Велички

О лубенських дворянах Величко

Лубенские дворяне Величко владали землями в с. Тарандинцы Лубенского уезда. В 1787 г. в Тарандинцах проживали Евтихий и Михаил Величко:

[q]

1787 - 624 жителя, проживали разного звания казенные люди, казаки и владельцы: вдова Зиновия Корниевичева, военные товарищи Евтихий и Михаил Велички.

[/q]

Сведения об Евтихии и Михаиле Величко здесь:

[q]

ВЕЛИЧКО Євтихій (1727 - ?) - шляхтич, службу розпочав 12 квітня 1756 p., осавул полкової артилерії лубенської (1758-1762), значковий товариш Лубенського полку (з квітня 1762), військовий товариш (з 10 серпня 1781). Під час турецької війни кулею поранений в ліву ногу. Мав володіння у с. Таранинці.

ВЕЛИЧКО Михайло (1737 - ?) - шляхтич, службу розпочав з 9 квітня 1759 р., значковий товариш Лубенського полку (з 30 березня 1770), військовий товариш (з 19 грудня 1781). Брав участь в турецькому поході під Бендерами, Очаковом, Перекопом, Кафою. Полковий хорунжий. Д.: N Іванівна Парпур, донька підданого.

[/q]

Оба Величко записаны шляхтичами, получить шляхетство могли только их предки, служившие в войске Речи Посполитой до 1648 г. Отцом Евтихия и Михаила Величко был, вероятно, Иван Величко:

[q]

ВЕЛИЧКО Іван - значковий товариш (? -1735 - 1738 - ?) полкової сотні Лубенського полку, учасник 2-го польського (1735), брав участь в очаківському поході 1737 р. У 1738 р. займається волами, був у поході до Нехворощі. Осавул полкової артилерії (? - 1740 -1747 - ?). Проживав у с Тарашинці полкової сотні, мав у Лубнах у 1745 р. 1 двір піших убогих підсусідків козацьких.

[/q]

Иван Величко шляхтичем не был, откуда же тогда шляхетство у сыновей? В 1738 г. Иван Величко занимался волами, которых перегоняли для продажи в Гданьск. Там за небольшую сумму можно было купить дворянские дипломы, возможно, Иван Величко и прикупил, на всякий случай, шляхетство для детей?

Памятный знак на могиле Величко

[q]

В декабре прошлого 2013 года … в селе Хаенки Ичнянского района на Черниговщине был установлен памятный крест на месте родовой усыпальницы помещиков Величко. На прикрепленной к кресту табличке написано на украинском языке: “На этом месте находится семейное захоронение семьи ВЕЛИЧКО, уничтоженное в годы лихолетья в начале ХХ-го века”. Скромный памятный знак изготовил и установил на собственные средства ичнянский краевед Николай Терещенко.

[/q]

О событиях 1921 г. в волостном центре Ольшана Прилуцкого уезда
Из книги: Земля, полита кров’ю. В. Моренець. Бібліотека історичного клубу “Холодний яр”. – Київ. Історичний клуб “Холодний яр”; Український пріоритет, 2013. – 368 с.
Стор. 124-125
У Прилуках представник полтавського губернського комітету КП(б)У Марінко робить все можливе, аби захистити підлеглих. Він розуміє, що інакше владу їм не утримати:
“…Потім був в охопленій бандитизмом Вільшані військком Величко. Кажуть, що він був колись залізничним жандармом. Але у 1917 р. він був не на “панській” стороні, відступав при наступі Денікіна з червоними, бився з бандитами при нальоті на Вільшану, банда пограбувала його зовсім. У банді був син вільшанського попа. Нібито з помсти Величко разом зі службовцями військкому вирізав попа разом з його родиною. Жорстокістю там відзначився сторож військкому 70-річний дід. Якось уповноважений 1-ї кінної армії Маркус під час перебування у Вільшані про все дізнався і розстріляв Величка, писарів, діловодів волосного військкому і сторожа, всього 8 осіб. Маркуса засудили на 5 років умовно. Почали цю справу розкопувати. Виявилося, що той же Величко вказав на двох бандитів Роликів, які були агентами карного розшуку. Начальник повітової міліції Швидкий розстріляв двох злісних дезертирів-бандитів без суду. Звинувачуються Швидкий і Корж ще в тому, що, крім “незаконних” розстрілів, розстріляні бандити не були дезертирами. …Я вказав сесії трибуналу, що вона займається не тією справою, що потрібно, під час громадянської війни на селі у всіх повітах всіх комуністів довелося б судити за самочинні розстріли…”.

О деятельности Сергея Дмитриевича Величко на Сумщине

LuckyLuke привел сведения о деятельности кадетской группы в составе Линтварьова П. М., Величко С.Д. и Сологуба Ф. в Сумах во второй половине 1905 г.

[q]

Ліберальні поміщики, вищі чиновники (ліберали) організувалися в кадетську групу. Керівниками групи були Линтварьов П. М. поміщик голова земської управи Величко С. Д. і член окружного суда Ф. Сологуб. Кадетська група в листопаді 1905 року почала видавати газету "Сумской Голос"

[/q]

.
А вот сведения о деятельности этой группы в первой половине 1905 г.
“С начала 1905 г. деятельность Линтварева принимает более активный и революционный характер… 26 июня, в разгар крестьянских беспорядков в Лебединском уезде, Линтварев в качестве председателя Уездной Земской управы в сопровождении члена управы Величко, заведывающего Земским складом земледельческих машин и др. лицами, в большинстве служащими в земстве, отправились на границу названного уезда в с. Терешково, где было ими собрано значительное число крестьян соседних волостей для присутствованния при пробе земледельческих орудий.”
Из приведенных сведений следует, что С. Д. Величко заменил П.М. Линтварева на должности председателя Сумской уездной управы в конце 1905 г.

Просмотрел Адресные книги и Адрес-календари Санкт-Петербурга за 1837, 1854, 1867, 1881, 1894 и 1895 гг. по библиотеке Царское Село. В адресных списках Величко Лев Александрович не упоминается.
Полный состав Главного тюремного управления приведен в Адресной книге города С.-Петербург на 1895 год. Льва Александровича Величко в списках служащих комитета нет.
Из известных Величко отцом Величко Льва Александровича мог быть Александр Павлович Величко (1793-1867), его биография приведена здесь.
Сведения об Александре Павловиче Величко содержатся и в Адресных книгах за 1837, 1850 и 1867 гг.
В издании: Путеводитель. 60 000 адресов из СПб. 1854 г. имеются и данные о жене А.П. Величко
С. 55
ВЕЛИЧКО, АЛЕКС. ПАВЛ., отст. Дѣйст. Ст. Сов.,
(суп. Евдок. Алекс.) Лит. ч. Воскр. Набер., д.
Щербакова 29.
Александр Павлович Величко служил и по линии Министерства внутренних дел. Известно, что у него была дочь Мария, умерла в
1908 г.
О других детях сведений нет, но в издании: Всеобщая адресная книга С.-Петербурга в 5-ти отделениях,
1867 г. имеются сведения о Павле Александровиче Величко, губернском секретаре, возможно сыне А.П. Величко
С. 83
Величко, Алдръ Павл., от. ДСС
Сергіевская ул. Д. 6.
– Павелъ Алдр., ГС. Сергіев. ул.
д. 53, кв. 11. Госуд. Контр.

Интересно также, что в 1894 г. в Санкт-Петербурге у Василия Львовича Величко имелся полный тезка.
1894. Весь Петербург, адресная и справочная книга.
С. 40
ВЕЛИЧКО Вас. Льв. Ка. Максимиліановскій
пер., 12. Деп. общ. Делъ м-ва Г. И.
– Вас. Льв. Н. Ямская, 34.

Отцом Льва Александровича Величко мог быть и Александр Максимович Величко, о нем уже писалось

[q]

Величков Александр Максимович (1803 г.р.)– сын приказного служителя. В службе в Сумском земском суде с 1821 г. титулярный советник с 1833 г. служил по корчемной части. Женат, дети: Марья (1839 г.р.), Дмитрий (1842 г.р.)

[/q]

[q]

В календарях за 1833-1842 г.г. по Сумскому земскому суду однотипная запись:
Въ Сумахъ:
Въ Земскомъ Судѣ:
корчъ дѣлъ,
1833, ч. 2, с. 157, 1834, ч. 2, с. 158 и 1835, ч. 2, с. 156: К. Рег. Александръ Максим. Величковъ.
1838, ч. 2, с. 177: К. Ск. Александръ Максим. Величко.
1842, ч. 2, с. 105: Тт. Св. Александръ Максим. Величко

[/q]

Итак, двое детей, а сведений о сыне Льве нет.
Таким образом, пока не удается найти ни отца Алексея Львовича Величко, ни его возможного деда, все рассмотренное лишь гипотезы.
Остается и гипотеза о майоре Л.М. Величко, в фондах РГИА он указан, но доступа к делу нет. Лично посетить РГИА нет возможности, может быть кто-то из московских форумчан поможет?
Правильно написал LuckyLuke

[q]

А вообще, … впечатляет. Ну и крепкий орешек наш Алексей Львович!

[/q]