Левковские

О возных генералах

Спасибо, друзья за помощь! И с очередным наступающим праздником Рождеством!
Видимо, действительно, чем дальше от времени издания третьего Статута ВКЛ (1588), который вводил должность генерала возного, тем больше появлялось генералов возных. Мой предок находился вначале этого пути, а значит их тогда было еще немного, вероятно один генеральный возный находился при каждом суде. Судя из нижеизложенных документов, в Польше же официально только в 1676 году назначались генеральные возные при судах. Обратите также внимание, что в 1674 году во Львовских гродских актах фиксируется шляхетный Ян Левковский (Сергей, это случайно не Ян, вицерегент гродский львовский 1666 г. с женой Анной Каминской по Бонецкому?) :

Історія державної служби в Україні У п'яти томах Том 3 ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ V ст. до н. е. – 1774 р. Київ Ніка-Центр http://history.org.ua/LiberUA/...-524-0.pdf:

[q]
№ 149
1595 р., листопада 13. Кременець. – Запис до актової книги універсалу короля Сиґізмунда ІІІ від 7 травня 1595 р. про призначення Стефана Миньковського генеральним возним Волинського, Київського та Брацлавського воєводств

На роках судовых зεмских крεмянεцкихь по свεтомь Михаилε, римском святε, в шεст нεдεл и судовнε припалых ѡтправованых в року звышмεнованом ѡ пεрεд нами Янушом Жабокрицким, суддεю, а Михаиломь Краεвским, подсудком, врядниками зεмскими крεмянεцкими, ставши ѡчεвисто пан Стεфан Минковскии покладал листь εго королεвскои милости с пεчатю εго королεвскои милости и с подписомъ руки вεльможного пна εго милости пна Яна Замоиского, канцлεра и гεтмана корунного, εму на возновство даныи. Которыи то прεдрεчоныи Стεфан Минковскии, возныи инεралныи воεводства Волынского, Киεвского и Браславского, за тым листом εго королεвскои милости пεрεд нами, судом зεмским крεмянεцким, присягу, в статутε ѡписаную, выконал, и по тои присязε за тым листомъ и росказанεмь εго королεвскои милости ѡт нас, уряду, εсть пострыжон и чεрεз возного Ѡмεляна Минковского εсть ѡбволан, и просил, абы тот лист, εму на тот уряд возновныи налεжачии, до книг зεмских крεмянεцких уписан, которого мы, ѡглεдавши и вычитавши, до книг зεмских крεмянεцкихъ записати казали и так ся у собε маεт:

“Жикгимонт Трεтии, Божεю милостю корол полскии, вεликии княз литовскии, рускии, прускии, жεмоитскии, мазовεцкии, ифлянтскии, киεвскии, волынскии, подляскии и корол швεдскии Ѡзнаимуεм тым листом нашим всим вобεц и каждому зособна, которым то вεдати налεжит, иж мы, владностю нашою кролεвскою, за возного εнεралного шляхεтного и ѡсεлого Стεфана Минковского у воεводствах Киεвском, Волынском, Браславском мити хочεм и постановляєм тым нинишним листом нашим про то, кгды прεдрεчоныи Стεфан Минковскии, у которого-колвεк уряду на тот уряд возновныи присεгу учинил и ѡт уряду пострыжон будεт, приказуεм вирностямъ вашим, аж бы εстε εго вжо за правдивого возного з рамεня нашого поданого мили и розумили и вси справы уряду εго налεжныε чεрεз нεго справованыε за правныε, правдивыε и за слушныε, абы у вшεляких урядов приимованы были конεчно, инак того нε чинεчи и для ласки нашоε королεвскоε.
Писан у Варшавε, лεта Божого нарожεня тисεча пятсот дεвεтдεсят пятого мсца мая сεмого дня”.

ЦДІАК, ф. 22, оп. 1, спр. 9, арк. 335 зв.–336 зв. Запис в актовій книзі.
[/q]

[q]
№ 237
1674 р., серпня 27. Львів. – Присяга львівського земського писаря Олександра Лося

Ad officium et acta praesentia castrensia capitanealia Leopoliensia veniens pete generosus Alexander de Grotkow Łos subdapifer terrae Leopoliensis super munus et officium notariatus castrensis Leopoliensis sibi per magnificum Joannem de Magna Kunczyce Mniszhek loci praesentis generalem et elinianensem capitaneum gratiose post generosum Marcum a Stoieszyn Stoinski tribunum Lubaczowiensem collati praesentibus generosis et nobilibus Casimiro Stanislao Kurdwanowski venatore terrae Haliciensis, Alexandro Drogomir iudice et vicecapitaneo loci praesentis, Adamo Wierzchowski iudice capturali terrae Leopoliensis, Alberto Malski districtus Zydaczoviensis exactoribus subsidy charitativi, Georgio Milowski camerario terrestri instigatore capturali Leopoliensi, Floriano Wolanowski vicepraefecto cohortis, generosi Mysliszewski vexilliferi czerniechoviensis, rothmagistri Sacrae Regie maiestatis Alexandro Łychowski, Alexandro Gnoinski, Georgio Wielogorski, Nicolao Wieniawski, Joanne de Mrozowice Mrozowicki, Alberto Sowinski, Nicolao Bratkowski, Luca Baczynski, Joanne Lewkowski, Joanne Chobrzynski, Joanne Brodzicki, Floriano Strzebicki, Joanne Baczkowski, Paulo Grzybowski, Andrea Szczuka, Joanne Pastwicki, Dominico Markowski, Stanislao Jarecki, Stanislao Badecki, Sebastiano Walewski, Michaele Zaliwski notario et vicenotario castrensi capitaneali Buscensi aliisque quam plurimis nobilibus terrigenis terrae Leopoliensis circa actum praesentem existentibus nec non ministerioli regni generali provido Jacobo Daszynski officy praesentis apparitore flexis ad imaginem Passionis Crucifixi Jezu Christi genibus praestitit corporale iuramentum statuto regni super idem officium praestandum, de scriptum dictante sibi illud generoso Casimiro Stanislao a Kurdwanow Kurdwanowski venatore terrae Haliciensis in eam iuramenti rotham. Ego Alexander iuro quia iuste secundum Deum ius scriptum, aequitatem et partium controversias iudicato, consulam iudici fideliterque. Recognitiones controversias partium affectationes seu postulationes iuridicas, vel iudicis decreta in librum castrensium actorum inscribam et inscribi curabo, diuitis et pauperis amici et inimici, ciuis et peregrini discrimine sublato et neque favorem, neque odium, neque praemium, neque paenam mihi proposita curabo, sed in iudicando, consulendo et scribendo solum Deum iustitiam sanctam et aequitatem partium, recognitiones, controversias ad iudicis sententias in hisque omnibus conscientiae meae iudicium sequar et avdiam aliaque negotia mihi incumbentia fideliter et pro posse meo peragam. Sic me Deus adiuvet et Sancta Crux Christi.

Переклад
До уряду та львівських ґродських старостинських актів прийшов шляхетний Олександр з Гротка Лось, підстолій Львівської землі, на уряд львівського ґродського писаря шляхетним Яном з Великих Кунчиць Мнішком, місцевим генеральним старостою після шляхетного Марка з Стоєшин Стоїнського, любачівського войського, покликаний у присутності шляхетних Казимира Станіслава Курдвановського, ловчого Галицької землі, Олександра Дрогомира, судді і місцевого підстарости, Адама Вєжховського, каптурового судді Львівської землі, Войцеха Мальського, збирача добровільних оплат духовенства Жидачівського повіту, Єжи Мільовського, земського коморника, львівського каптурового інстиґатора, Флоріана Воляновського, віце-префекта когорти, шляхетного Мислішевського, чернігівського хорунжого, ротмістра ЙКМ, Олександра Лиховського, Олександра Гноїнського, Єжи Вєлогорського, Миколая Вєнявського, Яна з Мрозович Мрозовицького, Войцеха Совінського, Миколая Братковського, Луки Бачинського, Яна Левковського, Яна Хобжиського, Яна Бродзіцького, Флоріана Стшебіцького, Яна Бачковського, Павла Гжибовського, Анджея Щуки, Яна Паствицького, Домініка Марковського, Станіслава Ярецького, Станіслава Бадецького, Себастьяна Валевського, Міхала Залівського, писаря і віце-писаря буського ґродського старостинського та інших численних шляхтичів зем’ян Львівської землі, перед актами теперішніми присутніх, також генерального возного королівства Якуба Дашинського, як допоміжного урядника, схилившись до розп’яття Ісуса Христа, склав особисту присягу згідно зі статутами королівства записану, яку прочитав шляхетний Казимир Станіслав з Курдванів Курдванівський, ловчий Галицької землі такого змісту. Я, Олександр, присягаю, що згідно з Божим та писаним правом рівно і однаково сторони судитиму і радитиму, і вірно судових сторін свідчення, суперечки, позови або протестації правні або судові декрети до книг ґродських вписуватиму і вписувати зобов’язуюсь, не зважаючи на бідних і багатих, друзів і недругів, земляків і чужоземців, і ні задля прихильності, ні ненависті, ні нагороди, ні кари, мені запропонованої, не турбуватимусь, але в судінні, порадах і писанні єдиного Бога і святу справедливість, рівно і однаково свідчення, суперечки і судові вироки та інші всі судитиму згідно з моїм сумлінням і слухатиму, та інші обов’язки, на мене покладені, вірно і по можливості виконуватиму. Так мені, Боже, допоможи і святий Хрест Христа.

ЦДІАЛ, ф. 9, оп. 1, спр. 430, с. 871–873. Запис в актовій книзі. Мова латинська.
[/q]

[q]
№ 238
1676 р. Краків. – Формуляр акта про призначення генеральних возних при судах

Ioannes III d. g. rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Kiioviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensciae, Severiae, Czerniechoviaeque. Significamus praesentibus l[itte]ris n[ost]ris, quorum interest, omnibus et singulis. Quia nos providum in Ministerialem Regni G[e]n[er]alem creandum et constituendum esse duximus, prout praesentis l[itte]ris n[ost]ris cream[us] et constisuim[us] dantes et concedentes ei plenariam et omnimodam facultatem ut possit et valeat o[mn]ia officia Ministerialem Regni G[e]n[er]alem concernentia, rite exequi, prius tamen, ut coram officio seu iudicio quovis Regni iuramentum fidelitatis sua iuxta rotham in statuto descriptam praestet, ab eoque de more tondeatur. Quod omnibus, quorum interest, praesertim vero cameis n[ost]ris locorum quorumuis, vel eorum loca tenentibus ad notitiam deducimus, quod postquam iuramentum fidelitatis praestiterit ab eoque tonsus fuerit, pro vero Ministeriali Regni G[e]n[er]ali habeant et agnoscant, eundemque o[mn]ia officia peragere permittant. In quorum fidem praesentes subscriptas sigillo Regni communiri iussim[us]. Dat Cracoviae d[ie] men[sis]* a[nn]o D[omi]ni MDCLXXVI, Regni N[ost]ri II a[nn]o. Rela[ti]o i[llustrissi]mi et r[evere]nd[issi]mi in Ch[ris]to Patris d[ominus] Ioannis St. Wydzga E[pisco]pi Varmien[sis] et Sambien[sis], Procancellary Regni.

Переклад
Ян ІІІ, Божою ласкою король Польщі, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жемайтійський, київський, волинський, подільський, лівонський, смоленський, сіверський та чернігівський. Повідомляємо цією нашою грамотою, всім, кому важливо, всім разом і кожному зокрема. Що ми, розсудливо обрання та встановлення уряду генерального возного впроваджуючи, згідно з цією нашою грамотою обираємо та встановлюємо, даючи і визнаючи за ним цілковито й повністю повноваження, щоб була визнана вся спроможність і правоздатність уряду генерального возного, згідно зі звичаєм, перед тим, однак, щоб перед урядом чи судом королівства присягу вірності своєї згідно з текстом, у статутах записаним, дав. Що всім, кому важливо, особливо ж урядникам нашим на місцях, або ці уряди тримаючим до відома доводимо, що після того, як присягу вірності прийняв, від цього моменту буде острижений, за генерального возного його матимуть і визнаватимуть, і весь уряд виконувати дозволятимуть. На підтвердження цього в присутності нижчепідписаних печатку королівства притиснути наказуємо.
Дано в Кракові дня місяця* року Божого 1676, нашого панування – другого.
Реляція найяснішого і превелебного в Христі Яна Станіслава Вижги, єпископа вармінського і самбіцького, королівського канцлера.

ЦДІАЛ, ф. 134, оп. 2, спр. 5, с. 1–2. Оригінал. Мова латинська.
[/q]

Статут Великого княжества Литовского 1588 года

[Электрон. ресурс]. / Подг. О.Лицкевич. - Мн., 2002-2003. - Режим доступа: http://starbel.narod.ru/statut1588.htm.

Для транслитерации текстов использовано факсимиле первого издания Статута Великого княжества Литовского (Вильно, 1588), опубликованное в кн.:

Статут Вялiкага княства Лiтоўскага 1588. Тэксты. Даведнiк. Каментарыi. Мн., 1989.

Пунктуация современная, вышедшие из употребления буквы заменены современными. Надстрочные знаки внесены в строку без специальных обозначений.

[q]
Розделъ четверътый. О судьях и о судех.

Артыкулъ 8.

О уставъленью возныхъ и присязе ихъ.

Уставуемъ, хотечы мети, абы в кожъдомъ праве на врядехъ нашыхъ, земъскомъ, кгродъском, подъкоморъскомъ и комисаръскомъ, завъжды порядокъ и справа обычайне шла, и для того даемъ моцъ, абы панове воеводове въ кождомъ повете судовом, гдѣ книги лежать, а въ земли Жомоитъской - панъ староста жомойтъский возныхъ уставляли, давали и подъстрегали шляхту, людей добрихъ, веры годныхъ, цнотливыхъ и оселыхъ в том же повете, которыхъ врядъ земъский и шляхта оберуть и дадуть сведецъство о цноте и добром захованью ихъ черезъ листъ свой такъ много, яко бы водлугъ широкости повету потреба указывала. И кгды прысягу возный учинить и имя его у книги кгродские, а потомъ и въ земъские книги на рокохъ вписаное будет, тогды вжо таковый возный то все, што на врядъ его возновъский належить, слушъне справовати можеть, и завъжды черъгою два альбо три возъные при суде кгродъскомъ мешкати будуть повинъни для вшелякихъ припалыхъ потребъ. А присегати возные мають тыми словы: "Я, н.[айме], присегаю пану богу в тройцы единому на томъ, ижъ я, будучи вознымъ в томъ повете, маю веръне, цнотливе, побожне и справедливе на томъ вряде заховатисе, позвы и всякие листы его м[и]л[о]сти, г[о]с[по]д[а]ръские, и врядовые справедливе и пилне относити и отдавать и на именьяхъ покладать. Тежъ правдиве то, на што буду от стороны взят и што справедливе видеть и слышеть буду, кгвалъты, бой, раны и шкоды огледавъши, правдиве до книгъ врядовыхъ заразомъ без проволоки сознавать и все инъшое справовать, што належить врядови моему, не за посулами, не за подаръками, ани для обетницъ, ани за приязнею, ани за неприязнею, ани з боязни, ани боячисе жадъныхъ погрозокъ, одно водлугъ бога и светое справедливости поступуючи, и кождому потребуючому безь жадныхъ змышленыхъ вымовъ и проволоки на потребы правъные ездити. Такъ ми, боже, поможи, а если несправедливе - боже, ме убий".

Артыкулъ 9.

Справа и врядъ возного.

Уставуемъ, ижъ возный присяглый с кожъдымъ часомъ за везваньемъ от кождого чоловека потребуючого, где кольвекъ его знайдеть, будь в дому его, в торъгу и на беседе, и в дорозе, повиненъ и без ведомости приданья и посланья врядового, кгродского и земъского, и без квитовъ ихъ на въсякие справы людъские неомешъкали [!] езъдить, ничимъ се не вымовляючи, и тое справовать: наперъвей позвы наши, г[о]с[по]д[а]ръские, дворъные, земъские, кгродские, подкоморъские и суду головного до каждого и набольшого стану носити и ими позывати и рокъ складати; тежъ листы всякие наши и врядовые в справахъ людъскихъ подавати и на право часу чиненья одному от другого за листы упоминальными справедливости езъдити, а за посланьемъ врядовымъ заповедать сторону, ижъбы от права не от[ъ]еждчала, а по сказанью вряду земъского або кгродского присегу выдавать; при осветъченью всяком быти и увязывать в ыменье, въ кгрунъты въ презыскох з выроку и с приданья вряду такъ земъского, яко и кгродъского за листы ихъ; а кгвалъты домовые и иные всякие речи крвавые, розбой, раны, головщины и иные кгвалъты посполитые оглядоват[ь] и безъ приданья урядового маеть и до книгъ врядовыхъ сознавати. А завъжды маеть при собе меть при кождой таковой вышей помененой справе двухъ шляхътичовъ веры годныхъ для подъпиранья вызнанья и сведецства своего. Ведъ же хлопъские бои, раны, испашы вшелякие и иные шкоды тымъ подобные меншые, о што честью, горълом и розлитьемъ крви и везеньемъ и выволаньемъ не карають и што бы большей двадцати коп грошей не выносило, самъ одинъ и без стороны шляхъты огледати можеть. Однако жъ безъ каждого омешкан[ь]я за тыдень, а надалей за две недели самъ очевисто то все до книгъ врядовыхъ пры квитех своихъ, которые заразъ стороне дати повинен с печат[ь]ю своею и с печатми тое стороны и с подпис[ь]ю рукъ их, естли бы которий з них писати умел, мает сознавати, окром яких кгвалътовных и слушных причин, за чим бы возный не могъ за две недели до вряду сознат[ь]. А вряд кождый от возных, такъ посланыхъ зъ уряду, яко и без посланья врядового от стороны взятых, маеть сознанье приймовати и до книгъ записывати и выписы давать во всяких речахъ и жалобахъ людскихъ, такъ земъскому, яко и замковому суду належачих. А таковые выписы с книгъ врядовых сознанья возного у кождого права приймованы быти мають. А кгды бы возный, не доехавши до книгъ и сознанья не учинившы, умеръ, тогды оная шляхта, которые бы на онъ часъ при возномъ стороною были, мають быти через сторону жалобную заразомъ скоро по смерти оного возного змерълого передъ урядомъ ставлены. А тая сторона при квите томъ оного возного под сумненьемъ мають то до книгъ сознати, чого будуть в той справе при возномъ сведоми. А тое сознанье ихъ на вряде кождомъ за моцное принято будеть. А гдѣ бы возный што кольвекъ такового непристойного справовал, або ижъбы несправедливе созналъ [в оригинале "сознанъ"], а врядомъ своимъ ку шкоде которой стороне шафовалъ за якою жъ кольвекъ причиною, або жебы на чию справу и потребу кому кгволи, або про страх и пожитокъ свой заразомъ ехать, листовъ наших албо врядовыхъ и позвовъ водле потребы сторонъ носити и подавати не хотел и роковъ судовых кому с позваньемъ омешкалъ, тогды за доводомъ слушным, ясным и достаточнымъ, которий бы се зъ шкрутынии показалъ, каранъ быти маеть водле важности выступу своего. А меновите: за неправдивое сознанье горломъ, а за инъшие меншие выступки маеть седеть у везенью на замку або в дворе нашомъ дванадъцать недель и шкоду стороне поводовой нагородити за доводомъ. А в таковомъ обвиненью, звлаща только в речахъ меньшыхъ, где о горъло не йдеть, повиненъ будеть возный справоватьсе безъ позвовъ часу роковъ земъскихъ або кгродскихъ передъ тымъ врядомъ, передъ которымъ бы што ему о неслушною справу его, очевисте на вряде будучому, задано. А где бы очевисте на вряде не былъ, а хотя бы и былъ, а шло бы о такую речъ, за што бы мелъ быть горъломъ каранъ, тогды укривжоный маеть его, яко шляхтича оселого, позвы перед урядъ належачий, то естъ, гдѣ о горъло идеть, до кгроду, а в речахъ инъших - до земства, позвати и собе справедливости з нимъ за перъвшыми позвы, яко на року завитомъ, доводити будеть. Тежъ виненъ возный листы наши соймовые, военъные и инъшие всякие, от вряду ему поданые, без жадного омешъканья до тыхъ, до кого належати будуть, относити.

Артыкулъ 10.

О доходе або заплате возному.

Возному за працу его по тому маеть быти давано, то естъ коли где на которую кольвекъ справу поедеть, тогды ему от мили по грошу ув одну сторону, а што назадъ поедеть, за то ничого брати не маеть. А естли мили не поедеть або на местъцу позвы або якие кольвекъ листы г[о]с[по]д[а]ръские або врядовые дасть, огледати кгвалъту, ранъ, бою, шкодъ або прислухивати чого будеть, предьсе ему от того грошъ, а отъ осветъченья - грошъ. А где на увязанье поедеть, с тыхъ же людей, в которые увязывати будеть, зъ службы по грошу брати маеть, а от полъслужъбы - полъгроша, а с пустовщыны таковое, которую пашуть, полъгроша, а от моръкгу - пенезь одинъ, а от сумы пенезей, отправуючи ее на рухомыхъ речахъ, от копы по два пенези брати будеть. А от пустовъщинъ и моръкговъ пустыхъ доходъ возному сторона жалобная винъна при увязанью дати. А ей то потомъ от стороны противное при его суме сказаной часу выкупенья заплачоно быти маеть. А от огледанья испаши и от окопован[ь]я шкоды возному грошъ, от воланья сторонъ за позвы ку праву - грошъ, от заказыванья на рокохъ ку праву - грошъ.

Артыкулъ 11.

О беспечности возного, будучи ему на справахъ, вряду его належачихъ, такъже и стороне, при немъ будучой.

Уставуемъ тежъ, естли бы хто возного на справе за листы воеводъ, старостъ, вряду замкового и земъского албо суду головного трибунальского любъ тежъ вряду подъкоморъского и комисарского албо и безъ листовъ, будучи ему на справахъ, вряду его належачих, самъ або черезъ слугъ, подданыхъ своихъ збилъ албо, листы от него отнявъши, содралъ албо возного любъ сторону позвы, листы ести [в оригинале "естли"] примусилъ албо поличковалъ, волосы або бороду ръвалъ и тымъ вряду не учъстилъ, тогды таковый кождый маеть быти о то позванъ на рокъ завитый до вряду земъского албо кгродского, где сторона жалобная похочеть, на перъшие роки. А тамъ за доводомъ слушнымъ маеть навезати возъного совито водле стану его. А за нашу вину на замъку албо дворе поветовым дванадцать недель седѣть у вежи веръхней, а сторону, которую бы при возномъ збито або, яко вышей описано, обельжоно, маеть такъже за слушнымъ доводомъ навезати совито водъле стану, якого будеть, и шкоду возному и стороне, и естли се ей што в тотъ часъ станеть, совито заплатити. Пакъли ж бы конемъ хвосты поурезано альбо поранено, тогды за то виненъ будеть толко коня конемъ навезати и за то седенья не понесеть. А где бы претивная сторона за сказаньемъ суду земского або кгродского седети, навезокъ и шкодъ платити не хотела на часъ, от вряду назначоный, тогды таковый еще в другую совитую заплату навезокъ и шкодъ присужоныхъ для тое противности своее попадеть, што врядъ возному и стороне заразом водлугъ порядъку о отправахъ речей сужоныхъ, нижей постоновеного, на йменью такового отправити маеть. А тое непослушенство его з стороны седенья врядъ земъский або кгродъский, передъ которимъ се то приточить, маеть намъ, г[о]с[по]д[а]ру, ознаймити, а мы, г[о]с[по]д[а]ръ, тому не фолькгуючи, без всякое проволоки и откладанья на инъший часъ, але заразомъ взявъши о томъ от того вряду нашого ведомость через листъ отвороный, такового обвиненого и вряду нашого непослушного маемъ зо всихъ земль паньства нашого казати выволати. А пакли бы хто возного на таковых справахъ, вряду его належачихъ, або сторону, при немь будучую, забилъ, таковый, будучи о то притягненый до суду кгродского и с права поконаный, самъ горъломъ каран, а головщина забитого совито зъ именья его плачона быти маеть. А за нестаньемъ стороны объвиненое вряд в томъ далей поступовати маеть, и мы, г[о]с[по]д[а]ръ, за отосланьемъ врядовымъ заховатисе противъ таковых будемъ водлугъ арътыкуловъ, на судъ кгродский около речей крвавыхъ описаных. Одно жъ за головщину и шкоды такого возного або стороны забитое врядъ заразомъ, скоро позваный не станеть, совитое сказанье и увязанье въ именье такого свовольного и непослушного дати маеть, положивши на листе увяжчомъ еще такъ великий закладъ, яко самое речы скажеть. А гдѣ бы што с тых речей менованыхъ возному або стороне ку зельживости сталосе не от самого пана, до кого бы былъ посланъ, але от слугъ, подданыхъ и от кого колвекъ иного з дому або на именью оного, будь при бытности самого пана в томъ дому або в небытности его, а онъ бы, будучи о то позваным, до того се не зналъ, жебы се то мело стать зъ его росказанья, тогды о томъ черезъ тотъ же врядъ, до которого будеть позвано, росправа маеть быт[ь] вчинена такимъ обычаемъ, яко в той мере о посланьцохъ нашых в розделе первомъ арътыкуле двадцать четвертомъ ест описано.

Артыкулъ 104.

О возномъ, которого по латине зовуть енералъ.

Бачечы мы, г[о]с[по]д[а]ръ, ижъ того естъ потреба для многих потребъ и справъ людъскихъ, уставуемъ, ижъ в кождомъ воеводъстве и повете в здешнемъ панстве нашомъ, великомъ князстве литовъскомъ, надъ иншые одинъ возный установленъ быти маеть, таковый, которого латиньскимъ езыкомъ зовуть енералъ. А таковый врядъ в томъ воеводъстве и повете оселому родичу великого князства, писмо руское умеючому, за прычиною и ознайменьемъ о немъ намъ, г[о]с[по]д[а]ру, от воеводъ, старостъ судовыхъ и шляхъты, обывателевъ тыхъ поветовъ, откуль тотъ будеть. А мы, г[о]с[по]д[а]ръ, листы с канъцляреи нашое на таковые вряды имъ давати маемъ, которые после данины нашое, г[о]с[по]д[а]ръское, на вряде томъ, в которомъ повете таковая особа оселая будеть, на перъвшыхъ рокохъ судовыхъ земъскихъ передъ урядомъ при бытности шляхъты прысегу на врядъ свой ротою иньшыхъ возных учинити маеть. А по таковой присязе вжо урядомъ своимъ справовати будеть таковымъ способомъ, то естъ таковый возный в кождое воеводство и поветъ по всей земли того паньства нашого, великого князьства литовъского, где кому одно потреба будеть, позвы носити и врядомъ своимъ возновъскимъ владати и шафовати моцъ мети будеть. А при каждой справе сторону шляхту пры собе мети маеть, яко о возныхъ естъ в том статуте описано. А сознанье того кождого возного в кождомъ повете и на кождомъ урядѣ за моцное и важное прыймовано быти маеть. А в земли Жомоитъской и два таковые енералы быти могуть.
[/q]

Кроме того, что я прямой потомок генерал возного Яцка Томиловича Левковского, а по двух своих бабушках являюсь потомком Невмержицких. Поэтому мне не безразлично, кто был отец Франциска Потоцкого, который Антонія Невмирицкого убилъ, волочилъ трупъ, привязавъ ко хвосту лошади, домъ его сжегъ и имѣніе присвоилъ себѣ («żе‚ jako niebozczyk rodzic mój kazał zabić i końmi włoczyć przed tym Antoniego Niewmiryckiego, i iego substantie, zabrać, i mieszkanie spalić, tak i ja teraźniejszym protestantom uczynię»). https://ru.wikipedia.org/wiki/...B.D1.8F_7.

Отец Франциска — Северин Андреевич Потоцкий герба Любич. Вот почему, друзья, меня интересовали Веледники и с Вашей помощью появилась краткая история в моей сноске в статье"Левковичи"https://ru.wikipedia.org/wiki/...%82%D1%8C):

[q]
Отец Франциска — Северин Андреевич Потоцкий герба Любич (от с. Потоки в Люблинском воеводстве, см. Uruski Seweryn. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. T. 14. Warszawa, 1917. S. 280—282) судился с овручским старостой Владиславом Немиричем за вступление его подданных в грунты Веледницкие и др.: в 1645 году (см. ІР НБУВ. — Ф. 1. — Спр. 4104. — Арк. 14 зв., 17.), в 1652 году (см. ЦГИАК. — Ф. 11, оп. 1, д. 14, л. 263—270 об.). Веледницкая волость согласно «Запису делу между Кмитичами Криштофом и Семёном маетностей отчизных в земле Киевской лежачих» (первая половина XVI века) досталась Криштофу Кмитичу (Źródła dziejowe, Т. XXI, Warszawa, 1897, S. 413; Sukcesja papierów po Sapiehach linii siewierskiej: d) Akta osobiste i majątkowe Łukasza i Zofii z Chodkiewiczów Sapiehów, odziedziczone przez Lwa Sapiehę, oraz papiery Kmitów Czarnobylskich z l. 1505–1630 i Pawszów z l. 1511–1598 https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=), а после его беспотомной смерти (см. Архив Юго-Западной России: Часть 8. Том VI. Киев: 1911. С. 158—159) — Филону Кмите Чернобыльскому (Филон Кмита 29 ноября 1587 года уже небожчик, см.: Археографический сборник документов, относящихся к истории Сѣверозападной Руси: Том четвертый, стр. 289—291, док. №75). После смерти его сына Лазаря Кмиты (17 июня 1595 года Лазарь Кмита уже небожчик, см. «Инвентарь м. Вeледникъ и принадлежащихъ къ нему селъ, составленный при отдачѣ этого имѣнія княгиней Богданой Филоновной Друцкой-Горской въ залогъ мужу своему, князю Юрію Друцкому-Горскому, 1595, іюня 17») — перешла дочерям Филона Кмиты: княгине Богдане Филоновне Юрьевой Друцкой-Горской и Софии Филоновне Лукашевой Сапежанке. Они владеют совместно Веледниками ещё в 1616 году (Сапежина в посессии у Горской за 16000 коп грошей литовских), оставаясь «дедичами» до 1628 года (см. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich › Tom XIII › strona 312), но ещё 19 августа 1613 года Лукаш и София Кмитчанка супруги Сапеги заставили Веледники с прилеглостями Вацлаву Вильгорскому и его жене Софии Еловицкой (см. Zrodła Dziejowe, T. XXI, Warszawa, 1894, S. 205, 239, 334, 585, 611 и 29/630/0/1.85/972: Sukcesja papierów po Sapiehach linii siewierskiej: d) Akta osobiste i majątkowe Łukasza i Zofii z Chodkiewiczów Sapiehów, odziedziczone przez Lwa Sapiehę, oraz papiery Kmitów Czarnobylskich z l. 1505–1630 i Pawszów z l. 1511–1598 (scan: 66.jpg)https://szukajwarchiwach.pl/29...o08nhGhOGw). После смерти Вацлава Вильгорского (1619 год) право заставы на Веледники и др. спало на его жену Софию Яловицкую (см. Літвін Г. З народу Руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569—1648). — Київ: Дух і Літера, 2016. С. 297), которая вторым браком была за польским шляхтичем с Краковского воеводства, Станиславом Виламом герба Радван (см. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego), в 1624 году зафиксированным, державцей местечка Ольшанка у «дедича» ординации Януша Острожского (ордината) — князя Доминика на Острогу Заславского (см. Zrodła Dziejowe, T. XXI, Warszawa, 1894, S. 324, 368). Так как Сапеги вовремя не выкупили Веледники то они перешли в собственность супругов Виламов (см. жалобу владельца «Веледницкого леса» Станислава Вилама от 13 апреля 1630 года, — Опись актовой книги Киевского центрального архива №14. Киев, 1872 (док. №215); док. № 36 от 3 февраля 1635 года «Протестация на пана Юрия Немирича от пана Станислава Виляма» в публикации Акти Житомирського гродського уряду: 1590 р., 1635 р. С. 135—137; С. Шинкар. Подимний податок Овруцького повіту від 1634 року: на що збирала гроші місцева шляхта? — Літопис Волині. Всеукр. наук. часоп. №16, 2016. С. 107—112). После смерти Вилама (1639 год), Веледники и др. земли перешли его бездетной вдове Софии, и её племяннику Александру Яловицкому, а также сыновьям от первого брака: Яну и Криштофу на Калишанах Виламам (см. Літвін Г. З народу Руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569—1648). — Київ: Дух і Літера, 2016. С. 299), но с июня 1643 года актовые записи фиксируют единственного владельца «пана Северина з Потоку Потоцкого, яко нового посессора добр Веледник», «пана Северина на Потоку Потоцкого дедича добр места Веледник и сел до него приналежачих», которому "пан Вилам продавал ключ Веледницкий" (см. Xiag Ziemskich y Grodzkich Kijowskich w Kijowskim Magestracie znayduiacych sie zaczowszy od Roku 1571 az do roku 1646 z data essencyz wypisana. 1 пол. ХІХ ст. №2594 https://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-...R=00008764; Lwowska Naukowa Biblioteka im. W. Stefanyka NAN Ukrain. Oddział Rękopisów. Zespół (fond) 91 (Archiwum Radzimińskich) (sygnatura oryginału: 27). Karty 22—23). В духовном завещании от 24 января 1659 года Северин Потоцкий отписывает своему сыну Франциску Веледницкую и Хлуплянскую волости, бердычевским кармелитам заставные Прежов и Карпиловку, и в пользу разных лиц денежные суммы, в том числе на одного из Левковских 200 злотых и 50 злотых Невмирицкому, а также просит, чтобы с ним не хоронили дорогих вещей, а крестьяне оставались при установленных им порядках (см. Книга Овруцького замкового уряду 1678 р. Серія «Волинський текст: пам’ятки української мови». — Вип. 2. /Підгот. до вид. О. Ю. Макарова. — Житомир, 2013. — С. 61—67).
[/q]

См. также Тестамент Лукаша Сапеги от 24 июня 1626 года ( Sukcesja papierów po Sapiehach linii siewierskiej: d) Akta osobiste i majątkowe Łukasza i Zofii z Chodkiewiczów Sapiehów, odziedziczone przez Lwa Sapiehę, oraz papiery Kmitów Czarnobylskich z l. 1505–1630 i Pawszów z l. 1511–1598, Сканы 22-26 https://www.szukajwarchiwach.g...a/13461707
или ЦГИАК 5-1-6 №83 (облята)https://www.familysearch.org/a...mp;lang=ru)

Вспомните еще известные нам два документа:

[q]
1) 8 июня 1643 года.
Реляция положенья позовов в местечку Веледниках маетности дедичной его милости пана Северина з Потоку Потоцкого, яко нового посессора добр Веледник, в жалобе шляхетных Романа и Максима Паршуковичей Белошицких, Яна Немирицкого и иных в справе до показанья права и до поднесенья суммы и коштованья? с ней и если бы далей слушне справа показала на грунт Остаповский у Левковщизне, анцессоров (мое: предыдущих владельцев) их властный, внесена. (Лист 22)

2) 9 июня 1643 года
Реляция возного положенья позвов земских пяти на рочки земские Св. Троицы по ур. их милостях панах Яна, Криштофа на Калишенах Вилимов (т. е. Виламов) в жалобе его милости пана Северина на Потоку Потоцкого дедича добр места Веледник и сел до него приналежачих ratione non evietionis ab Impedimentis (лат.) от черниц монастыря Корецкого и Клинецкого, которые собе привлащаяц грунт до волости Каменецкой, до села Паршави належачей, турбуя его милости пана Потоцкого, затым о заклад в полтора кроц сто тысечи злотых польских и о шкоды; другий позов также от их милостей панов Верповских о земле? (Fundo) Багриевка; третьего owikcyą? от его милости пана Лисовского, о село Прыбитки названое, турбуя его милости пана Потоцкого о заруки и шкоды, четвертого и пятого от их милостей паней Анны Вилимонтовны Василевой Ходаковской, от их милостей панов Ходаковских Вилимонтов о выделении части в Левковщизне, его милости пана Потоцкого турбуя, выданных и зезнанных. (Лист 23) https://forum.vgd.ru/post/1231/18290/p2047576.htm
[/q]

Как видим здесь указаны, как Вилимонты-Ходаковские, так и Вилямы - Ян и Криштоф Виламы на Калишанах (Краковское воеводство, см. в следующем сообщении ссылку на Несецкого), что судились за Веледники с Северином Потоцким. Кстати, согласно Słownik historyczno-geograficzny ziem polskich w średniowieczu: Małopolska - Woj. Krakowskie. cz. 1. Калишаны находились возле Юркова и в 2,5 км от Чхува в Краковском воеводстве https://www.google.com.ua/maps....69z/data=!4m13!4m12!1m5!1m1!1s0x473d8b103bb4ba23:0x53029f4d81e36e33!2m2!1d20.6802794!2d49.8368614!1m5!1m1!1s0x473d8b08931de4a9:0x846680022b78e13d!2m2!1d20.6894944!2d49.8515243, а затем не указаны на польских картах: KALISZANY (1436 Kalwzany. 1448 Calizany, 1450 Kaliczani, 1467 Jurków alias Kałuszany) wieś k. Jurkowa, ok. 2,5 km na NE od Czchowa, opustoszała po 1467 r., nazwa nie notowana w UN 1 na Mapie Obrębów ł, [Pow. sądec; par. Czchow].https://books.google.com.ua/bo...=Kaliczani

В связи с этим интересен и тестамент Северина Потоцкого от от 24 января 1659 года:

[q]
Ѡблята тεстамєнту зεшлого εgo мл пна Сεвεрина Потоцъкого.

Року тисєча шєстсотъ сεмъдєсят̃ ωсмого мсца июня второго дн̃я.

На νрядε кгродскомъ в замъку εgo кр мл Ѡνруцъкомъ пεрεдо мъною, Михалом Кончакоνским, намєсникомъ подстаростνа ωνъруцъкого, и книгами нинєшними кгродскими ωνруцъкими. Personaliter stanowszÿ, urodzonÿ jego msc̃ pan Franciszek na Potoku Potocky praemissa solleniter manifestował y protestował, ze acta owruckie, przed tem non patebant dla ktorych nieotwarcia y do grodu niesprowadzenia, nizey mianowanÿ testament nie był actykowanÿ y osobliwie protestował naprzeciwko wielmoznemu jego mlst panu Janowi Karolowi Potockiemu, podkomorzemu brasławskiemu, jako opiekunowi swemu, testamentem od zeszłego niegdy jego mlc̃i pana Seweryna Potockiego, rodzica swego, naznaczonemu o zatrzymanie dotąd nie wiedziec, dla czego tego testamentu, przez ktorę zatrzymanie y do act niepodanie w roznych okaziach szkody niemałe ponosił. A jż teraz acta patents tedy praecauendo su ad jndemnitati▫, jako prętko do rąk od mianowanego jego msc̃ pana podkomorzego ten testament dostał dla wpisania do xiąg ninieÿszych grodzkich owruckich per oblatam podał, o czym ten testament szyrzey w sobie opisuię, ktorego podawszy, prosił, aby był przeięty y w xięgi ninieysze upisany. Ja tedÿ, urząd do xiąg przymuiąc, czytałem, ktorÿ tak sie w sobie ma.

W ymie Oyca, Syna y Ducha Swiętego, w Troycy Swięteÿ nierozdzielnego, Amen. Ja, Soweryn s Potoka Potocky, widząc się byc w leciech podeszłych na nieomylny // na nieomylny a naypewnieyszy wyrok Bozky, w ktorym się nicht smierci uchronic nie moze, pomniący o wszem, jako smertelny, lubo na ciele chorÿ y słaby, przy smysłach iednak doskonałych skazania Bozskiego, dla niepewnej godzinÿ smierci oczekiwaiąc, Naywyszszemu wszystkiego stworzenia Stworcy niegodny podziękowawszy, ze tÿle czasu y zdrowego umysłu na ublagania maiestatu iego Swiętego y rosporządzenia domu z szczegulnego dobrodzieystwa swego, pozwolic raczÿł, zeby po smierci moiey zadnÿch terminow prawnych y turbacy nie znaydowało się, lecz wszystko wedle woli Bozskieÿ y tego rosporządzenia moiego stało sie y odprawowało, zabiegaiąc iakimkolwiek nieznaskom [!]46, albo ludzkim zamysłom, wyraznemi, rzetelnemi y iasnemi słowÿ z dobrey woli swoieÿ bez zadney namowy, lecz jako sam Bog do serca dał, y iako naysłuszney widziałem ten ninieÿszy testament y ostatnią wolą w pogrzebie, legatiach y wszystkich dobr mnie od pana Boga danych, czynie dispositią jch mciõw panow opiekunow y εxecutorow nizeÿ opisanych, ządaiąc y horącą prosząc, aby dla miłosci Bozey y sumnienia swego we wszystkich punctach, iako tu wypisano tę moię ostateczną wykonali wolą, a na te wszystko niewymownemu ÿ nigdy nieogarnionemu miłosierdziu Boga w Troycÿ iedynego mocno ufaiąc, ktorÿ serce skruszonę y ponizonę od niepoiętey dobroci swoiey nie zwykł oddalac, rzetelnie się manifestowawszy zem w wierze swięteÿ katholickiey bieg zycia swego prowadził y do ostatniego zycia mego kresu prowadzic^ będę dusze swoię w ręce Pana wszystkiego stworzenia y szczyrey dobroci, takze miłoserdziu, oddaię przy niegodney suplice, abÿ Naywyszszy Stworca, nie pomniąc na grzechy y ułamnosci moię, ale jako Bog miłosciwÿ przyiąc do siebie raczÿł, ciału zas moię, ze do ziemi wracac się // wracac się powinno. Ponieważ tą intentią fundacią nizeÿ opisano uczyniłem do klasztoru karmalitanskiego Berdyczowskiego, zebym tam z małząką moią pierwszą y z synami spolnie pochowany bÿł, y teraz ta iest wola moia. Jednak, jeżeliby dla nieskonczonego w tamtych kraiach pokoiu tu, w tych kraiach smierc mie zaszła, tedy w kosciele oyczystym domu mego w Potoku przez miłą małząkę moię, panią Zofią Trescinskiego Potocką, y przez urodzonych panow Karola, Jana y Andrzeia Potockich, synowcow moych, za staraniem onych a kosztem według obrzędow chrzescianskich y stanu szlacheckiego pochowane bÿło, zadnych iednak zbytkow swieckich na pogrzebie moym niezazywaiąc y srebra na trumnę moię nie kładąc, dla tego swieze przykłady, ze podczas sweÿ woli kozackieÿ y za nastąpieniem nieprzyiaciela ciału zmarłych z grobow wymowano y one obdzirano. Na ktorÿ to koscioł w Potoku, gdzie ciało moię będzie lezało, złotych polskich pięcset leguię y zapisuię, s tey sũmy szesciu tysięcy złotych, ktora zostaię u małząki y potomkow sławneÿ pamięci pana Krzysztofa Gniewosza, ktore maią byc przez εxecutorow testamentu mego oddanę, a po oddaniu ÿ odebraniu mianowaney sũmy jego m̃ xiądz officiał lubelskÿ, pleban potocky, za dusze moię grzeszną według uwagi zniosszy się z jch mciãmi panÿ εxecutorami, mszą swętą w kazdy tydzien odprawowac maią, porządek tez taky czy nie około ubogiey maiętnosci moieÿ, y tak ią rosporządzam y miec chcę naprzod, gdy Pan naywysszy da pokoy. Maiętnosc, wies Skomorochy, w woiewodstwie kiiowskim a powiecie zytomirskim lezącą, ktorom już prawnie legował klasztorowi berdyczowskiemu, tÿlkom sobie na niey dozywocie był zostawił, po smerci moieÿ ma byc oycom karmalitom do klasztoru berdyczowskiego oddana ze wszystkim, takze sũme na maiętnosci siebie policzancach będącą, ktorom juz takze temuz klasztorowi berdyczowskiemu zapisałł, tylkom sobie dozywotcie [!] był zostawił. Tedy y tę sũmę // sũmę ostatnią wolą testamentem moym po zywocie moym leguię do tego, zem tymze oÿcom karmalitom zapisał na maiętnosci moieÿ sũmę dwadziescia tysięcÿ w Lublinie. Tedy uwalniaiąc maiętnosc moię od tego cięzaru, sũmę piętnascie tysięcÿ u panow Aksakow s prouisią, za tak wiele lat zatrzymaną, według zapisu na wsiach Preżowach y Korpiłowce będącą, tymze oycom karmalitom leguię a residium, to iest pięc tysięcy z maiętnosci moieÿ, za uspokoieniem tamtych kraiow, małząka moia, jako pani dozywotnia, płacic powinna będzie z jntraty tamtych maiętnosci. Tedy juz za łaską Bozą temuz klasztorowi dosic się czym według przepomozenia mego, a oycowie karmalicę, przy tem klasztorze będące, gdy Pan Bog da pokoy, po odebraniu (sobie) sobie maiętnosci y sum, maią tez podług obligi swoieÿ, ktorą mi się obligowali, dosic z siebie czynic, y na karzdÿ [!] dzien mszą swiętą miewac, czego εxecutorowie testamentu mego, a po doysciu lat syn moy, Franciszek Potocky, ma postrzegac▫, a ze kaplica przÿ klasztorze ÿ kosciele berdyczowskim nie iest przez mnie skonczona, iako by miała bÿc, gdzie ciała niebożczykow Andrzeia y Szymona, synow moych, y ciało małząki moieÿ, Nastazieÿ Pilipowskiego Potockiey, lezą. Tedy tak chce miec, aby, gdy pan Bog da pokoÿ, y przydą xięza karmalici do maiętnosci tych przez mnie temuz klasztorowi fundowanych, tedy ci z xięza karmalici tę kaplice powinni sporządzic y dokonczyc w murowaniu y we wszystkim, co nalerzy [!]. Gdyz tymzẽ xięzy karmalitom na murowanie teÿ kaplice y na sporządzenie posadzki y innych rzeczy do Lwowa y rzemiesnikow lwowskich ia sam dałem byłł kilkanascie set złotych, ktore y teraz przy nich zostaią, takze y wszelakie ochędozstwo, tak oltarz, iako y apperata do oltarza, ktorę nalezą iako na ochędozniey sprawie, w te tenze klasztor ma, gdyz intraty s tych maiętnosci y sum pienięznych oycowie karmalici niemała maią miec, ktore na ochędozstwo tey kaplici, iako się ÿ w zapisie dołozyło tego, obracac maią koscioł w Wielednikach, ktorym // ktorym zbudował na chwałe Bogu wszechmogącemu, ma juz ode mnie pierwszy testament fundusza y osobliwÿ fundusz przez mnie uczyniony, ktore przy xiędzu pliebanie wielednickim, xiędzu Stanisławie Czyrskim, y teraz zostaią y w ktorych co za nabozenstwo pleban przy tym kosciele będący y w ktore dni odprawowac maią. Tedy ten testament funduszu mego, jako y samy osobliwy fundusz, tym teraznieÿszym testamentem moym we wszystkim stwierdzam ÿ approbuię, y miec chcę, aby się podług tych funduszow sprawowano, czego postrzegac maią przerzeczeni panowie Jan Karol y Andrzey Potocscy, synowcowie moÿ, jako εxecutorowie tego testamentu mego. A po doysciu lat syn moy ma tego we wszystkim postrzegac y doglądac. A ze tenze koscioł wielednickÿ iest spustoszonÿ y oszarpanÿ przez swowolą kozacką, tedy w ozdobie onego, gdy Pan Bog da pokoy, z dobr moych, iako ÿ tych, ktorem na tenze koscioł fundował, ratowac ÿ naprawowac maią przerzeczeni εxecutorowie testamentu mego pospołu i xiędzem plebanem welednickim. A iż tegoz koscioła wielednickiego apperatÿ y ochędozstwo zostaię tu przÿ mnie, s ktorego srebra kielich w zastawie u oycow karmalitow lubelskich we stu kilku złotych zostaię, tedy ten kielich z yntrat moych wykupionÿ ma byc y tę ochędozstwo koscielnę wszystkie podług regestru przy xiędzu plebanie wielednickim będącym, iako ÿ kielich odszukanÿ, temuz kosciołowi wielednickiemu oddaię, maią byc▫ maiętnosci moie lezące dziedzicznę zastawnę, y sũmy pienięznę wszystkie, y wszelakie przez nie z błogosławięstwa Bozego y z starania pracy moiey nabÿtę, w woiewodstwie kiiowskim będącę, włosc wielednicką y chłuplanską ze wszystkiemi poddanemi y przynaleznosciami do tey włosci nalezącemi, synowi memu miłemu, urodzonemu Franciszkowi Potockiemu, iako prawem Bozym y prawem przyrodzonym nalęzącemu dziedzicowi, tym ostatnieÿ woli moieÿ testamentem leguię i zapisuię // y zapisuię takze maiętnosci y tu w woiewodstwie lubelskim lezącą, częsci w Potoku, częsc oyczystą y częsci zastawnę w sumach od niebozczyka pana Kostantego Sługockiego y pana Alexandra Sługockiego, będące ze wszystkiemi tych częsci pozytkami, przynaleznosciami y poddanemi, iako y samę sũmy, na tychze częsciach y poddanych będącę, leguię ÿ zapisuię, a ze pod tę zamieszanie w oyczyznie czasy uchraniaiąc się rąk nieprzyiacielskich pewną sũmę moię do sÿnowca mego – pana Arnolfa47 Potockiego, y rzeczy ruchomych niemało, co się wszÿstko rachuię na osmnascie tysięcy ÿ kilka set złotych, do schowania dałem onimu [!], ufaiąc jako sÿnowcowi, przy nim zostawiłem, ze nad wolą moię złotych polskich dziewięc tysięcy s tey sũmy moieÿ na maiętnosc Wolą Rzeczycką y Dąbrowę panu Grodskiemu udał y prawo na się y potomki swoię otrzymał, o co wszystko protestacia jest ode mnie w trybunale lubelskim uczyniona, do ktoreÿ prawnie dochodzic tak summÿ, jako y rzeczy w nieÿ opisanych, umysliłem, ze potym obaczywszy sie teyze summÿ▫ własney moieÿ dziewięci tysięcÿ cessią y transfuzią prawa swego na mnie y dziatki moię uczynił▫. Ja z miłosci moiey stryiowskiey residium tey summy, ktora przy nim zostaię, y rzeczy w protestacieÿ opisanę opuszczam. Jezeliby jednak kiedyzkolwiek iaką prepeditią małzące moieÿ tak w zastawney teÿ maiętnosci, jako y inszych ode mnie dozywociem zapisanych, czynic chciał, albo się w opiekę, iaką nie potrzebuie, nad wolą moię udawał, tedy prawnie dochodzic wszystkiego według protestacÿ uczynioneÿ małzące moieÿ zlecam y te tedÿ summę, jako y insze wszytko, co sie wyzeÿ pomieniło, tak maiętnosci dziedzicznę zastawnę // zastawne, gdziekolwiek będące summy długiem prostym komukolwiek przez niepozÿczonę, mianowicie panu Rylskiemu dwa tÿsiące przez mnie samego danę y innę wszelakie synowi memu przerzeczonemu, Franciszkowi Potockiemu, tym▫ ostatniey woli testamentem moym leguię y zapisuię, ktorego^, gdy pan Bog wszechmogący chowac będzie racyłł, ma zostawac przy miłey małzące moiey, paniey Zofiey Trzyscinskiego Potockiey, jako matce swoieÿ, ktoreÿ na wszystkich dobrach moych ruchomych y nieruchomych, to iest dziedzicznych zastawnych y summach pienięznych, takze y wszystkich sprzętach do moÿch zapisalem dozywocie w grodzie Sędomirskim. Tedy ten zapis dozywocia tymze testamentem moym approbuię, ufaiąc cale, ze jako matka dziadkom swoym krzywd nie uczyni y owszem według jch lat da ym przystoynę cwiczenie, a zem w grodzie Sędomirskim zapisał długiem małzące moiey szesc tysięcy złotych na maiętnosci mey wszystkiey, tę według zapisu jey samey y successorom ieÿ słuzyc maią, a ze jeszcze w tamtych kraiach pokoy doskonały z kozakami nie stanął, zeby miła małząka moia nie mogła przysc do zazywania tamtych maiętnosci // maiętnosci, tedy przy tuteyszych maiętnosciach, w woiewodstwie lubelskim• będącÿch, to iest wsiach Woli Rzeczyckiey y Dąbrowie y częsciach w Potoku y poddanych, takze folwarkach y gumnach zostaiąc, onÿch pacifici zazywac y dziatkom moym z nich promitowac ma bez czynienia zadnych przeszkod od wszelakich osob krewnych y blizkich moych, takze rzeczy ruchome wszystkie, jakoby dla stada, srebra miedzy ciny y inszę sprzęty domowę małzące moiey, ktora przez wszystkie czasy onnie48 [!] w leciech moych podeszłych uslugowała y o zdrowiu moym radziła, daię, daruię corce moiey Annie, jesli iey Pan Bog da przysc do lat, y postanowienia zapisuię posagu złotych polskich dwadziescia^ tysięcy ze wszystkich dobr moych. Jezeliby jednak jntraty y spustoszenie maiętnosci tamtych do zebrania tey sũmy nie wyniosło, tedy według proportiey maiętnosci y intrat na ten czas urodzonego swego y rodzicielki upominac się będzie. A zostawuiąc εxecutorami tego testamentu mego urodzonych jch mlciõw panow Karola, Jana y Andrzeia Potockich, synowcow moych, dla prac, ktorę bÿ w postępkach prawnych // prawnych, albo w jakimkolwiek ukrzywdzeniu poozostałey [!] małząki y dziatek moych podymowali, summe pięc tysięcy y trzysta złotÿch, z osobna panu Andrzeiowi dwiescie złotych, ktorem był winien s teyze summÿ (^ εxekutuiąc summę pięcset złotych, ktoremi naznaczył do koscioła Potockiego^) u jej mlc̃i panieÿ Jordanowey, teraznieyszey przeszłey małzaki sławney pamięci jego mlc̃i pana Krzysztopcha Gniewosza, y potomkow jego mlc̃i pozostałych, tymze przerzeczonym εxecutorom testamentem moym leguię y zapisuię▫ sługom moym y czeladzi, tak słuzałey, jako y dworney prostey, ktory tylko mnie usługowali, abÿ jm zasługi ÿch wedle woley moeÿ y zasług jch nagrodzono abÿ byli contenci, osobliwie pannie Zuzannie Boieleckieÿ złotych• dwiescie, panu Lewkowskiemu złotych dwiescie, Maliszewskiemu złotych dwiescie, Suchodolskiemu złotych dwiescie, Białoszyckiemu złotych dwiescie, Niemirÿckiemu złotych pięcdziesiąt, Bieleckiemu złotych sto y srebra, Białonszczaku // Jędzeyowi złotych szestdziesiąt, slosarzowi złotych dwadziescia, Janoweÿ złotych dwadziescia, Białobrzeskiemu według obligowey złotych pięcdziesiąt; tym wszystkim z maiętnosci tamtey wielednickieÿ doszedszy małząka moia placic powinna będzie. A iezeliby ktory z nich chciał na gruntach wielednickich albo słobodach osiesc, tedy w tych summach jm dawac według summy ode mnie naznaczoneÿ. O poddanych tez proszę, aby według zachowania mego zostawali y krzywdy zadney w prawach swoych dawnych nie mieli, a yz tez roznę processa z roznemi osobami, ode mnie względem dobr wielednickich zarzętę y nieskonczonę, mianowicie z successorami nieborzczykow panow Wilanow y innemi osobami zostaią, tedy tez processa y długi recznię [!] u kogokolwiek będące y znayduiące się na osobę syna mego Franciszka Potockiego wszystkie, a wszystkie ogułem wlewam y transfunduię, a opiekunami dla obrony pewnieyszey dziatkom moym zaznaczam y unizenie pokornie upraszam // upraszam, mianowicie jasniewielmoznego jego mlc̃i pana Jana na Zamoysciu Zamoyskiego, woiewodę kiiowskiego, mego mlciw̃ ego pana; jasniewielmoznego jego mlc̃i pana Krzysztofa z Łohoyska Tyszkiewicza, woiewodę czernihowskiego, jako dobrodzieia mego, z ktorego domu jeszcze za zywota z dawnych czasow dobrodzieystwa doznawałem, rozumiem, ze y po zywocie moym łaskę y dobrodzieÿstwo swoię pozostałym potomkom moym oswiadczyc raczÿ▫, jego mc̃i pana Jerzego Sornela, sędziego ziemskiego lubelskiego, jego mlc̃i pana Adama Drzewickiego, podsędka ziemskiego lubelskiego, jego mlc̃i pana Jana Czerminskiego, jego mlc̃i pana Moyiesea Szeniutę, stryia malząki meÿ, jego mc̃i pana Wacława Szeniutę, brata przyrodnego małząki mey, jego mlc̃i pana Jana Karola Potockiego, podczaszego podolskiego, jego mc̃i pana Andrzeia Potockiego, jego mlci pana Mikołaia Bieleckiego, aby jch mlc̃ nie względem zasług moych jch mlcĩom, ale względem ludzkosci y dobrodzieystwa // y dobrodzieystwa swego tey prace sie podiąwszy łaskawie potomkom moym y miłey małzące moiey stawili, za co Pan naywyszszy sam będzie nagrodą jch mlciõm, y tak tedy ostatnieÿ woli moiey ten testament wonczę49 [!] y zawieram, usilnie prosząc, abÿ we wszystkim podług woli moiey ostatniey y opisania sie stało napominaiąc w tym, aby nikt y zadna osoba tak z krewnych blizkich moych y dalekich osob sprzecznemi nie byli y przeciwko teÿ ostatnieÿ woli moiey nie przeczyli y nie naruszali, ktorego kozdego sprzecznego tey ostatniey woli moieÿ y nie dosic czyniących na sąd Pana Zbawiciela mego pozywam j na to ten ostatniey woli moiey testament moÿ zostaw50 [!] się s pieczęcią y podpisem ręki moiey, takze s pieczęcmi y s podpisami rąk jch m̃ panow przỹłł moych, ode mnie do podpisu oczewiscie uproszonych, na podpisach wzeymianowanych [!]. Działo się w Woli Rzeczyckiey roku tysiąc szescset pięcdziesiąt dziewiątego msc̃ a january dwudziestego czwartego dnia.

У того тєстамєнту при пєчати их подпис рукь тими слоνа▫ Seweryn Potocky, Mikołay Bielecky z Bielcem <....>, котории дєло тєcтамєнт за поданєм и прозбою з νиш мєноνаного εго мл, а за принятємъ моим урядоνим до кънигъ нинєшних кгродских ωνруцъких слоνо ν слоνо єст уписано. [+]

Книга Овруцького замкового уряду 1678 р. Серія «Волинський текст: пам’ятки української мови». — Вип. 2. /Підгот. до вид. О. Ю. Макарова. — Житомир, 2013. — С. 61—67.

См. также рукопись: Lwowska Naukowa Biblioteka im. W. Stefanyka NAN Ukrain. Oddział Rękopisów. Zespół (fond) 91 (Archiwum Radzimińskich) sygnatura oryginału: 245. Листы: 134-141 http://bazy.oss.wroc.pl/kzc/wyniki_pl.php?RL-014109

Опись актовой книги Киевскаго центральнаго архива [Текст] : (оффициальное издание архива). - Киев : в Университетской тип., 1869-1907. - 23 см.
№ 21: Книга Житомирская гродская, записовая и поточная 1664, 1665 и 1666 годов / сост.: И. П. Новицкий. - 1873. док. №36 https://dlib.rsl.ru/viewer/01003866950#?page=6).
[/q]

Кстати, Потоцкие герба Любич не родственны Потоцким не только герба Пилява, а и другим Потоцким.

Потоцкие герба Любич в воеводстве Люблинском. Я приводил на форуме гербовник Урусского (Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. T.14. S. 280-282.)https://forum.vgd.ru/file.php?fid=296835&key=1940224851 См. также у Несецкого https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false

Также это очевидно согласно вышеприведенного документа Ѡблята тεстамєнту зεшлого εgo мл пна Сεвεрина Потоцъкого:

[q]

...synowi memu miłemu, urodzonemu Franciszkowi Potockiemu, iako prawem Bozym y prawem przyrodzonym nalęzącemu dziedzicowi, tym ostatnieÿ woli moieÿ testamentem leguię i zapisuię // y zapisuię takze maiętnosci y tu w woiewodstwie lubelskim lezącą, częsci w Potoku, częsc oyczystą y częsci zastawnę w sumach od niebozczyka pana Kostantego Sługockiego y pana Alexandra Sługockiego...
[/q]

[q]

... w grodzie Sędomirskim zapisał długiem małzące moiey szesc tysięcy złotych na maiętnosci mey wszystkiey, tę według zapisu jey samey y successorom ieÿ słuzyc maią, a ze jeszcze w tamtych kraiach pokoy doskonały z kozakami nie stanął, zeby miła małząka moia nie mogła przysc do zazywania tamtych maiętnosci // maiętnosci, tedy przy tuteyszych maiętnosciach, w woiewodstwie lubelskim będącÿch, to iest wsiach Woli Rzeczyckiey y Dąbrowie y częsciach w Potoku y poddanych...
[/q]

Таким образом, нетрудно найти гнездо этого рода Потоцких герба Любич - это Potok Wielki в Люблинском воеводстве, от которого всего 28-30 км до Woli Rzeczyckiey y Dąbrowie.https://www.google.com/maps/di...,11z/data=!3m1!4b1!4m8!4m7!1m5!1m1!1s0x4722cd932d8ed05f:0xbba030eb26fd1dec!2m2!1d22.0210794!2d50.6564581!1m0

Потоцкие герба Пилява с Потока (Potok Wielki https://www.google.com/maps/pl...,14z/data=!4m13!1m7!3m6!1s0x0:0x0!2zNTDCsDM4JzIyLjAiTiAyMMKwMTgnMTUuMCJF!3b1!8m2!3d50.639444!4d20.304167!3m4!1s0x47179f421ec141e5:0x18c4ce04c8f10552!8m2!3d50.6004551!4d20.2266884 ) в Краковском воеводстве - наиболее древний и знатный род.
Потоцкие герба Янина также с Люблинского воеводства, не знаю родственны ли Любичам? Скорее нет.
Потоцкие герба Шренява c Potok Zloty в Леловском повете Краковского воеводства.https://www.google.com.ua/maps....18z/data=!4m13!4m12!1m5!1m1!1s0x47173f8c4df4aee9:0x8b8108e95faf22e5!2m2!1d19.6252779!2d50.6835923!1m5!1m1!1s0x47173819f7c2ec59:0xbb3d4f9103a2a47b!2m2!1d19.435063!2d50.70827
Потоцкие герба Шелига и герба Остоя в земле Серадской (не вникал, родственны или нет между собой).

Обратите внимание, что в этом же документе Северин Потоцкий отписывает "panu Lewkowskiemu złotych dwiescie". Это случайно, не Федор Левковский, который затем служил и Франциску Потоцкому аж в 1679 году: "pan Fedor Lewkowski, sługa urodzonego jego mości pana Franciszka na Potoku Potockiego"?https://ru.wikipedia.org/wiki/....D0.B0_28.

Поэтому и не случайно его сын Даниил Левковский — регент гродский овручский (1696), скарбник овручский (1710) взял брак с Варварой Берестянкой (другое имя София) в Веледницком костеле, как писал пан Сергей Шинкар:

[q]
Даниэль Левковский, наместник гродский Овруцкий. в марте 1712 года взял брак с Софией Берестянкой. В Веледницком костеле. Он один из самых известных представителей вашего рода. Свидетелями при этом были Катерина Потоцкая, старостина Овруцкая, Иоанн Сурин, подстолий Житомирский.https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=
[/q]

Дело в том, что в 1618 году в актовых записях фиксируется урочище Берестянка на Веледницком грунте (док. №634 https://dlib.rsl.ru/viewer/01003866957#?page=87), а в 1624 году уже существовало село Бересток в Овручском повете, которое принадлежало к Веледницкой волости и находилось в районе села Раковщины, см. Zrodła Dziejowe, T. XXI, Warszawa, 1894 S. 324, 343, 348. Но, возможно Бржесцянская не из Берестка возле Раковщины, а из львовских Берестян?https://forum.vgd.ru/post/1231...#pp2624563

Создание общей родословной