Велецкие

Генеалогію Єловичів – прямих предків Єло-Малинських – документально починають перші носії цього прізвища – Гринко (Гринько) і Єско (Єсько), які згадуються між 1464 і 1488 роками [6]. Ні про їхні сім’ї, а тим більше про батьків інформації не лишилося. За документом 1465 р. старший брат Гринько продав свою, відділену від Єсьчиної, частку села Долотче на Острожчині князеві Іванові Василевичу Острозькому. Як свідки брати неодноразово ставлять свої підписи на актах купівлі-продажу нерухомості в Луцькому повіті, в якому, ймовірно, проживали. В пізніший час до нащадків Гринька чи Єська можна віднести п’ять носіїв прізвища Єлович, які 1528 р. вписалися до реєстру русько–литовського війська: Федір, Дашко, Грицько [7]. У єдиного з них – Грицька, після імені відсутнє прізвище Єлович, натомість проставлено власницьке топографічне іменування – Букоємський (власник с.Букойма).

первый Бокий-Печихвостский - Василий иванович Бокий

в 1508 получил Печихвосты.

его сын -

Гавриил Васильевич Бокей Печихвостский - судья луцкий
+1578 в битве с татарами.

Wasil Iwanowicz Bokiej otrzymał od Aleksandra Jag. wieś Pieczychwosty ze starostwa łuckiego, w zamian za ojcowiznę zabraną mu przez wielkiego księcia moskiewskiego; król Zygmunt potwierdził mu to nadanie w 1508 r. (ML. 8 i Akta Zap. Ros. II).
Wasil, 1522 r. dworzanin królewski,
pozostawił dwóch synów: Fedora i Gabryela (Hawryła), którym król Zygmunt dozwolił w 1537 roku założyć miasto obok zameczku, wybudowanego przez ich ojca w Milatynie, ustanowił tamże targi i pozwolił otworzyć karczmy

Fedor Wasilewicz Bokij Pieczychwostski, dworzanin królewski 1548 r. (Gr. Ant. f. 72), właściciel Milatyna z dziesięciu wsiami, które w 1570 r. posiadała pozostała po nim wdowa, a 1583 r. syn jego Jan (Jabł. i Arch. I. Z. Ros. I. 1).
Jan, 1583 r. podkomorzy włodzimierski, zapisał 1597 r. żonie swej, Fedorze Czaplicównie, kasztelance kijowskiej, Milatyn z przyległościami (Bibl. Warsz. 1888 r. IV).

Gabryel Wasilewicz, 1548 r. dworzanin królewski (Gr. Ant. 72), 1561 roku sędzia ziemski łucki, zginął od Tatarów w 1578 r.
Pozostała po nim wdowa, Maryanna z Waganowa,
2-o v. Dachnowa Perekalska,
posiadała w powiecie łuckim 1583 r. dobra Czernczyckie (Jabł.).

córka jego Anna, 1608 r. - żona ks. Stefana Czetwertyńskiego (Woł. II f. 320, 468 i V B. f. 661),

syn zaś Filip Bokiej Pieczychwostski, właściciel Matowa i Smykowa, w powiecie łuckim 1583 r. (Jabł. i Kij. II f. 189),
żonaty 1597 r. z ks. Anną Rużyńską (Woł. I f. 236),

pozostawił synów: Bazylego

i Jana,

i córkę Maryannę, których procesuje w 1608 r. Czetwertyńska, o zabranie dóbr, na których posag jej był zabezpieczonym (Woł II f. 320).

Мартин Васильевич Велицкий
Екатерина Гаврииловна Бокей-Печихвостская
_____________________________

Василий Иванович Велицкий
Ульяна Дашковна Ело-Малинская

Гавриил Васильевич Бокей-Печихвостский
_____________________________________________

Иван Григорьевич Велицкий

Елович Дашко Ескович, луцький зем'янин

Василий Иванович Бокей
_____________________________________

Григорий Иванович-Кожанович Велицкий

Есько Елович

Иван-Ян Бокей
________________________________

кн. Кожан

___________________

Велицькі
ВЕЛИЦЬКІ (Кожановичі-Велицькі, Weliccy, Kożanowiczowie Weliccy) – князівський рід власного герба, у XV–XVІI ст. землевласники Володимирського і Луцького повітів Волинського воєводства.

Родове гніздо – село Велицьк Володимирського повіту Волинського воєводства (нині Ковельського району Волинської області).

За припущенням Юзефа Вольфа, нащадки князів Ярославських. Наталя Яковенко зараховує Велицьких до князів невідомого походження. Засновником роду був кн. Григорій Кожанович, який у першій половині XV ст. отримав привілей на Велицьк від великого князя Свидриґайла. Його син Іван Велицький помер після 1545 р. Від дружини, ім’я якої досі залишається невідомим, мав двох синів – Федора та Василя.

Нащадками Федора Івановича Велицького († після 1536) були його син Дмитро († між 1557 і 1572) та онука Марина († після 1617), дружина московського емігранта Гаврила Кайсарова-Колодежинського.

Василь Іванович Велицький († у першій половині 1540-х) був одружений двічі: спочатку з Уляною Єловичівною, а після її смерті з кн. Фрузиною (Єфросинією) Збаразькою († 1591 або 1592). Діти Василя: Мартин та Настасія († між 1561 і 1568), дружина луцького повітника Маська Шпаковського.

У шлюбі з Катериною Бокіївною-Печихвостською Мартин Велицький († 1589 або на початку 1590) народив дочку Богдану († між 1609 і 1619), дружину зем’янина Брацлавського воєводства Федора Шашковича-Вишковського. З п’яти дітей, які народилися у цьому шлюбі Кристина († 1651) вийшла заміж за Яна Єрлича († 1643), рідного брата автора відомої сімейної хроніки Яна (Якима) Єрлича. Рідним братом Богдани Мартинівни міг бути Андрій Велицький, котеленський урядник кн. Романа Ружинського († після 1613).

На думку Наталі Яковенко, рід продовжили нащадки Андрія Мартиновича, що втратили князівський титул.

Джерела:
Центральний державний історичний архів України в м. Києві. – Ф. 26, оп. 1, спр. 7, арк. 189-190 зв.; Однороженко О. Руські королівські, господарські та князівські печатки XIII-XVI ст. – Харків, 2009. – С. 236.

Література:
Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. – Warszawa, 1895. – S. 184, 548-549; Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. Волинь і Центральна Україна. – Київ, 2008. – С. 368.

Ігор Тесленко