Наверх ##
9 января 2020 13:11 ПОДОРОЖНІ НОТАТКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛІТИ КІНЦЯ XVIII - ПОЧАТКУ ХІХ СТ.: ЛОКАЛЬНІ ВІЗИТИ І ТУРИ ДО СТОЛИЦЬ
Світлана Потапенко, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України
svit.potapenko@gmail.com
Добре відомо, що кінець XVIII – початок ХІХ ст. – особливий період вітчизняної історії, час, коли козацька державність була остаточно зруйнована російською імперською машиною. При цьому козацьку старшину було інтегровано до дворянства. Складається враження, що попри формальну зміну соціального статусу, щоденне життя йшло своїм звичним шляхом – зі сварками, уродинами, хрестинами, паломництвом до київських святинь і зрідкими навідуваннями до імперського центру. Яким чином карколомні зрушення і щоденні турботи відображалися в тогочасних ego-документах?
Яке місце подорожі займали у житті українських старшин-дворян? Куди і з якою метою вони їздили? Що брали з собою у дорогу? На чому їздили? І скільки це забирало часу? Що їх обурювало, вражало і змушувало пам’ятати подорож упродовж усього життя? Мета мого дослідження – спробувати дати відповіді на ці й подібні питання, проаналізувавши два наративні джерела.
Друге джерело належало перу ще одного дворянина зі Слобожанщини. Це «Век дворянства Василия Абаза, сочиненный им самим для памяти и нужных сведений детям и потомству его. В двух частях. В селе Двуречном Куте с 1819 года по 1829 год». Джерело має і другу назву «Век или краткое описание жизни Слободско-Украинской губернии Харьковского уезда помещика, титулярного
советника, дворянина Василия Николаевича Абазы для памяти и нужных сведений детям и потомству его: с историческим показанием о происшедшей фамилии Абазов, выехавших из Молдавии в 1711-м году во время войны государя Петра Великого с турками на границах Польши у реки Прута с некоторым описанием происхождения молдавского и волошеского народа с их князьями, господарями и боярами, сочинил 1819-го года в селе Двуречном Куте сам я, Василий Абаза».
Рукописна ж копія хроніки Василя Абази зберігається у особовому фонді Вадима Модзалевського (ф. ХІІ) Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського.
| 