Пономаренко Илья Степанович

С.С.С.Р.
НАРОДНЫЙ КОМИССАРИАТ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ
Главное Управление Государственной Безопасности

ПРОТОКОЛ ДОПРОСА

1937 г. ноября мес. 17 дня. Я, п/опер. уполномоченного Ново-Сенжарского р/о НКВД сержарт Госбез. Зель, допросил в качестве .........................................
1. Фамилия ПОНОМАРЕНКО
2. Имя и отчество Илья Степанович
3. Дата рождения 20 июля 1900 года
4. Место рождения х. Забридки Н-Сенжарского с/с того же района Полтавской области
5. Местожительство х. Забридки Н-Сенжарского с/с того же района Полтавской области
6. Нац. и гражд. (подданство) украинец - УССР
7. Паспорт паспорта не имеет, так как местность не паспортизирована
8. Род занятий в колхозе им. Калинина Н-Сенжарского с/совета на разных работах
9. Социальное происхождение кулаки
10. Социальное положение (род занятий и имущественное положение)
а) до революции кулаки, имели земли до 70 гектаров
б) после революции кулак
11. Состав семьи женат, жена Мария Петровна, 36 лет - домохозяйка, сын Михаил Илькович, 1 год - при матери. Брат Алексей Степанович - 1928 г. живет в Забредках, где работает не знаю

/подпись/

12. Образование (общее, специальное) нисшее
13. Партийность (впрошлом и в настоящем) безпартийный
14. Каким репрессиям подвергался: судимость, арест и др. (когда, каким органом и за что)
а) до революции не подвергался
б) после революции не судим. В 1929 году арестовывался Ново-Сенжарской милицией по подозрению в хранении незаконно оружия, просидел два дня, был освобожден
15. Какие имеет награды (ордена, грамоты, оружие и др.) при сов. власти не имел
16. Категория воинского учета запаса и где состоит на учете состою в запасе 1 очереди
17. Служба в Красной армии (красн. гвардии, в партиан. отрядах), когда и в качестве кого служил в Красной армии - рядовым
18. Служба в белых и др. к-р армиях (когда, в качестве кого) со слов не был
19. Участие в бандах, к-р организациях и восстаниях со слов не был
20. Сведения об общественно-политической деятельности - (прочерк)

/подпись/

Показания обвиняемого Пономаренко Илья Степанович, 17 ноября 1937 г.
Вопрос: Вы обвиняетесь в проведении контрреволюционной деятельности среди колхозников. Дайте показания по этому вопросу?
Ответ: Контрреволюционной деятельности среди колхозников я никогда, нигде не проводил.
Вопрос: Вы даете следствию ложные показания, следствием установлено, что вы пробравшись в колхоз среди колхозников систематически проводили контрреволюционную агитацию на вохваление фашистского строя, и подрыва мощи Советского Союза, подтверждаете это?
Ответ: Этого я не подверждаю, так как контрреволюцией агитацией на восфаление фашистского строя, и подрыва мощи Совесткого Союза, среди колхозников я никогда и нигде не проводил.
Вопрос: Признаете ли вы себя виновным в предъявляемом вам обвинении?
Ответ: В предъявленном мне обвинении виновным себя не признаю. так как контрреволюционной деятельности я никогда и нигде не проводил.

Ответы на поставленные мне вопросы в протоколе с моих слов записаны верно, мною прочитаны, в чем и расписываюсь /подпись/.

Допросил п/опер. Уполномоченного
Н-Сенжарского р/о НКВД - Сержант Госбезопасности /подпись/ Зель.

ПРОТОКОЛ
очной ставки между обв. Пономаренко Ильей Степановичем и свидетелем Карманенко Родионом Остаповичем, проведенной 16-го ноября 1937 года. Пом/опер. Уполномоченного Ново-Сенжарским р/о НКВД Сержантом Госбезопасности Зель

Вопрос свид. Карманенко Родиону Остаповичу:
Расскажите на очной ставке, что вы знаете о контрреволюционной деятельности гр. Пономаренко Ильи Степановича?

Ответ свид. Карманенко Родиона Остаповича:
Пономаренко И.С. является сыном кулака экслуататора, раскулаченого и высланного в административном порядке. В 1937 году, возвратившись в колхоз и будучи враждебно настроен, систематически проводил контрреволюционную агитацию. Как-то в июле месце с/года, когда проводили подписку на заем "обороны СССР", Пономаренко говорил: "Дурак тот, кто подпишется на заем, зачем нам оборонять страну, когда о нас государство не заботится, коммунистическая партия и Руководство Сов. власти знают только брать от крестьян, и вообще, Сов. власть это не крестьянская власть, жить нам будет хорошо только тогда, если мы добьемся того, чтобы Украина была самостоятельной, а пока нами будут управлять жиды и кацапы из Москвы до тех пор будут душить нас займами и разными поставками".
Когда в колхозе стало известно о самоубийстве Любченко, это было приблизительно в сентябре с/года, Пономаренко возле конюшни колхоза говорил:"Из руководителей теперешних, честные сами кончают жизнь самоубийством, ибо они не могут видеть бедствие народа. Был единственный представитель во власти от Украинского народа и того довели до самоубийства, было бы лучше, если бы все московские руководители пострелялись, вот тогда и жизнь была бы лучшая".
8-го ноября с/года в личной беседе со мной Пономаренко говорил:"Разве это праздник, вот в старое время были праздники, то каждый крестьянин покупал всего вдоволь, а теперь и купить нечего, говорят, что это уже недолго так будет, я слыхал, что скоро Сов. власть будет свергнута, так как на Сов. власть идет войной Германия, а для Германии разбить Сов. Союз ничего не стоит". Подобные этому факты на разговоре со стороны Пономаренко были неоднократны, но припомнить не могу.
/подпись/

Вопрос обвиняемому Пономаренко Илье Степановичу:
Подтверждаете ли вы показания свид. Карманенко, данные ним на очной ставке о вашей контрреволюционной деятельности?

Ответ обв. Пономаренко:
Показания свидетеля Карманенко Р.О. я неподтверждаю, так как контрреволюционной деятельности, а также контрреволюционной агитации среди колхозников я не проводил. /подпись/

Ответы на поставленные нам вопросы на очной ставке записано правильно с наших слов, нами прочитано, в чем и расписываюсь /подпись/ /подпись/

Очную ставку провел п/опер. Упол.р/о НКВД сержант Госбезопасности /подпись/ Зель.

ТРОЙКА УНКВД ПО ПОЛТАВСКОЙ ОБЛАСТИ

Заседание Особой Тройки УНКВД по Полтавской области
от 2 декабря 1937 года

СЛУШАЛИ:

Дело № 2007, Ново-Санжарского РО НКВД по обвинению:

ПОНОМАРЕНКО Илью Степановича, 1900 г.р., урож. и жителя х. Забредки, Н-Санжарского р-на, Полтавской обл., украинца, кулака, раскулаченного, в прошлом арестовывался за незаконное хранение оружия, до ареста работал в колхозе.

По ст. 54 - 10 ч. 1 УК УССР

ПОСТАНОВИЛИ:

ПОНОМАРЕНКО Илью Степановича

РАССТРЕЛЯТЬ

Имущество, принадлежащее лично ПОНОМАРЕНКО, конфисковать

СЕКРЕТАРЬ ТРОЙКИ /подпись, печать/

Дело № 55. 38 Секретно
Докладчик - Литвин

ПОСТАНОВЛЕНИЕ
ПРЕЗИДИУМА ПОЛТАВСКОГО ОБЛАСТНОГО СУДА
31 марта 1965 года, г. Полтава

В составе:
Председателя Президиума Полтавского областного суда - Вигловского,
Членов Президиума - Коллегиной, Каргаполова
с участием и.о. Прокурора Полтавской области - Думкас.

По постановлению особой тройки УНКВД по Полтавской области от 2-го декабря 1937 года по ст. 54-10 части 1 УК УССР подвергнут расстрелу -

ПОНОМАРЕНКО Илья Степанович, 1900 года рождения, уроженец и житель х. Забредки, Ново-Сенжарского района, Полтавской области, до ареста работал в колхозе.

ПОНОМАРЕНКО обвинялся в том, что будучи раскулаченным и высланным, в 1937 году возвратился в село и систематически среди колхозников проводил антисоветскую агитацию.
В протесте прокурор Полтавской области просит постановление особой тройки УНКВД по Полтавской области от 2 декабря 1937 года в отношении Пономаренко Ильи Степановича отменить и дело производством прекратить за отсутствием состава преступления.
Прокурор протест поддерживает.

Протест подлежит удовлетворению по таким основаниям:
Арестован ПОНОМАРЕНКО И.С. 14 ноября 1937 года при отсутствии доказательства его вины.
Виновным себя ПОНОМАРЕНКО не признал. В основу его обвинения положены неконкретные показания свидетелей Бунецкого, Карманенко, Науменко, допрошенных уже после ареста ПОНОМАРЕНКО.
Перепрошенные в настоящее время свидетели Бунецкий и Науменко показаний за 1937 год об антисоветской деятельности ПОНОМАРЕНКО не подтвердили и заявили, что таких показаний они не давали.
Кроме того, свидетель Науменко, работавший в то время председателем колхоза, показал, что характеристика на ПОНОМАРЕНКО в 1937 году написана и подписана им лично, однако содержание не соответствует действительности.
Вновь допрошенные свидетели: Клюшник, Батан, Федорец характеризовалиПОНОМАРЕНКО как сына кулака, но об антисоветской деятельности его им ничего неизвестно.

Таким образом, расстрелян ПОНОМАРЕНКО необоснованно.

Руководствуясь Указом от 19 августа 1955 года Президиум Полтавского областного суда

ПОСТАНОВИЛ:

Протест прокурора Полтавской области удовлетворить.
Постановление особой тройки УНКВД по Полтавской области от 2 декабря 1937 года отменить и дело в отношении ПОНОМАРЕНКО И.С. производством прекратить за отсутствием в его действиях состава преступления.

Председательствующий В. Вигловский.

Р о з д і л 1[1].
КОНТРРЕВОЛЮЦІЙНІ ЗЛОЧИНИ

54-1. Контрреволюційною вважається всяка дія, спрямована на повалення, підрив або послаблення влади робітничо-селянських Рад і обраних ними, на підставі Конституції Союзу РСР і Конституції союзних республік, робітничо-селянських урядів Союзу РСР, союзних і автономних республік, або на підрив чи послаблення зовнішньої безпеки Союзу РСР і основних господарських, політичних та національних здобутків пролетарської революції.
В силу міжнародної солідарності інтересів усіх трудящих такі самі дії визнаються контрреволюційними і тоді, коли вони спрямовані проти всякої іншої держави трудящих, хоч би і такої, що не входить до Союзу РСР.
54-1 “а”. За зраду батьківщини, тобто за дії, вчинені громадянами Союзу РСР на шкоду воєнній моці Союзу РСР, його державній незалежності або недоторканності його території, як-от: шпигунство, видача воєнної або державної таємниці, перехід на сторону ворога, втеча або переліт за кордон –
вищий захід соціального захисту – розстріл з конфіскацією всього майна, а при пом’якшуючих обставинах – позбавлення волі на строк десять років[2] з конфіскацією всього майна[3] . (В редакції 20 липня 1934 р. – ЗЗ УРСР 1934 р. № 28, ст. 239).
54-1 “б”. За ті самі злочини, вчинені військовослужбовцями, – вищий захід соціального захисту – розстріл з конфіскацією всього майна. (В редакції 20 липня 1934 р. – ЗЗ УРСР 1934 р. № 28, ст. 239).
54-1 “в”. В разі втечі або перельоту за кордон військовослужбовця до повнолітніх членів його родини, якщо вони чим-небудь сприяли готованій або вчиненій зраді, або, хоча б знали про неї, але не довели про це до відома влади, застосовується –
позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією всього майна
До всіх інших повнолітніх членів родини зрадника, що жили спільно з ним або були на його утриманні до моменту вчинення злочину, застосовується –
позбавлення виборчих прав та заслання до віддалених районів Сибіру на п’ять років. (В редакції 20 липня 1934 р. – ЗЗ УРСР 1934 р. № 28, ст. 239).
54-1 “г”. За недонесення з боку військовослужбовця про готовану або вчинену зраду –
позбавлення волі на десять років.
За недонесення з боку інших громадян (не військовослужбовців) –
позбавлення волі на строк не менш як шість місяців. (В редакції 20 липня 1934 р. – ЗЗ УРСР 1934 р. № 28, ст. 239).
54-2. За збройне повстання або вторгнення з контрреволюційною метою на радянську територію озброєних банд, захоплення влади в центрі або на місцях з тією самою метою і, зокрема, щоб силоміць відірвати від Союзу РСР і окремої союзної республіки будь-яку частину її території або розірвати укладені Союзом РСР з іноземними державами договори, застосовуються–
вищий захід соціального захисту – розстріл або оголошення ворогом трудящих з конфіскацією майна і з позбавленням громадянства союзної республіки і тим самим громадянства Союзу РСР та вигнання за межі Союзу РСР назавжди з допущенням при пом’якшуючих обставинах зниження до позбавлення волі [4] на строк не менш як три роки, з конфіскацією всього або частини майна.
54-3. За зносини з контрреволюційною метою з іноземною державою або з окремими її представниками, а також за сприяння будь-яким способом іноземній державі, що воює з Союзом РСР або бореться з ним шляхом інтервенції чи блокади, застосовуються –
заходи соціального захисту, зазначені в ст. 54-2.
54-4. За допомогу будь-яким способом тій частині міжнародної буржуазії, яка, не визнаючи рівноправності комуністичної системи, що приходить на зміну капіталістичній системі, прагне її повалити, а також тим суспільним групам і організаціям, що є під впливом цієї буржуазії або безпосередньо організовані нею, здійснити ворожу проти Союзу РСР діяльність, застосовується –
позбавлення волі на строк не менш як три роки, з конфіскацією всього або частини майна, з підвищенням при особливо обтяжуючих обставинах аж до вищого заходу соціального захисту – розстрілу або оголошення ворогом трудящих з конфіскацією майна і з позбавленням громадянства союзної республіки і тим самим громадянства Союзу РСР і вигнанням за межі Союзу РСР назавжди.
54-5. За схиляння іноземної держави або будь-яких у ній суспільних груп через зносини з їхніми представниками, використовування фальшивих документів або іншими способами до оголошення війни, до збройного втручання в справи Союзу РСР або до інших ворожих дій, зокрема: до блокади, захоплення державного майна Союзу РСР або союзних республік, розриву дипломатичних відносин, розриву укладених з Союзом РСР договорів тощо, зазначені в ст. 54-2.
54-6. За шпигунство, тобто за передачу, викрадення або збирання для передачі відомостей, що за змістом своїм є спеціально охоронюваною державною таємницею, іноземним державам, контрреволюційним організаціям або приватним особам, застосовується –
позбавлення волі[5] на строк не менш, як три роки, з конфіскацією всього або частини майна.
а в тих випадках, коли шпигунство спричинило або могло спричинити особливо тяжкі наслідки для інтересів Союзу РСР, –
вищий захід соціального захисту – розстріл або оголошення ворогом трудящих з конфіскацією майна, з позбавленням громадянства союзної республіки і тим самим громадянства Союзу РСР та вигнанням за межі Союзу РСР назавжди[6].
За передачу, викрадення або збирання для передачі економічних відомостей, які за своїм змістом не є спеціально охоронюваною державною таємницею, але які не підлягають оголошенню через безпосередню заборону закону або з наказу керівників відомств, установ і підприємств, за винагороду або безоплатно організаціям і особам, зазначеним вище, застосовується –
позбавлення волі на строк до трьох років.
П р и м і т к а 1. Спеціально охоронюваною державною таємницею вважаються відомості, перелічені в окремому переліку, який затверджує Рада Народних Комісарів Союзу РСР, погоджуючи з радами народних комісарів союзних республік, і який опубліковується до загального відома[7].
П р и м і т к а 2. Щодо шпигунства осіб, згаданих в ст. 206-1, зберігає силу стаття 206-24[8]. (В редакції 25 січня 1928 р. – ЗУ УРСР 1928 р. № 11, ст. 104).
54-6 “а”. За розголошення відомостей, які становлять державну таємницю, вчинене особами, яким були довірені ці відомості або які могли одержати ці відомості в зв’язку з своїм службовим становищем, оскільки ці дії не можуть бути кваліфіковані як зрада батьківщини або шпигунство, –
ув’язнення до виправно-трудових таборів строком від восьми до дванадцяти років.
За розголошення приватними особами відомостей, які становлять державну таємницю, оскільки ці дії не можуть бути кваліфіковані як зрада батьківщини або шпигунство, –
ув’язнення до виправно-трудових таборів строком від п’яти до десяти років.
За заяву або передачу за кордон винаходів, відкриттів і технічних удосконалень, які становлять державну таємницю, зроблених в межах СРСР, а також зроблених за кордоном громадянами СРСР, командированими державою, якщо ці злочини не можуть бути кваліфіковані як зрада батьківщини або шпигунство, –
ув’язнення до виправно-трудових таборів строком від десяти до п’ятнадцяти років.
П р и м і т к а. Спеціально охоронюваною державною таємницею вважаються відомості, перелік яких встановлений Радою Міністрів Союзу РСР в її постанові від 8 червня 1947 року [9]. (В редакції Указу Президії Верховної Ради УРСР від 23 лютого 1948 р. – “Відомості Верховної Ради УРСР” 1948 р. № 3).
54-6 “б”. – За втрату службовими особами матеріалів, документів і видань, які містять відомості, що становлять державну таємницю, якщо ці дії своїм характером не тягнуть за собою за законом більш тяжкої кари, –
ув’язнення до виправно-трудових таборів строком від чотирьох до шести років.
За той же злочин, якщо він викликав собою тяжкі наслідки, –
ув’язнення до виправно-трудових таборів строком від шести до десяти років. (В редакції Указу Президії Верховної Ради УРСР від 23 лютого 1948 р. – “Відомості Верховної Ради УРСР” 1948 р. № 3).
*54-7. За підрив державної промисловості, транспорту, торгівлі, грошового обігу або кредитної системи, а також кооперації, вчинений з контрреволюційною метою через відповідне використання державних установ і підприємств або через протидіяння їх нормальній діяльності, а також за використання державних установ і підприємств або протидіяння їх діяльності, вчинене в інтересах колишніх власників або заінтересованих капіталістичних організацій, застосовуються–
заходи соціального захисту, зазначені в ст. 54-2[10].
54-8. За вчинення терористичних актів, спрямованих проти представників радянської влади або діячів революційних робітничих і селянських організацій, і за участь у виконанні цих актів хоч би і особами, які не належать до контрреволюційної організації, застосовуються –
заходи соціального захисту, зазначені в ст. 54-2.
*54-9. За зруйнування або пошкодження з контрреволюційною метою через вибух, підпал або іншими способами залізничних та інших шляхів і засобів сполучення, засобів народного зв’язку, водопроводу, громадських складів та інших споруд або державного чи громадського майна застосовуються –
заходи соціального захисту, зазначені в ст. 54-2[11].
54-10. За пропаганду або агітацію, яка полягає в заклику до повалення, підриву або послаблення радянської влади чи до вчинення окремих контрреволюційних злочинів (ст. ст. 54-2 –54-9), а також за розповсюдження чи виготовлення або зберігання літератури того самого змісту, застосовуються –
позбавлення волі[12] на строк не менш як шість місяців.
За ті самі дії під час масових заворушень, або з використанням релігійних чи національних забобонів мас, або у воєнній обстановці, або в місцевостях, оголошених на воєнному стані застосовується –
заходи соціального захисту, зазначені в ст. 54-2 (вищий захід соціального захисту – розстріл або оголошення ворогом трудящих з конфіскацією майна і з позбавленням громадянства союзної республіки і тим самим громадянства Союзу РСР та вигнання за межі Союзу РСР назавжди з допущенням при пом’якшуючих обставинах зниження до позбавлення волі [4] на строк не менш як три роки, з конфіскацією всього або частини майна).- статья, по которой расстреляли моего деда.
54-11. За всяку організаційну діяльність, спрямовану на підготування або вчинення передбачених у цьому розділі злочинів, а також за участь в організації, утвореній для підготування або вчинення одного з злочинів, передбачених у цьому розділі, застосовуються –
заходи соціального захисту, зазначені у відповідних статтях цього розділу.
54-12. За недонесення про певно відомий підготовлюваний або про вчинений контрреволюційний злочин застосовується –
позбавлення волі[13] на строк не менш як шість місяців.
54-13. За активні дії або активну боротьбу проти робітничого класу і революційного руху, проявлені на відповідальній або секретній (агентура) посаді за царського ладу або у контрреволюційних урядів у період громадянської війни, застосовуються –
заходи соціального захисту, зазначені в ст. 54-2.
*54-14. За контрреволюційний саботаж, тобто за те, що будь-хто свідомо не виконає певних обов’язків або навмисно недбало їх виконає з спеціальною метою послабити владу уряду і діяльність державного апарату, застосовується –
позбавлення волі[14] не менш як один рік, з конфіскацією всього або частини майна, з підвищенням при особливо обтяжуючих обставинах аж до вищого заходу соціального захисту – розстрілу з конфіскацією майна.
_______________
1. Розділ, введений в дію з часу набуття чинності Положення про злочини державні, прийнятого третьою сесією ІІІ скликання Центрального Виконавчого Комітету СРСР 25 лютого 1927 р. (ЗЗ СРСР 1927 р. № 12, ст. 123)
2. Див. ст. 27-1 цього Кодексу.
3. Ст. ст. 54-1 “а” – 54-1 “г” введені в дію з часу набуття чинності постанови ЦВК СРСР від 8 червня 1934 р. (ЗЗ СРСР 1934 р. № 33, ст. 255)
4. Див. виноску до примітки першої ст. 14 цього Кодексу.
5. Див. виноску до примітки першої ст. 14 цього Кодексу.
6. Див. ст. 27-1 цього Кодексу.
7. Перелік відомостей, що являють собою державну таємницю, розголошення яких карається по закону, встановлений постановою Ради Міністрів СРСР від 28 квітня 1956 р. (стор. 75).
8. Ст. 206-24 скасована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 31 травня 1957 р. (“Відомості Верховної Ради УРСР” 1957 р. № 4, ст. 82).
Примітка 2-а фактично втратила силу з виданням закону про зраду батьківщини від 8 червня 1934 р. (ЗЗ СРСР 1934 р. № 33, ст. 255).
9. Див. виноску до примітки першої ст. 54-6 цього Кодексу.
10. Див. ст. 27-1 цього Кодексу.
11. Див. ст. 27-1 цього Кодексу.
12. Див. виноску до примітки першої ст. 14 цього Кодексу.
13. Див. виноску до примітки першої ст. 14 цього Кодексу.
14. Див. виноску до розділу 1– “Контрреволюційні злочини”.