Козырь, Козир, Козирь, Kozyr, Козар,

ХОЗАРСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ МІФ — один із хозарських міфів, створений ідеологами козацтва українського.
В основі Х.к.м. лежить уявлення про походження нобілітету від окремого войовничого народу, який підкорив місц. мешканців. Такі міфи були притаманні багатьом європ. країнам, однак у Центрально-Сх. Європі, на відміну від Зх. Європи, вони відіграли визначальну роль у посиленні сусп. ролі нобілітету та легітимації його виняткових соціально-екон. прав. До найвідомішого з них належала ідеологема, згідно з якою предками річпосполитської шляхти були войовничі сармати.
В інтелектуальному середовищі Гетьманщини Х.к.м. належав до найбільш значимих варіантів переробки сарматської ідеї (див. Сарматизм) для укр. потреб. Ідея хозар. походження козаків узята з польс. традиції історіописання і фіксується з 1670-х рр.: І.Ґалятовський у "Скарбниці потребній" (1676) вказував, що козаки "названі від козарів", посилаючись на "Хроніку" М.Стрийковського. Та ж ідея міститься в короткій редакції літопису Г.Граб’янки.
У найпопулярнішому в Гетьманщині творі церк. історіописання — "Синопсисі" (1674) — зазначалося, що відомості літописців про "козар" непевні; незважаючи на це, їх зараховано до предків рус./укр. народу. Ідея походження козацтва від "хозар" використана також у "Четьї-Мінеях" Димитрія Ростовського (1700). У наступні десятиліття Х.к.м. найбільш повно представлений у світському історіописанні Гетьманщини, зокрема у преамбулі "Пактів та конституцій законів і вольностей Війська Запорозького" 1710, де козацтво виводилося від "народу сміливого стародавнього козацького, який попередньо називався козарським". Про значимість "козар/хозар" свідчить те, що сам імператор Візантії одружив свого сина з "донькою кагана, тобто князя козарського". Однак за "неправди та беззаконня" Бог покарав цей народ "Руїною", а потім віддав під владу польських королів, з якої його визволив Б.Хмельницький. У "повній" редакції літопису Г.Граб’янки (створена не раніше 1718) механічно об’єднано походження козацтва від скіфів та хозар. Елементи Х.к.м. наявні в літописі С.Величка (1718—22), "Короткому описі Малоросії" (1734), "Розмові Малоросії з Великоросією" С.Дівовича (1762) та в "Історії Русів" (кінець 18 — поч. 19 ст.).
Х.к.м. був структурним елементом укр./малорос. ідеї, покликаної легітимізувати автономну владу, статус та багатство еліти, однак у зв’язку з невдачею реалізації проекту сильної Гетьманщини редукувався до однієї з версій походження козацтва.
Кононенко В.П.

Література:
=Subtelny O. Domination of Eastern Europe: Native nobilities and foreign Absolutism, 1500—1715. Kingston—Montreal, 1986
=Субтельний О. Мазепинці: Український сепаратизм на початку ХVIII ст. К., 1994
=Момрик А. Біблійна генеалогія в етногенетичних концепціях польських та українських літописців і хроністів (до постановки проблеми). «Mediaevalia Ukrainica: ментальність та історія ідей», 1998, т. 5
=Tazbir J. Kultura szlachecka w Polsce: rozkwit—upadek—relikty. Poznań, 1998
=Кресін О. Політико-правова спадщина української політичної еміграції першої половини XVIII століття. К., 2001
=Струкевич О. Політико-культурні орієнтації еліти України-Гетьманщини (інтегральний погляд на питання). К., 2002
=Plokhy S. Tsars and Cossacks: A study of Iconography. Cambridge, Massachusetts, 2002
=Когут З. Коріння ідентичності: Студії з ранньомодерної та модерної історії України. К., 2004
=Чухліб Т. Гетьмани і монархи: Українська держава в міжнародних відносинах 1648—1714 рр. К., 2005
=Ulewicz T. Sarmacja: Studium z problematyki słowianskiej XV i XVI w.: Zagadnienie sarmatyzmu w kulturze i literaturze polskiej. Kraków, 2006
=Бовгиря А. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст. К., 2010
=Kononenko W. Konstytucja Filipa Orlika 1710 r. w kontekście mysli politycznej Europy Środkowej w XVIII wieku. В кн.: Materiały II Konferencji stypendystów Programu Stypendialnego Rządu Polskiego dla Młodych Naukowców, 11 maja 2011. Warszawa, 2011

О русинах Козырь (Козир) из Австро-Венгрии