с. Подище

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

У ГЛИБ ВІКІВ
Ігор Коновченко
.
СЛІДАМИ ВЕНЕДІВ

https://www.academia.edu/32888650

Поселення Подище-Поділ знаходиться за 3,3 км на північ від північної окраїни с.Подище біля витоків безіменного струмка. Він починається з яру, який прорізає корінну правобережну терасу Удаю. Біля її підніжжя розміщується поселення розмірами 600 на 200 метрів. Воно витягнуте вздовж струмка – правої притоки Удаю, русло якого вже давно розоране. Південна частина поселення також розорюється, північна перебуває під лісовими насадженнями. Потужність культурного шару, насиченого переважно керамікою київської культури (проте трапляється і пізньоскіфська), поза межами об’єктів становить 0,8 м і в межах закладеного шурфу стратиграфічно не розчленовується. Керамічний матеріал складається з уламків кухонних горщиків жовтокоричневого кольору з шамотом у тісті, уламків двох дисків з невисоким бортиком (один з них орнаментований пальцевими защипами по краю), уламка товстостінної підлощеної ребристої миски (рис. 3:18). У нижній частині культурного шару також знайдено залізний ніж непоганої збереженості, що належить до другої групи за Р. С.
Мінасяном. З під’ємного матеріалу поселення походить ніжка Т-подібної бронзової фібули, фрагмент бронзової умбоноподібної бляшки, можливо місцеве наслідування провінційно-римським фібулам типу Tutulus, залізні шило та фрагмент серпа з гачковим кріпленням до руків’я. Є свідчення про знахідку двошипного наконечника дротика в лісі на схилі тераси над поселенням.

Багатошарове поселення Подище-Кар’єр, відкрите автором у 1999 р., знаходиться за 250 м на захід від села Подище. Тут течія Удаю розгалужується, один з рукавів петлею різко завертає на північ і, впритул підійшовши до крутої та високої корінної тераси, повертає на захід. Ділянка, де зустрічається кераміка, що має ознаки пізньозарубинецької та київської культур, тягнеться по досить високій (близько 10 метрів) надзаплавній терасі правого берега р. Удай від підніжжя правобережної корінної тераси, де пролягла дорога Ладан-Подище на південь на 500 метрів. Площу має чи не найбільшу – близько
15 га. Західна і північно-західна частини його знищені старим кар’єром, інша – розорюється та частково перебуває під насадженнями. Серед керамічного матеріалу, що можна віднести до вказаного періоду, – уламки вінець горщиків, вертикальні та відхилені назовні, іноді досить сильно, подекуди орнаментовані защипами, уламки сковорідки з низьким бортиком, підлощеної миски пізньозарубинецького зразка. Денця горщиків переважно мають закраїни. Присутні тут і уламки вінець так званих кумпфів, характерних для вельбарської керамічної традиції (рис. 3;1). Індивідуальні
знахідки представлені уламками залощеного високого біконічного прясла з глини та точильного каменю з пісковику

Фонд 1 Комплексный фонд «Литературные документы»
Фонд 1 Инвентарная книга №21
54340 Полку Прилуцкого сотни полковой Прилуцкой о посполитых ревизия 1729 г. учиненная. 135 л.
54341-54343 Ревизская книга Прилуцкого полка 1731 г. Перечневые табели, реестры, ревизии, ведомости о жителях Прилуцкого полка. 269 л.
54344-54345 Ревизская книга Прилуцкого полка 1740г. Перечневые табели, реестры, ревизии, ведомости о жителях Прилуцкого полка. 387 л.

Д.О. Шкоропад, О.А. Савон
Прилуччина

ПОДИЩЕ - село Прилуцького р-ну Ладанської селищної ради. Розташ. на р. Удаї, за 18 км від райцентру і залізнич.
ст. Прилуки. 360 дворів, 776 ж. (2000). Вперше згадується 1615 [16]. Входило до Полкової, з 1757 - до Переволочнянської сотні Прилуцького полку, до Прилуцького пов. (1782-1923), до Прилуцького р-ну Прилуцького округу (1923-30) і Чернігів, обл. (з 1932). 1666 - 36 госп. селян, з них 14 госп. «орали на 4-х волах» та 22 госп. - «на 2-х волах»; козаки не показані. Вільне військове село, «до ратуші Прилуцької прислушаюче» . За гетьманування І . Самойлович а (1672-87 ) прилуц. полковник Лазар Горленко побудував тут водяний млин, на який 1682 отримав універсал. 1689 в П. було вже декілька водяних млинів прилуц. полковника Дмитра Горленка; пізніше млини тут мали Як. Ів. (1712) і Андр. Дм. (1744) Горленки.П. 1731 залишалося вільним селом, але
незабаром стало ранговою маєтністю генерал, підскарбія полковника Макініна. При ньому (1737) в П. - 28 госп. селян, 87 госп. козаків (36 виборних , 51
підпомічників ) та 8 госп. козачих підсусідків. 1752 гетьман К. Розумовський віддав село генер. хорунжому Миколі Ханенку в спадкове володіння. 1780 - 9
дворів (9 хат) селян, 20 дворів (29 хат) та 8 бдв. хат підсусідків, 73 двори (148 хат) козаків. 1782 - 8 душ чол. та 6 душ жін. статі селян належали П. Я. Горленку. 1797 наліч. 578 душ чол. статі податкового населення; діяла дерев. Михайлівська ц-ва (перша ц-ва збудована до 1666).
У 19 ст. власниками селян були поміщики Лукомські:
Нил Ст. Лукомський 1830 купив маєток і 9 душ селян у священика І. Ковинського; його син M. Н. Лукомський мав у селі 15 душ чол. статі селян та 107 дес. землі (1844). 1859 - 156 дворів, 1033 ж., дерев, ц-ва (перебудована 1855). У 1861-66 козаки й казенні селяни підпорядковані Переволочнянському Волосному правлінню відомства Палати державного майна, а селяни - Переволочнянському Волосному правлінню тимчасовозобов'язаних селян. Після
реорганізації волостей П. увійшли до Переволочнянської вол. 2-го стану. 1886- 29 дворів селян-власників, які входили до 2-ї Лукомської сільс. громади, 3 двори селян казенних, 237 дворів козаків, 7 дворів міщан та ін., 301 хата, 1499 ж.; діяли: дерев, ц-ва, земське початкове однокласне училище (1879), шинок, 13 вітряків, 5 олійниць. 1910-316 госп., з них козаків - 275, селян 26, євреїв - 1, ін. непривілейованих - 6, привілейованих - 8, наліч.
1810 ж., у т.ч. 5 теслярів, 8 кравців, 1 швець, 2 столяри, 1 коваль, 111 ткачів, 34 поденники, 8 займалися інтелігентними та 149-ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле нас. займалося землеробством. 2165 дес. придатної землі. Діяли: дерев. Михайлівська ц-ва (закрита за часів рад.
влади), земське початкове однокласне училище, в якому навчалося 61 хлопч. і 33 дівчини (1912).
Землевласниками були поміщики M. M. Лукомський і Я. І. Янкевич . У 1923-25 П. підпорядковане Ладанській сільраді, пізніше ( 1930) - центр сільради. 1925 - 378 дворів, 1379 ж.; 1930-375 дворів, 1938 ж. 1930 в П. організовано с.-г. артілі «Більшовик» та «Комуністична праця». 1944 - 368 дворів, 1148 ж. Колгосп «Комуністична праця» мав кузню, вітряк. 1951 в колгоспі «Більшовик» наліч. 174 двори (152 чол. працездатних), 1598,4 га землі (674,4 га орної), в.р.х. - 166, коней - 84; у колгоспі «Комуністична праця» наліч. 158 дворів (249 чол. працездатних), 1590, 2 га землі (756,2 га орної), в.р.х. - 177, коней -68 . У тому ж році обидва господарства об'єднані в один колгосп «Більшовик», після чого стало 332 двори (401 чол. працездатних), 3188,6 га землі (1431 га орної), в.р.х. - 343, коней - 152.1961 в школі-восьмирічці навчалося 211 учнів (19 працівників). 1970 колгосп мав 6 автомашин, 10 тракторів, 4 комбайни, а також в.р.х. - 1328, свиней - 606, овець - 213. 1971 - 408 дворів, 1267 ж. 1975 колгоспи «Більшовик» (с. Подище) та ім.Димитрова (с. Красляни) об'єднані в одне господарство під назвою «Зоря» , з центрально ю садибо ю в с. Краслянах , реорганізоване 1977 в радгосп «Зоря». У 1980-х pp. господарство
с. Подище відокремлене від радгоспу «Зоря» в окремий радгосп «Подищанський». 1996 в П. містилася садиба радгоспу, який мав землі 2728,3 га (1174,4
га орної), просорушку, млин, наліч. 18 автомашин, 24 трактори, 6 комбайнів, а також в.р.х. - 683, свиней - 75, коней - 30. У селі - неповна середня школа (88 учнів, 13 педпрацівників - 1994) з їдальнею, дитсадок (22 дітей, 1994), фельдшерськоакушер. пункт, Будинок культури на 380 місць (1964), б-ка (11,2 тис. од. зб.), З магазини. Село газофіковане (1989). Є пам'ятник воїнам-односельцям, загиблим (100 чол.) на фронтах В. В. війни, могила лейтенанта М. Ф. Орлова, який загинув у бою за визволення села під час В. В. війни. З 1999 проводиться приватизація земель і майна колективного господарства .
Уродженцем П. є кол. директор колегії Павла Галагана І . І . Нечипоренко (1842-1910). Село сполучене (1970-72 дорогами з тверд, покриттям з смт Ладан
(6,5 км) і с. Красляни (6 км).

https://www.gorod.cn.ua/library/priluki.pdf

>> Ответ на сообщение пользователя malteze от 15 мая 2021 19:27

Огромное спасибо за информацию по Подище 🙏Борода прямые предки, Белый и Марченко присоединенные в женитьбах и замужествах.

https://fgurgia.ru/search?p0.v...p0.a=72425Другие варианты названия без склоняемых окончаний тоже можно поискать по ссылке. Кому что нужно, пишите в личные сообщения

с. Подище (Подыщи, Падище, Подыща) Полтавской губернии (Прилукский район Черниговской области)