Стрельбицкие (Strzelbicki, Стрельбицькі, Стрільбицькі)

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Марта

Я, конечно посмотрю, но Вы укажите мне в личные тему, куда прислать скан, а то мы в чужой теме.

Валерия,

, очень ~~классно~~ канонично, пусть Бог Вас хранит и напутствует в поисках.

Jacek Bławut

Zapewne pochodzi Pan z patriotycznego domu.

Rodzina od strony mamy rzeczywiście miała wielopokoleniową patriotyczną tradycję. Mój pradziadek, Jan Strzelbicki, był kapitanem w powstaniu styczniowym, a jego ojciec oficerem w wojskach napoleońskich, szarżował pod Somosierrą. Dziadek walczył jako legionista i często opowiadał o Piłsudskim. W ogóle w mojej rodzinie jak się o czymś mówiło, to o przeszłości, o tym, że dawniej było lepiej...

Інформація з сайту - http://tygodnik.onet.pl/1,30786,druk.html

- Nie będę opowiadał, że dziadek Strzelbicki, ojciec mamy, był hrabią od dziewięciu pokoleń, wielka rodzina, Jan, jego tata, był kapitanem w powstaniu styczniowym, te sprawy. A jego ojciec ożenił się z siostrą papieża. Był oficerem w wojskach napoleońskich, w Hiszpanii poznał siostrę Piusa IX. Mój dziadek miał dziewięć córek, dziesiąty był wujek Jurek, spadkobierca nazwiska. A więc nie dość, że prapradziadek szarżował pod Somosierrą, to jestem z rodziny papieskiej. Nie mogę już o tym, to są bzdury.

Strzelbicki

У Вас так много информации по Вашей фамилии, но все же примите и от меня в свою копилочку пару имен, вдруг окажутся к месту.

"Виленское пехотное юнкерское училище".

В "Списке окончивших курс" значатся:

под № 1258 Николай Стрельбицкий, окончивший училище в 1879г. - 161 эл.
под №3004 Владимир Стрельбицкий , окончивший училище в 1898г. - стр.196 эл.

http://dlib.rsl.ru/rsl01003000...691142.pdf

С уважением - Ludvika.

Пани Ludvika, спасибо большое, мой скромный плюс в Вашу копилочку

Сомосьєра 1808р.
Багато хто знає шалену атаку англфйської легкої кавалерії під Балаклавою, в Долині смерті, але мало хто на теринах колишньої РІ знає про героїчну кавалерийську атаку на перевалі Сомосьєра в листопаді 1808 року. Ця атака шеволєжерів відбулась 30 листопада 1808 року на іспанські позиції в ущелині Сомосьєрра в горах Сьєрра де Гуадаррама на висоті 1444 м. над рівнем моря. Атака продовжувалась приблизно 10 хвилин, але стала самою блискучою кавалерийською атакою в історії. В листопаді 1808 р. Наполеон особисто впроваджував військову компанію в Іспанії, яка була охоплена повстанням проти французів. Імператор вів наступ на Мадрид, який в цей час знаходився в руках повстанців. Щоб добитись до столиці з північно-східного боку, йому потрібно було заволодіти перевалом Сомосьєрра, який був останнім пунктом оборони іспанців, під командуванням генерала Беніто Сан-Хуана. Іспанський генерал знав, що на такій вигідній позиції йому достатьньо перегородити шлях армії Наполеона виставивши вздовж дороги артилерію. Довга, хвиляста та крута дорога, що пролягала через ущелину не дозволяла перекрити її артелерийським вогнем з однієї позиції, тому шістьнадцять гармат було поділено на 4 батареї на загальній відстані 2 км.
Перша батарея складалась з 6-ти гармат, 2\3 з них були встановлені прямо на дорозі, а інші по бокам. Друга батарея знаходилась на відстані від 800 метрів до 1 км. за першою. Таке положення давало можливість вести вогонь вздовж дороги. Приблизно за 600 метрів далі була треття батарея, яка прострілювала самий довгий прямий участок дороги. З обох сторін дороги було встановлено по парі гармат, скоріш за все їх захичав земляний вал, Остання четверта батарея знаходилась на 800 метрів вище та нараховувала від 4 до 6 гармат.

Сан-Хуан мав під своїм командуванням 12 тис. чол. Резервної Армії, однак вимушений був послати 4 тис. з них в напрямку Сепульведи. В самій ущілині було разміщено 120 артилеристів та два батальйона піхоти, котрі повинні були проводити обстріл долини. Можливо, що солдати були окопані, хоча більш вірогідно, що вони ховались за обломками скель.

Рано ранком, 30 листопада, три французських полки піхоти та 6 гармат добрались до входа в долину. На розвідку вислали французських кінних єгерів під командуванням майора Филипа де Сєгюра, котрих повинні були підтримувати 2 гармати. Однак єгеря через мить опинились шквальним градом куль з першої батареї та були вимушені відступити. Під час цієї атаки був поранений Сєгюр та обстрілян ескорт Наполеона. Наполеон приказав своїй піхоті маршем взяти позиції бунтівників, однак вона понесла великі втрати та не змогла взяти батареї супротивника. Піхотинці гибли головним чином із-за складного рельєфу місцевості, в яких атакуюча колона була обречена на поразку, а також поганої погоди із-за густого туману.

Приблизно о 10.30 підпоручик Анжей Нєголєвський взяв полоненого, сповістившого, що в руках іспанців знаходиться наполеонівський солдат. Імператор не міг дозволити, щоб іспанці дізналися про його слабкі сторони та доручив вдарити по батареї черговому третьому ескадрону полка шевольєжерів гвардії, якими командував капітан Ян Леон Козетульський. Всього в атаку виступило приблизно 200 шевольєжерів (чисельність атакуючих оцінюється по різному: від 125 до 216 чол.). Для атаки шевольєжери вишикувались в колону, по чотири чоловіка в ряду (така побудова обгрунтована шириною дороги).

В густому тумані на дорозі вишикувалась 3-я рота капітана Яна Дзєванівського, а за нею 7-ма рота капітана Петра Красинського. Взводами командували: поручик Стефан Крижановський, подпоручики Гриціан Ровицький, Ігнаций Рудовський и Бенедикт Зельонка. Колону замикав поручик Винцентій Шептицький. Для більшості з них це була перша в житті битва.

Під командуванням Козетульського шевольєжери з оголеними шаблями проїхали повз імператора, далі шагом півкілометра, а потім, після трьох поворотів дороги, помчалися галопом прямо на першу батарею (перед атакою домовились, що вожжі притримувати не будуть). Коли вони були на відстанні приблизно 200 м. до батареї, пролунав перший смертельний залп, котрий, не зломав цієї шаленої атаки, та після короткого бою батарея була взята.

Після наступних чотирьох поворотів шевольєжери виїхали на прямий проміжок дороги довжиною 100 метрів. Завдяки швидкому темпу бігу коней та несподіваності, артилеристи другої батареї не змогли причинити великої шкоди і завдати втрат серед швельєжерів, та швидко пали під саблями. Далі, після наступного повороту, атакуючі виїхали на вбивчий 500-метровий прямий відрізок щляху. Атака на цій ділянці виявилась особливо жахливою, обслуга гармат мала багато часу, щоб прицілитись та зробити постріл. Однак не зважаючи на понесені втрати імпульс атаки був такий сильний, що опрокинув оборону, і гармати замовкли.

Перед шевольєжерами залишилась найтрудніший проміжок дороги, декілька сот метрів прямого шляху. Капітан Красинський зібрав залишки шевольєжерів, упорядкував стрій та повів їх в останню атаку. В ході тієї атаки загинуло найбільше шевольєжерів, під іншими були вбиті коні, та до іспанських окопів добрались тільки горстка всадників. Вони намагались взяти четвертий редут, однак вимушені були відступити під натиском контратакуючих іспанців до третьої батареї.

На світлині: Ян Леон Іполіт Козетульський (портрет середин XIX ст.)

На допомогу залишкам 3-го ескадрону поспів 1-й ескадрон капітана Томаша Лубенського. Іспанці вміло захищались,але вимушені були тікати під натиском атакуючих. Шевольєжери преслідували ворога приблизно 5 км. Шевольєжери разсіяли загони бунтівників, частину вбили, а частину взяли в полон. В цей же цас французські піхотинці взбиралися на склони гір, подбираючи по дорозі поранених та спасачи шевольєжерів, котрі були унесені своїми конями.

Під час бою загинуло 4 офіцера та 20 шевольєжерів. Тяжко поранені було тридцять, та контужених двадцять п"ять. Втрати іспанців достоменно встановити не можливо. Напевно що загинуло більшість з тих хто обслуговував гармати, в полон було взято 3 тис. чол.

Поранені та вмираючі шевольєжери були взяті в пересувний шпіталь, де отримали допомогу в лікуванні ран. Козетульський згадував, що ледь не вмер від голоду в очікуванні медичної допомоги. Поранених в шпиталі провідав Наполеон та генерал Дюрок.

1 грудня Наполеон провів огляд тих 40 шевольєжерів, котрі вижили та спромоглись встати в стрій. При звуках оркестру солдати Козетульського вишикувались в лінію, більшість були забинтовані. Більшість з них не були в змозі їхати і їх підтримували гвардійці Наполеона. Імператор приступив до вручення нагород, в тому числі було вручено 16 крестів Почестного Легіону. Після церемонії імператор підійшов до шевольєжерів, зняв свою шляпу та гучно промовив, щоб всі могли чути: "Ви достойні моєї Старої гвардії. Ви - краща кавалерія в Світі".

Атака швольєжерів дозволила Наполеону продовжити марш на Мадрид та перебороти останній супротив іспанців. Однак коли війська Наполеона покинули Іспанію, то партизанська війна (гєрілья) разгорілась з новою силою. Наполеон вимушений був тримати в цій країні постійний контингент в 370 тис. солдат (1810 р..), що сильно послабило його сили в інших місцях Европи, та не принесло Франції ніякої вигоди.

Сомосьєрра стала символом воінської доблесті та самопожертви . "Jak ci, z Somosierry szaleńcy..." (як ті, с Сомосьєрри шаленці) - співається про них в знаменитій пісні "Червоні маки на Монте-Кассіно".

Czerwone maki
Czy widzisz te gruzy na szczycie?
Tam wróg twój się ukrył jak szczur.
Musicie, musicie, musicie
Za kark wziąć i strącić go z chmur.
I poszli szaleni zażarci,
I poszli zabijać i mścić,
I poszli jak zawsze uparci,
Jak zawsze za honor się bić.

Czerwone maki na Monte Cassino
Zamiast rosy piły polską krew.
Po tych makach szedł żołnierz i ginął,
Lecz od śmierci silniejszy był gniew.
Przejdą lata i wieki przeminą.
Pozostaną ślady starych dni
I tylko maki na Monte Cassino
Czerwieńsze będą, bo z polskiej wzrosły krwi.

Runęli przez ogień ,straceńcy,
niejeden z nich dostał i padł,
jak ci z Somosierry szaleńcy,
Jak ci spod Rokliny przed lat.
Runęli impetem szalonym,
I doszli . I udał się szturm.
I sztandar swój biało czerwony
Zatknęli na gruzach wśród chmur,

Czerwone maki...

Czy widzisz ten rząd białych krzyży?
Tam Polak z honorem brał ślub.
Idź naprzód, im dalej ,im wyżej,
Tym więcej ich znajdziesz u stóp.
Ta ziemia do Polski należy,
Choć Polska daleko jest stąd,
Bo wolność krzyżami się mierzy,
Historia ten jeden ma błąd.

Czerwone maki...

Кавалерийська атака на Сомосьєррі блискуче відтворена режисером Анджеєм Вайдою в фільмі "Попіл". Про героїв Сомосьєрри визначний польський письменник Маріан Брандис написав книгу "Козетульський та інші".
Епізод про цю атаку із кінофільму: "Попіл" - http://www.youtube.com/watch?v=IjuaW9ZMZPM

На світлині карта бою.

Strzelbicki Я щось не зрозумів чому Ви подали останнє повідомлення з виділеним прізвищем Шептицького?

Общая тема