Год 2007 - monaleks Y

Николай Владимирович дополнил имеющуюся информацию о Романе Моньке, вот что теперь известно на даннчччый момент:

Роман Семенович Монька
Отримав прозвище Монька за ім’ям дружини Мотрони Моньки . У 1731 році Роман обіймає у селі Білошапки посаду ктитора .
У 1732 році записаний серед багатоземельних посполитих, а в 1735 році числиться серед мало-ґрунтових козаків.
З судового листа з лубенського підкоморсьного земського суду дізнаємось, що Роман подарував Якиму Горленку, генеральному судді, своє поле у с.Білошапках. Відомо, що Яким Горленко займав посаду генерального судді з 6 лютого 1741 по 18 серпня 1751 року . За це поле у 1779 році полковник Петро Горленко судився з Гамаліївським Пустинно-Харлампіївським монастирем . Роман був неписьменний . Як стверджує його онук, дослужився до чину Військового Товариша.

Дружина: Мотрона Григорівна Монька.
Грицько Монька згадується серед мешканців села Білошапки Прилуцького полку поміж учасників у мировій угоді про ліс між ними та мешканцями с. Вечірки, занотованій у міській пирятинській книзі 26 жовтня 1683 року .
Діти : Відомий один син Іван, який народився у 1709-1710 році.

А что с Панасенко?

monaleks Y

Леша, вот что попалось на глаза

Черниговское наместническое правление
Фонд 204
опись 5 – 1782 – 1787 гг.
339 – Челобитная войскового товарища В.Манка о учиненном зятем его г.Бойчевском бех ведома его Манка фальшиво при за показанные в нем имения – 1782 г. - 5 л.
438 – по рапорту Верхней Черниговской расправы с присылкою фальшивого рубля отобранного от арестанта подсуседка сотенного писаря И.Пащенка Артема Носка – 1783 г. – 12 л.
549 – о отыскании от нижних земских судов Лохвицкого и Гадяцкого сведения по чему оными показаны Остроградского Манька Туменского и Ставицкого хаты вшедшими при разграничении губернии в оба уезда и где они должны остаться – 1783 г. – 11 л.
651 – о записанном вдвойне посполитом тайного советника Завадовского Каленику Приходке по ревизии – 17.10.1783 г. – 6 л.
1413 – о высылке в Лохвицкий уездный суд войскового товарища Ивана Манька – 1784 г. – 8 л.
1548 – по челобитью вдовы, мещанки г. Коропа Павла Приходька жалобою на бунчукового товарища Ходоровского за недачу ему от себя отпуска – 1786 г. – 128 л.
1701 – о высылке уроженца села Дмитровки Антона Носенка, проживающего Екатеринославского наместничества в мест.Кобеляках в подданстве Полтавского городничего Сухины на прежнее жилище – 1785-1786 гг. – 7 л.
2538 – по предложению генерал-губернатора о препоручении губерн.стряпчему дела по иску войск.тов. Василия Манка на казаков уезда Лохвицкого села Рид за рыболовный став – 1787 – 96 л.

Не знаю, может имеет отношение к Неродовым:

Нерод И.И. автобиография
Раздел "Февральская и Октябрьская революции" в Саратове в фондах СОМК (краеведческий музей Саратовской области)

Герб Равич
Носители герба: ................ Монько (Monko), ..............

_________________




С сайта http://webcache.googleusercont...&gl=kz
Село Рубанка (Рубанська сільська рада)

Ситько Ганна Мусіївна, 1928 року народження

Походжу з сім'ї середняка. У 1932-1933 роках сім'я складалася з 7 чоловік: батьки, 4 дітей та дружина старшого брата.

При створенні колгоспу батько зразу ж добровільно вступив до нього, віддавши худобу і реманент.

Про урожайність 1932-1933 років не пам'ятаю. Продбригади складалися з міських робітників, хліб забирали лише в одноосібників.

Тих, хто працював у колгоспі, годували. Дітей годували в колгоспних яслах - давали суп, хліб, чай. Вдома хліба було мало, то їли овочі: картоплю, печений гарбуз, буряк, макуху, лободу, вишневі листки. Батько працював теслею і йому давали в колгоспі їсти затірку. Але він не їв, а приносив додому найменшим дітям, від недоїдання в нього попухли ноги. Старші діти працювали в колгоспі, там їх теж годували. Ще сім'ї допомагав батьків брат: Монько Яків Михайлович, військовий, що служив у Пскові. Він час від часу висилав нам посилки.

Протягом 1932-1933 років в родині ніхто не помер і ніхто не був засуджений.

____________



Монько Владимир Андреевич

Родился в 1892 г., Польша; поляк; Сапожник. Проживал: РСФСР, Челябинская губ., Челябинск.
Арестован 6 сентября 1920 г. арестован
Приговорен: 25 сентября 1920 г.
Приговор: концлагерь до окнчания гражданской войны, 3 года Октября амнистия, освобожден.

Источник: Книга памяти Челябинской обл. - подготовительные материалы

Монько Станислав Войцехович

Родился в 1906 г., с. Крынка Цилинской гмины Луковского уезда; поляк; образование начальное; крестьянин, единоличное хоз-во. Проживал: Брестская обл., Семятичский р-н, Семятичи.
Арестован 8 августа 1944 г.
Приговорен: ОСО 7 июля 1945 г., обв.: 63-1 УК БССР - агент карательных органов.
Приговор: 3 года ИТЛ Реабилитирован 2 июля 1992 г. УКГБ и Прокуратура Брестской обл.

Источник: Белорусский "Мемориал"
МОНЬКО Алексей Митрофанович (1912, с. Белокуракино Екатеринославской губ. — 1976) — журналист, публицист, заслуженный работник культуры России. Трудовую деятельность начал в 16-летнем возрасте. С 1931 года работал в печати. После окончания Института журналистики в Харькове (1937) получил назначение в редакцию республиканской газеты «Комсомолец Украины» (сейчас — «Молодь Украины»). В начале Великой Отечественной войны эвакуирован на Урал. В 1941 — 1945 гг. — редактор златоустовской городской газеты «Пролетарская мысль», затем — «Большевистское слово». По его инициативе с 25 октября 1942 г. в газете велась постоянная рубрика «Фронт и тыл — едины» под девизом: «Слушай, фронт, говорит Златоуст! Слушай, Златоуст, говорит фронт!». В 1945 — 1954 гг. возглавлял редакционные коллективы газет «Магнитогорский рабочий», «Призыв» (Владимир). До 1970 года — редактор областной газеты «Волгоградская правда». В. Чабаненко. (2 том)