Левковские
Создание общей родословной Эта тема на карте: Левковский (после 2009)
Ivan Levkovskiy Украина Сообщений: 1475 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 8739 | Наверх ##
12 апреля 2012 18:23 12 апреля 2012 18:24 1630-1890
Miasto O. było w tych czasach kilkakrotnie przez buntujących się Kozaków nawiedzone i mszczone, jak się okazuje to z przywileju Władysława IV, który na prośbę spustoszonego w niwecz mczka ukraińskiego O., potwierdza mu wszystkie nadane od królów polskich przywileje, i ponawia oraz używanie prawa magdeburskiego". W 1646 r, był sstą owruckim Samuel Łaszcz. Rządy tego człowieka, gdzieindziej tak osławionego, Owruczanie przeciwnie mieli w miłej pamięci. Szczodrotą swoją zjednywał sobie ich miłość. W kronice tego miasta nadto upamiętnił się tern, iż kazał uporządkować część znaczną ksiąg grodzkich owruckich, które odtąd „Łaszczowskiemi" zwano, Ks. dominikanom owruckim pewne pole darował. W 1647 r. zostaje sstą Władysław Niemirycz. Tymczasem w r. 1648 nastąpiło powstanie Chmielnickiego. O. przez Tatarów i Kozaków został zajęty, mczko wraz z cerkwiami i kościołami spustoszone i spalone; księgi ziemskie i grodzkie spalone w pożarze, jedne w murowanej cerkwi ś. Wasila, a drugie w monasterze św. Preczystej w schowaniu będące (Antonowicz: Hramoty, str. 55). Od tego też czasu O. zamienia się w obóz kozacki: roztasowuje się tu pułk zwany Owruckim. Pułkownikiem jest Ilja (Eliasz) Hołota. On to w 1649 r. w lipcu wtargnął do Litwy; atoli pod Zahalcem wojsko lit. zniosło go ze szczętem. Sam Hołota zginął w boju (Kotłubaj, str. 140). Po Hołocie zostaje pułkownikiem Podobajło, ale i tego Janusz Radziwiłł znosi pod Rojowem. a następnie i Krzyczewskiego. Po Podobajle zostaje pułkownikiem znów Osip Natalczyc (Napalczyc) „do którego całe Polesie należało44. Ludzi miał pod sobą 6000. Setnikiem owruckim był wte-dy szlachcic Hornostaj (Letop. Samowidca, str. 14; Hrabianka, str. 267; Pamiat. Kiew. wrom. kom., t I, str. 384). Po Władysławie Niemiryczu, który umarł w 1653 r., został setą Władysław Wilczkowski (Księga pam. Michałowskiego, str. 818). Jednocześnie z nim jako starosta występuje też i Adam Kisiel. Ale byli to starostowie nominalni. Po ugodzie Hadziackiej w 1659 r., otrzymał sstwo owruc-kie Jerzy Niemirycz, ale ten, jak wiadomo, w kilka miesięcy zginął (Vol. leg. t. IV, str. 296). Przeniesienio jezuitów z Ksawerowa do O. wyprosiła szlachta wwdztwa kijowskiego na sejmie 1678 r., który przychylając się do tego żądania, wydał w tej mierze następującą uchwałę: „Ponieważ ur. obywatele wwdztwa kijów., bez kapłanów i kościołów teraz zostający, sami ultro a patribus Soc. Jesu tego żądają, aby Collegium z Xawierowa z między lasów wojną funditus zniesione do Owrucza in meditulium Polesia przenieśli, a to dla większego pomnożenia chwały Bożej, i na to im pół góry, gdzie horodnie swoje szlachta miewali, w bezpiecznem miejscu dla kościoła konferują, a erekeya tej fundacyi tego nie zabrania, tedy My za rzecz potrzebną wszystkiemu wwdztwu to uznawszy, Collegium Pairum Soc. Jesu w Owruczu, i place im należyte legę praesenti approbujemy i przy tychże prawach, którerai też Horodnie antę boc gaude-bant, zachowujemy*' (Vol. leg., t. V, str. 291). Kolegium to jezuitów otrzymało też nazwę: Xawer-Ovrucensi. Dla niepokojów jednakże kozackich, które jeszcze długu tą okolicą wstrząsały, pobudowanie się jezuitów w O. i zaprowadzenie przez nich szkół niższych, szło oporem: jakoż widzimy, że szlachta kijowska w 1684 r. d, 12 sept, na sejmiku we Włodzimierzu (na Wołyniu) odbytym, w laudum. 8wojem pisała: „Ad supplicem libellum Ichm. Jezuitów Collegium Owr., którzy ab inopiam et desolationem dóbr swoich fundaciey Xawerowskiej i podległych im na placu wydzielonym sobie w zamku owruckim per constitutionem et Laude pozwólonym, nie mogąc pobudować wczesnego ad officium, w którymby nietylko Religios et Professionis suas, jakoż-kolwiek mieć mogli commoditatem, ale też i młodzi szlacheckiej dawać insstitutionem Incli-nando pro animos, zł. 400, lub z podymnego pięciorga cxacticy Imci P. Trypolskiego, lub też z szclążnego, naznaczamy" (Laudum województwa kijów.). Atoli po uspokojeniu się kraju rezydeneya owrucka stała się dość bogatą, gdy jej dobra zostały zagospodarowane i urządzone (Ksawerów, Kalinówka, mczko Bazar. Jahodna, Łuczyn, jurydyka w Owru-czu). W 1680 r. superyorem zgromadzenia był ks. Marcin Tyrawski; w 1683 Jan Fogler. O pobożności ówczesnych Owruczan świadczy fakt, iż mieszkańcy O. jako też Czarnobyla i Krzemieńca, przez kompanią przez siebie wysłaną, składają bogate votum u Studziańskiego cudownego Matki Boskiej obrazu, ku wiecznej pamięci i w dziękczynnym afekcie za to, iż od najazdu tureckiego były wolne, a osobliwie podczas Zorawińskiego oblężenia (Zbiór łask w obrazie Jezusa, Maryi i Józefa w kościele studziańskim okazanych, 1776). W 1681 r. na sejmiku wwdztwa kijów, wyznaczono dwóch komisarzy dla zrewidowania ksiąg owruckich, t. zw. "Łaszczowskich", które podczas najazdu Kozaków w części tylko od pożaru ocalały, jak też i tych, które za Stefana Wyszpolskiego, pisarza grodź, owruckiego, były sporządzone (Laudum W. kijów.). Zaś w 1683 r. obywatele na sejmiku we Włodzimierzu odbytym, uchwalają: że ponieważ za prowidentią Boską w wwdztwie kijów. szlachta do posesyi dóbr swoich przychodzić zaczyna, aby odtąd roczki grodzkie sądziły się w 0. (Laudum). Tegoż roku król Jan III dał Maksymilianowi Bułyzie, pułkownikowi JKr. M., prawo dożywotnie na wójtostwo owr. ,,natenczas spustoszałe, z juryzdykcyą wójtowską, także z budynkami, polami, lasami, pożytkami", a to za stateczność wiary za panowania Jana Kazimierza, Michała i za naszego okazanej" (Arch. J. Z. R., t. I, cz. 5, str. 168). Wkrótce potem nadszedł rozkaz od hetm. kor. Stanisł. Jabłonowskiego, aby Maks. Bułyha w O. zaciągnął na usługę rzplitej Kozaków zaporozkich, t. j. ludzi rycerskich z samopałami, muszkietami i stawił się z nimi do obozu pod Lwowem d. 13 julia 1683 r. (Arch. J. Z. R., t. II, cz. 3, str. 38). Ale Jan III wskrzeszając kozaczyznę na Polesiu, zawichrzył tę krainę na długie lata; Kozacy zainstalowani w niej, trapili ją, a nawet rozdmuchiwali pomiędzy miejscową ludnością iskrę przygasłego od niedawna w niej buntowniczego ducha. Oto pod r. 1644 d. 7 lutego czytamy skargę Remigiana Suryna, pisarza z. kijów,, na burmistrza msta O. Karaska Mitiuhna Moskalenka, iż on buntuje mieszczan, i że tenże pozwolił sobie głośnej przechwałki \* cerkwi, iż niedługo on szlachtę w okolicy O. wytępi (Arch. J. Z. R,, t. II, cz. 3, str. 45). Pod r, 1687 znajdujemy uniwersał urzędników grodzkich kijów., że z powodu niepokojów kozackich, oni nie mogą zjechać do O., na termin wyznaczony dla otwarcia sądów pow. kijowskiego (tamże, str. 171). Około tego czasu został sstą Mikołaj Sapieha, wwda bracławski (tamże, str. 87). Po Sapiezie zaś objął toż sstwo Franciszek (Fokszyc) Potocki, (tamże, str. 241). W 1708 r. posiadał wójtostwo owruckie Wacław Mniszewski, nadane mu przez króla Stan. Leszczyńskiego, ale cedowałje w tymże roku Antoniemu Trypolskiemu. Tymczasem od króla Fryderyka Augusta IImiał to wójtowstwo nadanem sobie Kazimierz Potocki, starościc owr., i ten oddał je w arendę Janowi Trzeciakowi (Opis akt, N. 26, str. 19). Roku tegoż został sstą Mikołaj Baltazar Olszański. Atoli wdowa po zmarłym niedawno sście Franciszku Potockim, Anna Potocka, z synem swym Kazimierzem i zięciem, napadła ze zbrojnym tłumem na Owrucz, przemocą zagrabiła sstwo, i z tegoż jakiś czas pobierała dochody (Opis akt, N. 26, str. 16). W 1712 i\, został sstą Brzuchowski. | | |
Ivan LevkovskiyУкраина Сообщений: 1475 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 8739 | Наверх ##
12 апреля 2012 18:23 7 ноября 2019 13:18 Ale nadeszły czasy spokojniejsze i w 1714 w m. grudniu odbył się pierwszy sejmik w O.; dyrektorem jego był Stan. z Rybna Rybiński, sędzia grodzki owrucki (Laudum). W 1715 r. w maju zebrał się drugi sejmik pod dyrekcyą Aut. Try-polskiego, chorążego owruckiego (Laudum). W" 1717 r. na lokacyą zimową stanął w O. pułk Jmci p. ssty owruckiego (Vol. leg., t. VI, str. 176). W 1729 r. został sstą Aleksander Łętowski. Roku 1740 monaster Zaruczajski przeszedł nareszcie w posiadanie księży bazylianów i tegoż roku szlachta kijowska prosiła sejm, aby fundusze archimandryi kijowskie] były tymże zakonnikom assekurowa-ne (Arch. J. Z. R., t. III, cz. 3, str. 320). Archimandrya dawna zamieniła się tedy na opactwo. D 1 maja 1742 r. na ratuszu owruckim przed burmistrzom Maksymem odbył się sąd kopny (Arch. J. Z. R., t. I,cz. 6, str. 416). W 1750 r. z ręki ssty niejaki Stanisław Bystrzycki zarządzał sstwem. Podług lustracyi z 1765 r. znajdowało sie w O.: „chałup żydowskich 80, międy temi 3 zajezdne domy; chałup chrzęść. 60, oprócz klasztoru i szlacheckich dworów i dworków. Zamek na górze wyniosłej, między dwoma drogami; izba gdzie się sądy agitują i kilka izb z alkierzami; szpichlerzyk obrowny na złożenie rzeczy różnych; brama gontami pobita; na wierzchu wieża górna z 3-ma izbami; na drugim piętrze izba, na dolo zaś ciemne zabudowanie na turmę obrócone", W 1768 r. sstą został Franciszek Zagórski. Za jego rządów sstwo owr. płaciło rocznie kwarty zł. 1712 gr. 19V2 (E. Piotrowski: Summar. królewsczyzn, str. 16). Pierwszym kasztelanem ustanowionej w 1775 r. kasztel a nii owr. został Stanisław Pruszyński, sędzia ziem. żytom. Tegoż roku Jan Stecki objął sstwo. Na mocy dekretu sądów asesorskich, między sstą a mieszczanami zapadłego, instru-mentowanie wybranych tak wójtów, jak burmistrzów należało do ssty. Jakoż widziemy, że ssta Stecki instrumentu] e w 1788 r. na u-rząd burmistrza Niczypora Zelizko-Piechowskiego; na urząd landwójta Sebastyana Aleksandrowicza, a w 1789 r. na tenże urząd Josipa Czyczyrkę. W 1788 r. zawarli mieszczanie ugodę z żydami, pozwalają im handlować wszelkiemi towarami i trudnić się rzemiosłami,'^ to celem otrzymania „przyzwoitej ozdoby miasta"; zobowiązali się niepociągaó ich do naprawy grobli i mostów na Noryni; w czasie zaś przechodów lub stanowisk wojskowych do równych wydatków przykładać się mają, prócz furażu zboża do odległego miejsca; dozwalają im place kupować i t. p., a natomiast żydzi zobowiązują się rocznie po 300 zł. dawać do kasy miejskiej dwoma ratami (Baliński i Lipiński: Star, Polska). W tym czasie istniała tu cerkiew św. Mikołaja. Jezuici, jak o tern wyżej było, trzymali tu szkoły niższe. Roku 1689 ks. Hieronim Ejtmin był rektorem szkół i rządził rezydencyą przez lat 6 (umarł w Zamościu 1707 r.). W 1710 r. był rektorem kolegium i superyorem rezydencyi ks. Ignacy Kompalski. Ks. Stanisław Kijanowski słynął z kaznodziejskiej wymowy. Ks. Michał Kijewski był ministrem rezydencyi. Ks. Za-kusiło, z bojarów owruckich, profess czterech ślubów, uczył teologii moralnej (urn. 14 stycznia 1726 r.). Po zniesieniu zgromadzenia jezuitów komisya edukacyjna ustanowiła w O. szkoły podwydziałowe, oddawszy je pod zarząd akademii krakowskiej. Pierwszym z wizy taro w komisy i edukacyjnej, który zwiedził te szkoły, był ks. Hołowczyc. Szkoły te w zakącie kraju położone, otoczone drobną szlachtą, która mało po polsku umiała, stały się bardzo użytecznemi od r. 1780. Było przy nich małe muzeum narzędzi matematycznych i szczupła biblioteka po jezuitach. Uczniów było 150. Następnie szkoły te przeszły pod stor ks. bazylianów. W 1789 r, wizytował te szkoły ks. Michał Sobolewski, kanonik kijów. katedr. Uczniów było wówczas 192. Prefektem był ks. Element Wesołowski. Nauczycielami klassy 1-ej; ks. Anatazy Małecki; matematyki ks, Klement Wesołowski, prefekt; fizyki ks. Anatoli Sadowski; wymowy i prawa ks. Hilary Lelawski (ob. Kijewskaja sta-rina, 1882, t. II, str. 479). O klasztorze ks. dominikanów wyżej była mowa. Dodamy to, że po zniszczeniu przez Kozaków tak kościoła jak i klasztoru dominikanów, te zostały na nowo przez obywateli wdztwa kijów, na placach ich dziedzicznych wzniesione, a w 1740 r. ciż obywatele przez swych posłów na sejmie domawiali się o konfirmacyą funduszów i należy tości tychże dominikanów (Instrukcya woj. kijów, na sejm 1740). W 1723 r. Stanisław Wentury Hański, chor. żytom,, zapisał był im 15,000 zł. na Jackiewiczach, niemniej i Bonawentura Hański 10000 zł. przekazał. W podziemiach kościoła dominikańskiego spoczywały zwłoki Aleksandra Jakuba Kańskiego i żony jego Teofili z Niemiryezów; Maryanny z Hulewiczów Kańskiej; Pawszynej z Rybińskich, głośnej z życia świątobliwego, zmarłej w 1738 r.; Stanisława Niemirycza, miecznika żytom., osobliwego dobrodzieja dominikanów, 1744 r.; Stępkowskiej z Zabokrzyckich, kasztelanowej bract,, f 1747; Bonawentury Hańskiego. W 1752 r. dominikanom owr. szlachta kijowska wyznaczyła 1000 zł. na repara-cyą kościoła (Laudum). Ks. Wawrzyniec Owłoczymski z misyonarzami towarzyszami, z rozkazu Stolicy Apostolskiej misyą w O. sprawował z wielką korzyścią (Chodykiewicz: De rebus gestis etc, II, str. 648). Kościół dominikański był parafialnym. W 1768 r. w parafii rachowano 54 wiosek. Dekanat owr. utworzono w 1777 r. Za rządów ssty Steckiego skończył się nareszcie wiekowy zatarg pomiędzy starostami owr. a zostającymi pod zarzutem nieszlachectwa owruckimi bojarami. Na wniosek Jana Chojockiego, posła kijowskiego, dopraszającego się na sejmie czteroletnim r. 1791 o sprawiedliwość dla onychże bojarów (ob. Gazeta Warsz., J5 51, d. 21 czerwca), sejm, liczący się z okolicznościami, zajął się pilnie tą sprawą, i w tym celu wyznaczona przezeń komisya, położyła koniec uporczywemu sporowi. Bojarowie owruccy faktycznie za szlachtę uznani zostali. Szczegóły tego sporu, toczącego się tyle lat zawzięcie, znajdują się w następujących źródłach: 1) Przywileje, dekreta asesorskie i inne tranzakeye z metryk koronnych do interesu ze szlachtą owrucką wyjęte, rkpsm znajdujący się w archiwum domu Steckich w Romanowie; 2) Wywód sprawy ur. Steckiego, ssty owruckiego, z bojarami owruckimi, w Warszawie u Dufoura; 3) Archiw Jugo-zapadnoj Rossii, Akty o pro-ischoźdenii szlacheckich rodów w Jugo-zapadnoj Rossii, ze wstępem prof. Włodz. Antonowicza. 4) Z przeszłości Polesia Kijowskiego, o-powiadanie hist. przez Dr Antoniego J. Po rozbiorze Rzpltej O. został w 1796 r. wyniesiony na stopień miasta powiattowego gub. wołyńskiej. W 1831 r. powstanie w Owruckiem uorganizował Hołowiński, marszałek owrucki. Rozbite ono zostało przez pułkownika Sewu-stianowa pod Waśkowiczami. Hołowiński dostał się do niewoli. Szkoły utrzymywano przez zgromadzenie bazylianów, i należące do okręgu naukowego wileńskiego, po 1831 r. zostały zamknięte. Skasowani zostali również i bazylianie oraz dominikanie. Parafia kat. owrucka, przy kościele p. w. Wniebowzięcia N. M. P., z muru wzniesionym w 1790 r. przez dominikanów, ma 1039 wiernych i kaplicę na cmentarzu grzebalnym, w Kunicach, Ludwinowie i Rakowszczyźnie. W O. urodził się Ignacy Hołowiński, arcyb. mohylewski (w 1807 r.) i Piotr Palkenhagen Zaleski, ekonomista i publicysta (w 1809 r.). Opisy i widoki pomieścił Tygodnik Iliustrowany z 1860 r., t. I, str. 280; z 1863 r., t. VII, str. 97 i z 1864 r., i IX, str. 161. Ob. także artykuł Sendulskiego w Wołyńskich eparch. wiadom. z 1876 z. i d-ra Antoniego J. „Dzieje szlachty okolicznej w pow. owruckim (Bibl. Warszawska z 1881 r.) См. также: [q] AGAD, MK 189https://historia.uj.edu.pl/doc...c1012af07f
k. 290 – 290v Warszawa, 31 marca 1645
Król zwraca się do Janusza Tyszkiewicza z Łohojska wojewody kijowskiego, starosty żytomierskiego, a w jego niebytności podstarościego albo urzędu grodzkiego lub żytomierskiego ogłaszając, że wobec wieści, że Samuel Łaszcz strażnik koronny nie zadowalając się czynieniem nieznośnych krzywd sławetnym mieszczanom owruckim Andrzejowi Szasimowiczowi i Mariannie Wojniczownie i ich synom Michałowi, Janowi, Piotrowi, Hrehoremu i Bazylemu, sam i przez osoby subordynowane grozi, nastając im na zdrowie, król, by prawo brało górę, ustanawia do zakończenia sprawy zakład w wysokości 15 000 kop groszy litewskich, płatnych w połowie na skarb, w połowie poszkodowanym. Gdyby zaś nie chciano zapłacić, ma się ustanowić rękojmię; ponadto wpisać list królewski do akt grodzkich kijowskich i ogłosić go stronom przez woźnego. Podpis Tomasza Ujejskiego sekretarza królewskiego z adnotacją: „Na własne Je<g>o Królewskiej Mci rozkazanie”.
j. pol.
agadd2.home.net.pl/metrykalia/MK/0189/PL_1_4_1-189_0590.html
agadd2.home.net.pl/metrykalia/MK/0189/PL_1_4_1-189_0591.html
k. 777 – 778 Warszawa, 7 lutego [1648]
1
Król wydaje glejt jako opiekun państw Rzeczypospolitej i protektor krzywdzonych, w tym razie uczciwych mieszczan owruckich i michałowskich. Są to: Niczipor Lewowicz (Lewowic) z innymi mieszczanami owruckimi i michałowskimi, wszyscy bojarzy owruccy, a zwłaszcza Naum Moskowski, Oleksiej Waśkowski, Misko Bowsanowski, Iwan Towkacz, Andrzej Podolczak, wraz z rodzinami, pospólstwem i dziećmi. Król bierze ich w obronę i protekcję przed krzywdami, gwałtami i władzą Władysława Niemierzyca starosty owruckiego, jego administracji i wszystkich przez niego subordynowanych osób, na okres od wydania niniejszego listu do zakończenia sprawy [sądowej] pod karami na gwałcących glejty królewskie. Król nakazuje wpisanie i obwołanie przez woźnego nieniejszego glejtu do ksiąg grodzkich na żądanie strony lub pełnomocników. Dokument podpisany przez Jerzego Ossolińskiego kanclerza koronnego.
j. pol
agadd2.home.net.pl/metrykalia/MK/0189/PL_1_4_1-189_1550.html
agadd2.home.net.pl/metrykalia/MK/0189/PL_1_4_1-189_1551.html
agadd2.home.net.pl/metrykalia/MK/0189/PL_1_4_1-189_1552.html
[/q]
| | |
| Nevmer
Сообщений: 573
На сайте с 2008 г.
Рейтинг: 381
| Наверх ##
16 апреля 2012 20:56Левковские Иван, все стало понятным, давайте будем переходить к реальностям,. Велавские -- это воины панцырные, которые в битвах за Овручский замок и на других полях сражений получили боярское достоинство и выслужили себе земли Левковские, Геевские, Ловдыковские и Литовскский остров и это очень достойно этого славного древнего дворянского рода.Становиться очевидным, что краешком своего генеалогического развития, они влили в себя немного крови Булгаков и Солтанов , знаменитых родов татарского происхождения.
Н. Яковенко ошиблась, когда назвала Булгака -- Родоначальником Левковских и Невмержицких. Прошу незамедлительно внести, поправки во все Ваши статьи относительно родов Левковских и Невмержицких, соответствующие изменения или иначе они не будут соответствовать исторической действительности. | | |
Ivan LevkovskiyУкраина Сообщений: 1475 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 8739 | Наверх ##
17 апреля 2012 14:15 17 апреля 2012 14:21 Не нужно навязывать своих необоснованных мнений другим, тем более не дождавшись оригиналов грамот (из Лит. Метр.) из РГАДА, а также некорректно Ваше мнение противопоставлять мнению профессора Яковенко, даже не проверив источников, на которые она ссылается. | | |
Ivan LevkovskiyУкраина Сообщений: 1475 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 8739 | Наверх ##
17 апреля 2012 19:52 15 марта 13:41 Филон Кмита Чернобыльский и Левковские29 марта 1566 года. Привилей Филону Кмите на имене Чорнобыл, заменою даное на вечность.(Лит. Метр. , I A-49, Лист 2, 2 об.) см. ЛМ-49 №7https://metrika.ldkistorija.lt/knyga/117#page/n26/mode/1upЖикгимонт Август, король. Не по однокротъ, але от кольканадцати лет бил нам челом дворанин наш небощикъ, пан Семенъ Кмита, а потомъ также от немалого часу и сын его, ротмистръ наш панъ Филонъ Кмита прозбы свои чоломбитъем к нам господару доносилъ, поведаючи, ижъ для уставичных послугъ на него преложоных, от именей своих Подольских, которые в повете Виницкомъ маетъ, то есть именья Летина, Полтевичъ и Солаши и двора Веницкого и всих людей своих тамошних, яко от безвестного уторгненья Татарского тамъ в тые краины наши пограничные, такъже от крывдъ и шкод, которые ся ему и тым именьям его зъ стороны короны Полское обывателей, на остатокъ и от враду нашого Веницкого деютъ, боронити не может. В этом всем видит он великие а незносные шкоды для себя и обращаеца к нам господару, с просбою, взяв его именя Подольския на нас, заменить их ему другим именемъ. И на его просьбу мы отправили нашого дворанина Василия Мацкевича в Подольския имения пана Кмиты списати их в ихъ кгрунтех и обыходехъ, людехъ и пожиткахъ и приказали передать до скарбу их реестръ, составленый дворанином нашим Мацкевичем и, взявъ Подольския земли до рук и до столу своего, дали Филону Кмите отъменою, яко награда ему за его службы лежащий в Киевской земле замок Чорнобыли з местомъ и з мещаны тамошними и з бояры, слуги путными и их кгрунты и селичбами и селищами зо всимъ на все, яко се то само в собе, в границах и обиходах своихъ здавна маетъ, со всем тем и со всеми доходами, што Чорнобыл замокъ до сего часу был держанъ на нас господара, а меновите з двема сельцы под Овручимъ, тамже в земли Киевской на имя Кубелиномъ, а Левковцами, бояры, слуги путными и их подсуседами з их селичдбами и зо всим кгрунты пашными и бортными, также в Чорнобыли людми тяглыми и подсуседъки, з мытом головнымъ и посполитымъ, сухою и воденою дорогою, с корчъмами всякого питья шинку, з реками и речками, езами, с озеры, з бобровыми гоны, з ловы зверинъными и пташими, з деревомъ бортнымъ и зо всимъ на все, яко се то само в собе, в границах и обыходех своихъ здавна маеть, с чимъ и с которыми пожитки тот замокъ нашъ Чорнобыльский на нас господара до сего часу был держанъ, ничого там на себе и на потомки наши не зоставуючи. Лист Филона Кмиты до Остафея Волловича, каштеляна Троцкого (01.III.1574).До Остафея Волловiча, каштеляна Троцкого Ясневельможный мiлостiвый государю пане троцкiй, пане, пане мой мiлостiвый! Новiны, годные ведомостi вашей панскей мiлостi, пана моего мiлостiвого, з сего краю в особлiвом лiсте моем по достатку выпiсавшы до всех вобец iх мостi панов рад Велiкого княжества Лiтовского, моiх мiлостiвых панов, через того посланца моего выслал. Только покорне чолом бью пану моему мiлостiвому, абы тот посланец мой, которому i в iншiх потребах i долеглостях моiх устне росказал перед вашею мiлостiю, моiм мiлостiвым паном, преповедеть i преложiть яко о тот замок государской, так i во власной речi моей, покорне i нiско чолом бью пану моему мiлостiвому о неомешканую отправу, абым достатечную о всё тое от вашей мiлостi, панов рад, мел i власные потребкi моi одержал. А зособно коло того, iж овде во всiх тых украiнах слыхать, же е(го) к(о)р(олевская) м(i)л(ость), не хотечi длужей терпеть непрiятелю i на далей перемiрiя откладать, але заразом почал з нiм чiнiть. Ото ж юж непрiятель, чуючiся, в том способляет i готует так, жебы теж его к(о)р(олевской) м(i)л(остi) i вашмостым паном нашым опатровать в сей час, звлаща з украiны ту потреба. И обротiт лi ся его к(о)р(олевская) м(i)л(ость до Смоленска? То юж перша, же у в Оршы станя так в замку, яко в месте ве дворе, часов зiмных меть не буде, бо всё згнiло, нi к чему прiехать; есть теж, пiть нiчего. Чого всего сам ваша мiлость, мой мiлостiвый пан, сведом бытi рачыш. На то за часу потреба опатренiя. А iншые всё, словне, яком вышей пiсал, не труднечi в(ашу) м(i)л(ость), государя моего мiлостiваго, пiсанiем шырокiм перед вашею мiлостiю, моiм мiлостiвым паном, росказалом прiложiть. Проше о мiлостiвое i ласковое того посланьца моего выслуханiе, а особлiве о мiлостiвую оборону от овручан, о Чорнобыль. Што первей мовiлi, жебых я под нiм упросiл, а тепер, то отменiлшi, напiсалi, "же iм то король взял, яко властную отчызну iх". А на прывiлью iх власном стоiт: "замок наш государскiй". Отчызны i вечностi на нем жадное не мелi — в шафунку i в ревiзii государской был. А теж вже через десятый год о то зешлому государю не впомiналi, бо хотя ж ме i позывалi, iно вже тая вся справа за ласкою вашей панской мiлостi мене от пана стольнiка дошла пры iных. С справы тое нiкого не стало, а унiя3 всi таковые фрiмаркi i данiны утвердiла. Государю! Боронi мя, слугу, так теж покорне прошю о прычыну мандату государского с канцелярыi корунное о Кобылiньцы i Левковцы, жебых вже з нiмi конец прынял, коло чого справу достатечную тот выросток мой Лосятiнскiй вашей мiлостi, пану моему мiлостiвому, дасть. А я все тые мiлостiвые ласкi вашей мiлостi вечне з жонечкою моею i деткамi заслуговать буду. С тым жычечi в(ашей) м(i)л(остi), моему мiлостiвому пану добродею, в ласце божей прi добром здровью во всем фортунного сполом з ей м(i)л(остiю) панею малжонкою i з мiлым потомствем в(ашей) м(i)л(остi) в долго незамерный век панованя. Себе i службы моi мiлостiвой ласце в(ашей) м(i)л(остi) залецам, покорне просечi, абым опущон не был. Пiсан у в Оршi, месяца марца 1, року 1574. ( А. Ф. Коршунаў. Помнікі старажытнай беларускай пісьменнасці — Мінск, 1975 г. https://knihi.com/none/Pomniki...sci.html#1) ----------- См. также: Kmita Filon 1572 https://www.szukajwarchiwach.g...a/28276592 Priora majątkowe dóbr czarnobylskich z czasów Olizarów z l. 1513–1588. M.in. list Zygmunta I z 1513 r. ws. dzierżawy zamku czarnobylskiego; przywileje Zygmunta Augusta z 1547 i 1557 r. na różne grunta czrnobylskie https://szukajwarchiwach.pl/29...2#tabSkany (кстати, здесь упоминается Павел Солтан, ″ писарь земский киевский («pisarz deputacki», 1587 https://szukajwarchiwach.pl/29.../#tabSkany), см. также в ЦГИАК 15-1-6 №34 https://www.familysearch.org/a...mp;lang=ruPriora dóbr Czarnobyl. Nabycie folwarków Ostrów, Sokołowicze i Mosiejki przez Filona Kmitę: https://szukajwarchiwach.pl/29.../#tabSkanyPriora prawno-majątkowe zamku i części dóbr czarnobylskich z czasów Kmitów z l. 1527–1585. M.in. przywilej Zygmunta Augusta z 1566 r. dla Filona Kmity na zamianę dóbr Lityn na dobra czarnobylskie; spory F. Kmity z bojarami czarnobylskimi o wyrządzone szkody i krzywdy https://szukajwarchiwach.pl/29...5#tabSkanyPriora majątkowe dóbr Czarnobyl z czasów Zofii i Łukasza Sapiehów (linia kodeńska). Przejęcie dziedzictwa po Kmitach przez Zofię z Kmitów Sapieżynę (1601 - 1618) https://www.szukajwarchiwach.g...a/13460983Priora majątkowe dóbr czarnobylskich z czasów Kazimierza Leona Sapiehy. Inwentarze miasteczka Czarnobyl i dóbr z 1640 r.; pomiary gruntów z 1638 r. (стр. 1-7); rejestr podymnego woj. kijowskiego z 1640 r. https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o= (стр. 7-14) https://szukajwarchiwach.pl/29...5#tabSkany----------- Akta związane z działalnością Lwa Sapiehy, wojewody wileńskiego, kanclerza, a następnie hetmana wielkiego litewskiego. Dokumenty różne: Protestacja Jerzego Druckiego Horskiego i jego żony Bohdany Filonówny Kmicianki Czarnobylskiej wojewodziny smoleńskiej na Lwa Sapiehę, kanclerza wielkiego litewskiego, że 10 VIII 1587 r., który wraz z Bohdanem Sapiehą, wojewodą mińskim, po śmierci jej ojca zagarnął jego dobra ruchome i nieruchome, a także o wydanie za mąż bez zgody rodziny, po śmierci Łazarza Filonowicza Kmity jego siostry Zofii za Łukasza Michajłowicza Sapiehę, wypis z akt trybunalskich litewskich, 11 VII 1594https://www.szukajwarchiwach.g...a/29989230Привилей Филону Кмите на имене Чорнобыль от 29 марта 1566 года (см. также в РГАДА http://rgada.info/opisi/389-opis_3/0290.jpg):
  | | |
Ivan LevkovskiyУкраина Сообщений: 1475 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 8739 | Наверх ##
18 апреля 2012 13:56 7 ноября 2019 13:29 Лiст Филона Кмиты До Мiколая Радзiвiлла, воеводы Вiленского (30.VI.1574).
До Мiколая Радзiвiлла, воеводы Вiленского
Ясневельможный мiлостiвый пане воевода вiленскiй, пане а пане, пане мой мiлостiвый!
Даю ведать в(ашей) п(анской) вельможностi, iж гонец князя велiкого московского Федор Елiзарев, сын Елчанiнов овде до Оршы в неделю iюня трыдцатого (дня. — А.К.) прiшол, который зараз на патканю шафару государскому i подстаростему моему оповедiл, iж едет з поздровенем до е(го) к(о)р(олевской) м(iлостi), "а в iншых, де, делех государя своего лiсты несу". Около чого досегнул есьмi (з. — А.К.) Смоленска через шпегi мое такове ведомостi, якобы, де, кглейт государя нашого, через гонцов его московскiх в тых недавных часех пересланый, назад до государя нашого несет.
Того не ведел, ест лi чого не доложоно, або з якiх iнных прiчын. Гонцов теж короля нашого его мiлостi пiлне до себе ждет i еще за первшым ознайменем моiм i розказанем государскiм, мая двадцатого, прiставов на гранiцу выслано i до того, де, часу лежат.
О непреспечностi его от татар (весть. — А.К.) нi в чом се не отменяет. Але, де, i овшем у велiкой тревозе i страху ест i вся земля его, бо, поведают, войска велiкiе татарскiе собраные i вже, де, на сторожы урвалi ему людей немало.
Отсюль, з Смоленска, i остаток людей выгнано i до войск зведено. Замок i острог моцно опатруют; того се, де, вельмi боiт i стережет, гды поткане с татары чiнiтi будет, абы войска государя нашого в землю его не вторгнулi.
В(аша) м(iлость), пан i государ мой мiлостiвый, о всем том рач ведать.
Всказалi ж до мене з Смоленска шпегi моi, iж, де, тот гонец ест человек добрый. Прiгодiлосе ему у гонцох iтi, жебы, де, ему Фiлон почестку учынiл i до панов пiсал, жебы ему лепшое жаловане чынiлi, нiжлi тым, которые тепер з Лiтвы обелжiве вышлi.
Ино, мiлостiвый государю, колi бы сiла была i, было чiм мне, слузе в(ашей) м(iлостi) убогому, почестей тых про такiх гостей чынiть, мне такового напомiнанiя нi з одное стороны не была потреба. Умел есьмi тое поважать, чтi i славы государское i в(ашiх) м(iлостей), панов нашiх, з власного баченя постерегать. А колi вжо сiла устала, а убоство поспешыло, для таковых оказей у ме достатков не только протiв гонцов, анi протiв послов показовать нечым. Бо, хотi ж Орша тая ж, которая была за князя Заславского, Озерецкого, за пана Поточенiна i князя Одiнцевiча3, i за мене, Фiлона, слугу в(ашей) м(iлостi) панского, на том же месту стоiт, да только не в таком пожытку лежiт. В волостi Россасне4 шестiсот человека нет, в Любавiчах5 ста восьмiдесят человека нет, Бабiна6, Заозерца7, Девiна8, Пашiна9, Баева10 — тых всех сел, государю, нет. Полоное11 з iннымi прiселкi от е(го) м(iлостi) пана подскарбего12 ув отмене взятые. Петдесят человека i шесть человека в местечку Оршi, что мне подано, в целостi ест i по шестi грошей13 з нiх на рок доходу маю. А што чынiла корчма трiста коп14 в час валечный, iно тепер знiзiласе на сто i семдесят коп, што только на соль, на дрова, а на папер ледзо стать може.
Нендзны жiвот мой, мiлостiвый пане, обетнiц есмi полон, а мiлосердiя i опатреня нi за грош. Увесь есьмi у долгох а в заставе. Только на мiлосерде божiе а на в(ашу) м(iлость), государя моего мiлостiвого, вся моя надежда.
Про бога, государю! Не допустi яко пан хрестiанскiй в нендзы моей жiвота моего пострадать i жону i детi — всi в сiроцтве а в шпiталю зоставiть! Прошу, абы мi было хотя заслужоное мое заплачоно, абым мог тым еще в службах государскiх i в(ашiх) м(iлостей), панов моiх мiлостiвых, себе поратовать i всего прiстойного государю i Речы Посполiтой постереч. А тепер, вiдечы ме, слугу в(ашей) п(анской) м(iлостi), того гоньца, так годного человека, о котором мi i пан Головня, шафар, справу дал, просiл есьмi его iменем в(ашiх) м(iлостей), панов нашiх, под ласкою в(ашей) м(iлостi) панскою; прiказал есьмi ему, абы для славы государское i того панства, звлаща, iж государ новы, жебы гонцу лепшiй достаток чiнiл, бо с почту, за ознайменем воеводы смоленского, вдвое се прi нем оказало.
Прi том, мiлостiвый государю, пане воевода вiленскiй, пане мой мiлостiвый! Ижем позвал мандатом е(го) к(о)р(олевской) м(iлостi) подданых государскiх слуг путных15 у замку овруцкого на iмя кобелiньцов i левковцев з iх себрамi, которые сельца государ король е(го) м(iлость) славное светое памятi рачыл мне за отмену iменiй моiх подольскiх прi замку своем государском Чорнобiльском у в отчызну датi; которiе, не хотечi мне служiтi, менечысе бытi шляхтою, позывалi мене перед государя е(го) м(iлостью) зошлого пана нашого. Коло чого за позвы iх, справедлiвость за розказанем е(го) к(оролевской) м(iлостi) перед паны рады iх м(iлостей) на сойме Городенском была iм чынена. И гды до выроку государского прышло, тые подданые з двора государского в неведомостi зъехалi, выроку государского не дождавшiсь, по которых там же на тот час дан i был мандат, которым былi знову до выроку позваны. А в том (часе. — А.К.) смерть е(го) к(о)р(олевской) м(iлостi), пана нашого мiлостiвого, зашла. А мне се i до того часу звлока стала i iдет ку велiкой крывде моей.
Яко ж i тепер, часу щастлiвого панованiя государского, рачыл е(го) к(оролевская) м(iлость), дiсейшы пан наш, лiсты своiмi государскiмi мне с тое украiны выйстя перемiрiя розказать не зъездет а послуг своiх государскiх пiльному быть. Для которого розказаня его мiлостi государского я яко послушный подданый i слуга е(го) к(о)р(олевской) м(iлостi) в часе таковом непреспечном на том замку государском Оршы зостать есьмi мусял. А для тое справы з тымi позванымi подданымi на двор е(го) м(iлостi) государскiй умоцованого своего от себе посылам. И покорне нiско челом бью пану государю моему мiлостiвому о мiлостiвую прiчыну ку е(го) к(оролевской) м(iлостi), а особлiве до е(го) м(iлостi) пана канцлера корунного20, которые естлi се на двор государскiй покажут, абы, ведле розсудка iх мiлостi панов рад, на выпiсе, з канцелярii мне выданом, што i перед маестатом е(го) к(о)р(олев)ской м(iлостi) покажет, абым вже неотвлочный, мiлосердный, справедлiвый вырок е(го) м(iлостi) государскiй на тых подданых за мiлостiвою прiчыною в(ашей) м(iлостi), м(iлостiвого) м(оего) пана i государя, яко вжо на осужоных, одержал i отнесл. За что бым пана бога с потомством моiм вечне за щастлiвое пановане в(ашей) п(анской) м(iлостi) просiл i вечне заслуговал.
С тым жычечы в(ашей) м(iлостi), м(оему) м(iлостiвому) пану i государю, в ласце божой прi добром здоровью i т. д.
Пiсан у в Оршы, iюня 30 дня, року 1574.
Лист Филона Кмиты Чернобыльского Королю Речи Посполитой Стефану Баторию. 27.10.1580.:
Источник: Lwowska Naukowa Biblioteka im. W. Stefanyka NAN Ukrain. Oddział Rękopisów. Zespół (fond) 103 Dział I ( Archiwum Sapiehów z Krasiczyna. Archiwum Krasiczyńskie) (sygnatura oryginaďż˝u: Teka I) Korespondencja z lat 1574-1620 (głównie Lwa Sapiehy kanclerza w. litewskiego pliki nr 1-150 (1597-1620)
bazy.oss.wroc.pl/kzc/pobpdf.php?fond_103_d_1/G_d_teka_I_pliki_nr_1_150.pdf
   | | |
Ivan LevkovskiyУкраина Сообщений: 1475 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 8739 | Наверх ##
18 апреля 2012 14:07 30 апреля 2012 20:49 Продолжение той же историиВ выпысе из книг Овручского поветового суда 1799 года дворяне Иван Стефаненко, Теодор Петренко Даченки Валевские Левковские предоставили выпис из давних гродских актов о нападении и насённых обидах в селениях Левковичи и Невмирицкое посланными людьми от старосты оршанского Филона Кмиты: Выпис из гродских книг Киевского господарского замка в лето от Рождества Христова 1576 года июля 4 дня.Передо мной нместником Киевского воеводства Ефстафием Ивановичем Ружинским возный киевской земли Семён Александрович Мочульский учинил сознание, что он будучи со мною по делу господарских земян Киевского повета, дворян Петра Солтана, Томилы, Теодора, Григория Нелиповичей, Зиновия Сидоровича, Олехна Устимовича Левковских, Михаила Сосновского 1576 года июня 7 дня жаловали об имениях их Левковичах и Невмиричах дворяне Левковские и Невмирицкие Теодор, Андрей, Севастьян, Опанас и Василий и все совокупно рассказывали мне возному, что мая 20 дня 1576 года Филон Семёнович Кмита Оршанский староста не смотря на божие и людские законы наслал насильственно на селения наши Левковцы и Немиричи на шляхетские наши домы подчинённых своих, которые пограбили имущество, скот, лошади, коровы, волы и т. д., и нанесли физические обиды шляхтичам. В числе пострадавших упоминаются Зиновий Сидорович, Григорий Нелипович, Пётр Солтан, Панас Сидкевич, Тит Севастьянович, Андрей Невмирицкий . 4 сентября 1578 года: «Отложение королём Стефаном разбора дела между паном Кмитою, державцею чернобыльским, и Кубылинцами, Левковцами, Невмиринцами и Верпковцами, желавшими доказать, что они бояре, а не слуги путные.» Архив ЮЗР, Часть VIII, Т. 5, стр. 212—214 http://runivers.ru/bookreader/book9531/#page/333/mode/1upЧастичную победу Левковских в этой борьбе можно констатировать из «Ответа дворян овруцкого уезда на доказательства, приведённые по тяжебному с ними делу, овруцким старостою, Стецким (1760)», опубликованный в Варшаве. Архив Юго-Западной России. Часть IV. Том 1. Акты о происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России. Киев, 1867 г., с. 403—416 http://runivers.ru/bookreader/book9519/#page/522/mode/1upПо данному делу в 1775 году была назначена Сеймовая комиссия ( VOLUMINA LEGUM Т.8, стр. 296). Я не раз говорил, что в канцелярии великого князя принимались решения, которые противоречили одни одному. Выноваты были все, только не господар. Как мы видим, что Филон Кмита действительно получил земли Левковских по привилею Сигизмунда Августа 1566 года. Но мы знаем, что они владели ими, начиная от привилея Казимира 1486 года, потом Генриха 1574 и др. В "Ответе.." Левковские говорят, что Кмита получил наши земли путём обмана, то есть получается ввёл в заблуждение господара, потом выкрал оригинал распоряжения Жикгимонта Старого и т. д. Но, по-моему во всём виновата канцелярия, бравшая взятки ("бил челомь" - это взятка королю), которая не несла никакой ответственности. | | |
Ivan LevkovskiyУкраина Сообщений: 1475 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 8739 | Наверх ##
18 апреля 2012 20:14 18 апреля 2012 20:35 Возможно ещё в 1544 году берёт начало конфликт Кмитичей с слугами замку Овруцкого, что позже уже касалось бояр Левковских и Кобылинских
1544.08.30/1555.01.04
Лист, писаный до державцы овруцког[о] кн(я)зя Андрея Капусты, в кривдах мещан и слугъ замку Овруцкого з уписанемъ в нем листу судового г(оспода)рского. (Лит. Метр. 43)
// [лист 1 оборот]
Жыкгимонътъ Авъгустъ, Божъю м(и)л(о)стью король польский, великий князь литовъский, руский, пруский, жомоитский, мазовецкий и иных.
Державцы овруцкому, князю Андрею Тимофевичу Капусте и инымъ деръжавцамъ нашимъ, хто и напотомъ тотъ замокъ Овруцкий отъ насъ держати будуть.
Били намъ чоломъ мещане и слуги замку нашого Овруцкого Матьфей Тарелко а Гридко Плаксичъ сами отъ себе и ото всих потужъников своих мещанъ и слугъ замку Овъруцкого и поведили передъ нами, ижъ некоторые з них зъ Божего допущенья недавно прошлых часовъ з домами и маетностями своими погорели, межи которою пожогою згорелъ, дей, имъ листъ нашъ судовый, которий имъ з розсудъку нашого данъ, яко ся они въ службе и повиноватостях своих противъко старостамъ нашимъ овруцкимъ заховати мели. В чомъ, остерегаючися якое трудности отъ державецъ тамошних, били намъ чоломъ, абыхмо тотъ судъ с книгъ наших выписати и выдати имъ велели. Который, кгды за росказаньемъ нашимъ былъ въ книгах канцляреи нашое судовых найден, росказали есмо его в сесь нашъ листъ слово отъ слова вписати, которыи ся такъ в собе маеть:
"Жыкгимонътъ Авъгустъ, Божъю м(и)л(о)стью король польский, великий князь литовский, руский, пруский, жомоитъский, мазовецким и иных.
С порученья воли отъца нашого Жикгимонъта, Божъю м(и)л(о)стью короля полского, великого князя литовского, руского, пруского, жомойтского, мазовецкого и иных, смотрели есмо того дела с Паны Радами нашими. Стояли передъ нами очевисто, жаловали намъ мещане и слуги наши замъку Овруцкого, которие повинъни в томъ замку нашомъ Овруцкомъ воротъ стеречи съ щитомъ а з рогатиною на державцу нашого овруцского, пана Криштофа Кмитича о томъ, што жъ коли, дей,
// [лист 2]
они на замку у воротъ стерегуть, и панъ Криштофъ, дей, в тотъ часъ отъ сторожи их отъбираеть, и лазню про себе топити, и дрова рубати, и воду носити, и перекопы около двора, гумна и нивъ своих копати, и плоты около пол своих городити, и рольи на себе, деръжавцу один ден орати, а другии ден тую жъ пашню жати имъ кажеть, и в томъ имъ новину уводить и трудности задаеть. А ку тому, дей, тежъ кони их у своих потребах подъ речи и подъ слугъ своих в подъводу верховую и возовую береть, а они на то з веков не повинъни. Надъ то, дей, тежъ, коли они дочки свои за которого подъданого нашого г(о)с(по)д(а)ръского замужъ дають або сами за себе, и за сыновъ, и за братью свою такежъ отъ подъданых наших жоны паймують, и онъ, дей, береть на них куницы, которых они перед тымъ на державецъ николи не даивали. Такежъ, дей, и с мирскии куницы, коли ся которому з них приходить посварити або побити, береть не по обычаю з обу сторон, чого здавна не бывало.
И панъ Криштофъ напротивку того отъпоръ чинилъ, ижъ он имъ в томъ новины жадное не уводить: лазни они про него не топять, дровъ не рубають, перекоповъ не копають, поль его не городять, пашни на него, на деръжавцу, не оруть и збожъя не жнуть, конеи у подъводу не дають. И самъ, дей, тое знаю, же они державцамъ нашимъ овруцкимъ на то не повинъни ани подъводъ они давати не мають, одно на потребу нашу г(о)с(по)д(а)ръскую и земскую подъ гонцовъ. Нижли, дей, воду носити, то, дей, воду носити, то, дей, они и за первых державецъ ношивали, а они ку тому предъся не зналися.
И мы опытати казали передъ нами земян, шляхты киевское, которыи у во Вручомъ именья свои мають, которых на тотъ часъ немало при насъ было: Федора Елцовича, а Солтана Стецъковича, а Стася а Немери Суриновъ и иных, которимъ бы они обычаемъ сведоми были, повинностей их стародавных, на што бы они
// [лист 2 оборот]
замку нашому, деръжавцамъ нашимъ овруцкимъ, были повинъни.
И тыи земяне поведили и светчили передъ нами, же мещане и слуги тамошние овруцкие, яко их паметь знесеть и яко то отъ отъцовъ своих слыхали, на жадъные послуги державец своих тамошних овруцких ани тежъ подъводъ подъ них давати не повинъни, одно мають стеречи у воротъ замковых зъ щитомъ и з рогатиною.
И мы, вырозумевши тому, и с Паны Радами нашими коло того намову вчинивши, тых мещан и слугъ наших; овруцких при старине их заставили и симъ листомъ нашимъ зоставуемъ навечность. Не мають они черезъ то на пана Криштофа Кмитича, державцы нашого теперешнего овруцкого, и напотомъ будучих деръжавецъ наших овруцъких, и их врядъникомъ, и слугамъ ни подъводъ в потребах их властных не давати, ани лазни не топити, дровъ не рубати, и воды не носити, и перекопов около дворовъ и гумеи их не копати, и плотов около поль их не городити, и рольи на них, деръжавецъ, не орати, ани збожъя на ораных пашнях не жати, нижли только мають они ведлугъ стародавное повиноватости свои у воротъ замку нашого тамошнего Овъруцкого зъ щитомъ и з рогатиною стояти и их стеречи.
А што ся дотычеть куниц, которыи они на пана Криштофа жаловали, же онъ их не по давному обычаю на них береть, и коли которий з них, подъданых наших, пойметь за себе жону в нашого жъ подъданого г(о)с(по)д(а)рьского, тамъ державцы овруцкому куница быти не маеть. Нижли коли в которог[о] з нихъ пойметь чоловекъ земянский жону, отъ того чоловека земянского куница прийдеть. А коли который з них посвариться або поб[ъ]ються, а не жаловавъши ся вряду змириться, тамъ державцы куница быти не маеть. Нижли коли ся побъють и вряду бои свои обжалують, тамъ будуть повинни куницу дати. Нижли не на обе стороне, але толко з одное, которая сторона бою оног[о] причиною будеть. А куницы державцамъ з мирское и свадебное не брати на них болшей, одъно по дванадцати грошей.
И на то дали есмо имъ сесь наш листъ,
// [лист 3]
ку которому его кролевъской м(и)л(о)сти отец нашъ и печать свою приложити росказать рачилъ.
П(и)санъ у Берестьи, подъ леты Божего нароженья тисяча пятсотъ сорокъ четвертого, м(е)с(я)ца августа тридцатог[о] дня, индикта второго".
И ты бы, княже Аядрею Капусто, державцо овруцкий, и вы, напотомъ будучие деръжавцы наши тамошние овруцкие, о томъ ведали и ку тымъ мещаномъ и слугамъ замку нашого Овруцкого в томъ во всемъ водле того суда нашого г(о)с(по)д(а)ръского с книгъ наших канцелярейских меновите натомъ листе нашомъ описаного спокойне заховали и з него ничимъ не выступали, и кривды жадное имъ надъ тот судъ нашъ не делали конечно, абы то инакъ не было.
П[и]сан у Вильни, року отъ нароженья Божего тисяча пятсотъ пятдесятъ пятого, м(е)с(я)ца генвара четвертого дня.
Подписъ руки его м(и)л(о)сти пана Миколая Радивила, воеводы виленского, маршалка земского, канцлера Великог[о] Князъства Лит(ов)ског[о]
Янъ Гайко писар
| | |
Ivan LevkovskiyУкраина Сообщений: 1475 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 8739 | Наверх ##
19 апреля 2012 20:48 Стецкие - генеалогия из польских сайтов
1 Tyszko ??
`=2 Olechno Stecki
`=3 Stefan "Olechnowicz" Stecki ur. ok. 1540, zm. 1593 Steczanka + Maria Faszczewska
|=4 Katarzyna Stecka + Fedor Stawecki [SGKP]
`=4 Mikołaj "Olechnowicz" Stecki ur. ok. 1570, zm. 1627, ciwun kijowski, właściciel dóbr Hunicze + Olena (Helena) Suryna
`=5 Jan "Olechnowicz" Stecki ur. ok. 1600, zm. 1674, 1665 cześnik kijowski +(1) Zofia Trypolska +(2) Regina Potocka
|=a6 Jan "Olechnowicz" Stecki ur. ok. 1630 zm. 1678, 1674 miecznik kijowski, właściciel dóbr Steczanka + Helena Iwanicka [VL]
| |=7 Kazimierz Stanisław "Olechnowicz" Stecki ur. ok. 1670 zm. 1748 Kustyń, podczaszy żytomierski, chorąży, poseł na sejmy, kasztelan kijowski, właściciel dóbr Steczanka i Ilińce, również Demidów pow. kijowski +(1) Joanna Nasierowska +(2) Antonina "Korwin" Kossakowska ojciec: Aleksander "Korwin" Kossakowski matka: Teofila Konstancja Drużbicz [Min., SGKP]
| | |=b8 Marianna Stecka ur. ok. 1710 + ?? Ożga
| | |=b8 Krystyna Stecka ur. ok. 1710 + Franciszek Zgórski
| | |=b8 Karolina Stecka ur. ok. 1710 + Kazimierz Maciej Oskierka
| | | `=9 Antonina Oskierka ur. ok. 1700 + Alojzy Sulistrowski ur. ok. 1700 ojciec: Karol Sulistrowski matka: Rozalia Pac
| | | rodziny: Sulistrowski, Skirmunt, Śiadecki, Nazarewicz, Kulikowski, Młokosiewicz, Wiśniewski, Daszkiewicz, de Virion
| | `=b8 Jan Kazimierz "Olechnowicz" Stecki ur. ok. 1720, zm. 1820 starosta owrucki, chorąży wielki koronny, założyciel szkół w Żytomierzu, kawaler orderu Orła Białego, wygrał w karty dobra Międzyrzec z wsiami +(1) Marianna hr. Małachowska ur. ok. 1730 ojciec: Jan hr. Małachowski matka: Izabela Humiecka +(2) Teodora Walewska ur. ok. 1740 zm. 1826 ojciec: Michał Walewski matka: Ksawera Marianna Turno +(3) Apolonia Popiel [Olgebrand S. Encyklopedia...]
| | |=a9 Jan Józef "Olechnowicz" Stecki ur. 1767, zm. 1.3.1832, ziemianin, marszałek szlachty powiatu rówieńskiego, mecenas nauki i kultury + Tekla Wilga, ojciec: Ludwik Wilga matka: Marianna Potocka
| | | `=10 Ludwik Jan "Olechnowicz" Stecki ur. ok. 1795 Bychawa zm. 03.06.1859 Sokołów, ziemianin, uczestnik powstania listopadowego i Wiosny Ludów, przemysłowiec +(1)(1822) Amelia Ponińska +(2) Julia hr. Czacka ojciec: Michał Czacki matka: Beata Potocka, +(3) Olimpia Uznańska [Spis Wołyński, Żurek W.W. Wykazy..., Puł.]
| | | |=a11 Anna Stecka + Edward Morenheim
| | | |=a11 Maria Stecka ur. ok. 1830 + Oskar Ursyn-Pruszyński ojciec: Hipolit Ursyn-Pruszyński
| | | | `=12 Maria Ursyn-Pruszyńska
| | | |=b11 Teodor Stecki
| | | |=b11 Ludwika Stecka
| | | |=b11 Julia Stecka
| | | |=b11 Henryk Józef Michał Teodozy "Olechnowicz" Stecki ur. 1823, ziemianin (Czernica), numizmatyk, autor pamiętników + Jadwiga hr. Ilińska ojciec: Henryk hr. Iliński matka: Michalina Bierzyńska [Olgebrand S. Encyklopedia..., SGKP]
| | | | |=12 Henryk Ludwik Marian Stecki ur. 1847, legit. szlach. 1901 + Henryka Kurzeniecka
| | | | |=12 Rognieda Jadwiga Henryka z Romanowa Stecka ur. 3.8.1848 Żytomierz zm. 3.5.1933 Lwów, legit. szlach. 1901 +(8.8.1876 Lwów Stanisław ks. Jabłonowski ur. 1846 ojciec: Karol ks. Jabłonowski matka: Eleonora hr. Skarbek
| | | | | |=13 Stanisław Maria Ludwik Maciej Jabłonowski ur. 24.02.1879
| | | | | |=13 Maria Eleonora Karolina Zofia Jabłonowska ur. 20.07.1877
| | | | | `=13 Eleonora Jabłonowska
| | | | `=12 Ludwika Stecka
| | | |=c11 Witold Stecki ur. 1846, właściciel dóbr Międzyrzec + Józefa Ledóchowska [Genealogia Dynastyczna]
| | | | |=12 Józef Stecki, ur. 1881 + Maria Mikulska
| | | | | |=13 Jan Stecki, ur. 1.10.1930 + Irena Maria Michałowska
| | | | | | |=14 Maria Stecka, ur. 1966 Warszawa + Krzysztof Pawłowicz
| | | | | | |=14 Artur Stecki, ur. 1967 Warszawa
| | | | | | `=14 Andrzej Stecki, ur. 1970 Warszawa
| | | | | `=13 Aleksander Stecki
| | | | |=12 Adam Stecki ur. 1882
| | | | |=12 Cecylia Stecka +(1) ?? Jełowicki +(2) Skarbek
| | | | `=12 Aleksandra Stecka
| | | `=c11 Aleksander Stecki ur. 1849 +(Łuck) Maria Stecka ojciec: Erazm, matka: Maria Ledóchowska [Żurek W.W. Wykazy...]
| | |=a9 Ignacy Stecki ur. ok. 1760
| | |=a9 Karol Stecki ur. ok. 1760 zm. ok. 1810 + Maria Morsztyn ojciec: Joachim Morsztyn matka: Salomea Gonzaga-Myszkowska-Wielopolska [CDIAL Pup. 1140]
| | | `=10 Aleksandra Stecka, ur. 1796, zm. zm. 14.6.1864 Passy, Seine-Et-Marne, Francja + Michał Gedeon Radziwiłł ur. 1778 zm. 1850 ojciec: Michał Hieronim Radziwiłł matka: Helena Przeździecka
| | | |=11 Michalina ks. Radziwiłł ur. ok. 1820 zm. ok. 1870 + Leon hr. Rzyszczewski ur. 12.02.1815 zm. 1882 ojciec: Gabriel Stanisław hr. Rzyszczewski matka: Celestyna Alina ks. Czartoryska
| | | |=11 Karol Andrzej Radziwiłł ur. 1821 zm. 1886 + Jadwiga Sobańska ojciec: Piotr Sobański matka: Hortensja Teresa "Bożeniec" Jełowicka
| | | `=11 Zygmunt Radziwiłł ur. 1822 zm. 1892 + Cecylia de Germa
| | `=b9 Dorota Stecka + Józef ks. Lubomirski ojciec: Michał Lubomirski matka: Magdalena Raczyńska
| | `=10 Marceli ks. Lubomirski +(1) Jadwiga Jabłonowska ojciec: Maksymilian Jabłonowski matka: Teresa ks. Lubomirska +(2) Eliza Thébault
| | |=a11 Józef Maksymilian Władysław Lubomirski +(1) Franciszka Aniela Françoise Troussel des Saussag +(2) Seweryna Severine Seweaine bar. de Löwenthal
| | |=a11 Maria Lubomirska
| | `=b11 August Lubomirski
| |=7 Teofila Stecka ur. ok. 1670 + Wojciech Potocki
| `=7 Michał Stecki ur. ok. 1670 zm. dominikanin
`=a6 Wacław Stecki ur. ok. 1630 + Jadwiga Liniewska
`=7 Stanisław Marcin Stecki +(1) Salomea Nasierowska +(2) ?? Waposwka
`=a8 Konstanty Stecki + Eufrozyna Kornecka
|=9 Antoni Ignacy Stecki
|=9 Franciszek Stecki
|=9 Adam Stecki + Bronisława Wysocka
|=9 Bartłomiej Stecki
`=9 Michał Stecki | | |
Ivan LevkovskiyУкраина Сообщений: 1475 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 8739 | Наверх ##
19 апреля 2012 22:31 19 апреля 2012 22:55 Яровой-Симоненко из г.Краснодара (уже дед-шестеро внучат) писал на форуме:
"Мой деда Яровой-семененко Трофим Андреевич родом Киевская губерния с.Антоновка таращанский уезд-ставищинский волости(были братья родные иван никифор тимофей и сестра наталья) у всех писарь писал разные фамилии-яровая. семенец. симоненко.семоненко.Мой дедушка с братом Иваном Уехали на КВЖД-Манжурию.В липовской церкви Никольск-Уссурийска было бракосочетание с Левковицкой Февронией Илларионовной(рожденной на Украине 07.07.1894г.и о её родственников ничего не известно только маленькая информация о её сестре которая была замужем за служащем маяка Владивостока) Есть фото детей моего деда бабушки и в форме Симеон-на обратной стороне кратко написано Это Симеон рузи кив(эта надпись для меня загадка) Предпологаю что это Симеон Левковский по линии моей бабушки ФевронииИлларионовны.Прошу Вас помочь потому что о бабушке только из вестно -в 6лет пароходом перевезли Владивосток.И очень хочется узнать Кто Илларион? Как имя матери Февронии? И какая фамилия?
ПО линииЯровой очень много искажений в фамилиях.Я предположил 1)моябабушка могла быть незаконнорожденной и поэтому её в 6 лет отправили к сестре во владивосток.2)С её отцом илларионом что то могло произойти.3)Может конечно это мой бред-но читая ИЗВИНИТЕ Вашу переписку (с julban 23 июня 2011г.)на 28 странице форума я прочитал о братьях Иване,Федоре,Петре Левковских Уроженце с.Вербы(и детях Симеоне,Анне,ЛарисеМарии,Нифонте,Антонине и ИЛЛАРИОНЕ(может он и является отцом Моей бабушке-Февронии)И очень хотелось узнать судьбу Симеона.4)БЫЛли кто из членов семьи Левковских на Дальнем востоке -Может здесь разгадка иошибка в написании фамилии Февронии? Помогите."
Выставляю фото присланные автором сообщения, может кто узнает. Принадлежит ли его бабушка Левковицкая Феврония Илларионовна к роду Левковских пока установить не удалось.
1 ФОТО – 17.07.1917 г. Левковицкой Февронии Илларионовны 07.07. 1894-1896г. рождения на Украине. Симеона (рузи кив) и мужа (моего деда Ярового-Семененко) Трофим Андреевича 1884г. рождения Киевская губерния Ставище с. Антоновка-Служащего КВЖВ (Харбин, Мулинь, Пограничная)
 | | |
|
