Закусило (Закусилло)

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

sw710 написал:

[q]
Какая-то сестра Николая Осиповича Закусилло (кажется Елизавета) в конце 50-х жила в Грозном...
[/q]

Да, Елизавета жила в Грозном! Вы что-то знаете об этой семье?

В приходе с. Усть-Сосновское где-то с 1910х встречаются носители фамилии Закусило. Вероятно, переселенцы откуда-то из Юго-Западных губерний.

trysob написал:

[q]
Закусило (Закусилло)
Волынская губерния
[/q]

Закусило Олег Каленикович.
Первый проректор Киевского национального университета имени Тараса Шевченко,
доктор физико-математических наук, профессор,
академик Национальной Академии педагогических наук Украины
Родился 12 сентября 1947, Пески, ныне — Гороховского района Волынской области)

Закусило Александр Алексеевич (1906—1987) — начальник Управления НКВД по Приморскому краю, генерал-майор.

trysob написал:

[q]
Закусило (Закусилло)
Волынская губерния
[/q]

Среди правобережной шляхты была распространённой фамилия
Закусил, без буквы "о" в окончании.

Як приклади захожих родів, про які ми можемо говорити досить впевнено, варто згадати Барановських (Півні, Дулицьке, Потіївка), Болсуновських (Блощинці, Чупира, Лопатинщина), ДДулицьке), Закусил (Чупира), Каленських (Біла Церква) ...

Джерело:
Чернецький Є. Правобережна шляхта за російського панування (кінець XVIII - початок ХХ ст.). Джерела, структура стану, роди. - Біла Церква: Вид. О.В. Пшонківський, 2007. С.68.

Так, в этой же книге указано, что есть вариант написания фамилии как Закусило.

Закусили (од. Закусило)
Шляхта, парафія Свято-Димитріївської церкви, с. Чупира.

Джерело:
Чернецький Є. Правобережна шляхта за російського панування (кінець XVIII - початок ХХ ст.). Джерела, структура стану, роди. - Біла Церква: Вид. О.В. Пшонківський, 2007. С.84.

Нашёл Закусил и среди дворян Волынской губернии

Источник:
Список дворян Волынской губернии. — Житомир.: Волынская губернская типография, 1906. С.51.

trysob, искомая фамилия есть ещё в одном источнике.
Но, чтобы не нарушать структуру тем, я решил опубликовать информацию в профильной теме.
Так что, если Вас заинтересует, то прошу перейти по ссылке:
https://forum.vgd.ru/401/20199/#last
.

Также фамилию Закусило нашёл и среди мещан Киева:
https://forum.vgd.ru/37/4931/#last
.

1. Прізвище шляхетської родини: Закусили
2. Запис шляхетських родин в ревізьких сказках та шляхетських відомостях під час ревізій: подано рік, коли проводилася ревізія, дані про місцевість, по якій було записано шляхетську родину, та її адміністративно-територіальну належність: а) 1832, Житомирський п. (дворяни 2-го розряду, № 1364);
b) 1832, Кременецький п. (дворяни 2-го розряду, № 389);
с) 1832, Овруцький п. (дворяни 2-го розряду, №№ 883, 884, 893, 899).
3. Повіт, з якого були подані клопотання від шляхетської родини про визнання її дворянської гідності: –
4. Відомості про рішення дворянських депутатських зібрань щодо визнання дворянської гідності шляхетських родин (легітимації): а) ... 1802 № 1126, ч. 6;
b) ... 1807 № 3, ч. 6;
с) ... 1818 № 81, ч. 6;
d) ... 1819 № 39, ч. 6;
е) ... 1832 № 588, ч. 6;
f) ... 1832 № 2651, ч. 6;
g) ... 1832 № 4649, ч. 6;
h) ... 1833 № 39, ч. 6;
i) ... 1835 № 274, ч. 6;
j) ... 1839 № 447, ч. 6.
5. Джерела, на яких грунтуються данні родограми: ЦДІАК України, ф. 481, оп. 1, спр. 273, арк. 247 зв. – 250 зв.

Джерело:
Легітимована правобережна шляхта (кінець XVIII – середина ХIХ ст.). / Уклад.: С. Лисенко, Є. Чернецький. – Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2006.
Том ІV. Список легітимованої шляхти Волинської губернії. С. 54.

trysob
25 февраля 2016 10:06

Самый дальний известный мне представитель интересующей меня ветви рода - Матвей Осипович Закусило. Год рождения неизвестен. Он есть в Кавказском адрес календаре за 1850-1856 годы - числится в Тифлисе письмоводителем при Меновых Дворах. Жена не известна. Есть вероятность, что вернулся из Тифлиса на родину в Волынскую губернию и участвовал в Польском восстании 1863 года.
Его сын, Иосиф (Юзеф-Флоренциуш) Закусилло. Родился в 1851 г., закончил землемерно-таксаторские классы при Житомирской гимназии. Работал с 1874 по 1917 год во Владикаказе (в управлении Межевой частью Терской области, затем в Терской областной чертежной). На 1916 год имел чин колежского советника. После революции жил во Владикавказе до своей смерти в 1930 г.
Женат на Елизавете Никифоровне Лавровой, дочери капитана армейской пехоты Никифора Яковлевича Лаврова, умершего приблизительно в 1883 году. Мать - Любовь Орестовна Лаврова.
Их дети:
Николай Иосифович (Осипович) Закусилло (1884) - умер бездетным в Москве.
Юлия Иосифовна Закусилло (1888) - судьба и потомки известны.
Мария Иосифовна Закусилло (1890) - судьба не известна. След теряется в Ейске незадолго до революции.
Надежда Иосифовна Закусилло (1892) - судьба не известна.
Вера Иосифовна Закусилло (1897) - судьба и потомки известны.
Елизавета Иосифовна Закусилло (1900) - судьба и потомки известны.

Мачей (Матвей) Юзефович (Осипович) Закусило, в 1847 году имел чин коллежского секретаря. Год рождения 1805-1806.
Вероисповедания римско-католического. Родители Юзеф и Мария. В день свадьбы был в возрасте 41 год.
19 августа 1847 года в Пятигорске был обвенчан с Теклой Йоткевич, дочерью Антония и Розалии. В день свадьбы была в возрасте 27 лет (год рождения 1819-1820).
В 1848 году в Пятигорске у них родилась дочь Мария.
В 1851 году 1 января в Пятигорске у них родился сын Юзеф Флоренциуш.

Закусило Ю.И. 1878 - 1946 с. Щениев

1. Прізвище шляхетської родини: Закусили
2. Запис шляхетських родин в ревізьких сказках та шляхетських відомостях під час ревізій: подано рік, коли проводилася ревізія, дані про місцевість, по якій було записано шляхетську родину, та її адміністративно-територіальну належність: 1832, Овруцький п. (дворяни 2-го розряду, №№ 446, 554, 644, 961, 962).
3. Повіт, з якого були подані клопотання від шляхетської родини про визнання її дворянської гідності: –
4. Відомості про рішення дворянських депутатських зібрань щодо визнання дворянської гідності шляхетських родин (легітимації): а) ... 1802 № 2675, ч. 6;
b) ... 1832 № 2747, ч. 6;
с) ... 1833 № 482, ч. 6;
d) ... 1837 № 68, ч. 6.
5. Джерела, на яких грунтуються данні родограми: ЦДІАК України, ф. 481, оп. 1, спр. 273, арк. 276 зв. – 273 зв.

Джерело:
Легітимована правобережна шляхта (кінець XVIII – середина ХIХ ст.). / Уклад.: С. Лисенко, Є. Чернецький. – Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2006.
Том ІV. Список легітимованої шляхти Волинської губернії. С. 54.

Волынская губерния, Владикавказ.