Сюч и Логойда с Мукачево (с. Новодавидково, Жуково)

Не из ваших ли будет?
Фамилия Сюч
Имя Василий
Отчество Васильевич
Дата рождения/Возраст __.__.1928
Дата и место призыва 15.01.1945 доброволец
Воинское звание красноармеец
Причина выбытия пропал без вести
Дата выбытия 13.05.1945
Название источника донесения ЦАМО
Номер фонда источника информации 58
Номер описи источника информации 977520
Номер дела источника информации 702
https://obd-memorial.ru/html/info.htm?id=62097631
Отец Сюч Василий Иванович г.Мукачево

К вопросу о происхождении фамилий: Сюч, Логойда, Бубряк.

valcha написал:

[q]

Фамилии закарпатских украинцев. Историко-этимологический словарь - Чучка П.
Логойда\Легойда\Лагайда ССЫЛКА

Логойда - Мк, Уж, Вб. 1761: Федоръ Лагойда-подшьський селянин (Туп 222); 1720: кр. Jo. Logojda (!) - Кошельово (Belay 164); 1743: п-ще Lagojda - Виноградов (Szabo 424); 1787: п-ще Logoyda - Воля Волосянська, Ясеновець,
Logoydycz - Залокоть, Корчин на Бойк (ЙМ). Пор. ще суч. гуц. п-ще Logojda (Vincenz 477) та п-ще Андрея Логойденка з Уманського полку за 1649 р. < Вiд укр. дiал. ос. назви логойда-"бродяга, волоцюга, пройдисвп\ шибеник,
опришок" (Чопей 171). Пор. ще гуц. лагайда - "ледар" (Гг 108). Логойданич - Мк.
Вщ андр. Логойданя- "дружина Логойди" + -ич.
Лодж f- 1607: Lodi Janos - с. Чепа (UctC 104-8), XVIII-XIX ст. - ком. Уж, Земплин.
1. П-ще Lodi утворене вщ угор, зниклого ойк. Lod за допомогою форманта -/, а вперше фжсуеться 1602 p. (Kazmer 679).
2. П-ще могло постати також на rpyHTi хорв. розм. iMeH Lodi чиLoda, стввщносних i3 повним 'тепемLodovik (Simundic 195).

Там же см. Бубра, Бубринец, Бубряк, Бубрик

Пардон, за копирование))

Но эти фамилии не такие уж редкие, поэтому переходим в тему Украинские фамилии

А заодно из того же Чучки - см. про Ваших Сючей: сканы

[/q]

А зараз давайте розглянемо гілку мамці Іоана Васильовича Сюча: Марії Ладані.

realdozor написал:

[q]

Батька Іоана (або Яноша) Сюча також звали Василь. Іоанъ Васильович був 3-м сином та 5-ю дитиною в родині.
Згідно МК, які вдалося знайти в фондах ДАЗО, його батьки Василь Сюч (нар. 1826) та Марія Ладані (нар. 1830) одружилися в 1850 році та мали загалом 7 дітей:
Георгій Васильович (05.05.1851 р.н.)
Василь Васильович (05.08.1853 р.н.)
Марія Василівна (25.08.1858 р.н.)
Анна Василівна (01.06.1861 р.н.)
Іоанъ Васильович Сюч (17.01.1863р.)
Михайло Васильович (15.11.1865 р.н.)
Марія Василівна (02.07.1868 р.н.)

[/q]

Батьками Марії, згідно МК з Закарпатського обласного архіву, були Дмитро Ладаньї (Demetrius Ladanyi) та Анна Боканицольска (Bokanytsolska)
Знаходимо цікавий запис від 10.11.1825 про шлюб: Ладаньї Митро (це наш Demetrius Ladanyi) і Рега Анна
Cсаме вони стають батьками:
Анни Дмитрівни (06.05.1828) та Івана Дмитровича (10.09.1832) Ладані
Так здається, що наша Марія, що народилася 05.03.1830 р., - теж їх донька. Втім мати в МК записана як Анна Боканицольська (Bokanytsolska)
Залишається тільки ломати голову над трансформацією Анни з Рега в Боканицольську і назад в 1830-32рр.

Родина:
У Дмитра Ладані та Анни Рега (Боканицольскої) - діти: Анна (1828), Марія (1830) та Іван (1832).
У Марії Ладані в шлюбі с Васильом Сюч (нар. 1826) - діти:
Георгій (1851), Василь (1853), Марія (1858), Анна (1861), Іоанъ (Янош) (1863), Михайло (1865) та Марія (1868)
У Іоана (Яноша) Васильовича Сюча та Анни Іоанівни Бубряк (1859) - діти:
Василь (Basilius, помер), Іоан (Janos), Марія-1 (померла?), Марія-2, Анна, Василь (Laslo) (1899)
У Василя Яношевича Сюча та Анни Логойди (1905) - діти: Василь (1925-45), Євген (1928-92), Йосип (1930) та Ержбета (1933) Süĉ.

1899.10.01
Соображенія и заключенія, выведенныя изъ замѣток, найденных въ пѣрвыхъ матриках веси Ново-Давыдковской,
собранныя и сказанныя душпастыремъ Иваномъ Сильвой, года 1899-го 7/19 Іюния въ Понедельникъ Сошествія Св.Духа,
по случаю столѣтней годовщині освященія ся нынѣшняго каменнаго храма Св.Архангела и Архистратига Михаила.

Первая замѣтка гласитъ о самой матрикѣ, и она есть слѣдующая: Метрика церкви Ново-Давыдовской, куплена року 1776, дня 1 Августа.
Далѣе: Далъ на церковь Ново-Давыдовскію честный обыватель Нового-Давыдкова Ковтухъ Симко за свое здравіе и отпущеніе грѣховъ золоты вонашы (мадяр. vonás forint, лат. florenus longus или длинный флорин – монета, равная 57 крейцерам, употреблялась до 1723 года – Ред. ССЫЛКА) 20 - на поправку церкви святой 1777 г. дня 20 Октоврія.

Изъ сей замѣтки можно вывести слѣдующія соображенія и заключенія:
(Во)1-ыхъ, что сiя прежняя церковь, на поправку которой Ковтухъ Симко, благочестивый иногда обыватель села даровалъ значительную по цѣнѣ тогдашняго времени сумму, была построена изъ дерева.

(Во)2-ыхъ, дается предполагати, что дерево, изъ которого была построена та церковь, было дубовое дерево, потому что вблизи самого села и въ цѣлой окрестности росло только дубовое дерево.

(В)3-ихъ. Изъ того обстоятельства, что въ то время, когда на поправку ся Ковтухъ Симко даровал 20 золотыхъ вонашовъ, была уже в обветшаломъ состоянии, и поелику дубовое дерево негнiетъ долгый вѣкъ, можно снова вывести, что она была построена, по крайней мѣрѣ, прежде двохъ столѣтiй, что соответствуетъ 1577-му году.

(В)4-ыхъ. Самое имя Нового Давыдкова свидѣтельствуетъ о томъ, что сiе селенiе произошло изъ Стараго Давыдова, итакъ первые родоначальники происходили изъ Стараго Давыдова. Сегодня уже невозможно положительно опредѣлити время , якъ долго жили первобытные жители Старо-Давыдовскiе на своемъ коренномъ мѣстѣ прежде раздѣленiя на двѣ части. Можетъ быти цѣлыя столѣтия, но можетъ быти и непродолжительное время. Одно извѣстно, что была важная причина, которая заставила одну часть жителей оставити свое прежнее родовое гнѣздо, и переселитися за другiй берегъ рѣки Латорицы.
Таких причинъ могло быти больше. Именно, а) несогласіе между соплеменниками; (б) - пропущено) в) разливъ рѣки Латорицы и частое наводненіе; г) умноженiе семействъ, и недостатокъ земли для пропитанія, или тѣснота для вольного простора всѣхъ; и д) можетъ быть, въ то время по сѣю сторону рѣки и земля казалась болѣе плодородною.

Все сіи причины имѣютъ нѣкоторую вѣроятность, но остаются нынѣ только догадками, изо всѣх болѣе вѣроятна та причина, что разлитіе рѣки Латорицы принудило часть пѣрвых поселенцев переселитися изъ одного берега на другій. Нінѣ береги реки высоки до 5-ти сажень, рѣка в песчаной почвѣ прорыла себѣ в теченіе времени для прохода глубокое русло, но преждѣ трехъ или четырехъ столѣтий естественно береги были плоски, чрезъ ограду которыхъ въ дождливую погоду вода вырывалася на верхъ, и затопляла ту сторону, которая была ниже другой.

Из сихъ только что приведенныхъ соображеній можно вывести дальшія заключенія. Именно что Новое Давыдково около 1577 года имѣло свою церковь, слѣдовательно было заселено. Другое, что Старое Давыдово стоитъ на своемъ первобытномъ мѣстѣ, если положимъ два столѣтія прежде раздѣла на двѣ части, то выйдетъ год 1377-ой, а сей годъ почти совпадаетъ съ годом 1360-ым, то есть съ тѣм, когда князь Ѳеодор Корьятовичъ въ царствование 1-аго Лудовика, царя угорскаго, поселился въ сей странѣ.

Еще одно одно дѣло стоитъ безсомнѣнно, что между первыми поселенцами Стараго Давыдова былъ как-то знаменитый человѣкъ, который у своихъ современниковъ стоялъ въ великом уваженіи, потому, что отъ его имени назвали они свое село, и онъ назывался Давыдомъ. От сего родоначальника, и от его современниковъ или родственниковъ, съ которыми онъ впервый разъ поселился на мѣстѣ, должны были произойти первые потомки, и отъ нихъ нынѣшнiе жители обѣихъ, разъединенныхъ въ послѣдствiи нашихъ селъ.

Въ дальшихъ замѣткахъ первой матрики стоятъ дословно, слѣлующія:
Съ помощію Божіею въ Новомъ Давыдковѣ созиданіе каменной церкви началося года 1795 – 23го Іюнія, при парохѣ вї то время Михаилѣ Орлай, и попечителяхъ церковныхъ Феодорѣ Медвѣде, Иванѣ Голюшъ, Данилѣ Качуръ, Феодорѣ Лукачинъ, Иванѣ Варга, Иванѣ Босорабъ, Григорію Сливка. Сельскимъ судіею былъ въ то время Иван Черепаня и Даніилъ Качуръ.

Того же 1795-го года была таковая дороговизна хлѣба во всем Угорском краю, что одна мѣра кукурузы и ржи покупалася за 8 и 9 маріямовъ, а цѣна мѣры пшеницы стоила 4 золоты, названные vonas forint
Упомянутая каменная церковь окончена года 1792-го под тѣм же парохом Михаиломъ Орлай (Итакѣ создана за четыре годы). Посвященіе новооконченного храма послѣдовало того же 1792-го года, мѣсяца Іюнія, 7-го числа, чрезъ Вице-Архи-діакона церковнаго округа Мукачевского, Превелебного Андрея Кутка. Издержки на торжество освященія вынесли 58 зол. и 21 кр. Напереди церкви поставлены стѣнныя подпоры года 1800-го, т.е. одним годомъ позднѣйше.

Вскорѣ послѣ окончанiя и освященiя храма начала будоватися деревяный приходскiй домъ, въ которой были три двери и пять оконъ. Дерево для ней сведено изъ Чомонянскаго лѣса;
за которое плачено 7 зол. 24 кр.
2) Зодчему плачено … 80.
3) За латы … 3.
4) За гонты … 32.
5) За гвозди … 24 зол. 26 кр.
6) За кирпичъ … 21 зол 49 кр.
7) Журникам … 43.
8) За известь … 25 зол. 30 кр.
9) Столяры за двери и окна … 18.
10) За замки на двери и завесы на окна … 13 зол. 30 кр.
11) За стѣкло на окна … 7.
12) Горнчары за печь … 10.
13) За лати снова … 5
______________
Всего 289 зол. 19 кр.
За сію сумму был построенъ приходскiй домъ, который извѣстно служилъ приличнымъ жилищемъ для священника, и вполнѣ соответствовалъ всѣм требованiямъ тогдашняго времени. Замѣчено, что къ сей только-что приведенной суммѣ Старо-Давыдковскiе вѣрники причинилися съ 9 золотыми и 15 крайцорами, а Ключарскіе вѣрники дали 23 зол.

(Дополнено на полях красными чернилами)
х) Въ Трiодiонѣ Львовскаго изданiя съ года 1899-го
слѣдующая замѣтка:
Андрiй Ромша прiшелъ до Давыдкова за пороха …. Вѣчной памяти Михаила Орлай, при немъ же создана быст….

У Переписі 1921 року по Ново-Давидково, що зберігається в архіві у Берегово, знайшли, серед іншого, єдиний двір з родиною Сючів - №81.
Частково це збігається з тим, що маємо у 1934 році - тоді родина мешкала у дворі №84, тобто неподалік.

То ж, маємо тільки двох жінок:
Сюч Анна 1856 р.н., вдова, 63р. (насправді вона 1859 р.н.)
Сюч Анна 1904 р.н., 17р. (це і є наша Логойда Анна Михайлівна, втім вона 1905 р.н.).
Спочатку ми вважали, що це Анна Іоанівна Сюч (рідна сестра Василя Іоановича Сюча 1899 р.н.), тобто донька Іоана Сюча та Анни Бубряк.
Втім, вона, згідно метрикам, вона була не 1904 р.н., а 1894-го, тобто на 10 років старше.
Головні запитання:
1. Якщо старий Сюч (Іван) вже помер, чому немає Василя Іоановича?
2. І де взагалі у перепису-1921 інші Сючі, яких у Ново-Давидково було чимало?
Ну, наприклад: а) брати Василя-Ласло: Василь/Basilius (1884) та Іоан/Janos (1886 р.н.).
б) Їх дядьки, брати Іоана Сюча: Георгій (1851 р.н.), Василь (1853), Михайло (1865), у яких також мали бути і дружини, і діти з таким саме призвищем;
Головний висновок - цей Перепис, можливо, не є повним.

Подальші пошуки в архіві Братіслави виявили:
- запис про народження Логойди Анни - 9 липня 1905 р., в с. Жуково. Люди були неграмотні та не знали дати свого дня народження, тому у перепису помилка на 1 рік.
Батько: Логойда Мигаль (Михайло, 40 р., народився в Америці - ?), мати - Деркач Жофія (Софія, 35 р. народ. в с. Жуково).
- запис про її одруження (дата шлюбу така сама, як у Перепису!)
Проте історія виявилася ще більш запутаніша, ніж здавалося. Спочатку в січні 1920 р. Ласло (Василь) Сюч одружився на Логойді Ілоні, але вона незабаром померла. Тож він у вересні того ж року (28.09, тобто через 8 міс.) одружився з її сестрою Логойдою Анною, якій на момент шлюбу було лише... 15 років! Ласло, виходить, був ще той ловілас. Однак така традиція, дійсно, існувала: якщо помирає дружина, чоловік міг брати собі дружиною її молодшу сестру. Взагалі чоловіки не сильно сумували: архівіст каже, що бачила повторний шлюб через місяць після смерті дружини. Може сестри ще й схожі були - хто теперь про це скаже))

Саме її - 17 річну Анну Сючову (1904 г.р.) вже за рік ми і бачимо у домі Сюча у перепису 1921 року (як "жону"). На момент укладення шлюбу батько Ласла Сюча вже помер, тож вона живе тільки зі свекрухою (1856 р.н., яка вказана як вдова, 63 р.). Проте цікаво, де ж сам Василь?
Його сестра, теж Анна (Іванівна Сюч, 1894 р.н.), напевно, на момент Перепису-1921 вже вийшла заміж та залишила батьківську хату.

Інші брати-сестри могли також мати - кожний свою родину і, відповідно, жити окремо, можливо навіть в інших селах. Або поїхати на заробітки, наприклад, в США. Василь, судячі по його віку був забраний до армії рекрутом - відразу ж після укладення шлюбу і до 1924-25 рр. (у 1918 Австро-Угорщини не стало, проте Чехословацька армія боронила кордон з Угорщиною).
На жаль, в Закарпатському архіві немає справ рекрутів Чехословаччини - слід шукати їх в Празі (або Братиславі).

Напевно додому, у Ново-Давидково Василь повернувся через 5 років - на початку 1925 року (чи наприкінці 1924-го). До того часу як раз і наречена підросла, тож і діти відразу ж пішли - народження первістка Василя ми бачимо у листопаді 1925-го, другий син Євген народився за три роки - у 1928-му.

СІМ'Я
Чоловік - Сюч Василь (Ласло) Іванович (Янушович), 25.05.1899 г.р.
Дружина - Сючова (Логойда) Анна Михайлівна, 30.07.1905 г.р.
Діти:
Василь - 28.11.1925 г.р.
Євген - 25.02.1928 г.р.
Йосип - 28.11.1930 г.р.