуково)

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Не из ваших ли будет?
Фамилия Сюч
Имя Василий
Отчество Васильевич
Дата рождения/Возраст __.__.1928
Дата и место призыва 15.01.1945 доброволец
Воинское звание красноармеец
Причина выбытия пропал без вести
Дата выбытия 13.05.1945
Название источника донесения ЦАМО
Номер фонда источника информации 58
Номер описи источника информации 977520
Номер дела источника информации 702
https://obd-memorial.ru/html/info.htm?id=62097631
Отец Сюч Василий Иванович г.Мукачево

Спасибо!

ольга панькова написал:

[q]
Не из ваших ли будет?
Фамилия Сюч
Имя Василий
Отчество Васильевич
Дата рождения/Возраст __.__.1928
Дата и место призыва 15.01.1945 доброволец
Воинское звание красноармеец
Причина выбытия пропал без вести
[/q]

Из наших, это Евгения Васильевича Сюча брат. Действительно, он пропал без вести - как считалось ранее, в боях за Мукачево: его имя есть на обелиске перед Городской Ратушей.

Однако, как следует из документа с сайта "Подвиг народа", который называется "Именной список военнослужащих, добровольцев Советской Армии, по
Мукачевскому округу, Закарпатской области, о судьбе которых их семьи не имеют никаких данных на 24 июля 1947 года", это не совсем так.

Василий Сюч пошел 15.01.1945г. на фронт добровольцем - стрелком в составе в/ч 28307. Писем от рядового Сюча не было. Отец видел его ппоследний раз в с.Гуменное (Чехословакия) 3 марта 1945 г.

Городок Гуменное, расположенный в долине р. Лаборец, в восточной части Словакии (на тот момент - Чехословакии) является административным центром Гуменского округа Пряшевского края. Городок был освобожден от гитлеровцев силами 4-го Украинского фронта еще 26 ноября 1944 года.

Печать на документе закрывает слова:
в Запасном распределительном полку в/ч п.п.28307

Raisa28 написал:

[q]
Номер полевой почты 28307 по справочнику -178 азсп
Имеется в виду 178-й армейский запасной стрелковый полк 38-й Армии.
[/q]

Спасибо за подсказку - Raisa28! 38-я Армия с 30 ноября 1944 года и до конца войны вела боевые действия в составе 4-го Украинского фронта. Зимой 1945 года она участвовала в Западно-Карпатской стратегической операции (12 января — 18 февраля), с 10 марта по 5 мая — в Моравско-Остравской операции, в ходе которой был освобождён одноимённый промышленный район Чехословакии. Боевой путь армия завершила участием в Пражской стратегической операции (6-11 мая). ССЫЛКА

Таким образом, отец видел Василия Сюча как раз накануне Моравско-Остравской операции, в ходе которой тот, очевидно, и погиб.

Для нас также важно что призывался он из самого Мукачева - "части города с адресом: ул. Гонведская*, 15"
И что у заявителя (в данном случае - отца) - адрес также: Мукачево, дом. №15

*Если вдуматься, но название улицы звучит, как минимум, двусмысленно:
Гонве́д (угор. Honvéd — захисник батьківщини, військовий; угор. Honvédség — армія) може стосуватися:
Угорська королівська армія (ландвер) (1867—1918)
Угорська королівська армія (1920—1945)
Збройні сили Угорщини (1946-дотепер)
Гонведами також називають угорських військових, особливо тих, які захоплювали Закарпаття в березні 1939 і тих, що служили в окупаційних німецьких військах та проводили військові акції проти радянських партизанів та каральні акції проти мирного населення під час Німецько-радянської війни.

Цинично призываться с такой улицы, не правда ли?

К вопросу о происхождении фамилий: Сюч, Логойда, Бубряк.

valcha написал:

[q]
Фамилии закарпатских украинцев. Историко-этимологический словарь - Чучка П.
Логойда\Легойда\Лагайда ССЫЛКА

Логойда - Мк, Уж, Вб. 1761: Федоръ Лагойда-подшьський селянин (Туп 222); 1720: кр. Jo. Logojda (!) - Кошельово (Belay 164); 1743: п-ще Lagojda - Виноградов (Szabo 424); 1787: п-ще Logoyda - Воля Волосянська, Ясеновець,
Logoydycz - Залокоть, Корчин на Бойк (ЙМ). Пор. ще суч. гуц. п-ще Logojda (Vincenz 477) та п-ще Андрея Логойденка з Уманського полку за 1649 р. < Вiд укр. дiал. ос. назви логойда-"бродяга, волоцюга, пройдисвп\ шибеник,
опришок" (Чопей 171). Пор. ще гуц. лагайда - "ледар" (Гг 108). Логойданич - Мк.
Вщ андр. Логойданя- "дружина Логойди" + -ич.
Лодж f- 1607: Lodi Janos - с. Чепа (UctC 104-8), XVIII-XIX ст. - ком. Уж, Земплин.
1. П-ще Lodi утворене вщ угор, зниклого ойк. Lod за допомогою форманта -/, а вперше фжсуеться 1602 p. (Kazmer 679).
2. П-ще могло постати також на rpyHTi хорв. розм. iMeH Lodi чиLoda, стввщносних i3 повним 'тепемLodovik (Simundic 195).

Там же см. Бубра, Бубринец, Бубряк, Бубрик

Пардон, за копирование))

Но эти фамилии не такие уж редкие, поэтому переходим в тему Украинские фамилии

А заодно из того же Чучки - см. про Ваших Сючей: сканы
[/q]

realdozor написал:

[q]
Сюч, Логойда, Бубряк.
[/q]

Логойду забыли с той страницы

А зараз давайте розглянемо гілку мамці Іоана Васильовича Сюча: Марії Ладані.

realdozor написал:

[q]
Батька Іоана (або Яноша) Сюча також звали Василь. Іоанъ Васильович був 3-м сином та 5-ю дитиною в родині.
Згідно МК, які вдалося знайти в фондах ДАЗО, його батьки Василь Сюч (нар. 1826) та Марія Ладані (нар. 1830) одружилися в 1850 році та мали загалом 7 дітей:
Георгій Васильович (05.05.1851 р.н.)
Василь Васильович (05.08.1853 р.н.)
Марія Василівна (25.08.1858 р.н.)
Анна Василівна (01.06.1861 р.н.)
Іоанъ Васильович Сюч (17.01.1863р.)
Михайло Васильович (15.11.1865 р.н.)
Марія Василівна (02.07.1868 р.н.)
[/q]

Батьками Марії, згідно МК з Закарпатського обласного архіву, були Дмитро Ладаньї (Demetrius Ladanyi) та Анна Боканицольска (Bokanytsolska)
Знаходимо цікавий запис від 10.11.1825 про шлюб: Ладаньї Митро (це наш Demetrius Ladanyi) і Рега Анна
Cсаме вони стають батьками:
Анни Дмитрівни (06.05.1828) та Івана Дмитровича (10.09.1832) Ладані
Так здається, що наша Марія, що народилася 05.03.1830 р., - теж їх донька. Втім мати в МК записана як Анна Боканицольська (Bokanytsolska)
Залишається тільки ломати голову над трансформацією Анни з Рега в Боканицольську і назад в 1830-32рр.

Родина:
У Дмитра Ладані та Анни Рега (Боканицольскої) - діти: Анна (1828), Марія (1830) та Іван (1832).
У Марії Ладані в шлюбі с Васильом Сюч (нар. 1826) - діти:
Георгій (1851), Василь (1853), Марія (1858), Анна (1861), Іоанъ (Янош) (1863), Михайло (1865) та Марія (1868)
У Іоана (Яноша) Васильовича Сюча та Анни Іоанівни Бубряк (1859) - діти:
Василь (Basilius, помер), Іоан (Janos), Марія-1 (померла?), Марія-2, Анна, Василь (Laslo) (1899)
У Василя Яношевича Сюча та Анни Логойди (1905) - діти: Василь (1925-45), Євген (1928-92), Йосип (1930) та Ержбета (1933) Süĉ.

realdozor написал:

[q]
Батька Іоана (або Яноша) Сюча також звали Василь. Іоанъ Васильович був 3-м сином та 5-ю дитиною в родині.
Згідно МК, які вдалося знайти в фондах ДАЗО, його батьки Василь Сюч (нар. 1826) та Марія Ладані (нар. 1830) одружилися в 1850 році та мали загалом 7 дітей:
Георгій Васильович (05.05.1851 р.н.)
Василь Васильович (05.08.1853 р.н.)
Марія Василівна (25.08.1858 р.н.)
Анна Василівна (01.06.1861 р.н.)
[/q]

Недивно, що батька Василя, діда Яноша (Іоана) теж звали Іоанъ.
Василь був третьою дитиною і першим сином в родині Іоана Сюч (по метриках він - Севч) та Полані Кузьми (в одній з метрик вона записана як Пелагія), шлюб яких був зареєстрований 14.02.1826 року.
Цікаво, що другий син Сючів (тобто Севчів) теж був... Василь (записан як Базіліус)! Ще більш цікаво, що ця ситуація через покоління... повторилася! (до речі, як і з двома Маріями!).

Батьки: Севч Іоан і Кузьма Поланя (Пелагія)
Діти:
Анна (08.03.1823)
Марія (07.06.1825)
Василій (6.08.1827)
Базіліус (22.01.1831)

Родина:
У Іоана Сюч та Полані (Пелагії) Кузьми - діти: Анна (1823), Марія (1825), Василь (1827), Базіліус (1831)
У Дмитра Ладані та Анни Рега (Боканицольскої) - діти: Анна (1828), Марія (1830) та Іван (1832).
У Марії Ладані в шлюбі с Васильом Сюч (нар. 1826) - діти:
Георгій (1851), Василь (1853), Марія-1 (1858), Анна (1861), Іоанъ (Янош) (1863), Михайло (1865) та Марія-2 (1868)
У Іоана (Яноша) Васильовича Сюча та Анни Іоанівни Бубряк (1859) - діти:
Василь-1 (Basilius), Іоан (Janos), Марія-1, Марія-2, Анна, Василь-2 (Laslo) (1899)
У Василя Яношевича Сюча та Анни Логойди (1905) - діти: Василь (1925-45), Євген (1928-92), Йосип (1930) та Ержбета (1933) Süĉ.

1899.10.01
Соображенія и заключенія, выведенныя изъ замѣток, найденных въ пѣрвыхъ матриках веси Ново-Давыдковской,
собранныя и сказанныя душпастыремъ Иваномъ Сильвой, года 1899-го 7/19 Іюния въ Понедельникъ Сошествія Св.Духа,
по случаю столѣтней годовщині освященія ся нынѣшняго каменнаго храма Св.Архангела и Архистратига Михаила.

Первая замѣтка гласитъ о самой матрикѣ, и она есть слѣдующая: Метрика церкви Ново-Давыдовской, куплена року 1776, дня 1 Августа.
Далѣе: Далъ на церковь Ново-Давыдовскію честный обыватель Нового-Давыдкова Ковтухъ Симко за свое здравіе и отпущеніе грѣховъ золоты вонашы (мадяр. vonás forint, лат. florenus longus или длинный флорин – монета, равная 57 крейцерам, употреблялась до 1723 года – Ред. ССЫЛКА) 20 - на поправку церкви святой 1777 г. дня 20 Октоврія.

Изъ сей замѣтки можно вывести слѣдующія соображенія и заключенія:
(Во)1-ыхъ, что сiя прежняя церковь, на поправку которой Ковтухъ Симко, благочестивый иногда обыватель села даровалъ значительную по цѣнѣ тогдашняго времени сумму, была построена изъ дерева.

(Во)2-ыхъ, дается предполагати, что дерево, изъ которого была построена та церковь, было дубовое дерево, потому что вблизи самого села и въ цѣлой окрестности росло только дубовое дерево.

(В)3-ихъ. Изъ того обстоятельства, что въ то время, когда на поправку ся Ковтухъ Симко даровал 20 золотыхъ вонашовъ, была уже в обветшаломъ состоянии, и поелику дубовое дерево негнiетъ долгый вѣкъ, можно снова вывести, что она была построена, по крайней мѣрѣ, прежде двохъ столѣтiй, что соответствуетъ 1577-му году.

(В)4-ыхъ. Самое имя Нового Давыдкова свидѣтельствуетъ о томъ, что сiе селенiе произошло изъ Стараго Давыдова, итакъ первые родоначальники происходили изъ Стараго Давыдова. Сегодня уже невозможно положительно опредѣлити время , якъ долго жили первобытные жители Старо-Давыдовскiе на своемъ коренномъ мѣстѣ прежде раздѣленiя на двѣ части. Можетъ быти цѣлыя столѣтия, но можетъ быти и непродолжительное время. Одно извѣстно, что была важная причина, которая заставила одну часть жителей оставити свое прежнее родовое гнѣздо, и переселитися за другiй берегъ рѣки Латорицы.
Таких причинъ могло быти больше. Именно, а) несогласіе между соплеменниками; (б) - пропущено) в) разливъ рѣки Латорицы и частое наводненіе; г) умноженiе семействъ, и недостатокъ земли для пропитанія, или тѣснота для вольного простора всѣхъ; и д) можетъ быть, въ то время по сѣю сторону рѣки и земля казалась болѣе плодородною.

Все сіи причины имѣютъ нѣкоторую вѣроятность, но остаются нынѣ только догадками, изо всѣх болѣе вѣроятна та причина, что разлитіе рѣки Латорицы принудило часть пѣрвых поселенцев переселитися изъ одного берега на другій. Нінѣ береги реки высоки до 5-ти сажень, рѣка в песчаной почвѣ прорыла себѣ в теченіе времени для прохода глубокое русло, но преждѣ трехъ или четырехъ столѣтий естественно береги были плоски, чрезъ ограду которыхъ въ дождливую погоду вода вырывалася на верхъ, и затопляла ту сторону, которая была ниже другой.

Из сихъ только что приведенныхъ соображеній можно вывести дальшія заключенія. Именно что Новое Давыдково около 1577 года имѣло свою церковь, слѣдовательно было заселено. Другое, что Старое Давыдово стоитъ на своемъ первобытномъ мѣстѣ, если положимъ два столѣтія прежде раздѣла на двѣ части, то выйдетъ год 1377-ой, а сей годъ почти совпадаетъ съ годом 1360-ым, то есть съ тѣм, когда князь Ѳеодор Корьятовичъ въ царствование 1-аго Лудовика, царя угорскаго, поселился въ сей странѣ.

Еще одно одно дѣло стоитъ безсомнѣнно, что между первыми поселенцами Стараго Давыдова былъ как-то знаменитый человѣкъ, который у своихъ современниковъ стоялъ въ великом уваженіи, потому, что отъ его имени назвали они свое село, и онъ назывался Давыдомъ. От сего родоначальника, и от его современниковъ или родственниковъ, съ которыми онъ впервый разъ поселился на мѣстѣ, должны были произойти первые потомки, и отъ нихъ нынѣшнiе жители обѣихъ, разъединенныхъ въ послѣдствiи нашихъ селъ.

Въ дальшихъ замѣткахъ первой матрики стоятъ дословно, слѣлующія:
Съ помощію Божіею въ Новомъ Давыдковѣ созиданіе каменной церкви началося года 1795 – 23го Іюнія, при парохѣ вї то время Михаилѣ Орлай, и попечителяхъ церковныхъ Феодорѣ Медвѣде, Иванѣ Голюшъ, Данилѣ Качуръ, Феодорѣ Лукачинъ, Иванѣ Варга, Иванѣ Босорабъ, Григорію Сливка. Сельскимъ судіею былъ въ то время Иван Черепаня и Даніилъ Качуръ.

Того же 1795-го года была таковая дороговизна хлѣба во всем Угорском краю, что одна мѣра кукурузы и ржи покупалася за 8 и 9 маріямовъ, а цѣна мѣры пшеницы стоила 4 золоты, названные vonas forint
Упомянутая каменная церковь окончена года 1792-го под тѣм же парохом Михаиломъ Орлай (Итакѣ создана за четыре годы). Посвященіе новооконченного храма послѣдовало того же 1792-го года, мѣсяца Іюнія, 7-го числа, чрезъ Вице-Архи-діакона церковнаго округа Мукачевского, Превелебного Андрея Кутка. Издержки на торжество освященія вынесли 58 зол. и 21 кр. Напереди церкви поставлены стѣнныя подпоры года 1800-го, т.е. одним годомъ позднѣйше.

Вскорѣ послѣ окончанiя и освященiя храма начала будоватися деревяный приходскiй домъ, въ которой были три двери и пять оконъ. Дерево для ней сведено изъ Чомонянскаго лѣса;
за которое плачено 7 зол. 24 кр.
2) Зодчему плачено … 80.
3) За латы … 3.
4) За гонты … 32.
5) За гвозди … 24 зол. 26 кр.
6) За кирпичъ … 21 зол 49 кр.
7) Журникам … 43.
8) За известь … 25 зол. 30 кр.
9) Столяры за двери и окна … 18.
10) За замки на двери и завесы на окна … 13 зол. 30 кр.
11) За стѣкло на окна … 7.
12) Горнчары за печь … 10.
13) За лати снова … 5
______________
Всего 289 зол. 19 кр.
За сію сумму был построенъ приходскiй домъ, который извѣстно служилъ приличнымъ жилищемъ для священника, и вполнѣ соответствовалъ всѣм требованiямъ тогдашняго времени. Замѣчено, что къ сей только-что приведенной суммѣ Старо-Давыдковскiе вѣрники причинилися съ 9 золотыми и 15 крайцорами, а Ключарскіе вѣрники дали 23 зол.

(Дополнено на полях красными чернилами)
х) Въ Трiодiонѣ Львовскаго изданiя съ года 1899-го
слѣдующая замѣтка:
Андрiй Ромша прiшелъ до Давыдкова за пороха …. Вѣчной памяти Михаила Орлай, при немъ же создана быст….

Ездили в архив Берегово (структурное подразделение Закарпатского ДАЗО)/
Архів знаходиться за адресою: 90200, Закарпатська область, м. Берегово, пл. Героїв, 4а (это в самом центре, возле с/м Spart и Про100-паба).
Важно: архив работает с 8:00 до 16:30 (по Киеву), в птн - до 15:45.

Заступник директора, головний зберігач фондів - Куташі Олена Йосипівна, тел. (0241) 2-32-10 (зараз - в. о. директора)

Начальник відділу забезпечення збереженості документів, обліку та довідкового апарату – Хомін Валентина Михайлівна, тел.(0241) 2-21-86. ССЫЛКА

Начальник відділу використання інформації документів - Єремкіна Марія Геннадіївна, тел. (0241) 2-21-86 - дуже приємна жінка: все показала і розказала.

АРХІВ - анотований перелік описів фондів угорського походження берегівського підрозділу Державного aрхіву Закарпатської oбластi до 1918/1919 рр. та за 1938–1944/1945 рр.

Корисна ССЫЛКА- 2

Сьогодні Державний архів Закарпатської області – це скарбниця унікальних документів, зміст яких розкриває чимало сторінок з історії Угорщини, Чехії, Словаччини, Румунії, Польщі, Австрії, Німеччини, Сербії, Росії та інших європейських країн. Зібрані в архіві документи висвітлюють історію Закарпатської України часів її входження до складу Австро-Угорщини (XIV ст. – 1919 р.), Чехословаччини (1919 – 1938 рр.), а також окупацію краю Угорщиною (1939 – 1944 рр.), історію утворення та возз`єднання Закарпатської України з УРСР.

Створений державний архів області на базі колишніх комітатських та міських архівів, зібрань документів нотаріальних та церковних установ періоду входження Закарпаття до складу Угорського королівства та Австро-Угорщини, документів Земського архіву, документів окремих установ, політичних партій, громадських організацій, редакцій газет часів Чехословаць-кої республіки та документів органів влади періоду угорської окупації та місцевих органів влади і їх структур періоду Закарпатської України.

ФОНДИ:
Нове Давидково (Старе Давидково, Ключарки)
Греко-католицька церква
хрещення: 1779–1916 (1923–1957)
одруження: 1777–1853, 1853–1876, 1886–1899 (1942–1951)
смерть: 1776–1830, 1834–1899

РЕГЕНТСЬКИЙ КОМІСАРІАТ ПІДКАРПАСЬКОЇ ТЕРИТОРІЇ
центр: м. Ужгород
I. Бережська адміністративна єкспозітура
центр: м. Мукачеве
ІМукачівський район
Селище міського типу: Великі Лучки.
Окружні нотаріати: Нове Давидкове
(Старе Давидкове);

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОДІЛ ЗАКАРПАТТЯ 1938-1944/1945 рр.: Жупи
Бережська жупа: жупний центр - м. Берегово
Мукачівський район, селище міського типу: Росвигово.
Окружні нотаріати: Нове Давидкове (Старе Давидкове)

Фонд: 1566 - Новодавидківський державний дитячий садок
МУКАЧІВСЬКОГО ОКРУГУ БЕРЕЗЬКОЇ ЖУПИ
1. План роботи дитячого садка. 1915–1916 1 документ

У Переписі 1921 року по Ново-Давидково, що зберігається в архіві у Берегово, знайшли, серед іншого, єдиний двір з родиною Сючів - №81.
Частково це збігається з тим, що маємо у 1934 році - тоді родина мешкала у дворі №84, тобто неподалік.

То ж, маємо тільки двох жінок:
Сюч Анна 1856 р.н., вдова, 63р. (насправді вона 1859 р.н.)
Сюч Анна 1904 р.н., 17р. (це і є наша Логойда Анна Михайлівна, втім вона 1905 р.н.).
Спочатку ми вважали, що це Анна Іоанівна Сюч (рідна сестра Василя Іоановича Сюча 1899 р.н.), тобто донька Іоана Сюча та Анни Бубряк.
Втім, вона, згідно метрикам, вона була не 1904 р.н., а 1894-го, тобто на 10 років старше.
Головні запитання:
1. Якщо старий Сюч (Іван) вже помер, чому немає Василя Іоановича?
2. І де взагалі у перепису-1921 інші Сючі, яких у Ново-Давидково було чимало?
Ну, наприклад: а) брати Василя-Ласло: Василь/Basilius (1884) та Іоан/Janos (1886 р.н.).
б) Їх дядьки, брати Іоана Сюча: Георгій (1851 р.н.), Василь (1853), Михайло (1865), у яких також мали бути і дружини, і діти з таким саме призвищем;
Головний висновок - цей Перепис, можливо, не є повним.

Подальші пошуки в архіві Братіслави виявили:
- запис про народження Логойди Анни - 9 липня 1905 р., в с. Жуково. Люди були неграмотні та не знали дати свого дня народження, тому у перепису помилка на 1 рік.
Батько: Логойда Мигаль (Михайло, 40 р., народився в Америці - ?), мати - Деркач Жофія (Софія, 35 р. народ. в с. Жуково).
- запис про її одруження (дата шлюбу така сама, як у Перепису!)
Проте історія виявилася ще більш запутаніша, ніж здавалося. Спочатку в січні 1920 р. Ласло (Василь) Сюч одружився на Логойді Ілоні, але вона незабаром померла. Тож він у вересні того ж року (28.09, тобто через 8 міс.) одружився з її сестрою Логойдою Анною, якій на момент шлюбу було лише... 15 років! Ласло, виходить, був ще той ловілас. Однак така традиція, дійсно, існувала: якщо помирає дружина, чоловік міг брати собі дружиною її молодшу сестру. Взагалі чоловіки не сильно сумували: архівіст каже, що бачила повторний шлюб через місяць після смерті дружини. Може сестри ще й схожі були - хто теперь про це скаже))

Саме її - 17 річну Анну Сючову (1904 г.р.) вже за рік ми і бачимо у домі Сюча у перепису 1921 року (як "жону"). На момент укладення шлюбу батько Ласла Сюча вже помер, тож вона живе тільки зі свекрухою (1856 р.н., яка вказана як вдова, 63 р.). Проте цікаво, де ж сам Василь?
Його сестра, теж Анна (Іванівна Сюч, 1894 р.н.), напевно, на момент Перепису-1921 вже вийшла заміж та залишила батьківську хату.

Інші брати-сестри могли також мати - кожний свою родину і, відповідно, жити окремо, можливо навіть в інших селах. Або поїхати на заробітки, наприклад, в США. Василь, судячі по його віку був забраний до армії рекрутом - відразу ж після укладення шлюбу і до 1924-25 рр. (у 1918 Австро-Угорщини не стало, проте Чехословацька армія боронила кордон з Угорщиною).
На жаль, в Закарпатському архіві немає справ рекрутів Чехословаччини - слід шукати їх в Празі (або Братиславі).

Напевно додому, у Ново-Давидково Василь повернувся через 5 років - на початку 1925 року (чи наприкінці 1924-го). До того часу як раз і наречена підросла, тож і діти відразу ж пішли - народження первістка Василя ми бачимо у листопаді 1925-го, другий син Євген народився за три роки - у 1928-му.

СІМ'Я
Чоловік - Сюч Василь (Ласло) Іванович (Янушович), 25.05.1899 г.р.
Дружина - Сючова (Логойда) Анна Михайлівна, 30.07.1905 г.р.
Діти:
Василь - 28.11.1925 г.р.
Євген - 25.02.1928 г.р.
Йосип - 28.11.1930 г.р.

realdozor написал:

[q]
Подальші пошуки в архіві Братіслави виявили:
- запис про народження Логойди Анни - 9 липня 1905 р., в с. Жуково. Люди були неграмотні та не знали дати свого дня народження, тому у перепису помилка на 1 рік.
Батько: Логойда Мигаль (Михайло, 40 р., народився в Америці - ?), мати - Деркач Жофія (Софія, 35 р. народ. в с. Жуково).
- запис про її одруження (дата шлюбу така сама, як у Перепису!)
Проте історія виявилася ще більш запутаніша, ніж здавалося. Спочатку в січні 1920 р. Ласло (Василь) Сюч одружився на Логойді Ілоні, але вона незабаром померла. Тож він у вересні того ж року (28.09, тобто через 8 міс.) одружився з її сестрою Логойдою Анною, якій на момент шлюбу було лише... 15 років! Ласло, виходить, був ще той ловілас. Однак така традиція, дійсно, існувала: якщо помирає дружина, чоловік міг брати собі дружиною її молодшу сестру. Взагалі чоловіки не сильно сумували: архівіст каже, що бачила повторний шлюб через місяць після смерті дружини. Може сестри ще й схожі були - хто теперь про це скаже))

Саме її - 17 річну Анну Сючову (1904 г.р.) вже за рік ми і бачимо у домі Сюча у перепису 1921 року (як "жону").
[/q]

Напевно додому, у Ново-Давидково Василь повернувся через 5 років - на початку 1925 року (чи наприкінці 1924-го). До того часу як раз і наречена підросла, тож і діти відразу ж пішли - народження первістка Василя ми бачимо у листопаді 1925-го, другий син Євген народився за три роки - у 1928-му.

1. Батьки Анни Михайлівни Логойди:
Знайдено запис про шлюб Логойди Михайла (записаний як Мішо) з Деркач Гафією у 1889 р. в с. Жуково.
Діти Михайла та Гафії:
- Марія-ст. (11.04.1890)
- Іван (09.09.1891)
- Олена-ст. (02.12.1892)
- Дьордь (Георгій, Юрій, 09.04.1894)
- Марія (27.07.1897)
- Олена (28.07.1900) - вона ж, напевно, і є та сама Ілона (перша дружина Василя)
- Анна Михайлівна Логойда (09.07.1905, с. Жуково)

2.Батьки Деркач Гафії (Софії/Жофії):Андріївни Деркач:
- 15.02 1866 - шлюб (Жуково): Деркач Андраш (25 р., 1831р) та Лендел Гафія (20 р., 1836 р.)
Діти:
- 05.01.1856 - Анна
- 26.11.1859 - Базіліус (Василь)
- 01.08.1863 - Іллеш (Ілля)
- 16.11.1866 - Деметріус
- 1869 р. - Гафа Андріївна Деркач
- 10.04.1870 - Василь

3. Батьки Логойди Михайла (який до того був записаний, що народився в Америці, а насправді - у Жуковому)
- 17.02.1857 - шлюб (с. Лохово): Логойда Лукач (35 р., вдовець з Жуково, 1822) та Махлинець Гафа (18 р. з Логово, 1839 р.)
Діти:
- 07.02.1868 - Анна
- 28.09.1865 - Михайло Лукачов Логойда
- 05.05.1870 - Поланя
- 17.10.1862 - Деметріус (Дмитро)
- 03.08.1860 - Сімеон
- 05.04.1858 - Іоанес (Іван)
3а. Умер Лукаш (Лукач) в 55 років, 06.11.1876, тобто народився у 1820-21рр.

4. Також є записи:
- 27.03 народження (Жуково) - Алексіус, батьки: Деркач Еліас та Куруц Анна
- Гафія (30.08.1898), батьки: Деркач Андрій та Лендел Поланя (Пелагія) ??

Женские линии фамилии: Бубряк, Ладани, Рега (Боканицольская), Кузьма (все - Закарпатье)