Велецкие

Литовская Метрика 1522-27

князь Иван Юрьевич Велицкий - купил дом в Луцке

Велицкий Грыгорий Кожанович, князь
Велицкий Иван Григорьевич, князь
Велицкий Иван Юрьевич, князь

Литовская Метрика 1528-38


Велицкий Иван Григорьевич, князь
Велицкий Богдан, князь
Велицкий Василий Иванович, князь
Велицкий Федор Иванович, князь

_____________________________________
Велицкий Давид
Янiвка (Ивановка) над Стоходом.
В 1577році князь Давид Велицький платив від Янівки за 6 димів та 4 городи,
а в 1583році містечко належить до князів Вишневеньких, які платили з Янівки від 11 димів,
в 1649році князі Вишневецькі мають 90 димів,
а в 1650році разом з Велицькими тільки 95 димів.

Думаю, что все же от Велицко-Велечко

например Йосипа Велецкого - называют Йосипом Велецким или Величковским - скорее всего разница прочтения

и до Григория Кожановича - первого князя Велицкого. Велецком владели другие собственники

ВЕЛЕЦЬК,
1488 р. принадлежал „Федьки, дочки Юрши, жінки Олизара Шиловича, маршала волинської землі".
Перший її чоловік – Война-Яків Немирич, син старости Луцького.
Другий - князь Михайло Степаньський. Донька - Марія Михайлiвна Ровенська (+1518), за князем Семен Васильович Несвізький Збаразький Колоденський Ровенський (1461, † 1480/1481), двоюродным дедом Ефросинии (Фрузина) Федоровны Порицькой; жени Ивана Григоровича Кожановича Велицького (+п.1528).

В даному контексті, цікаво і те, що в родоначальника Киселів, Олександра (Олехно) Киселя, який служив в Ягайла і в Свидригайла на початку XV століття, мати була княгиня Четвертинська, а дружина — Немиричівна. Імовірно, що це Марія — дочка Немирі Резановича і сестра Якова Войни Немирича, яка після загибелі Олехно Киселя вийшла вдруге заміж за князя Михайла Васильовича Чарторийського. Сином Олехно був Микита, власник Низкиничів і Дорогиничів у Володимирському повіті, які його батько вислужив в Свидригайла

Село було родо­вим гніздом князів Любецьких. князь Богдан Васильевич Любецкий
Родоначальником гэтага адгалінавання, якое тады пісалася як князямі Любецкімі, так і князямі Відзеніцкімі 1 з’яўляўся кн. Васіль Рыгоравіч Друцкі, сын якога Багдан у 1488 г. атрымаў ад цёткі па маці Федкі з Юршаў Алізаравай Шыловічавай маёнт. Любча Луцкага павета. Паколькі Багдан не пакінуў нашчадкаў, Любча (ад якой і ўтварыўся прыдомак «Любецкія») перайшла да яго брата Рамана.

В 1519 р. було власністю князя Велицького Івана Григоровича. По смерті кн. Велицького село переходить до „луцького мостовничого" Івана Борзобогатого-Красинського, володимирського і берестейського православ­ ного єпископа, пізніше до Ело-Малинських, в 1566 році до Ласковського.

ВОЗМОЖНО этот БОГДАН ВАСИЛЬЕВИЧ ДРУЦКИЙ-ЛЮБЕЦКИЙ и упоминается как Богдан князь Велицкий в Литовской метрике.

https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Михайло_Єло-Малинський

Відомо, що Дашко Єлович мав дочку Уляну та двох синів – Михайла і Сокола. Уляна Дашківна вийшла заміж за князя Василя Івановича Велицького, представника згодом здрібнілої та вигаслої князівської родини [8]. У середині 1570-х рр. Мартин Велицький, син Василя та Уляни, відпродав дядькам по матері свій дідичний маєток Велицьк, який відтоді, разом з іншими ближніми поселеннями, на кілька століть переходить до родини Єло-Малинських [9]. Власне, сини Дашка – Михайло і Сокол першими почали дописувати до свого прізвища приставку «Малинські». А це означає, що ще до середини XVI ст. поселенням Малин уже володіли два або навіть три покоління роду.

Бокії гербу власного (відміна гербу Сокира) — волинський зем'янський рід. Дідичі села Печихвости (тепер Горохівський район), містечка Милятин (нині Іваничівського району).

Иван Бокий

Василь Бокий - придворний короля Олександра Ягелончика, отримав від нього взамін забраної московитами «ба́тьківщини» (спадок батька) Печихвости в Луцькому повіті,
його нащадки підписувались як Бокії-Печихвостські

Гавриил Васильевич — придворний короля, луцький суддя з 1561 року, загинув у битві проти татар, дружина — Мар'яна Вагановська, по його смерті вийшла за Дахна Перекальського


_____________________

Анна Бокий (ум. 1612),
дочь судьи луцкого Гавриила Бокия и Марианны Вагановской

= Князь Стефан Святополк-Четвертинский (ок. 1575—1655) (Старший сын пинского городничего, князя Яцека Святополк-Четвертинского и Екатерины Бокий)