Род герба САС - SAS (Украина (Україна)) - Генеалогический форум

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

http://209.85.135.104/search?q...irefox-a3. Данилович Ян (р. н. невідомий – 1628) – підчаший короля (1597 – 1628 рр.), коронний крайчий (1600 – 1628 рр.) воєвода руський, староста корсунський (1597 – 1628 рр.), бєлзький (1600 – 1628 рр.) та бузький (1619 – 1628 рр.). Нащадок галицько-волинського кн. Данила Галицького. Герб "Сас" – на білому полі стріла, що супроводжується знизу півмісяцем, увінчаним по кінцях зірками. Був сином Станіслава Даниловича, львівського хорунжого, та Катерини Данилович. 1594 – 1605 рр. служив у війську гетьмана С. Жолкєвського. У 1597 р. як винагороду за участь у придушенні козацького повстання С. Наливайка отримав Корсунське староство. На початку ХVІІ ст. мав конфлікт з корсунськими міщанами, позбавивши їх права на прибутки від шинків і корчем. Через непокору міщан Корсуня постановою сейму було позбавлено Магдебурзького права (1607 р.). Ще за сеймовою конституцією 1601 р. Данилович мав привілей, за яким звільнявся від проведення люстрацій. Тому 1615 р. він не дозволив проводити її у Корсунському старостві. Друга люстрація 1616 р. була проведена так, щоб не завдати шкоди старості. Був одним із авторів Вільшанської (1617 р.) та Роставицької (1619 р.) угод польського уряду з козаками. Після поразки польської армії під Цецорою 1619 р. організовував оборону Руського воєводства від турків. 1625 р. брав участь у підписанні Куруківської угоди з козаками. Заселив Лисянку (1622 р.), заснував містечка Данилова Слобода (нині с. Медведівка) і Крилов (1628 р.). Від першої дружини Катерини Красіцкої Данилович мав 2 дочок. У 1605 р. одружився на Софії Жолкєвській. Від неї мав 2 синів – Яна (помер 1618 р.) та Станіслава і 2 дочок – Дороту та Теофілу, матір майбутнього короля Яна ІІІ Собєского.

4. Данилович Софія (Жолкєвська; бл. 1590 – 20.08.1634, Жовква) – власниця Корсунського і Чигиринського староств (1628 – 1631 рр.). Герб "Сас". Була дочкою польного гетьмана і канцлера Станіслава Жолкєвського та Регіни Жолкєвської. У 1605 р. вийшла заміж за корсунського староству Яна Даниловича. У 1623 р. після смерті брата Яна Жолкєвського, який не мав дітей, отримала всі маєтки Жолкєвських. Була високоосвіченою. Займалася доброчинністю. Після смерті свого чоловіка у 1628 р. керувала його маєтками. У 1631 р. передала Корсунське староство своєму синові Станіславу Даниловичу. Померла 20 серпня 1634 р.

5. Данилович Станіслав (р. н. невідомий – 1636) – староста корсунський і чигиринський (1631 – 1636 рр.). Герб "Сас". Син Яна Даниловича, королівського підчашого та Софії Жолкєвської. Навчався за кордоном. У 1631 р. С. Данилович на засіданні сейму в пориві гніву відрубав старості Каліновському три пальці правої руки. За це маршальський суд наклав на нього баніцію (позбавив честі). Але той оточив себе “відважними вояками, у число яких ввійшли і виписні козаки”. Він весь час воював з татарськими наїздами, не визнаючи ніяких мирних договорів. Коли король Владислав IV у 1632 р. почав похід на Смоленськ, то Данилович з’явився до нього зі своїм полком і багато йому сприяв в перемозі над московитами. Цим він повернув собі втрачену честь. Після війни жив у Корсуні. 1636 р. продав містечко Звенигородку воєводі подільському Адаму Казановському. Одружився на Марині Семашко і отримав в придане Хупківську та частину Коблинської волостей Волинського воєводства (2507 димів). У 1636 р. розквартирував у Корсуні свою гвардію по козацьких дворах, чим спричинив напругу в місті. Він відібрав у посполитих слободи, осадивши на них старостинських землевласників. С. Данилович також наказав випроводити монахів Нікольського монастиря, які володіли дніпровськими угіддями з містечок, заснованих старостинськими землевласниками. Під час походу проти татар у Степ 1636 р. потрапив у полон до ногайського мурзи Кантемира і був страчений.

6. Данилович Ян Ніколай (між 1594 та 1600 – 1650) – великий підскарбій коронний (1631 – 1649 рр.), староста холмський, ростоцький, перемишльський, кольський, самбірський, червоноградський (уступив його 1637 р. своєму брату Францішку), дрогобицький, блонський, ратненський, долинський та корсунський (1636 – 1643 рр.). Герб "Сас". Був сином Миколая Даниловича, великого коронного підскарбія, та Гелени Уханської. Початкову освіту здобув дома, а продовжив її в одному з німецьких католицьких університетів. Володів більше, ніж 10 староствами. Брав участь у боях польської армії проти турків під Цецорою (1619 р.) та Хотином (1620 р.). Мав гусарську роту в 150 коней. Неодноразово обирався депутатом на сейм. У 1631 р. після смерті короля Сигізмунда ІІІ підтримав грошима претендента на корону Владислава, майбутнього короля. Будучи коронний підскарбієм, майже постійно перебував у власному палаці в Варшаві. Він часто за власні кошти виставляв солдатів для воєнних потреб. Данилович часто хворів. Змучений хворобами, він помер 6 січня 1650 р. Першою дружиною 1625 р. у нього була Елжбета Опалінська (розвівся 1633 р.), другою з 1638 р. – Софія Тенчинська. Сам бездітний, Данилович був опікуном дітей своїх братів Станіслава та Петра.

Strzelbicki

Ды можно на Петровке у Букеров недорого купить. Или, через интернет. Или, сетевую версию скачить. Автор - московкий дьяк посольского приказа. Фамилию не упомню, но могу глянуть. Но, она во всех Лит.Памятниках 17-го века есть.

РоманС

А где сие чудо можно скачать?

Дъяк Фёдор Курицын "Повесть о Дракуле". Можно спросить Гуглю или Янднкс.

berezhinski если вдруг найдете эту книгу в нете, то дайте знать, тоже почитаю.

http://blogs.mail.ru/mail/vitvizky/56B36F9C0E53ADA7.html

Dwie wersje herbu węgierskiego rodu szlacheckiego (Freiherr) Dragffy von Beltek. Ród ten ma mieć wspólne korzenie z Polskimi Sasami. Obrazek z lewej pochodzi z tomu węgierskiego herbarza Siebmachera. Ten z prawej pochodzi z zamku w Erdod 1505 r. wg illustracji L. Wyrostka.

Two versions of the armorial bearings of the Hungarian noble family (Freiherr) Draggfy von Beltek. This family is said to have a common ancestry with the Polish Sas families. The one on the left is from the Hungarian volume of Siebmacher's Wappenbuch. The one in the right is from the castle of Erdod in 1505 according to an illustration by L. Wyrostek.

Две версии герба SAS благородного венгерского рода (Фрайхер) Драгфи фон Белтек. Считается, что этот род имеет родственные отношения с польскими семьями герба SAS. Первый - из венгерского сборника гербов Сибмахера. Второй - герб замка Эрдод 1505 года, согласно иллюстрации Л.Виростека.

герб замка Эрдод 1505 года, согласно иллюстрации Л.Виростека.

.Грушевський. Історія України-Руси. Том VI.Розділ III.Стор.1

…Тої дрібної — і ще дрібнїйшої української шляхти було в XVI віцї в Галичинї богато (особливо в Перемишльській землї), і до неї в XVII в. прилучаються, розмножившися й підупавши ще більше в своїм упослїдженню — відсунені від усього що несли доходи і впливи, — майже всї ті українські роди, які не вигасли й не спольщили ся протягом XVI віка. От який катальоґ сеї української шляхти з першої половини XVII в. дають галицькі акти. В Галицькій землї виступають Березовські, Волковицькі, Голинські, Грабовецькі, Дрогомирецькі, Желиборські, Жураківські, Кнегинецькі, Креховецькі, Мединські, Свистельницькі, Сулятицькі, Струтинські, Татомири, Угерницькі, Хотимирські; в Львівській: Балицькі, Винницькі, Витвицькі, Гошовські, Дубровські, Копецькі, Лозинські, Підвисоцькі, Підлїсецькі, Плетенецькі, Погорецькі, Попелї, Передримирські, Свирські, Семигиновські, Сроковські, Чолганські; в Перемишській Бачинські, Березницькі, Билинські, Боярські, Братковські, Винницькі, Височанські, Городинські, Городиські, Добрянські, Желиборські, Ільницькі, Кальнофойські, Коблянські, Комарницькі, Копистинські, Криницькі, Крушельницькі, Кульчицькі, Литинські, Луцькі, Монастирські, Матковські, Пацлавські, Підгородецькі, Попелї, Радиловські, Ритаровські, Селецькі, Созанські, Сверечанські, Ступницькі, Терлецькі, Турецькі, Турянські, Тустановські, Унятицькі, Уруські, Яворські, Яминські, Ясеницькі; в Сяніцькій Добрянські й Лозинські. Переважно се були старі роди, що великими гнїздами сидїли, розмноживши ся на своїх дїдинах і подїливши ся на ріжні галузи з ріжними характеристичними призвищами й „придомками" як нпр. Княгиницькі-Проскурчата, Калиновята, Сенковята; Жураківські Лехнівські, Йосиповичі, Якобшовичі; Чайківські Беринди, Солонинки, Трунковичі; Пацлавсьві, Грицковята й Іскрята й т. и. Належали вони головно до двох спецефічно-українських гербових ґруп Сас і Корчак (особливо до першого); походженнє й розповсюдненнє серед сеї української шляхти сих гербів лишається невиясненою і небезінтересною з культурно-історичного становища загадкою. Наскільки розмножена була ся українська шляхта, дають понятє шляхецькі пописи з першої половини XVII в. Так на пописї шляхти Львівської землї 1621 р. на 628 загального числа шляхтичів ставило ся 43 Чайківських, 34 Гошовських, 40 Витвицьких…

…Але бували хвилї, коли національні чи клясові інтереси, скристалїзувавши ся коло якогось конкретного факту, подвигали сю шляхецьку масу до живійшої й солїдарнїйшої акції. Мотиви й обставини таких фактів не завсїди нам звісні навіть тодї, як звісні самі факти. До таких загадкових виступів української шляхти в Галичинї нпр. належить масове прилученнє української шляхти Галицької землї до волоського воєводи Богдана підчас його походу на Галичину лїтом 1509 р. Припадком довідуємося, що тодї приступили до нього Іванко Демидецький і Іля Шумлянський, Іванко, Яцко, Васько Мищенські, Федько Дубрович, Зань Цуцилівський, Сенько Витвицький, Васько й Марко Княгиницькі, Семен, Іван, Сенько й Сидор Дрогомирецькі, Сенько Балицький, Дмитро з Данискович, Григорий, Сенько, Гринча, Григор, Фича й Івасько Березовські, Івасько Пишнинський, Андрей Луцький. Вони були проголошені за зрадників і маєтки їх конфісковано. Але по погромі Волощини зимою 1509/10 р., коли господар мусїв обовязати ся в трактатї між иньшим звернути всїх людей, виведених з України, шляхтичі вернулися з Волощини й виправдувалися, що пристали до воєводи не добровільно, а з примусу. Се оправданнє було прийняте, і ті шляхтичі були привернені до своїх прав і чести, але трудно увірити в правдивість сього оправдання. Та обставина, що в тім примусовім положенню знайшлися як раз шляхтичі - Русини, вірні своїй народности, каже здогадуватися инакших мотивів.

http://litopys.org.ua/hrushrus/iur60301.htm

Варианты Сасовских гербов.

А это список их обладателей.

Род герба САС - SAS

Информативная тема