Стрельбицкие Strzelbicki Стрельбицькі Стрільбицькі

Зіновинський чудотворний образ Пресвятої Богородиці
30 травня 2007




Невеличке село Шевченкове, що в Літинському районі, відоме не лише на Вінниччині, а й за межами області. Своєю славою село завдячує чудотворному образу Пресвятої Богородиці, який іменують за давньою назвою села «Зіновинським». Написаний у ХVІІ столітті, цей образ ще з тих давніх часів прославився зціленням від різних хвороб.

Особливо пам'ятним є диво зцілення отрока Даниїла, яке відбулося 1828 року. Зранку на новий рік п'ятирічного хлопчика раптово розбив параліч. Після молитви його батька, священика місцевої церкви, протоієрея Костянтина Стрільбицького, перед чудотворним образом, хлопчик отримав чудесне зцілення. Після цього батько Даниїла пообіцяв Божій Матері, що майбутнє життя його сина буде цілком присвячене служінню Господу.

Минуло багато років. В архієрейському сані єпископ Модест (таке чернече ім'я отримав Даниїл) прибув до рідного села й на знак вдячності до образу, через який він отримав допомогу Цариці Небесної, збудував величезний собор - точну копію кафедрального собору в Житомирі, а також розпорядився написати список із чудотворної Зіновинської ікони.

У 30-ті роки ХХ століття собор був зруйнований. Залишився лише архієрейський будинок, який влада використовувала на свій розсуд. Доля ікон тривалий час залишалася невідомою, поки одна місцева жителька не відкрила людям, що протягом багатьох років зберігала образи в своєму будинку. Чудо, явлене Божою Матір'ю, підштовхнуло її віддати ікони до місцевого храму, який на той час перебував у невеличкому облаштованому приміщенні колишньої сільської хати. Диво було настільки явним, що слава про нього миттю рознеслася по різних куточках України.

Особливістю Зіновинського образу є те, що очі Божої Матері на ньому майже заплющені. Це було відтворено й на копії, написаній з благословення єпископа Модеста. Але 2003 року на оригіналі ікони очі Божої Матері відкрилися, проте на копії вони й досі залишаються заплющеними.

З того часу, за словами настоятеля місцевого храму ієрея Володимира Кіщука, багато людей отримали зцілення від різних хвороб, зокрема й онкологічних, про що свідчать записи самих паломників у спеціальній книзі. З благословення митрополита Вінницького і Могилів-Подільського Макарія у 2006 році священик Вінницької єпархії, а нині викладач Київської духовної академії ієреєй Олег Кожушний написав акафіст Божій Матері Зіновинській. Він читається щонеділі після Божественної літургії та щотижня в ніч з середи на четвер. Причому на нічні служби приїжджають люди з найвіддаленіших куточків України, щоб потрудитися на всенічному бдінні й разом із тілесним трудом принести Божій Матері свої молитовні прохання разом зі словами акафіста: «Радуйся, Владычице Зиновинская, духовныя очи наша отверзающая!»

Прес-служба Вінницької єпархії

сайт - http://orthodoxy.org.ua/uk/kra.../8146.html

ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ)


партійно-політичній площині. На землях, контрольованих ПЛК, були менш помітні більшовицькі впливи, ніж на колишній підросійській території Польщі[449]. Проте і тут мали місце робітничі виступи ліворадикального спрямування. 2 листопада 1918 р. гірники Домбровського вугільного басейну, роззброївши австрійську залогу, утворили загони Червоної Гвардії. 8 листопада в Домброві Гірничій була скликана Рада Робітничих Делегатів[450]. Утворена в Перемишлі Робітничо-Жовнірська Рада почала конфліктувати з Повітовою Польською Національною Радою[451].

Адвокатський кандидат Михайло Фільц, інформуючи УНРаду про ситуацію на теренах Західної Галичини, 12 листопада 1918 р. писав: «Надії львівських пол[яків] на поміч із заходу на мою думку безосновні, тим більше, що всі Мазури зі зброєю в руках витають організаторів польських військ. Від повертаючих жовнірів все відбирають»[452]. У Тарнобжеському, Ніському, Колбушовському і Мєлєцькому повітах були самочинно створені кілька локальних «республік», що не визнавали центральної влади (найвідоміша з них – «Тарнобжезька», до керівництва якої входив о.Євгеніуш Окунь, колишній сеймовий посол), й оголосили радикальну програму скасування великих земельних угідь без відшкодування. ПЛК придушила цей рух висланими у вказані повіти військами[453].

Політична та соціальна напруга в регіонах спонукала центральне керівництво Польщі до негайних та рішучих заходів: до кінця листопада було затверджено виборчу ординацію до Установчого Сойму та введено 8-годинний робочий день

Повіт Збараж

Повітовий комісар: д-р Мирон Вітошинський, адвокат.

Комісар міста: Теодор Стрільбицький, вчитель гімназії.

Делегат до УНРади: Андрій Шмігельський, селянин із Залужжя

з сайту - http://library.iv-fr.net/2007/..._roku.html

заповіт Сидора з Кульчиць Стрельбицького.
сини - Тиміш, Ярема, Стець.
свідки Хома Кульчицький, Василь Бачинський, Ярко Корчинський, Іван Добрянський.
село Стрільбичі, року 1505, місяця березня, дня 25.

прoдовження

Стрельбицький С.Л. р.н. 1891 - р.с. 1928, його дружина Павлина Йосипiвна р.н. 1895 - р.с. 1925, дiвоче прiзвище Падега, родом з Чехiï, донька Марiя Станiславiвна р.н. 1920 - р.с. 1998, ïï няня Покорна Iванна р.н. 1845 - р.с. 1925
Вся родина похована поряд з могилою свого дiда, прадiда, пароха села Текуче - отця Iоанна, на церковному дворi.