Народився майбутній єпископ Російської православної церкви
Євлампій Володимирович Русинов (Митрофан) 22 жовтня (10 за старим стилем) 1881 року у слободі🎰ка Павловського повіту Воронезької губернії Російської Імперії у родині церковника Володимира Яковича Русинова, який на той час був дияконом (стартова ступінь святого Таїнства Священства із трьох можливих, нижче пресвітера та єпископа – прим. автора) Вознесенської церкви слободи🎰ки.
Дітей у родині було 8, однак сторінки історії зберегли розповідь лише про Іоанна Русинова (брат Митрофана), який також пішов по шляху батька. Він увійшов до історії церкви як єпископ Полтавський та Переяславський (1935 – 1937), а згодом Одеський та Херсонський Тихон (1886 – 1938).
Сам же Євлампій розпочав своє церковне навчання у Павловському духовному училищі, яке закінчив у 1898 році, а через 6 років - Воронезьку духовну семінарію.
Слід зазначити, що у 1918 році семінарію закрили більшовики, однак за деякими неперевіреними даними, ще до її закриття молодий священик прийняв чернечий постриг і навіть був зведений в сан архімандрита Архієпископом Модестом (Нікітіним).
Вищу духовну освіту здобув у Санкт-Петербурзькій духовній академії, де став кандидатом богослов'я.
У грудні 1925 року Митрофан взяв участь у «григоріанському розколі», який організували працівники ОГПУ з метою ослаблення Церкви. Став григоріанським Валуйським єпископом, до листопада 1927 року керував григоріанською Воронезькою єпархією.
Змінивши власні думки, у 1932 році приніс покаяння перед митрополитом Сергієм і, як ставленик архієреїв старого поставлення, був прийнятий в сущому сані.
У 1933 році Митрофана призначили єпископом Старооскольської, а через чотири роки, 14 вересня 1937 року - Полтавської єпархії, де до цього служив його брат - Тихон. Проживав у Полтаві за адресою: провулок Гребінки, 4. Служив у Макаріївській церкві.
«Фашистсько – повстанська організація церковників»Міфічна організація з’явилася на світ завдяки керівництву Полтавської УНКВС за чолі із вже згаданим раніше Олександром Волковим, на рахунку якого значився не один десяток подібних справ. Головною відмінністю був той факт, що значна кількість звинувачених були місцевими священиками. Також у списку знайшлося місце й тим, хто не був пов’язаний з церквою.
Полтавська організація церковниківАндрієвський Іван, 1877 р.н., священик у селі Матвіївка Диканського району
Антоненко Костянтин, 1879 р.н., до 1936 року священик, а потім охоронець Полтавторгу
Аронський Юхим Якович, 08.01.1888 - 02.06.1938 - священник
Базилевський Петро, 1881 р.н., до арешту кучера 8-ї меблевої фабрики Полтави
Березовський Микола, 1854 р.н., колишній священик
Богдановський Іван, 1857 р.н., до 1934 р. священик
(Вербецкая) Олимпиада , 1875 р.н., до 1929 року – ігумен (настоятель) Козельщинського монастиря
Воскобойник Іван, 1900 р.н., до 1930 року священик
Геращенко Федір, 1896 р.н., священнослужитель УАПЦ, рахівник місцевого цегельного заводу
Гиренко Афанасій, 1875 р.н., священик у Диканьці
Гордієнко Терентій, 1886 р.н., священик у Стасях Диканського району
Давидов Дмитро, 1863 р.н., священик у Великих Будищах Диканського району
Забара Андрей Никонович, 1874 - 02.06.1938 - священникІмшенецький Яків, 1858 р.н., пенсіонер
Капинос Олександр, 1894 р.н., до арешту товарознавець Полтавського облаптекоуправління
Карпенко Григорій, 1896 р.н., помічник бухгалтера заводу навчального приладдя
Коваленко Гаврил, 1867 р.н., до 1935 року священик
Костецкий Иван Митрофанович, 1867 р.н., священнослужитель Макаріївської церкви Полтави
Куберский Иван Иванович, 1900 - 1937 - священник
Куберский Томаш Иванович, 1884 - 1937 - священникЛюбицький Василь, 1880 р.н., до 1934 р. священик
Максимович Олександр, 1884 р.н., 1930 року священик, до арешту касир хлібзаводу Полтави
Мартиновський Трифілій, 1899 р.н., безробітний
Настенко Филип, 1880 р.н., до арешту коваль та одночасно протодиякон полтавського Собору
Остроградська Варвара, 1886 р.н., безробітна
Остроградська Наталія, (1890 р.н., безробітна
Песецький Павло, 1876 р.н., до 1935 року священик, до арешту швейцар Полтавського вендиспансеру
Поповиченко Тимофій, 1870 р.н., до 1934 року священик
Роговенко Андрій, 1865 р.н., до 1923 р. священик
Рудик Никифор, 1882 р.н., до арешту диякон Макаріївської церкви Полтави
(Русинов Евлампий Владимирович) Митрофан - епископ Полтавский и Кременчуцкий -
копия уголовного делаРустанович Микола, 1880 р.н., 1924 – 1927 диякон, до арешту – архіваріус Полтавського м’ясокомбінату
Самойлов Степан, 1874 р.н., до 1929 року священик
Сломинский Томаш Адамович, 1915 - 1937 - священник
Слухаєвський Борис,1901 р.н., бухгалтер у артілі «Побут»
Степанов Олександр, 1888 р.н., до 1934 р. священик
Терлецький Іван, 1866 р.н., священнослужитель
Хорошунов Василий Иосифович, 1871 р.н., до 1934 р. священик
Щетинський Андрій,1879 р.н., священнослужитель
Яновський Іван, 1870 р.н., до 1934 року священик, до арешту – охоронець інфекційної лікарні Полтави
Источник 