Петровский Петровський Пятроўскі Piоtrowski Petrauskas - тема для генеалогического и биографического поиска

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського

Історія одного будинку. Садиба Петровських-Бебелів (XIX ст.)

Деталі
Категорія: Події у музеї
17 серпня 2023

Розташована в західній частині села Білоусівка Чорнухинської селищної громади Лубенського району Полтавської області, на рівній місцевості, біля дороги на с. Синяківщина, за адресою: вул. Мележика, 52. Від дороги до садибного будинку веде парадна алея, колись обсаджена деревами (деякі збереглися). Будинок одноповерховий, Т-подібний у плані, цегляний. Із північного чолового фасаду до основного об’єму прибудований монументальний критий ганок (тераса) із вісьмома масивними цегляними колонами. Основний об’єм будинку досить багато декорований цегляним декором.
Головний та дворовий фасади розкріповані пласкими пілястрами. Кути будівлі підкреслені рустованими пілястрами. Віконні отвори увінчані замковими каменями, а підвіконня – декором. Увінчуючий карниз має чотири заломи та декор у вигляді сухариків. Цегляний декор сформований за рахунок різноглибинної укладки цегли відносно основного поля стіни за принципом «біле по білому».
Прибудова з півночі має меншу висоту та на багато скромніший декор. Можливо, зведена пізніше. Більша прибудова з заходу фактично не має декору і, вочевидь, виконана у радянські часи. Зі східної сторони влаштовані фундаменти іще однієї прибудови, яку так і не завершили. Найстаріша та найбільш цінна частина будинку – середня, прямокутна в плані. Дах має чотири схили. Стилістичні особливості декору дозволяють віднести будинок до стилю історизм (єпархіальний), у той час, як монументальний багатоколонний ганок тяжіє до класицизму. Таке поєднання стилів могло виникнути під час перебудов. Історія маєтку ще має багато невизначеного. Можна припустити, що садибний будинок збудували поміщики Петровські, які мали у селі маєток. Білоусівка пов’язана із життям та творчістю великого Кобзаря. Приблизно у 1843 – 1845 рр. Тарас Григорович Шевченко гостював тут у поміщиків П. Мартоса і С. Петровського. Доньці останнього Прасков’ї (Парасці) Петровській поет присвятив поему «Тополя». Дещо пізніше новими власниками маєтку стали Бебелі. Станом на 1859 р. населення села досягло 1360 осіб в 189 дворах. Після скасування кріпосного права у 1861 р. велика кількість земель потрапила до рук поміщика Бебеля. Потім господарство і маєток перейшли до його прийомного сина Андерсона. Під час революційних подій 1905 – 1907 рр. селяни Білоусівки вимагали землю від пана Андерсона. Натомість у село увійшов урядовий козачий загін. У радянські часи в садибі Петровських-Бебелів влаштували загальноосвітню школу. У зв’язку зі зменшенням кількості учнів, ця школа була розформована у 2016 р. Зараз у будівлі колишнього маєтку діє дошкільний начальний заклад. За дворовим фасадом садибного будинку, на північ, розташований колишній ландшафтний парк маєтку, що простягнувся вздовж течії струмка і нагадував у плані літеру «С». Площа парку становить близько 8 га. Тут збереглися окремі старі дерева, зокрема, столітні сосни. Є місток через струмок. Місцеві освітяни розробили для дітей маршрут по парку з кількома зупинками, встановили інформаційну табличку. Таким чином, маєток у Білоусівці має розглядатися як комплекс пам’яток. Окрім об’єкту архітектурної спадщини, тут виявлений об’єкт садово-паркового мистецтва, який потребує досліджень та охорони.
Садибний будинок Петровських-Бебелів у с. Білоусівка є оригінальною та цінною пам’яткою історії та архітектури XIX –ХХ ст. Потребує додаткових досліджень і охорони, як і виявлений ландшафтний парк колишнього маєтку. Важливим є вивчення питання зв’язку садиби з постаттю Тараса Григоровича Шевченка. Наказом Міністерства культури, молоді і спорту України від 25.02.2020 року № 1062 занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, як пам’ятка історії місцевого значення, охоронний номер 2979 Пл.

23 08 17 budynok

Попередня
Наступна
© Полтавський краєзнавчий музей
Передрук або цитування текстової
та графічної інформації допускається
лише при наявності прямого посилання.

http://pkm.poltava.ua/ua/2828-...ix-st.html

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського

З історії Введенської церкви с. Ждани.

Деталі
Категорія: Події
04 грудня 2021
За давньою традицією українці будували церкву в центрі села на просторому майдані. Звідусіль було видно її куполи і чутно благодатний передзвін, який сповіщав людей про радісні та тривожні події. Так само у серці села Ждани Лубенського району Полтавської області стоїть велична споруда, проте мало хто тепер впізнає у ній церкву. У 1744 році в селі збудовано дерев’яну церкву на мурованому цоколі на честь Введення у храм Пресвятої Богородиці. Проіснувала вона до 1864 року, коли на її місці звели нову цегляну церкву з прибудованою дзвіницею. Церковними настоятелями на той час були священики Савицькі. У 1895 році церква володіла капіталом у сумі 300 руб., 285,5 дес. церковної, 1,25 дес. садибної та 83 дес. ружної землі, мала будинки для причту і для церковнопарафіяльної школи, яка діяла. А у 1902 році церква володіла 335 дес. 992 кв. саж. церковної, 1 дес. 1500 кв. саж. садибної, 33 дес. 1590 кв. саж. ружної землі, мала церковну сторожку, будинки для квартир священика та учителів церковнопарафіяльної школи, діяли церковна бібліотека, чоловіча церковнопарафіяльна школа, двокласна церковновчительська жіноча школа зі зразковою однокласною школою для дівчаток при ній, церковнопарафіяльне попечительство. 1912 року – мала квартири для священика і псаломщика, діяли однокласна двокомплектна чоловіча церковнопарафіяльна школа, двокласна жіноча церковновчительська школа зі зразковою однокласною жіночою церковнопарафіяльною школою.
На 1895 рік парафіян налічувалось 2253 душі обох статей; на 1902 рік – 2453 душі обох статей; на 1912 рік – 2745 душ обох статей.

На жаль, мало що вдалося дізнатися про рід Савицьких, настоятелів Жданівської церкви.

У родовідній дворян Савицьких, які ведуть свій рід від польського шляхтича Новини Савицького, говорилося, що його нащадок Роман одружився з дочкою жданівського ієрея Івана Семеновича і став наступником тестя в парафії. У Романа був син Василь, також жданівський ієрей, який мав п’ять синів: Стефана (Лубенського полкового писаря), Василя (протопопа Роменського), Ісаака (ієрея с. Юсківці), Симеона і Федора (ієреї с. Ждани). У 1697 році відмічено, що у Федора було чотири сини. Степан народився близько 1728 року, на службі з 1764, у 1779 – військовий товариш, поручик. Йому, за ревізією 1782 року, в Жданах належало 170 душ обох статей, у 1787 році Степан Федорович проживав у Жданах із дружиною Тетяною Антонівною і дітьми (Григорій 14 р., Василь 13 р., Костянтин 12 р., Феодосія 8 р., Ганна 6 р., Тетяна 4 р.). Василь на службі з 1762 року – писар Лубенського міського суду, з 1765 року – військовий канцелярист у Генеральному суді. За Указом Сенату від 8 жовтня 1781 року призначений повітовим Лохвицьким скарбничим. Йому, за ревізією 1782 року, в Жданах належало 74 душі обох статей, у 1787 році проживав у Жданах. Григорій народився у 1732 році. З 1752 – канцелярист Лубенської полкової канцелярії, 1765 – земський писар у Роменському повіті, 1781 – бунчуковий товариш, 1784 – колезький асесор. За ревізією 1782 року, йому належало спадкових душ обох статей в Жданах – 105, у хуторі Стінка – 10, у 1787 році проживав у Жданах. Федір народився близько 1731 – 1733 років. На службі з 1770 року – військовий канцелярист, 1779 – військовий товариш, з 1787 – поручик у відставці. Йому, за ревізією 1782 року, у Жданах і хуторі Миньковщина належало 80 душ обох статей.

Із священиків відомі: Петро Євтихійович Лук’янов (1895), Олексій Васильович Станіславський (1902), Іоанн Федорович Неєлов (1912), ієрей Василій Лесько (2008); із дияконів – Микола Іванович Лебединський (1895); із псаломщиків – Василь Миколайович Петровський (1895, 1902), Леонід Антонович Черницький (1912); із церковних старост – дворянин Афанасій Петрович Нестула-Прокопенко (1902), козак Сергій Гаврилович Зубко (1912).

Після більшовицького перевороту 1917 р., встановлення радянської влади на теренах України і насильницького насадження атеїстичного світосприйняття серед населення для церков настали важкі часи. На початку 1920-х рр. у період оманливого послаблення державної політики щодо духовності і релігії в Україні розпочався рух за автокефалію Української Православної церкви. У 1924 р. у Жданах було створено громаду Української Православної Автокефальної церкви, про що у Державному архіві Полтавської області зберігається документ. Наводимо текст документу повністю, правопис згідно оригіналу:

«Статут протокол загальних зборів, заява та список членів релігійної громади села Жданівки Сенецького району.

Почато 5 березня 1924 року.

Закінчено 6 червня 1924 року

До Міжвідомчої комісії «Мекосо» при Полтавському Губернському виконкомі.

Фундаторів Української Православної Автокефальної парафії с. Жданів Сенецького району Лубенської округи.

Подписка

Мы нижеподписавшиеся учредители Ждановского христианского православного украинского автокефального религиозного общества, устав коего зарегистрирован Полтавской Губернской Междуведомственной Комисией под №1238 вересня 12-го дня 1924 року обязуемся:

1). Проводить деятельность учреждаемого нами общества исключительно в пределах утвержденного устава и методами не противоречащими конституции УССР и его законам.

2).Соблюдать все установленные деятельности общества правила и своевременно доставлять в отдел управления Полтавского Губисполкома все необходимые сведения в часности:

а) представлять в отдел управления не позднее недельного строка после утверждения протоколов заседаний уполномоченых.

б) правление, религиозная комиссия и общего собрания, а также отчеты правления и религиозной комисии.

в) сообщать отделам управления состав органов управления делами общества (уполномоченых) с точным указанием местожительства входящих в них лиц, а также о всех изменениях в личном составе и их местожительстве.

г) публиковать о всех общих собраниях в местном официальном органе.

д) безпрепятственно допускать уполномоченых отделов управления или НКВД присутствовать на заседаниях и к ознакомлению с делами общества, а также с денежными и хозяйственными его операциями и давать необходимые справки и разьяснения.

е) о всех намеченых в деятельности общества изменениях немедлено доводить до сведения Губкомисии по делам об обществах и союзах.

э) молитвенные собрания и собрания внутреннего разпорядка религиозной группы допускаются в богослужебном помещении, полученом от правительства.

ж) общие собрания религиозной группы допускаются безпрепятственно по вопросам, связаным с управлением и пользованием молитвенным зданием, культовым имуществом или по вопросам внутренней жизни группы /выборы уполномоченых, причта и т.д. / при чем уполномоченый группы обязан не позднее, как за три дня до собрания письменно уведомить Губадминотдел о дне его и подлежащих обсуждению на нем вопросов.

з) собрания уполномоченых группы для разрешения текущих дел, поручаемых им общим собранием группы, совершаются с предварительным уведомлением местной власти не позже как за 12 часов до собрания о времени его по вопросам, предложенных к обсуждению на собрании. Учредители: Степан Пархоменко, В. Пономаренко, Г. Петренко, М. Гнибіда, А. Пономаренко, С. Пономаренко, П. Темченко, С. Темченко, А. Кривенченко, І. Галич, В. Пархоменко.

Делопроизводитель Степан Пархоменко.

Церковний причет:

Священник Тесленко Єремій Юхимович, бідняк до 1917 року, учитель, козак.

Диякон Середа Яків Володимирович, бідняк до 1917 року, козак.

Задачи общества.

1. Ждановское религиозное общество имеет целое обьединение граждан православного исповедания в районе с. Жданы.

2. С этой целью Ждановское православное религиозное общество: а) устраивает молитвенные собрания, управляет имуществом, полученным по договору от местных органов Советской власти; б) заключает сделки частно-правового характера, связанные с управлением культовым имуществом; в) участвует в сьездах религиозных обществ; г) назначает служителей культа для совершения религиозных обрядов.

Состав общества.

3. Членом Ждановского религиозного общества может быть каждый гражданин, принадлежащий к данному культу достигший 18-ти лет.

4. Зачисление в члены общества производится общим собранием членов общества, открытым голосованием, простым большинством голосов.

5. Выбытие из числа членов общества производится или по личному заявлению выбывающего или по постановлению 2/3 наличного числа членов общества по спискам.

6. Списки членов общества ежегодно представляются в отдел управления Полтавского Губисполкома.

Средства общества.

7. Отдельные члены общества или его уполномоченные могут собирать добровольные пожертвования для покрытия расходов, связанных с обладанием культовым имуществом.

Примечание: обязательных членских взносов на членов общества возложено быть не может.

Управление делами общества.

8. Все вопросы возникающие в жизни общества, разрешаются на общих собраниях общества открытым голосованием, простым большинством голосов, за исключением случаев предусмотренных в п.п. 5 и II устава общества, общие собрания общества происходят открыто.

9. Для выполнения своих постановлений, а также внешнего представительства общие собрания, по мере надобности, выделяют из своей среды уполномоченных, действующих в пределах предосталеному каждому полномочий.

Порядок изменения устава общества.

10. Устав общества может быть изменен общим собранием по предложению членов общества большинством 2/3 голосов с последующим утверждением отдела управления или по предложению подлежащих органов государственной власти.

Порядок закрытия общества.

11. Общество может быть закрыто: 1) по постановлению соответствующего исполкома или НКВД;

2) по постановлению общего собрания общества.

12. В случае закрытия общества все имущество находящееся в пользовании общества, возвращается местному совету по инвентарной описи специальным уполномоченным, избранным, для сего ликвидационным собранием общества».

Отже, як бачимо з документу православна громада та вся її діяльність контролювалась тодішньою владою.

Проте, для створення слухняного атеїстичного суспільства церква була значною перешкодою і загрозою, тому починаючи з ІІ пол. 1920-х рр. церковні будівлі були націоналізовані, а духовенство зазнає переслідувань. Храми почали закривати, мотивуючи це їх антиурядовою діяльністю. Більшість церковних споруд були або зруйновані, або використовувались для потреб сільського господарства.

У 1937 р. Введенську церкву закрито, було знято дзвони, зруйновано дзвіницю, винесено церковну атрибутику. Від остаточного руйнування будівлю вберегло те, що тут розмістили початкові класи Жданівської середньої школи. За проектом полтавських будівельників приміщення поділене на два поверхи. На місці вівтарної частини церкви влаштовано центральний вхід школи, в якій було п’ять класних кімнат, два коридори, два кабінети та кімнати для бібліотеки і буфету.

Релігійна громада відновила діяльність під час тимчасової гітлерівської окупації села в 1941–1943 роках. Після звільнення села від гітлерівських загарбників у вересні 1943 р. у церковній будівлі знову розмістилась школа. А релігійна громада знята з державної реєстрації 1954 р.

Біля Введенської церкви у XIX – на поч. XX ст. на цвинтарі ховали сільську знать. Зокрема, тут були могили князя Володимира Орбеліані, княгині Ксенії Петрівни Орбеліані. Надгробки князів Орбеліані за наказом місцевої влади закопали біля церкви, щоб не було й сліду від них.

Тільки 1990 року, коли розпочалася добудова сільської школи й будівельники копали котлован для фундаменту, було виявлено чотири фрагменти давніх мармурових надгробків. На одному з них викарбуваний напис: «Князь Владимир Орбелиани». Другий фрагмент має напис: «Княгиня К. П. Орбелиани. † 1 июля 1890 г.». А також, мармурова фігура жінки в довгому одязі на кшталт тоги, розбита на дві частини. Всі фрагменти надгробків за ініціативи Людмили Олександрівни Розсохи, заступника директора з наукової роботи Миргородського краєзнавчого музею, і представниці роду Орбеліані – Галини Георгіївни Орбеліані-Булатнікової – навесні 2004 року перевезено до музею Д. Гурамішвілі у м. Миргород.

У новітній час ініціаторами відновлення діяльності релігійної громади Української Православної Церкви Московського патріархату, зареєстрована органами державної влади від 27.08.1997 за № 332, стали М. М. Сім’яновська та О. М. Дерев’янко. Для релігійних відправ використовується пристосований будинок.

Архітектурне обличчя та велич Введенської церкви знівельована внаслідок численних перебудов задля пристосування її до шкільних потреб. Остання перебудова відбулась на початку 1990-х рр., коли було розібрано другий поверх, зведено прибудови із північно-західного та південно-західного боків, а фасад облицьовано плиткою.

Отже, сукупність зовнішньо-політичних та внутрішньо-суспільних чинників призвела до часткової руйнації і забуття минулого Введенської церкви, але рішення місцевої громади розмістити тут школу вберегло споруду від остаточного знищення.

Олег Скирда, Антоніна Скирда

http://pkm.poltava.ua/ua/8-pod...hdani.html

Список волинської шляхти, що мешкала в Уманському повіті Київської губернії в першій третині ХІХ століття
Ігор Кривошея

Уманщина не входить до складу Волині, але в їхній історії є спільні сторінки. Уманщина – це реґіон, що охоплює окремі райони Черкаської, Кіровоградської та Вінницької областей і тяжіє до Умані. Він може бути окреслений приблизно такими межами: на заході – річка Буг від гирла Удича до гирла Синюхи, на півдні – річка Синюха, на сході – річка Гірський Тікич, на північному заході – лінія від верхів’їв Тікича до устя Удича [Ткаченко М. Гуманщина в XVI – XVII вв. – К., 1927; Березанская С. Памятники предскифского времени на Уманщине и их историческое значение: Автореферат канд. дисс… – К., 1959; Стефанович В. А., Диденко О. П. Археологические памятники Уманщин(: В 2-т. – Умань, 1968-1974; Нарис історії Уманщини (з найдавніших часів до 60-х років ХХ століття): Монографія. – К., 2001; Кузнець Т. В. Уманщина в адміністративно-територіальному усторї України // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2002. – № 1; Священко З. В. Історія Уманщини (З найдавніших часів до середини XVII ст.). – Черкаси, 2006.].

Уманщина до 1793 р. входила до складу Брацлавського воєводства. Після другого поділу Речі Посполитої його територія повністю ввійшла до складу однойменної губернії, потім намісництва (1795 р.). 27 січня 1795 р. південні райони були включені до новоутвореного Вознесенського намісництва, а потім губернії. У переліку повітових міст зустрічаємо також Умань. Пізніше Уманський повіт було включено до складу Київської губернії (1796/1797 рр.) [Петренко О. Брацлавська губернія і Брацлавське намісництво // Київська Старовина. – 2000. – № 1. – С. 45-46.].

В ході дослідження архівних фондів виявилося, що частина уманської шляхти тісно пов’язана з Волинню. Саме це й спонукало опублікувати чергову частину списку шляхти Уманщини у краєзнавчому збірнику.

В останні роки в дослідженні історії шляхетства Правобережної України відбувся значний прорив. Праці, присвячені цій науковій проблематиці, охоплюють широке коло питань [Бовуа Д. Шляхтич, кріпак і ревізор. Польська шляхта між царизмом та українським масами (1831 – 1863). – К., 1997.; Бовуа Д. Битва за землю в Україні. 1863 – 1914: Поляки в соціо-етнічних конфліктах. – К., 1998; Свербигуз В. Старосвітське панство. – Варшава, 1999; Кривошея І. Шляхетські роди Уманського повіту Київської губернії записані в одновірці // Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. – Біла Церква, 2001. – Вип. 2001 р. – С. 205-212; Кривошея І. І., Кривошея Ір. І. До питання про інкорпорацію та юридичну легітимацію шляхти Правобережної України в Російській імперії (кінець XVIII – перша половина ХІХ ст.) // Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. – Вип. 16. – Херсон, 2004. – С. 82-91. Поліщук Н. Законодавчі акти Російської імперії про становище правобережного шляхетства в 30 – 50-х рр. (історіографічний аспект) // Сангушківські читання. Збірник наукових праць І Всеукраїнської наукової конференції (24 – 25 січня 2003 р., м. Славута). – Львів, 2004. – С.182-186 та інші.]. Серед них особливе місце займають публікації архівних документів, які підготували Сергій Лисенко та Євген Чернецький [Лисенко С., Чернецький Є. Правобережна шляхта кінець XVIII – перша половина ХІХ ст. Список шляхти Волинської, Київської та Подільської губернії, дворянські права якої перевірила Центральна ревізійна комісія. – Біла Церква, 2002; Легітимована Правобережня шляхта (кінець XVIII – середина ХІХ ст.) / Уклад.: С. Лисенко, Є. Чернецький. – Біла Церква, Вид. О. Пшонківський, 2006. – Т. 2-5.].

Нижче наводимо список шляхти Уманського повіту першої третини ХІХ століття, яка була визнана у російському дворянстві Волинським дворянським зібранням. Це фраґмент реєстру уманської шляхти, укладеного предводителем дворянства Уманського повіту Київської губернії Піонтковським [Державний архів Київської области. – Ф. 782, оп. 3, спр. 138.].

Список скорочень:

ВДДЗ – Волинське дворянське депутатське зібрання;

КДДЗ − Київське дворянське депутатське зібрання;

ч. р. к. – частина родовідної книги;

с. – село;

м. – місто.

А

Прізвищ немає

Б

Бржозовські:

Іван Тимофіїв 66 р.

його сини: Никифор 27 р., Петро 18 р., Роман 16 р., Макарій 13 р.

ВДДЗ, 11.12.1802, VI ч. р. к.

Богуславські:

Ігнатій Філіппів 49 р. з синами Францем 22 р., Костянтином 20 р., Войцехом 14 р.,

Михайлом 13 р., Семеном 12 р., Тимофієм 7 р.

його рідні брати: Матеуш 39 р. з синами Фортунатом 10 р., Станіславом 8 р.,

Степаном 3 р. і Казимир Фортунат 33 р.

ВДДЗ, 24.12.1802, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Ксьондзівка

Барановські:

Дмитро Михайлів 47 р. з синами Василем 22 р., Тимофієм 20 р., Іваном 17 р., Степаном 14 р.

ВДДЗ, 31.12.1802, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Бєлашки

Белятовичі:

Матеуш Осипів 54 р. з сином Вікентієм 23 р.

ВДДЗ, 31.12.1802. І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Крачківка

Бачинські:

Генріх Войцехів 28 р. з рідними братами Томашем 22 р., Францем 18 р.,

Юліяшем 16 р., Граціяном 14 р.

Генріха рідний дядько Ігнатій Іоакім Осип Франців Бачинський з синами Іваном 26 р., Онуфрієм 17 р., Рафаїлом 5 р.

Ігнатія рідний брат Вікентій 33 р.

ВДДЗ, 3.12.1802, І ч. р. к.

м. Умань

Бржоски:

Василь Михайлів 4? з рідним братом Андрієм 3?

ВДДЗ, 19.12.1802, І ч. р. к.

м. Умань

В

Венгржиновські:

Онуфрій Франців 30 р. з синами Цезарієм 9 р., Миколою 4 р.

ВДДЗ, 3.12.1802, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Кочубіївка

Войнаровські:

Теофіл Франців 52 р.

ВДДЗ, 12.11.1823, І ч. р. к.

м. Умань

Вітвицькі:

Лукіян Григоріїв 59 р. з сином Павлом 20 р.

його рідного брата Дем’яна сини Григорій 29 р., Артамон 21 р., Ярмолай 20 р.

Лукіяна рідного дядька Івана сини Григорій 25 р., Яків 12 р.

ВДДЗ, 15.12.1802, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Небеліївка

Вільчинські:

Микола Войцехів 37 р. з сином Феофілом 6 р.

Його рідні брати Матвій 25 р., Гіпполіт 23 р.

ВДДЗ, 4.12.1802, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Колодисте

Вітковські:

Антон Осипів 77 р. з сином Антоном 35 р.

ВДДЗ, 5.02.1803, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Посухівка

Вишньовські:

Леон Петрів 26 р. з рідними братами Юліяном 24 р., Бальтазаром 16 р., Олександром 8 р.

Леона двоюрідний брат Павло Михайлів Вишньовський 40 р. з сином Зеноном 10 р.

Павла братанич Ігнатій Франців Вишньвський 8 р.

Ігнатія рідний брат Станіслав 38 р. з сином Степаном 5 р.

ВДДЗ, 19.12.1802, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Громи

Г

Гулевичі:

Осип Людовиків 35 р.

його рідні брати Авґустин 28 р., Владислав 26 р.

ВДДЗ, 11.11.1802, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Берестівець

Глинські:

Олександер Лукіянів 39 р. з синами Степаном 9 р., Леоном 8 р., Зеноном 7 р.,

Костянтином 5 р., Феліксом 4 р., Гіпполітом 3 р.

ВДДЗ, 10.03.1803, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Мошурів

Гловацькі:

Осип Федорів 42 р. з сином Філіппом 17 р.

його рідний брат Войцех 38 р. з синами 14 р., Ілля 9 р., Іван 2 р.

Олександер Григоріїв Гловацький 17 р. з рідними братами Іваном 12 р., Варфоломеєм

10 р., Марком 9 р., Карлом 5 р.

Осипа братаничі Костянтин 16 р., Іван 9 р. Семенові

ВДДЗ, 31.12.1802, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Багва

Гощинські:

Владислав Осипів 28 р.

його рідний брат Фаустин 27 р.

ВДДЗ, 20.07.1820, VI ч. р. к.

м. Умань

Ґ

Прiзвищ немає

Д

Добржанські:

Антон Авґустинів 42 р. з синами Фелікс 11 р., Павло 8 р.

ВДДЗ, 10.12.1829, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Паланка

Дубравські:

Осип Олександрів 27 р.

його двоюрідні брати Іван 20 р., Франц 11 р., Адам 10 р. Каетанові

ВДДЗ, 8.12.1802, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Городниця

Доманські:

Варфоломей Михайлів 43 р. з синами Діонісієм 26 р., Вікентієм 18 р., Григорієм 16 р., Осипом 13 р., Іваном 10 р.

його рідний брат Петро 40 р. з сином Федором 16 р.

ВДДЗ, 19.05.1817, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Війтівка

Доманські:

Лукіян Шимонів 35 р. з сином Семеном 2 р.

ВДДЗ, 19.05.1817, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Полянецьке

Добровольські:

Франц Михайлів 48 р. з синами Іосафатом 26 р., Романом 24 р., Михайлом 20 р.,

Адольфом 10 р.

ВДДЗ, 11.12.1826, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Чорна Кам’янка

Дзенцьоловські:

Ципріан Федорів 25 р.

його рідний брат Еразм 13 р.

ВДДЗ, 2.12.1802, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Кочубіївка

Дембовські:

Франц Адамів 85 р. з сином Вікентієм 23 р.

ВДДЗ, 14.03.1803, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Зеленків

Дембовські:

Вікентій Антонів 28 р.

ВДДЗ, 22.04.1802, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Максимівка

Дашковські:

Іван Кіндратів 67 р. з синами Федором 42 р., Олександром 40 р., у якого сини Павло

17 р., Василь 12 р., Лукіян 8 р., Федір 2 р., Андрій 34 р., у якого сини Андрій 6 р.,

Василь 4 р., Антон 2 м., Філіппом 27 р., у якого сини Андрій 6 р., Фома 3 р., Антоном

24 р.

Івана братаничі:

Михайло Григоріїв 47 р. з синами Степаном 9 р., Лукіяном 2 р.

Матвій Григоріїв 30 р.

Матвія двоюрідні брати Іван 31 р., Федір 24 р., Яків 11 р. Тимофієві

Івана двоюрідні брати:

Микола Михайлів 25 р., Іван 18 р.

Миколи двоюрідний брат Михайло Юріїв 22 р.

Івана братанич Іоакім Григоріїв 47 р. з синами Антоном 15 р., Левом 8 р.

Іоакима рідні брати Федір 32 р., у якого сини Василь 7 р., Фелікс 5 р., Іван 27 р., у

якого сини Яків 7 р., Фелікс 3 р.

ВДДЗ, 15.12.1802, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Багва

Древновські:

Валеріян Валеріянів 40 р. з сином Карлом 5 р.

ВДДЗ, 31.12.1802, І ч. р. к.

м. Умань

Дуніни:

Станіслав Осипів 20 р.

Станіслава рідний дядько Антон 40 р. з сином Іваном 7 р.

ВДДЗ, 3.08.1816, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Рогова

Е

Прізвищ немає

Є

Єзерські:

Іван Клементіїв 25 р. з сином Цезарій 1 р.

його рідний брат Федір 18 р.

ВДДЗ, 16.03.1822, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Добра

Ж

Жуковські:

Антон Адамів 62 р. з сином Осипом 28 р.

ВДДЗ, 31.12.1803, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Соколівка

З

Змієвські:

Франц Вікентіїв 40 р. з сином Алоїзієм 16 р.

ВДДЗ, 6.07.1818, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Юрпіль

Загурські:

Осип Станіславів 54 р. з синами Олександром 16 р., Василем 6 р.

ВДДЗ, 30.12.1811, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Берестівець

К

Козловські:

Еразм Іванів 43 р.

його рідний брат 39 р.

ВДДЗ, 5.07.1828, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Лещинівка

Котлевичі:

Антон Ігнатієв 42 р. з сином Іваном 7 р.

його рідний брат Микола 38 р. з сином Вацлавом 11 р.

його двоюрідний брат Павло Іванів 18 р.

ВДДЗ, 10.07.1810, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Ксьондзівка

Кісєлі:

Петро Андріїв 29 р.

ВДДЗ, 20.12.1802, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Лащова

Кошицькі:

Домінік Шимонів 52 р. з синами Іван 16 р., Матвій 13 р., Станіслав 10 р., Фелікс 6 р.

ВДДЗ, 17.04.1817, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Дзендзелівка

Кісєлі:

Ромуальд Андріїв 38 р.

ВДДЗ, 20.12.1802, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Пеньківка

Каміньські:

Прокопій Петрів 82 р. з синами Степаном 42 р, у якого сини Данило 12 р., Ігнатій

4 р., Михайло 37 р., у якого сини Олександер 5 р., Роман 3 р.

ВДДЗ, 17.12.1802, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Бєлашки

Калечицькі (Камчицькі ?):

Вікентій Казимирів 46 р.

ВДДЗ, 16.03.1803, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Максимівка

Кропивницькі:

Гіпполіт Лукіянів 34 р.

ВДДЗ, 1.12.1802, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Майданецьке

Качинські:

Михайло Гаврилів 36 р. з сином Людвіком 8 р.

ВДДЗ, 24.11.1827, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Підвисоке

Л

Ласінські:

Василь Іванів 34 р. з сином Володимиром 1 р.

його рідні брати Дмитро 12 р., Тимофій 10 р.

його двоюрідні брати Андрій 40 р. з синами Федором 13 р., Михайлом 7 р., Вікентієм

1 р., Михайло 34 р. з сином Дмитром 3 р., Венедикт 29 р. з сином Романом 3 р.

ВДДЗ, 14.11.1802, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Побійна

Лозинські:

Франц Войцехів 38 р. з сином Анастазієм 12 р.

ВДДЗ, 15.12.1832, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Війтівка

Лясоцькі:

Фелікс Антонів 37 р.

ВДДЗ, 3.12.1802, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Маньківка

Лонцькі:

Ілля Михайлів 27 р.

ВДДЗ, 22.04.1822, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Кишинці

Лозинські:

Тимофій Франців 52 р. з синами Мартином 32 р., Протом 24 р., Антоном 22 р.,

Осипом 19 р., Павло 11 р.

ВДДЗ, 18.12.1802, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Танське

Лапінські:

Адам Григорій Ігнатіїв 32 р.

ВДДЗ, 21.02.1819, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Дзендзелівка

Людвіцькі:

Степан Осипів 74 р.

ВДДЗ, 10.09.1805, І ч. р. к.

м. Умань

М

Малишевські:

Шимон Тадеуш Шимонів з сином Войцехом Зеноном 1 р.

ВДДЗ, 1805, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Попівка

Мержієвські:

Гаспер Іванів 62 р. з синами Лев 31 р., Клементій 14 р.

ВДДЗ, 12.06.1818, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Молодецьке

Мошинські:

Франц Ігнатів 45 р.

ВДДЗ, 10.02.1819, VI ч. р. к.

Уманський повіт, деревня Звірки

Михалевські:

Ігнатій Яковлів 34 р. з сином Юстином 1 р.

ВДДЗ, 9.03.1803, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Дзендзелівка

Мартиновські:

Олександер Павлів 50 р.

ВДДЗ, 10.12.1802, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Кислин

Н

Незабітовські:

Костянтин Осипів 32 р. з сином Домініком 4 р.

ВДДЗ, 21.09.1803, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Шарина

Ненцинські:

Іван Антонів 37 р.

ВДДЗ, 29.11.1802, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Підвисоке

Неймани:

Іван Рафал Іванів 25 р.

його рідний брат Теофіл 22 р.

Костянтин Антонів Нейман 23 р. з рідними братами Францем 20 р., Павлом 17 р.,

Осипом 16 р.

ВДДЗ, 14.12.1804, VI ч. р. к.

м. Умань

О

Обедзинські:

Франц Миколаїв 76 р. з сином Вікентієм 49 р., у якого сини Еразм 21 р., Теофіл 20 р.,

Афанасій 16 р., Норберт 15 р., Аполон 4 р.

ВДДЗ, 22.12.1802, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Текуча

Ольшевські:

Іван Іванів 60 р. з синами Антонієм 32 р., у якого син Іван 6 р., Теодором 27 р.,

Діонісієм 17 р., Степан 10 р.

ВДДЗ, 7.03.1803, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Максимівка

П

Пудельські:

Ігнатій Олександрів 46 р.

ВДДЗ, 6.06.1828, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Пеньожкова

Потемські:

Осип Казимирів 67 р. з сином Калікстом 33 р., у якого син Віктор 2½ р.

ВДДЗ, 15.08.1824, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Добра

Політовичі:

Войцех Осипів 45 р. з сином Геронімом 24 р.

ВДДЗ, 29.11.1802, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Добра

Пьотровські:

Іван Миколаїв 63 р. з синами Северином 32 р., у якого сини Домінік 5 р., Степан 1 м.,

Осипом 10 р., Григорієм 8 р.

ВДДЗ, 3.03.1803, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Красноставка

Пекарські:

Тимофій Гаврилів 49 р.

ВДДЗ, 2.12.1802, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Ягубець

Поліковські:

Франц Казимирів 47 р.

ВДДЗ, 13.03.1825, VI ч. р. к.

м. Умань

Пржишиховські:

Криштофор Ігнатіїв 33 р.

ВДДЗ, 28.11.1802, І ч. р. к.

м. Умань

Р

Рафаловичі:

Михайло Тимофіїв 37 р.

ВДДЗ, 27.02.1824, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Коржова

Радвани:

Осип Осипів 37 р. з сином Осипом 1 р.

його рідний брат Домінік 27 р.

ВДДЗ, 25.11.102, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Шарина

Радомські:

Антон Осипів 61 р. з синами Михайлом 34 р., Костянтином 33 р., у якого сини

Степан 3, Франц ½ р., Антоном 22 р.

Руссіяни:

Петро Павлів 27 р.

ВДДЗ, 29.11.1802, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Синиця

Романовські:

Вікентій Андріїв 32 р.

ВДДЗ, 6.06.1828, VI ч. р. к.

м. Умань

Равіньські:

Вікентій Семенів 52 р. з синами Юзефатом 14 р., Лонгіном 4 р., Феліксом 1 р.

ВДДЗ, 9.10.1817, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Хижна

Радзинковські:

Олексій Осип Миколаїв 21 р.

його рідний брат Роберт 19 р.

ВДДЗ, 10.10.1828, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Колодисте

С

Севруки:

Фабіян Севастіян Матвіїв

ВДДЗ, 20.04.1803, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Лещинівка

Сташкевичі:

Іван Андріїв 35 р. з сином Іваном 5 р.

його рідні брати Антон 12 р., Севестіян 9 р.

ВДДЗ, 22.12.1802, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Ризина

Сташкевичі:

Степан Степанів 26 р.

його рідні брати Карл 25 р., Іван 17 р., Діонісій 12 р.

ВДДЗ, 22.12.1802, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Ризина

Сапальські:

Тадеуш Антонів 80 р. з синами Левом 31 р., Осипом 20 р., Михайлом 20 р.

ВДДЗ, 19.09.1817, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Лебединка

Савицькі:

Данило Томашів 42 р. з сином Сельвестром Василем 10 р.

ВДДЗ, 25.08.18011, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Антонівка

Т

Туровські:

Севастіян Яцентів 50 р. з синами Леонтієм 15 р., Антоном 11 р., Валерієм 7 р.,

Тітусом 2 р.

ВДДЗ, 15.03.1825, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Маньківка

Томашевські:

Іван Євдокимів 15 р.

його рідні брати Микита 11 р., Клементій 8 р.

ВДДЗ, 11.02.1812, І ч. р. к.

Уманський повіт, м. Торговиця

Туровські:

Вікентій Андріїв 38 р.

ВДДЗ, 15.03.1825, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Каменече

Трзцинські:

Вікентій Вікентіїв 35 р.

ВДДЗ, 28.12.1805, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Розсішки

Тарновські:

Осип Петро Бонавентурів 33 р.

його рідні брати Франц 24 р., Владислав 19 р., Гілярій 32 р. з сином Генріхом

Авґустином 1 р.

ВДДЗ, 15.03.1829, VI ч. р. к.

м. Умань

У

Прізвищ немає

Ф

Формальські:

Павло Мартинів 54 р. з сином Костянтинів 8 р.

ВДДЗ, 10.08.1816, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Покотилова

Х

Хмельовські:

Іван Варфоломіїв 40 р. з сином Вікентієм 9 р.

ВДДЗ, 6.02.1803, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Бабанка

Хухровські:

Іван Григорій Антонів 62 р. з сином Петром 7 р.

ВДДЗ, 1.12.1802, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Свердлікове

Ц

Цибульські:

Іван Матвіїв 76 р.

ВДДЗ, 23.06.1803, І ч. р. к.

м. Умань

Ч

Черкавські:

Авґустин Марцеліїв 39 р. з синами Адольфом 6 р., Левом 4 р., Цеславом 5 р.

його батько Марцелій Гаврилів Цеславський 60 р.

ВДДЗ, 23.11.1803, І ч. р. к.

Уманський повіт, с. Кузьмина (Гребля?)

Чернії:

Михайло Вацлав 41 р.

ВДДЗ, 31.12.1802, І ч. р. к.

м. Умань

Чайковські:

Філіп Юліян 40 р.

ВДДЗ, 5.06.1828, VI ч. р. к.

м. Умань

Ш

Шиманьські:

Франц Андріїв 68 р. з синами Михайлом 35 р., Ромуальдом 25 р., Францом 15 р.

ВДДЗ, 18.12.1802, І ч. р. к.

місце проживання не вказано

Щ

Щепановські:

Петро Павло Матвіїв 33 р.

ВДДЗ, 19.12.1830, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Верхнячка

Ю

Юркевичі:

Яків Петрів 43 р. з синами Станіславом 20 р., Іваном 2½ р.

ВДДЗ, 13.07.1827, VI ч. р. к.

місце проживання не вказано

Я

Яцковські:

Павло Матвіїв 31 р.

ВДДЗ, 5.02.1803, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Кочубіївка

Янковські:

Фортунат Ігнатій 40 р. з синами Гвідоном 13 р., Іваном 11 р.

ВДДЗ, 10.12.1802, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Красний Кут

Якубовські:

Михайло Войцехів 41 р. з синами Авґустином 12 р., Аполоном 12 р., Олександром

7 р., Рафаїлом 6 р.

його рідні брати Іван 33 р., Ципріан 20 р.

ВДДЗ, 29.07.1829, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Глибочок

Яницькі:

Осип Андріїв 40 р. з синами Болеславом 9 р., Ярославом 6 р.

його рідний батько Андрій Михайлів 78 р.

ВДДЗ, 18.12.1802

КДДЗ, 30.11.1839, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Псярівка

Ястржембські:

Шимон Антонів 65 р. з синами Ксаверієм 35 р., у якого син Марцелій 1 р.,

Симфоріяном 27 р., у якого син Іван 2 р.

ВДДЗ, 31.12.1803, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Псярівка

Ящовські:

Вікентій Адамів 32 р. з синами Михайлом 3 р., Маврицієм 2 р., Іваном 2 м.

його рідний брат Гаврило 26 р.

його рідного померлого брата Франца син Карл 13 р.

ВДДЗ, 16.06.1828, VI ч. р. к.

Уманський повіт, с. Талянки

https://www.myslenedrevo.com.u...jaxta.html

https://www.gulevich.net/statiy.files/svsh1802.htm

1917 МК Сергиевского всей артиллерии собора в городе Петрограде

vam
Модератор раздела

vam

Москва
Сообщений: 22825
На сайте с 2003 г.
Рейтинг: 3125

СООБЩЕНИЕ

ОТЗЫВ
Наверх ##24 января 20:55
№ 7 3 февраля
Крестьянин Вологодской губернии Кадниковскаго уезда Сямжинской волости деревни Белова Василий Виссарионов СМИРНОВ православнаго вероисповедания первым браком 23 лет
Крестьянская девица Вологодской губернии Кадниковскаго уезда Сямжинской волости деревни Белова Аполлинария Михаилова СОЛНОПЕКОВА православнаго вероисповедания первым браком 21 года
Поручители: По женихе: Крестьянин Вологодской губернии Кадниковскаго уезда Сямжинской волости деревни Бабина Алексий Стефанов СКОРОХОДОВ и крестьянин той же волости деревни Алферовской Феодор Антониев БАСКОВ
По невесте: Крестьянин той же волости села Спасскаго Иоанн Иоаннов ЦИГАНОВ и той же волости деревни Бабина крестьянин Андрей Стефанов СКОРОХОДОВ

№ 8 3 февраля
Крестьянин Новгородской губернии Валдайскаго уезда Бельской волости Новинскаго общества деревни Новинки Иоанн Евфимиев НАЗИМОВ православнаго вероисповедания первым браком 30 лет
Мещанская девица города Петровска Ярославской губернии Ростовскаго уезда Мария Евфимиева ГУСЕВА православнаго вероисповедания первым браком 29 лет
Поручители: По женихе: Крестьянин Витебской губернии Себежскаго уезда Сутоцкой волости Георгий Петрович ПЕТРОВСКИЙ и крестьянин Новгородской губернии Тихвинскаго уезда Тарантаевской волости деревни Части Косма Гавриилов РЫТОВ
По невесте: Рижский ремесленник Иван Иванович АДУМ и мещанин города Ямбурга Петроградской губернии Николай Стефанович СТЕПАНОВ

№ 9 5 февраля
Потомственный почетный гражданин Александр Андреевич ПАСЛАВСКИЙ православнаго вероисповедания вторым браком 37 лет
Мещанская девица города Желехова Гарволинскаго уезда Люблинской губернии Нина Иоаннова ЗЕЛЕНЕЦКАЯ православнаго вероисповедания первым браком 19 лет
Поручители: По женихе: Преподаватель Михайловской артиллерийской академии гвардии полковник Орест Гавриилович ФИЛИПОВ и юнкер Константиновскаго артиллерийскаго училища Михаил Александрович МИХАЙЛОВ
По невесте: Портупей-юнкер Николаевскаго инженернаго училища Александр Александрович КУШНЕРЕВ и состоящий при Дворцовом коменданте подполковник Сергей Михайлович СЕМЕНОВ

https://forum.vgd.ru/post/3405/151505/p4837424.htm#pp4837424

Газета "Островецкая правда"

Газета "Астравецкая праўда"

Главная→Новости→Новости→У Будранах засталося два жыхары. А якой застанецца вёска ў памяці сваіх дзяцей?

У Будранах засталося два жыхары. А якой застанецца вёска ў памяці сваіх дзяцей?
14:06 / 02.09.2020 1623

Напісаць гісторыю вёскі Будраны мяне папрасіла наша зямлячка Ганна Гасперская. Яна рэгулярна чытае ў інтэрнэце «Астравецкую праўду», пільна сочыць за краязнаўчымі матэрыяламі. Асабліва дарагія яе сэрцу артыкулы, дзе ідзе гаворка пра знаёмыя мясціны. Ганна, якая цяпер жыве ў Паўночнай Асеціі, нарадзілася каля Белай Вады, а ў Будранах праводзіла бесклапотныя гады дзяцінства ў сваёй бабулі Леўці Пятроўскай. Удзячная зямліцы, якая жывіла, давала сілу і моц, жанчына амаль штогод пераадольвае тысячы кіламетраў, каб наведаць маленькую радзіму, прайсці па сцяжынках, дзе некалі бегалі яе босыя ножкі.

І гісторыя вёскі Будраны аказалася вельмі багатай і цікавай.

У свой час, калі працавала бібліятэкарам, па даручэнні выканкама абходзіла многія вёскі Спондаўскага сельсавета, удакладняючы гаспадарчыя кнігі. Бывала і ў Будранах. Падабалася мне гэтая вёсачка сваёй адметнасцю: тры вуліцы, масткі, гістарычныя будынкі… Хоць жыхароў ужо ў тыя часы было няшмат.

Мінулым летам зноў наведала Будраны. Тут засталося толькі 2 двары і двое жыхароў. А ўспаміны нагадваюць: вось у гэтым прыгожым доме жыла моцная сям’я Івана Субача, вось тут – Кумішчы, 3 хаты, тут 4 хаты Коўшыкаў, столькі ж – Гасперскіх, Пятроўскіх, 2 сядзібы Шышкаў. А яшчэ – Ствалы, Корсакі, Кажурны. Феня Сусвіла – гэтая добрая жанчына кожны раз, як толькі я пераступала парог яе хаты, усаджвала за стол, даставала з печы гарачы суп: «Па марозе ходзіш, змерзла, суп хутка адагрэе!» І так утульна было сядзець у гэтай гасціннай жанчыны, слухаючы розныя вясковыя гісторыі...
1.jpg

Дом Галіны Ствол часта наведваюць дзеці, унукі і праўнукі

Гістарычная даведка

Будраны вядомы з 16 стагоддзя. У 1568 годзе – сяло ў Быстрыцкай воласці, уласнаснасць караля польскага і вялікага князя ВКЛ Жыгімонта Аўгуста. Будраны – гэта казённы маёнтак, цэнтр сельскай грамады, які ўключаў у сваю акругу вёскі Трашчаны, Чартоўшчызна, Будраны, Сухарышкі, Петрашышкі; засценкі Глушыца, Стара Недарасль, Попішкі, Баровы, Яцкуны. Будранская казённая сельская грамада ў 1874 годзе налічвала 239 рэвізскіх душ. Належалі да гэтай грамады і 6 рускіх пасяленцаў у самой вёсцы Будраны.

Пазней уваходзіла ў Аляксандраўскую воласць (валасны цэнтр – Жукойні Страчскія). У 1897 годзе – 6 двароў, 47 жыхароў. У пачатку 20 стагоддзя – у Аляксандраўскай воласці Свянцянскага павета Віленскай губерніі. З 1922 года – у складзе Польшчы, у Жукойніцкай гміне Свянцянскага павета Віленскага ваяводства. У 1938 годзе ў Будранах налічвалася 13 двароў, 87 жыхароў.

З 1939-га – у складзе БССР. З 12.10.1940 г. вёска ў Клюшчанскім сельсавеце Свірскага раёна Вілейскай, а з 20.09.1944 г. – Маладзечанскай вобласці. З 03.04.1959 г. – у Спондаўскім сельсавеце.

З 31.08.1959 г. – у Астравецкім раёне. У 1959-м у Будранах пражывала 54 жыхары. З 20.01.1960 г. года вёска ў складзе Гродзенскай вобласці. З 25.12.1962 г. – у Смаргонскім, а з 06.01.1965г. – зноў у Астравецкім раёне. У 1979-м у вёсцы 73 жыхары. На 01.01.2004 г. – 11 двароў, 20 жыхароў.

(З кнігі «Памяць. Астравецкі раён»)

Археалогія

На паўднёвым захадзе ад вёскі размешчаны археалагічны помнік – курганны могільнік, які адносіцца да ўсходнелітоўскіх курганоў і датуецца канцом першага тысячагоддзя нашай эры. У ім знойдзена сякерка – такія сякеркі са шчакавіцамі-выступамі, упрыгожаныя арнаментам, служылі як рубячай, так і ўдарнай зброяй ваяводаў, іх звычайна знаходзілі ў пахаваннях багатых людзей. Знаходкі гэтыя нешматлікія: на тэрыторыі Літвы і Заходняй Беларусі знойдзена толькі 21 такая сякерка, і адна з іх – у Будранах.

Тапонім

У беларускага тапаніміста В. Жучкевіча знаходзім такое тлумачэнне: буда – невялікая забудова, часовае жыллё, лясная старажоўка. Ад яго ж заснаваны дзеяслоў будаваць, словы будка, будынак.

У 14-18 стагоддзях будамі называлі асобныя лясныя будынкі, дзе жылі буднікі, якія выпальвалі паташ, займаліся вытворчасцю дзёгцю, смолаў, драўлянага вугалю. З канца 19 стагоддзя тэрмін «буда» ў якасці асновы для новых геаграфічных назваў не выкарыстоўваўся. У 1960 годзе на тэрыторыі Беларусі было каля 110 тапонімаў, утвораных ад гэтай асновы.

Ёсць і другая версія. Назва вёскі Будраны хутчэй за ўсё літоўскага паходжання, на што паказвае мяккае вымаўленне ў рускім варыянце перадапошняга складу – БудРЯны. Вёска з такой жа назвай ёсць у Панявежскай вобласці Літвы (інфармацыя ўзята з кнігі А Dictionary of Jewish Surnames from the Russian Empire Аляксандра Бейдэра), многія выхадцы з гэтай вёскі насілі прозвішча Будрановіч (Будрянович).

Падобных назваў шмат у ваколіцах Швянчонскага раёна: Будры, Будрычкі, Будрыкі, Будрыньшчызна, Будра.

У перакладзе з літоўскага «будра» – блюшчыка, шматгадовая травяністая расліна.

Ваколіцы Будран

Будраны, нібы вяночкам, акружаны прыгожымі, вясёлымі, быццам рамонкавыя букецікі ў жытнім полі, хутарамі з маляўнічымі назвамі: Пагулянка, Наваселле, Асінаўка, Міхалінова, Клемансова, Янова, Кіркішкі, Лысюкі, Лысая Гара, Навалессе. Раней на кожным з іх, як і ў саміх Будранах, кіпела, віравала жыццё. Людзі цягнуліся да ведаў, нягледзячы на аддаленасць ад буйных цэнтраў, вучыліся, станавіліся запатрабаванымі і вядомымі людзьмі.

Да прыкладу, на хутары Асінаўка нарадзіўся Мечыслаў Валуевіч. Скончыўшы Гродзенскі сельгасінстытут, ён узначаліў калгас «Шлях Леніна», якому аддаў 41 год жыцця. Заслужаны работнік сельскай гаспадаркі Беларусі, узнагароджаны ордэнамі Леніна, Працоўнага Чырвонага Сцяга, двойчы ордэнам «Знак Пашаны». Мечыслаў Аляксандравіч дапамагаў у аднаўленні гудагайскага касцёла і навакольнай тэрыторыі. Гэта адзіны жыхар раёна, які сустракаўся ў Ватыкане з Папам Рымскім Іаанам Паўлам II.

Памятаю настаўніцу Ядвігу Усцінаўну – дзявочае прозвішча, здаецца, Валуевіч, па мужу – Цэйка. Яна замяняла нашу пастаянную настаўніцу ў Трашчанскай пачатковай школе. Сама ж вучылася ў той час, калі не хапала падручнікаў, і ўсяго, што патрэбна для вучобы, – але мела мэту і імкнулася да яе. У школу хадзіла кожны дзень за некалькі кіламетраў з хутара – але ніколі не прапускала заняткі. Ядвіга Усцінаўна стала адной з першых мясцовых настаўніц.

На хутары Навалессе, побач з Будранамі, нарадзіўся Дыянізас Сусвіла. Ён расказаў, што яго дзед Андрэй Сусвіла служыў у Вільні ў жандармерыі, а калі выйшаў у адстаўку, стаў скупліваць землі на тэрыторыі Літвы і Беларусі. Ён купіў сто гектараў зямлі ў пана Сволькена і ў 1925-26 гадах пабудаваў тут дом і заснаваў хутар Навалессе. Калі ажаніліся яго сыны, на хутары пабудавалі яшчэ два дамы. Адзін з сыноў, Юзаф Сусвіла, сябраваў з маім бацькам і часта прыязджаў да нас у госці. Слухаючы іх гамонку, я здзіўлялася запасу ведаў Юзафа: ён мог пагаварыць і пра кнігі, і пра мастацтва, а найбольш – пра гісторыю. Даў добрую адукацыю сваім дзецям. Дачка Леанора скончыла Віцебскі педінстытут і працавала настаўніцай біялогіі і хіміі ў Стрыпішскай васьмігодцы, пазней – дырэктарам школы ў Дзягенева, а калі выйшла замуж у Літву, працавала настаўніцай у рускай сярэдняй школе Швянчоніса. Сын Дыянізас закончыў Віленскі інжынерна-будаўнічы інстытут, працаваў майстрам, прарабам, а затым дырэктарам ПМК Швянчонскага раёна. Зараз мае сямейны бізнес – будаўнічую фірму «Деостата».
Дыяннізас Сусвіла.jpg

Дыянізас Сусвіла

На хутары Лысая Гара жыў вядомы не толькі ў акрузе, але і ва ўсім раёне ляснік Лёнгін Міхновіч, заслужаны работнік лясной гаспадаркі, які аддаў любімай справе 43 гады. Нават пасля выхаду на пенсію ён не пакідаў свой пост. Быў прыкладам і настаўнікам для маладога пакалення, узнагароджаны шматлікімі ганаровымі граматамі.
На хутары Янова жыў яшчэ адзін ляснік Юзаф Колтан. Ён рассеяў па лесе жарновец мяцельчаты – калі каму даводзілася ехаць напачатку мая па дарозе ад Будран на Барані, той не мог не залюбавацца квітнеючымі кусцікамі жарноўцу, што, нібы кавалачкі веснавога сонца, успыхваюць то тут, то там на ўскрайку лесу.

Вёска

Дыянізас Сусвіла падзяліўся ўспамінамі, пачутымі ад бацькі і дзеда. Яны расказвалі, што пасля падаўлення паўстання Тадэвуша Касцюшкі (1794 г.), якое пацягнула за сабой трэці падзел Рэчы Паспалітай, цар аддаў загад павесіць у ліку іншых і графа, уладальніка маёнтка Будраны, прозвішча якога ніхто не памятае. Дыянізас не выключае, што назва вёскі можа паходзіць ад прозвішча таго графа.

А вось прозвішча пані Ястрэмскай даводзілася чуць неаднойчы ад многіх, хто цікавіўся гісторыяй гэтай мясцовасці. Яе двор размяшчаўся за 100 метраў ад павароту на Барані. Цяпер аб ім нагадваюць напаўразбураныя панскія гаспадарчыя пабудовы. Пры маёнтку быў стаў, млын і бровар. Для ахалоджвання і ачысткі былі выкапаны каналы – жалабы з дубовых дошак бачны і зараз. Як жартаваў адзін знаёмы, гэтую канструкцыю можна лічыць самым старажытным водаправодам у Гродзенскай вобласці.

Дыянізас памятае з аповедаў дзядоў, што ў вёсцы была капліца. У сярэдзіне мінулага стагоддзя ён сам з хлапчукамі разглядваў камяні і пліты з надпісамі. Адзін такі камень мне паказаў Валянцін Кумішча, але ён настолькі зарос мохам, што надпіс разабраць немагчыма.

У сувязі з апазіцыйнасцю карэнных дваран («палякаў») адміністрацыя Віленскага ваеннага генерал-губернатарства разглядала мясцовых сялян, у першую чаргу праваслаўных, у якасці галоўнай апоры імперыі на заходніх землях. Перасяленцам давалі зямлю і добрыя пасады. Пасля паўстання 1861-га ў Будранах атрымалі зямельныя надзелы Коўшыкі, якія прыехалі з Кабыльніка, Кумішчы з Шаркаўшчыны – яны былі праваслаўнымі, а таксама католікі Гасперскія і Пятроўскія з Літвы. Кумішчы і Коўшыкі атрымалі больш зямлі і панскія забудовы і фактычна кіравалі вёскай. Асноўныя будынкі, маёнтак былі прададзены ці разбураны, засталіся толькі гаспадарчыя, глінабітныя. Пры іх пабудове змешвалі гліну з саломай, верасам і лазой. Дыянізас расказваў, што падобная дрэваглінная тэхналогія прымяняецца дзе-нідзе яшчэ і зараз.

Васіль Коўшык расказваў, што ў спадчыну ад дзядоў яму дасталася глінабітная панская канюшня даўжынёй у сто метраў, затым калгас заняў яе пад кароўнік, а пасля будынак зноў дастаўся гаспадару. Такая вялікая пабудова яму была не патрэбна, і Васіль трактарам разбурыў сцены, дзівячыся іх моцы, пакінуў сабе толькі невялікі хлевушок.
6.jpg

Сцены панскай канюшні

Як вядома з пісьмовых крыніц, у 1866 годзе парафіяльны жалядскі касцёл Святога Войцеха з-за рэвалюцыйных прамоў мясцовага пробашча быў зачынены. Будынак перадалі ў праваслаўнае ведамства, і ў 1876 годзе ён быў пераўтвораны ў праваслаўную Свята-Увядзенскую царкву. Некаторы час святаром у жалядскай царкве служыў адзін з будранскіх Коўшыкаў – такія весткі знайшоў краязнаўца Іван Драўніцкі.

У вёсцы тры вуліцы, адна з іх вымашчана бярвеннем, таму што была гразкай, і два масткі праз ручаёк, выток рэчкі Здаха, якая ў Акартэлях, працякаючы пад мостам, упадае ў Туравейскае возера. Назву рэчкі Здаха мясцовыя не ўспрымаюць, але на карце 1865 года яна пазначана менавіта так.

Пасляваенны час

Калгас у Будранах быў заснаваны, як і паўсюдна, у 1949 годзе. Ён аб’ядноўваў вёску і бліжэйшыя хутары і насіў імя Мічурына. Такая назва прысвоена, бо непадлёк, у маёнтку Шайкуны, быў плодагадавальнік і калгас збіраўся займацца садаводствам. Але хутка пачалося ўзбуйненне, Будраны далучылі да клюшчанскай сельгасарцелі, а затым прайшло аб’яднанне ўсіх бліжэйшых калгасаў у адзін буйны, з цэнтральнай сядзібай у Масцянах.
7.jpg

Дажынкі. Здымак з сямейнага архіва Галіны Ствол

Старшыня калгаса франтавік Бандарэнка любіў займацца будаўніцтвам. Ён недзе падгледзеў гаспадарчыя пабудовы круглай формы і пайшоў на эксперымент – пабудаваў 3 круглыя фермы. Першую – у Будранах на 100 галоў з калодзежам у цэнтры. Цікавы факт: калі адбіралі бычкоў для перагону ў Будраны з цэнтральнага гадавальніка, то, як па камандзе, аддзялілася і выбегла роўна 100 галоў. Другі такі ж кароўнік быў пабудаваны ў Трашчанах, а трэці – у Клюшчанах. Памятаю, як госці, заўважыўшы пры дарозе дзіўную пабудову, пыталі: што гэта за шапіто? Фермы былі вельмі зручнымі і істотна аблягчалі працу даглядчыкаў. А калі сталі ўкараняць механізацыю жывёлагадоўчых працэсаў, круглыя кароўнікі сталі незапатрабаваны.

Будранцы працавалі дружна і весела – як у калгасе, так і на падворках. Вёска заўсёды выглядала святочна і дагледжана.
9.jpg

Аляксей Збыслававіч

Большасць яе жыхароў працавала даяркамі і даглядчыкамі. Калектыў фермы, дзе працавалі Алена Кумішча, Тэафілія Сусвіла, Браніслава Гасперская, Альбін Корсак і іншыя будранцы, доўгі час утрымліваў першынство ў сельгасарцелі. Алена Кумішча была адной з лепшых даярак, узнагароджана медалём «Ветэран працы». Такі ж медаль мелі і яе сваячка Тэафілія Сусвіла, Іосіф Кумішча. Адзначаўся поспехамі ў працы даглядчык жывёлы Альбін Корсак. Рарытэтны экзэмпляр «Астравецкай праўды» за 1967 год з фотаздымкам сваёй мамы і перадавых вяскоўцаў зберагла для дзяцей і ўнукаў Галіна Ствол. І ўнук Алены Кумішчы Аляксей Ствол, працуючы ў калгасе на бензавозе, таксама паказаў сябе добрасумленным працаўніком, аб чым паведамляла «АП» за 1992 год.
3.jpg

Даяркі перадавой фермы калгаса «Клюшчаны» (злева направа): Алена Кумішча, Браніслава Корбут і Тэафілія Сусвіла.
«АП», 28 сакавіка 1967 года.

Не хлебам адзіным…

Большасць будранскіх і хутарскіх дзяцей хадзіла ў Трашчанскую пачатковую школу, а сярэднюю адукацыю атрымлівалі ў Жукойне-Жалядскай, пасля – у Спондаўскай.

Жыхары Будран і хутаране з’яўляліся парафіянамі клюшчанскага касцёла, які адыгрываў вялікую ролю ў іх жыцці. У 90-х гадах усе вяскоўцы актыўна ўдзельнічалі ў адбудове святыні. Дапамагалі хто як мог: будаўнічымі матэрыяламі, грашыма, сваёй працай – і за адзін год узнялі касцёл з руін. Уладзімір Коўшык рабіў рамкі для абразоў, насілкі для харугваў, каркас для балдахіна, а сам балдахін падараваў Тадэвуш Коўшык – прывёз з французскага Лурда разам з абразам Маці Божай. Жыхары Будран Галіна Ствол і Іосіф Кумішча ўваходзілі ў касцёльны камітэт, а ўзначальваў яго Лёнгін Міхновіч.
4.jpg

Галіна Ствол

Былі сярод будранцаў і ветэраны Вялікай Айчыннай вайны. Іосіф Кумішча ваяваў стралком на 1-м Беларускім фронце пад камандаваннем маршала Жукава, прымаў удзел у фарсіраванні Віслы, Одэра і Нісы, быў узнагароджаны ордэнам Айчыннай вайны і шматлікімі медалямі, пра яго таксама пісала «Астравецкая праўда». Разам з ім быў прызваны і ваяваў аднавясковец Міхаіл Гасперскі – ён быў кулямётчыкам. Альбін Корсак родам з Віцебшчыны, ён былы партызан. Пасля вайны яго накіравалі ў Свірскі раён. Бываючы па справах у Будранах, актывіст упадабаў тут мясцовую дзяўчыну, ажаніўся з ёю і перабраўся ў вёску.
8.jpg

Альбін Корсак

Былі ў Будранах амаль у кожным доме свае ўмельцы. Франц Коўшык шыў мужчынскае адзенне: касцюмы, кажухі, дэлі (доўгае цёплае паліто). Антось Пятроўскі быў кавалём. Васіль Коўшык аказваў ветэрынарныя паслугі. Уладзімір Коўшык – слынны сталяр. Франц Кумішча быў бондарам. На ўсю акругу славіліся браты-музыканты Пятроўскія. Рэгіна Субач (Коўшык) успамінае, як яны збіралі дзяўчат-падлеткаў і вучылі іх танцаваць кракавяк.

А яшчэ Будраны славіліся мнагадзетнымі сем’ямі: у Пятроўскіх было 17 дзяцей: тры разы нараджаліся двойні, два разы – тройні і 5 разоў бусел прыносіў на іх падворак па адным дзіцяці. Канстанцін і Альжбета Гасперскія мелі 6 дачок і 4 сыны, у Янкі і Франі Коўшыкаў было 11 дзяцей, столькі ж – у Івана і Стэфаніі Кумішчаў. А яшчэ ў вёсцы быў дом, дзе жыло 3 сям’і Коўшыкаў – 21 чалавек! Уявіце сабе, колькі трэба было гаспадыням бліноў напячы і іншых страў нагатаваць, і ўсё гэта не на газавай ці індукцыйнай пліце, а ў печы!
5.jpg

Гэты дом ажывае вясной, калі руплівы гаспадар Валянцін Кумішча з жонкай Тэрэзай прыязджае на лета

Чаго ў жыцці не бывае

Распавядаючы розныя выпадкі з жыцця вёскі, амаль усе ўспамінаюць патоп 1984 года. Тады вырашылі спусціць возера каля Кісялёў. Як толькі бульдозер раскапаў гравійку, вада прарвала дарожны насып і рынулася наперад. Будраны знаходзяцца ў паўтара кіламетрах ад гэтага возера, але вяскоўцы не маглі ўцяміць, што робіцца: сонца свеціць, неба яснае, самалёта не бачна, а нейкі незразумелы рокат нарастае і набліжаецца. Эмілія Коўшык, якая ў гэты час палола грады, пачуўшы гул, стала жагнацца – думала, пачаўся канец свету. Праз імгненне тыя, хто быў на вуліцы, убачылі, што на вёску са страшэннай хуткасцю нясецца вадзяны вал вышынёй, можа, у два метры. Хаваліся, хто куды мог: на дрэва, на страху. Толькі тыя, хто сядзеў у хаце, ні аб чым не здагадваліся. Вадзяны паток нёсся, выбіраючы больш нізкія мясціны і, на шчасце, амаль што абмінуў вёску. Толькі аднаму гаспадару вада трапіла ў хлеў і стаяла пару дзён вышынёй у паўметра. Каля драўлянага мастка ў вёсцы ляжалі камяні па паўтоны ці больш вагой, якія паток вады адкаціў на 20 метраў – такая была яго сіла! Доўжылася гэта навала хвiлiн 15 і панесла з сабой у каго дошкі, у каго кураводку з куранятамі, у каго вуллі з пчоламі.

Здарылася яшчэ адна трагедыя, аб якой памятаюць жыхары і іх дзеці: Броня Гасперская, у мінулым – перадавая даярка, згарэла зімой у доме, усяго некалькі крокаў не дапоўзшы да парога, каб адамкнуць дзверы. І гэта за два дні да таго, як мелася выехаць да дачкі!

Вёскі-вёсачкі, вялікія і маленькія, сціплыя, прыгожыя някідкай прыгажосцю з чаромхавымі, салаўінымі аселіцамі, з вясёлымі, кветкавымі дворыкамі, са шчодрымі садамі, населеныя адкрытымі, працавітымі, добразычлівымі людзьмі, вы паступова, адна за другой, знікаеце з карт, рэестраў, з твару роднай зямліцы – але навечна застаецеся ў памяці сваіх дзяцей. І ў цяжкія хвіліны кожнаму ўспамінаецца мясціна, дзе нарадзіўся і вырас, дзе прайшло дзяцінства і юнацтва, яны на ўсё жыццё – радзімка ў іх душы.

Подписывайтесь на телеграм-канал «Гродно Медиа Group» по короткой ссылке t.me/GrodnoMediaGroup.
Телеграм-канал «Гродно Медиа Group» – это ежедневные новости районов Гродненской области и города Гродно.

Текст: Иоланта Валуевич

https://www.ostrovets.by/news/novosti/news25866.html

ОСНОВНАЯ ИНФОРМАЦИЯ

Учреждение «Редакция газеты «Островецкая правда»

Газета “Астравецкая праўда”, свидетельство о государственной регистрации средства массовой информации от 12 января 2010 года, перерегистрация 10 августа 2023 года №995

Телепрограмма “ТВО. Твой Островец”, свидетельство о государственной регистрации средства массовой информации от 23 января 2017 года №292

Адрес: 231201, Гродненская область, г. Островец, ул. Энгельса, 2а

Работаем: понедельник - пятница 08:00 - 17:00, перерыв на обед: 13:00 - 14:00, выходные: суббота, воскресенье

E-mail: ostrov_red@ostrovets.by

Главный редактор: Ярошевич Елена Генриховна, тел. 8-01591-78-1-09

Заместитель главного редактора: Хотянович Ольга Чеславовна 8-01591-73-3-64

Ответственный секретарь: Сивец Надежда Александровна 8-01591-71-4-89

По вопросам информации, социальных проблем и экономики: 8-01591-73-3-64

По вопросам АПК и сельского хозяйства: 8-01591-79-0-15

Радио- и телеинформация: 8-01591-72-0-49

Бухгалтерия: 8-01591-75-3-09

Отдел рекламы: 8-01591-74-2-09

Факс: 8-01591-74-2-09

Учредители: Островецкий районный исполнительный комитет, Островецкий районный Совет депутатов.

Адрес: 231201 Гродненская обл., г. Островец, ул. К. Маркса д.2,

Телефоны: (8-01591)75-201, (8-01591)75-233,

Сайт: https://ostrovets.grodno-region.by,

Электронная почта: rik@ostrovets.gov.by.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

АСНОЎНАЯ ІНФАРМАЦЫЯ

Установа «Рэдакцыя газеты «Астравецкая праўда»

Газета «Астравецкая праўда», пасведчанне аб дзяржаўнай рэгістрацыі сродка масавай інфармацыі ад 12 студзеня 2010 года, перарэгістрацыя 10 жніўня 2023 года №995

Тэлепраграма «ТВО. ТВой Астравец», пасведчанне аб дзяржаўнай рэгістрацыі сродка масавай інфармацыі ад 23 студзеня 2017 года №292

Адрас: 231201, Гродзенская вобласць, г. Астравец, вул. Энгельса, 2а.

Працуем: панядзелак - пятніца 08:00-17:00, Перапынак на абед:13:00-14:00, выхадныя: субота, нядзеля

E-mail: ostrov_red@ostrovets.by

Галоўны рэдактар: Ярашэвіч Алена Генрыхаўна, тэл. 8-01591-78-1-09

Намеснік галоўнага рэдактара: Хацяновіч Вольга Чаславаўна 8-01591-73-3-64

Адказны сакратар: Сівец Надзея Аляксандраўна 8-01591-71-4-89

Па пытаннях інфармацыі, сацыяльных праблем і эканомікі: 8-01591-73-3-64

Па пытаннях АПК і сельскай гаспадаркі: 8-01591-79-0-15

Радыё-і тэлеінфармацыя: 8-01591-72-0-49

Бухгалтэрыя: 8-01591-75-3-09

Аддзел рэкламы: 8-01591-74-2-09

Факс: 8-01591-74-2-09

Заснавальнікі: Астравецкі раённы выканаўчы камітэт, Астравецкі раённы Савет дэпутатаў.

Адрас: 231201 Гродзенская вобл., г. Астравец, вул. К. Маркса д. 2,

Тэлефоны: (8-01591)75-201, (8-01591)75-233,

Сайт: https://ostrovets.grodno-region.by,

Электронная пошта: rik@ostrovets.gov.by.

https://www.ostrovets.by/o-gazete/

olga1947
Начинающий

Мурманск
Сообщений: 47
На сайте с 2021 г.
Рейтинг: 85

СООБЩЕНИЕ

ОТЗЫВ
Наверх ##11 октября 2022 1:01
На сайте FS выложено дело из описи 1 фонда 57 ЦГИАК Украины

Центральный государственный исторический архив Украины, г. Киев (ЦГИАК Украины)

ф. 57, оп. 1, д. 430, Опись местечка Бубнов
Номер группы изображений (IGN) 109657722

https://www.familysearch.org/a...0-10164-37

https://forum.vgd.ru/post/293/25182/p4290557.htm#pp4290557

TarasD
Новичок

Сообщений: 1
На сайте с 2024 г.
Рейтинг: 2

СООБЩЕНИЕ

ОТЗЫВ
Наверх ##Сегодня в 1:50
Некоторые фамилии, которые встречаются в ф. 57, оп. 1, д. 430,

Тимченко
Яценко/Яценин
Лизогуб
Деркач
Фесун
Силинко
Хруль/Хруленко
Розумовский
Бакуменко
Плашковский
Петровский
Хилько/Хилко
Котляренко
Кагатенко
Кияшка/Киянко
Проскуря
Гармашенко
Сердеков
Лопата
Кошель
Колос
Цибулька
Дрижань
Олейнич
Талишенко
Гриб
Перевальский
Солошенко

https://forum.vgd.ru/post/293/25182/p4843610.htm#pp4843610

Kozuto
Модератор раздела

Псков
Сообщений: 726
На сайте с 2020 г.
Рейтинг: 227

СООБЩЕНИЕ

ОТЗЫВ
Наверх ##24 июня 2023 14:46 24 июня 2023 14:47
Фонд № 669 ГАПО. Благочинный 1-го Невельского округа Полоцкой епархии г.Невель Невельского уезда Витебской губернии
https://alertino.com/ru/764109

Фонд № 849. Невельский городовой магистрат г. Невель Невельского уезда Витебской губернии 1724-1864
https://alertino.com/ru/104958 гАПО

https://alertino.com/ru/search?query=невельский+уезд+
---
Ко(а)зуто(в) - Же(о)лдубовские (Владимировка сумская). Желдубовские Груновка. Снагость. Щигры - Казбан и Лихобаба (Алексеевка - Андреевка сумская) -сима(о)новы (конново. Трехалево Витебская губ.) - Роговы (Наумиха. Курилиха. Невельский уезд) Михайловские Костелево Долыссы

https://forum.vgd.ru/post/4058/107208/p4611529.htm#pp4611529

На 1914 г. в Невельском уезде было четыре благочиннических округа. К первому благочинническому округу относились, что подтверждается документами фонда: Успенский собор г. Невеля (священник в 1914 г. П.И. Петровский), приписные церкви: Святой Троицы и святого великомученика Дмитрия (священник в 1914 г. И.А. Вишневский), церковь Успения Пресвятой Богородицы, приписная Крестовоздвиженская церковь в д. Стряплицы погоста Белохвостово (священник в 1914 г. Г.Л. Журавский), церковь Рождества Пресвятой Богородицы погоста Еменец (священник в 1914 г. А.С. Базилевский), церковь Покрова Божией Матери погоста Завережье (священник в 1914 г. К.И. Борисович), церковь Рождества Иоанна Предтечи над притвором Екатерининский придел погоста Иваново (священник в 1914 г. П.А. Мурашкин), церковь Покрова Божией Матери, приписная Преображенская церковь погоста Лутно (священник в 1914 г. Г.Л. Журавский): упоминается в 1900, 1902 гг., церковь иконы Божией Матери "Знамение" погоста Новохованск (священник в 1914 г. Ф.Г. Барщевский), церковь Святого Духа погоста Плиссо (священник в 1914 г. П.К. Серебреников), церковь Покрова Божией Матери погоста Стайки (священник в 1914 г. Е.Н. Слупский), церковь Покрова Божией Матери, приписная церковь Рождества Богородицы на кладбище Баба-Риге погоста Топоры (священник в 1914 г. В.В. Блажевич), церковь Святого Духа, приписная церковь святого апостола Иоанна Богослова в деревне Жулево погоста Туричино (священник в 1914 г. В.И. Одельский), церковь Казанской иконы Божией Матери погоста Шульги (священник в 1914 г. И.С. Квятковский).

https://alertino.com/ru/764109

Инвентарь им. Погостки помещицы Петровской Е.

Перт Одал
Модератор раздела

Перт Одал

Могилев
Сообщений: 266
На сайте с 2015 г.
Рейтинг: 1031

СООБЩЕНИЕ

ОТЗЫВ
Наверх ##18 января 2023 16:14
Витебский Государственный инвентарный комитет
НИАБ_фонд 2635_опись1_дело №:

...

Невельский уезд

...

1046 – Инвентарь им. Погостки помещицы Петровской Е. 21.09.1847-30.09.1853

...

https://forum.vgd.ru/post/3084/94485/p4395043.htm#pp4395043

Чудеса Саратовской области: главные достопримечательности и уникальные места

...

Музей-усадьба «Петровский»
Музей-усадьба «Петровский» — это уникальный исторический комплекс, расположенный в селе Новый Бор. Он представляет собой усадьбу, принадлежавшую роду Петровских. В усадьбе можно увидеть оригинальные здания, построенные в XVIII-XIX веках, а также коллекцию предметов быта и искусства того времени. Музей-усадьба «Петровский» является популярным местом для экскурсий и культурных мероприятий.

...

Источник: https://dillas.ru/chudesa-saratovskoj-oblasti-glavnye

Crotik49
Модератор раздела
почётный участник

Crotik49

Вологда,
Сообщений: 17908
На сайте с 2014 г.
[--] Рейтинг: 22474 [+]

СООБЩЕНИЕ

ОТЗЫВ
Наверх ##26 января 6:24 26 января 9:43
Петр Яковлев Попов протоиерей Верховажского собора

ИВ Вельского уезда за 1838 г.

https://gosarchive.gov35.ru/archive1/unit/474381#3

img_20240126_062242.jpgimg_20240126_061510.jpg

Вологодская область, Верховажье. собор Успения Пресвятой Богородицы

https://sobory.ru/photo/261126

img_20240126_073637.jpgimg_20240126_073552.jpgimg_20240126_073509.jpgimg_20240126_073430.jpgimg_20240126_073349.jpg

http://temples.ru/show_picture.php?PictureID=98854

img_20240126_074032.jpg

smigv 48
Смирнова Галина Владимировна
ИСПОВЕДНЫЕ ВЕДОМОСТИ ЦЕРКВЕЙ г. ВЕЛЬСКА и ВЕЛЬСКОГО уезда за 1838 год

(ГАВО, ф.496, оп.19, д.48. - 1581 л.). Электронный ресурс
https://gosarchive.gov35.ru/archive1/unit/474381
Выписки.

1, 2. УСПЕНСКИЙ собор Верховажского посада (на 15.12.1838), л.1-65
https://gosarchive.gov35.ru/archive1/unit/474381#2

Духовные и их домашние

Протоиерей Александр Михайлов Шайтанов, 27 л.
Жена его Вера Петрова, 23 л.
У них дети:
- Александра, 3 л.
- Клавдия, 1 г.

Священник Иоанн Иванов Петропавловский, 52 л.
Жена его Аполлинария Стефанова, 46 л.
У них дети:
- Виктор, 17 л.
- Вера, 8 л.
- Анна, 7 л.

Священник Петр Максимов Ржаницын, 40 л.
Жена его Александра Алексеева, 38 л.
У них дети:
- Павел, 16 л.
- Иоанн, 13 л.
- Вениамин, 6 л.
- Александр, 5 л.
- Клавдия, 9 л.

Диакон Петр Григорьев Макарьин, 35 л.
Жена его Аполлинария Иосифова, 33 л.
У них дочь Ариадна, 8 л.

л.1об
Диакон Николай Матфеев Анурьев, 30 л.
Жена его Анна Андреева, 23 л.
У них сын Николай, 1 г.

Дьячок Дмитрий Дмитриев, 39 л.
Жена его Татьяна Петрова, 33 л.

Дьячок Алексей Петров Садовников, 30 л.
Жена его Фекла Иванова, 29 л.

Пономарь Иван Иванов Чулков, 66 л.
Жена его Анна Алексеева, 59 л.
У них сын Викентий, 17 л.

Пономарь Константин Иванов Рождественский, 24 л.
Жена его Мария Иванова, 24 л.
У них сын Афиноген, 4 мес.

Сторож Николай Федоров Садовников, 21 г.

Сторож Ипполит Васильев Рудаков, 20 л.
Жена его Евфросиния Макарова, 20 л.

Заштатные

Протоиерей Петр Яковлев Попов, 73 л.
Жена его Агриппина Матфеева, 64 л.
У них дочь Ольга, 47 л.

Пономарь Иван Васильев Петровский, 53 л.
Жена его Надежда Евдокимова, 50 л.
У них дети:
- Иоанн, 20 л.
- Петр, 17 л.

л.2
Умершего диакона Федора Макарьина жена Екатерина Иванова, 56 л.
Дети её:
- Василий, 19 л.
- Павла, 12 л.

Умершего дьячка Ивана Григорьевского жена Екатерина Васильева, 47 л.
Дети её:
- Анна, 18 л.
- Евдокия, 10 л.

Умершего дьячка Ивана Макарьина жена Пелагея, 79 л.
Дочь её девица Евдокия, 44 л.

Отданного в военную службу дьячка Николая Добронравова дочь девица Аполлинария , 17 л.

Статские и их домашние

---
Ищу предков священно- церковно служителей : Кубенских, Цветковых, Щекиных, Покровских, Воскресенских, Ильинских, Вересовых, Шамаховых, Иллювиевых, Суровцевых, Пинаевских, Баженовых, Отроковых,, Авдуевских и породненных с ними, купцов Шаховых и мещан ,Львовых- Угаровых.

https://forum.vgd.ru/post/1720/70246/p4839527.htm#pp4839527