Симоненко, Стеценко

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

В поисках дополнительных сведений о своем прапрадеде Симоненко С.И. запросила Управление Южной железной дороги. Сектор архивов. на предмет архивного личного дела сотрудника.
Ответ пришел из архива Полтавской дирекции ж/д перевозок Южной железной дороги.
На Ваш запит вiд 10.11.2010 року про iнформацiю на Симоненка Савву Йосиповича повїдомляємо, що обхiдники колiї дiлянки «Ромодан-Полтава» вiдносились до 13-ї Роменської дистанцiї колiї Пiвденної залiзницi (ПЧ-13).
В Велику Вiтчизняну вiйну 1941-1945 рр. Дистанцiя знаходилась на окупованiй територiї, всi документи архiву за перiод з 1917 року до вересня 1943 року були знищенi.

Пiдстава: iсторична довiдка 13 Роменської дистанцiї колiї Пiвденної залiзницi.

Таким образом, данные о работе прапрадеда путевым обходчиком получить не удалось.

***

Мой прапрадед Симоненко Савва Иосифович (1876-1961)

Фото предположительно 1928-1929 гг.

Среди прочих на снимке:
мой прапрадед Симоненко Савва Иосифович (сидит, слева)
моя прапрабабушка Симоненко Мария Яковлевна (сидит, в центре)
мой троюродный дедушка Гарбузенко Владимир Дмитриевич (на переднем плане, рядом со своей бабушкой Марией)
моя прабабушка Щипан (Симоненко) Александра Саввична (стоит, справа)

Старшая дочь Фе(о)дора в семье Саввы и Марии Стеценко родилась приблизительно в 1907-1908 гг.
Она первой из всех сестер вышла замуж. Ее избранником стал Дмитрий Гервасиевич Гарбузенко, 1904 г.р., уроженец г.Ростов-на-Дону.
По имеющимся записям домой книги Д.Г.Гарбузенко в послевоенное работал инженером на Ореховском сахарном заводе, Лубенский р-н, Полтавская обл. Не могла удержаться, чтобы не послать туда запрос с просьбой найти его архивное личное дело. В ответ пока тишина...
По словам одной из представительниц старшего поколения нашей семьи, Фе(о)дора была строптивой и непокорной молодой женщиной. И как бы отец Савва не противился ее союзу с Гарбузенко Д.Г, Фе(о)дора все равно с ним встречалась, а впоследствии и вышла за него замуж.
В 1926 году в семье Фе(о)доры и Дмитрия родился сын Владимир (подробнее о нем тема "Ромодан"), а в 1930 году еще один сын Леонид.
1941 год стал годом начала Великой отечественной войны и концом существования семьи Гарбузенко. В этом году Фе(о)дора умерла от заражения крови, глава семьи Дмитрий ушел на фронт, а их дети Владимир и Леонид стали жить в доме своих деда и бабушки – Саввы Иосифовича и Марии Яковлевны Симоненко. В это же самое время в доме также проживала моя прабабушка Щипан (Симоненко) Александра Саввична со своим сыном Григорием.
В мае 1943 года не стало Владимира Гарбузенко: он был схвачен гестапо и расстрелян в г.Лубны. В попытках найти больше инфорамции и месте гибели В.Гарбузенко отправила запрос в Лубенский краеведческий музей. Жду...
Таким образом, потеряв мать и брата, Леонид Гарбузенко стал ждать возвращения с фронта отца....

***
На фото среди прочих изображены Фе(о)дора и ее муж Дмитрий Гарбузенко (верхний ряд справа). В нижнем ряду сидит их сын Володя.
Фото 1930 года

Средняя дочь Александра (моя прабабушка) родилась 10 мая 1909 года в пос.Ромодан Миргородского района Полтавской области (так записано в восстановленном свидетельстве о ее рождении).
Первым мужем моей прабабушки стал Щипан Иван Иванович, 1906 г.р. Он и является моим прадедом. Сочетались законным браком Александра и Иван 20.01.1928 года. 10 мая 1930 года в семье Щипан родился сын Григорий (мой дедушка). Как видим, дата рождения 10 мая у матери и сына совпадают (!). Можно, конечно, считать это мистическим совпадением. Но, как по мне, в ситуации, когда документы то терялись, то восстанавливались, это является все лишь попыткой "закрепить" значимые семейные даты одним числом. Хотя кто его знает...

О семейной жизни моих прадеда и прабабушки не знаю практически ничего (подробно в теме "Щипан"). Прадед умер в 1938 году в возрасте 32 лет. Знаю только (по рассказам одной из наших родственниц), что замуж Александра выходила не по любви. Поскольку у младшей из сестер Надежды уже появился на то время жених, то и моя прабабушка вынуждена была искать себе пару, чтобы выйти замуж не позже своей младшей сестры, что по тем временам считалось позором. И тогда ее выбор пал на Ивана Щипана....

После окончания ВОВ с фронта пришел Дмитрий Гервасиевич Гарбузенко. Оставшись без жены Фе(о)доры, умершей еще в 1941 году, и сына Володи, расстреляного в 1943 году немцами, Д.Г.Гарбузенко решил связать свою жизнь с моей прабабушкой Александрой, которая тоже осталась без мужа и с ребенком на руках. Таким образом, образовалась новая семья, в которой Дмитрий и Александра растили своих сыновей от предыдущих браков - Леонида и Григория. Жили они на то время в пос.Ромодан, Миргородский р-н, Полтавская область. Но жизнь не сложилась, и уже по прошествии нескольких лет семья распалась.
Знаю только, что после развода Дмитрий Гарбузенко со своим сыном Леонидом уехал жить куда-то на Донбасс. Больше никаких сведений о них нет....

После развода с Дмитрием Гарбузенко моя прабабшка еще очень долгое время оставалась одна: много работала, растила сына. Уже будучи в преклонном возрасте она начала жить гражданским браком с Рыбкой Николаем Алексеевичем, 1904 г.р. Два человека, которые так много пережили, стали друг другу опорой, провели вместе почти 20 (!) лет. Для меня и моего отца Николай Алексаеевич стал настоящим дедушкой и прадедушкой - запомнился как очень добрый, трудолюбивый и светлый человек.

***

Моя прабабушка Щипан Александра Саввична и ее муж Рыбка Николай Алексеевич. На руках у прабабушки один из ее внучатых племянников (имя пока не знаю).
Снимок сделан в первой половине 70-х гг. в пос.Ромодан, Миргородский р-н, Полтавская обл.

На фотографии изображены моя прабабушка Александра Саввична Щипан (Симоненко) со своей старшей сестрой Фе(о)дорой Саввичной Гарбузенко (Симоненко) и ее сыном Леонидом.
Фото сделано в период 1939-1940 гг.
Вот как прокомментировала этот снимок Irane (за что ей огромное спасибо!)
"...фото может относиться к 1939-1940гг. Женские пальто являются дефицитом из-за кризиса производства. На фото у дамы модное широкое пальто, скорее всего пошитое у портного. В одежде еще нет этих супер огромных подкладных плечиков придающих женщине мужественный и героический вид. В моде фетровые шляпки светлых оттенков. Фото явно довоенное".
Велика вероятность того, что портным этим была моя прабабушка Александра. Всю свою жизнь она шила. Как сейчас помню ее тетрадку, куда она вносила мерки, снятые со своих заказчиков. Эта тетрадка была своеобразной переписью населения пос. Ромодан, где прабабушка прожила большую часть своей жизни, и успела обшить не одно поколение своих односельчан.

Младшая дочь Надежда в семье Саввы и Марии Симоненко родилась в 1910 году. Так же как и ее старшие сестры Фе(о)дора и Александра, детсткие годы Надя провела в районе хут.Сотницкий, Миргородского района Полтавской области. Там она встретила своего будущего мужа Григорий Трофимовича Печененко, 1909 г.р., уроженца этого хутора. Позднее в семье Надежды и Григория родились двое детей - сын Михаил и дочь Нелля.
Знаю, что Григорий Трофимович Печененко был военным, прошел всю ВОВ, имеет множественные награды.

***

Вот, что нашлось на сайте "Подвиг Народа"
"...Тов. Печененко Г.Т. в Красной армии с 1931 года, участвовал во время финских событий и во время освобождения народов западной Белоруссии и Украины. С первых дней Великой отечественной войны тов. Печененко находился в рядах действующей Красной армии и работал при военскладе НКО №960 начальником 2-отдела боеприпасов. С первых дней войны приходилось снабжать несколько армий и тов. Печененко не считаясь ни с чем, бесперебойно снабжал воинские части боеприпасами.
На станции Копани, когда руководители ГАС 1808 в панике бежали, тов. Печененко не растерялся и принял на себя руководство ГАС и обязанности коменданта станции и этим самым смог своевременно переправить эшелоны с боеприпасами. Во время крушения разбилось четыре вагона с боеприпасами и одни вагон с красноармейцами, и образовалась гора обломков. Тов. Печененко не взирая на большую опасность организовал спасение красноармейцев и сам лично вытягивал из-под обломков и снарядов и спас все боеприпасы.
ГАС 1808 неоднократно подвергался обстрелу вражескими самолетами. На 675 километре /в 10 км. от г.Мелитополя/ самолет противника прямым попаданием бомбы попал в летучку и от взрыва фугасной бомбы стали рваться снаряды в вагоне. Тов. Печененко рискуя своей жизнью принимал активное участие в расцеплении вагонов, и благодаря этому сгорел только один вагон боеприпасов, а все остальные спасены.
Тов. Печененко с сентября месяца 1941 года назначен помощником ГАС. На этой работе он еще с большей энергией работает для своевременного снабжения воинских частей боеприпасами и вооружением".
Согласно документам сайта, Печененко Г.Т. награжден медалью «За отвагу».

***

На фото изображены Надежда Саввична Симоненко и ее будущий муж Печененко Григорий Трофимович. Позади них стоит моя прабабушка Щипан (Симоненко) Александра Саввична . Предположительно, фото сделано в середине 20-хх годов 20 ст.

О семьях своих прапрадеда Симоненко Саввы Иосифовича и прапрабабушки Стеценко (Симоненко) Марии Яковлевны практически нечего не знаю.
О прапрадеде Савве знаю, что он был выходцем из многодетной семьи (ну это и понятно, в те то времена...

). Родом, кажется, с хут.Свечковка Матяшовской волости Лубенского уезда. Но утверждать это, не имея метрических данных, не могу.
Прапрабабушка Мария в семье своих родителей была старшим ребенком. Сколько детей было в семье, точно не известно. Есть скудная информация о том, что ее брат в свое время в ходе массовых внутренних переселений уехал жить в Крым, а сестра работала в туберкулезном диспансере г.Лубны.
Так вот эта сестра (имя ее не известно) во время Первой мировой войны вышла за муж за немца, у них родилась дочь, но когда война окончилась, мужу пришлось уехать на родину, оставив в Украине жену и ребенка.
Уже после окончания ВОВ младшая сестра моей прапрабабушки стала главврачом все того же туберкулезного диспансера в г.Лубны.
На очереди - запрос в это медучереждение на предмет хранения ее архивного личного дела. Правда, как это сделать? Знаю ведь только ее отчество Яковлевна и девичью фамилию Стеценко

Відомості про жертви голодомору 1932 – 1933 років в селах на Лубенщині
http://poltava-repres.narod.ru/genocid/gen_ua/lubny.htm

Оріхівська сільська рада

с. Свічківка
1. Карпенко Афанасій Петрович.
2. Карпенко Лукерія Савівна.
3. Кудрик Анастасія Панасівна.
4. Лисенко Василь Демидович.
5. Лисенко Демид Прокопович.
6. Пигор Дарія Іванівна.
7. Шакун Марія Михайлівна.
8. Шемет Марія Михайлівна.

с. Матяшівка
1. Данильченко (дитина).
2. Данильченко Анастасія.
3. Ендоренко Пилип Андрійович,
4. Іващенко Максим Никифорович.
5. Лук'яненко Панас Карпович.
6. Ляшенко Олександр Михайлович,
7. Ляшенко Павло Панасович.
8. Ляшенко Яків Михайлович.
9. Пархоменко Антон.
10. Пархоменко Оришка.
11. Рудь Василь Епіфанович.
12. Рудь Марія Епіфанівна.
13. Сай Мотрона.
14. Сай Семен Петрович.
15. Сай Терешко Петрович.
16. Сай Яків Петрович.
17. Сердюк Василь Миколайович.
18. Сердюк Векла Іванівна.
19. Сердюк Ганна Іванівна.
20. Соколенко Степан Іванович.
21. Терещенко Іван Тарасович.
22. Терещенко Іван.
23. Терещенко Микола Тарасович.
24. Черниш Оксентій Дмитрович.

Реабілітовані жертви комуністичного терору на Полтавщині
http://poltava-repres.narod.ru/viazni/ua/s_ua.htm

СИМОНЕНКО Андрій Леонтійович, 1907 р., с. Брунівка Полтавського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, малописьменний. Проживав у с. Надержинщина Полтавського р-ну. Селянин-одноосібник. Заарештований 6 лютого 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 25 лютого 1930 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР до 5 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 31 жовтня 1989 р.

СИМОНЕНКО Данило Кирилович, 1903 р., с. Золотухи Оржицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Золотухи. Працівник радгоспу. Заарештований 1 листопада 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 17-19 листопада 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавським обласним судом 17 жовтня 1963 р.

СИМОНЕНКО Іван Архипович, 1904 р., с. Лука Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Лука. Колгоспник. Заарештований 28 березня 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 31 березня 1938 р. за ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 19 травня 1938 р. у м. Полтава. Реабілітований Полтавським обласним судом 19 липня 1958 р.

СИМОНЕНКО Іван Макарович, 1894 р., м. Полтава, українець, із кустарів, освіта початкова. Проживав у м. Полтава. Робітник кондфабрики. Заарештований 17 березня 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 5 квітня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 16 травня 1938 р. Реабілітований Полтавським обласним судом 5 липня 1958 р.

СИМОНЕНКО Микита Лукич, 1891 р., с. Єнківці Лубенського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Єнківці. Візник заводу. Заарештований 2 грудня 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 4-5 грудня 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 19 квітня 1989 р.

СИМОНЕНКО Микола Кирилович, 1918 р., с. Золотухи Оржицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у Оржицькому р-ні. Працівник радгоспу. Заарештований 1 листопада 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 19 листопада 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 8 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 12 квітня 1989 р.

СИМОНЕНКО Никифор Максимович, 1875 р., с. Нечаївське Конотопського р-ну Сумської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у м. Глобине Полтавської обл. Селянин-одноосібник. Заарештований 12 квітня 1929 р. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ОДПУ 12 липня 1929 р. за ст. 54-10 КК УСРР до 3 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 1 грудня 1994 р.

СИМОНЕНКО Степан Іванович, 1896 р., с. Єнківці Лубенського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у Полтавській обл. Тесля радгоспу. Заарештований 20 лютого 1938 р. Засуджений Особливою нарадою при УНКВС Полтавської обл. 5 квітня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 21 травня 1938 р. Реабілітований Полтавським обласним судом 30 жовтня 1957 р.

СИМОНЕНКО Степан Кирилович, 1899 р., с. Свічківка (!) Лубенського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у м. Лубни Полтавської обл. Бухгалтер установи. Заарештований 11 квітня 1937 р. Засуджений Військовим трибуналом ХВО 21 травня 1937 р. за ст. 54-8 КК УРСР до 8 років позбавлення волі з поразкою у правах на 4 роки. Реабілітований Військовою Колегією Верховного Суду СРСР 30 січня 1960 р.

***

СТЕЦЕНКО Володимир Вікторович, 1905 р., м. Кременчук Полтавської обл., українець, освіта вища. Проживав на ст. Борзя Читинської обл. (Російська Федерація). Військовий інженер. Заарештований 24 вересня 1941 р. Засуджений Військовим трибуналом в/ч 8936 31 жовтня 1941 р. за ст. 58-10 ч. 2 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна та позбавленням звання інженера 3-го рангу. Реабілітований Військовим трибуналом Забайкальського ВО 23 жовтня 1956 р.

СТЕЦЕНКО Данило Демидович, 1900 р., с. Березова Лука Гадяцького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Червоноармієць. Заарештований 23 березня 1942 р. Засуджений Військовим трибуналом 9 діючої армії 22 квітня 1942 р. за ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР до 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 24 червня 1995 р.

СТЕЦЕНКО Євген Григорович, 1841 р., м. Полтава, росіянин, із міщан, освіта середня. Проживав у м. Полтава. Працівник установи. Заарештований 17 вересня 1920 р. Засуджений Полтавською ГубНК 21 жовтня 1920 р. (стаття КК не вказана) за службу у Денікіна до 2 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 27 червня 1995 р.

СТЕЦЕНКО Євстафій Федорович, 1888 р., Зіньківський р-н Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Новоселівка Зіньківського р-ну. Без певного місця роботи. Заарештований 25 вересня 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Харківської обл. 25 жовтня 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 12 лютого 1990 р.

СТЕЦЕНКО Іван Антонович, 1911 р., с. Барабашівка Полтавського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Червоноармієць. Заарештований 26 вересня 1942 р. Засуджений Військовим трибуналом 101 стрілецької дивізії 27 жовтня 1942 р. за ст. ст. 58-10 ч. 2, 58-1 КК РРФСР до розстрілу. Верховним Судом СРСР 11 січня 1943 р. вирок замінено на 10 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 30 липня 1997 р.

СТЕЦЕНКО Йосип Степанович, 1891 р., с. Липове Глобинського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Липове. Швець. Заарештований 19 червня 1938 р. Засуджений Полтавським обласним судом 26 березня 1939 р. (стаття КК не вказана) до 3 років позбавлення волі з поразкою в правах на 1 рік. Реабілітований Полтавським обласним судом 28 вересня 1939 р.

СТЕЦЕНКО Кирило Павлович, 1883 р., с. Хильківка Хорольського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Хильківка. Селянин-одноосібник. Заарештований 12 лютого 1930 р. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 6 березня 1930 р. за ст. 54-10 КК УСРР до 3 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 11 березня 1990 р.

СТЕЦЕНКО Корній Трохимович, 1878 р., с. Порскалівка Шишацького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Порскалівка. Селянин-одноосібник. Заарештований 28 жовтня 1930 р. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 21 березня 1931 р. за ст. ст. 54-10, 54-13 КК УСРР до 3 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 15 січня 1990 р.

СТЕЦЕНКО Мефодій Михайлович, 1885 р., с. Городище Чорнухинського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Городище. Шляховий майстер Гребінківської МТС. Заарештований 20 лютого 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 11 квітня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 31 травня 1938 р. Реабілітований Полтавським обласним судом 12 жовтня 1950 р.

СТЕЦЕНКО Михайло Лук’янович, 1910 р., с. Луценки Лохвицького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Червоноармієць. Заарештований 10 лютого 1943 р. Засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР 17 липня 1943 р. за ст. 58-1 КК РРФСР до 5 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 10 червня 1997 р.

СТЕЦЕНКО Михайло Павлович, 1877 р., с. Хильківка Хорольського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Хильківка. Селянин-одноосібник. Заарештований 12 лютого 1930 р. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 6 березня 1930 р. за ст. 54-10 КК УСРР до 3 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 11 березня 1990 р.

СТЕЦЕНКО Надія Охрімівна, 1922 р., м. Лубни Полтавської обл., українка, з робітників, освіта середня спеціальна. Проживала у м. Лубни. Фельдшер. Заарештована 10 жовтня 1943 р. Засуджена Військовим трибуналом Полтавського гарнізону 20 червня 1944 р. за ст. 54-1 КК УРСР до 15 років позбавлення волі; Військовим трибуналом Харківського ВО 12 липня 1944 р. вирок зменшено до 10 років позбавлення волі. Реабілітована Верховним Судом СРСР 15 лютого 1958 р.

СТЕЦЕНКО Олександр Михайлович, 1884 р., м. Полтава, українець, із службовців, освіта вища. Проживав у м. Полтава. Старший статист панчішної фабрики. Заарештований 15 листопада 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 23 листопада 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавським обласним судом 17 вересня 1958 р.

СТЕЦЕНКО Олексій Олександрович, 1899 р., с. Калайдинці Лубенського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Черевки Оржицького р-ну Полтавської обл. Селянин-одноосібник. Заарештований 16 жовтня 1930 р. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 7 грудня 1930 р. за ст. 54-10 КК УСРР до 3 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 26 квітня 1995 р.

СТЕЦЕНКО Сергій Михайлович, 1911 р., Курська обл. (Російська Федерація), росіянин, із робітників, освіта початкова. Проживав у Донецькій обл. Водій. Заарештований 20 листопада 1935 р. Засуджений Харківським обласним судом 23 лютого 1936 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР до 4 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 4 червня 1991 р.

СТЕЦЕНКО Сергій Степанович, 1888 р., м. Хорол Полтавської обл., українець, із селян, освіта середня. Проживав у м. Хорол. Вчитель. Заарештований 3 квітня 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 5 квітня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу. Вирок виконано 21 травня 1938 р. Реабілітований Полтавським обласним судом 30 жовтня 1957 р.

СТЕЦЕНКО Тетяна Іванівна, 1916 р., м. Пушкін Ленінградської обл. (Російська Федерація), українка, із робітників, освіта вища педагогічна. Проживала у м. Кременчук Полтавської обл. Начальник паспортного стола. Заарештована 1 жовтня 1943 р. Засуджена Військовим трибуналом військ НКВС Полтавської обл. 29 травня 1944 р. за ст. 54-3 КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Реабілітована Полтавським обласним судом 1 червня 1989 р.

СТЕЦЕНКО Устим Григорович, 1893 р., х. Шершнева Балка Зіньківського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав на х. Шершнева Балка. Тесля за наймом. Заарештований 18 вересня 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Харківської обл. 16 жовтня 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років заслання у Північний край. Звільнений 8 червня 1942 р. Реабілітований Полтавським обласним судом 1 лютого 1960 р.

СТЕЦЕНКО Федір Олександрович, 1903 р., с. Калайдинці Лубенського р-ну Полтавської обл., українець, із службовців, освіта початкова. Проживав у м. Лубни Полтавської обл. Помічник бухгалтера відділення “Заготльон” Заарештований 6 травня 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 7 травня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 4 червня 1938 р. Реабілітований Полтавським обласним судом 13 серпня 1958 р.

СТЕЦЕНКО Яків Федорович, 1902 р., с. Яблунівка Прилуцького р-ну Чернігівської обл., українець, із селян, освіта середня. Проживав у м. Полтава. Голова облради ТСО-Авіахім. Заарештований 7 червня 1938 р. Засуджений Верховним Судом СРСР 17 жовтня 1938 р. за ст. ст. 54-7, 54-8, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 17 жовтня 1938 р. у м. Полтава. Реабілітований Верховним Судом СРСР 26 квітня 1958 р.

Жертвы политического террора в СССР
http://lists.memo.ru/index18.htm

(выборка)

Симоненко Андрей Савельевич

Родился в 1899 г., Полтавская губ.; украинец; Пред. к-за "Большевик". Проживал: Панкрушихинский р-н, с. Романово.
Арестован 1 февраля 1938 г.
Приговорен: тройка при УНКВД по АК 15 марта 1938 г., обв.: по ст. 58-2, 8, 9, 11.
Приговор: ВМН. Расстрелян 4 апреля 1938 г. Место захоронения - г. Камень-на-Оби. Реабилитирован 20 августа 1957 г. военным трибуналом СибВО дело прекращено за отсутствием состава преступления

Источник: Книга памяти Алтайского края

***

Симоненко Андрей Яковлевич

Родился в 1887 г., Полтавская губ.; украинец; неграмотный; б/п; колхозник в колхозе им. Калинина. Проживал: Приморская обл.*Уссурийская обл., Шмаковский р-н, с. Пантелеймоновка.
Арестован 27 февраля 1938 г.
Приговорен: Тройка при НКВД 15 марта 1938 г., обв.: в антисоветской агитации..
Приговор: ВМН. Расстрелян 28 мая 1938 г. Место захоронения - г. Уссурийск. Реабилитирован 30 марта 1961 г. постановлением Президиума Приморского краевого суда

Источник: База данных о жертвах репрессий Приморского края

***

Симоненко Герман Евдокимович

Родился в 1887 г., Полтавская губерния, Любинский р-н (Лубенский?), Золотиха.; украинцы; колхозник, колхоз.. Проживал: Актюбинская обл., Алгинский р-н, Путибор пос..
Арестован 16 августа 1936 г. Ключевое РО НКВД.
Приговорен: , обв.: 58-8 УК РСФСР.
Приговор: 2 года ИТЛ Реабилитирован 3 февраля 1995 г. Актюбинская облпрокуратура Закон РК от 14.04.1993

Источник: Сведения ДКНБ РК по Актюбинской обл.

***

Симоненко Григорий Прокофьевич

Родился в 1885 г., с. Остатье, Харольского р-на, Украина; украинец; зав. магазином Кабардинского племсовхоза.. Проживал: с. Кичмалка, КБАССР.
Арестован 27 октября 1937 г. органами НКВД
Приговорен: Постановлением Тройки НКВД КБАССР 26 ноября 1937 г., обв.: Обвинение в антисоветской агитации..
Приговор: ВМН. Расстрелян 27 ноября 1937 г. Реабилитирован 22 августа 1989 г. Прокуратурой КБАССР

Источник: Книга памяти Кабардино-Балкарской Республики - подготовительные материалы

***

Симоненко Иван Аксентьевич

(Семоненко) Родился в 1874 г., Полтавская губ.; украинец; малограмотный; б/п; заведующий пасекой. Проживал: Иманский р-н, с. Орехово.
Арестован 22 сентября 1938 г.
Приговорен: Тройка при НКВД 21 октября 1938 г., обв.: в антисоветской агитации..
Приговор: ВМН. Расстрелян 3 ноября 1938 г. Место захоронения - г. Хабаровск. Реабилитирован 27 февраля 1960 г. постановлением Президиума Приморского краевого суда

Источник: База данных о жертвах репрессий Приморского края

***

Симоненко Карп Яковлевич

(Семоненко) Родился в 1891 г., Полтавская губ.; украинец; малограмотный; б/п; колхозник в колхозе им. Калинина. Проживал: Приморская обл.*Уссурийская обл., Шмаковский р-н, с. Пантелеймоновка.
Арестован 3 марта 1938 г.
Приговорен: Тройка при НКВД 15 марта 1938 г., обв.: в антисоветской агитации..
Приговор: ВМН. Расстрелян 28 мая 1938 г. Место захоронения - г. Владивосток. Реабилитирован 14 апреля 1960 г. постановлением Президиума Приморского краевого суда

Источник: База данных о жертвах репрессий Приморского края

***

Симоненко Павел Васильевич

Родился в 1896 г., Полтавская губ., Лубянский уезд, с. Великосельское; украинец; рабочий совхоза им. Харламова.. Проживал: Омская обл., Таврический р-н, д. Новоселецк.
Арестован 12 сентября 1937 г.
Приговорен: Тройка при УНКВД по Омской обл. 2 ноября 1937 г., обв.: по ст. 58-10 УК РСФСР.
Приговор: ВМН. Расстрелян 5 ноября 1937 г. Место захоронения - Омск. Реабилитирован 17 января 1962 г. президиумом Омского облсуда за отсутствием состава преступления.

Источник: Книга памяти Омской обл.

***
Симоненко Павел Лукьянович

Родился в 1917 г., Лубенский р-н, Полтавская обл., УССР; украинец; Проживал: г. Чусовой, Пермская обл..
Арестован 26 декабря 1945 г.
Приговорен: 10 декабря 1946 г.
Приговор: оправдан

Источник: Книга памяти Пермской обл.

***

Симоненко Петр Тимофеевич

Родился в 1899 г., Полтавская губ.; украинец; малограмотный; б/п; грузчик на Владивостокской электростанции. Проживал: г. Владивостоке.
Арестован 8 августа 1941 г.
Приговорен: Приморский крайсуд 26 сентября 1941 г., обв.: по ст. 58-10 УК.
Приговор: к 10 годам ИТЛ с поражением в правах на 5 лет Реабилитирован 21 февраля 1958 г. Постановлением Верховного суда РСФСР

Источник: База данных о жертвах репрессий Приморского края

"корни" по линии отца, уходящие на хут. Свечковка Матяшовской волости Лубенского уезда Полтавской губернии