Левковские
Общая тема Эта тема на карте: Левковский (после 2009)
Ivan Levkovskiy Украина Сообщений: 1497 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 8790 | Наверх ##
13 марта 2012 22:44 27 декабря 2025 15:11 Из Дела Ларионовичей (Петровичей) ВыговскихЛарионовичи от Лариона Богдановича Выговскогоhttps://forum.vgd.ru/file.php?fid=879134&key=1656252481, см. упом. о нем в Выгове 28 марта 1617 года в споре о конях Матьяша Искоростинского, задержанных Криштофом и Матьяшем Третьяками в с. Исайки (Zespół: 11 / Księgi grodzkie żytomierskie Jednostka: 7 / Księgi grodzkie żytomierskie Lata: 1617-1618 №167 Л. 833-834https://skanoteka.genealodzy.p...amp;zoom=1См. также: ДАЖО_146-01-0423_Родословная_книга_дворян_Волынской_губернии._Часть_6._Буква_"В" Л. 96https://upload.wikimedia.org/w...%92%22.pdf ДАЖО_146-1-1552._Про_дворянське_походження_роду_Виговських.https://commons.wikimedia.org/...%D1%85.pdfВероятный пращур Ларионовичей Выговских - Петр Доротич Велавский (отец Давыда и Федька Петровичей?) уп. ок. 1496 года, основал в Выговщине с. Доротичи, см. "Бояре Доротичи. Село Доротичи: четыре разных села"https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=Интересно, что Выгов (Wyhow) - это материзна князей Полубенских (вероятно, вместе с Павшами https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=) и близкость Ельцов ("1540 d. 26 Juni. List od Krola do Wdy Kyows. Aby dowiedziawszy sie ze n(e)ma nikogo blizszego do ziemi Wyhowa Matwiyowicz Bohryk Tymoszewszczezny za P. Fedora *** List uwiązszcy do Woiewody Kyow. zeby Jelcom oddany bul Wyhow( z czeli iyt)(?) w bliskosci o co prosily. https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=) К тому же, согласно дворянских Дел, Выговские, к сожалению, голословно утверждали, что все линии Выговских происходят от родоначальника Петра: [q] "род Выговских выводит начало Дворянского происхождения своего от Петра вотчинного владельца Выговского имения в Киевском воеводстве состоящего пожалованного ему за Военные отечеству заслуги каковые права владения по удостоверению Королевских привилегий 1541, 1570 и 1633 подтверждено внукам его же Петра: Богдану Федьковичу, Фалько Давидовичу, Гришку, Ивану, Семену, Степану и Кирику Лучицам, равно Максиму Олешковичу Выговским";
"род Выговских, происшедший от Богдана Федьковича, Ескова и Ивана родных братьев Фалька Давидовича, Гришка, Ивана, Семена, Степана и Кирика Лучичей, внуков Петра Выговского, получившего вотчинное имение, за военные заслуги пожалованное..." (ДАЖО_146-01-1556._1822-1911._Про_дворянське_походження_роду_Виговських. Л. 513; Л. 606https://upload.wikimedia.org/w...%D1%85.pdf).
[/q]
[q] 109.—1523, сентября, 15. Листъ Польскаго короля Сигизмунда къ Воеводе Киевскому Андрею Немировичу о томъ, чтобъ онъ не отдавалъ никому слугъ королевскихъ Давида и Ѳедора Петровичей, а по ихъ просьбѣ, оставилъ ихъ въ службѣ королю.
Жыкгимонтъ, Божъю милостью король Полскій (elc) воеводѣ Кіевскому, державцы Свислоцкому, пану Андрею Немировичу, и инымъ воеводамъ Кіевскимъ, хто и напотомъ будетъ отъ насъ воеводство Кіевское держати.
Били намъ чоломъ слуги наши Кіевскіе на имя Давыдъ а Ѳедко Петровичы и повѣдили передъ нами, ижъ они сами и отцы и дѣды ихъ служывали предкомъ нашымъ и намъ конемъ у зброи, а иныхъ служобъ ани подачокъ никоторыхъ не знали, и били намъ чоломъ, абыхмо казали имъ намъ служыти а не отдавали быхмо ихъ никому. Ино мы на ихъ чоломбитье то вчынили, на то дали имъ сесь нашъ листъ: мають они намъ служыти конемъ водлугъ давного обычая, и не маемъ ихъ никому отдавати. Прото естьли будетъ хто въ насъ ихъ упросилъ, и твоя бы милость никому тыхъ слугъ нашыхъ не поступалъ и отъ всякихъ крывдъ ихъ боронилъ.
Писанъ у Краковѣ, подъ лѣт. Бож. нарож. 1000 пять сотъ 23, мѣсяца сен. 15, индыкъ 12. Горностай.
Лит. Метр. (Зап. кн. XII, листъ 110). Въ заглавіи паписано: Листъ, писаный до воеводы Кіевского, державцы Свислоцкого, пана Андрея Немировича etc., абы Давыда а Федка Петровичовъ, слугъ господарьскихъ, никому иному не поступовалъ.
См. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные ...Т. 2, С. 133.https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false
"...Били намъ чоломъ слуги н ( а ) ши киевские на имя Давыд а Федко Петровичы и поведили перед нами , ижъ они сами и отцы , и деды их ..." (ЛМ-12, с. 246https://books.google.com.ua/bo...1%87%D1%8B)[/q]
[q] Выпис с книг земских справ судовых Киевских.
Лета Божего нароженья 1581 месяца октября 15 дня водлуг поправы календару нового. На роках судовых земских киевских в Светом Михаиле свята Римского у Вовручом припалых и судовне ведле Статуту и артикулов в оном описанных и отправованных, перед нами Есифом Ивановичом Немиричом судьею, а Богуфалом Михайловичом Павшею подсудком, а Дмитром Федоровичом Ельцом писаром, врадниками земскими воеводства Киевского, постановившися в суду очевисто земяне господарские повету Киевского Василий Федорович а Яцко Давыдович оповедали и перед нами привилей его королевской милости господаря нашего милостивого короля Стефана покладали, о котором просили абы до книг земских справ судовых Киевских был вписан, которого мы огледавши ку ведомости нашой врадовой припустивши, позволили есм до книг земских его вписати, который так ся в собе маеть:
[q] Стефан Божью милостью король Польский, великий князь Литовский, Русский, Прусский, Мазовецкий, Жомойтский, Киевский, Волынский, Подляшский, Инфлянский... Ознаменуем тым листом нашим всим вобец и каждому зособна кому то ведати належит, иж указовали перед нами шляхетные Василей Федорович а Яцко Давыдович Выговские, земяне наши земли Киевское, сами от себе и от всей братии своее Выговцов два листы славное памети Жикгимонта Августа кроля продка нашого за подписом власное руки за печатью Великого князства Литовского, которым листы помененный кроль, продок наш, подтвердити рачил продком их власную отчизну их землю Выговщину, а вызволити их рачил от службы панцерное, яко то все ширей и достаточне на тых листах омененных есть описано, которые слово от слова так ся в собе маеть:
[q] Жикгимонт Август, Божью милостью король Польский, великий князь Литовский, Русский, Прусский, Мазовецкий и иных. Били нам чолом бояре слуги панцерные замку нашого Киевского Фалько Давыдович с братьею своею Яковом, Опанасом, Иваном, а Игнатом, а дядьковичи своими Богданом, Хомою а Василием Федьковичи и покладали перед нами два листы святое славное памети короля его милости и великого князя Жикгимонта, пана и отца нашого, писанные до воеводы Киевского, державцы Овруцкого и Свислоцкого небожчика пана Андрея Якубовича Немировича и до иных воевод напотом будучих там на замку Киевском, где в одном першом листе описуеть иж король его милость за чоломбитьем слуг киевских Давыда а Фалька Петровичов, отцов тых вышейописанных, то учинити рачил, казал конем служить, водлуг давного обычаю и не мел их никому отдавати, а хотя бы их у кроля его милости упросили, абы их пан воевода никому не поступовал и от вселяких кривд их боронил, а в другом листе пишеть на жалобу тых же бояр Федька а Давыда Петровичов абы их от земянина нашого Федора Ельца боронил и крывды им в отчизне их Выговщине чинити не допустил, в котором листе менують быти бояре. И били нам чолом тые бояре наши слуги панцерные вышеймененные абыхмо ласку нашу учинили, з службы панцерное их вызволили, а тую отчизну их Выговщину потвердили им на службу земскую шляхетскую и на то им наш лист дали, яко же и державца Овруцкий князь Андрей Тимофеевич Капуста до нас просячи за ними писал и оповедаючи иж они там на той Украйне при замку нашом Овруцком поспешне и охотне нам господару и Речи Посполитой служать и потребны суть онде на той Украйне. А так мы з ласки нашое господарское на чоломбитье их и за таковою справою князя Капустиною и к тому хотечи их вперед тым охотнейших и поспешных ку службам нашим господарским и земским и потребам оной Украйны мети и способити, абы знаючи в том ласку нашу господарскую часу потребы против неприятелей наших не только они, але иные в том стану им ровные службами цнотливыми и служными хотливе заставлялись, крови и горла и маетностей своих не лютуючи, того теж ся дослуговали, то есмо учинили из оное службы панцерное, которую они перед тым служивали, их есмо вызволили и тую отчизну их землю Выговщину им потвержаем сим нашим листом, мають они тую землю свою, которую будуть продкове и отцы их и они сами до сих мест спокойне держали и теперь держать и вживать, а нам с того при замку нашом Овруцком службою земскою военною служити обычаем иное шляхты и бояр повету Киевского и потолу, яко они служать и на то есмо им дали сес наш лист з нашою печатью. Писан у Вильни лета Божого нароженья 1560 месяца октебра 10 дня. Sigismundus Augustus Rex:[/q]
[q] (Этот лист приводится в соответствии с оригиналом, сохранившимя в Деле ГАЖО, см. файлhttps://forum.vgd.ru/file.php?fid=879125&key=557092733)
Жикгимонт Август, Божью милостью король Польский, великий князь Литовский, Русский, Прусский, Жомойтский, Мазовецкий и иных. Били нам чолом земяне наши повету Киевского Фалько Давыдович, Гришко Лучич, Богдан Федькович а Максим Олешкович сами от себя и от оное братъи своее, иж князь Федор Глебович Пронский, воевода Киевский, дознавши то, яко они здавна служити повинни з иными земяны повету Киевского з давних часов, и зоставивши их при том, лист им свой дал, который они перед нами покладали, бьючи нам чолом, абыхмо ласку нашу господарскую вчинили, и их при той службе их здавна повинной подле листу князя Пронского зоставили. А так мы того листу князя Пронского, воеводы Киевского огледавши, велели его слово от слова в сес лист наш вписати и так ся в собе мает:
[q] Я Фридрих Глебович Пронский, воевода Киевский, староста Чорнобыльский, чиню явно сим листом моим, штож коли за росказаньем моим бояре господарские повету Киевского тры службы их Петровичи, а з Скочковщины и з Сочивщины (в ор.) з Выгова при замку господарском у Киеве леживали, то пак тых часов с того Выгова тых трех служб своих приезжали до мене бояре господарские Гришко Лучич, Фалько Давыдович а Максим Олешкович и били мне чолом сами от себе и от всих поплечников своих абыхмо им таковых послуг, которые они перед тым полнити были не повинны, служити не казал, а так я заховываючи их всих на тых помяненных трех службах при их давной вольности на их чоломбитье и просьбу то чиню и таковое службы, которое они перед тым с предков своих не служивали и полнити были не повинни, служити не велелом, и вжо через то они не мают и не будуть повинни тое службы служити, кром службы господарское земское с давных часов им в повинности их належачой и гды ся весь повет Киевский ку которой колвек послузе господарской рушит. И на то им даю сесь мой лист под моею печатью. Писан у Яблочне лета Божьего нароженья 1554 (в ор.) месяца апреля 4 дня.[/q]
А з ласки нашое господарское на чоломбитье тых земян наших то есмо вчинили при службе оное здавна их повинное в листе князя Пронского описанной их зоставуем, мають они на вси потомные часы захованы быти во всем подлуг того листу князя воеводы Киевского, на што дали есмо сес наш лист под нашою печатью. Писан у Вилни лета Божого нароженья 1561 месяца июня 11 дня. Sigismundus Augustus Rex: Ян Шимкович, маршалок, писарь.[/q]
И били нам чолом преречоные Василь Федорович а Яцко Давыдович, земяне наши киевские, абыхмо им тые листы короля его милости продка нашого выш в том листе нашом описанные так яко в себе суть и вси речи и артикулы в них описанные так же теж и тую землю их отчизную Выговщину, названную службу Петровскую, которое предкове отцы их и они сами уживають водлуг тых же омененных листов короля его милости продка нашого потвердили им нашим листом, а так мы видячи быть слушную прозбу их и бачечи тоже продков их заслугами учтивыми король и продок наш от службы панцерное вызволить, а ту отчизну их землю Выговщину службу Петровскую потвердил им листом своим на службе земской военной. Теды мы ведлуг тых же омененных листов короля продка нашого их заховуем и тую землю их отчизную Выговщину, называемую службу Петровскую, которую есмо будуть продкове и отцы их и они сами и до тых часов спокойне держали, тыле им нами при той потвержамы и умоцнямы тым листом нашим, мають они тую землю свою отчизную Выговщину, службу называемую Петровскую зо всим на все здавна сама в себе маеть з землями пашными, с сеножатьми, з боры, з лесами, з речками, озерьми, з деревом бортным, з ловы и з бобровыми гоны и зо всим тым, што до тое земли здавна належить держати и вживати они сами, жоны, дети и потомки, ничиему праву тым не уближаючи, а нам с того службу земскую военную служити будуть повинни по тому, яко иныя шляхта повету Киевского служить и инших жадных повинностей полнити и служб служить не мають, окром службы нашое земское военное, и гды ся вся шляхта повету Киевского, на которую колвек службу нашу рушить, яко в листех короля его милости продка нашого есть описано. И на то есмо им дали тот наш лист с подписом власное руки нашое, до которого на умоцнение тое речи печать нашу Коронную привесити есмо росказали. Дан в Варшаве на Сейме Вальном Коронном дня 15 февраля року по нароженью Сына Божего 1581, а королеванья нашего року 5. В того привилею подпись руки короля его милости тыми словы: Стефанус Рекс. Яхим Высоцкий.[/q]
Што для памети до книг земских справ судовых Киевских есть записано, на што и выпись с книг под печатьми нашими судейскими и с подписаньем руки писарское Василию Федоровичу и Яцку Давыдовичу дан есть. Писан у Вовручом. Печати. Дмитрий Елец, писарь земский Киевский.
См. ГАЖО. Дело Ларионовичей Выговских. 146-01-1553. Л. 55-65; Л. 87 родословная Ларионовичей Выговскихhttps://forum.vgd.ru/file.php?fid=879134&key=1656252481 (https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/94/%D0%94%D0%90%D0%96%D0%9E_146-01-1553._1832-1913._%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%83_%D0%92%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85.pdf)
https://forum.vgd.ru/file.php?fid=879128&key=958335911 https://forum.vgd.ru/file.php?fid=879130&key=705889769 https://forum.vgd.ru/file.php?fid=879131&key=2044747149
[/q]
В поданной ниже публикации Мойсиенко показан, к сожалению, лист не с оригинала, а с выписи от 15 октября 1581 года (то есть, опубликован первый лист Жикгимонта Августа от 10 октября 1560 года), в то время, как в оригинале сохранился второй лист Жикгимонта Августа от 11 июня 1561 года. В выписе 1581 года есть существенные ошибки (например лист Ф. Пронского датирован 1561 годом вместо 1554, не указана третья служба в Выгове земля Сочивщина). [q] Подтверждение польского короля 1560 года Жикгимонта Августа на владение Выговщиною (современное село Выгов Коростенского района) слугам панцирным Хвальку, Афанасию, Ивану, Игнату Давыдовичам и их дядьковичам Богдану, Фоме и Василию Хведьковичам.
Жикгимонт Август бож млстью корол полскии вtликии кнз литовскии рускии прускии жомоистскии мазовtцкии и иныхъ Били намъ чоломъ боярt наши слуги панцtрныt замку нашого Киtвского Хвалко Давыдовичъ з братиtю своtю …вом Jaанасом Иваном а Игнатом а з дuдковичи // своими Богданом Хомою а Василtм Хвtдьковичи, и покладали прtд нами два листы свtтоt славноt памtти короля tго млсти и вtликого кнз~я Жикгимонта, пн~а// jтца нашого писаныt до воtводы киtвского дtржавцы jвруцкого и свислоцкого нtбожчика пана Андрtя Якубовича Нtмировича и до ыных воtвод на потом будучихъ // там на замку Киtвском; гдt в одномъ пtрвшом листt jписуtть, иж король tго млсть за чоломбитьtмъ слуг киtвских Давыда а Хвtдка Пtтровичов, jтцов тых вышtиjпи//саных; то вчинити рачил казалъ имъ на нtм служити водлуг давного jбычаю нt мtл их никому jтдавати; а хотu бых хто y короля tго млсти yпросил; абы ихъ // пан воtвода никомy нt поступал и jт всuких кривдъ ихъ боронил А в другом листt пишtть на жалобy тых жt бояр Хвtдка а Давыда Пtтровичов; абы их jт зtмtнина // нш~го Фtдора Ельца боронил и кривды имъ в jтчизнt их зtмли Выговщинt чынити нt допустил. В котором листt мtнуtть их бояры; И били нам чолом тыt бо//ярt наши слуги панцtрныt вышtимtнtныt, абыхмо ласку нашу нашy вчинили, з службы панцtрноt их вызволили; а тую jтчизнy их Выговщину потвtрдили им на служ//бу зtмъскую шлuхtтскую; и на то им нашъ лист дали; яко ж и дtржавца jврyцкии княз Андрtи Тимоattвич Капуста до нас просtчи за ними писал и повtдаючи иж // jни тамъ на тои yкраинt при замку нашом Jвруцкомъ поспtшнt и jхотнt намъ гсд~рю и Рtчи Посполитои служать и потрtбны суть jндt на тои yкраинt; А так // мы з ласки нашоt гсд~рьскоt на чоломбитьt их и за таковою справою кнз~u Капустиною; И к тому хотtчи их впtрtд тым jхотнtиших и поспtшнtиших ку службам нш~им // гсд~рьским и зtмским и потрtбам jныt yкраины мtти и способити; Абы знаючи в том ласку нашу гсд~рьскую часу потрtбны против нtприятtлtи нш~их нt толко // jни, алt и иныи в том станt им ровныt службами цнотливыми и мужскими хyтливt заставлuли ся крови горлy и маtтностtи своих нt литуючи, тог тtж сu дослуговали // то tсмо вчинили и з jноt службы панцtрноt которyю jни пtрtд [нами] служивали их tсмо вызволили, и тую jтчизнy их зtмлю Выговщыну им потвtржаtмъ симъ нашим листом; Маючи jни тую зtмлю свою которyю будуть продковt и jтцы их и jни сами до сих мtст спокоинt дtржали и тtпtр дtржати и вживати А нам с того при замку нашом Jвруцкомъ службою зtмскою воtнною служити jбычаtм иноt шлuхты бояр повtту Киtвского, и потому яко j… служать И на то tсмо им дали сtсь нашъ листъ з нашою пtчатью, Писан y Вилни лт бож нарож âаф~ R мс~ц jк і ~ дн~я
Sigismundus Augustus /Печать/ Ян Шимкович маршалок писар
См. Віктор МОЙСІЄНКО ПРИВІЛЕЙ ЖИҐИМОНТА-АВГУСТА 1560 р. НА ВОЛОДІННЯ ВИГОВОМ З ПОГЛЯДУ ЛІНГВІСТИЧНОГОhttp://eprints.zu.edu.ua/15984...%D0%BE.pdf[/q]
------- Петровичи и Лучичи Выговские 1631: [q] Panowie Fedorowiczowie , Dawidowiczowie , Jhnatowiczowie --- Wyhowscyhttps://books.google.com.ua/bo...mp;f=false[/q]
-------- Локализация селища Мартиновщизны на реке Каменке Лучичей Выговских. Лучичи Поповичи или Петровичи?[q] 68. 1541.08.16
Листъ до маршалъка г(оспода)рского справцы воеводства киевског[о] / кн(я)зя Анъдрея Коширского, зоставуючи при листе / воеводы киевского пана Анъдре8 Немировича Полонию Ва/сильевую Анъдреевну и детей ее на земли у волости Завской Обыходовщине, / зачим абы з моцы и не выймал. /
Жикгимонт, Божью м(и)л(о)стью. /
Маршалъку н(а)шому справцы воеводства киевского кн(я)зю Анъдрею / Михайловичу Коширскому.
Била намъ чоломъ зем8нка повету Киевъ/ского на ймя Полания Васильевая Анъдреевна и з детми своими Дми/треемъ а Горасимомъ Васильевичи и поведила перед нами, ижъ / первей сего воевода киевский, державца вручъский и свислоцъкий небощик / пан Анъдрей Якубовичъ Немировича далъ землю пустовскую у воло/сти Завской на ймя Обыходовщину мужу ее небощику Василью Дмитреевичу [Рапштынскому - И. Л.] и с того службу земъскую ему на нас служити велелъ, на што / ему на то и листъ свой далъ который она перед нами вказывала. / // [63 адв.] То пакъ по смерти мужа ее ты землю тую в нее отнял и тую землю / держати далъ Гришъку Лучичу Поповичу. А она де й яко вдова с ты/ми детми своими тепер не маеть на чомъ мешкати и службы с чого / намъ послужити; и била намъ чоломъ, абыхмо ее при томъ листе / первшомъ воеводы киевского небощика пана Андрея Якубовича за/ховали, а с тое земли ее не рушали, а службу земъскую с того ей слу/жити велели.
Ино ачъ-кольвекъ ты, не маючи жадное моцы на то, / абы еси мелъ листы воеводъ н(а)шихъ ламати а свовольне кому / земли н(а)ши пусто вские тамъ роздавати, кромъ воли н(а)шое г(о) с(по)д(а)ръское. /
И кгдыжъ перво сего воевода киевский небощикъ пан Андрей Якубо/вич Немировича оную землю мужу ее далъ и с того службу земъскую / ему на на с служити велелъ, а тая земл8 перед тымъ впусте бы/ла и отчичи с тое земли прочъ зышли, а мужъ ее за листомъ / воеводы киевского пана Андрея Якубовича Немировича тое земли / в держаньи былъ, а она тепер сама и з детми своими не мает на чомъ / мешкати и службы с чого намъ послужити.
Мы на ее чоломъ/битье то вчинили и при томъ листе первшомъ воеводы киев/ского небощика пана Анъдрея Якубовича Немировича заставили. / Маетъ она и з детми своими на той земли мешкати и службу / конную служити по тому, якъ и и ншие бояре киевъские тамошъ/ние служать и тую землю держати водле листу воеводы киев/ского до воли н(а)шое. Ты бы о томъ ведалъ и тое земли з мо/цы ее не выймалъ и далъ ей в томъ покой конечно.
П(и)са н у Ви л(ьни), под лет(о) Бо ж(ьего) нарож(енья) 1541, м(е) с(я)ца август / 16 де н(ь), индиктъ 14. /
См. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кніга № 28. – 1522–1552. – Менск, 2000. [Кніга запісаў 28] №68, Л. 63-63 об.http://resource.history.org.ua/item/0007145 или http://pawet.net/library/histo...D1%9E.html Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. – T. IV: 1535–1547 / Wydane przez Bronisława Gorczaka. – Lwów, 1890. – s. 298http://resource.history.org.ua/item/0007627[/q]
Этот документ (его копию) мы видим и в Суммариуше Ельцов: [q] 1545, d. 26 Aug. List Krola Wladyslawa 4 na ziemie Obychodowską "od Leny z"[Polonyi-И. Л.] Wasylowey Andrzejowey [List-И. Л.].https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=[/q]
Возможно, нижеследующий документ (от 4 октября 1577 года) связан с предыдущим: [q] 4 октября 1577 года. Урожоные их милости паны Стефан, Семен и Кирило Лучичи и Яцко Григорьевич Выговские добра свои селище Мартиновщизна, с обеих сторон над речкою Каменица названная с грунтами своими лежачее, а в воеводстве Киевском будучее, его милости пану Василию Богдановичу Ильинскому, князя Константина Острожского воеводы Киевского слуге, за 40 коп литовских продали.https://forum.vgd.ru/file.php?fid=1218746&key=205412625
Lwowska Naukowa Biblioteka im. W. Stefanyka NAN Ukrain. Oddział Rękopisów. Zespół (fond) 91 (Archiwum Radzimińskich) (sygnatura oryginału: 27). Sumariusz z aktów kijowskich, bracławskich, wołyńskich i in. oraz z ksiąg Trybunału Koronnego, z Metryki Koronnej i Litewskiej obejmujący lata 1347-1701. Kartа 15/53https://dbs.ossolineum.pl/kzc/wyniki_pl.php?RL-013618
Xiag Ziemskich y Grodzkich Kijowskich w Kijowskim Magestracie znayduiacych sie zaczowszy od Roku 1571 az do roku 1646 z data essencyz wypisana. 1 пол. ХІХ ст. №3500 https://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-...R=00008764(здесь ошиб. указан1576 год).[/q]
Связан в том случае, если земля Обыходовщизна в Заушской волости, которую держал Гришко Лучич Попович находилась в районе совр. села Обиходы https://ru.wikipedia.org/wiki/...0%B4%D1%8B недалеко реки Каменки (по докум. свидетельствам грунты Обыходовский и Коврыговский Юрия Лясоты в 1633 году граничили с речкой Каменкой - Xiag Ziemskich y Grodzkich Kijowskich... №№558,559), то и селище Мартиновщизна, проданное Выговскими, также могло находится на той же реке Каменке, притоке Уши. Согласно "Словника гідронімів України" из подходящих, могли быть еще река Каменка, притока Роси, у Белой Церкви (берет начало восточнее Андрушевки); река Каменка под житомирским Романовом, впадала в Случь; река Каменка притока Тетерева (протекала через Вильск и Житомир); река Каменка под Овручем в районе Фосни, Раковщины и Потапович в грунтах Мощеницких, Харлинских и Сернинских https://forum.vgd.ru/post/1231...#pp1990483/она же в грунтах Кончаковских см. здесь https://www.google.com/books/e...frontcover/; река Каменица, правая притока Уши/совр. Красногорка/ с 1522 года это отчизна бояр Долматов Исайковских, лишь в 1593 году проданная Третьякам https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=: [q] Кам’янка, -и, ж.; бб.: 1) л. Гайчуру л. Вовчої л. Самари л. Дніпра; Каменка (Сам.— 1846, 77, імовірно; 1862, ВТКТГ); Каменная (1890, ВЗК, 195); Каменоватая (1889, ОИЗК, 152); пор. с. Каменка (РПГО, XIV, 617); 2) л. Лопані л. Уди п. Сіверськ. Дінця п. Дону; Каменка (1863, ВТКХГ; Машт., Дон, 46); Ворошиловградська обл.; 3) л. Очерету ватої п. Скотуватої л. Кривого Торця п. Казенного Торця п. Сіверськ. Дінця п. Дону; Каменка (АС); Донецька обл.; 4) л. Самари л. Дніпра; Каменка (ВТКЕГ; нижче гирла Кильчені); Дніпропетровська обл.; 5) л. Стариці п. Сіверськ. Дінця п. Дону; Каменка (Машт., Дон, 44); 6) л. Токмачки л. Кінської л. Дніпра; Каменка П889, МБ, 47); Каменная (1862, ВТКТГ); Запорізька обл.; 7) п. Гайчуру л. Вовчої л. Самари л. Дніпра; Каменка (ВТКЕГ; нижче гирла р. Янчуру); Покровськ. р-н Дніпропетровськ. обл.; 8) п. Кам'янки п. Вовчої л. Самари л. Дніпра; Каменка (ВТКЕГ); Покровськ. р-н Дніпропетровськ, обл.; 9) п. Сіверськ. Дінця п. Дону; як руч. Каменка (1778, ГКНА; Машт., Дон, 54); пор. нп Каменка (1863, СНМ, Ек, 43); с. Камянка (1858, ОХЕ, V, 83); 10) на л. бер. Дніпра; с. Бабине Верхньорогачицьк. р-ну Херсонськ. обл. (Н РЗХ , 47); 11) потік, с. Стужиця Великоберезнянськ. р-ну Закарпатськ. обл.; Юамн'анка (1973, МЕ); pp.: 12) л. Айдару л. Сіверськ. Дінця п. Дону (КРУ, 150); Камянка (1850, ВСОРИ, XГ, 20, 85); Каменка (1782, Кордт, № 32 — як п. Білої л. Айдару; Машт., Дон, 60); Ворошиловградська обл.; пор. х. Каменка (1863, ВТКХГ); сл. Каменка (РПГО, V II, 264); мог. Каменка (ВТКХГ); 13) л. Великої Ведмежої п. Великої Кам'янки п. Сіверськ. Дінця п. Дону; Каменка (Машт., Дон, 66); байр. Каменской (1778, ГКНА); Большая (ВТКЕГ); пор. нп Бол. Каменка (АС); 14) л. Грезлі п. Ужа п. Прип’яті п. Дніпра; Каменка (Машт., Дн., 158); Поліськ. р-н Київськ. обл.; 15) л. Дністра; між рр. Рашкова та Вільшанка; с. Миролюшвка Піщанськ. р-ну Вінницьк. обл.; 1774, Каменца (Молд., Шмид); 16) л. Дністра; між pp. Перев і Перта (КРУ. 51); Каменка, Kamencza (Машт., Д Б , 28); нп Дмитрашківка,. Кукули, Болган Піщанськ. р-ну, Крижопільськ. р-н Вінницьк. обл.; 1788, Kamenka (Wałach, Schmid); 1825, Каменка (АС); X IX ст., Kamionka, Kameńcza (SG, I I I , 793); Камін ка (АС); пор. нп Каменица, Каменка-Дніст ровая (Нов., 294); 17) л*. Зх. Бугу п. Вісли; Kamionka — у пониззі* Dołhy — у верхів’ї; Żółtaniec, Żółtańce, Żółtaniecki, Młyniec (HW, 148); Sosnowiec (там же; SG, III, 783); м. Кам'янкаБизькаЛъв\всък. обл.; 1564— 1565, Kamionka (Жерела, III, 302); 18) л. Інгулу л. Пд. Бугу; нп Митрофзнівка та Інгуло-Кам’янка Новгородківськ. р-ну Кіровоградськ. обл. (1970, МЕ); Каменка (Машт.? Д Б, 42; ОСОНК, І, 66; СНМ, Хрс, 49; Шмидт, 166; ВЗК, 15, 139); Kamionka (SG, III, 792); пор. у верхів’ї с. Вершино- Кам' янка; 19) л. Інгульця П; Дніпра; Кіровоградська обл.; Камяночка (Величко, III , 483); Каменка (Машт., Дн., 92; ВЗК, 140); Кам'янка (КРУ, 127); пор. с. Кам'янка Високопільськ. р-ну Херсонськ. обл.; 20) л. Ірпеня п. Дніпра; нп Турбівка та Лучин Попільнянськ. р-ну Житомирськ. обл.; Кам янка (Похил., 193); Каменка (Фунд., 40; Машт., Дн., 49; Макс., Киев., 23); Турбовка (СНМ, Кв, 236; Клепатский, 370); 21) л. Оряви л. Опору п. Стрия п. Дністра; с. Коростів Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.; Kamionka (SG, V II, 573, 574); Кам'янка (OK łM); 22) л. Пд. Бугу; с. Велика Бушинка Немирівськ. р-ну Він- «ицьк. обл. (ОКІМ); 23) л. Пруту л. Дунаю; м. Яремча Надвірнянськ. р-ну Івано-Франківськ. обл.: Вер х-Кам'янка (SG* III, 793); 1786, «Potok zwany Kamionka»; 1787, «nad Potokiem Kamienka Zwanym»; Kaminka, Kłamńenka, Kamionka (Hrabec, 82); Каменка, Камненка (WRG, II, 214); 24) л. Різні л . Ірші л« Тетерева п. Дніпра; Малинськ. р-н Житомирськ. обл.; Каменка (Фунд., 38; Машт., Дн., 47); пор. там же с. Кам 'ян к а ; 25) л. Росі п. Дніпра; м. Богуслав Київськ. обл. (Нов., 294); Kamiąka (1791, АЮ ЗР, V I, II, 393); Каменка (Машт., Дн., S6); Каменна (ТК ЦНБ); 26) л. Росі п. Дніпра; Андрушівськ., Попельнянськ. р-ни Житомирськ обл., Фастівськ., Сквирськ., Білоцерківськ. р-ни Київськ. обл. (Величк., 28); Каменка (Фунд., 42; Андр., ЛЮ, карта); 1597, Каменица (18*2, КС, IX, 441; МЮР, I, 154); Kamienica (1683, АЮЗР, VI, I, Прил., 153); Kamionka (Grab., 71); Кйм'янка (1974, МЕ); 27) л. Синиці п. Товежанки л. Пд. Бугу; Каменка (Менде; Тверит., 26); Кіровоградська обл.; 28) л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; Каменка (Машт., Дн., 163); Дзержинськ. р-н Житомирськ. обл.; пор. там же с. Кам 'янка ; 29) л. Тетерева п. Дніпра; Житомирська обл.; Kamienica (1595, АЮЗР, V II, I, 62); Каменка (Машт., Дн., 45); пор. там же с. Кам'янка; 30) л. Уборті п. Прип’яті п. Дніпра; Каменка (Машт., Д н ., 149); поч. з бол. Хвалісів під назвою Порубанець, гирло нижче с. Гамарня, поблизу с. Кам'янка Олевськ. р-ну Житомирськ. обл. (Тутк., Уборть, 102); 1887, Каменка (Забелин, 17); 31) л. рук. Дніпра; між рр. Турська і Гнилуша; Каменка (Машт., Дн., 91); Херсонська обл.; 32) п. Базавлука л. Великих Вод п. Дніпра; Дніпропетровська обл.; Камянка Полевая (1697, ОРД); Бачавлуцкая-Каменка, Полевая- Каменка (ВЗК, 134); Каменка (Машт., Дн., 88); Кам'янка (КРУ, 126); пор. с. Кам'янка Апостолівськ. р-ну Дніпропетровськ. обл.; 33) п. Бахмуту п. Сіверськ. Дінця п. Дону (КРУ, 148); Каменка (1743, ОНРУМ, 3*24; Машт., Дон, 56); Верхньо кам' янка (Експ.); Менна (1778, ГКНА); пор. с. Верхньокам'янське Артемівськ. р-ну Донецьк, обл. (ГКСЗ; Експ.); 34) п. Вовчої л. Самари л. Дніпра (КРУ, 121); Каменка (АЕН — 1784, ППУ; Машт., Дн., 71); Камянка (ГГК — 1783); Каменоватый яр , Каменоватой (СКЗР, LV11); Каменная (1898, ГИАУ, 75); Дніпропетровська обл.; 35) п. Дніпра; с. Глібівка Києво-Святошинськ. р-ну Київськ. обл.; Каменка (Похил., УКР, карта; Макс., Киев., 23); пор. там же с. Каменка; 36) п. Дніпра; с. Дніпрово кам' янка Верхньодніпровськ. р-ну Дніпропетровськ, обл.; Каменка (Макс., Прил., 86; Машт., Дн., 78); 37) п. Дніпра; м. Нікополь Дніпропетровськ. обл. (Нов., 295); Б. Каменка (Машт., Дн., 85); Камянка (Величко, III, 472; Машт., Дн., 85); пор. там же с-ще Корм'янське; 38) л. Удичу л. Пд. Бугу; Каменка (Тверит., 26); Kamionka (SG, I II, 793); с. Кам'янки Теплицьк. р-ну Вінницьк. обл.; 39) п. Дністра; Чернівецька обл. (кол. Хотинськ. пов.); 1862, Каменка (Защук, 57); Каменица (1861, СНМ, БО, 60); Каменка (WRG, II, 213); 40) п. Козацької п. Дніпра; Херсонська обл.; Козацкая-Каменка (ВЗК, 137); Каменка (Машт., Дн., 91); 41) п. Мошкіски л. Красногірки п. Ужа п. Прип’яті п. Дніпра; Каменка (Машт., Дн., 155Х; Коростенськ. р-н Житомирськ. обл.; 1887, Каменка (Забелин, 17); 42) п. Опору п. Стрия п. Дністра; між рр. Чудилів і Сухий; ІваноФранківська обл.; с. Побук Сколівськ. р-ну Львівськ. обл.; Kamionka (SG, I II , 793; V II, 564); Каменка (Машт., Д Б, 10); 43) п. Оряви п. Опору п. Стрия п. Дністра; між рр. Кропивпий і Великий; Каменка, Kamionka (Машт., Д Б, 11); Львівська обл.; 44) п. Перерослі л* Ствиги п. Прип’яті п. Дніпра; Каменка (Машт., Дн., 145); Рокитнівськ. р-н Ровенськ. обл.; 45) п. Підпільної п. Дніпра; Нововоронцовськ. р-н Херсонськ. обл.; Камянка (Величко, III, 420; Машт., Дн., 89); Kamionka (Кордт, № 32, 40); Kamenka (Тунм., карта); Каменка (Машт., Дн., 89); 46) п. Самари л. Дніпра; Каменка (1776, ОКП, 123; Машт., Дн., 82); Дніпропетровська обл.; 47) п. Серету л. Дунаю (Карп., Сеоет, 94); с. Кам'янка Глибоцьк. р-ну Чернівецьк. обл.; 1876, Kamenka; 1908, Ćamenca; 1966, Кам'янка; Каменка, Камена, Кам 'яна, Пбтік на селі (Карп., 135); Каменка (Карп., ТЦР, 32); Kamionka (SG, X, 445); 48) п. Синюхи л. Пд. Бугу; с. Вишнопіль Тальнівськ. р-ну Черкаськ. обл. (1970, МЕ); Каменка (Похил., 349); Камянечье, Kamionka (Машт., Д Б, 40; SG, III, 792); с. Кам'янече Новоархангельськ. р-ну Кіровоградськ. обл.; 49) п. Тясмину п. Дніпра; с. Стецівка Чигиринськ. р-ну Черкаськ. обл. (1955, ME); Kamionka, Каменка (Ляск., ИКА, 23); Kamienka (Машт., Дн., 63); пор. м. Кам'янка Черкаськ. обл.; 50) п. Ужа п. Прип’яті п. Дніпра; Каменка (Машт., Дн., 156); нп Писарівка, Скурати і Кам'янка Малинськ. р-ну Житомирськ. обл.; Kamianka. Kamionka (SG, III , 731, 792; X, 738; X II, 280); 1888, «м. Ксаверовъ при рч. Каменкі* (Теодор., і, 328); 51) п. Уманки л. Ятрані п. Синюхи л. Пд. Бугу; с. Родниківка Уманськ. р-ну Черкаськ. обл. (1970, МЕ); Каменка (Похил., 339); Kamionka (SG, III, 792); 52) пр. Блажівки л. Черхавки л. БистриціТисьменицької п. Дністра; с. Блажів Самбірськ. р-ну Львівськ, обл. (ОКІМ); 53) пр. Деркулу л. Сіверськ. Дінця п. Дону (ДСГМ); Ворошиловградська обл.; 54) пр. Казенного Торця п. Сіверськ. Дінця и. Дону (ДСГМ); Донецька обл.; 55) бас. Норину п. Ужа п. Прип’яті п. Дніпра; 1503, Kamionka; м. Овруч Житомирськ. обл. (АЮЗР, V II, 1, 40); 56) с. Голубівка Ружинськ. р-ну Житомирськ. обл.; Камінка (ОКІМ); 57) с. Кам'янка Ріпкинськ. р-ну Чрг; Каменка (1785, О РЧН , 4); 58) Одеська обл. (кол. Балтськ. пов.); Kamionka (SG, I I I , 793); 59) руч., п. Ciвеоськ. Дінця п. Дону; Камянка (1787, АХН, КИУ); Каменка (1782, ГКАГ; 1782, Кордт, № 32; 1863, ВТКХГ; Машт., Дон, 52); Каменька (1843, ВГСС, II, 222); Ерек Каменной (КБЧ, 75); Каменный Ярокъ (1571, АМГ, I, 12— 13); Мокрый Каменной (ВСОРИ, ХГ, 102); Kamenka (2-а пол. X V III ст., К Ч Д ^; Kamionka R. (1665, Кордт Nb 2); Kamionka FI. (1684, Кордт, № 4); Kamionka R. (1706, Кордт, № 19); пор. с. Сухая Каменка (1864, СНМ, Хрк, 88); 60) стр., с. Юшки Кагарлицьк. р-ну Київськ. обл.; Кам'янка (1975, Анк.).
См. Словник гідронімів України С. 235-237https://shron1.chtyvo.org.ua/Z...rainy.pdf?[/q] Кстати, август 1541 года, когда господарь забрал Обыходовщизну в Гришка Лучича и вернул ее Поланьи Василевой Андреевне, совпал со временем, когда Лучичи опять обратились к королю: "а не маютъ се на чомъ поживити и съ чого службы нашое послужити, лечъ одно на купли своей мешкаютъ" (1541). А. Бонецкий считал Лучичей Выговских Поповичами, причем, цитируя выпись 1577 года, он указывает, что Селище Мартиновщизна над Каменкой находилось в повете Овруцком: [q] ŁUCZYCOWIE. Kirik Łuczyc, dziedzic Czarnohubów, w kijowskim, 1571 roku (Zr. Dziej. XX). Hryszko Łuczyc Popowicz 1541 roku, w kijowskim (Arch. Sang.). Hryszko, Iwan, Stefan, Semen i Kiryk Łuczyce, bojarowie owruccy, otrzymali od króla Zygmunta ziemię Skaczkowską, w powiecie kijowskim, które to nadanie potwierdził im Zygmunt August 1546 r. (ML. 61). Stefan, Semen i Kiryłło Łuczyce i Jaśko Hrehorowicz Wyhowski sprzedali 1577 r. Sieliszcze Martynowszczyznę nad Kamienną, w owruckim, za 40 kóp groszy lit. Wasylowi Bogdanowiczowi Ilińskiemu, słudze ks. Konstantego Ostrogskiego (Gr. Kijów.). Aleksander, Kiryk i Wasil mają sprawę z Wyhowskim 1618 roku (Kij. III A. 432). Od nich idzie gałąź Wyhowskich, piszących się Łuczycami (Бонецкий, Т.16, с. 85https://forum.vgd.ru/file.php?fid=1218747&key=179286301).[/q]
В описании рода Ильинских герба Лис и служебника князя Острожского Василия Богдановича Ильинского, Бонецкий (Т. 8, с. 35 https://forum.vgd.ru/file.php?fid=1219104&key=1605301757) ссылается на документы, некоторые мне удалось найти: №33 (1582 год) https://viewer.rsl.ru/ru/rsl01...heme=white№34 (1584 год) https://skanoteka.genealodzy.p...amp;zoom=1 оригинал https://skanoteka.genealodzy.p...amp;zoom=1 (речь идет о с. Горбулев в аренде от Тышов) Василий Ильинский, звягольский наместник кн. Остр., вместе с Томилом Манцевичем, войтом корецким, арендуют с. Пулины в Фр. Тышкевича 1584 год №43 https://viewer.rsl.ru/ru/rsl01...heme=white и №5 https://viewer.rsl.ru/ru/rsl01...heme=white за 1585 год https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false (в районе Пулин есть село Мартыновка, но ни в А. Яблоновского (XVI-XVII век), ни на карте Шуберта (XIX век) оно не фиксируется, хотя в последнем случае здесь в районе Березовки также есть речушка Каменка http://www.etomesto.ru/map/online/shubert/22/map/22-7-1.png). Бонецкий пишет, что Василий Ильинский умер 5 марта 1588 года в Романовщизне (Волынь?), списав тестамент, где упоминает жену Анну Мокренскую и детей: Домну, Ольгу и Ивана (Иван в 1639 взял в заставу Жерев и Бобиничи в Лаща). Домицелия Ивановна Ильинская похоже была женой Адама Дмитриевича Рапштынского (в Бон. ошиб. Адама Радлинского), который в 1617 году владел с. Обыходы и осадил еще слободу Обыходы https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false и, как я писал, в 1628 году продал части в Обыходах Юрию Лясоте ("1628, d.14 8bris. Na roczkach Kyow. Darowizna od Adama Rabsztynskiego Jerzemu Lassocie częsci w Obychodach" https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=). Известно, что уже 11 октября 1577 года ( Xiag Ziemskich y Grodzkich Kijowskich... №3517/здесь ошиб. указан 1576 год) и в 1581 году ("Od p. Dymitra Raptyńskiego z Obychodowczyny osiadł. 3. Z Zastawia osiadł. 2, zagród. 1 gr. 6." https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=) часть Обыходовщизны держал Дмитрий Васильевич Рапштынский (очевидно, сын Василия Дмитриевича и Полонии Василевой Андреевны (1541). Известно также, что в 1572 году Дмитрий Рапштынский купил в Ивана Андреевича Колтака (см. его отца Андрея Давидовича Колтака 1544 https://forum.vgd.ru/post/1231...#pp2921283 и деда его дворянина господарского Давида Колтака, 1520 https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=) часть грунту в Заставье, а в 1586 году был ввязан в Заставье в землю Ходотовщизну, названную Кохановщизну - ДАЖО_146-1-351._1840._Протоколи_Волинського_дворянського_депутатського_зібрання.pdf Л. 185https://upload.wikimedia.org/w...%D1%8F.pdf). Но, интересно, что еще в 1604 году к Обыходовщизне относился "судеревный и спольный" бортный остров Залесье с участниками Каленскими, Ходаковскими и Липлянскими: [q] r. 1604 Julii 27. M. Kaleńskimi pow. a Rabsztyńskimi pozw., w sprawie o gwałtowne przez pozw. z podd. ich Obchodowskimi, w oręz uzbrojonymi, na grunt pow. własny Kaleński, ostrów suderewny, z pozw. i ucześnikami Chodakowskimi, Liplańskim wspólny, Zalesie zw., najechanie i tam pszczół z sosen pod znakami str. pow. w spokojnem dzierżeniu ich będących, powydzieranie i miodu do majęt. Obchodów zabranie i inne szkody - dekret. fol. 1796.https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false[/q] Кстати, в 1633 году Иван Ходаковский продал Ивану Ильинскому на вечность части в Ходаках с островом Злодейским и сеножатьми, а Александр Ильинский (∞ Регина Корчевская) кроме покупки в Миколая Корчевского его материзны в повете Пинском под Давыд-Городком, тогда же был увязан в Скураты и Каленское за долг ( Xiag Ziemskich y Grodzkich Kijowskich... №№420, 436, 444, 447, 458). Но, ни в одном из перечисленных случаев, на реке Каменке я не нахожу ни селища, ни села, ни грунту Мартиновщизны. Однако, согласно "Словника гідронімів України" была все-таки река Каменка притока Грезли, сейчас Полесский район Киевской области ( 14) л. Грезлі п. Ужа п. Прип’яті п. Дніпра; Каменка (Машт., Дн., 158); Поліськ. р-н Київськ. обл.), где с древних времен фиксируются данные о с. Мартиновичи, как об данническом селе киевской метрополии (1415 год) и, очевидно, владении Полоза (приписывание к этому селу Мартыновичам человека Мартинца Пупковича во владении пана Быка Александровича, а затем его зятя пана Ивана Гостского Павлом Клепатским было ошибочно, поскольку этот человек на самом деле проживал между Пещаницей и Горловичами/Клинцом/, см. здесь https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=): [q] «А се боярские люди, дань дають Святой Софии Премудрости Божии: с Вручего Тынейчичи з Межирецкой земли дает ведро меду;… у Нородичахъ съ Хотиновъской земли ведро меду дають… у Хобной Ивановы дѣти дають зъ Дрозьдовьского острова полътора ведра меду. Оксентѣевьскый островъ, а съ него Василь даеть полътора ведра меду. Подолѣшеньская земля подъ Полозомъ, а съ ней идуть 3 ведра меду и поданье, а ночь пити; туто жъ Ильечевьская земля, а съ ней идеть полътора ведра меду. Ондреевский островъ на Уши подъ Мартиновичи, а с него идеть 5 ведеръ меду… У Булгаковичохъ 2 лукне чотырьпядныхъ, а третье пятипядное»https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false (П. Клепатский датирует эту запись не раньше 1505 года (см. Клепатский, П. Очерки по истории Киевской земли: Т. 1- Литовский период. - 1912. С. 211-212.https://viewer.rsl.ru/ru/rsl01...heme=white)[/q]
К сожалению, эту речку Каменку, приток Грезли мне не удалось найти ни на Гугл-карте, ни карте Шуберта http://www.etomesto.ru/map/online/shubert/20/map/20-8-1.png, хотя и там северо-западнее Мартынович и Варович есть урочище Каменцы возле Старой Радчи (это далековато от Мартынович). Но, что интересно, если даже предположить, что материзна Выговских общая с Ельцами (селище Мартиновщизна на реке Каменке), учитывая то, что Ельцы претендовали на Выгов, то и здесь не вяжется: эти Мартиновичи от Полозов и князей Любецких перешли Харлинским, а затем проданы Родкевичам, см. мое "Имения Глинских и Полозов"https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=, а соседние Варевцы, изначально Ельцовские (Булгака Лисиченка) и как материзна Павш и князей Полубенских, вскоре - материзна Духны Суриновой из Волчкевичей https://ru.wikipedia.org/wiki/...%BE%D0%BA), и при этом не только рядом с Мартиновичами, но и рядом с Варевцами я не нахожу, к сожалению, реки Каменки. Справедливости ради, стоит отметить, что была еще одна река Каменка или Турбовка http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XII/631 (сейчас Калиновка), впадающая в Ирпень https://uk.wikipedia.org/wiki/...%BD%D1%8F), которая есть на карте Шуберта http://www.etomesto.ru/map/online/shubert/23/map/23-8-1.png Она берет начало у Соловьевки, протекает через Турбов и Лучин, дедизну Ельцов, и впадает в Ирпень ( 20) л. Ірпеня п. Дніпра; нп Турбівка та Лучин Попільнянськ. р-ну Житомирськ. обл.; Кам янка (Похил., 193); Каменка (Фунд., 40; Машт., Дн., 49; Макс., Киев., 23); Турбовка (СНМ, Кв, 236; Клепатский, 370);). Но, и здесь на этой реке Каменке в родовом гнезде Ельцов я не нахожу селища Мартиновщизны ни на карте, ни в документах. Но, в результате поисков выяснилось следующее: Мартиновщизну Лучичей Выговских, которую Василий Богданович Ильинский, купил в Выговских в 1577 году, а в период с 1577 по 1588 год (в 1588 г. Василий Ильинский умер, см. выше) продал Якубу Вольскому, земянину воеводства Сандомирского (см. также этого же Вольского купленные части от Якуба Павши в Сингаевщине и Искоростинщине /1595/ https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false, Искоростенских и Левковских в Лесовщине /1607/ https://forum.vgd.ru/post/1231...#pp2925772 и Булгаковщине/1592/ https://forum.vgd.ru/post/1231...#pp1824780); а Якоб Вольский продал Мартиновщизну Осталецким (дальнейшую судьбу этого имения пока проследить не удалось): [q] r. 1592 Julii 2. Tranzakcyi sprzedaży przez Jakóba Wolskiego, ziem. woj. sedomir.[см. Wolski herbu Łabędź, w województwie Sendomierskiemhttps://books.google.com.ua/bo...mp;f=false], Teodorowi Ostałeckiemu dóbr Martynowszczyzny, niegdyś od Wasyla Glińskiego [правильно: Wasyla Ilińskiego - Ivan Levkovskiy] nabytych. oblata.https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false[/q]
[q] WOLSCY Martynowszczyzna - Jakub ( - ) 1577 do 1592 , kupił od Ilińskich , sprzedał Ostałeccy Ostałeckim (Napływ szlachty polskiej na Ukrainę, 1569-1648 - Страница 179https://books.google.com.ua/bo...AF6BAgGEAM)[/q]
А. Яблоновский (автор Źródła dziejowe, Т. XXI), отнеся в конце книги в "Списке местностей" нижеследующую Мартиновщизну Ельцов к предыдущей Якоба Вольского, ошибся. На самом деле, здесь речь идет о Бражинщизне и Мартиновщизне, которая относилась к Топорищской волости Олизаров Волчкевичей, принадлежавшей им еще в 1574 году ("пана Ивана Волчковича Олизара в именю его милости в Топорищох" https://forum.vgd.ru/post/1231...#pp2925772, см. также Źródła dziejowe, Т. XXI, s. 189, 256, 217, 225, 236, 382), и как, видим, перешедшая Ельцам по Марии Олизаровне, супруге Дмитра Ельца, где "Порижовщизна, названная Мартиновщизна" означает "Топорижовщизна, названная Мартиновщизна": [q] r. 1607 Maii 21. M. Fedem Bykowskim pow., a Maryą z Olizarów Dmitrową Jelcową, oraz Filipem etc. Jelcami pozw. , o podd. z dóbr Pukawskich ww. x. lit. w woj. nowogr. leż., do dóbr pozw. Brazynszczyzna i Martynowszczyzna zbiegłych-dekret.https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false[/q]
[q] r. 1618 Maii 22. M. Teodorem Tyszą Bykowskim pow., a Filipem etc. Jelcami pozw., o niedopuszczenie egzekucyi w dobrach Turbowka ze sprawy o podd. z dóbr. pow. Pukow, w w. ks. lit. do dóbr pozw. Poriżowszczyzna [Toporiżowszczyzna- И. Л.], zw. Martinowszczyzna, w woj. kij. leż. , zbiegłych-dekret. fol. 186.https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false[/q]
Нашлись также (спасибо Александру Коновальчуку) уточняющие документы в актовых книгах Владимирского замка о том, что Мартиновщизна Выговских находилась под Овручем: [q] 4 апреля 1589 года. "... Пан Якуб Вольский с повету Сендомирского... кгрунтъ в повете Киевскомъ под Овручимъ купил есми был у зошлого пана Василия Ильинского старосты Звегольского, прозываемый Мартиновщину... и продал есми их милостям панам Мойсееви и Степанови Остолецким вечно и навеки непорушно..."
См. ЦДІАК Фонд 28 Опис 1 Справа 22 Арк. 177-178 зв.https://cdiak.archives.gov.ua/...;slide=189[/q]
Кроме того, в неопубликованной книге ЛМ - 38 (книге запией литовских) /38. (38/87) 1554-1568. "Метрика привилев, данин и потверженей за короля Его Милости Жикгимонта Августа; справы пана Яна Шимковича маршалка и писаря". Переписана в 1596 году Адамом Пашкевичем. (646 л.) https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=/ периода 1554-1568 находится [q] «Лист боярина повету киевского Гришку Лучичу Выговскому на землю Пустовскую» (кн. 38).
См. Ковальский П. Источники по истории Украины XVI—первой половины XVII вв. в Литовской метрике и фондах приказов ЦГАДА. Днепр., 1979. С. 16https://patriotyk.name/Ukraini...%D0%94.pdf[/q]
Это подтверждение Сигизмундом II Августом от 1560 года листа киевского воеводы князя Фридриха Глебовича Пронского, выданного в период (до 1555 г.), который по просьбе Гришка Лучича Выговского предоставил ему "пустовскую землю Мартиновщизну и остров церквища Борисоглебского Недашковского в Завской волости" Обратите внимание! В Недашках до 1555 года существовала церковь Бориса и Глеба, где священником (попом) мог быть Лука - отец Лучичей Выговских, а дьяком Семен Лучич (см. также ниже, "Semion dyak Łuczyn syn"). Таким образом, исходя из вышеизложенного получается, что селище Мартиновщизна на реке Каменке в воеводстве (повете) Киевском в Заушье под Овручем, которое держали Лучичи Выговские, первый раз как данину маршалка господарского и справцы воеводства Киевского князя Андрея Михайловича Коширского-Сангушко https://ru.wikipedia.org/wiki/...0%B8%D1%87 (не раньше сентября 1540 года по 16 августа 1541 года) и второй раз как данину воеводы киевского князя Фридриха Глебовича Пронского https://ru.wikipedia.org/wiki/...0%B8%D1%87 (не позже 1555 года по 4 октября 1577 года), очевидно, находилось в Обыходовщизне, причем близость Обыходовщизны и Недашек (острова церквища Борисоглебского Недашковского), см. карту Шуберта https://upload.wikimedia.org/w...bert_3.jpg убеждает в правильности этой версии. Также становится очевидным, что Лучичи Выговские были придомка Поповичи или в документе ошибка и там не "Гришъку Лучичу Поповичу", а "Гришъку Лучичу Петровичу"? Гетьман Иван Выговский, очевидно, рассказывал польскому королю о своем происхождении от княжат Глинских (видимо, по женской линии): [q] 42. 1659. VI. 4. Warszawa Diploma wielm. Wyhowskiemu, hetmanowi Zaporoskiemu, na Luboml і nowe herby ...Nie inakszym і my teraz sposobem ze wszytkiemi pp. radami naszemi, duchownymi і swieckiemi, wszytkiemi takze stanami tej Rzeczyptej, na sejmie walnym terazniejszym przy boku naszym będącymi obojga narodow, uwazaiąc wysokie, dzielne і odwazne hetmanskie zashigi wielmoznego Iana na Wyhowie Wyhowskiego, hetmana wielkiego wojsk naszych Zaporoskich, ktory z mlodosci lat swoich, iako mu pan Bog tylko dal broniowladnią silę, na uslugę naszą і Rzeczyptej udawszy się do wojska quarcianego, wprzod za towarzysza sluząc, prętko zas potym porucznikuiąc, znamienite specimina przyszlego męstwa swego hetmanskie[go] і dzielnosci pokazowal. Albowiem w kazdej okaziej za dostoienstwo s. pamięci k.i.m. Wladyslawa, pana brata naszego, і za caiosc ojczyzny z nieprzyiacioly Krzyza swiętego po przestron[n]ych polach ukrainskich ochotnie uganiaiąc się, zawsze gotow byl nieustraszonego ducha Bogu, wspanialą starozytnych xiąząt Glinskich krew ojczyznie a czerstwe cialo ziemi dedicowac... (“Руська (Волинська) метрика. Книга за 1652–1673 pp.” / Упорядник: П. Кулаковський. — Острог-Варшава-Москва, 1999. С. 149-150)[/q]
Возможно, предок Выговских (Петр?) или один из его сыновей (Лука?) был женат на N. Ельцовне - дочери Яцка Ивановича Ельца (уп. 1511—1530) и Марии Юрьевны Глинской? ("Jacko dzierżawca Carnobylski, miał za sobą Marynę księżnę Hlińską, Jerzego córkę, gdy Hliński do Moskwy przeszedł" https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=). Поэтому не только гетьман Иван Выговский утверждал о своем происхождении от княжат Глинских, а и Федор Елец по близкости, а также князья Полубенские (последние как на материзну по Ельцах) и претендовали на Выгов? А кто этот Попович пока неизвестно: 1560 г., февраля 20. Заручный листъ старосты житомирскаго Романа Федоровича Сангушка земянину житомирскому Алексею Поповичу, съ приказанемъ, чтобы этотъ последний не вступался безправно въ землю Скоморовскую, принадлежащую зем. Стецку Пилиповскому https://runivers.ru/bookreader/book9532/#page/188/mode/1up------------------------------------------- [q] Заявленіе Иваном Выговскимъ Привилегии данной его предкамъ на землю Скочковскую Сигизмундомъ І 1541, потвержденной Сигизмундомъ Августомъ 1546 и Сигизмундомъ III 1611 года; так же Листа Сигизмунда І къ Воеводѣ Кіевскому, Князю Андрею Коширскому, приказывающаго ему дать Выговскимъ вводъ въ эту землю и листа увяжчаго выданнаго имъ Воеводою. 1631. Мая 7.
Року тисеча шестъсотъ тридцатъ первого, месеца Мая семого дня.
Ha рочъкахъ судовыхъ кгродскихъ Луцъкихъ, отъ дня двадцать четвертого месеца Апрѣля, въ року звышъ написаномъ припалыхъ, и судовъне отправовать зачатыхъ, передъ нами: Княземъ Павломъ Друцъкимъ Любецкимъ, Подъстаростимъ, а Гелияшомъ Бронницькимъ, Судъею, врядниками судовыми кгродскими Луцькими, ставъши очевисто урожoный панъ Иванъ Выговъский, для записанъя до книгъ нинешнихъ кгродскихъ Луцъкихъ подалъ перъ облятамъ привилей Его Королевское Милости, Жикгимонта Aвъгуста, на Выговъ наданый, съ печатъю коронною болшое канцелярии завесистою и съ подписомъ руки Ero Королевское Милости, паном Выговъскимъ служащее, о чом, тотъ привилеіі Его Королевское Милости ширей въ собе маетъ, просечи, абы принятъ и до кнігъ уписанъ былъ. Которого мы, судъ, для вписанъя до книнъ приймуючи, передъ собою читати казали есмо и такъ се в собе писаный маетъ:
[q] Жикгимонтъ третий, Божию милостю Королъ Полский, Великиі Князъ Литовскиі, Руский, Прускииі, Мазовецъкиі, Жомоигъский, Инфлянтъский и Шветский, Кготский, Вангальский дедичный Королъ. Ознаймуемъ тымъ листомъ нашимъ всимъ тобецъ и каждому зъ особна, кому то ведати належитъ, ннынешним и на потомъ будучимъ: покладали передъ нами шляхетные Яцъко Григоревіч, Алекъсандер Ивановичъ, Игнать, Яцъкo Семеновичи, Гордий, Иванъ Степановичи Выговъские, земляне наши земъли Киевское листъ Короля Его Милости Жикгимонъта Августа, светое памети вуя нашого, на землю пустовъскую, у Выгове, въ земъли Киевъской собе даной и потворъженъе, также листъ Короля Его Милости писаный до воеводы Киевъского, жебы ихъ въ тую земълю Скочъковъскую увезалъ и листъ воеводы Киевъского увязчий, имъ даный, въ тую землю Скочковъскую, и били намъ чоломъ, абыхъмо, яко тотъ листъ, потверженъе светой памети Короля Его Милости Августа, вуя нашого, также и тые листы, вышей менованые, потвердили; которыхъ мы огледавъши, яко неподойзреныхъ правъдивыхъ и слушныхъ симъ листомъ нашимъ потвержаемъ, которые слово отъ слова такъ се въ собе маютъ:
[q] Жикгимонътъ Авъгуст, Божию милостю Королъ Полъский, Великий Князь Литовъский, Руский, Пруский, Жомоитский, Мазовецький и иныхъ. Били намъ чоломъ бояре Овруцъкие: Гришъко и Иванъ, Семенъ, а Степанъ Лучичи, оповедали передъ нами, ижъ Королъ Его Милостъ, панъ отецъ нашъ, на жаданъе и причину Королевое Ее Милости, найвышшое Кнегини Боны, пани матки нашое, рачилъ имъ дати земълю пустовъскую въ повете Киевскомъ, у Завши на йме Скочъковъскую, у Выгове, и казалъ имъ съ того служьбу земьскую служить, на штожъ его милость и листъ свой имъ рачилъ дати; который же они листъ, данину Короля Его Милости, пана отца нашого передъ нами покладали и поведили, ижъ они и теперъ тую земълю къ рукамъ своимъ держатъ и намъ, господару съ того служатъ и били намъ чоломъ, абыхъмо, водле листу короля Его Милости, пана отца нашого при той земли ихъ зоставили, то дали имъ нашъ листъ, а такъ мы того листу Короля Его Милости, пана отца нашого огледавъши, казали его слово отъ слова въ сесь нашъ листъ упiсати, который жо такъ се у себе маетъ:
Жыкгимонътъ, Божию милостю Королъ Полъский, Великий Князь Литовъский, Руский, Пруский, Жомоитский, Мазовецький и иныхъ. Били намъ чолом, бояре Овруцъцкие на йме: Грышъко, а Иванъ, Семенъ, Степанъ, Кирикъ Лучичи и поведили передъ нами, ижъ ихъ пятъ братовъ, а не маютъ се на чомъ поживити и съ чого службы нашое послужити, лечъ одно на купли своей мешкаютъ, a вeтжo (sie) завъды и съ того, водлугъ можъности своее, служъбу земскую намъ служать и просили насъ, абыхъмо ласку нашу имъ вчинилн, и дали имъ землю пустовскую въ повете Киевъсткомъ, у Завши на ймя Скочъковъскую, у Выгове, которую передъ тым, служебникъ пана Воеводы Киевъского, Станиславъ Подолянинъ держалъ, а теперъ она въ пусте естъ; о чомъ же и Королевая наша ее милосъ и Великая Кнегиня Бона насъ у причине за ними жадала; ино мы зъ ласки нашое, на причину Королевое Ее Милоси на чоломбите ихъ то вчинили: тую земълю пустовъскую, Скочъковъскую, у Выгове, у повете Киевскомъ у Завшую (sic), зо въсимъ яко се здавна въ собе маетъ, имъ есмо дали. Маютъ они тую земълю на себе держати и ее уживати, а служъбу земскую съ того намъ служити, и на то дали есмо имъ сесъ нашъ листъ, до которого и печатъ нашу приложити казали. Писанъ у Вилни, подъ леть Божого Нароженъя тисеча пятъ сотъ сорокъ первого, месеца Авъгуста двадцать четвертый денъ, индикту четвертогонадъцатъ. Справа пана Михайлова, писара.
И, маючи есмо бачъностъ и на тыхъ подданыхъ нашихъ, яко на людей Украинныхъ
[q] т. е., вероятно, выходцев с Украйны; на тот момент не этнический, а топонимический термин "Украйна"/пограничье/ очень редко в официальных документах применялся к Овруччине и Заушью/но здесь исключение, может не случайное, как видим, из грамот Выговским выше, см. мои открытия о черкасах-торкахhttps://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=/, а чаще к Брацлавщине и Винниччине: "1566. Воєводє браславскому и вєницкому, старосте житомирскому кнзю Роману Федоровичу Сонкгушковича...твоя бы млсть водлє пєрвшихь листов ншихъ тамъ на тую Украйну до тых замковъ наших Браславля и Вєницы, до воєводства своєго дла послугь наших гсдръскихъ и зємскихь єхал..."/см. Док. Брацл. с. 144/; "1564 тамъ на той украини... селище пустовское, лежачое въ повети Винницкомъ...http://litopys.org.ua/gramvkl/gra08.htm", но более всего к южной Киевщине, т. е. Среднему Поднепровью и Поросью/Белоцерковщина, Переяславщина, Каневщина и Черкащинаhttps://books.google.com.ua/bo...mp;f=false/: "...в року свежо прошлом 1648 през поднесенье ребелей войска его королевской милости Запорозкого, веспол з ордою татарскою злученою, противко всее Речи Посполитое Короны Полское, где не тилько на Украйну, на Подолю, на Волыню, алеж и в Полесье вторгнувшись..."https://ru.wikipedia.org/wiki/...0%B3%D0%BE, "...добр манифестуючих их милостей панов Суринов Рокитенских на Украйне будучих..."https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=; "...то пакъ-дей, приходомъ часу небезпечного, яко то на Украйне частокротъ бываетъ, записъ власный Грынковичовъ на Юревцы згинулъ..."https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=; овручских бояр Веревчич Блищанович с Телешовщины Царовщины (одного происхождения с Коркошками-Корчевскими дедичами Царовщины и Губаревщины?https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=) король называет как "людей украинныхъ, небезпеченствомъ отъ Москвы и татаръ притеклыхъ"http://litopys.org.ua/gramvkl/gra03.htm; мещане киевские "яко людямъ украйнимъ"http://litopys.org.ua/gramvkl/gra05.htm; "замки наши украйныеhttp://litopys.org.ua/gramvkl/gra07.htm"; в 1692 году Филон Кобылинский в Уманском повете "на Украйне" заложил с. Кублин или Кобылякиhttps://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o= [q] Подъ именемъ украинныхъ нужно разумѣть повѣты, дѣйствительно граничившіе со степями; такими признаемъ: Кіевскій, Житомирскій, Каневскій, Черкасскій, Винницкій, Браславскій, Хмѣльницкій, Барскій, Каменецкій и Летичевскій). Правда, къ украиннымъ можно бы причислить Остерскій и Овручскій повѣты Кіевскаго воеводства; но эти послѣднія мѣстности отчасти закрывались съ юга названными выше повѣтами; населеніе ихъ не было такъ истребляемо массами и не вызывало особыхъ мѣръ для новаго заселенія. - Исчисленные 10 повѣтовъ принадлежали въ XVI в. къ двумъ государствамъ; а именно первые 6-къ Литовско-русскому вел. княжеству, а послѣдніе 4 (Барскій, Хмѣльницкій, Каменецкій и Летичевскій)—къ Польскому королевству.https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false [/q] - Ivan Levkovskiy[/q]
зъ ласки нашое, на чоломбите ихъ, то вчинили при той земли данине Короля Его Милости ихъ зоставуемъ, и то имъ тымъ листомъ нашимъ потверятаемъ на вечънocтъ, маютъ они тую землю Скочъковъскую на себе держати и ее вживати со въсимъ съ тымъ, яко се тая земля здавна въ собе маетъ, а намъ въ нее службу земскую служити водле листу Короля Его Милости, пана отца нашого; и на то дали есмо имъ сесь нашъ листъ зъ нашою печатю. Писанъ у Вилни, подъ летъ Божого Нароженъя, тисеча пятъ сотъ сорокъ шостого, месеца Июля десятый день, индикта четвертый. А въ того листу печатъ господарская и подписъ руки тыми словы: Валериянъ, писаръ. (См. также: ЛМ-30 №125https://forum.vgd.ru/file.php?fid=879192&key=1049018822)[/q]
А другий листъ въ тые слова:
[q] Жыкгимонтъ Божию милостию Королъ Полский, Великий Князъ Литовъский, Руский, Пруский, Жомойтъский, Мазовецький, и иныхъ. Маръшалъку нашому, справцы воеводства Киевъского, Князю Анъдрею Михайловичу Коширскому: били намъ чоломъ тые бояре Овруцькие на йме Гришко, а Иванъ, Семенъ, Степанъ, Kuрикъ Лучичи и поведили передъ нами, ижъ ихъ пятъ братовъ, а не маютъ се на чомъ поживитъ и съ чого службы нашое послужити, лечъ одно на купли своей мешъкаютъ, а ветжo (sic) завъжды и съ того, водлутъ можности своее, служъбу земъскую намъ служатъ, и просили насъ, абыхъмо ласку нашу имъ вчинили и дали имъ землю пустовъскую, въ повете Киевскомъ, у Завъши на йме Скочъковскую, у Выгове, которую передъ тымъ служебникъ пана Воеводы Киевъсъкого, Станиславъ Подолянинъ держалъ, а теперь она въ пустоше естъ; о чомъ жо и Королевая наша, Еe Милостъ и Великая Кнегиня Бона насъ у причине за ними жадала; ино мы зъ ласки нашое, на причину Королевое нашое Ее Милости и на чоломбите ихъ то вчинили, тую землю у Выгове, въ повете Киевъскомъ, у Завъшу, со всимъ, яко се здавъна въ собе маетъ, имъ есмо дали, съ которое маютъ они службу земскую намъ служити. И ты бы о томъ ведалъ и въ тую землю Скчъковъскую увезане имъ далъ, безъ кождого переводу, конечно, абы то инакъ не было. Писанъ у Вилни, подъ летъ Божого Нароженя тисеча пятъ сотъ сорокъ первого, месеца Авъгуста двадцать четвертый денъ, инъдикътъ чотырадъцатый. Которого листу печатъ господарская и подписъ руки тыми словы: Михайло, писаръ. [/q]
А третий листъ въ тые слова:
[q] Я, Князь Анъдрей Михайловичъ Санъкгушъковича Коширский, Маршалокъ Господаря, Короля Его Милости, справъца Воеводства Киевъского явно чиню симъ моимъ листомъ, што Господаръ, Королъ Его Милость рачилъ казати писати до мене, наменшого слуги своего, ижъ Его Милостъ, за причиною Господарини нашое, Королевое Ее Милости рачилъ пожаловати дати землю пустовъскую, у повете Киевъскомъ, у Завъшу, на йме Скочъковъскую, у Выгове слугамъ своимъ господарскимъ, бояромъ Овруцъкимъ: Гришъку, а Ивану, а Семену, а Степану, а Кирику Лучичомъ. Которую землю передъ тымъ держалъ служебникъ небожъчика пана Воеводы его милости Киевъского, Подолянинъ; якожъ Господаръ, Королъ Его Милостъ рачилъ казати писати до мене, абыхъ я тыхъ бояръ Овруцъкихъ, у тую землю увезалъ; и я на росказанъе Его Милости Господаръское, возле данины и листа господарского, въ тую земълю Скочъковъсную, у Выгоге Гришка Лучича и братю его, вышей менованую, увезалъ; и на то далъ есми и сесъ, мой листъ увяжъчий, подъ моею печатю. Писанъ у Киеве, Сенътябръ двадцать шостый день, Индиктъ петнадцатый.[/q] А такъ мы, Король, прозбе, яко слушной, ласкаве се прихиляючи, листы вышей помененые, яко се въ собе маютъ, не меншаючи, и овъшемъ въ своей моцы и целости заховуючи, тымъ Листомъ нашимъ оные тыле, иле право посполитое позволяетъ, потвержаемъ и умоцъяемъ имъ и потомъкомъ ихъ на вечъные часы. А на большую твердостъ тотъ листъ, потвержене наше, рукою нашою подписавъши, и печатъ нашу коронную до него притиснути емо казали. Писанъ у Варшаве, на сеніме валномъ коронномъ, лета Божого Нароженя тисеча шестъ сотъ одинадъцатого, месеца Октобра двадцатъ шостого дня, а пaнoвaня кролевъствъ нашихъ: Полского двадцать четвертого, а Шведского осмнадцатого року. У того привилею Его Королевъское Милости печатъ коронная болшое канцелярии завесистая, а подписъ руки Его Королевское Милости и писарское тыми словы: Sigіѕmundus rex. Florian Oteszko, Woysky Whodzimirsky, secr. Episarz. [/q]
Который же то привилей Его Королевъское Милости, за поданъемъ и прозбою пана Івана Выговъского а за принятъемъ нашимъ судовымъ, увесъ, спочатку ажъ до конца, до книгъ кгродскихъ Луцкихъ естъ уписанъ.
Книга гродская Луцкая, 1631 года, N? 34, листь 677–680.
ПРИМЕЧАНИЕ: Вмѣстѣ съ этимъ Иванъ Выговскій заявилѣ и вписалъ въ акты, въ туже книгу подлинники: 1) Грамоты Сигизмунда Августа. Листъ 680. 2) Грамоты Сигизмунда 1— Листь 681. 3) Листа Сигизмунда 1-го къ Воеводѣ Кіевскому, Князю Андрею Коширскому — Листъ 682. 4) Листа этого Воеводы, выданнаго Выговскимъ, — Лвстъ 683. Такъ какъ всѣ эти документы приводятса дословно въ предлагаемомъ актѣ, то повтореніе ихъ было бы лишнимъ.https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false
[/q] [q] LXXXVII. .
Упоминальный листъ Фридриха Пронскаго, Воеводы Кіевскаго къ Выговскимъ писанный, не дозволяющий имъ обижать сосѣдей ихъ Лучичей Выговскихъ. 1554. Мая 10.
Року тисеча шестъ сотъ тридцатъ первого, месеца Мая семого дня.
Ha рочъкахъ судовыхъ кгродскихъ Луцъкихъ, одъ дня двадцатъ четвертого месеца Апрѣля, въ року звышъ написаномъ, припалыхъ и судовъне отправовать зачатыхъ, передъ нами: Княземъ Павъломъ Друцькимъ Любецъкимъ, Подстаростимъ а Гелияшомъ Бронницькимъ, Судъею, врядниками судовыми кгродскими Луцъкими, становъши очевисто урожoный панъ Иванъ Выговъский, для записанъя до книгъ нинешнихъ кгродскихъ Луцъкихъ подалъ перъ облятамъ листъ упоминалный отъ зошлого, славъное памети его милости, пана Фрыдрыха Глебовича Пронъского, Воеводы Киевъского, Старосты Чорнобылского съ печатью его милости, въ справе пановъ Выговъскихъ въ тые слова писаный: Я, Фредрыха Глебовича Пронъского, Воеводы Киевъского, Старосты Чорнобылского бояромъ повету Киевъского: Федъку Петровичу и сыномъ его а Фалку Давидовичу зъ братею Выговскимъ: жаловалъ мни служебникъ мой, наместникъ Заушъский Грышъко Лучичъ съ братею своею, о томъ: штожъ дей которую землю маютъ они зъ вами судеревную, вы дей въ той земли имъ крывды и утиски въ забирани земълъ пашъныхъ, и сеножатей, дерева бортного деланого и крывды делаете и по власному ихъ сеченю, подъ знамены ихъ, полы на себе держите и вживаете, а имъ въ томъ, яко власности ихъ, покою дать не хочете, и по тому всюдей есте земълю, островы на себе подали и пописали, не оставуючи на нихъ ничого, водле обычая права; и просили мене, абыхъ я въ томъ имъ одъ васъ шкодовати не допустилъ и листъ мой до вас, о томъ писати велелъ, про то навъпоминамъ и приказую вамъ, ажъбыстe имъ въ той земли вашой, зъ ними посполитой покой дали и ни въ чомъ крывъды не делали, то, што будете позаходили и позабирали, имъ поворочали и отдали и въ передъ крывды не делали, ижъ бы они собе въ томъ одъ васъ не шкодовали и мни черезъ тое не жаловали. Писанъ въ Яблочне. Лѣта Божого нароженя тисеча пятъ сотъ петдесятъ четвертого, месеца Мая десятого дня. У того листу печатъ притисненая одна. Который же то листъ за поданъемъ и прозбою вышъ менованого пана Выговъского, а за принятемъ нашимъ судовымъ увесь слово въ слово до книгъ кгродскихъ Луцъкихъ есть уписанъ.
Книга гродская Луцкая, 1631 г., No 34, лист. 684.https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false[/q]
[q] LXXXVIII.
Уступка нивы въ Выговѣ, сдѣланная Олешковичами Выговскимъ. 155....[1544 года - И. Л.] Августа 12.
Року тисеча шестъ сотъ тридцатъ первого, месеца Мая семого дня.
На рочъкахъ судовыхъ кгродскихъ Луцькихъ, отъ дня двадцать четвертого, месеца Априля, въ року звышъ написаномъ припалыхъ и судовъне отправовать зачатыхъ, передъ нами, Княземъ Павломъ Друцькимъ Любецъкимъ, Подстаростимъ а Гелияшомъ Бронницкимъ, Судъею, врядниками судовыми кгродскими Луцъкими, становъли очевисто урожoный панъ Иванъ Выговъский, для вписанъя до книгъ нинешънихъ кгродскихъ Луцъкихъ подалъ перъ облятамъ листъ угоды межы урожонымъ паномъ Максимомъ и братею его Олешъковичами, зъ одное, урожонымъ паномъ Грышъкомъ Лучичомъ и братею его Выговъскими, зъ другое стороны въ справе певъной, нижей въ томъ листе вписаномъ, меновите выражоной учиненое и списаное съ печатъми приятелъ ихъ зъобополъныхъ, о чемъ тотъ листъ угоды ширей въ собѣ маетъ, просечи, абы принятъ и до книгъ уписанъ былъ. Которого мы, судъ, для вписанъя до книгъ приймуючи, передъ собою читати казали есмо, a и такъ се въ собе писаный маeтъ:
[q] Я, Максимъ и зъ братъею моею Олешковичи, слуги господарски, повету Киевъского, Выговъсцы вызнаваемъ сами на себе, симъ нашимъ листомъ, кому будетъ потреба того ведати, або, чтучи его, слышати, штожъ на которомъ мистци, на ниве роспаши, земъли Скочъковъское седилъ отецъ нашъ небожчикъ дворомъ, а такъ намъ Грышъко Лучичъ зъ братею своею, о той ниве навъпоминалъ и листомъ его милости, Воеводы Киевъского, подъ зарукою господарскою и воеводскою не однокротъ, передъ людми добрыми намъ заручалъ, абыхъмо съ тое нивы ихъ, дворъ нашъ знесли; и мы о томъ пытали старыхъ отчичовъ, своихъ сусидъ Давыда, а Федъка, бояръ Выговъскихъ и они поведили: ижъ то есть звычная нива Скочъковъская. Мы, ведле ихъ сознанъя, тую ниву, на которой былъ дворокъ нашъ, Грышуку и зъ братею его имъ есмо поступили, за деръжaнъя воеводства Киевъского его милости Князя Януша Дубровицького; ужо я, Максимъ и зъ братъею моею, не маемъ никоторого дѣла къ той ниве мити; лечъ Грышъко, по своей доброй воли, озъле своего двора маетъ мни дати, где быхъ мехъ домъ поселити, а при томъ были и тому свидомы ихъ милости земяне господарские: Хома Ланевичъ Искоростинъский, Давыдъ а Федко Выговыцы, а Васылъ Миткевичъ Меленевичъ; а о приложенъе печатей били есмо чоломъ пану Василию Данилевичу Дидъку, а пану Степану Ланевичу. Ихъ милостъ на наше чоломъбите то вчинили и печати свое приложили къ сему нашому листу. Писанъ у Вовручому, месеца августа дванадцатого дня, индикта второго[1544 года; "поступили, за деръжaнъя воеводства Киевъского его милости Князя Януша Дубровицького" Гольшанский, Януш Юрьевич, князь Дубровицкий, воевода киевский (1542—1544), индикт второй отвечает 1544 году - Ivan Levkovskiy]. У того листу печатей притисненыхъ две.[/q] Который же то листъ угоды за поданемъ и прозбою вышъ менованого пана Выговъского, а за принятъемъ нашимъ судовымъ увесъ, съ початъку ажъ до конъца, до книгъ ктродскихъ Луцъкихъ естъ уписанъ.
Книга гродская Луцкая, 1631 года, No 34, листи 685. LXXXIX. .https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false
[/q]
[q] Интересные статьи: 1) Czołowski, Aleksander. Udostojnienie herbu Jana Wyhowskiego, hetmana wojsk zaporoskich z r. 1659 Przedr. z "Miesięcznika heraldycznego" 1909, n. 12. - Tyt. nagł.https://polona.pl/item/udostoj...o:metadata
2) Оскара Галецкого в "Miesięcznik heraldyczny"; 1910, №6-7 "О первоначальном гербе Выговских", стр. 106-107https://archive.org/stream/mie...1/mode/2up
см. также на ютуб: Гетьман Іван Виговський. Малознані сюжети: герби і титули https://www.youtube.com/watch?...ievsmuseum https://forum.vgd.ru/file.php?fid=760373&key=1544569657 https://forum.vgd.ru/file.php?fid=760375&key=882277447
того же Оскара Галецкого
Халецкие в Украине часть 1 ("Miesięcznik heraldyczny"; 1910, №8-9) https://archive.org/stream/mie...9/mode/2up Халецкие в Украине часть 2 ("Miesięcznik heraldyczny"; 1910, №10-11) https://archive.org/stream/mie...9/mode/2up Халецкие в Украине часть 3 ("Miesięcznik heraldyczny"; 1910, №12) https://archive.org/stream/mie...9/mode/2up См. в Кояловичаhttps://polona.pl/item/ks-wojc...g/35/#item
Вацлав Руликовский о Выговских см. Lwowska Naukowa Biblioteka im. W. Stefanyka NAN Ukrainy. Oddział Rękopisów. Zespół (fond) 5. RĘKOPISY BIBLIOTEKI ZAKŁADU NARODOWEGO IM. OSSOLIŃSKICH 7444/II. Papiery Wacława Rulikowskiego. T. III. Zbiór notat genealogicznych i heraldycznych. Cz. II. XIX w. (Liczba skanów701) Л. 211-213http://bazy.oss.wroc.pl/kzc/po...4_cz_2.pdf руськие гербовые знаки Выговских "Х" "Ǝ", знаки в виде "Ж" и левостор. свастикиhttps://ru.wikipedia.org/wiki/...0%BA%D0%B0: https://forum.vgd.ru/file.php?fid=512848&key=1883837176 https://forum.vgd.ru/file.php?fid=512849&key=1907206996
[/q]
См. также: Лист Фридриха Глебовича Пронскаго , воеводы Кіевскаго , подтверждающій дарственную запись Ѳеодора Петровича Жмаки зятю его Киріаку Лучичу на землю Чугалевскую (?) , 2 іюля , 1551 года , на 1 листѣ . https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false[q] 24. 1551 р., червня 2. Київ. Лист київського воєводи Фрідріха Глібовича Пронського про підтвердження дарчого запису Федора Петровича Жмаки своєму зятю Кириаку Лучику на землю Чоголаєвську в Овруцькому повіті. Мова. Українська (руська). Кількість аркушів, розміри, стан збереження, письмо. 1 арк.; 300 х 210 мм; папір ветхий, з плямами від вологи, вгорі та з правого краю обгорілий із втратою тексту; cкоропис з елементами півуставу, чорнило коричневе. Печатка. Київського воєводи Фрідріха Глібовича Пронського, овальної форми, воскова, зеленого кольору, не збереглась. Запис. На арк. 1 зв.: «Лист Фридриха Глебовича Пронского воеводы Киевского Кириаку Лучику даныї потвиржаючи данину Федора Петровича тестя Кириака Лучика на землю чугалевскую взглядом вчяна року 1551 июня 2»; «1551 junia 2 d[nia]». Шифр. ІР НБУВ, ф. 301, № 595 В, № 12, оригінал. Старі шифри. Арк. 1: № 12; арк. 1 зв.: № 3. Джерела. Петров, с. 602(У Петрова дата написання «2 липня».)
См. Сохань С. В. Колекція Київської казенної палати з фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Вип. 1. Акти і документи Михайлівського Золотоверхого монастиря (1522–1785): археографічне дослідження; науковий каталог / редкол.: М.А. Філіпович (голова) [та ін.]. Київ, 2019. С. 66http://irbis-nbuv.gov.ua/E_LIB/PDF/er-0004749.pdf[/q]
Очевидно, тот же Федор Жмака, а также Семен с прозвищем "Дьяк"/в другой редакции просто "дьяк"/ упоминаются в Овруче как свидетели в "Донесеніе вознаго о вводе имъ Василия Михалкевича во владеніе землею Кончаковскою 1503 г. августа 2 дня", которая находилась в районе с. Гладкович и речки Грезли - "a przy tym ze mną byli: pan Fedka Zmoka, a Semion Dyak, Luczyn syn[ pan Fedko Żmaka, a Semion dyak Łuczyn syn https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false]; na co ja y list swoy uwiązczy temu Wasilu dał y pieczęć swoie do niego przycisnoł. Pisan w Owruczym, augusta wtorego dnia, indicta szostego.". https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o= Учитывая то, что в 1541 году упоминается "Гришъко Лучич Попович", а его брат, очевидно, был дьяком, то сам Лука, возможно поп какой-то церкви (Овручской, Искоростенской, Киевской?). Например, в 1552 году в Овруче жил настоятель замковой церкви "попъ Кузьмо-Демянскій, Лука—домъ", "у замку святыхъ Кузьмы Демяна церковъ, и та вже стара вельмы, згнила". https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=/ или поп церкви Бориса и Глеба в Недашках (см. выше), которую получил до 1555 года его сын Гришко Лучич Попович? Но, на 1552 год Лука, предок Лучичей Выговских, скорее небожчик, а на 1503 год "Semion dyak Łuczyn syn" также с натяжкой может быть Семеном Лучичем, поскольку последний фиксируется в актовых записях еще в последней четверти XVI века (1577 год). Вряд ли может быть предком Лучичей Выговских и земянин киевский королевский дворянин Лука Брянец (разве что по близости Ельцов с Еголдаевой тьмы? https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=): [q] Индиктъ 7 (1 марта 1504 года)... Того же дня. Панове ихъ милость росказали земяномъ киевскимъ по сукну дати, которые приездили з воеводою киевскимъ; и я имъ подавалъ с тыхъ жо даровъ што Крошынский поворочалъ: Семену Сколкову пять локот сукна лунского черленого дано. Юхну Обернеевичу пять локот сукна кол. (колтрышскаго) алого дано. Кузме Григорьевичу пять локот сукна трид. (трицкаго) синего дано. Тишку Богдановичу пять локот сукна кол. алого дано. Берендею толмачу пять локот сукна лунского черленого дано. Корсаку татарину пять локот сукна лунского черленого дано. Дворянину королевскому Луце Брянцу пять локоть сукна контрышского рудожолтого дано... (Литовския Упоминки Татарским ордам: Скарбовая книга Метрики литовской 1502-1509 гг. С. 40https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false)[/q]
[q] 256. [1511] снф[253] Дворянину Луцѣ Брянцу дана зємла пустовскаіа в Городенском повѣте на има Станковщина. (ЛМ-9. С. 195https://shron3.chtyvo.org.ua/L...11518.pdf?)[/q]
Также в 1552 году в Овруцком замке: [q] бояръ тамошнихъ: Жмаки и помочниковъ его городня
Дворы земянские а боярские вмѣстѣ: князя Капустинъ, князя Дмитра Сенского, пана Криштофа Кмитича, пана Федоровъ Елцовъ, пана Есифа Немирича, Павшинъ, Киселевъ, панее Олизаровое Волчковича, пана Немиринъ Суриновича, пана Станислава, панее Дидковое, Ивана Филиновича, Василя Панковича, Михаила Коркошки, Онофрея Ивановича, Михайла Грычипича, Рагозинь, Ивана Шишчича, Отмана Завялича, Ивана Григоревича, Василя Малафеевича, Гришка Тышковича, Крыжановичовь, Жмакинъ, Василевое Семашковича, Григоревое Непитущое;
Мещане Поленицкие, што мещане некоторые службу служатъ поленицкую, то есть и сена косятъ на замокъ, яко вышей в томъ описано о томъ, а подводу и стацыю посполите з иншими даютъ, и ставъ гатятъ, нижли яко уверху поменено, отъ двадцати летъ винности тягнути перестали, а передъ се изъ старостою, и з наместникомъ на службу господарскую ездятъ: Игнатъ Нелеповичь, Андрей Усовичь, Лукянъ Нелеповичь, дымы три, служба; Федко Мелешко, Тышко Кучичь, дымы три, служба; Федко а Гридко Жиличи дымы два, служба; тотъ же Матвей Тарелка, который написанъ у службе ординской, маетъ под собою землю поленитскую; Пашукъ Тиневчичь, дымъ оденъ, служба; Борисъ, Гаврило, Микола, Сенко, Трухонъ Черничи, а Фалелей Бесищевичь, дымовъ шесть, служба; Мерипъ Кизлей дымъ одинъ, служба; Власъ Гриневичь, Федоръ Жмака, Яковъ Пушкарь, Митко Гришневичъ, а Назаръ Побруеничь дымовъ пять, служба; Мишко Михлей, Мартюхъ Михайлевичи, дымы три, служба; Мартинъ Полуяничь, дымъ, одна служба, а другую половицу тоее земли держитъ панъ Елецъ, поведилъ данину господарскую; Иванъ, а Степанъ, Сидоръ Печоньки, дымовъ три, служба; Стефанъ Жужолка, дымъ одинъ, служба; Василь Седельникъ, тотъ служитъ службою седелницкою; Долматъ Громъ из невѣсткою своею, Савиною, служба платнерская.https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=[/q]
Возможно, Жмаки с Овручского повета добрались и до Новогрудского повета ВКЛ, ведь в 1567 году в Пописе войска литовского (Новогрудский повет) уже есть некий [q] Тимошъ Жмака з дому своего Свeрепицкого кляча, рогат., кор.. (РИБ, стб. 829https://runivers.ru/bookreader/book428350/#page/425/mode/1up)[/q]
См. также: Реєстри сплати податків з маєтків Волинського, Київського і Брацлавського воєводств 1569–1581 рр. (ЦДІАК) https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=и там же мое: [q] Локализация села Чорногубович в Овручском повете
Александр Коновальчук написал:[q] >> Ответ на сообщение пользователя Ivan Levkovskiy от 15 апреля 2021 19:53
По реєстру 1571 года очень интересно. Но тут указаны далеко не все Выговские, скорее половина. В тоже время, двух Выговских из реестра я вообще не знал. Сколького мы не знаем и не узнаем...[/q]
По Вашим Выговским по-моему появилась интересная зацепка: на листе 466 об.https://cdiak.archives.gov.ua/...;slide=489 там где вписаны "земяне короля его милости" есть Кирик Лучич, который платил с именья своего Чорногубовского и с подданных своих з Онишка и з Васка. Чорногубовская земля - это не только село Болсуны /"Czarnohubowicz, alias Bołsunow"https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false/ (см. также Zrodła Dziejowe, T. XXI, Warszawa, 1894 S. 496:
[q] 1604. Julii 31. Od Jana Kożuchowskiego na Bohdana, Fedora etc. Wyhowskich, z procesu prawnego przez zeznawającego przeciwko ojcu rzeczonych Wyhowskich względem zadania ran, a po przysądzeniu 270 kop gr. za rany, a za szkody 1000 kop gr. temuż Kożuchowskiemu, intromisyą do części gruntu w majętności Wyhowie, z jednéj strony rz. Mohylny i Wityczy w pewnych granicach i położeniu między majętnościami obywatelów ziemi kijowskiej i uczestnikami leżącej, za sumę 1000 kop urzędownie wziętą, ewinkowanego, za zgodą przyjacielską - kwit; którym tenże Kożuchowski 100 kopami gr. kontentował się i w tychże część wyż rzeczoną, sobie zatradowaną, w graniczeniu takowych: począwszy z Łukowatego Czołowa od granicy majętności Isajkowskiej miasteczka Mohylnego i od gruntu Iskorosteńskiego wsi Czołowki, rzeczką w wierzch do Długiego Czołowa, do Perebrodzkiego błota, a z tego błota rubieżami w Połowynny lasek, a z tego lasku w las Kopyszcza, z Kopyszczkiego Rogu rubieżami w rzekę Wytycę, a Wytycą w wierzch idący w lewą, puszczając grunt wsi Ostapowskiej, a w prawą grunt tego ostrowu Wyhowski do lasu Wielkiego, a lasem Wielkim rzeczką w lewą grunt Letkowski[Литки на карте Шуберта - И. Л.], a w prawą grunt tego ostrowu Wyhowski do krynicy[речка Креничка на карте Шуберта - И. Л.https://upload.wikimedia.org/w...bert_3.jpg], a od krynicy doliną do rz. Medwedycy[урочище Медведовка на карте Шуберта - И. Л.], tą rzeczką w las Kłoczow[урочище Клочье и сл. Яблоновка/Клочки/ на карте Шуберта, сейчас с. Клочевое - И. Л.], którym środkiem graniczy grunt tego ostrowu Wyhowski z gruntem Czarnohubowskim, a z Kłoczowa sieczonemi rubieżami do lasu Wowczyńskiego, a z Wowczyńskiego środkiem rubieżami do wołoki Poddubickiéj, a przez tę wołokę rubieżami w rzeczkę Dowkę, tą rzeczką w las Kalny, z tego lasu rubieżami w Babie łozy, a z tych łoz do lasku i doliny Wasylczy, a odtąd do Dowgiego Czołowa - tamże w tym ostrowie, w tych granicach wszystką część gruntu Wyhowa z polem wielkiem u Czołowa sobie zostawił, a ostatek części ojca pozwanych pomienionym potomkom ustąpił, zastrzegając sobie w posesyi do dwóch lat, aż do wykupienia i oddania powyższej sumy 100 kop fol. 1948.https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false[/q] ), но и село Беховичи (часть), которое когда-то так и называлось: Чорногубовичи, в котором находилась Беховская земля ( "Федко билъ намъ чоломъ, абыхмо напротивку тое земъли инъшую земълю пустую ему дали тамъ жо во Въручскомъ повете у Чорногубовичах на имя Беховскую, а поведал намъ, штож тая земъля пуста а служъбы намъ з неё неть"https://ru.wikipedia.org/wiki/...0%BB%D0%B8; "iż boiarzyn owrucki Fedko Wesniak uprosił był u nas ziemią , za puste , tego Wasila Bechowicza , a oyczyca tey ziemie niepowiedział"https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false; "Prokopa Antonowicza Bołsunowicza , grunt przezywaiomy Bołsunowski , Czornohubowski"https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false, сравните, на карте Шуберта "хутор Беховъ рогъ" юго-восточнее Болсунов, очевидно, Бехи когда-то владели частью земли и в Болсунах (общее происхождение?) https://upload.wikimedia.org/w...bert_3.jpg). Возможно, что Лучичи Выговские имеют тогда общее происхождение с Болсуновскими, Мошковскими, Пашинскими, Волковскими, Барановскими, Ущаповскими, Васьковскими, Бехами?
Serhij Shynkar Snikers на листах 463 об.- 464https://cdiak.archives.gov.ua/...;slide=486 в селе Болсунах указан Яким Заставский Возможно и он имеет общее происхождение с Болсуновскими?[/q]
Сравним из Описи Овруцкого замка 1552: [q] Пушкари: Яковъ Семеновичь пушкарь давный, з старостины корчмы чотыри копы грошей, а три локти сукна лунского, а з землянское и месцкое корчмы чотыри копы грошей, а три локти сукна лунскогожъ биралъ, а земля боярская, конная под нимъ Чоголаевская и Чорногубовская, несполные земли, одно обеюхъ, по четвертой части, а волность ему од подачокъ месцкихъ, а былъ виненъ давати на годъ гаковницу и ручницу, нижли дей староста вже пятый годъ, якъ ему датокъ свой загамовалъ, а то для того ижъ лепшого пушкара на датку своемъ ховаетъ, мещане тежъ поведили, ижъ не даютъ ему датку тры годы земляне поведили, семъ годъ вже яво недаютъ. Пушкарь старостинъ, на имя Моисей Чижевичъ; даетъ ему староста шесть копъ грошей, а сукно лунское, а кожухъ бараний, до воли господарское его держитъ, а слесарство ручницы и гаковницы робыть.https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=[/q]
Получается, что Чоголаевская земля находилась рядом с Черногубовской землей, которые считались раздельными (" несполные земли"). И именно ей владел Кирик Лучич в Чорногубовичах в 1571 году! и Александра Коновальчука: [q] >> Ответ на сообщение пользователя Ivan Levkovskiy от 16 апреля 2021 9:23
Это мне давно известно. Я думаю, что Яковенко именно по этим фактам пришла к выводу что Лучичи-Выговские и Болсуновские были одного корня. Я это мнение не разделяю. Кирик Лучич единственный Выговских кто владел землёй в Черногубовщиной, скорее всего это была купля или за женой. В тоже время, Лучичи были земяне, их права никто не оспаривал, в отличии от Выговских-Петровичей, а Болсуновские были путные бояре.[/q]
[/q] Как видим, Александр Коновальчук оказался прав: Кирик Лучич получил в 1551 году землю Чоголаевскую в Чорногубовичах (район Болсунов), как зять Федора Петровича Жмаки.См. также: 1562 год - Кирик Лучич виж и служебник державцы овруцкого князя Андрея Тимофеевича Капусты (ЛМ-35 №213 https://metrika.ldkistorija.lt/knyga/125#page/n308/mode/1up) Возможно, Федор Петрович Жмака - это Федор Петрашкович: [q] 226 . 1507.07.14 Лист бояром вруцким Федору а Гринку Петрашевичом на землицу Чагалаевъскую во Вруцком повете
Жикгимонт, Божю м(и)л(о)стью корол и великий княз. Наместнику вруцкому пану Сеньку Романовичу. Били нам ч(о)лом бояре вруцъкие Федор а Грин Петрошевичи и просили в насъ || [178(161)] землицы во Вруцъкомъ повете на имя Чегалаевъское а поведали намъ, штожъ деи наследковъ къ той земли никого не остало ся, нижли деи ч(о)л(о)в(е)къ прихожыи на имя Яковъ тыми разы тую землю заведаеть, и самъ писал еси о томъ к нам поведаючы, иж они нам слуги добрые, абыхмо их поместемъ каким осмотрели. Ино будеть ли къ той землицы наследка никого не остало, а ч(о)л(о)в(е)къ прихожыи ее заведаеть, и мы имъ тую землицу дали со всим с тым, што зъдавна къ той землицы прислухало, а они мають нам с тое земли земскую службу заступовати, и ты бы имъ в тую землицу увязанье дал. Писан у Вилни, июл 14 день, инъдикт 10.
Lietuvos metrika. Knyga Nr. 8 (1499-1514): Užrašymų knyga 8 / Parengė Algirdas Baliulis, Romualdas Firkovičius, Darius Antanavičius.. Vilnius, 1995. №226. С. 205https://metrika.ldkistorija.lt/knyga/102#page/n208/mode/1up[/q]
[q] 231 . 1523 09 16 Листь писаный до воеводы киевского etc. пана Анъдрея Немировича , абы земянину вруцкому Шабуне на землю на имя Чагалевъскую , о которую онъ жаловал з братомъ своимъ , ему не поступилъ
Жыкгимонтъ , Божю м ( и ) л ( о ) стью . Воеводе киевъскому , державъцы свислоцкому , пану Анъдрею Немеровичу . Жаловал намъ земянинъ вруцъкии Шабуна на брата своего Федора Петрашъковича о томъ , штожъ деи онъ упросил в нас землю брата ихъ старшого Чагалаевъскую , которую жъ деи землю перъвеи сег ( о ) мы жъ ему были дали , какъ жо они очивисто о томъ перед нами с обу сторонъ мовили , и тотъ Федор покладал перед нами листъ , данину нашу , на тую землю , в которомъ жо листе стоить , ижъ есмо по см ( е ) рти брата их то ему одному дали а тому брату их перъвеи дали были есмо тую землю не на вечъность . И намъ ся то видело , кгды жъ есмо первеи дали были брату их тую землю не на вечъность , а потомъ тому Федору одному есьмо тую землю дали , мы и теперъ у тую землю брату его Шабуне не казали с ( я ) въступати ничымъ . Маеть онъ тую землю держати со въсимъ по тому подлугъ перъвоси данины и листу нашог ( о ) , || [ 214v ] а намъ с нее мает служебу земъскую заступовати . И твоя бы м ( и ) л ( о ) сть тому Шабуни не казал ся в тую земълю Чагадаевъскую уступати ся ничымъ . Писанъ у Кракове , под лет Бож ( его ) нарож ( енья ) 1000 пятьсотъ 23 , м ( e ) c ( e ) ца сен( тября ) 16 , инъдыкъ [ т ] 12 . Горностаи , писаръ .
Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 12 (1522-1529): Užrašymų knyga 12 / Parengė D. Antanavičius ir A. Baliulis. Vilnius, 2001. №231, С. 247.[/q]
В 1581 году половину земли Чоголаевской пан Кирик Лучич Выговский дарит в свою очередь уже своему зятю пану Ивану Вяцковичу (Вячковичу?), а в 1589 г. Выговские записывают те же грунты Чегалаевские монастырю Никольскому Пустынскому (Xiag Ziemskich y Grodzkich Kijowskich w Kijowskim Magestracie znayduiacych sie zaczowszy od Roku 1571 az do roku 1646 z data essencyz wypisana. 1 пол. ХІХ ст. №3619, 3820 https://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-...R=00008764). ----------------------- Монастырь Выговский и церковь в с. Выгов:"Облята запису simplias debiti от пана Теодора Выговского монастырю Выговскому служачий" от 1735 года из которого видно, что 8 июля 1697 года в Луцке Федор Григорьевич Выговский с женой Барбарой Сульменовной из с. Токарев Луцкого повета ключа Корецкого сделал запис prowizionalny в сумме 500 злотых польских, полученных из первоначально общей суммы 6400 злотых польских от Максимилиана Геевского на монастырь Выговский, который "по освобождению от неприятеля должен быть фундован в Выгове (на урочище Пещанице) в воеводстве Киевском а повете Овруцком" согласно Тестамента покойного Федора Кириановича Выговского (Teodora Kiryanowicza Wyhowskiego), войского киевского (1686)[двоюродного брата гетьмана Ивана Выговского - см. Пам’ятки історії Східної Європи. Джерела XV–XVII ст. – Т. V: Руська (Волинська) метрика. Книга за 1652–1673 pp. №35, с. 127https://chtyvo.org.ua/authors/...521673_pp/ --- И.Л.] и сукцессора (распорядителя) Тестамента вуя Федора Выговского, войского киевского - Максимилиана Геевского Ловдыковского, коморника граничного киевского (Zespół: 2 / Księgi grodzkie kijowskie Jednostka: 2 / Księgi grodzkie kijowskie Lata: 1680-1735 №30 https://sadowe.genealodzy.pl/i...amp;zoom=1см. там же: док. №24-№29 https://sadowe.genealodzy.pl/i...amp;zoom=1) См. Тестамент Максимилиана Геевского Ловдыковского от 18 августа 1710 года: [q] Summa zaś sześć tysięcy złotych polskich, monety polskiey, ktora była w dyspozycyej moiey, według kontraktu ich mościow panow Wyhowskich, tęż summę ich mość panowie Wyhowscy zatrudnili byli sami, na co są literalne dokumenta; ja tedy, dzwigaiąc one, do Warszawy na seym ze Zwiahla ieździłem, do jaśnie wielmożnego jego mości pana hetmana koronnego y, otrzymawszy od niego deklaracyą do zniesienia się z ich mościami panami Wyhowskiemi, kogo by z między siebie naznaczyli do odebrania tey summy, w tey tedy drodze effektywe spendowałem złotych polskich sześćset, na co są y regestra: za wniesieniem zaś ich mościow panow Wyhowskich byliś my ordynowani od nich: ja ieden, a drugi urodzony niegdyś ime pan Theodor Wyhowski do Labunia, to iest do wielmożnego imć pana marszałka natenczas nadwornego, od ktorego otrzymaliśmy kontrakt do utrzymania tey summy sześciu tysięcy na miasteczku Baraszy y z przysiołkami, z tey tedy intraty naprzod wydałem na restauracyą cerkwi świętey Wyhowskiey siedmset złotych polskich effectiwe, a wyszrzeczony imé pan Theodor Wyhowski wziął złotych polskich tysiąc, na co iest y kontrakt; pięćset zaś złotych temuz panu Wyhowskiemu, za konsensem ich mościow panow Wyhowskich wydałem, na co y zapis iest w grodzie łuckim, restat ieszcze do tey summy ich mościom panom Wyhowskim trzy tysiące dwieście złotych, ktorą to summę małżonka moia z dziatkami memi, za podniesieniem z Poddubiec, winna będzie oddać do rąk imé panow Wyhowskich.https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false[/q]
Перевод: [q] Сумма в шесть тысяч польских злотых, польской монетой, которая была в моем распоряжении, согласно контракту их милостей панов Выговских, эта сумма была взята в аренду самими их милостями панами Выговскими, на что имеются буквальные документы; я, взяв их, отправился в Варшаву на сейм из Звяля к Его Светлости Коронному Гетману[князю Герониму Августину Любомирскому] и, получив от него декларацию о заключении соглашения с их милостями Выговскими, которых они назначат из своей среды для получения этой суммы, по дороге я фактически потратил шестьсот польских злотых, на что также имеются реестры: на взнос их милостей Выговских мы были ими назначены: я был одним, а другой был небожчик пан Теодор Выговский в Лабунь, то есть к Его Светлости Маршалу Двора в то время, от которого мы получили контракт на содержание этой суммы в шесть тысяч на местечку Бараши с его деревнями [см. этот контракт от 24 сентября 1689 года в замку Лабуньском/сейчас Новолабунь/ - ЦГИАК 15-1-6 №87, 89https://www.familysearch.org/a...mp;lang=ru], из этого дохода я сначала фактически потратил семьсот польских злотых на восстановление Святой церкви Выговской, а вышречоный пан Теодор Выговский взял тысячу польских злотых, на что имеется контракт; и пятьсот злотых этому пану Выговскому, с согласия панов Выговских, на что имеется завещание в замке Луцком, остальное из этой суммы три тысячи двести злотых панам Выговским, которую сумму моя жена с моими детьми, по получении из Поддубца, должна будет передать панам Выговским.[/q]
Оставшаяся сумма 3200 злотых польских на фундацию монастыря Выговского (согласно завещания Максимилиана Геевского), очевидно так и не была израсходована эффективно, поскольку монастырь Выговский, скорее всего, тогда так и не был фундован и лишь была реставрирована церковь Выговская ее ктиторами панами Выговскими уже до 1689 года, поскольку на тот момент для этой цели ими была получена сумма 670 злотых польских (см. контракт док. №29 https://sadowe.genealodzy.pl/i...amp;zoom=1). На 1760 год речь уже шла лишь о 2000 злотых польских, которая будто бы оставалась на церковь Выговскую (см. док. №32 https://www.familysearch.org/a...mp;lang=ru). Касательно церкви в Выгове, то известно о ее существовании уже в 1646 году: [q] 1646. Oblata zapisu od JP. Kotiuszyńskich, małżonków JP. Bahrynowskim na część włości w Wyhowie danego.
5. Marca. Oblata ekstraktu z grodu Owruckiego z upisaniem (opisaniem) w nim posesyi w grunta wsi Wyhowa niedaleko cerkwi będące pp. Bahrynowskim.
W starym języku prawnym, pisano zamiast małżonce swej, małżonki swej, zamiast opisanie, upisanie.https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false[/q]
Также есть известия, что монастырь Выговский существовал ранее и был разрушен татарами около 1666 года. Так, например: 1) [q] 12 января 1633 года. Декрет между пани Мартой Немиричевой и монастырем Выговским, согласно которому пани Немиричовая обязана вернуть тому монастырю Остров Лучинский на речке Вит(к)ичею? в грунте Выговском лежачий. (Xiag Ziemskich y Grodzkich Kijowskich w Kijowskim Magestracie znayduiacych sie zaczowszy od Roku 1571 az do roku 1646 z data essencyz wypisana. 1 пол. ХІХ ст. №386, /в конце №584https://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-...R=00008764).[/q]
2) 11 января 1636 года Данило и Григорий Сусло делают замену добр своих в маетности Выговской острове обрубном Лучинском за речкою Витичею с "монастырем Успенским Пещанским в Погорелом" (т. е. монастырем Выговским; Погорелое - совр. с. Дружбовкаhttps://uk.wikipedia.org/wiki/...%BE%D0%BD)) в лице (игумена?) Феофилакта Стржельбицкого на грунт монастырский в острове Липницком над речками Могилянка и Костюковка /район совр. сс. Выгов, Давыдки, Дружбовка/ (см. Xiag Ziemskich y Grodzkich Kijowskich... №732, 733, 989). 3) Кстати, в 1643 (облята) Выговские продают Суслам, а 16 апреля 1644 года пан Иван Блищанович записал пану Федору Кирьяновичу Выговскому грунты в том же Острове Погорелом на реке Могильной (Xiag Ziemskich y Grodzkich Kijowskich w Kijowskim Magestracie znayduiacych sie zaczowszy od Roku 1571 az do roku 1646 z data essencyz wypisana. 1 пол. ХІХ ст. №1927, 2527, 962 https://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-...R=00008764). Этот Иван Блищанович и его братья Федор, Сава и Андрей Блищановичи в других актах (1644-1646 гг.) указаны как Выговские, как впрочем и их отец - Стефан Выговский, очевидно, названные так по владению части Выгова (там же, №1171, 1455, 1465 https://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-...R=00008764). См. также, уже в 1624 году в Погореловке Стржельбицких: [q] r. 1624 Julii 24. Pozwu, do dóbr wsi Pohorełowki przeciwko Strzelbickim z inst. Wyhowskiego, o niesłuszne wyciąganie myta oraz do ms. Lisowszczyzny przeciwko Ewdotyi Iskorosteńskiéj do przysłuchania się banicyi za niezapłacenia pewnej sumy-relacya. fol. 1119.https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false[/q]
4) 25 июля 1643 года Адам Выговский жалуется на пана Малинского, за гвалтовное нападение на имение Выговское в Пещанице над речкою Могильная "под монастырем Выговским лежачое" (Zespół: 11 / Księgi grodzkie żytomierskie Jednostka: 10 / Księgi grodzkie żytomierskie Lata: 1643 №123 Л. 172 об.-173 https://skanoteka.genealodzy.p...amp;zoom=1). 5) 19 января 1650 года упоминается монастырь Выговский ( Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст. (збірник актових документів) / Академія наук Української РСР, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні ; підготували до видання В. В. Німчук [та ін.]. - К. : Наукова думка, 1981. - 316 с. сторінка 204).Также известно, что униатская церковь Воздвижения Святого Креста в с. Выгов "erygowana sumtem" (возведена на средства) пана Теодора Выговского, войского киевского, 1 июня 1680 года (см. Wizyty generalne dekanatów Fastowskiego, Pawłowskiego [...]. 1746. A. 271https://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-...R=00007531).
 | | |
Ivan Levkovskiy Украина Сообщений: 1497 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 8790 | Наверх ##
13 марта 2012 22:54 31 августа 2022 15:50 Из новейших исследований по Заушью
Людмила ДОВГОПОЛОВА
ЗАУШСЬКА ШЛЯХТА З ХОДАКІВ В ХVІ – ХІХ ст .: МЕЛЕНЕВСЬКІ1
По обидва боки від ріки Уші (Ужі), неподалік від Овруча та Коростеня, на території історичного Київського Полісся колись розташовувалось Заушшя. Історичне коріння регіону досить давнє і сягає часів пізнього середньовіччя. Внаслідок татарських набігів XV – XVI ст. місцевість значно обезлюдніла. Відтак, на території Заушшя з’являються захисники Василь Миткевич та п’ятеро братів Лучичів. Згаданий Василь Миткевич Меленевич, який вважається засновником поселення Заушської шляхти в Ходаках, а також овруцькі заушські шляхтичі Лучичі-Виговські, складають предмет цього дослідження2. У джерелах XVI ст. кілька разів згадується Тупачоловська земля, яка належала Івану Немиричу, а також Скочковська земля, яку тримав Станіслав Подолянин. У 1539 – 1540 рр. Василь Миткевич і брати Лучичі звернулися з проханням до Сигізмунда I Старого надати їм за військові послуги пустуючі землі: першому – Тупачоловську землю, братам – Скочковську, позаяк тут були більш безпечні і менш спустошені території3. За актом 24.08.1541 р., овруцькі бояри Гришко, Іван, Семен, Степан, Кирик Лучичі били чолом, що “служъбу земскую нам служатъ и просили нас, абыхъмо ласку нашу имъ вчинили, и дали имъ землю пустовъскую въ повете Киевъскомъ, узавши на ймя Скочъковъскую, у Выгове, которую передъ тымъ служебникъ пана Воеводы Киевъского, Станиславъ Подолянинъ держалъ, а теперь она въ пусте естъ; …ино мы зъ ласки нашое и на чоломбите ихъ то вчинили: тую землю пустовъскую, Скочъковскую, у Выгове, у повете Киевъском узавшую зо въсимъ, яко се здавна въ собе маетъ, имъ есмо дали. Маютъ они тую земълю на себе держати и ее уживати, а служъбу земскую съ того намъ служити…”4. На Тупачоловську землю претендував також дружинник Василь Миткевич. Згадана земля і сусіднє з нею село Меленевичі колись належали бояринові Івашку Немиричу, який в 1508 р. служив при дворі київського воєводи Івана Глинського5. 17 листопада 1514 р. він подарував Київському Микільсько-Пустинному монастиреві “человека своего, выслуженого на господари моемъ, на ймя Олексея и зъ братею его, Узившьской волости, зъ Меленевичъ, [де він] посполито живетъ, зъ его землею бортною, и зъ нивами, и сеножатми и со всимъ на все, какъ ся тая очизна у собе маетъ, ничого на томъ собе не оставляючи, Светому Николе на монастырь Пустынский по душе своей, и листы на того человека твердости свои казатъ есми его милости, игумену Светого Николы, дати вечно и непорушно. … При томъ были и тому добре сведомы, пан Федоръ Елецъ [та інші]”6. Актом від 7. ХІ.1529 р., виданим у Волевську (Олевську), Іван Немирич вказав назву подарованої землі (на звороті документа: “Zapis na ziemie Tupaczolowska”)7. Отримання близько 1541 р. Тупачоловської землі Василем Миткевичем спричинило незгоду ченців Київського Микільсько-Пустинного монастиря, яким нележала, за дарчою, частина Тупачоловської землі. Тому вони звернулися з проханням до Івана Немирича, внаслідок чого з’явився запис від 17 листопада 1543 р.: ченці Пустинно-Микільського монастиря “за 1,5 кадки меду за кожний рік” здали в оренду свою половину Тупачоловської землі Василеві Миткевичу8. Звертаємо увагу на те, що в “Описі Київського замку 1552 р.” вже згадуються “села…в Вовруцкой волости” і їх мешканці – “заушани”9. Василь Миткевич володів також селом Меленевичі, внаслідок чого в його прізвищі з’явився придомок Меленевич. Це видно також зі справи Лучичів-Виговських (1550-ті рр.), в якій він виступав свідком. Виговські з роду Олешковичів тримали село Вигів на правах власності. Але в Скочковській землі, яка лежала неподалік Вигова, у 1541 р. з’являється “намісник заушський” Гришко Лучич та його брати. Незважаючи на це, пан Федько Петрович Виговський (Олешкович), продовжував тримати на Скочковській землі свій “дворик”, а його родичі навіть захопили частину Скочковської землі. В “упоминальному листі” 10.05.1554 р. київський воєвода Ф. Пронський наказував Виговським не кривдити своїх сусідів Лучичів і повернути їм усе награбоване10. Щоб пани Виговські не зазіхали на чужі землі, Лучичі вирішили розмежувати маєтки. Деякий час по тому межова угода розглядалися в луцькому гродському суді. Справа “Лучичі Виговські проти Олешковичів Виговських” закінчилася перемогою Лучичів. “А при томъ были и тому свидомы ихъ милости земяне господарские: Хома Ланевичъ Искоростинъский, Давыдъ а Федко Выговъцы, а Василъ Миткевичъ Меленевичъ…”11. До родових прізвищ зем’ян Лучич, Ланевич, Миткевич, додалися нові, які варто вважати придомками від назв сіл, що були їм надані за службу. І хоча Лучичі не володіли Виговом, а тримали за собою тільки Скочковську землю, вони обрали собі прізвище Виговські. Десь наприкінці 1530-х рр. Миткевич і Лучичі, добре знаючи місцевість, яку неодноразово долали під час військових походів, обрали собі землі, які лежали по різні боки ріки Уші: Скочковська земля підлягала юрисдикції Волині, Тупачоловська – Київщини. Лучичі і Василь Меленевич були давніми знайомим, разом воювали, спільно домагалися прав на Скочковську і Тупачоловську землі. З огляду на татарську загрозу, заушські бояри об’єднали свої зусилля. П’ятеро братів Лучичів господарювали біля Вигова, четверо київських дружинників – Василь Миткевич Меленевич, Богдан Уськович Каленський, Василь Маткевич Ходаківський та Іван Юр’євич Багриновський – обрали для проживання село Ходаки. На лівому березі Уші, ближче до Києва, вони створили першу своєрідну колонію заушських бояр. Їх родові прізвища Уськович, Маткевич та Юр’євич, скоріше за все, говорять про їх батьків12. Ходаки, які колись належали Федору Єльцю, нині належать Василю Миткевичу, який прийняв тепер і нове прізвище Ходаківський. Богдан Уськович володіє селом Каленське, тому він тепер Каленський, Іван Юр’євич держить Багринці, тому він Багриновський. Цікаво, що згадані бояри на новоотриманих місцях не сиділи (“як дворяни бідні, своїх людей не мали”)13 і в свої селища “виходили на господарство на промисел тільки уходом і правильного рільного господарства не вели”14. Десь у цей же час Василь Меленевич дарує Києво-Печерській Лаврі свій острів Капунний. На початку березня 1569 р. зем’яни на чолі з Василем Миткевичем Меленевичем подалися до Любліна зі скаргою на дії київського воєводи, який прагнув шляхом залучення їх до свого війська та військових дій підпорядкувати своїй владі. О. Васянович вважає, що перші сліди конфлікту простежуються документально з 1535 р., відтак упродовж майже 250 років кожен черговий намісник Овруча розпочинав своє правління з перевірки заушан “на міцність”, намагаючись підпорядкувати їх власному присуду, зігнорувавши пряму підлеглість Києву15. Спалах неспокою в Заушші припадає на 1605 – 1617 рр. – час урядування старости князя Михайла Вишневецького та його наступника Павла Руцького, котрі, заперечуючи шляхетство Ущапів, Васьковичів, Барановичів, Болсунів, Гошовських, спробували примусити їх до виконання замкових послуг і сплати церковної десятини на П’ятницьку церкву в Овручі (тут згадуються імена шляхтичів, села яких були розташовані на правому березі Уші). Як бачимо, Меленівських, Каленських, Ходаківських, Багриновських, Недашківських, Бялошицьких і Дідківських серед них немає. 15 березня 1569 р. Сигізмунд Август наказав київському воєводі, щоб він “землянъ Кіевского Уезда съ под реки Уши съ селенія Ходаковъ” шляхтичів Василя Миткевича Меленевича та інших “инофамильцевъ” на залучав до постійного перебування при Київському замку, понад земські повинності. Водночас, унормовувалась сплата податку в розмірі не більше однієї копи грошів як з бідної шляхти, яка не мала своїх людей16. Самого ж Василя Митковича Меленевича король обдарував особливою відзнакою: дозволив йому мати власний герб Топач, співзвучний з назвою землі, якою той володів. Василь відкинув своє родове прізвисько Миткевич і приєднав до прізвиська Меленевич придомок Тупачоловський (у документі подається опис герба)17. 9.02.1570 р. було затверджено акт “Привілеї зем’янам князівства Київського заушським з с. Ходаків на вольності”, за яким Василь вже виступає під подвійним прізвиськом Меленевич-Тупачоловський18. Київські люстратори 1570 р. зазначають, що “служить кіевскому замку некому: старинные Кіевскіе бояре Заушане показали копію съ королевской грамоты, которою эти бояре освобождены отъ службъ замку, и оставлены при вольностях шляхетских, так что они обязаны только земскою общею службою вместе съ другими шляхтичами земли Кіевской”19. *** Якщо в джерелі 1569 р. йшлося про одну колонію-поселення зем’ян в Ходаках, то в документі 1570 р. йде мова ще про дві колонії, одну – в Білошицях, друга – на протилежному березі Уші, в Дідковичах. Ці два поселення мали тісні зв’язки з Ходаками і їхнім ватажком Василем Меленевичем-Тупачоловським. І хоча в них були власні ватажки, авторитет Василя поширився і на них. Так, 4.02.1570 р. з’явилися до короля “…земляне наши Киевской земли заушские из Ходаков благородные Василий Меленевич Тупачоловский, Антон Игнатьев и Есько Петрович с Дидкович, Богдан Еськович (Уськович) Каленский, Василий Маткевич Ходаковский, Иван Юрьевич Багриновский, Василий Книшович и Григорий Книшович с Белошиц, и просили, что они с давних грамот правами и свободами пользовались с давних времен…”. Як засвідчує Н. Яковенко, за реєстром 1571 р. заушськими боярами називалося 56 осіб із Дідковичів, Ходаків, Меленів, Багринців, Іскорості, Білощичів, Недашок, Вигова і Скуратів. Решту поселень Заушшя віднесено до Овруцького замку, оскільки ревізійний акт складався під час чергового конфлікту з овруцькою замковою адміністрацією20. У 1576 р. спільнота поселень складалася з колоній в Ходаках, Білошицях, Недашках і Дідковичах. Василь Меленевич Тупачоловський очолював всі чолобитні делегації заушан свого куща до Варшави та Києва. Це видно з документа від 20 серпня 1576 р.: “…Благородные земяне Киевской нашей земли заушские Василий Меленевич Тупачоловский, Богдан Еськович Каленский, Василий Маткевич Ходаковский, Иван Юрьевич Багриновский, с Дидкович Исько Петрович, Родион Васильевич и Григорий Стефанович с Белошиц, Афанасий Гришкович и Лешук Демянов из Недашков…”. Припускаємо, що селами Дідковичи, Білошиці і Недашки ще ніхто одноосібно не володіє.
К предыдущему:
 | | |
Ivan Levkovskiy Украина Сообщений: 1497 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 8790 | Наверх ##
13 марта 2012 23:02 31 августа 2022 15:50 Людмила Довгополова. Заушська шляхта з Ходаків в XVI – XIX ст.: Меленевські.
Підтвердженням існування спільноти поселень-колоній, про яку мовилося, слугує “Реєстр збору людей на військову службу із Київської волості 1579 р.”, в якому зазначено, що бояри-заушани поставляють людей саме з сіл цієї спільноти: Ходаки (8 служб), Дідковичі (23), Недашки (6), Білошиці (10). Бачимо, що в Дідковичах оселилося найбільше шляхтичів; а в селах Меленях, Каленському і Багринцях шляхтичі не мешкають зовсім, бо вони всі живуть в Ходаках. Зазіхання Київського замку на вольності заушан продовжувалися, і ті мусили боронити свої права. Василь Меленевич-Тупачоловський очолив делегацію заушських бояр, яка вирушала до Києва: “Явились лично в суд Дворяне Господские Заушские из Ходаков Василий Меленевич Тупачоловський, Богдан Уськович Каленский, Василий Маткевич Ходаковский, Иван Юрьевич Багриновский, Родион Васильевич и Григорий Стефанов из Бялошиц, Артем Игнатов из Недашков, Мартын Игнатов, Усько Петрович из Дидковичей, а Афанасий Гришкович, Лашук Демьянович из Недашков”21. 15.06.1582 р. вони подають королівський лист на свої шляхетські вольності22. В “Руській (Волинській) Метриці” за 3.06.1589 р. є запис про “подтверждение земян Киевских Заушских из Мелень”23. Цього разу до короля з’явилися вже сини Василя – “благородные Васянъ и Семенъ Васяновичи, Тупачоловские, предъявляли Нам Привилегию предка нашего блаж. памяти Его Величества Короля Стефана на пергаменте писанную… прося насъ сами за себя и именемъ всехъ своихъ За-Ушскихъ обывателей”24. У Василя було четверо синів: Васян, Агапон, Семен, Стреті дочка Агафія. Батько порівну поділив свій спадок між дітьми: село Мелені та Тупачоловські землі, власні і орендовані. За орендовану землю глава роду Василь Меленевич-Тупачоловський спочатку сплачував Київському Микільсько-Пустинному монастирю “по полторы кади меду присного”. Потім на прохання Василя “овруцький отаман монастирський Желєзко” дозволив йому віддавати замість меду по 5 кіп грошей литовських. Поділивши між дітьми порівно Мелені, власну частину Тупачоловської землі Василь віддав старшим синам Васяну і Семену, а орендовану – молодшому синові Стрету і дочці Агафії. Василь видав заміж Агафію за Михайла, сина свого вірного товариша Каленського25. Так в Меленях з’явилися Каленські. Вже Стрет, а потім його сини Борис і Стефан, повинні були розраховуватися за оренду землі з Микільсько-Пустинним монастирем. Сини започаткували нові відгалуження роду: від Васяна пішли Васяновичі-Меленівські; від правнука Семена, Мойсея, – Мойсієнки; від праправнука Семена, Григорія, пішов рід Грищенків-Меленівських; а від Стрета утворився рід Стретовичів-Меленівських; рід Агапона згас. І вже діти Василя дали нові назви своїм землям. У документах більше не зустрічається “Тупачоловська земля”, орендовані землі стали називатися Борисовщина і Стефановщина за іменами синів Стрета, Бориса і Стефана. Тому і не дивно, що нинішні місцеві жителі ніколи не чули про Тупачоловщину і не знають, де вона знаходилась. Наступні покоління Меленевичів втрачають своє лідируюче становище серед заушських шляхтичів, хоча вони продовжують мати серед них велику повагу. Жодна справа не обходилася без участі Меленівських, на всіх документах, які виходять з Заушшя, є їхній підпис. 21.12.1613 р. у Варшаві затверджується розмежування між маєтками “Beiloszyc, Meleniow, Cickow, Bahrynowa, Hodakow, Kalenskich, Dedkowicz, Nedaszkowa”26. Крім вже знайомих, у цьому ж документі вказані прізвища нових власників сіл – Дідківські, Білошицькі, Недашківські, Сичківські. Але села Чоповичі серед дворянських маєтків немає, хоча межа мала бути проведена в першу чергу між Меленями і Чоповичами. Відсутнє і прізвисько Чоповських, бо Чоповичі і його мешканці належали до маєтків Києво-Печерської Лаври, а межа між лаврським маєтком Чоповичі і Меленями вже існувала і не була спірною. Стрет справно розраховувався з Микільским Пустинним монастирем за оренду грунтів Тупачоловщини. Та починаючи з 1616 р., його діти перестали віддавати мед, і борг накопичувався протягом 4-х років. Монастир висунув позов “шляхетним Василю Миткевичу Меленевичу [старшому сину Василя Миткевича; щоб не плутатись, назвемо його Старим], Агапону, Семену і Стрету Васильовичам Меленевичам” з вимогою сплатити 440 злотих польських штрафу і меду за всі ці роки27. Справа розглядалася в суді декілька разів, 12.06.1624 р. дійшла до розгляду в Люблінському Трибуналі, ще раз розглядалася у 1633 р. Обидва рази Меленівські на засідання не з’явилися, тому були видані заочні вироки. Перший раз їм присудили 4 польські злоті штрафу, а пізніше вже 440 злотих. З монастирем почав розраховуватися Кузьма, але небезкорисливо. За це він отримав від рідного брата Стефана “при 4-х печатях заставную трехлетнюю запись на 20 бортных дерев в спальном грунте, которая застава начинается от 1639 г, а оканчивается 1642 г. Января 1”28. Знадобилися ще довгі 10 років, і тільки 17 червня 1644 р. у Київському Земському суді було “заквитовано” нащадків Василя Старого: Кузьму і Прокопа Стретовичів, Андрія Грищенка, Михайла Васяновича та інших Меленівських “съ удовлетворениемъ деньгами и медомъ, следуемыхъ съ половины грунта Тупачоловского и съ уничтожениемъ тяжбы, веденой о томъ съ ними и съ Василиемъ Миткевичемъ Меленевичемъ (мається на увазі син Василя, Василь Васильович)”29. Звертаємо увагу на те, що діти Василя, які утворили кожен окрему гілку, мали відмінні від інших імена, принаймні перші чотири покоління. Ось початок роду Меленівських від Василя (Старого) до його нащадків: Васяновичі: Васян Васильович {Михайло {Даміян {Григорій, Федір, Микола; Агапон { Павло; Грищенки: {Семен {Петро, Корній {Мойсей, Андрій {Петро, Василь {Степан, Григорій; Стретовичі: Стрет {Борис {Прохор, Христофор, Назар, Семен {Петро, Данило, Іван; Кузьма {Назар, Улас {Іван {Мартин, Роман, Федір. {Стефан {Прокоп (Прокл). (Стефан мав сина Андріяна, Андроса). Васяновичі і Грищенки були між собою дуже дружніми. Осторонь стояли Стретовичі. Кузьма Стретович, людина дуже ощадлива і заповзятлива, все робив з розрахунком, намагаючись примножити свій спадок. Він позичав під заставу гроші рідним і чужим, скупав землі. Ще зовсім молодим, в 1630 р. він оформив чи не перше своє “заемное письмо” на 80 польських злотих своєму племіннику Андріяну Стефановому. За своє лихварство Кузьма неодноразово був битий родичами: “Выпись протеста 1632 г. ноября 5 дня, по которой дв. Кузьма Стретович Меленевский от имени своего и матери своей Марии Кузьминовой, урожденной Дидковской, да сына Назара жаловался о принесении им разными лицами побоев и разных обид”30. (До імені дружини додавалося ім’я її чоловіка; тобто Марія, дружина Кузьми, – є Кузьминова). Як уже згадувалось, дочці Василя Старого, Агафії, у посаг дісталася частина Мелень. Ця вотчина після смерті Агафії перейшла до її дітей: Никифора, її з Михайлом Каленським сина, та дочок Анни (в заміжжі Недашківської) та Прасковії (в заміжжі Кобилинської) (“Выпись закладного контракта, заключенного 1638 и явленного 1648 г. мая 9 в Овручском суде, по которому Каленские и Кобылинские вотчинное их имение четвертой части с. Мелень без крестьян в сумме 500 польских злотых отдали в закладное владение дв. Кузьме Стретовичу”). Заява дітей Агафії дуже красномовна: “Мы, весьма нуждаясь в деньгах, заняли и получили 500 злотых польских, считая на каждый злотый по 30 грошей польских у Дворянина Кузьмы Стретовича, за которые заложили материнское вотчиное имение, которое в колегию отдаем, которое на грунте Меленевских по умершей матери нашей Агафии Меленевской Михайловой Каленской четвертую часть принадлежащую, в части Борисовской и Стефановской находящуюся, со всеми островами, дубравами борами, лесами /і т.д./ в залог от 1638 до 1641 года отдаем,… за невыкупом от 10 до 10 лет совершенно без перерыва / земля залишається у Кузьми ще на 10 років/, а когда пожалуем выкупить, то тогда перед годом к выкупу наступающим, дв. Кузьме Стретовичу перед выкупом за 12 недель должны ему об том предъявить и о сем прдъявлении в книги выпись внести не далее, чем за 2 недели, по объявлению выдать всю сумму сполна 500 злотых”. Пройшли ще 20 років, земля так і не була викуплена, і тому “сия запись была дважды заявлена”31. Так назавжди і залишилася ця частина Меленів у власності нащадків Кузьми. Кузьма узаконював навіть найменші фінансові операції. Ось “выпись закладного контракта, заключенного в 1639 г., по которой Стефан Стретович занял у родного брата своего Кузьмы 6 злотых польских, заложил ему на 3 года бортное дерево на общих грунтах в с. Меленях”. Кузьма позичав гроші не тільки родичам, він судився з Яцком Ходаківським, який заборгував Кузьмі 800 злотих польських, забезпечених маєтком Ходаківських. Є “Выпись позва в Киевском Гродском суде, явленная 1640 января 11, в коем Кузьма Стретович да его сыновья Улас и Назар зазвали разных лиц в Суд к уплате денежных сумм и по жаловании о причиненных обидах”. І вже в 1753 р. бачимо, що прапра…внук Кузьми заповідає своїм дітям “после Кузьмы часть селения Ходаков, присужденную ему, Кузьме, по наследству от Яцка Ходаковского и денежную сумму, обеспеченную в имени Липлянах”32.
К предыдущему:
 | | |
Ivan Levkovskiy Украина Сообщений: 1497 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 8790 | Наверх ##
13 марта 2012 23:03 31 августа 2022 15:52 Людмила Довгополова. Заушська шляхта з Ходаків в XVI – XIX ст.: Меленевські.
Існує чимало свідчень про те, що Меленівські породичалися з усіма заушськими шляхтичами свого куща, а також з Белзями, Виговськими, Концевичами, Злотницькими, Огієво-Тишкевичами, Зубовськими, Пашинськими, Сингаївськими, Васьковськими, Кернозицькими, Ущаповськими та ін. Кузьма не став судитися з київським можновладцем Липлянським, це за нього зробили через 120 років його нащадки. А розраховуватись з ними довелось вже правонаступнику Липлянського Чоповському з Рачуків: “В Киевском Гродском суде 1761 г. января 16, братьям Стретовичам присуждено 400 польских злотых, принадлежащих им по заемному письму, данному в 1642 г. от Киевского подвоеводы Липлянского Кузьме Стретовичу и явленная в 1648 г. в Овручском суде, и велено, владельцу селения Липляны Ремигиану Чоповскому уплатить означенную сумму потомственным Меленевским в том же 1761 г.”33. На цьому ж суді було доведено, що Стефан визначену Кузьмою суму сплатив ще 4 вересня 1642 р. Нащадкам Кузьми довелося доводити свої права на Липляни. Вони пред’явили складений ними власний родовід, і справу в 400 злотих за Липляни Стретовичі виграли34. Але “тяжба” між самими Стретовичами за колишні землі монастиря точилася ще довгі роки, навіть розглядалася 1782 р. у суді35. Кузьма скупив велику частину Борисовщини: “Выпись купчей крепости от 1647 г. Декабря 2 и явленная в Киевском Гродском суде 11 Декабря того же года, по которой дв. Назар Борисов продал дяде своему Кузьме Стретовичу часть селения Мелень, заключающуюся с земли и строений” [3.1, стор.5] “за 800 польских злотых при трех печатях явленную”36. Улас збільшив маєтності в Меленях. Його нащадки змогли придбати майже всю Борисовщину, Папіровщину, а завдяки вдалим шлюбам ще й примножити свої багатства. Так, після шлюбу Уласового сина Івана з Уршулою Волковиською, в спадок вже їхнім дітям перейшло с. Оленичі з селянами. Меленівські часто діяли в боротьбі за землю незаконними методами. Десь в кінці XVII ст. вони закріпачили сина померлого священика Ломановського, якому громада виділила землю і збудувала хату по сусідству з Іваном Стретовичем, онуком Бориса. Суперечки за землю розглядалися і в ХІХ ст. *** У документах 30 – 60-х рр. XVII ст. заушська шляхта зберігала свої родинні зв’язки, а також трималася своїх володінь у Ходаках, Дідковичах, Білошиці, Недашках. Після Переяслава, в переговорах з Б. Хмельницьким брав участь Федор Виговський з Вигова, родич київського писаря. Відтак, Виговські потрапили по різні сторони війни: Федір, маючи за своїми плечима всю заушську шляхту, виступав прихильником Корони, а Іван Виговський був головним писарем у Б. Хмельницького, пізніше став гетьманом. По ходу просування Б. Хмельницького на захід заушська шляхта, яка походила з старих поселень-колоній, була лояльною до Польщі; дії ж козаків Богдана Хмельницького налаштовували заушан вороже. Про це нагадують події 1658 р., коли “проходящіе черезъ Полесіе, русскія и козацкія войська, нашли, спрятанные въ бортном дереве, документы Меленевскихъ и унесли ихъ съ собою”37. Меленівські скаржилися в гродський суд 12.12.1663 р.: козаки, спустошивши їх маєтки, пограбували в пущі “дерево”, в урочищі під Злобичем, в якому вони схоронили свої привілеї та ін. Цікаво розглянути майнові відносини між заушськими шляхтичами. Йдеться про втрачені оригінали записів: від Маркіяна Івановича Виговського на продаж Давидкова і від Тимофія Сингаївського на продаж своїх “добр” Михайлові Меленівському, онуку Василя Старого; на зречення “добр отчих” панни Раїни Якової Пашинськоі та панни Марії Лукіянової Багриновської; навіть позика в 300 злотих від превелебного отця Тишковича була задокументована. Заява про ці події зроблена від імені старійшини роду, на той час Даміяна, онука старшого сина Василя Старого, Васяна. Він же зберігав і найцінніші родові документи. Начебто документи козаки знайшли випадково (Стретовичі ж свої документи зберігали окремо, тому вони і збереглися). У Хоми Ходаківського козаки теж знайшли сховані документи, і Хома теж подав заяву про їх знищення38. Після Андрусівського перемир’я та “Вічного миру”, Заушшя залишилося в складі Речі Посполитої. У 1687 р. тут фіксуються події Паліївщини. Повсталі, як і в часи Хмельниччини, сприймали місцеву шляхту за своїх ворогів. Один з Меленівських 11 серпня 1687 р. поїхав до короля зі скаргою на козаків39. 2 березня 1688 р. знову надійшла скарга від “дворянъ Меленевскихъ на козацкаго полковника Семена Палея о том, что онъ поставилъ въ ихъ домахъ постоемъ козаковъ, которые причиняютъ имъ разныя обиды”40. Неодноразово вони зверталися зі скаргами і до Овруцького суду41. Заушська шляхта, натерпівшись від перебування козаків у своїх домівках, виступила проти паліївців. 20 серпня 1702 р. в урочищі Степанкове був скликаний з’їзд шляхти Київського воєводства. Видається, це був з’їзд заушської шляхти, який ухвалив збір ополчення42. Серед організаторів з’їзду були стражник пан Степан Меленівський та обозний пан Виговський. Зібралося близько 110 депутатів, всі прізвища добре знанні в Заушші: Михайло, Федір, Андрій і Дем’ян Виговські з Вигова; Ущаповські, Васьковські, з Олевська – Олександр Немирич та інші. Ходаківський кущ заушна: Григорій, Федір, Андрій, Роман, Павло і Степан Меленівські; Іван Каленський; Семен, Федір і Лукаш Ходаківські; Федір Недашківський; Костянтин, Василь і Данило Дідківські. Цікаво, що Чоповських серед делегатів з’їзду не було, хоча у них на руках були документи про шляхетство вже майже 20 років, хоча заушська шляхта не вважав їх за правдивих шляхтичів. Під час повстання Семена Палія Чоповські підтримували паліївців. У 1706 р. овруцьким намісником був Ремігіан Чоповський. Скориставшись тим, що Меленевські були в ополченні, Чоповські захопили їх землі і утримували їх майже 35 років. Вони навіть погрожували заволодіти Меленями. Заушська шляхта відреагувала на Полтавську битву, зібравшись на сеймик Київського воєводства. Серед них були і Меленевські з Виговськими43. *** Перехід Київщини наприкінці XVIII ст. з-під польської під московську владу спочатку мало змінив становище заушан. Але згодом стара аристократія, зрівняна в правах з російським дворянством, повинна була задокументувати своє право на привілеї. Тепер заушські зем’яни були роз’єднані, вони поодинці мусіли доводити своє дворянство. Основна їх маса, неписьменна і бідна, зі своїми старовинними звичаями і порядками, мешкала в збіднілих родових селах. Але були серед них і ті, хто мав достаток, зміг отримати добру освіту і навіть пробитися на вершок влади. Одним з них був Федір Іванович Меленевський44 з роду Стретовичів, який в 1848 р. служив у Міністерстві Внутрішніх Справ у Санкт-Петербурзі. Саме завдяки Федору ми маємо копії привілеїв, архівних документів 1569 р., а також копію судової справи про несплату меду Київському Пустинному монастирю. Якщо порівняти підготовку документів для затвердження у дворянстві в справах Васяновичів, Грищенків і Стретовичів, то видно, що готувалися вони окремо. Для роду Стретовичів документи збирали під керівництвом і при безпосередній участі Федора Івановича. На його прохання було зроблено копію з документів 1569 р. та Привілеїв 1570, 1576 та 1589 рр.45 Навіть Федору Івановичу знадобилися 5,5 років, щоб довести своє дворянство. Зокрема, він бирав потрібні документи в Радомишльському повіті. Зібрані довідки, протягом 1849 – 1850 рр. були засвідчені в Житомирському, Радомишльському та Овруцькому повітових судах. Потрібні були й довідки з Казенної Палати про неналежність шляхтичів до подушного стану, та навіть про те, чи справді існують села Мелені, Оленичі, Овсяники, Челковичі (успадковані села). Федір Іванович був затверджений в дворянстві разом зі своїм батьком Іваном 14 грудня 1853 р. Його син – 30.11.1854 р.46. Інші Стретовичі (крім гілки Бориса, Стретового сина) – у 1855 р. Федір Іванович продовжував працювати в Міністерстві Внутрішніх Справ, став столоначальником ІІІ відділення Господарського Департаменту. Вже на пенсії, в 1871 р. він переїхав жити до Могилева У 1879 р. він все ще працював там посередником мирового судді, дослужившись до чину статського радника. Васяновичі і Грищенки мали тільки привілей 1661 р. Меленівські доводили: “…мы происходим из потомственных дворян и все подлежащие о том документы представлены Киевским Дворянским Депутатским Собранием в Департамент Герольдии Правительствующего Сената”. І далі “по определению собрания 1803 г. Марта 11 дня,
К предыдущему:
 | | |
Ivan Levkovskiy Украина Сообщений: 1497 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 8790 | Наверх ##
13 марта 2012 23:07 31 августа 2022 16:02 Людмила Довгополова. Заушська шляхта з Ходаків в XVI – XIX ст.: Меленевські.
[мы] внесены в шестую часть Дворянской Родословной Книги. По дополнительному определению сего же Собрания 1830 г., Октября, 28 Дня [мы] сопричислены тоже к 6-ой части… Утверждены еще Указом Правительствующего Сената бывшей Временной Комиссии Присутствия Герольдии от 25 января 1848 г. за №188”47. Мій прадід, Федір Дем’янович Васянович-Меленівський, щоб посісти посаду звичайного писаря в Радомишльському повітовому суді, подав документи на дворянство ще в 1850 р., але мусив чекати “справочной копии” довгих 8 років. І, нарешті, тільки в 1858 р. Радомишльсьський Міський Магістрат на запити в Київське Дворянське Депутатське Зібрання отримав цю “справочную копию”48. Свого часу Федір Дем’янович не зміг закінчити дворянське училище в Радомишлі. Батько помер, коли йому було років 6; він жив у Меленях з матір’ю, братами та сестрою. В сім’ї не було коштів, щоб сплачувати за його навчання і житло в повітовому місті. Федір Дем’янович 22 січня 1870 р. “Указом Правительствующего Сената по Департаменту Герольдии за № 7 произведен в Коллежские Регистраторы со старшинством с 17 сентября 1864 г., Указом от 18 сентября 1870 г. за № 263 произведен в Губернские Секретари со старшинством с 17 сентября 1867 г.”. Він був зарахований на роботу 17 вересня 1858 р., залишався дворянином, але дворянство не поширювалося на його дітей. Але воно, своєю чергою, дало право його дітям навчатися в І-й Київській гімназії, а потім отримати освіту в Університеті Святого Володимира, і в Політехнічному інституті. Потім вони стали Губернськими Секретарями і дворянами. Старший син дослужився до Надвірного Радника. 1 Стаття є продовженням досліджень авторки та її співавторів: Мойсієнко В., Васянович О., Довгополова Л. Мелені і меленівці. – Житомир, 2007; Їх же. Мелені і меленівці // Волинь-Житомирщина. – 2007. – № 16. – С. 154-187; Довгополова Л. Історія фальшивого дворянства // Волинський музей. Історія і сучасність / Науковий збірник – Луцьк, 2009. – Вип. 4. – С. 443-449. 2 Історії шляхти Радомишльського повіту Київської губернії, куди в ХІХ ст. входило Заушшя, присвячена дисертація Є. Чернецького. – Чернецький Є. Формування і соціальне структурування шляхти Радомишльського повіту Київської губернії в кінці XVIII – першій третині ХІХ ст.: генеалогічний та історико-демографічний аналіз // Автореф. дис. канд. істор. наук. – К., 2010. 3 Архив Юго-Заподной Россіи, издаваемый временною коммиссіею для раз бора древних актов, височайше учрежденною при Кіевском, Подольском и Волынском генерал-губернатор (далі – АЮЗР). – Ч. 7. – Т. 2. – К., 1890. – С. 39. 4 Там само. – Ч. 3. – Т. 1. – К., 1868. – С. 316-317. 5 Історія Києва. – Т.1. – К., 1982. – С. 238. 6 Державний архів Київської області (далі – ДАКО). – Ф. 782. – Оп. 1. – Спр. 7452. 7 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАУК). – Оп. 1. – Ф. 220. – Спр. 655. (додаток, запис 614). 8 ДАКО. – Ф. 782. – Оп. 1. – Спр. 7452. – Арк. 329-335. 9 АЮЗР. – Ч. 7. – Т. 1.– К., 1886. – С. 120. 10 Там само. – Ч. 3. – Т. 1. – К., 1868. – С. 321. 11 ЦДІАУК. – Ф. 2. – Оп.1. – Спр.18. 12 Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – Житомир, 2009. – № 19. – С. 240. 13 ДАКО. – Ф. 782. – Оп. 1. – Спр. 7452. – Арк. 321-324. 14 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. 7. – К.,1995. – С. 46. 15 Васянович О. З минулого шляхти околичної Центрального Полісся // Берегиня. Всеукраїнський народознавчий квартальник. – К., 2004. 16 ДАКО. – Ф. 782. – Оп. 1. – Спр. 7452. – Арк. 321-324. 17 Там само. – Арк. 10. 18 Руська (Волинська) Метрика. Регести документів Коронної канцелярії для українських земель. 1569 – 1673. – К., 2002. – С. 237. 19 АЮЗР. – Ч. 7. – Т.3. – К., 1995. – С. XXXI. 20 Яковенко Н. Україна аристократична // На переломі / Серія “Історія України в прозових творах та документах”. – К., 1994. – С. 312. 21 ДАКО. – Ф. 782. – Оп. 1. – Спр. 7546. – Арк. 62. 22 Там само. 23 Руська (Волинська) Метрика... – С. 381. 24 ДАКО. – Ф. 782. – Оп.1. – Спр. 7553. – Арк. 40. 25 Там само. – Спр.7449. – Арк. 80. 26 Руська (Волинська) Метрика... – С. 555. 27ДАКО. – Ф. 782. – Оп.1. – Спр. 7452. – Арк. 329-335. 28 Там само. – Спр. 7449. – Арк. 50. 29 Там само. – Спр. 7452. – Арк. 42. 30 Там само. – Спр. 7449. – Арк. 180. 31 Там само. – Спр.7452. – Арк. 180. 32 Там само. – Арк. 8. 33 Там само. – Ф. 782. – Оп.1. – Спр.7546. – Арк. 8зв. 34 Там само. – Спр.7449. – Арк. 55. 35 Там само. – Арк. 58. 36 Там само. – Арк. 54зв. 37 АЮЗР. – Ч. 3. – Т. 1. – К., 1868. – С. 113-115. 38 Там само. – С. 275-279. 39 Там само. – Ч. 3. – Т. 2. – К., 1868. – С. 168. 40 Там само. – С. 172. 41 Там само. – С. 172-173. 42 Там само. – С. 436. 43 Там само. – С. 717-719. 44 Його родовід: Стрет з дружиною Марією Кузьмівною Дідківською мали сина Кузьму; Кузьма з Ганною Дідківською – Уласа; Улас з Тетяною Чоповською – Івана; Іван з Уршулою Волковиською – Мартина; Мартин – Михайла; Михайло з Ганною Стретович – Івана (нар. 14.09.1783 р.), Іван з Параскевією – сина Федора (нар. 22.04.1817). 45 ДАКО. – Ф. 782. – Оп. 1. – Спр. 7452. – Арк. 322, 324, 327. 46 Там само. – Оп. 2. – Спр. 57. 47 Там само. – Ф. 1. – Оп. 295. – Спр. 57938. – Арк. 9. 48 Там само. – Ф. 782. – Оп. 1. – Спр. 7455. – С. 201-204.
К предыдущему:
 | | |
| Nevmer Сообщений: 573 На сайте с 2008 г. Рейтинг: 381
| Наверх ##
16 марта 2012 13:15Славяне Внимательно ознакомился с поданными материалами, все очень интересно, грамотно изложено и главное хорошо просматривается логическое происхождение рода с подтверждением архивными документами. У меня есть брошюра "Мелени и меленовци ". Пора уже определяться и по Левковским и с их происхождением. Вы же знаете, что я приверженец славянского происхождения рода Левковских. Татарские роды были в Овручском повете, но они были не многочисленные и они все известны к примеру Стецкие, Болсуновские,Булгаковские ( к стати вполне вероятно, что Булгак Белявский может не имет никакого отношения к Давыду Велавскому, у которого тоже был сын Булгак ) и еще несколько родов, а остальные в большинстве своем были выходцами из бояр Овручского, Киевского и других прилегающих замков. Получил из архива оригинал документа на владение Гридковичами Невмержицкими островом Заясенецким и второй лист на открытие корчмы в 1570 году. Понятно одно, что двоюродные братья Сидковичи и Гридковичи Невмержицкие произошли от каких-то Гридка и Сидка, корни которых каким-то странным образом уходят к какому-то князю Мартыну Можайскому ( это мог вполне и какой-то князь, который служил Можайским или действительно был в родстве с ними, но это все действительно есть очень странным, ибо Невмержицкие в своих документах даже намека не давали на свое княжеское происхождение. Это происхождение странным образом выплывает из архивных документов Можаровских. Известный исследователь рода Можаровских А.Байор предполагает, что скрыть свое княжеское происхождение, это была умышленная уловка рода Невмержицких, дабы избежать подобной участи, которая постигла род Можаровских.).
К сожаление еще не получил документ относительно рода Левковских от 1574 года, в архиве поломался аппарат по сканированию подобных документов, так что придется немного подождать. По моему мнению потомки Лариона Велавского боярина Овручского получили свои известные земли находясь на службе в Овручском замке. | | |
Ivan Levkovskiy Украина Сообщений: 1497 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 8790 | Наверх ##
16 марта 2012 14:44 31 августа 2022 19:40 Посмотрите, уважаемого Вами А. Яблоновского - Źródła dziejowe. Т. XXII, стр. 638, где Булгаки (Булгаковские) указаны предками Левковских. Не слишком ли много Вы причислили на одно село Велавских: Давид, Ларион, два Булгака, Стецкие-Солтаны, Стежневичи и др.? Несерьёзно.
Вот и Вы наступили на те же грабли, что и Байор, и будьте уверены пройдёте его путь и совершите те же ошибки. Я уверен, что Ваш славянский вариант найдёт большую поддержку, чем мой татарский. Нет пророка в своём Отечестве.
Указать напрямую в более поздних документах Левковским своё татарское происхождение было равносильно самоубийству. Этого не делал никто, даже Болсуновские и Солтаны, которых историки приписали к татарам по одному лишь имени и по гербу. Но прямых указаний нигде нет, чего Вы требуете от меня по Левковским. Но ведь фамилии эти появились почему-то именно после распада Орды и мы не сможем отыскать на Украине их следы до этого периода.
Да, если можно, присылайте документы, хотелось бы изучить. (Указывайте, пожалуйста точные реквизиты хранения, не бойтесь, я Ваш хлеб не заберу.)
Ещё один документ по овруцким боярам
Російський державний архів давніх актів. – Ф. 389 (Литовська метрика). – Оп. 1. – Од. зб. 17. – Арк. 251 зв.–252. 1532.03.03. – Краків. [Арк. 251 зв.] Листъ писаный кнuзю Дмитрy Романовичy Видtниц | кому до пана воєводы києвского абы имtна розныt по Сt | мtну Полозовичу зоста- лыt tмy zко зzтю tго поступилъ Жикгимонт Божю милост(ю) корол Воєводt києвъскомy, дtржавцы свислоцкомy панy Андрtю | zкyбовичy Нtмировича. Жаловалъ намъ дворuнинъ | нашъ кнuз Дмитрtй Романовичъ Видtнtцкий j томъ, | што жъ которыє имtнu мtлъ дtржавца рtчицкий тtсть | єго, нtбожчикъ панъ Сtмtнъ Полозовичъ наймu yхобноє, | yглuдковичи, Бtлый Бtрєгъ, Виточов, Мартиновичи, Хвойники, | jстроглuдовичи, Новосtлки а двор с пyстовщинами y замкy | Києвt и на мtстt, и во Врyчомъ. И тыє дtй jнъ вси имtнu | свои дtржалъ за даниною и листы jтца нашого Казимtра, | королu, и брата нашого Алtксандра, королtй ихъ милости | и н(а)шими, то пакъ дtй твоu ми- лост по животt єго тыи | вси имtна къ своимъ рyкамъ побралъ бtзвиннt и ємy, || [Арк. 252] зuтю tго, постyпити ихъ нt хочtшъ. А jнъ zкъ jтца нашого | Казимtра, королu, такъ тtжъ и брата нашого Алtксандра, | ко- ролu tго милости, и наши листы твtрдости на вси тыt | имtньu в сtбt маtть и ачъкольвt бы jнъ и тых твtрдостtй | на то в сtбt нt малъ, а jдинакъ жt бы нt мuлъ бtз воли нашой | тыхъ имtнtй к своимъ рyкамъ брати. Длu чого жъ | мы послали дворuнина нашого Ивана Васильtвича Выш | травъкy и приказytмъ тобt, ажо бы tси тых имtнtй | со въсимъ с тымъ кнuзю Дмитрy постyпилъ, съ чим бyдtшъ | побралъ пtрtд тымъ дворuниномъ нашимъ конtчъно, пакъ | ли жt бы tси нt дбаючи j тоt росказаньt, на шо тыхъ всихъ | имtнtй tмy сu постyпити нt хотtлъ. Мы казали томy жъ | дворuнинy нашому во вси тыи имtньu кнuзu Дмитра | моцъно yвuзати. А кгды дасть Богъ y паньствt нашом, вtликом | кнuзствt литовъскомъ, бyдtмъ, jкажtмъ к сtмy на тыt имtньu | листы твtрдости пtрtд собою положити, jнъ ихъ маtт тогды | пtрtд нами положити. П(и)сан y Краковt под лtт(а) Бож(t)(г)(о) нарож(t)(н)(u) 1000 пuт | сот 32 м(t)с(u)ца марта 3 дtн, инъдикт 5.
Михайло писаръ
К предыдущему: ЛМ-30
 | | |
| Andrey Levkovitskij Новичок
Сообщений: 3 На сайте с 2012 г. Рейтинг: 1 | Наверх ##
16 марта 2012 17:24 добрый день ,меня зовут Андрей живем в суверенном ныне казахстане,г.Усть-Каменогорск восточно-казахстанской области,фамилия наша на сегодняшний день звучит как Левковицкие(Levkovitskij),мой дед Левковицкий Прокопий был женат на Рудоясовой Миланье, у них трое детей Анатолий,Валерий и Александр,мой отец был старшим сыном,в принципе более мне ничего неизвестно.кто мы и откуда и когда сюда попали.если есть информация поделитесь! | | |
Ivan Levkovskiy Украина Сообщений: 1497 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 8790 | Наверх ##
16 марта 2012 17:51 Информации явно недостаточно. Фамилия Левковитский явно англоязычной природы. В США есть люди с такой фамилией. Если это имеет отношение как-то к нашей фамилии Левковские, то непонятно каким образом так могла трансформироваться фамилия. | | |
Ivan Levkovskiy Украина Сообщений: 1497 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 8790 | Наверх ##
16 марта 2012 18:16 29 января 2019 20:52 1546.07.20. Вильня. Лист до воеводы киевъского […], | абы земяном киевскимъ жадных | крывдъ не чинилъ. |Жыкгимонт Августъ, Божю милостью корол и великий князь […]. | Воеводе киевскому, державъцы остръскому, князю Фредриху Глебо|вичу Пронскому и инымъ воеводамъ киевъскимъ, хто и напотомъ | будеть тотъ замокъ нашъ отъ насъ держати. Што тыхъ часовъ, будучы | тобе при насъ, г(о)с(по)д(а)ри, прысылали до насъ вси князи, и панове, и земяне повету | Киевского дворянъ нашыхъ, братью своею, Солтана Стецковича, Стася Сури|новича, которыи с тобою перед нами очевистое мовенье мели и жаловали | о томъ, ижъ ты, наехавъшы отъ насъ на тое воеводство Киевъское, почал | кривъды и втисьненья великии имъ чынити и новины уводити | черезъ привиля и волности ихъ, отъ предковъ нашыхъ славъное памети | королей и великихъ князей ихъ милости и от короля его милости, | || [163 (136)] пана отъца нашого, имъ наданыи. Напервей дей по селищах ихъ велишъ | бобры на себе гонити, чого перед тымъ за первыхъ воевод не бывало. Над то | дей твоя милость в замъку Чорнобылскомъ, который и князи, и панове, | и бояре киевъские водълугъ привилевъ своих, отъ предковъ нашыхъ | и от короля его милости, пана отъца нашого, наданыхъ, по годомъ | межы собою держать, врядника своего на ймя Зеляка установилъ, и по|слушенъство з моцы теперешънего наместника чорнобылского, брата их, | Тишъка Проскуры, вынялъ, и кажешъ тому вряднику своему подданых | нашыхъ тамошънихъ судити и рядети, чого тежъ за первшыхъ воеводъ, | предковъ твоихъ, николи не бывало. К тому дей ты велишъ имъ при собе | в замъку нашомъ Киевъскомъ обецне мешъкати. И хотя дей часомъ | жадъная потреба послуги нашое г(о)с(по)д(а)ръское и земъское не въказуеть, | ты дей предся кажешъ имъ при собе лежати. А они дей с предковъ своихъ | обецне при воеводахъ нашыхъ тамошънихъ, а звлаще безъ потребы | послуги нашое г(о)с(по)д(а)ръское и земъское, не повинъни у Киеве лежати. Одъно | кгды послуги нашое потреба вказывати будеть, а воевода имъ то | листомъ своимъ ознаймить, они в тотъ часъ тамъ до Киева на службу | нашу ся зъежъдчали и на послугу нашу с паны воеводами ехали, а бывшы | на служъбе нашой и проводивъшы воеводу с поля, до Киева засе до домовъ | своихъ ехали. А тепере дей в томъ ихъ обецномъ мешканью при тобе | у Киеве великая трудность имъ ся дееть, и въ тыхъ речахъ выше|мененыхъ немалую кривъду и обътяжливость они собе отъ тебе | быть менують. Гдежъ они и привилей короля его милости, пана | отъца нашого, с привесистою маестатъною печатью и с под|писомъ руки его м(и)л(о)сти на вси волности свои передъ нами | || [163адв. (136адв.)] покладали и били намъ чоломъ, абыхъмо водле того привиля ихъ кро|левъской м(и)л(о)сти в томъ ихъ заховали, и кривды через оный привилей не казали | имъ чынити и новинъ уводити. Яко жъ ты, будучы при насъ, пове|дилъ перед нами, же ты в тыхъ речахъ, яко они жалують, николи | кривдъ имъ не чынил, ани кажешъ чынити, але и овъшемъ водъле того | привиля хочеш ся к нимъ заховати. Какъ жо мы, того привиля короля | его милости, пана отъца нашого, на волности ихъ имъ даного, огледа|въшы, и его выслухавъшы, и с Паны Радами нашыми в томъ объмовившы, | и бачечы на то, же они предкомъ нашымъ и его кролевъской м(и)л(о)сти, пану | отъцу нашому, добре а верне то заслуговали, и напротивъку кождым | неприятелемъ нашымъ обецными послугами своими горла и статковъ | своихъ не лютовали, и тепере намъ, г(о)с(по)д(а)рю, уставичъне то заслугують, | з ласки нашое г(о)с(по)д(а)ръское при томъ привилю и волностяхъ ихъ, от его кроле|въской милости имъ наданыхъ, зоставуемъ. Яко жъ есьмо и очывисте | о томъ тобе росказали, абы еси в тыхъ во всихъ рэчахъ водълугъ того | привиля к нимъ ся заховал. И тымъ тежъ листомъ нашымъ приказуемъ | тобе, ажъбы еси через оный привилей короля его милости, пана отца нашого, | жадъныхъ кривдъ и втисненья имъ не чынилъ, и новинъ не уводилъ, и по се|лищамъ ихъ бобровъ на себе не гонилъ, и въ замокъ теж Чорнобылский над привиля | и волности ихъ ничымъ ся не въступовалъ, и врядника своего, которого еси тамъ | установилъ, отътоль выслалъ и подданыхъ нашыхъ ему судити и рядити | не казалъ, и въ Киеве теж обецне, кромъ потребы послуги нашое г(о)с(по)д(а)ръское | и земъское, мешъкати имъ не велелъ, и ку шъкоде невинъне ихъ не приводил, | нижъли кгды послуги нашое потреба вказывати будеть, они в тот | часъ будуть повинъни на послугу нашу ку твоей м(и)л(о)сти ехати, и во въсемъ | || [164 (137)] бы еси к нимъ ся заховалъ водъле того привилья короля его милости, пана | отъца нашого, ни въ чомъ з него не выступуючы конечъно, абыто инакъ не было. | П[и]санъ у Вилни, под лет(о) Бож(его) нарож(еня) 1546, м(е)с(я)ца июль 20 день, инъдиктъ 4. | Метрыка ВКЛ. Кніга Nr. 30 (1480-1546) См. также: Архив Юго-Западной России: Часть 8. Том V. С. 47-49: https://runivers.ru/bookreader/book9531/#page/168/mode/1up | | |
|