Польско-литовские татары и мусульмане (Польша (Polska)) : ВГД

Науково-краєзнавче видання

Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини
Сергій Олегович Павленко
Українською мовою
Тираж прим. 300

стр. 598
5. Татарські хутори «самостійників»
150 років тому в Білорусі та Литві відбулося повстання за незалежність, люто придушене імперською владою.
Воно почалося у січні 1863 р. і було жорстоко розгромлене російськими військами восени того ж року. З 4500 повстанців 128 були покарані на смерть, а інші відправлені на каторгу в Сибір. Ще близько 13 тисяч людей влада переселила подалі від Білорусі.
Один з головних ватажків-повстанців Кастусь Калиновський, який видав першу білоруську газету «Мужицька правда» білоруською мовою, був страчений у Вільно.
… Здавалося б, повстання 1863 р. не має ніякого відношення до України. Адже білоруси переслідували свою мету, прагнули здобути свободу самостійно. Однак на Чернігівщині, виявляється, є люди, життя яких тісно пов’язане з подіями 150-річної давнини. А річ у тім, що у Менському повіті після вищезгаданих подій з’явилися … татарські хутори. Ще за правління Вітовта у Білорусії оселилися
кільканадцять тисяч ординців, які попросилися до нього на службу, бо мали проблеми зі своїми одновірцями. Вони впродовж століть зберігали родові традиції, звичаї. На новій батьківщині колишні кочівники – поселенці добре господарювали. Багато з них стали шляхтичами. Татарські білоруси теж хотіли кращого життя, а тому підтримали повстанців. Ось так кільканадцять репресованих татарських родин опинилися на Чернігівщині та заснували хутори.
Про це б сьогодні ніхто вже й не знав, якби священик з Чернігова Євген Орда не зацікавився своїм родоводом, нетиповим українським прізвищем.
Воно, на його думку, означає належність до прибічників Орди-хана.
– У метричній книзі , – розповів він, – я знайшов такий запис про мого прапрадіда-предка: «Козак православный из татарцев».
Коли священик копнув глибше, то знайшов навіть свій шляхетський герб.
У ХVІІ – ХVІІІ століттях його предки були білоруськими шляхтичами. До речі, класик білоруської літератури Франциск Богушевич, можливо, не став би класиком, якби за участь у повстанні 1863 р. його не заслали у Ніжин, де він закінчив знаменитий Ніжинський юридичний ліцей.
– На хуторах поселилися родини Орд, Карандаків, Малаїв, Василевичів, – далі оповідає протоієрей. – У мого діда Григорія, наприклад, було 14 сестер і один брат. За радянської влади хуторян зігнали в один населений пункт – село Лугове. Туди з’їхалися багато інших приїжджих, і скоро татарська кров дуже змішалася.
… Нині у невеличкому селі Лугове проживають переважно пенсіонери.
Коли запитуємо про татар, на нас дивляться з нерозумінням.
– Да які тут татари? – дивуються. – Тута усі свої…
Але розбалакуємося, і люди пригадують татарські прізвища.
– А он Орда іде! – кажуть.Знайомимося з Ніною Іванівною.
Вона нічого не знає про своє татарське походження.
– А які прізвища були у вашому роду? – запитую.
– Маму звали Татарчук (!) Ганна Григорівна. Батька – Орда Іван Тимофійович.
– Вони були чорняві?
– От дід Григорій Григорович був тьомний такий…
Дізнаємося від неї про ще одну Орду, Ольгу Григорівну. Для неї наша оповідь про татарські корені – теж дивина.
– Жили, як усі люди, – оповідає. – Батько молився Богу, і нас, малих дітей, привчав. Ніхто мені не розказував, що наші предки звідкілясь приїхали…
Де Татарчуки? Одні повмирали, а діти роз’їхалися. Карандаки переселилися у Крим. Багато Орд тепер живе у Чернігові, Березні та інших містах.
Перші переселенці на Менщину не дуже хвалилися онукам, чим був викликаний їх переїзд з Білорусі. Як і в радянські часи люди не афішували, що
багато з них були на примусових роботах в Німеччині, так і тодішні господарі, мабуть, приховували від дітей, за що їх покарала імперська влада. Тож нащадки білоруських повстанців уже нічого не знали про славне минуле своїх прадідів, які прагнули волі, кращого життя.

Польско-литовские татары и мусульмане

Вопросы/ответы