Депортация из Западной Украины. 1941 год.

Мурзилка написал:

[q]

Тата Чиж
и от меня+. Списки - это крайне важно. Кто-то ищет - не может найти.

[/q]

Книга называется -"Cartea memoriei" : catalog al victimelor totalitarismului comunist / [Elena Postică, Maria Praporșcic, Vera Stăvilă]. Но в сети найти ее не могу. По аннотации там свыше 70 000 тысяч имен, депортированных из Бесарабии в 1940-1941 и в послевоенные годы. Если кто достанет прошу поделится. Да всего 4 тома. Да и если не щшибаюсь под редакцией В.Пасата. Издавалась на Румынском в Кишиневе.

pxxxxxxoff написал:

[q]

Мурзилка написал:

[q]

Тата Чиж
и от меня+. Списки - это крайне важно. Кто-то ищет - не может найти.

[/q]

Книга называется -"Cartea memoriei" : catalog al victimelor totalitarismului comunist / [Elena Postică, Maria Praporșcic, Vera Stăvilă]. Но в сети найти ее не могу. По аннотации там свыше 70 000 тысяч имен, депортированных из Бесарабии в 1940-1941 и в послевоенные годы. Если кто достанет прошу поделится. Да всего 4 тома. Да и если не щшибаюсь под редакцией В.Пасата. Издавалась на Румынском в Кишиневе.

[/q]

10 лет прошло с момента вопроса)) но вдруг кому пригодится, 4 тома бесценной информации тут http://arhiva.gov.md/centercar...st-center/

Добрый день, мои предкви фамилии Прохорович, Франковские были депортированы из села Хотень-2, Каменец-подольская область (нынешняя Хмельницкая) где можно найти по ним информацию, по эшелонам отправки?

В 1940 году сталинский режим осуществил три массовые депортации населения из западного региона УССР, а в 1941 году проведена четвертая депортация – семей нелегалов и семей осужденных к высшей мере наказания. Эта акция была направлена на подрыв социальной базы украинского и польского национального подполья, на создание атмосферы страха среди местного населения. Однако ни жестокий террор, ни запугивание населения не смогли уничтожить движение сопротивления советской власти, сталинской тоталитарной системе. Оно свидетельствовало о стремлении украинского народа к свободе и независимости, отражало его готовность к самопожертвованию во имя этой высокой цели.
...

Навесні 1941 року нарком державної безпеки УРСР П. Мешик доповідав М. Хрущову та В. Меркулову: "Матеріали закордонної агентури і слідства у справах перебіжчиків свідчать, що німці посилено готуються до війни з СРСР, для чого концентрують на нашому кордоні війська, будують дороги та укріплення, підвозять боєприпаси" [1., арк. 289]. При цьому Німеччина, за словами наркома, прагнула створити на території СРСР "п’яту колону", роль якої мала виконати ОУН. У доповідній записці зазначалося, що ця організація є "серйозною силою" і ядро її становлять нелегали, кількість яких у західних областях УРСР сягає близько тисячі осіб.
У зв’язку з цим П. Мешик пропонував «"порушити питання про ліквідацію бази ОУН – сімей нелегалів, куркульства та сімей репресованих" [1., арк. 291], зокрема "клопотати перед ЦК ВКП(б) і РНК СРСР про застосування до зазначених категорій осіб таких санкцій:
1. Розповсюдити закон про зрадників Батьківщини на учасників антирадянських організацій, які перебувають на нелегальному становищі в західних областях УРСР, Чернівецькій та Ізмаїльській областях УРСР.
2. Сім’ї нелегалів, згідно з вказаним законом – репресувати, майно конфіскувати.
3. Сім’ї заарештованих ОУН’івців виселити у віддалені місця Радянського Союзу.
4. Враховуючи, що основною базою ОУН є куркульство, здійснити виселення куркулів у віддалені області СРСР, а майно їх передати колгоспам" [1., арк. 291].
14 травня 1941 року Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло рішення "Про вилучення контрреволюційних організацій у західних областях України", яке зобов’язувало органи НКДБ і НКВС УРСР
арештувати й відправити у заслання на поселення у віддалені райони СРСР строком на 20 років із
конфіскацією майна: а) членів сімей учасників українських і польських націоналістичних організацій, керівники яких перейшли на нелегальне становище і переховувалися від органів влади; б) членів сімей учасників націоналістичних організацій, керівники яких були засуджені до вищої міри покарання.
У постанові ставилося завдання посилити агентурно-оперативну роботу спецслужб, зміцнити
партійно-радянські кадри західного регіону України, скерувати на допомогу місцевим органам безпеки працівників з інших областей республіки, розквартирувати окремі підрозділи військ НКВС УРСР у "найбільш уражених бандитизмом районах..." [3., л. 156]. Для організації боротьби з націоналістичним підпіллям Політбюро ЦК ВКП(б) відрядило в Україну заступника наркома державної безпеки СРСР І. Сєрова, який мав великий досвід роботи в республіці і докладно знав оперативну обстановку та місцеві кадри.
Четверта масова депортація населення із західних областей УРСР відбулася у травні – червні 1941 року. Виселення сімей нелегалів і засуджених до вищої міри покарання було проведено спочатку на Волині і Галичині (22 травня), а згодом – у Молдавії та Північній Буковині (13 червня). Дляцього було сформовано обласні оперативні трійки НКДБ-НКВС, при кожній з яких діяли оперативна, організаційна та інформаційна групи. Водночас створено районні оперативні трійки, а також оперативно-військові групи. До здійснення операції залучено місцевий партійний і радянський актив, обізнаний із ситуацією в конкретних населених пунктах.
...

1. Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі – ДА СБ України), ф. 16, оп. 34, спр. 1.
3.. Российский государственный архив социально-политической истории, ф. 17, оп. 162, д. 34.


Джерело:
Токарський В.В. Депортація "антирадянського елементу" із західних областей України: травень 1941 року // Історичні студії Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки / М-во освіти і науки України, СНУ ім. Лесі Українки ; [редкол.: В.К. Баран та ін.]. – Луцьк, 2013. – Вип. 9 –10. С. 101, 102.