Геноциди Сталіна". Як з українців робили радянських людей

"Геноциды Сталина". Как украинский делали советских людей
Вахтанг Кипиани _ Среда, 11 Мая 2011
Версия для печати комментарий 21

Лоббистские усилия СССР в 1948 году, во время обсуждения и принятия ООН "Конвенции о предупреждении преступления геноцида и наказании за него", были успешными. Планомерное уничтожение социальных и политических групп не попало в окончательную формулировку дефиниции.

Что читаем? Бестселлер американского историка Нормана М. Наймарка "Геноциды Сталина" (Киев, Издательский дом "Киево-Могилянская академия", 2011).

Перевод Василия Старка, научная редакция профессора Юрия Шаповала. В предисловии к украинскому изданию автор отметил, что невозможно понять репрессии 1930-х годов "без изучения центральной роли Украины и Украинская в этом процессе".

Что интересного? В отличие от части коллег, профессор считает, что без признания причиненных нациям обид и преступлений, особенно геноцида, примирения и прощения невозможны.

И, логично, первым шагом к этому должно стать добрая воля Москвы на интенсивные исследования и обсуждение причин и механизма голода 1932-1933 годов. Только так будет создана "контекст для прощения".

Наймарк напоминает, что для основоположника термина "геноцид" польского юриста еврейского происхождения (добавим - уроженца Львова) Рафаэля Лемкина голод начала 30-х был однозначным примером советского геноцида.

Впрочем, лоббистские усилия СССР в 1948 году, во время обсуждения и принятия Объединенными Нациями "Конвенции о предупреждении преступления геноцида и наказании за него", были успешными. Планомерное уничтожение социальных и политических групп не попало в окончательную формулировку дефиниции.

Можно подумать, что какая-то разница между уничтожением всех крестьян на определенной территории и всех представителей этноса - на другой - "жертвам и их потомкам ... нелегко понять ... какие различия существуют между одной формой массового убийства и другой".








"Геноциди Сталіна". Як з українців робили радянських людей

Вахтанг Кіпіані

Лобістські зусилля СРСР у 1948 році, під час обговорення і прийняття ООН "Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього", були успішними. Планомірне знищення соціальних та політичних груп не потрапило в остаточне формулювання дефініції.

Що читаємо? Бестселер американського історика Нормана М. Наймарка "Геноциди Сталіна" (Київ, Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2011).

Переклад Василя Старка, наукова редакція професора Юрія Шаповала. У передмові до українського видання автор зазначив, що неможливо зрозуміти репресії 1930-х років "без вивчення центральної ролі України та українців у цьому процесі".

Що цікавого? На відміну від частини колег, професор вважає, що без визнання заподіяних націям кривд і злочинів, надто ж геноциду, примирення й прощення неможливі.

І, логічно, першим кроком до цього має стати добра воля Москви на інтенсивні дослідження і обговорення причин і механізму голоду 1932-1933 років. Тільки так буде створено "контекст для прощення".

Наймарк нагадує, що для основоположника терміну "геноцид" польського юриста єврейського походження (додамо - уродженця Львова) Рафаеля Лемкіна голод початку 30-х був однозначним прикладом радянського геноциду.

Втім, лобістські зусилля СРСР у 1948 році, під час обговорення і прийняття Об'єднаними Націями "Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього", були успішними. Планомірне знищення соціальних та політичних груп не потрапило в остаточне формулювання дефініції.

Можна подумати, що є якась різниця між знищенням всіх селян на певній території і всіх представників етносу - на іншій - "жертвам та їхнім нащадкам... нелегко зрозуміти... які відмінності існують між однією формою масового вбивства й іншою".



ПОЛНАЯ ВЕРСИЯ ОБЗОРА ТУТ