с. Подище

Д.О. Шкоропад, О.А. Савон
Прилуччина

ПОДИЩЕ - село Прилуцького р-ну Ладанської селищної ради. Розташ. на р. Удаї, за 18 км від райцентру і залізнич.
ст. Прилуки. 360 дворів, 776 ж. (2000). Вперше згадується 1615 [16]. Входило до Полкової, з 1757 - до Переволочнянської сотні Прилуцького полку, до Прилуцького пов. (1782-1923), до Прилуцького р-ну Прилуцького округу (1923-30) і Чернігів, обл. (з 1932). 1666 - 36 госп. селян, з них 14 госп. «орали на 4-х волах» та 22 госп. - «на 2-х волах»; козаки не показані. Вільне військове село, «до ратуші Прилуцької прислушаюче» . За гетьманування І . Самойлович а (1672-87 ) прилуц. полковник Лазар Горленко побудував тут водяний млин, на який 1682 отримав універсал. 1689 в П. було вже декілька водяних млинів прилуц. полковника Дмитра Горленка; пізніше млини тут мали Як. Ів. (1712) і Андр. Дм. (1744) Горленки.П. 1731 залишалося вільним селом, але
незабаром стало ранговою маєтністю генерал, підскарбія полковника Макініна. При ньому (1737) в П. - 28 госп. селян, 87 госп. козаків (36 виборних , 51
підпомічників ) та 8 госп. козачих підсусідків. 1752 гетьман К. Розумовський віддав село генер. хорунжому Миколі Ханенку в спадкове володіння. 1780 - 9
дворів (9 хат) селян, 20 дворів (29 хат) та 8 бдв. хат підсусідків, 73 двори (148 хат) козаків. 1782 - 8 душ чол. та 6 душ жін. статі селян належали П. Я. Горленку. 1797 наліч. 578 душ чол. статі податкового населення; діяла дерев. Михайлівська ц-ва (перша ц-ва збудована до 1666).
У 19 ст. власниками селян були поміщики Лукомські:
Нил Ст. Лукомський 1830 купив маєток і 9 душ селян у священика І. Ковинського; його син M. Н. Лукомський мав у селі 15 душ чол. статі селян та 107 дес. землі (1844). 1859 - 156 дворів, 1033 ж., дерев, ц-ва (перебудована 1855). У 1861-66 козаки й казенні селяни підпорядковані Переволочнянському Волосному правлінню відомства Палати державного майна, а селяни - Переволочнянському Волосному правлінню тимчасовозобов'язаних селян. Після
реорганізації волостей П. увійшли до Переволочнянської вол. 2-го стану. 1886- 29 дворів селян-власників, які входили до 2-ї Лукомської сільс. громади, 3 двори селян казенних, 237 дворів козаків, 7 дворів міщан та ін., 301 хата, 1499 ж.; діяли: дерев, ц-ва, земське початкове однокласне училище (1879), шинок, 13 вітряків, 5 олійниць. 1910-316 госп., з них козаків - 275, селян 26, євреїв - 1, ін. непривілейованих - 6, привілейованих - 8, наліч.
1810 ж., у т.ч. 5 теслярів, 8 кравців, 1 швець, 2 столяри, 1 коваль, 111 ткачів, 34 поденники, 8 займалися інтелігентними та 149-ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле нас. займалося землеробством. 2165 дес. придатної землі. Діяли: дерев. Михайлівська ц-ва (закрита за часів рад.
влади), земське початкове однокласне училище, в якому навчалося 61 хлопч. і 33 дівчини (1912).
Землевласниками були поміщики M. M. Лукомський і Я. І. Янкевич . У 1923-25 П. підпорядковане Ладанській сільраді, пізніше ( 1930) - центр сільради. 1925 - 378 дворів, 1379 ж.; 1930-375 дворів, 1938 ж. 1930 в П. організовано с.-г. артілі «Більшовик» та «Комуністична праця». 1944 - 368 дворів, 1148 ж. Колгосп «Комуністична праця» мав кузню, вітряк. 1951 в колгоспі «Більшовик» наліч. 174 двори (152 чол. працездатних), 1598,4 га землі (674,4 га орної), в.р.х. - 166, коней - 84; у колгоспі «Комуністична праця» наліч. 158 дворів (249 чол. працездатних), 1590, 2 га землі (756,2 га орної), в.р.х. - 177, коней -68 . У тому ж році обидва господарства об'єднані в один колгосп «Більшовик», після чого стало 332 двори (401 чол. працездатних), 3188,6 га землі (1431 га орної), в.р.х. - 343, коней - 152.1961 в школі-восьмирічці навчалося 211 учнів (19 працівників). 1970 колгосп мав 6 автомашин, 10 тракторів, 4 комбайни, а також в.р.х. - 1328, свиней - 606, овець - 213. 1971 - 408 дворів, 1267 ж. 1975 колгоспи «Більшовик» (с. Подище) та ім.Димитрова (с. Красляни) об'єднані в одне господарство під назвою «Зоря» , з центрально ю садибо ю в с. Краслянах , реорганізоване 1977 в радгосп «Зоря». У 1980-х pp. господарство
с. Подище відокремлене від радгоспу «Зоря» в окремий радгосп «Подищанський». 1996 в П. містилася садиба радгоспу, який мав землі 2728,3 га (1174,4
га орної), просорушку, млин, наліч. 18 автомашин, 24 трактори, 6 комбайнів, а також в.р.х. - 683, свиней - 75, коней - 30. У селі - неповна середня школа (88 учнів, 13 педпрацівників - 1994) з їдальнею, дитсадок (22 дітей, 1994), фельдшерськоакушер. пункт, Будинок культури на 380 місць (1964), б-ка (11,2 тис. од. зб.), З магазини. Село газофіковане (1989). Є пам'ятник воїнам-односельцям, загиблим (100 чол.) на фронтах В. В. війни, могила лейтенанта М. Ф. Орлова, який загинув у бою за визволення села під час В. В. війни. З 1999 проводиться приватизація земель і майна колективного господарства .
Уродженцем П. є кол. директор колегії Павла Галагана І . І . Нечипоренко (1842-1910). Село сполучене (1970-72 дорогами з тверд, покриттям з смт Ладан
(6,5 км) і с. Красляни (6 км).

https://www.gorod.cn.ua/library/priluki.pdf

с. Подище (Подыщи, Падище, Подыща) Полтавской губернии (Прилукский район Черниговской области)