Лизогубы

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Ищу предков с фамилией Лизогуб, Лизогубенко.

Мои предки с этой фамилией из деревни Сухолетовка (Байковичева) Новомиргородского района Кировоградской области на Украине (Херсонская губерния Елисаветградский уезд).

Другие мои фамильные темы:
Прибега
Своринь
Бруховецкий
Лизогуб
Невинчаный
Покотилов
Есауленко

В интернете можно скачать "Малоросийский родословник" с портретами Лизогубов. Но у меня есть фото-копии с этой книги, которые я делал сам в Исторической Государственной библиотеке Украины ещё 10 лет назад. На первом снимке - Лизогуб Анна Васильевна.

Лизогуб Иван Яковлевич.

Лизогуб Виталий Иванович.

И последний снимок - Лизогуб Илья Иванович. Эти фото Модзалевский переснимал с живописных портретов, которые находились в семье киевского чиновника Ильи Витальевича Лизогуба, в этой же семье был фото-альбом с портретами Лизогубов, Шан-Гирей (супруга Ильи Витальевича в девичестве - Шан-Гирей), Дунин-Борковских, Ю. С.Лазаревича и др. Альбом имел серебряную накладку, вензель "Ш" (Шан-Гирей), которую благодарные владельцы (кажеться даже не потомки) содрали и продали. Некоторые фотогафии из этого альбома попали в архив В.Л.Святенко, другие видимо пропали, так как владельцы переехали в США. Фотографии Лизогубов со временем будут опубликованы. P.S. Немного не по теме, но очень интересны истории дворянского рода Шан-Гирей. Если коротко, Юрий Лермонтов и Аким Шан-Гирей были троюродными братьями, бабушки у них в девичестве - Столыпины. Детьми Юрий и Аким дружили а в юности учились в одном военном училище. Помните ссору между Лермонтовым и Мартыновым в доме Верзилина, всё это случилось в присутствии Эмилии Клингенберг дочери хозяйки дома, возможно из-за неё, красавицы Лермонтов едко пошутил над Мартыновым. После дуэли, смерти Лермонтова Аким Шан-Гирей приехал в Пятигорск. Через некоторое время он женился на Эмилии, именно его потомки запечатлены на фотографиях в альбоме Шан-Гирей. Вспоминая эту фамилию всегда немного становится грустно из-за нелепой ссоры и трагического конца.

Дерсу написал:

[q]
Фотографии Лизогубов со временем будут опубликованы.
[/q]

Очень интересный материал! Хотелось бы поскорей увидеть еще фотографий!

Вот на такую жуткую статью случайно надыбал:

Я. Брік. Місця минулого й майбутнього по Чернігівщині. 1929.

МИ НЕ СВЯТІ, МИ ПОМІЩИКИ...

Поблизу Чернігова є невеличке містечко Седнів. З давніх - давен це містечко було маєтком дідичів Лизогубів. Предки ж їх колись посідали перші місця серед родовитого панства України.

Різноманітний своїм людським матеріялом цей рід. Чимало Лизогубів було передовими людьми, чимало реакціонерами. Дмитра Ли-зогуба, революціонера - терориста, стратив царський уряд в Одесі. У Лизогубів гостював і приятелював із ними Т. Шевченко. Один із Лизогубів був за прем’єр - міністра за гетьмана Скоропадського. Були серед Лизогубів полковники, обозні, звичайні пани, були релігійні і безвірники, тихі і гуляки, але... святих Лизогубів не було.

Проте, виявилось, що цей рід чудово може конкурувати щодо збереження після смерти з найсправнішими мощами „святих" різних Гатунків.

У Седневі є старовинна церква, що її збудував 1690 року полковник Лизогуб. У глибоких церковних підвалах були родові склепи, де ховали членів сім’ї Лизогубів.

Випадкові розкопи виявили разючу збереженість трупів. Ціла серія Лизогубів лежала по своїх трунах так, наче їх поховано тільки но, а не за кілька сотень років тому. Особливу цікавість викликають трупи Городнянського судді Якова Лизогуба, що помер 1801 року, і жінки, яка жила в першій половині XVIII віку.

Суддя Лизогуб так чудово зберігся із своїм панським виглядом і мундиром, що одразу впадає в око велика схожість із гоголів-ським персонажем.

Труп жінки одягнений виключно пишно, і це дає підставу гадати, що вона належала до вищого ранґу. Її одяг навіть багатший за одяг другого трупу - мумії з тої ж Седнів-ської серії, Ф. Лизогубової, дружини генерального обозного', що померла 1738 року.

Майже 200 років тому жила ця жінка. Проте цьому так важко пойняти віри! Коли її вийняли з труни й поставили до стінки, вона в своєму розкішному українському одязі парчевому кунтуші й запасці з корабликом на голові, золотими перснями, нагрудним хрестом, сережками в ухах здавалася всім майже живою людиною.

Цікаво зазначити, що ця велика збереженість трупів далеко вища за збереженість відомих чернігівських мощей „святого" То-досія, що так старанно й штучно підтримували церковники, для яких Тодосій був значним джерелом прибутку.

Коли 1897 року ці мощі було „відкрито",у Чернігові відбувся величезний зліт церковників, сановників і прочан. Сам Микола II, що перебував тоді в Лондоні, прислав до Чернігова на ім’я Саблера телеграму, в якій між іншим, зазначає: „Скорблю душой, что не могу сам присутствовать на великом торжестве".

І ось, тимчасом як „святий" Тодосій зберіг тільки тонку поверхню шкіри й скелет, а внутрішні органи його являють собою зотлілу масу, зразки Седнівської групової муміфікації мають повнотою збережені внутрішні органи — серце, кишки тощо.

Відкриття цього замуміфікованого роду справило велике вражіння на тих, що ще йняли віри святості мощей.

Седнівські трупи були „гвоздем" антирелігійної виставки, що її відкрив Чернігівський музей.

Коли цю виставку привезли до Конотопу, то її там відвідало 16 тисяч залізничників з вузла.

Чим же пояснюється така збереженість трупів?

Щасливими природними умовами. Стіни Седнівської церкви завширшки — понад са-жінь.

За сприятливих ґрунтових умов і прекрасної вентиляції температура склепів у найзимніші дні не буває нижча за 1 ступінь тепла, а влітку — 14 ступ. Вогкість же становить 80 за гігрометром. За таких умов процес висихання випереджав процес розкладу, і в наслідок труп перетворювався в мумію вагою в 15 — 20 фунтів.

І трапилося так, що поміщицько - козацький рід Лизогубів став у пригоді антирелігійній пропаганді за наших часів.

Так забажалося вередливій долі.

Источник

Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918. / Головний редактор Я. Пеленський.— Київ – Філадельфія, 1995. — 493 с.

Лизогуб Ф. А. 161-165, 167-169, 194, 203, 204, 206, 207, 217, 218, 219,220, 235, 236, 249, 250, 262, 264, 269, 272, 273, 280, 294, 295,
296, 345, 350, 353, 357, 363

Лизогуб Я. 165

Huginn
Глуховский уезд, местечко Янполь
1782 год
Стефан Петров сын Лизогубенко, 41 год
жена его Ефросиния Семенова, 30 лет
Вскормленная их Марфа Василиевна, 18 лет

Брат родной его Стефана:
Емельян Лизогубенко, 30 лет
жена его Мелания Якимова, 29 лет
у них дети:
-Василий, 9 лет
-Григорий, 7 лет
-Андрей, 6 лет
-Максим, 4 года
-Яков, 6 мес.
-Тетияна, 2 года

Федор Петров Лизогубенко он же и Полтев, 52 года
жена его Марфа Григориева, 50 лет
дети их:
-Иван, 7 лет
-Агафия, 4 года

Иван Григориев Невинчаний, 72 года
жена его Мария Борисова, 65 лет
дети их:
-Петр, 18 лет
-Тетияна, 16 лет

Январская книжка журнала "Киевская старина" за 1882 год. Стр 101-126 статья А. Лазаревского "Люди старой Малоросии (Лизогубы). Читайте. Может быть пригодится. Вся подписка в Интернете.

Добрый день.
У меня сложилось впечатление, что в селе Липовом (период 1780-1786гг.) будущего Роменского уезда, умер (и вероятно был похоронен?) абшитованный полковник Илья Яковлевич Лизогуб (ор. 1720г.р.). Не знаю, насколько это новость для общественности. Проживал он там с женой, Екатериной Яковлевной (ор. 1736г.р.), которая после 1786г. писалась уже вдовой. Дети почему-то не указаны, прислуга указана. Информация из исповедок Преображенской церкви села Липовое (1780-1786гг.).

Поиск предков