Наверх ##
13 февраля 10:55 У 1896 р. на розгляд Катеринославського дворянського зібрання було подано ще один проект під назвою "Про необхідні заходи полегшення становища дворян, що заборгували, і впорядкування дворянського земельного кредиту" землевласника Новомосковського повіту Н.К. Бахмутова. Він теж вважав, що зменшення дворянської земельної власності залежало від зовнішніх причин: 1) високі відсотки за кредитами у приватних банках, які не дають можливості погасити займи; 2) падіння цін на хліб від 1885 р.
Для подолання кризи у дворянському землеволодінні Н.К. Бахмутов запропонував таке: 1) дозволити Дворянському банку надавати кредит розміром 85–90% від вартості маєтку; 2) заборонити відчуження частини маєтку (від 5 до 10%), незалежно від суми боргу; 3) не віддавати приватним кредиторам маєтки протягом 3 років за бажанням власника; 4) утворити ліквідаційний комітет з дворян повіту, який би допомагав зберігати маєтки за допомогою капіталу, що має сформуватися від обкладання податком дворянських маєтків згідно з постановою дворянського зібрання від 18.01.1893 р.; 5) надати більшу самостійність місцевим відділенням Дворянського банку; 6) клопотатися про зменшення термінових платежів позичальників колишнього Товариства взаємного поземельного кредиту; 7) у випадку продажу частини землі зобов’язати Дворянський банк продавати її селянам через Селянський банк [82, с. 3].
Пропозиції Н.К. Бахмутова переважно були спрямовані на мінімізацію фінансових втрат дворян, які не змогли вдало розпорядитися взятими в банку кредитами. Складається враження, що автор проекту не вірив у спроможність вищої верстви втримати маєтки в своїх руках. Навіщо банкові ризикувати і надавати дворянину-землевласнику кредит в розмірі 80% вартості маєтку, коли практика показувала, що дворянин-позичальник не міг повернути значно меншої суми відсотку? Для чого створювати ліквідаційний комітет, якщо в кожному повіті діяла дворянська опіка? Проект Н.К. Бахмутова був більше схожий на страховку для дворян-банкротів, а не на інструмент для подолання кризи в дворянському землеволодінні.
Попри відсутність конструктивних ідей в проектах І.Д. Яковлєва, А.П. Струкова та Н.К. Бахмутова, імперська влада взяла їх до уваги, оскільки вони були не єдиними в своєму роді. В російському уряді були зареєстровані десятки подібних проектів від різних дворянських товариств. У 1896 р. міністр внутрішніх справ подав на розгляд імператора клопотання Катеринославського благородного зібрання щодо розробки заходів до облаштування побуту поміщицького дворянства [51, л. 82]. Микола ІІ під час коронації, яка відбулась у червні 1896 р., наголосив на тому, що потреби дворянства не будуть забуті [591, с. 227]. У травні 1897 р. вийшов указ про зменшення платежів позичальників Дворянського банку. Тим самим було частково задоволено одне з прохань катеринославського дворянства. Ще через два роки (1899 р.) вступив у силу закон про заповідні маєтки.
...
51. Російський державний історичний архів. Ф. 1284. Департамент общих дел МВД. – Оп. 241. – Д. 102. Всеподданнейший доклад Министра Внутренних дел. 1896 г. – Л. 82.
82. Бахмутов Н.К. Доклад губернскому дворянскому собранию // ЕГВ. Часть неофициальная. – 1896. – 13 января. – № 10. – С. 3.
591. Соловьев Ю.Б. Самодержавие и дворянство в России в конце XIX века / Ю.Б. Соловьев. – Л.: Наука, 1973. – 383 с.
Джерело:
Кочергін І.О. Катеринославське дворянство в умовах трансформації соціальних відносин (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук. На правах рукопису. – Дніпро, 2016. С. 157 – 158. ---
Знания - сила | 