Шишаки, местечко Миргородского уезда Полтавской губернии

Осьмаков Лука Васильович
міщанин,
1841 р. купив у титулярного радника Дмитра Олексійовича Сидоренка маєток (7 дес. землі) у дачах м-ка Шишаку Миргородського повіту.


Осьмаков Іван Юхимович
(1850 – ?)
козак,
1913 р. жив у м-ку Шишаках,
мав 15 десятин землі.


Охріменки Іван і Масько
цехові люди кравецького цеху в м-ку Шишаках (1732).


Палій Петро
купець,
1881 р. утримував земську поштову станцію в м-ку Шишаках (6 коней).


Панчошченко
підданий дідича Ф.Г. Клименка в м-ку Шишаку (1798)


Переяславська Катерина Львівна
вдова губернського секретаря,
в 1864 – 1871 рр. мала 36 дес. землі біля м-ка Комишні й 17 дес. землі біля м-ка Шишаків.


Джерело:
Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 637, 638, 646, 666.

Пузина Іван Петрович
священик,
у 1860-их рр. мав 121 дес. землі в селі Шишаках Хорольського повіту


Ракосіцький Іван із сином Макаром
убогі піші козаки Шишацької сотні Миргородського полку (1723).


Ракосіцький Микола
війт у м-ку Шишаках 1732 р.


Рижов Семен
титулярний радник (1851),
володів маєтком (55 десятин землі, 4 душі селян) у х. Дарновому, що в дачах м-ка Шишаків.
1851 р. маєток виставлявся на продаж за сплату боргу надвірному радникові Данилові Тукалевському.


Рубель Михайло Іванович
(1841 – ?)
козак,
1913 р. жив у м-ку Шишаках, мав 19 десятин землі.
Ймовірно, його
стосується наступна інформація:
Рубель Михайло – козак, 1893 р. опікун чоловічого та жіночого народних училищ у м-ку Шишаках.


Русавський Григорій Григорович
фельдшер 4-ї медичної дільниці (в містечку Шишаках) Миргородського повіту (1874 – 1879).


Сахно-Сахновська Софія Лазарівна
в 1886 – 1887 рр. працювала фельдшером у м-ку Шишаках Миргородського повіту.


Сачавець Йосип
в 1791 - 1821 рр. священик Рождественської церкви у м-ку Шишаку Миргородського повіту.


Сачавець Яків
у 1806 - 1823 рр. парафіяльний священик Преображенської церкви м-ка Шишаків.


Джерело:
Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 714, 721, 729, 749, 755, 770, 771.

Соловей Дмитро Федорович
[4.11 (23.10).1888, м. Срібне Прилуцького повіту Полтавської губернії. – 9.07.1966, м. Сейнт-Пол (США)]
український історик,
економіст, статистик, публіцист, педагог, культурний діяч.
Походив із селян.
Один із організаторів осередків "Юнацької Спілки" на Полтавщині, зокрема на Миргородщині.
Освіту здобув у гімназії в м. Сумах та на історико-філологічному факультеті Харківського університету.
1914 р. висланий під нагляд поліції до Полтави, де жив із перервами до 1925 р.
В 1916 – 1917 рр. служив у російській армії, де вів пропаганду з позицій українського патріотизму
1917 р. разом із дружиною Катериною Шарудою, Н.Чумаком та М. Чорнобаєм створив "Просвіту" в м-ку Шишаках Миргородського повіту.
1920 р. заарештовувався ЧК.
Працював у системі кооперації й економічної статистики в Полтаві, Харкові, Києві, у Центральному статистичному управлінні республіки, в Інституті української культури ім. Д.Багалія.
Під час німецької окупації був директором української школи в Харкові, там таки працював у "Просвіті".
З 1944 р. на еміграції. Дійсний член Української Вільної Академії Наук (США).
Автор історико-політологічних праць "Голгота України" (1953), "Україна в системі совєтського колоніалізму"(1959), "Українська наука в колоніальних путах" (1963), "Розгром Полтави" (1974) та ін. Дружина Катерина родом із м-ка Шишак (її брат служив у війську С.Петлюри).
Донька Оксана (нар. 2.07.1919 р. в Полтаві) – українська письменниця, перекладачка, етнограф; із 1943 р. на еміграції, жила в м. Сейнт-Пол (США).


Солонина Яцько
входив до ткацького цеху в м-ку Шишаках (1732).


Ставицький (Ставецький) Яків
козак с. Шишаків Хорольської сотні Миргородського полку (1732);
в 1731 – 1732 рр. сотенний писар Хорольської сотні,
хорольський городовий писар.


Сталенко Кіндрат
1725 р. міський війт у м-ку Шишаках Миргородського полку.


Старицький Георгій Єгорович
(1867 – ?)
син Єгора Павловича.
Полтавський адвокат.
Земський діяч.
Брав участь у виданні газети "Полтавщина" (1906).
На початку ХХ ст. мав дачу в Шишаках, на Бутовій горі.
Одружений із Єлизаветою Петрівною Вальковою-Примаковою.
Член партії кадетів. 1919 р., за часів денікінщини – полтавський губернатор.
1920 р. емігрував за кордон, до Болгарії.


Старицька Наталя Єгорівна
(1861 – ?)
донька Єгора Павловича.
Дружина (громадянський шлюб) В.І.Вернадського (див.).
Протягом деякого часу жила в м-ку Шишаках Миргородського повіту.


Старицька Галина
1912 р. учениця 1-го класу Миргородської жіночої гімназії Н.Грановської.
Її батьки жили в м-ку Шишаках



Джерело:
Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 814, 816, 821, 824, 825.

Товстицький (рідко – Толстецький) Костянтин Володимирович
із 1895 р. лікар у м-ку Шишаках Миргородського повіту, був на цій посаді й 1903 р.
Жив у Шишаках.
Понадштатний лікар у Миргородській земській лікарні (1904), служив при завідувачі І.І.Рубцові.
Укладач опублікованих звітів про санітарний стан Миргородського повіту.


Троневський Варфоломій Михайлович
житель м-ка Шишаків,
працівник міліції Миргородського повіту.
Лівий український есер (боротьбист).
Влітку – восени 1918 р. був одним із керівників антигетьманського підпілля в Шишаках.
Активіст місцевої "Просвіти".
Один із керівників античекістського повстання під проводом С. Дубчака в Миргороді на початку квітня 1919 р.
У Шишаках зібрав молодіжний загін на підтримку повстання й привів його до Миргорода.
Після поразки повстання за ухвалою надзвичайного військово-революційного трибуналу розстріляний у Миргороді на Вільхівшині між 8 і 10 квітня 1919 р.


Троневський Онисим
житель м-ка Шишаків,
у середині 1920-их років був членом Шишацької капели бандуристів, очолюваної Никифором Чумаком


Устименко Тимофій Макарович
(бл. 1864 – ?)
педагог,
фольклорист,
краєзнавець.
Син селянина,
освіту здобув у Миргородському повітовому училищі (закінчив 22 червня 1879 р.).
1881 р. склав іспит при Педагогічній раді цього закладу на звання вчителя початкових училищ.
Із вересня 1881 р. працював учителем народних училищ: у Шишаках, у Петрівцях (1883), знову в Шишаках (1883), у Зуївцях (1884 – 1896), знову в Петрівцях (1896 – 1897).
За політичними поглядами був близьким до народників, любив бувати серед селян, але марксистом не був.
Через підозри з боку поліції змушений був змінювати місце роботи.
За роки вчителювання в Зуївцях написав нарис "Село Зуївці Миргородського повіту Полтавської губернії" (1893), який був виданий у Полтаві як додаток до звіту Миргородської повітової земської управи 1894 р.
10 липня 1896 р. нагороджений срібною медаллю з надписом "За усердие" за працю на ниві народної освіти.
Через хворобу звільнився від служби 1 листопада 1897 р.
Був одружений із донькою надвірного радника Олімпіадою Тимофіївною Євстигнєєвою.
Вона здобула освіту в Київській Фундуклеївській жіночій гімназії, з 1886 р. працювала помічницею вчителя Зуївського початкового народного училища, була на цій посаді й 1893 р.
1901 р. – учителька Хомутецького народного училища.


Федорович Йосип
1723 р. священик Спаської церкви м-ка Шишаків Миргородського полку.


Феодорович Йосип
ієрей Преображенської церкви в м-ку Шишаках (1724).


Фесенко Василь Іванович
колезький реєстратор, і його дружина Єфросинія Григорівна близько 1861 – 1865 рр. мали 92 дес. землі при х. Фесенковому (групи Грузько-Говтв’янських хуторів).
Власник землі в дачі м-ка Шишаків (1907).


Фещенко Митрофан Свиридович
ветеринарний фельдшер у м-ку Шишаках (1903 – 1904).


Харечко
поміщик у Шишаках (1861).



Джерело:
Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 867, 893, 848, 898, 899, 900, 911.

Чигалевський Іван Васильович
(29.07.1809, с. Портянки Миргородського повіту – ?)
син титулярного радника.
Хрещеним батьком був Іван Данилевський, син поміщиці м-ка Шишаку Пелагеї Данилевської.
Губернський секретар (1845 – 1884),
поміщик у с. Портянках Баранівської волості.
Володів 31 душею селян у Портянках.
На початку 1870-их рр. мав 203 дес. землі в х. Чигалевського (в баранівських дачах). Староста церкви в цьому селі.
Мав синів Луку і Петра, доньку Ольгу (за ковалівським священиком Яковом Павловичем Богаєвським).
1845 р. його рід було внесено до2-ї частини родовідної книги Полтавського дворянства.


Чикін Іван Микитович
у 1902 – 1904 рр. лікар, "не имеющий чина", Шишацької медичної дільниці Миргородського повіту;
обслуговував Шишацьку й Баранівську волості.
Жив у м-ку Шишаках.


Чоломбій Данило
входив до кравецького цеху в м-ку Шишаках (1732).
Записаний другим після цехмістра.


Чорнобай Максим
1915 р. навчався в Миргородській художньо-промисловій школі.
У квітні 1917 р. разом із Дмитром Солов’єм і Никифором Чумаком створив "Просвіту" в м-ку Шишаках Миргородського повіту.


Чорнобай М.Г.
із м-ка Шишаків,
активний учасник дій за встановлення радянської влади.
1919 р. був у складі загону ЧОП у Шишаках.


Чорнобай Григорій
служитель церковного культу в м-ку Шишаках,
1923 р. був позбавлений виборчих прав.



Джерело:
Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 955, 956, 957, 959.