Сюч и Логойда с Мукачево (с. Новодавидково, Жуково)

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

realdozor написал:

[q]
Батьками Євгена Васильовича є:
Сюч Василь (Süĉ Vasil) Іоаннович (в іншій версії він пишеться як Ласло/Laszlo Яношович) та Лагойда Анна з с.Ключарики (3 км від Н.Давидково).

Родини Сюч і Логойд були з селян, всі - греко-католики.
Прізвище Сюч, як бачите, написано як Süĉ чи Szücs - через умлаут (але припускаю, що Szôcs чи Seüĉ теж могло б бути).
[/q]

Згідно метриці про народження діда Ласло (тобто Василя Сюч, що народився 24.05.1899 р.), його батьками були Iоанн Сюч (Jânos Szücs), 42 роки, з с. Ново-Давидково та Анна Бубряк (Anna Bubrjâk), 36 років, з с. Ключарки (Klucsarka) Мукач. району.

Згідно їх метриці про одруження (1 червня 1882 року), Янош Сюч (нар. у 1857) був Иваном Васильовичем та одружився у віці 24 років з Анною Іоанівною Бубряк, якой було 18 років. В метриці, на жаль, була зроблена прикра помилка, що значно ускладнила нам пошуки їх батьків.
Але ж, щастить тим, хто не зупиняється на півдорозі!

Як виявилося потім, навпаки, у 1882-му році пані Анні було 24 роки (нар. 16.02.1859), а пану Янушу - 18 (нар. 17.01.1863)!

Родина:
Василь(Ласло) Сюч (нар. 24.05.1899)
Батьки: Януш Сюч (нар. 17.01.1863) та Анна Іоанівна Бубряк (нар. 16.02.1859),
Син: Євген Васильович Сюч

realdozor написал:

[q]

Батьками Василя Сюча були Iоанн Сюч (Jânos Szücs), 42 роки, з с. Ново-Давидково та Анна Бубряк (Anna Bubrjâk), 36 років, з с. Ключарки (Klucsarka) Мукач. району. При одруженні у 1882-му році пані Анні було 24 роки (нар. 16.02.1859), а пану Янушу - 18 (нар. 17.01.1863)
[/q]

До речі, згідно з метриками с. Нове Давидково, пан Ласло Сюч (1899) був наймолодшим із дітей Iоанна та Анни, хоча їх первенця теж звали Василь (Basilius, нар. 08.02.1884, втім пізніше помер)
Також у шлюбі були народжені діти:
Іоанн (Janos) - 11.07.1886
Марія - 04.03.1889 (можливо, незабаром померла?)
Марія - 17.10.1891
Анна - 31.07.1894
Василь (Laslo) - 24.05.1899

Родина:
Батьки: Януш Сюч (нар. 17.01.1863) та Анна Іоанівна Бубряк (нар. 16.02.1859),
Діти: Василь (Basilius, помер), Іоанн (Janos), Марія-1 (померла?), Марія-2, Анна, Василь/Laslo

realdozor написал:

[q]
Родина:
Янош Сюч (нар. 17.01.1863) та Анна Іоанівна Бубряк (нар. 16.02.1859),
Діти: Василь (Basilius, помер), Іоанъ (Janos), Марія-1 (померла?), Марія-2, Анна, Василь/Laslo
[/q]

Батька Іоана (або Яноша) Сюча також звали Василь. Іоанъ Васильович був 3-м сином та 5-ю дитиною в родині.
Згідно МК, які вдалося знайти в фондах ДАЗО, його батьки Василь Сюч (нар. 1835-36) та Марія Ладані (нар. 1830) одружилися в 1850 році та мали загалом 7 дітей:
Георгій Васильович (05.05.1851 р.н.)
Василь Васильович (05.08.1853 р.н.)
Марія Василівна (25.08.1858 р.н.)
Анна Василівна (01.06.1861 р.н.)
Іоанъ Васильович Сюч 17.01.1863р.
Михайло Васильович (15.11.1865 р.н.)
Марія Василівна (02.07.1868 р.н.)

Не из ваших ли будет?
Фамилия Сюч
Имя Василий
Отчество Васильевич
Дата рождения/Возраст __.__.1928
Дата и место призыва 15.01.1945 доброволец
Воинское звание красноармеец
Причина выбытия пропал без вести
Дата выбытия 13.05.1945
Название источника донесения ЦАМО
Номер фонда источника информации 58
Номер описи источника информации 977520
Номер дела источника информации 702
https://obd-memorial.ru/html/info.htm?id=62097631
Отец Сюч Василий Иванович г.Мукачево

Спасибо!

ольга панькова написал:

[q]
Не из ваших ли будет?
Фамилия Сюч
Имя Василий
Отчество Васильевич
Дата рождения/Возраст __.__.1928
Дата и место призыва 15.01.1945 доброволец
Воинское звание красноармеец
Причина выбытия пропал без вести
[/q]

Из наших, это Евгения Васильевича Сюча брат. Действительно, он пропал без вести - как считалось ранее, в боях за Мукачево: его имя есть на обелиске перед Городской Ратушей.

Однако, как следует из документа с сайта "Подвиг народа", который называется "Именной список военнослужащих, добровольцев Советской Армии, по
Мукачевскому округу, Закарпатской области, о судьбе которых их семьи не имеют никаких данных на 24 июля 1947 года", это не совсем так.

Василий Сюч пошел 15.01.1945г. на фронт добровольцем - стрелком в составе в/ч 28307. Писем от рядового Сюча не было. Отец видел его ппоследний раз в с.Гуменное (Чехословакия) 3 марта 1945 г.

Городок Гуменное, расположенный в долине р. Лаборец, в восточной части Словакии (на тот момент - Чехословакии) является административным центром Гуменского округа Пряшевского края. Городок был освобожден от гитлеровцев силами 4-го Украинского фронта еще 26 ноября 1944 года.

Печать на документе закрывает слова:
в Запасном распределительном полку в/ч п.п.28307

Raisa28 написал:

[q]
Номер полевой почты 28307 по справочнику -178 азсп
Имеется в виду 178-й армейский запасной стрелковый полк 38-й Армии.
[/q]

Спасибо за подсказку - Raisa28! 38-я Армия с 30 ноября 1944 года и до конца войны вела боевые действия в составе 4-го Украинского фронта. Зимой 1945 года она участвовала в Западно-Карпатской стратегической операции (12 января — 18 февраля), с 10 марта по 5 мая — в Моравско-Остравской операции, в ходе которой был освобождён одноимённый промышленный район Чехословакии. Боевой путь армия завершила участием в Пражской стратегической операции (6-11 мая). ССЫЛКА

Таким образом, отец видел Василия Сюча как раз накануне Моравско-Остравской операции, в ходе которой тот, очевидно, и погиб.

Для нас также важно что призывался он из самого Мукачева - "части города с адресом: ул. Гонведская*, 15"
И что у заявителя (в данном случае - отца) - адрес также: Мукачево, дом. №15

*Если вдуматься, но название улицы звучит, как минимум, двусмысленно:
Гонве́д (угор. Honvéd — захисник батьківщини, військовий; угор. Honvédség — армія) може стосуватися:
Угорська королівська армія (ландвер) (1867—1918)
Угорська королівська армія (1920—1945)
Збройні сили Угорщини (1946-дотепер)
Гонведами також називають угорських військових, особливо тих, які захоплювали Закарпаття в березні 1939 і тих, що служили в окупаційних німецьких військах та проводили військові акції проти радянських партизанів та каральні акції проти мирного населення під час Німецько-радянської війни.

Цинично призываться с такой улицы, не правда ли?

К вопросу о происхождении фамилий: Сюч, Логойда, Бубряк.

valcha написал:

[q]
Фамилии закарпатских украинцев. Историко-этимологический словарь - Чучка П.
Логойда\Легойда\Лагайда ССЫЛКА

Логойда - Мк, Уж, Вб. 1761: Федоръ Лагойда-подшьський селянин (Туп 222); 1720: кр. Jo. Logojda (!) - Кошельово (Belay 164); 1743: п-ще Lagojda - Виноградов (Szabo 424); 1787: п-ще Logoyda - Воля Волосянська, Ясеновець,
Logoydycz - Залокоть, Корчин на Бойк (ЙМ). Пор. ще суч. гуц. п-ще Logojda (Vincenz 477) та п-ще Андрея Логойденка з Уманського полку за 1649 р. < Вiд укр. дiал. ос. назви логойда-"бродяга, волоцюга, пройдисвп\ шибеник,
опришок" (Чопей 171). Пор. ще гуц. лагайда - "ледар" (Гг 108). Логойданич - Мк.
Вщ андр. Логойданя- "дружина Логойди" + -ич.
Лодж f- 1607: Lodi Janos - с. Чепа (UctC 104-8), XVIII-XIX ст. - ком. Уж, Земплин.
1. П-ще Lodi утворене вщ угор, зниклого ойк. Lod за допомогою форманта -/, а вперше фжсуеться 1602 p. (Kazmer 679).
2. П-ще могло постати також на rpyHTi хорв. розм. iMeH Lodi чиLoda, стввщносних i3 повним 'тепемLodovik (Simundic 195).

Там же см. Бубра, Бубринец, Бубряк, Бубрик

Пардон, за копирование))

Но эти фамилии не такие уж редкие, поэтому переходим в тему Украинские фамилии

А заодно из того же Чучки - см. про Ваших Сючей: сканы
[/q]

realdozor написал:

[q]
Сюч, Логойда, Бубряк.
[/q]

Логойду забыли с той страницы

А зараз давайте розглянемо гілку мамці Іоана Васильовича Сюча: Марії Ладані.

realdozor написал:

[q]
Батька Іоана (або Яноша) Сюча також звали Василь. Іоанъ Васильович був 3-м сином та 5-ю дитиною в родині.
Згідно МК, які вдалося знайти в фондах ДАЗО, його батьки Василь Сюч (нар. 1826) та Марія Ладані (нар. 1830) одружилися в 1850 році та мали загалом 7 дітей:
Георгій Васильович (05.05.1851 р.н.)
Василь Васильович (05.08.1853 р.н.)
Марія Василівна (25.08.1858 р.н.)
Анна Василівна (01.06.1861 р.н.)
Іоанъ Васильович Сюч (17.01.1863р.)
Михайло Васильович (15.11.1865 р.н.)
Марія Василівна (02.07.1868 р.н.)
[/q]

Батьками Марії, згідно МК з Закарпатського обласного архіву, були Дмитро Ладаньї (Demetrius Ladanyi) та Анна Боканицольска (Bokanytsolska)
Знаходимо цікавий запис від 10.11.1825 про шлюб: Ладаньї Митро (це наш Demetrius Ladanyi) і Рега Анна
Cсаме вони стають батьками:
Анни Дмитрівни (06.05.1828) та Івана Дмитровича (10.09.1832) Ладані
Так здається, що наша Марія, що народилася 05.03.1830 р., - теж їх донька. Втім мати в МК записана як Анна Боканицольська (Bokanytsolska)
Залишається тільки ломати голову над трансформацією Анни з Рега в Боканицольську і назад в 1830-32рр.

Родина:
У Дмитра Ладані та Анни Рега (Боканицольскої) - діти: Анна (1828), Марія (1830) та Іван (1832).
У Марії Ладані в шлюбі с Васильом Сюч (нар. 1826) - діти:
Георгій (1851), Василь (1853), Марія (1858), Анна (1861), Іоанъ (Янош) (1863), Михайло (1865) та Марія (1868)
У Іоана (Яноша) Васильовича Сюча та Анни Іоанівни Бубряк (1859) - діти:
Василь (Basilius, помер), Іоан (Janos), Марія-1 (померла?), Марія-2, Анна, Василь (Laslo) (1899)
У Василя Яношевича Сюча та Анни Логойди (1905) - діти: Василь (1925-45), Євген (1928-92), Йосип (1930) та Ержбета (1933) Süĉ.

realdozor написал:

[q]
Батька Іоана (або Яноша) Сюча також звали Василь. Іоанъ Васильович був 3-м сином та 5-ю дитиною в родині.
Згідно МК, які вдалося знайти в фондах ДАЗО, його батьки Василь Сюч (нар. 1826) та Марія Ладані (нар. 1830) одружилися в 1850 році та мали загалом 7 дітей:
Георгій Васильович (05.05.1851 р.н.)
Василь Васильович (05.08.1853 р.н.)
Марія Василівна (25.08.1858 р.н.)
Анна Василівна (01.06.1861 р.н.)
[/q]

Недивно, що батька Василя, діда Яноша (Іоана) теж звали Іоанъ.
Василь був третьою дитиною і першим сином в родині Іоана Сюч (по метриках він - Севч) та Полані Кузьми (в одній з метрик вона записана як Пелагія), шлюб яких був зареєстрований 14.02.1826 року.
Цікаво, що другий син Сючів (тобто Севчів) теж був... Василь (записан як Базіліус)! Ще більш цікаво, що ця ситуація через покоління... повторилася! (до речі, як і з двома Маріями!).

Батьки: Севч Іоан і Кузьма Поланя (Пелагія)
Діти:
Анна (08.03.1823)
Марія (07.06.1825)
Василій (6.08.1827)
Базіліус (22.01.1831)

Родина:
У Іоана Сюч та Полані (Пелагії) Кузьми - діти: Анна (1823), Марія (1825), Василь (1827), Базіліус (1831)
У Дмитра Ладані та Анни Рега (Боканицольскої) - діти: Анна (1828), Марія (1830) та Іван (1832).
У Марії Ладані в шлюбі с Васильом Сюч (нар. 1826) - діти:
Георгій (1851), Василь (1853), Марія-1 (1858), Анна (1861), Іоанъ (Янош) (1863), Михайло (1865) та Марія-2 (1868)
У Іоана (Яноша) Васильовича Сюча та Анни Іоанівни Бубряк (1859) - діти:
Василь-1 (Basilius), Іоан (Janos), Марія-1, Марія-2, Анна, Василь-2 (Laslo) (1899)
У Василя Яношевича Сюча та Анни Логойди (1905) - діти: Василь (1925-45), Євген (1928-92), Йосип (1930) та Ержбета (1933) Süĉ.

1899.10.01
Соображенія и заключенія, выведенныя изъ замѣток, найденных въ пѣрвыхъ матриках веси Ново-Давыдковской,
собранныя и сказанныя душпастыремъ Иваномъ Сильвой, года 1899-го 7/19 Іюния въ Понедельникъ Сошествія Св.Духа,
по случаю столѣтней годовщині освященія ся нынѣшняго каменнаго храма Св.Архангела и Архистратига Михаила.

Первая замѣтка гласитъ о самой матрикѣ, и она есть слѣдующая: Метрика церкви Ново-Давыдовской, куплена року 1776, дня 1 Августа.
Далѣе: Далъ на церковь Ново-Давыдовскію честный обыватель Нового-Давыдкова Ковтухъ Симко за свое здравіе и отпущеніе грѣховъ золоты вонашы (мадяр. vonás forint, лат. florenus longus или длинный флорин – монета, равная 57 крейцерам, употреблялась до 1723 года – Ред. ССЫЛКА) 20 - на поправку церкви святой 1777 г. дня 20 Октоврія.

Изъ сей замѣтки можно вывести слѣдующія соображенія и заключенія:
(Во)1-ыхъ, что сiя прежняя церковь, на поправку которой Ковтухъ Симко, благочестивый иногда обыватель села даровалъ значительную по цѣнѣ тогдашняго времени сумму, была построена изъ дерева.

(Во)2-ыхъ, дается предполагати, что дерево, изъ которого была построена та церковь, было дубовое дерево, потому что вблизи самого села и въ цѣлой окрестности росло только дубовое дерево.

(В)3-ихъ. Изъ того обстоятельства, что въ то время, когда на поправку ся Ковтухъ Симко даровал 20 золотыхъ вонашовъ, была уже в обветшаломъ состоянии, и поелику дубовое дерево негнiетъ долгый вѣкъ, можно снова вывести, что она была построена, по крайней мѣрѣ, прежде двохъ столѣтiй, что соответствуетъ 1577-му году.

(В)4-ыхъ. Самое имя Нового Давыдкова свидѣтельствуетъ о томъ, что сiе селенiе произошло изъ Стараго Давыдова, итакъ первые родоначальники происходили изъ Стараго Давыдова. Сегодня уже невозможно положительно опредѣлити время , якъ долго жили первобытные жители Старо-Давыдовскiе на своемъ коренномъ мѣстѣ прежде раздѣленiя на двѣ части. Можетъ быти цѣлыя столѣтия, но можетъ быти и непродолжительное время. Одно извѣстно, что была важная причина, которая заставила одну часть жителей оставити свое прежнее родовое гнѣздо, и переселитися за другiй берегъ рѣки Латорицы.
Таких причинъ могло быти больше. Именно, а) несогласіе между соплеменниками; (б) - пропущено) в) разливъ рѣки Латорицы и частое наводненіе; г) умноженiе семействъ, и недостатокъ земли для пропитанія, или тѣснота для вольного простора всѣхъ; и д) можетъ быть, въ то время по сѣю сторону рѣки и земля казалась болѣе плодородною.

Все сіи причины имѣютъ нѣкоторую вѣроятность, но остаются нынѣ только догадками, изо всѣх болѣе вѣроятна та причина, что разлитіе рѣки Латорицы принудило часть пѣрвых поселенцев переселитися изъ одного берега на другій. Нінѣ береги реки высоки до 5-ти сажень, рѣка в песчаной почвѣ прорыла себѣ в теченіе времени для прохода глубокое русло, но преждѣ трехъ или четырехъ столѣтий естественно береги были плоски, чрезъ ограду которыхъ въ дождливую погоду вода вырывалася на верхъ, и затопляла ту сторону, которая была ниже другой.

Из сихъ только что приведенныхъ соображеній можно вывести дальшія заключенія. Именно что Новое Давыдково около 1577 года имѣло свою церковь, слѣдовательно было заселено. Другое, что Старое Давыдово стоитъ на своемъ первобытномъ мѣстѣ, если положимъ два столѣтія прежде раздѣла на двѣ части, то выйдетъ год 1377-ой, а сей годъ почти совпадаетъ съ годом 1360-ым, то есть съ тѣм, когда князь Ѳеодор Корьятовичъ въ царствование 1-аго Лудовика, царя угорскаго, поселился въ сей странѣ.

Еще одно одно дѣло стоитъ безсомнѣнно, что между первыми поселенцами Стараго Давыдова былъ как-то знаменитый человѣкъ, который у своихъ современниковъ стоялъ въ великом уваженіи, потому, что отъ его имени назвали они свое село, и онъ назывался Давыдомъ. От сего родоначальника, и от его современниковъ или родственниковъ, съ которыми онъ впервый разъ поселился на мѣстѣ, должны были произойти первые потомки, и отъ нихъ нынѣшнiе жители обѣихъ, разъединенныхъ въ послѣдствiи нашихъ селъ.

Въ дальшихъ замѣткахъ первой матрики стоятъ дословно, слѣлующія:
Съ помощію Божіею въ Новомъ Давыдковѣ созиданіе каменной церкви началося года 1795 – 23го Іюнія, при парохѣ вї то время Михаилѣ Орлай, и попечителяхъ церковныхъ Феодорѣ Медвѣде, Иванѣ Голюшъ, Данилѣ Качуръ, Феодорѣ Лукачинъ, Иванѣ Варга, Иванѣ Босорабъ, Григорію Сливка. Сельскимъ судіею былъ въ то время Иван Черепаня и Даніилъ Качуръ.

Того же 1795-го года была таковая дороговизна хлѣба во всем Угорском краю, что одна мѣра кукурузы и ржи покупалася за 8 и 9 маріямовъ, а цѣна мѣры пшеницы стоила 4 золоты, названные vonas forint
Упомянутая каменная церковь окончена года 1792-го под тѣм же парохом Михаиломъ Орлай (Итакѣ создана за четыре годы). Посвященіе новооконченного храма послѣдовало того же 1792-го года, мѣсяца Іюнія, 7-го числа, чрезъ Вице-Архи-діакона церковнаго округа Мукачевского, Превелебного Андрея Кутка. Издержки на торжество освященія вынесли 58 зол. и 21 кр. Напереди церкви поставлены стѣнныя подпоры года 1800-го, т.е. одним годомъ позднѣйше.

Вскорѣ послѣ окончанiя и освященiя храма начала будоватися деревяный приходскiй домъ, въ которой были три двери и пять оконъ. Дерево для ней сведено изъ Чомонянскаго лѣса;
за которое плачено 7 зол. 24 кр.
2) Зодчему плачено … 80.
3) За латы … 3.
4) За гонты … 32.
5) За гвозди … 24 зол. 26 кр.
6) За кирпичъ … 21 зол 49 кр.
7) Журникам … 43.
8) За известь … 25 зол. 30 кр.
9) Столяры за двери и окна … 18.
10) За замки на двери и завесы на окна … 13 зол. 30 кр.
11) За стѣкло на окна … 7.
12) Горнчары за печь … 10.
13) За лати снова … 5
______________
Всего 289 зол. 19 кр.
За сію сумму был построенъ приходскiй домъ, который извѣстно служилъ приличнымъ жилищемъ для священника, и вполнѣ соответствовалъ всѣм требованiямъ тогдашняго времени. Замѣчено, что къ сей только-что приведенной суммѣ Старо-Давыдковскiе вѣрники причинилися съ 9 золотыми и 15 крайцорами, а Ключарскіе вѣрники дали 23 зол.

(Дополнено на полях красными чернилами)
х) Въ Трiодiонѣ Львовскаго изданiя съ года 1899-го
слѣдующая замѣтка:
Андрiй Ромша прiшелъ до Давыдкова за пороха …. Вѣчной памяти Михаила Орлай, при немъ же создана быст….

Женские линии фамилии: Бубряк, Ладани, Рега (Боканицольская), Кузьма (все - Закарпатье)