Стрельбицкие (Strzelbicki, Стрельбицькі, Стрільбицькі)

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Ігор Смуток*
РОДОВІД ШЕПТИЦЬКИХ
ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПЕРЕМИШЛЬСЬКИХ ГРОДСЬКИХ І
ЗЕМСЬКИХ АКТІВ XVI – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТОЛІТТЯ
Джерело - http://www.anthropos.org.ua/js...utok_I.pdf
_____________________________________________________
Гілка Сенька Шептицького. Сенько мав єдиного спадкоємця в особі
сина Миколая, народженого від шлюбу з Фенною Турянською. Ще за життя
батька той одружився з Анною, дочкою Миколая Хлопецького (1619). Мико-
лай продовжував володіти частками в Шептичах та Монастирці, позбувшисть
власності у Турйому і Топільниці, й востаннє згадується в 1670 р.47 Його дітьми
були Миколай, Катерина та, можливо, Андрій і Самійло.
Миколай Миколайович за згодою батька у 1648 р. уклав шлюб з Катериною,
дочкою Федора Бандрівського. Згодом він повторно одружився з Марією Бан-
дрівською. Обидві дружини володіли частками у сс. Терло, Росохи, Лібухова,
що зумовило появу Шептицьких з середини XVII cт. в родовому осідку Тер-
лецьких48.
Катерина у 1664 р. вийшла заміж за Георгія Яворського Дуба, родоначаль-
ника заможного у XVIII cт. відгалуження Яворських Дубиків49. Впродовж пів-
століття (до 1712 р.) вона доволі часто згадується на сторінках перемишльских
актів, однак виключно у справах, пов’язаних з Яворськими та сусідньою шлях-
тою південної гірської частини Перемишльщини50.
Андрій з’являється вперше у 1651 р. у судовій справі з Марком Літин-
ським51. Упродовж наступних трьох століть маємо ще кілька згадок про нього.
Всі вони так чи інакше мають стосунок до його майнових справ у сс. Шептичах
і Колбайовичах52. У 1670-х роках поряд з Андрієм незмінно виступає брат Са-
мійло, також власник земельних часток у сс. Шептичі і Колбайовичі53. Обидва
були одружені: Андрій з Сюзаною Хлопецькою (1679), Самійло з Марією По-
горецькою (1664)54. Після 1679 р. відомості про братів зникають. Так само від-
сутня інформація про їхніх прямих спадкоємців.
З 1680-х років рід Сенька Шептицького продовжили діти Миколая Мико-
лайовича. Він мав двох синів і трьох дочок.
Адам і Еліяш, народжені від першого шлюбу, були старшими від сестер.
Брати відомі насамперед як власники часток у сс. Терло, Росохи та Лібухова,
успадковані від матері. Дорослий період їхнього життя припадає на останні
десятиліття XVII – початок XVIII cт. Про Адама перемишльські акти повідо-
мляють частіше55. З них, поза звичними відомостями про майнові оборудки та
судові суперечки з ріднею та сусідами, дізнаємося про те, що Адам в молоді
роки служив товаришем в панцирних хоругвах, а у 1697-1699 рр.56 обирався
поборцею подимного в Перемишльській землі57. У кінці життя Адам посів
уряд бузького ловчого58. Еліяш згадується рідше й про його суспільно-політич-
ну діяльність нічого не повідомляється59. Обидва брати були одружені. Адам
з Марією Ярошинською (1680), Еліяш з Катериною Залеською.60 Смерть оби-
двох, ймовірно, настала в перше десятилітя XVIII cт., сповнене природніх і
військових катаклізмів61.
Єлена, Єва і Катерина – дочки Миколи Миколайовича – народилися в другому
шлюбі з Марією Бандрівською. Всі троє вийшли заміж за місцевих шляхтичів з
сс. Росохів та Терла. Єлена стала дружиною Самійла Стрільбицького Козико-
вича (1700), Єва – Теодора Ямінського, священика с. Терло (1700), Катерина
– Луки Нанівського (1701)62.

Я Стрельбицкий Иван Анатольевич.
Дед моей бабушки Стрельбицкий Иоанн Хрисанфович. по линии отца. а по линии матери её дед Попов Александр Андреевич.
Я происхождением своего рода интересоваться начал недавно,но родители мне рассказали кое что. хотя сами они не увлечены исследованиями. мой отец Художник

достаточно известный,хотя к известности он не расположен,даже избегает её)

VaniaKrik
Доброй ночи, Иван Анатольевич.
Написал Вам "личное собщение" (смотрите данную функцию на верхней панели форума).

Woloska Wies(Bolechów)1784-1900 Familybook Index
Copyright © 2012 GGD

The list of names and dates contained herein is an alphabetical listing [by surname and given name] of the individuals contained in the family book named above. Each surname is followed by the given name(s) of the individual and then the event associated with this individual. The events recorded are:

"*" (asterisk) = birth date
"*r" (asterisk with r) or "*...1789r" = birth date is extrapolated from other information (usually age at death)
"†" (dagger) = death date
"8" (an infinity symbol on end) = surname of husband(s)
"=" (equals sign) = alternate spelling of surname
"Wohnort" = Residence at that date
"51J, 26J, 72J" = Age in years (Jahr)

STRZELBICKI, Daniel (Beruf:.11.1871) [1228]
STRZELBICKI, Nikolaus (Beruf:.11.1834) [1227]
STRZELBICKI (8 Schmidt), Helena Elisabetha (*...3.1850r) [1125, 1228]

джерело - http://www.galiziengermandesce...4-1900.htm

Einwohner von Czernowitz - mit Ausschluss der Dienstboten - für das Jahr 1898 (Stadt und Vorstädte) Inhabitants of Czernowitz - without domestics - for the year 1898 (city and suburbs)

Name Vorname Forename Stand / Beruf Status / Profession Straße Street Nr. No. E/G/W E/G/W Stadtteil QuarterStrzelbicki Adolf, Jur.-Dr. Petrowiczgasse 11 E CZ
Strzelbicki Johanna Kürschnergasse 8 E CZ
Strzelbicki Josef Wagenlackierer Dreifaltigkeitsgasse 8 CZ
Strzelbicki Leopoldine Lehrerin Kürschnergasse 7 CZ
Strzelbicki Michael Schuster Hauptstraße 26 G CZ
Strzelbicki Michael Schuster Josefsgasse 19 W CZ

Джерело - http://czernowitz.ehpes.com/new/hauster/Cz1898TotalG.html

Перша документальна згадка про село Стрільбичі від 1437 року.

[ Изображение на стороннем сайте: 6141fe77e578.jpg ]

Вичитка цього документу:
«210. Actor Wolosschin kmetho de Strzelbicze terminum secundum contra dominum Stadniczski attemptavit. Et Albertus de Podlyeski procurator ipsius terminum simplici infirmitate prorogavit ad terminos proximos»

Переклад на українську мову:
«210. позивач Волошин, кметь зі Стрільбич, вдуге ставав (або позивав) до суду проти Стадницького . Альберт з Підліски, уповноважений (Стадницького) на це засідання суду не зявився, справа переноситься на найбличе засідання суду».
(Висловлюю щиру подяку, пану Ігорю Смутку за правильне тлумачення перекладу з латини на українську мову).

Джерело: AGZ XIII, nr 210. (Акти гродські та земські т. ХІІІ, ст. 23, № 210)
http://www.wbc.poznan.pl/dlibr...&tab=3

РГВИА Фонд 1058 Оп.1 Кавказское линейное казачье войско"

Д. 33 Прошение жены полковника Стрельбицкой о зачислении ее сына в казачье сословие

СПИСКИ архиереев иерархии всероссийской и архиерейских кафедр со времени учреждению Святейшего правительствующаго синода (1721-1895) по старшинству хиротонии.
С-Петербург. 1896 год

[ Изображение на стороннем сайте: 6153044cc821.jpg ]

gelene, Ejik - СПАСИБО.
Прошение женьі полковника - новая информация.
------------------------------------------------------------------------
Случайно наткнулся в сети на одну из галицких ветвей рода, которая породнилась с родами Дольницких (Дольницьких) и Левицких (Левицьких) и другими - http://www.geni.com/family-tree/index/6000000009523075411

[q]

Ivan Strilbytsky (1819 - 1867)
о. Івана Стрільбицький, що за своїх молодих літ був запальним революціонером і демократом, і як студент філософії у Львові брав участь у барикадних боях на вулицях Львова в 1848 р. Любив він про це своїм дітям та внукам у своїй пасіці оповідати, як примір, гідний до наслідування.

діда по матері Івана пам’ятав добре, був парохом у м. Підгороддя коло Рогатина, був у 1848 р. як вихованок тайних учнівських кружків учасником революційних боїв у Львові, де також пізніше скінчив гімназію і теологію.

Любив нам оповідати про протиавстрійські акції, зокрема про свою участь у барикадних боях у Львові з військовими відділами австрійського команданта Львова ген. Гаммерштайна. Сам він був настроєний польонофільсько, але всі його діти вже були свідомими українцями. Зате брати і сестри батька, а було їх дорослих уже поверх десять, були переважно москвофілами або й польонофілами. Дві сестри батька були заміжні за православних священиків на Холмщині, роду Киричинських і Яновичів. Деякий зв’язок із ними батько піддержував навіть мимо австрійсько-російських кордонів.
[/q]

"Малорусская Народная Историческая Библиотечка"
http://mnib.malorus.org/ocrsloj/581/4.html

Лотоцький, Олександер

Сторiнки минулого.
Частина перша.

сторінка 151 - http://mnib.malorus.org/ocrsloj/581/151.html#blok

[q]

*) Архиєреї-москалі дозволяли собі на Поділлю те саме поводження, до якого звикли у себе вдома. В той час, про який згадую, вікарний архиєрей Миколам просто бився. Досить у свій час розголос дістала справа учителя дунаєвецької церковної школи, який поскаржився у синод за те, що архиєрей побив його під час ревізії в школі. А дяків він лупив регулярно, коли приходили до його за посадами. Сам архиєрей не соромився такого поступовання свого; коли його підчас об'їздів єпархії запрошували до столу, він промовляв цинічно: „добре, тут поснідаємо рибкою, а там дячком закусимо". Але доводилось йому часом і вскочити. Росповідали, напр., про гумористичну бійку його з намісником Троїцького монастиря в Камянці, де він жив. Бійка роспочалась стільцями, а закінчилася навкулачки. Намісник був здоровший, чи вправніший, то його преосвященству таки дісталося. Взагалі, гідне, свободолюбиве духовенство подільське не потурало московському грубіяці. Раз підчас ревізії присікався він з якогось пустого приводу до старого, поважаного протоієрея П-Стрільбицького, що більш 50 літ благочинним був.
— Та чого ти кричиш? — відповів йому Стрільбицький. — Та в мене вже внуки такі» як ти. Встидав би ся ти, тоє преосвященство!
Той приник і хочби слово.
Московське культуртрегерство духовне на Поділлю фактично провадило до пониження тут освітнього рівня духовенства. Широко провадилася система оддавати парафії, — розуміється за хабарі, — не тим кандидатам, що пройшли відповідну школу, а неукам, що могли заплатити; а для формального полагодження установлено було для тих недоуків специфічні іспити — „в знаній того, что вужно знать священнику". Се були елементарні відомості, що повертали освітній рівень духовенства на літ чотириста назад — до часу засвовавня Могилянської Академії.
[/q]

Общая тема