Список шляхты 1569 - 1648 гг.

Бурневские м.б. записаны как Друцкие-Горские-Бурневские

даты упоминания , места проживания Пионтковского Яна, и Максимовиса указаны ? и у Трипольских также и в (родственные отношения

severinn написал:

[q]

о ком есть -подробнее
Трипольские -всех

[/q]

Для начала дам перечень всех Трипольских.

1. Трипольська Федора (з Проскур-Сущанських), дружина Григорія Трипольського.
2. Трипольський (Дідкович-Трипольський, Дідович-Трипольський)
3. Трипольський Андрій Федорович
4. Трипольський Василь Данилович
5. Трипольський Василь Матвійович
6. Трипольський Вацлав Федорович
7. Трипольський Гапон Васильович
8. Трипольський Герман Федорович
9. Трипольський Гапон Никифорович
10.Трипольський Григорій Матвійович
11.Трипольський Данило Дідович
12.Трипольський Єсиф (Юзеф) Парфенович
13.Трипольський Ждан Васильович
14.Трипольський Іван Матвійович
15.Трипольський Іван (Ян) Федорович
16.Трипольський Ілля Андрійович
17.Трипольський Костюк Федорович
18.Трипольський Максим Федорович
19.Трипольський Марко Федорович
20.Трипольський Матвій Германович
21.Трипольський Матвій Федорович
22.Трипольський Никифор Гапонович
23.Трипольський Олександр Германович
24.Трипольський Олександр Парфенович
25.Трипольський Остафій Федорович
26.Трипольський Парфен Гапонович
27.Трипольський Петро Германович
28.Трипольський Стефан Никифорович
29.Трипольський Федір Васильович
30.Трипольський Федір (старший) Васильович
31.Трипольський Федір (молодший) Васильович
32.Трипольський Федір Гапонович
33.Трипольський Федір Федорович
34.Трипольський Ян (онук Гапона)

Ещё есть около десяти упоминаний о Трипольских без имени.
Также есть два упоминания про Дідовичів-Трипольських.

severinn написал:

[q]

даты упоминания , места проживания ... Максимовича указаны ?

[/q]

Та, этот отпадает. Смотрел по содержанию, а на проверку оказалось, что это автор книги, на которого ссылаются.
Максимович М.А., Собрание сочинений, тт. 1-3, К., 1878 - 1900.


severinn написал:

[q]

и у Трипольских также и в (родственные отношения

[/q]

По ним много материала. Завтра постараюсь отсканировать. А пока наберу небольшой текст:

"... Відтворювати історію чергового панського роду Київщини, Дідовичів-Трипольських, означає продиратися через справжні хащі інформації. Щоб передати її хоча б коротко, треба було розмістити тут чимале генеалогічне дослідження, яке б зайняло невиправдано багато місця. Для цілей нашої праці досить буде буде зазначити тілько дещицю.
Засновником роду Трипольських був Данило Дідович, який жив на початку XVIст.; у 1505 р. йому було наданеТрипілля на Київщині. Його син Василь (пом. до 1568 р.) мав чотирьох нащадків чоловічої статі - Федора старшого, Гапона, Ждана і Федора молодшого. У наступному поколінні їх народилося щонайменше 12 (тільки Ждан не мав дітей), а в них, своєю чергою - близько двох десятків спадкоємців. Імена Іван, Федір, Григорій дуже часто повторювались, тому буває важко однозначно визначити родинні зв'язки окремих Трипольських...

Чотири сини Василя Даниловича успадкували від батька Трипільську волость і Княжичі у Київській землі, а також маєтності в Овруцькому повіті: Ключки с кількома селами у центральній частині, Шепеличі над Прип'яттю, а також Чикаловичі у розтоці Дніпра та Прип'яті ...

Источник:
Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569 - 1648) / Пер. з польськ. Лесі Лисенко. - К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2016. С. 286.

severinn написал:

[q]

уточнение о Трипольских: есть ли указание на Трипольских священников или слушателей Киево-Могилянской школы (коллегии) и их родство с другими Трипольскими

[/q]

В данной книге таковых нет. Может эта информация Вас заинтересует?

Трипольский Владимир Иванович
(26.07.1876, м-ко Кишеньки, тепер с. Кобеляцького р-ну Полтавської обл. – 1933) – священнослужитель.

Нар. в сім’ї диякона. Закінчив Полтавське духовне училище (1892), Полтавську духовну семінарію (1898). У 1898–1900 навчався у Харківському ветеринарному інституті. З 26.11.1900 до 01.09.1901 працював учителем Староорлицького народного училища Кобеляцького пов. 14.09.1902 рукопокладений у диякона, 15.09.1902 – у священика Миколаївської церкви с. Березова Лука Миргородського пов. 13.03.1904 переміщений до Благовіщенської церкви с. Остапівка Лохвицького пов., 01.02.1905 – до Преображенської церкви м. Лохвиця. 1906 переведений до Полтавської Спаської церкви і затверджений законовчителем низки навчальних закладів: Полтавського міського училища ім. І. П. Котляревського, міського училища ім. П. П. Старицького, міського народного училища, відкритого на честь заснування Державної Думи, поч. училища товариства прикажчиків-християн м. Полтава. 13.12.1906 призначений на священицьке місце до Троїцької церкви с. Мильці Полтавського пов., 13.01.1907 звільнений із цієї посади і зачислений понад штат до Полтавського Успенського кафедрального собору. 05.09.1907 призначений зав. Давньосховища, відкритого при Полтавському церковному іст.-археологічному комітеті, 1909 видрукував покажчик «Полтавское епархиальное древлехранилище» з описом пам’яток церковної старовини. Був делегатом ХІV Всеросійського археологічного з’їзду (Чернігів, 1908). За завідування Давньосховищем і роботу в Церковному іст.-археологічному комітеті 16.01.1909 нагороджений фіолетовою скуфією. 30.05.1908 переведений до Успенського храму с. Вереміївка Золотоніського пов. на друге священицьке місце, 16.11.1909 призначений настоятелем Соборно-Богородицької церкви с. Яківці Полтавського пов. 08.10.1909 нагороджений хрестом із Кабінету Його Імператорської Величності за особливу участь у приготуванні до святкування 200-річчя Полтавської битви. Спеціально до цього ювілею він видав брошуру «Историческая церковь города Полтавы во имя Спаса-Нерукотворенного Образа» (Полтава, 1909).

На поч. 1910 переміщений на місце настоятеля Полтавської Вознесенської церкви на Кобищанах, де й служив до її закриття у 1930. Протоієрей. Працював також законовчителем у навчальних закладах міста: жіночій гімназії М. П. Павелко, 12-му народному училищі, Полтавській школі урядників, залізничному двокласному міністерському училищі ім. І. П. Котляревського, 8-му поч. училищі, Кобищанському 3-му однокласному приходському поч. училищі ім. І. Д. Стефановича. Був членом Полтавського відділення Православного місіонерського товариства (з 1903), членом Полтавського єпархіального Свято-Макаріївського братства (з 1911), кандидатом у дійсні члени Богородицького братства при Полтавському Успенському кафедральному соборі, кандидатом у члени правління єпархіального свічкового заводу та опікунської ради Свято-Володимирського притулку (з 1916), кандидатом у члени правління на з’їзд духовенства Полтавського училищного округу (з 1917). У квіт. 1932 переведений тимчасово у м. Прилуки на посаду другого священика місцевої кладовищенської церкви. 19.11.1932 заарештований Прилуцьким міськвідділом Чернігівського ОВ ДПУ зі звинуваченням у антирадянській агітації. 05.01.1933 засуджений за ст. 54-10 КК УРСР до 3 років таборів. Термін відбував у Комі-Зирянській АО, де, очевидно, й помер. Реабілітований 29.06.1989.

Літ.: ДАПО. – Ф. 706. – Оп. 1. – Спр. 49; ДАЧО. – Ф. Р. 8840. – Оп. 3. – Спр. 6966; ПЕВ.ЧО. – 1902. – № 28. – С. 750, 751; 1904. – № 11. – С. 200 – 201; 1905. – № 7. – С. 113; 1906. – № 32. – С. 430; № 33. – С. 468; 1907. – № 2. – С. 24; № 4. – С. 65; 1908. – № 18. – С. 333; 1909. – № 5. – С. 137; № 36. – С. 967; 1910. – № 27. – С. 1732; 1916. – № 2. – С. 113; 1917. – № 6. – С. 473; Тр. Полтавского Церковного Историко-Археологического Комитета. – Полтава: Типо-Лит. Торг. Дома И. Фришберг и С. Зорохович, 1908. – Вып. 1, 2; Памятная книжка…, 1916. – С. 57; Гужва Ю. Полтавська Свято-Вознесенська (Кобищанська) церква. Іст. нарис. – Полтава: Дивосвіт, 2007. – С. 23-26.

Ю. М. Гужва

Джерело:
Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua