Остапець \ Остапец \ Ostapets

Nick02 Николай Владимировия - ОГРОМНОЕ СПАСИБИЩЕ!!!!

По годам с моими чуток не сходится, НО !!! по именам детей, так само то.
Возможно Алексей Остапец, которому в 1754 году 38 лет (1716 г.р.) приходится братом моего Федора Остапца, которьій ориентировочно родился в 1720 году и имел так-же сьіна Никифора 1742 года рождения.?????

Strzelbicki

[q]

По годам с моими чуток не сходится

[/q]

Из своего скромного опыта могу сказать, что по годам почти всегда редко сходится.
Чтобы все сошлось да еще через столько лет - большая редкость.
А в целом, планирую проработать регион в поисках Федора

1762 год.
"В заграничную русскую армию направлен Остапец Алексей для преправления набранных волов".

Реєстр Війська Запорожського 1649 року.

Чигиринський полк

Остапенко Сидор
Остапенко Васил (Максимівська сотня)
Остапенко Данило (Жовнинська сотня)
Остапенко Демян (Оловятинська сотня)
Остапенко Ивашъко (Веремієвська)
Остапенко Максимъ (Криловська )
Остапенко Миско (Максимовська)
Остапенко Савъка (Оловятинська)
Остапенко Семен (Медведівська)
Остапенко Феско (Голтвинська)
Остапенко Юско (Потоцька)

Черніговський полк

Остапенко Дмитро (Сосницька)
Остапенъко Хвилон (Полкова)

Прилуцький полк

Остапенко Анъдрей (Девицька)
Остапенко Грыцъко (Кропивенська)
Остапенко Миско (Городенська)
Остапенко Пєтро (Манастирська)
Остапенко Супрунъ (Городенська)

Черкаський полк

Остапенко Семен (Полкова)
Остапенъко Тимко (Золотоноска)
Остапович Романъ (Кулаковского)
Остаповичъ Гараско (Саварского)
Остаповичъ Гришко (Полкова)
Остаповичъ Зѣнецъ (Мошенцева)
Остаповичъ Иванъ (Саварского)

Кропивенський полк

Остапенко Анъдрѣй (ПИРАТИНСЬКА)
Остапенко Васко (ПИРАТИЯСЬКА)
Остапенко Левъко (АРКЛИИСЬКА)
Остапенко Савоско (ЧОРНУШИНСЬКА)
Остапенъко Клым (АРКЛИИСЬКА)
Остапенъко Федор (ГОРОДИИСЬКА)
Остаповичъ Евъхим (ЖУРАВСЬКА)

Полтавський полк

Остапенко Гарасим (Лукомльська)
Остапенко Захарко сотник
Остапенко Иванъ (Полтавська полкова)
Остапенко Кирикъ (Кнышевська)

Переясловський полк

Остапенко Гаврыло (Воронковська)
Остапенко Каръпъ (Романенкова)
Остапенко Петро (Оверка Сидоровича)
Остапенко Семенъ (Оверка Сидоровича)
Остапенко Степань (Барышпольська)
Остапенко Тымош (Бабыча)
Остаповичъ Семенъ (Бабыча)

Ніженський полк

Остапенко Павел (2-я Нежинська)
Остапенко Марътинъ (3-я Нежинська)

Тут про козаків з Старих Санжарів, з різних джерел:

Полтавська битва 1709
Розстановка козацьких сил у Полтавський період

1. Запорожці. У перших числах березня 1709 р. запорожці на чолі з К. Гордієнком (Гордієнко — Головко Кость Гордійович, народився на Полтавщині, здобув освіту в Київській академії) покидають Січ і йдуть на з’єднання з Карлом XII та І. Мазепою, штаб-квартира яких містилася у Великих Будищах. Але, щоб з’єднатися з ними, необхідно було прокладати собі шлях з боєм: Царичанка, Маячка, Сокілка, Кобеляки (бої з Калипелем та К. Ренне); пройшовши переможним маршем від пониззя р. Ворскли до В. Будищ, запорожці розсіяли на цьому шляху московські війська, збільшили свою кількість із 8 до15 тисяч. 26 березня 1709 р. запорожці у В.Будищах зустрічаються з І. Мазепою, а 27 березня (8 квітня) — підписують українсько-шведський договір. З цього моменту запорожці тримають під своїм контролем район, особливо важливий у стратегічному відношенні: коридор від Полтави по Ворсклі до Переволочної (Старі Санжари, Нові Санжари, Білики, Кобеляки), що в результаті дасть можливість шведам відступати саме цим коридором, і в цьому велика заслуга запорожців. Запорожці разом із шведськими військами брали участь в облозі Полтави (з 1.04 по 27.06 1709 р.). Про це знаходимо відомості в щоденниках шведських старшин Петре і Вейге: «Наші запорожці застрілили своїми тягненими рушницями багато з московської піхоти, так що ся скоро побачивши нашу підмогу, відступила через заросляки і король також малим об’їздом завернув під Полтаву». Частини запорожців разом із козаками І.Мазепи з 22 по 27 червня охороняли шведський обоз між Рибцями і Пушкарівкою. Частина запорожців у заключний день Полтавської битви, 27 червня, була на лівому фланзі шведської армії, — свідчення за 27 червня Даніела Крмана (словацького Плутарха), його щоденник — одна з перших пам’яток про Північну війну в Україні і Полтавську битву: «... бажаючи побачити бій, поїхав я на коні у напрямку постою короля. Випадково знайшовся я аж на самім краю лівого крила, котре замикали запорожці і котре було справді найбільш небезпечне, бо ворог важкої зброї напирав на нього». Коли 27 червня об 11-й годині закінчився бій на полі, запорожці та шведська гвардія ще до 13 години були в редуті під Полтавою, відбивали атаки ворога, відкинули його пропозицію про здачу в полон і тільки о 13-й годині, коли прибув го-нець від Карла XII, залишили позиції під Полтавою і відійшли до Пушкарівки.

з сайту про Полтавську битву та відступ
Після битви Мазепа зі своїми козаками та залишками шведського війська Карла ХІІ проходили полтавськими селами Пушкарівка, Рибці, Івонченці, Супрунівка, Федірки, Старі Санжари, Нові Санжари, Білики, Кобеляки, Соколики до Переволочної, куди прибули вони 10 липня 1709 року. Їх підтримували і забезпечували провіантом селяни Полтавщини.

з сайту визвольні змагання за гетьмана Мазепи
статистика втрат учасників боротьби за волю України протягом кампанії кінця 1708-1709 рр. У Батурині загинуло їх до 14 тисяч, у Переволочні – 3000. Також російськими військами були спалені переважно з козаками та жителями Маячка, Нехвороща, Келеберда, Старий Кодак, Новий Кодак, Старі Санжари і Нові Санжари. Практично щотижня гинули у бойових сутичках по 200-300 запорожців, козаків протягом січня-червня 1709 р.

На цій російській карті Старі Санжари під назвою "СЕНЖАРЬІ"