Пономаренко Илья Степанович

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Поиски начались и давно, и недавно. Бабушку, прошедшую по жизни через множество испытаний, державшую в сердце столько боли, разговорить было очень трудно. Те крохи, которые всё же удавалось у неё узнать, ложились на бумагу. Сначала записи, потом схемы.
28 июля 1991 года бабушка,Пономаренко Мария Петровна, умерла в возрасте 90 лет.
Как позже оказалось, многого даже папа не знал...

Была дома одна - единственная фотография, а с 1965 года появилась справка Полтавского областного суда.

ПОНОМАРЕНКО ИЛЬЯ СТЕПАНОВИЧ

Тема по захоронению в урочище Трибы

С.С.С.Р.
НАРОДНЫЙ КОМИССАРИАТ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ
Главное Управление Государственной Безопасности

ПРОТОКОЛ ДОПРОСА

1937 г. ноября мес. 17 дня. Я, п/опер. уполномоченного Ново-Сенжарского р/о НКВД сержарт Госбез. Зель, допросил в качестве .........................................
1. Фамилия ПОНОМАРЕНКО
2. Имя и отчество Илья Степанович
3. Дата рождения 20 июля 1900 года
4. Место рождения х. Забридки Н-Сенжарского с/с того же района Полтавской области
5. Местожительство х. Забридки Н-Сенжарского с/с того же района Полтавской области
6. Нац. и гражд. (подданство) украинец - УССР
7. Паспорт паспорта не имеет, так как местность не паспортизирована
8. Род занятий в колхозе им. Калинина Н-Сенжарского с/совета на разных работах
9. Социальное происхождение кулаки
10. Социальное положение (род занятий и имущественное положение)
а) до революции кулаки, имели земли до 70 гектаров
б) после революции кулак
11. Состав семьи женат, жена Мария Петровна, 36 лет - домохозяйка, сын Михаил Илькович, 1 год - при матери. Брат Алексей Степанович - 1928 г. живет в Забредках, где работает не знаю

/подпись/

12. Образование (общее, специальное) нисшее
13. Партийность (впрошлом и в настоящем) безпартийный
14. Каким репрессиям подвергался: судимость, арест и др. (когда, каким органом и за что)
а) до революции не подвергался
б) после революции не судим. В 1929 году арестовывался Ново-Сенжарской милицией по подозрению в хранении незаконно оружия, просидел два дня, был освобожден
15. Какие имеет награды (ордена, грамоты, оружие и др.) при сов. власти не имел
16. Категория воинского учета запаса и где состоит на учете состою в запасе 1 очереди
17. Служба в Красной армии (красн. гвардии, в партиан. отрядах), когда и в качестве кого служил в Красной армии - рядовым
18. Служба в белых и др. к-р армиях (когда, в качестве кого) со слов не был
19. Участие в бандах, к-р организациях и восстаниях со слов не был
20. Сведения об общественно-политической деятельности - (прочерк)

/подпись/

Показания обвиняемого Пономаренко Илья Степанович, 17 ноября 1937 г.
Вопрос: Вы обвиняетесь в проведении контрреволюционной деятельности среди колхозников. Дайте показания по этому вопросу?
Ответ: Контрреволюционной деятельности среди колхозников я никогда, нигде не проводил.
Вопрос: Вы даете следствию ложные показания, следствием установлено, что вы пробравшись в колхоз среди колхозников систематически проводили контрреволюционную агитацию на вохваление фашистского строя, и подрыва мощи Советского Союза, подтверждаете это?
Ответ: Этого я не подверждаю, так как контрреволюцией агитацией на восфаление фашистского строя, и подрыва мощи Совесткого Союза, среди колхозников я никогда и нигде не проводил.
Вопрос: Признаете ли вы себя виновным в предъявляемом вам обвинении?
Ответ: В предъявленном мне обвинении виновным себя не признаю. так как контрреволюционной деятельности я никогда и нигде не проводил.

Ответы на поставленные мне вопросы в протоколе с моих слов записаны верно, мною прочитаны, в чем и расписываюсь /подпись/.

Допросил п/опер. Уполномоченного
Н-Сенжарского р/о НКВД - Сержант Госбезопасности /подпись/ Зель.

ПРОТОКОЛ
очной ставки между обв. Пономаренко Ильей Степановичем и свидетелем Бунецким Василием Сергевичем, проведенной 16 ноября 1937 года Пом-опер. Уполномоченного Ново-Сенжарского р/о НКВД - Сержантом Госбезопасности - Зель

Вопрос свид. Бунецкому Василию Сергеевичу:
Расскажите на очной ставке, что вы знаете о контрреволюционной деятельности гражд. Пономаренко Ильи Степановича?

Ответ свид. Бунецкого Василия Степановича:
Я знаю Пономаренко И.С., он является сыном кулака эксплуататора, которого раскуркулено в 1932 году. Пономаренко И.С., пролезши в колхоз, систематически проводил контрреволюционную агитацию, направленную на восхваление фашистского строя, и подрыва мощи Советского Союза. В раз, говоря с колхозниками, Пономаренко говорил:"Что Советская власть всюду и везде говорит о том, что фашистская Германия довела народ до нищеты и голода, это неправда, в Германии народ живет лучше, чем в Советском Союзе. Там не грабят крестьянство, как это делают Сов. власть и коммунисты".
В августе месяце 1937 года Пономаренко, присутствуя на одном из занятий в колбуде во время перерыва в беседе с колхозниками, говорил: "Изучайте Советскую Конституцию сколько угодно, всё равно, правды в ней не найдете, как издевалась Сов. власть над крестьянством, так и будет издеваться в дальнейшем. пока крестьянство не восстанет и не свергнет Сов. власти, коммунистов, до тех пор будем в нищете и голоде"
После опубликования в прессе о самоубийстве Любченко, Пономаренко во дворе бригады колхоза, где присутствовало ряд колхозников, говорил: "Застрелился лучший человек, который боролся за хорошую жизнь украинского народа, через гадов коммунистов гибнут лучшие люди. Прийдет время, когда за одного такого человека положут коммунисты сотни своих голов".
В период уборки фруктов в саду колхоза им. Калинина 15-го сентября 1937 года Пономаренко И.С., подойдя к колхозникам, говорил: "Вот скоро будет война: Германия, Потльша, Италия заключили между собой договор идти войной на Советский Союз, эти страны сильней, чем Советский Союз, и они, безусловно, победят, и тогда настанет лучшая жизнь, нежели при Сов. власти и нам, крестьянам, нужно в тылу Сов. Союза всячески вредить в с/хозяйстве, этим самым мы ускорим гибель Советской власти и коммунистов /подпись/

Вопрос обвиняемому ПОНОМАРЕНКО ИЛЬЕ СТЕПАНОВИЧУ:
Подтверждаете ли вы показания свидетеля Бунецкого Василия Сергеевича, данные ним на очной ставке о проводимой вами контрреволюционной деяльности?

Ответ обв. ПОНОМАРЕНКО И.С.:
Показания свидетеля Бунецкого, данные им на очной ставке, я не подтверждаю, так как контрреволюционной агитации среди колхозников я не проводил /подпись/

Ответы на поставленные нам вопросы на очной ставке записаны с наших слов правильно, нами прочитано, в чем и расписываюсь /подпись/ /подпись/

Очную ставку проводил П/опер. Уполномоченного р/о НКВД Сержант Госбезопасности /подпись/ Зель.

ПРОТОКОЛ
очной ставки между обв. Пономаренко Ильей Степановичем и свидетелем Карманенко Родионом Остаповичем, проведенной 16-го ноября 1937 года. Пом/опер. Уполномоченного Ново-Сенжарским р/о НКВД Сержантом Госбезопасности Зель

Вопрос свид. Карманенко Родиону Остаповичу:
Расскажите на очной ставке, что вы знаете о контрреволюционной деятельности гр. Пономаренко Ильи Степановича?

Ответ свид. Карманенко Родиона Остаповича:
Пономаренко И.С. является сыном кулака экслуататора, раскулаченого и высланного в административном порядке. В 1937 году, возвратившись в колхоз и будучи враждебно настроен, систематически проводил контрреволюционную агитацию. Как-то в июле месце с/года, когда проводили подписку на заем "обороны СССР", Пономаренко говорил: "Дурак тот, кто подпишется на заем, зачем нам оборонять страну, когда о нас государство не заботится, коммунистическая партия и Руководство Сов. власти знают только брать от крестьян, и вообще, Сов. власть это не крестьянская власть, жить нам будет хорошо только тогда, если мы добьемся того, чтобы Украина была самостоятельной, а пока нами будут управлять жиды и кацапы из Москвы до тех пор будут душить нас займами и разными поставками".
Когда в колхозе стало известно о самоубийстве Любченко, это было приблизительно в сентябре с/года, Пономаренко возле конюшни колхоза говорил:"Из руководителей теперешних, честные сами кончают жизнь самоубийством, ибо они не могут видеть бедствие народа. Был единственный представитель во власти от Украинского народа и того довели до самоубийства, было бы лучше, если бы все московские руководители пострелялись, вот тогда и жизнь была бы лучшая".
8-го ноября с/года в личной беседе со мной Пономаренко говорил:"Разве это праздник, вот в старое время были праздники, то каждый крестьянин покупал всего вдоволь, а теперь и купить нечего, говорят, что это уже недолго так будет, я слыхал, что скоро Сов. власть будет свергнута, так как на Сов. власть идет войной Германия, а для Германии разбить Сов. Союз ничего не стоит". Подобные этому факты на разговоре со стороны Пономаренко были неоднократны, но припомнить не могу.
/подпись/

Вопрос обвиняемому Пономаренко Илье Степановичу:
Подтверждаете ли вы показания свид. Карманенко, данные ним на очной ставке о вашей контрреволюционной деятельности?

Ответ обв. Пономаренко:
Показания свидетеля Карманенко Р.О. я неподтверждаю, так как контрреволюционной деятельности, а также контрреволюционной агитации среди колхозников я не проводил. /подпись/

Ответы на поставленные нам вопросы на очной ставке записано правильно с наших слов, нами прочитано, в чем и расписываюсь /подпись/ /подпись/

Очную ставку провел п/опер. Упол.р/о НКВД сержант Госбезопасности /подпись/ Зель.

О Б В И Н И Т Е Л Ь Н О Е З А К Л Ю Ч Е Н И Е

Ново-Сенжарское РО НКВД Полтавской области
18 ноября 1937 года

По след. делу №.......... по обвинению ПОНОМАРЕНКО Илью Степановича по ст. 54 - 10 ч. 1 УК УССР.

1937 года, ноября м-ца 18 дня. Я, П/Оперуполномоченного Ново-Сенжарского РО НКВД - СЕржант Госбезопасности Зель, рассмотрев следственное дело по обвинению б. кулака ПОНОМАРЕНКО Илью Степановича, 1900 года рождения, уроженца и жителя м. Новые Сенжары х. Забредки Н.Сенжарского р-на, пробравшегося в колхоз для проведения подрывной работы, установил:

ПОНОМАРЕНКО Илья Степанович, сын крупного кулака, в хозяйстве его отца, в котором он проживал, было 70 десятин земли, 10 дестин лесу, ветряную мельницу и полный с/х инвентарь.
В 1930 году хозяйство полностью раскулачено, а ПОНОМАРЕНКО И.С. в административном порядке был выслан как кулак.
В 1937 г. возвртившись в село, ПОНОМАРЕНКО пробрался в колхоз и будучи враждебно настроен к существующему строю, систематически среди колхозников проводил контрреволюционно-повстанческую и пораженческую агитацию, восхвалял германский фашизм и опошлял проводимые мероприятия партии и сов. власти /л.д. 2, 3, 4, 5, 6, 7/.

Работая в колхозе коровником, умышленнно истощал колхозный скот /л.д. 9/.
Факты контрреволюционной деятельности ПОНОМАРЕНКО Ильи Степановича полностью подтверждены показаниями и очными ставками свидетелями колхозников Бунецкого, Карманенко и Науменко /л.д.2, 3, 4, 5, 6, 7/

ПОНОМАРЕНКО И.С. в предъявленом ему обвинении виновным себя не признал, однако в контрреволюционной деятельности полностью изобличается показаниями и очнными ставками свидетелей.

На основании изложенного П О Л А Г А Л - Б Ы:
Следственное дело по обвинению ПОНОМАРЕНКО Илью Степановича направить на рассмотрение Тройки УНКВД по Полтавской области по ВТОРОЙ категории.
Справка: обвиняемый ПОНОМАРЕНКО Илья Степанович содержится под стражей в Полтавской тюрьме.

П/ОПЕРУПОЛНОМОЧЕННОГО 4 ОТД.
СЕРЖАНТ ГОСБЕЗОПАСНОСТИ /ПОДПИСЬ/ ЗЕЛЬ

УТВЕРЖДАЮ: НАЧ. РО НКВД Н. СЕНЖАРЫ
МЛ. ЛЕЙТЕНАНТ ГОСБЕЗОПАСНОСТИ /ПОДПИСЬ/ ЛЕВЕНЕЦ

ТРОЙКА УНКВД ПО ПОЛТАВСКОЙ ОБЛАСТИ

Заседание Особой Тройки УНКВД по Полтавской области
от 2 декабря 1937 года

СЛУШАЛИ:

Дело № 2007, Ново-Санжарского РО НКВД по обвинению:

ПОНОМАРЕНКО Илью Степановича, 1900 г.р., урож. и жителя х. Забредки, Н-Санжарского р-на, Полтавской обл., украинца, кулака, раскулаченного, в прошлом арестовывался за незаконное хранение оружия, до ареста работал в колхозе.

По ст. 54 - 10 ч. 1 УК УССР

ПОСТАНОВИЛИ:

ПОНОМАРЕНКО Илью Степановича

РАССТРЕЛЯТЬ

Имущество, принадлежащее лично ПОНОМАРЕНКО, конфисковать

СЕКРЕТАРЬ ТРОЙКИ /подпись, печать/

След. дело № 20

С П Р А В К А

ПОНОМАРЕНКО ИЛЬЯ СТЕПАНОВИЧ, 1900 года рождения, постановлением Особой Тройки УНКВД по Полтавской области от 2 декабря 1937 года, протокол № 8, осужден к расстрелу.

Приговор приведен к исполнению 4 декабря 1937 года.

СЕКРЕТАРЬ ТРОЙКИ /подпись, печать/.

Дело № 55. 38 Секретно
Докладчик - Литвин

ПОСТАНОВЛЕНИЕ
ПРЕЗИДИУМА ПОЛТАВСКОГО ОБЛАСТНОГО СУДА
31 марта 1965 года, г. Полтава

В составе:
Председателя Президиума Полтавского областного суда - Вигловского,
Членов Президиума - Коллегиной, Каргаполова
с участием и.о. Прокурора Полтавской области - Думкас.

По постановлению особой тройки УНКВД по Полтавской области от 2-го декабря 1937 года по ст. 54-10 части 1 УК УССР подвергнут расстрелу -

ПОНОМАРЕНКО Илья Степанович, 1900 года рождения, уроженец и житель х. Забредки, Ново-Сенжарского района, Полтавской области, до ареста работал в колхозе.

ПОНОМАРЕНКО обвинялся в том, что будучи раскулаченным и высланным, в 1937 году возвратился в село и систематически среди колхозников проводил антисоветскую агитацию.
В протесте прокурор Полтавской области просит постановление особой тройки УНКВД по Полтавской области от 2 декабря 1937 года в отношении Пономаренко Ильи Степановича отменить и дело производством прекратить за отсутствием состава преступления.
Прокурор протест поддерживает.

Протест подлежит удовлетворению по таким основаниям:
Арестован ПОНОМАРЕНКО И.С. 14 ноября 1937 года при отсутствии доказательства его вины.
Виновным себя ПОНОМАРЕНКО не признал. В основу его обвинения положены неконкретные показания свидетелей Бунецкого, Карманенко, Науменко, допрошенных уже после ареста ПОНОМАРЕНКО.
Перепрошенные в настоящее время свидетели Бунецкий и Науменко показаний за 1937 год об антисоветской деятельности ПОНОМАРЕНКО не подтвердили и заявили, что таких показаний они не давали.
Кроме того, свидетель Науменко, работавший в то время председателем колхоза, показал, что характеристика на ПОНОМАРЕНКО в 1937 году написана и подписана им лично, однако содержание не соответствует действительности.
Вновь допрошенные свидетели: Клюшник, Батан, Федорец характеризовалиПОНОМАРЕНКО как сына кулака, но об антисоветской деятельности его им ничего неизвестно.

Таким образом, расстрелян ПОНОМАРЕНКО необоснованно.

Руководствуясь Указом от 19 августа 1955 года Президиум Полтавского областного суда

ПОСТАНОВИЛ:

Протест прокурора Полтавской области удовлетворить.
Постановление особой тройки УНКВД по Полтавской области от 2 декабря 1937 года отменить и дело в отношении ПОНОМАРЕНКО И.С. производством прекратить за отсутствием в его действиях состава преступления.

Председательствующий В. Вигловский.

Ответ:

Управління Служби безпеки України в Полтавській області

Нами уважно розглянута заява стосовно Ваших рідних на прізвище Пономаренко, які проживали на хуторі Забрідки Новосанжарського району Полтавської області.
На жаль, будь-які відомості стосовно Ваших рідних, крім Пономаренко Іллі Степановича, в архіві Управління відсутні. Стосовно Пономаренка І.С. надсилаємо Вам архівну довідку.

Архівна довідка
стосовно Пономаренка І.С.

В архівній кримінальній справі, що зберігається в Управлінні СБУ в Полтавській області, значиться Пономаренко Ілля Степанович, 20.07.1900 року народження, уродженець і мешканець х.Забрідки Новосанжарського району Полтавської області. До арешту працював колгоспником в артілі ім. Калініна.
На момент арешту мав наступний склад сім’ї: дружина - Марія Петрівна, 36 р., син - Михайло, 1 р.
14.11.1937 року Пономаренко І.С. був заарештований Новосанжарським РВ НКВС і 02.12.1937 року засіданням Особливої Трійки УНКВС по Полтавській області засуджений за скоєння злочину, передбаченого ст. 54 - 10 ч. 1 КК УРСР (антирадянська агітація і пропаганда) до вищої міри покарання - розтрілу з конфіскацією всього особистого майна. Вирок приведений до виконання 04.12.1937 року.
Будь-які відомості стосовно місця приведення вироку до виконання, місця поховання та конфіскації майна в архівних матеріалах відсутні.
31.03.1965 року Пономаренко І.С. постановою президії Полтавського обласного суду реабілітований.

Підстава: архівна кримінальна справа № 11682-с.

Р о з д і л 1[1].
КОНТРРЕВОЛЮЦІЙНІ ЗЛОЧИНИ

54-1. Контрреволюційною вважається всяка дія, спрямована на повалення, підрив або послаблення влади робітничо-селянських Рад і обраних ними, на підставі Конституції Союзу РСР і Конституції союзних республік, робітничо-селянських урядів Союзу РСР, союзних і автономних республік, або на підрив чи послаблення зовнішньої безпеки Союзу РСР і основних господарських, політичних та національних здобутків пролетарської революції.
В силу міжнародної солідарності інтересів усіх трудящих такі самі дії визнаються контрреволюційними і тоді, коли вони спрямовані проти всякої іншої держави трудящих, хоч би і такої, що не входить до Союзу РСР.
54-1 “а”. За зраду батьківщини, тобто за дії, вчинені громадянами Союзу РСР на шкоду воєнній моці Союзу РСР, його державній незалежності або недоторканності його території, як-от: шпигунство, видача воєнної або державної таємниці, перехід на сторону ворога, втеча або переліт за кордон –
вищий захід соціального захисту – розстріл з конфіскацією всього майна, а при пом’якшуючих обставинах – позбавлення волі на строк десять років[2] з конфіскацією всього майна[3] . (В редакції 20 липня 1934 р. – ЗЗ УРСР 1934 р. № 28, ст. 239).
54-1 “б”. За ті самі злочини, вчинені військовослужбовцями, – вищий захід соціального захисту – розстріл з конфіскацією всього майна. (В редакції 20 липня 1934 р. – ЗЗ УРСР 1934 р. № 28, ст. 239).
54-1 “в”. В разі втечі або перельоту за кордон військовослужбовця до повнолітніх членів його родини, якщо вони чим-небудь сприяли готованій або вчиненій зраді, або, хоча б знали про неї, але не довели про це до відома влади, застосовується –
позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією всього майна
До всіх інших повнолітніх членів родини зрадника, що жили спільно з ним або були на його утриманні до моменту вчинення злочину, застосовується –
позбавлення виборчих прав та заслання до віддалених районів Сибіру на п’ять років. (В редакції 20 липня 1934 р. – ЗЗ УРСР 1934 р. № 28, ст. 239).
54-1 “г”. За недонесення з боку військовослужбовця про готовану або вчинену зраду –
позбавлення волі на десять років.
За недонесення з боку інших громадян (не військовослужбовців) –
позбавлення волі на строк не менш як шість місяців. (В редакції 20 липня 1934 р. – ЗЗ УРСР 1934 р. № 28, ст. 239).
54-2. За збройне повстання або вторгнення з контрреволюційною метою на радянську територію озброєних банд, захоплення влади в центрі або на місцях з тією самою метою і, зокрема, щоб силоміць відірвати від Союзу РСР і окремої союзної республіки будь-яку частину її території або розірвати укладені Союзом РСР з іноземними державами договори, застосовуються–
вищий захід соціального захисту – розстріл або оголошення ворогом трудящих з конфіскацією майна і з позбавленням громадянства союзної республіки і тим самим громадянства Союзу РСР та вигнання за межі Союзу РСР назавжди з допущенням при пом’якшуючих обставинах зниження до позбавлення волі [4] на строк не менш як три роки, з конфіскацією всього або частини майна.
54-3. За зносини з контрреволюційною метою з іноземною державою або з окремими її представниками, а також за сприяння будь-яким способом іноземній державі, що воює з Союзом РСР або бореться з ним шляхом інтервенції чи блокади, застосовуються –
заходи соціального захисту, зазначені в ст. 54-2.
54-4. За допомогу будь-яким способом тій частині міжнародної буржуазії, яка, не визнаючи рівноправності комуністичної системи, що приходить на зміну капіталістичній системі, прагне її повалити, а також тим суспільним групам і організаціям, що є під впливом цієї буржуазії або безпосередньо організовані нею, здійснити ворожу проти Союзу РСР діяльність, застосовується –
позбавлення волі на строк не менш як три роки, з конфіскацією всього або частини майна, з підвищенням при особливо обтяжуючих обставинах аж до вищого заходу соціального захисту – розстрілу або оголошення ворогом трудящих з конфіскацією майна і з позбавленням громадянства союзної республіки і тим самим громадянства Союзу РСР і вигнанням за межі Союзу РСР назавжди.
54-5. За схиляння іноземної держави або будь-яких у ній суспільних груп через зносини з їхніми представниками, використовування фальшивих документів або іншими способами до оголошення війни, до збройного втручання в справи Союзу РСР або до інших ворожих дій, зокрема: до блокади, захоплення державного майна Союзу РСР або союзних республік, розриву дипломатичних відносин, розриву укладених з Союзом РСР договорів тощо, зазначені в ст. 54-2.
54-6. За шпигунство, тобто за передачу, викрадення або збирання для передачі відомостей, що за змістом своїм є спеціально охоронюваною державною таємницею, іноземним державам, контрреволюційним організаціям або приватним особам, застосовується –
позбавлення волі[5] на строк не менш, як три роки, з конфіскацією всього або частини майна.
а в тих випадках, коли шпигунство спричинило або могло спричинити особливо тяжкі наслідки для інтересів Союзу РСР, –
вищий захід соціального захисту – розстріл або оголошення ворогом трудящих з конфіскацією майна, з позбавленням громадянства союзної республіки і тим самим громадянства Союзу РСР та вигнанням за межі Союзу РСР назавжди[6].
За передачу, викрадення або збирання для передачі економічних відомостей, які за своїм змістом не є спеціально охоронюваною державною таємницею, але які не підлягають оголошенню через безпосередню заборону закону або з наказу керівників відомств, установ і підприємств, за винагороду або безоплатно організаціям і особам, зазначеним вище, застосовується –
позбавлення волі на строк до трьох років.
П р и м і т к а 1. Спеціально охоронюваною державною таємницею вважаються відомості, перелічені в окремому переліку, який затверджує Рада Народних Комісарів Союзу РСР, погоджуючи з радами народних комісарів союзних республік, і який опубліковується до загального відома[7].
П р и м і т к а 2. Щодо шпигунства осіб, згаданих в ст. 206-1, зберігає силу стаття 206-24[8]. (В редакції 25 січня 1928 р. – ЗУ УРСР 1928 р. № 11, ст. 104).
54-6 “а”. За розголошення відомостей, які становлять державну таємницю, вчинене особами, яким були довірені ці відомості або які могли одержати ці відомості в зв’язку з своїм службовим становищем, оскільки ці дії не можуть бути кваліфіковані як зрада батьківщини або шпигунство, –
ув’язнення до виправно-трудових таборів строком від восьми до дванадцяти років.
За розголошення приватними особами відомостей, які становлять державну таємницю, оскільки ці дії не можуть бути кваліфіковані як зрада батьківщини або шпигунство, –
ув’язнення до виправно-трудових таборів строком від п’яти до десяти років.
За заяву або передачу за кордон винаходів, відкриттів і технічних удосконалень, які становлять державну таємницю, зроблених в межах СРСР, а також зроблених за кордоном громадянами СРСР, командированими державою, якщо ці злочини не можуть бути кваліфіковані як зрада батьківщини або шпигунство, –
ув’язнення до виправно-трудових таборів строком від десяти до п’ятнадцяти років.
П р и м і т к а. Спеціально охоронюваною державною таємницею вважаються відомості, перелік яких встановлений Радою Міністрів Союзу РСР в її постанові від 8 червня 1947 року [9]. (В редакції Указу Президії Верховної Ради УРСР від 23 лютого 1948 р. – “Відомості Верховної Ради УРСР” 1948 р. № 3).
54-6 “б”. – За втрату службовими особами матеріалів, документів і видань, які містять відомості, що становлять державну таємницю, якщо ці дії своїм характером не тягнуть за собою за законом більш тяжкої кари, –
ув’язнення до виправно-трудових таборів строком від чотирьох до шести років.
За той же злочин, якщо він викликав собою тяжкі наслідки, –
ув’язнення до виправно-трудових таборів строком від шести до десяти років. (В редакції Указу Президії Верховної Ради УРСР від 23 лютого 1948 р. – “Відомості Верховної Ради УРСР” 1948 р. № 3).
*54-7. За підрив державної промисловості, транспорту, торгівлі, грошового обігу або кредитної системи, а також кооперації, вчинений з контрреволюційною метою через відповідне використання державних установ і підприємств або через протидіяння їх нормальній діяльності, а також за використання державних установ і підприємств або протидіяння їх діяльності, вчинене в інтересах колишніх власників або заінтересованих капіталістичних організацій, застосовуються–
заходи соціального захисту, зазначені в ст. 54-2[10].
54-8. За вчинення терористичних актів, спрямованих проти представників радянської влади або діячів революційних робітничих і селянських організацій, і за участь у виконанні цих актів хоч би і особами, які не належать до контрреволюційної організації, застосовуються –
заходи соціального захисту, зазначені в ст. 54-2.
*54-9. За зруйнування або пошкодження з контрреволюційною метою через вибух, підпал або іншими способами залізничних та інших шляхів і засобів сполучення, засобів народного зв’язку, водопроводу, громадських складів та інших споруд або державного чи громадського майна застосовуються –
заходи соціального захисту, зазначені в ст. 54-2[11].
54-10. За пропаганду або агітацію, яка полягає в заклику до повалення, підриву або послаблення радянської влади чи до вчинення окремих контрреволюційних злочинів (ст. ст. 54-2 –54-9), а також за розповсюдження чи виготовлення або зберігання літератури того самого змісту, застосовуються –
позбавлення волі[12] на строк не менш як шість місяців.
За ті самі дії під час масових заворушень, або з використанням релігійних чи національних забобонів мас, або у воєнній обстановці, або в місцевостях, оголошених на воєнному стані застосовується –
заходи соціального захисту, зазначені в ст. 54-2 (вищий захід соціального захисту – розстріл або оголошення ворогом трудящих з конфіскацією майна і з позбавленням громадянства союзної республіки і тим самим громадянства Союзу РСР та вигнання за межі Союзу РСР назавжди з допущенням при пом’якшуючих обставинах зниження до позбавлення волі [4] на строк не менш як три роки, з конфіскацією всього або частини майна).- статья, по которой расстреляли моего деда.
54-11. За всяку організаційну діяльність, спрямовану на підготування або вчинення передбачених у цьому розділі злочинів, а також за участь в організації, утвореній для підготування або вчинення одного з злочинів, передбачених у цьому розділі, застосовуються –
заходи соціального захисту, зазначені у відповідних статтях цього розділу.
54-12. За недонесення про певно відомий підготовлюваний або про вчинений контрреволюційний злочин застосовується –
позбавлення волі[13] на строк не менш як шість місяців.
54-13. За активні дії або активну боротьбу проти робітничого класу і революційного руху, проявлені на відповідальній або секретній (агентура) посаді за царського ладу або у контрреволюційних урядів у період громадянської війни, застосовуються –
заходи соціального захисту, зазначені в ст. 54-2.
*54-14. За контрреволюційний саботаж, тобто за те, що будь-хто свідомо не виконає певних обов’язків або навмисно недбало їх виконає з спеціальною метою послабити владу уряду і діяльність державного апарату, застосовується –
позбавлення волі[14] не менш як один рік, з конфіскацією всього або частини майна, з підвищенням при особливо обтяжуючих обставинах аж до вищого заходу соціального захисту – розстрілу з конфіскацією майна.
_______________
1. Розділ, введений в дію з часу набуття чинності Положення про злочини державні, прийнятого третьою сесією ІІІ скликання Центрального Виконавчого Комітету СРСР 25 лютого 1927 р. (ЗЗ СРСР 1927 р. № 12, ст. 123)
2. Див. ст. 27-1 цього Кодексу.
3. Ст. ст. 54-1 “а” – 54-1 “г” введені в дію з часу набуття чинності постанови ЦВК СРСР від 8 червня 1934 р. (ЗЗ СРСР 1934 р. № 33, ст. 255)
4. Див. виноску до примітки першої ст. 14 цього Кодексу.
5. Див. виноску до примітки першої ст. 14 цього Кодексу.
6. Див. ст. 27-1 цього Кодексу.
7. Перелік відомостей, що являють собою державну таємницю, розголошення яких карається по закону, встановлений постановою Ради Міністрів СРСР від 28 квітня 1956 р. (стор. 75).
8. Ст. 206-24 скасована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 31 травня 1957 р. (“Відомості Верховної Ради УРСР” 1957 р. № 4, ст. 82).
Примітка 2-а фактично втратила силу з виданням закону про зраду батьківщини від 8 червня 1934 р. (ЗЗ СРСР 1934 р. № 33, ст. 255).
9. Див. виноску до примітки першої ст. 54-6 цього Кодексу.
10. Див. ст. 27-1 цього Кодексу.
11. Див. ст. 27-1 цього Кодексу.
12. Див. виноску до примітки першої ст. 14 цього Кодексу.
13. Див. виноску до примітки першої ст. 14 цього Кодексу.
14. Див. виноску до розділу 1– “Контрреволюційні злочини”.

Ответ:

УПРАВЛІННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Ваше зверненя від 26.10.2009 року щодо надання повної копії архівної кримінальної справи вашого діда - Пономаренка Іллі Степановича, 1900 року народження, нами уважно розглянуто.

Направляємо копії документів з архівної кримінальної справи № 11682-с, які передбачені чинним законодавством.

Додаток:
к/к анкети арештованого, на 1 аркуші,
к/к довідки з Новосанжарської сільської ради, на 1 аркуші,
к/к характеристики, на 1 аркуші,
к/к виписки з протоколу засідання особливої трійки УНКВС в Полтавській області, на 1 аркуші,
к/к довідки щодо виконання вироку, на 1 аркуші.

от одной справки к уголовному делу 1937 года и месту захоронения - урочище "Трибы" под Полтавой