Гапановичи Гопановичи Гапоновичи

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

>> Ответ на сообщение пользователя Lovem от 17 августа 2008 14:25

Для ясности проблемы следует указать, когда Хелм принадлежал Польше, а не только дату, когда (русский раздел).
Хелмская земля вместе с Хелмской крепостью всегда принадлежала западной культуре, в данном случае она принадлежала сандомирским жителям Ленца, а границы на Буге описаны летописцем польского князя Мешко I и находятся в архивах в Ватикане. Название документа: Dagome iudex. Документ X века.

Латинский текст: латинский текст

Копия из библиотеки Ватикана
Пункт в alio tomo sub Iohanne XV папа Dagome iudex et Ote senatrix et filii eorum: Misicam et Lambertus - nescio cuiusgentis homines, puto autem Sardos fuisse, quoniam ipsi a IIII iudicibus reguntur - leguntur beato in integines, petro contulismate cum omnibus suis pertinentiis infra hos affines, sicuti incipit a primo latere longum mare, штраф Bruzze usque in locum, qui dicitur Russe et fines Russe extendente usque in Craccoa et ab ipsa Craccoa usque ad flumen Oddere recte in locumure, qui e e ab ipsa Alemura usque in terram Milze recte intra Oddere et exinde ducente iuxta flumen Oddera usque in predicam civitatem Schinesghe.

Польский перевод
Точно так же в другом томе времен Папы Иоанна XV, Дагоме, мистера и Отэ, миссис и их сыновей Мешко и Ламберта (я не знаю, к какому племени они принадлежат, но я думаю, что они были сардинцами, потому что ими правили четыре «лорда») они должны были дать Святому Петру целиком одну страну, которая называется Schinesghe со всеми ее филиалами в этих границах, поскольку она начинается с первой стороны вдоль моря [далее] вдоль границы Пруссии до места называется Русью, и граница Руси [продолжается] до Кракова и от этого Кракова до реки Одра, прямо до места, называемого Алемуре, и от этой Алемуры до земли Мильчан, и от границы Мильчана прямо до Одер, а отсюда вдоль реки Одер до упомянутой страны Шинесге.

Dla jasności problemu należy podać od kiedy Chełm należał do Polski, a nie tylko datę do kiedy (zabór rosyjski).
Ziemia Chełmska wraz z grodem Chełm zawsze należała do kultury zachodniej, w tym przypadku nalezała do lendzian sandomierskich, a granice na Bugu są opisane przez kronikarza księcia polskiego Mieszka I i znajdują się w Archiwach w Watykanie. Nazwa dokumentu: Dagome iudex. Dokument pochodzi z X wieku.

Tekst łaciński: Tekst łaciński

Kopia z Biblioteki Watykańskiej
Item in alio tomo sub Iohanne XV papa Dagome iudex et Ote senatrix et filii eorum: Misicam et Lambertus – nescio cuius gentis homines, puto autem Sardos fuisse, quoniam ipsi a IIII iudicibus reguntur – leguntur beato Petro contulisse unam civitatem in integro, que vocatur Schinesghe, cum omnibus suis pertinentiis infra hos affines, sicuti incipit a primo latere longum mare, fine Bruzze usque in locum, qui dicitur Russe et fines Russe extendente usque in Craccoa et ab ipsa Craccoa usque ad flumen Oddere recte in locum, qui dicitur Alemure, et ab ipsa Alemura usque in terram Milze recte intra Oddere et exinde ducente iuxta flumen Oddera usque in predictam civitatem Schinesghe.

Tłumaczenie polskie
Podobnie w innym tomie z czasów papieża Jana XV Dagome, pan, i Ote, pani i synowie ich Mieszko i Lambert (nie wiem, jakiego to plemienia ludzie, sądzę jednak, że to byli Sardyńczycy, ponieważ ci są rządzeni przez czterech „panów”) mieli nadać świętemu Piotrowi w całości jedno państwo, które zwie się Schinesghe z wszystkimi swymi przynależnościami w tych granicach, jak się zaczyna od pierwszego boku wzdłuż morza [dalej] granicą Prus aż do miejsca, które nazywa się Ruś, a granicą Rusi [dalej] ciągnąc aż do Krakowa i od tego Krakowa aż do rzeki Odry, prosto do miejsca, które nazywa się Alemure, a od tej Alemury aż do ziemi Milczan i od granicy Milczan prosto do Odry i stąd idąc wzdłuż rzeki Odry aż do rzeczonego państwa Schinesghe.

Думаю, это должно находиться здесь, т.к. большинство материала взято из этой темы! https://sites.google.com/site/slahtavkl/ и https://sites.google.com/site/...i-moculski

Шляхта руських земель 1350-1650 рр
ГОЛОВНА СТОРІНКА
Контакти
Словник
Таблиця умовних значень
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ‎ > ‎Г‎ > ‎
Гапоновичі (Мочульскі)

Ivan Levkovskiy. Кто такие Коркошки. // форум ВГД: https://forum.vgd.ru/post/1231/18290/p1382809.htm

Гапоно́вичі (Гапоновичі-Мочульські) h. Cholewa — український шляхетський рід на Київщині. Найвідоміший представник — Герман Гапанович.

Дмитрий Гапонович и Иван Григорьевич и Тихно Коркошич упоминаютя вместе в ревизии Овруцкого замка владеют частями Губаревщизны.

Гапоновичи и Гридковичи были предками бояр Корчевских (с. Корчовка на юг от с. Пещаницы).

Походження шляхетського роду Гапоновичів пов'язують із Коркошком — вихідцем з Орди, що потрапив в Україну у часи князя Володимира Ольгердович з династії Гедиміновичів (кінець XIV ст.), і якого князь зробив своїм боярином, так само, як і деяких інших вихідців. Нащадки родин цих переселенців розселилися по Овруччині, з часом перетворилися на шляхту, а до Хмельниччини нащадки тих перпселенців становили 30-40 родин. Найвідомішими із цих родин були родини Виговських і Гапоновичів, яким довелося зайняти високе становище в Українській державі часів Богдана Хмельницького. Із цим пов'язане особливе місце Овруча у той час. Кістяк Овруцького полку складався саме з представників цих родин.
Герман Гапонович (рік народження і смерті невідомі, згадується у 1649–1670 рр.) — Чигиринський отаман городовий у 1654 році. Чигиринський сотник — 1656 р. У 1657 р. знову чигиринський отаман городовий. Під кінець 1657 року Герман Гапонович став Військовим суддею в уряді Гетьмана Івана Виговського і пробув на цій посаді до вересня 1659року, коли цей уряд було повалено. Ще раз він став Військовим суддею 1668 року в уряді Гетьмана Петра Дорошенка.

В 1630 р. один із Гапоновичів (Мочульських,
Зав’яличів) був власником в с. Каленщині на Заушші. В 1643 р. їх бані-
тували Коркошки [20,222]
20. ІР НБУ. – Ф. І. – № 4104.

A. Boniecki, Herbarz Polski T.7 s.239. Iwan Haponowicz z Sielca.

[/q]

перевод:
ГАПОНОВИЧ Иван из Сельца, земянин королевский 1562г., выполнил в 1569 году присягу верности по присоединению Волыни к Короне. Михал, дед из Пинковиц, в пинском и Новоселок в троцком, женатый с Мариной 1581г. (Оп.Луц. 2058 а.3). Новоселки приобрел 1580 г.от Смоленского.

РоманС написал:

[q]

Luche

Обе сделки по Луцкому повету:
1.
"01.08.1580-10.06.1583 гг Василий Омелянский продал Миську Гапановичу часть села Новосилки за 200 коп грошив"
ЦГИАК, 26-1-4; 150-151.
2.
"19.06.1585-22.06.1585 гг. Андрей Богдашевский продал Миську Гапоновичу часть Новоселицкого поместья за 250 коп грошив"
ЦГИАК, 26-1-5; 383 об.-385.

ZRODLA DZIEJOWE,UKRAINA tom 20( в переводе-ИСТОРИЧЕСКИЕ ИСТОЧНИКИ,спасибо Войцеху)

Regestr brania poboru z miasta J.K.M.Owrckiego -anno Domini 1571 mensis januari 2d.
Szlachta owrucka, ktorzy swych poddanych nie mieli,ale samiz domow swych placili gr.12
(видать,сами труженниками были)
Siolo HAPONOWICE moczulskie
Iwan Haponowicz , Hriszko Haponowicz,
Artem Haponowicz , Miszko Szawialich
(хоть работу бросай,времени на поиски не хватает...)
А siolo- и есть село,только куда оно делось и когда-?

Ze str.Wasyla Woronicza pozw.na Haponowiczu Mieleniewskim Tupoczolowskim pow.,w sprawie o gwaltowne pow.na gruntach Mieleniewskich na uroczyszczu Wirbszcz napadnienie i skaleczenie-ewazya. fol.11 (1607)
Бояре Корчовcцы Гапановичей-Ивана,Яска,Грицка- дали по 15 грошей(или не знаю что) "(год 1581,воеводство Киевское)
В известном привилее короля Александра 1494 года этот Гапон выходит то ли сын, то ли внук Ущапа, поскольку сын Гапона назван Иваном Гапоновичем Ущапом, выслуживший Белево, а отчизна Ущаповичи в Заушье. В то же время второй сын Гапона - Дмитрий владеет частью Губаревского грунта - Мочульня, Корчовка, отчизной некого Коркошки, что следует из привилеев 1478 и 1521 годов. Отсюда, Дмитрий Гапонович был предком части Мочульских и Корчовских. Видимо поэтому Яковенко предположила Гапоновичей от Коркошка. Как-то более-менее разобрать эту ситуацию я пытался в сообщении на форуме "Кто такие Коркошки".

Согласно книге "Литовская метрика" том1:
Гапоновичи Богдан ( Богданец) и Зенько Волковійчи-Луцкие земяне,их отчина-сельцо Подгайці,данное В Кн.Свидригайлом их деду ловцу пану Петру в 1511г.

В рукописном гербовнике Вацлава Руликовского в Львовской НБ,ф.5 дело 7444,том 3 ч.1,стр.295 (314) есть заметка:
Иван Гапонович,дедич сельца Луцкого подписал документ о взаимоотношениях Волыни и Короны в 1569г. (перевод собственный с польского).дословно -" podpisal akt polaczenia Wolynia z Korona 1569r."

1581 на роках земских свята Михайла римского в Овручом сужоных, записал от которых книг земских и выпис на то от суду земского был выдан, так теж лист увяжчий возного Семена Александровича Мочульского.

У 1630 р. один із Гапоновичів був власником в с.Каленщині на Заушші. У 1643 р. їх банітували Коркошки[22]. Герман Гапонович був послом Хмельницького на Віленську комісію 1656 р.[23], потім посол Виговського у Царгород разом із Стоматенком[24].
22 ІР НБУ.-Ф.І.- №4104.-Арк.212.
23 Документи Богдана Хмельницького.-С.519.
24 ІР НБУ.-Ф.ІІ.-№ 15545-15548.-Арк.13.

перемещаю сюда информацию полученную в 2014г. (65 стр темі ГАПАНОВИЧ) - обложка - Украіна під булавою Богдана Хмельницького - изд.2007г.

и текст из энциклопедии о Германе Гапановиче (стр 65 темы ГАПАНОВИЧ )

Напишу здесь про очередную чудесную находку. Нашлось упоминание "моих" Гапановичей в дневнике великого князя Константина Константиновича Романова, Члена Российского Императорского дома, генерал-адъютанта, президента Императорской Санкт-Петербургской академии наук.
Упоминание не очень лицеприятное, но из песни слов не выкинешь, грешили предки по полной программе.

8 марта 1903 года: "С глазу на глаз бранил Гапановича и убеждал его взять себя в руки. Его не отчислили только благодаря Дубасову. Думаю перевести из Александровского училища в Павловское брата-близнеца Гапановича, который тоже нагрешил в Москве и представлен к отчислению."

То, что речь в дневнике именно о братьях-близнецах Евгении и Михаиле Гапановичах, старших детях генерала Константина Даниловича Гапановича, нет сомнения. У них в Послужных списках я обнаруживала очень странные, резкие перемещения по учебным заведениям и воинским подразделениям, мать их в прошениях о пенсии вскользь упоминала о злоупотреблении алкоголем, и вот теперь еще один великолепный штрих к портретам! И я приятно удивлена тем, что такие высокопоставленные люди заботились о здоровье непутевых близнецов.

За источник отдельное спасибо Руслану Дикушину!
https://prozhito.org/notes?key...1%87%22%5D

Пс. Дубасов Николай Васильевич - начальник Павловского военного училища (14.12.1901-20.04.1905).

Из архивных документов мне известно, что К.К. Романов осуществил-таки свою воспитательную задумку. Михаил Гапанович в марте же 1903 года был переведен из Александровского в Павловское военное училище. А его брат Евгений, очевидно, не внял убеждениям, потому что в сентябре 1903 года был "сослан" из Павловского военного в Тверское кавалерийское юнкерское училище.

Естественный вопрос, а с чего это вдруг Романов озаботился судьбой юных Гапановичей, разрешился ответом из Википедии:

Константин Константинович Романов, генерал-лейтенант, 4 марта 1900 года назначен Главным начальником Военно-учебных заведений, после чего объехал все вверенные ему заведения. По итогам инспекции появился приказ, в котором великий князь высказался о задачах военного воспитания: «Закрытое заведение обязано, по мере нравственного роста своих воспитанников, постепенно поднимать в них сознание их человеческого достоинства и бережно устранять всё то, что может унизить или оскорбить это достоинство. Только при этом условии воспитанники старших классов могут стать ТЕМ, чем они должны быть, — цветом и гордостью своих заведений, друзьями своих воспитателей и разумными направителями общественного мнения всей массы воспитанников в добрую сторону»

На этом же сайте ""Прожито..." поиском по фамилии Гапанович обнаруживается упоминание И. И. Гапановича:
1933 год, Иван Серебренников, учёный (работы по статистике и этнографии Сибири), писатель, журналист, Министр продовольствия во Временном сибирском правительстве
"...Пришла почта, поздравления. Совершенно неожиданно от И.И. Гапановича из Пекина получил его новую книгу, только что вышедшую из печати на русском языке: «Камчатские коряки»..."

Luche
Людмила, возможно, кто-то из Ваших?...

А также есть пока неизвестный никому Гера Гапанович из Касимова (1941 год).

Взято отсюда: https://forum.vgd.ru/post/1410/37757/p3908397.htm#pp3908397

РГИА Ф. 759 Оп. 59 Д. 826
Л.136
Ведомость учениц Царскосельской Мариинской женской гимназии, окончивших курс учения в 1917 году.
...
7. Гапанович Антонина
...
но, кроме имени, в ведомости никаких дополнительных сведений нет.

В своих ветках Антонины пока не нашла.

И как же узнать, кем и где был отец моего пока самого древнего предка (сначала униатского, а с 1788? г. православного) священника Александра Васильевича Гапановича ок.1750 г.р. -?

1. Родове прізвище дворян, справу яких розглянула Центральна ревізійна комісія: Гапановичі
2. Губернія, з дворянського депутатського зібрання якого справу надіслали до ЦРК: Волинська
3. Дата розгляду справи Центральною ревізійною комісією: 1841.09.27
4. Установа до якої ЦРК надіслала справу після розгляду: Волинське губерніальне правління
5. Дата відправки справи Центральною ревізійною комісією: –
6. Номер відправки справи Центральною ревізійною комісією: –

1. Родове прізвище дворян, справу яких розглянула Центральна ревізійна комісія: Гапановичі
2. Губернія, з дворянського депутатського зібрання якого справу надіслали до ЦРК: Волинська
3. Дата розгляду справи Центральною ревізійною комісією: 1841.11.17
4. Установа до якої ЦРК надіслала справу після розгляду: Тимчасове Присутствіє Герольдії
5. Дата відправки справи Центральною ревізійною комісією: 1842.12.31
6. Номер відправки справи Центральною ревізійною комісією: № 4121

1. Родове прізвище дворян, справу яких розглянула Центральна ревізійна комісія: Гапоновичі
2. Губернія, з дворянського депутатського зібрання якого справу надіслали до ЦРК: Подільська
3. Дата розгляду справи Центральною ревізійною комісією: 1841.11.14
4. Установа до якої ЦРК надіслала справу після розгляду: Подільське губерніальне правління
5. Дата відправки справи Центральною ревізійною комісією: –
6. Номер відправки справи Центральною ревізійною комісією: –

Список укладено на підставі: ЦДІАК України, ф. 481, оп. 1, спр. 270 – 272.

Джерело:
Лисенко С., Чернецький Є. Правобережна шляхта (кінець XVIII – перша половина XIX ст. Список шляхти Волинськоï, Kиïвськоï та Подільськоï губернiй, дворянськi права якоï перевiрила Центральна ревiзiйна комiсiя). – Біла Церква: Вид. О.В. Пшонківський, 2007. С. 131.

1. Прізвище шляхетської родини: Гапановичі
2. Запис шляхетських родин в ревізьких сказках та шляхетських відомостях під час ревізій: подано рік, коли проводилася ревізія, дані про місцевість, по якій було записано шляхетську родину, та її адміністративно-територіальну належність: Серед дворян 1-го та 2-го розрядів по Волинській губернії не значаться.
3. Повіт, з якого були подані клопотання від шляхетської родини про визнання її дворянської гідності: –
4. Відомості про рішення дворянських депутатських зібрань щодо визнання дворянської гідності шляхетських родин (легітимації): а) ... 1826 № 68, ч. 1;
b) надіслано до ЦРК 30.12.1840;
с) рішення ЦРК ... 1841 № 3070: про виключення з родовідної книги.
5. Джерела, на яких грунтуються данні родограми: ДАЖО, ф. 176, оп. 1, спр. 519, арк. 42 зв. – 43.

1. Прізвище шляхетської родини: Гапановичі
2. Запис шляхетських родин в ревізьких сказках та шляхетських відомостях під час ревізій: подано рік, коли проводилася ревізія, дані про місцевість, по якій було записано шляхетську родину, та її адміністративно-територіальну належність: Серед дворян 1-го та 2-го розрядів по Волинській губернії не значаться.
3. Повіт, з якого були подані клопотання від шляхетської родини про визнання її дворянської гідності: –
4. Відомості про рішення дворянських депутатських зібрань щодо визнання дворянської гідності шляхетських родин (легітимації): ... 1802 № 2514, ч. 1.
5. Джерела, на яких грунтуються данні родограми: ДАЖО, ф. 146, оп. 1, спр. 518, арк. 309 зв. – 310.

Джерело:
Легітимована правобережна шляхта (кінець XVIII – середина ХIХ ст.). / Уклад.: С. Лисенко, Є. Чернецький. – Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2006.
Том ІІІ. Список легітимованої шляхти Волинської губернії. С. 173.

Общая тема