✔КИРОВОГРАДСКАЯ область (Украина (Україна))

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

В Кировоградской области 21 район:
[ АТД Кировоградской области до 17 июля 2020 года]
Александрийский район
Александровский район
Благовещенский район
Бобринецкий район
Гайворонский район
Голованевский район
Добровеличковский район
Долинский район
Знаменский район
Компанеевский район
Кропивницкий район
Маловисковский район
Новгородковский район
Новоархангельский район
Новомиргородский район
Новоукраинский район
Ольшанский район
Онуфриевский район
Петровский район
Светловодский район
Устиновский район

Том 11 Кіровоградська область (1972) - КНИГА

10 января 1939 года — создана Кировоградская область указом Президиума Верховного Совета СССР «Об образовании Сумской, Кировоградской и Запорожской областей в составе Украинской ССР» с центром в городе Кирово, с переименованием города Кирово в Кировоград (с 14 июля 2016 года — город Кропивницкий).

Друже Сергію!
Гваделупенко написав: И. Франко пише в дневника си: "Днес бях мрачен (обиден - полски). Бях наречен украински, въпреки че всички знаят, че съм Русин.
І це є правдою. Дійсно, Франко власною рукою писав, що він [b]є русином. Цей факт ніхто не заперечить, а я на 100% підтверджую. Більше того, Франко досконало знав німецьку, польську, писав цими мовами, але дев'яносто дев'ять (99) відсотків його спадщини написані русинською мовою. І нам від цього нікуди не подітися. Навожу уривок його автобіографії, де він називає себе русином і пише це русинською мовою:
"Was ist denn an dem ganzen Wicht Originell zu nennen? (нім. – Що можна назвати оригінального у маленької, звичайнісінької людини?)
На це питання Гете відповідаю: хіба те, що я русин і походжу, правдоподібно, від зукраїнізованих німецьких колоністів, що мій батько був звичайний селянин і робив панщину – не якомусь дідичеві, а цісарсько-королівській камері, не вмів ані читати, ані писати, та, незважаючи на те, був світлою людиною і віддав мене, слабовиту і до селянської праці нездатну дитину, до школи. Вихід з-під селянської стріхи на ширшу, публічну арену – це у нас досі надзвичайно рідка річ.
Я народився в 1856 р. в Нагуєвичах, Дрогобицького повіту, ходив протягом двох років до сільської школи в Ясениці Сільній, потім до т. зв. нормальної школи отців Василіян у Дрогобичі, а опісля там же до гімназії. Склавши іспит зрілості, я вступив до університету у Львові, але мої студії перервав соціалістичний процес 1877-8 року, до якого бозна-чому замішано мене, навіть засуджено на 6-тижневий арешт (після 8 місяців слідчої тюрми) за приналежність до таємного товариства, до якого насправді я ніколи не належав і якого, скільки знаю, ніколи не було. Це одна з небагатьох оригінальних рис у моєму житті, бо подібне не кожному трапляється...................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................
..... почуваю себе русином і по змозі й силі своїй працюю на Русі, то, як бачиш, шановний читачу, цілком не з причини сентиментальної натури. До цього примушує мене почуття собачого обов’язку. Як син селянина-русина, вигодований чорним селянським хлібом, працею твердих селянських рук, почуваю обов’язок панщиною всього життя відробити ті шеляги, які видала селянська рука на те, щоб я міг видряпатись на висоту, де видно світло, де пахне воля, де ясніють вселюдські ідеали. Мій руський патріотизм – то не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо, покладене долею на мої плечі. Я можу здригатися, можу тихо проклинати долю, що поклала мені на плечі це ярмо, але скинути його не можу, іншої батьківщини шукати не можу, бо став би підлим перед власним сумлінням. І якщо щось полегшує мені нести це ярмо, так це те, що бачу руський народ, який, хоч гноблений, затемнюваний і деморалізований довгі віки, який хоч і сьогодні бідний, недолугий і безпорадний, а все-таки поволі підноситься, відчуває в щораз ширших масах жадобу світла, правди та справедливості і до них шукає шляхів. Отже, варто працювати для цього народу, і ніяка праця не піде на марне."...................
Як бачите, Франко писав русинською мовою. Я також пишу русинською мовою, але гваделупенко її не розуміє... оце номер... гваделупенко, ти не розумієш нас русинів Франка і мене... то хто ж ти такий?
Здається із тебе такий же болгарин, як із Абрамовича єскімос-чукча.

ЛЂтописець Руский съ Богомъ починаемь. Отче благослови.
ПовЂсть временныхъ лЂтъ черноризца Федосьева манастыря Печерьскаго, откуду есть пошла Руская земля и хто в ней почалъ пЂрвЂе княжити [и откуду Руская земля] стала есть.

Се начнемь повЂсть сию.
По потопЂ бо 3-е сынове Ноеви роздЂлиша земьлю: Симъ, Хамъ, Афетъ.
Афетови же яся полунощная страна и западная: Мидия, Олъвания, Армения малая и великая, Каподокия, Фефлагони, Галатия, Кольхысъ, Воспории,.Меоти, Дереви, Сармати, Тавриани, Скуфия, Фраци, Македония, Далматия, Молоси, Фесалия, Локрия, Пеления яже и Полопонисъ наречется, Аркадия, Ипириноя, Илурикъ, Словене, Лухития, Аньдріакия, Аньдриатиньска пучина; имать же и островы: Вританию, Сикелию, Евию, Родона, Хиона, ЛЂзвона, Куфирана, Закуньфа, Кефалиния, Ифакину, Керкуру, и часть Асійскія страны, и нарицаюмую Онию, и рЂку Тигру, текущую межи Миди и Вавилономъ; до Понетьского моря на полунощныя страны: Дунай, Днестръ, и Кавькасийскыя горы, рекше Угорьскыя, и оттуда рекше доже и до Днепра; и прочая рЂкы: Десна, Припеть, Двина, Волховъ, Волга, иже идеть на въстокъ въ часть Симову. Въ Афетові же части сЂдить Русь, Чудь и вси языцЂ: Меря, Мурома, Всь, Мордва, Заволочьская Чюдь, Пермь, Печера, Ямь, Югра, Литва, Зимигола, Корсь, СЂтьгола, Либь. Ляхове же и Пруси и Чюдь присЂдять к морю Варяскому. По сему же морю сЂдять Варязи сЂмо къ вьстоку до предЂла Симова, по тому же морю сЂдять къ западу до земли Агаляньски и до Волошьскые. Афетово же колЂно и то: Варязи, Свеи, Урмане, ГотЂ, Русь, АглянЂ, ГаличанЂ, Волохове, РимлянЂ, НЂмцЂ, Корлязи, Венедици, ФряговЂ и прочии присЂдять отъ запада къ полуденью и съсЂдятся съ племенемъ Хамовымъ
Афетови же сынове западъ прияша и полунощьныя страны. Оть сихъ же 70 и дву языку бысть языкъ Словенескъ отъ племени же Афетова, нарицаемЂи Норци, иже суть СловенЂ.
По мнозЂхъ же временЂхъ сЂлЂ суть Словени по Дунаеви, кде есть нынЂ Угорьская земля и Болгарьская. Отъ тЂхъ Словенъ розидошася по земьли и прозвашася имены своими, кде сЂдше на которомъ мЂстЂ.
Такоже и тЂ же СловЂне пришедше сЂдоша по Днепру и наркошася Поляне, а друзии Деревляне, зане сЂдоша в лЂсЂхъ; а друзии сЂдоша межи ПрипЂтью и Двиною и наркошася Дреговичи; и инии сЂдоша на ДвинЂ, и наркошася Полочане, рЂчькы ради, яже втечеть въ Двину, именемь Полота, отъ сея прозвашася ПолочанЂ. СловЂне же сЂдоша около озера Илмера, и прозвашася своимъ именемъ и сдЂлаша городъ и нарекоша и Новъгородъ; а друзии же сЂдоша на ДеснЂ и по Семи и по СулЂ и наркошася СЂвера. И тако разидеся Словенескъ языкъ, тЂмьже и прозвашася Словеньская грамота.

ole68 написал:

[q]
Просто подождите, пока гондурасцу надоест изображать из себя болгарина
[/q]

Не надоест, это клинический случай букета комплексов. Тут вот предлагают его забанить, может это поможет гиганту мысли.

Поляномъ же живущимъ особь по горамъ симъ, и бЂ путь из Варягъ въ Грекы; и изъ Грекъ по Днепру, и вЂрхъ Днепра волокъ до Ловоти, и по Ловоти виити въ Илмерь озеро великое, из него же озера потечеть Волховъ и втечеть въ озеро великое Нево, и того озера внидетъ устье в море Варяское; и по тому морю внити доже и до Рима, а отъ Рима прити по тому же морю къ Царюграду, и отъ Царяграда прити в Понтъ море, в неже втечеть ДнЂпръ рЂка. ДнЂпрь бо течеть изъ Воковьского лЂса, и потечеть на полудни;
А Днепръ втечеть въ Понтеское море треми жерелы, иже море словеть Руское, по нему же училъ святый апостолъ АндрЂй, братъ Петровъ, якоже ркоша. АндрЂюучащю в Синопии, пришедшю ему в Корсунь, увидЂ, яко ис Коръсуня близъ устье ДьнЂпръское, и въсхотЂ поити в Римъ, и приде въ устье Днепръское; и оттолЂ поиде по ДнЂпру горЂ, и по приключаю Божію приде и ста подъ горами на березЂ. И заутра въставъ, рече к сущимъ с нимъ ученикомъ: «видите горы сия? яко на сихъ горахъ въсияеть благодать Божия, имать и городъ великъ быти, и церкви мьногы имать Богъ въздвигнути». И въшедъ на горы сия, и благослови я, и постави крестъ, и помолився Богу, и слЂзе съ горы сея, а идеже послЂже бысть Киевъ, и поиде по ДнЂпру горЂ. И приде въ Словены, идеже нынЂ Новъгородъ. И видЂвъ люди ту сущая, какъ ихъ обычай, и како ся мыють и хвощются, и удивися имъ. И иде въ Варягы, и приде въ Римъ,
Поляномъ же живущимъ особЂ и владЂющимъ роды своими, яже и до сея братья бяху Поляне, и живяху кождо съ родомъ своимъ на своихъ мЂстехъ, володЂюще кождо родомъ своимъ. И быша 3 брата, единому имя Кий, а другому Щекъ, а третьему Хоривъ, и сестра их ЛыбЂдь. И сЂдяше Кий на горЂ, кдЂ нынЂ увозъ Боричевъ, а Щекъ сЂдяше на горЂ, кдЂ нынЂ зовется Щековица, а Хоривъ на третьей горЂ, отнюдуже прозвася Хоривіца; створиша городокъ, во имя брата ихъ старЂйшаго, и наркоша и Киевъ. И бяше около города лЂсъ и боръ великъ, и бяху ловяще звЂрье. Бяхуть бо мудрЂ и смыслени, и нарицахуся Поляне, отъ нихъ же суть Поляне Кияне и до сего дни.

И по сей братьи почаша дЂржати родъ ихъ княжение въ Поляхъ; а въ Деревляхъ свое, а Дрьговичи свое, а СловЂне свое въ НовъгородЂ, а другие на ПолотЂ, иже и ПолочанЂ. Отъ сихъ же и Кривичи, иже сЂдять на верхъ Волгы, и на вЂрхъ Двины, и на вЂрхъ ДнЂпра, ихъ же и городъ есть СмолЂнескъ: туда бо сЂдять Кривичи.
Се бо токмо СловЂнескъ языкъ въ Русі: Поляне, Деревляне, Новъгородьци, Полочане, Дьрьговичи, СЂверо, Бужане, зань сЂдять по Бугу, послЂ же Волыняне.

І се суть инии языцЂ, иже дань дають Руси: Чюдь, Весь, Меря, Мурома, Черемись, Мордва, ПЂрмь, Печера, Ямь, Литва, ЗимЂгола, Корсь, Норома, Либь; си суть свой языкъ имуще, отъ колЂна Афетова, иже живуть на странахъ полунощныхъ.

* Чюдь, Весь, Меря, Мурома, Черемись, Мордва, ПЂрмь, Печера, Ямь, - фіно-угорські племена, які пізніше стали основою утворення Московського царства

http://litopys.org.ua/litop/map_862_912.htm Карта за князювання Аскольда, Діра та Олега 862 - 912 рр.

Я спілкуюся із росіянами, які мають українське коріння, допомагаю їм у генеалогічних пошуках. Отримую відповіді:
Спасибо вам огромное!
Вы добрый ангел семьи моего бывшего супруга. Благодаря Вам они узнали, что они внуки, вернее правнуки достойных людей священнического рода.
До этого они были уверены, что дочь Константина, Валентина, была неверующей, некрещённой, а Игорь- её внебрачный сын. Теперь, когда они получили документы с печатью, из ГАЧО, -о крещении и рождении,-всё встало на свои места. Я туда ездила.
Звонил батюшка из Городища. Родные ........................ Димитрия, проживают в Минводах, очень интересовались своими корнями. Я перечислила батюшке через запятую, что знала, но помочь, конечно, не могла. Он сообщил, что мать Дмитрия, Анна, похоронена на польском кладбище. А его отца расстреляли у входа в храм...
Спасибо вам за всё огромное. Дай Бог вам здоровья и успехов!
І ніколи мовне питання не було камнем преткновенія. Ті, що хочуть залишитися за поребріком, обірвавши всі зв'язки із цивілізованим світом... як каже дід Панас:" З Богом, Парасю!"

LG 775 написал:

[q]
дев'яносто дев'ять (99) відсотків його спадщини написані русинською мовою.
[/q]

Іван Франко взагалі "русинською мовою" не писав, а "руським язиком" або "малоруським". Пізніше він уживав і термін "українська мова". Термін "русинська мова" придумали закарпатці-сепаратисти або русино-українці словацькі не так давно. Термін невдалий, бо так би треба назвать "болгаринська, татаринська, молдованинська, волошинська, сербинська ... мови". 99% Франко ні руською, ані малоруською чи українською мовами не написав, а десь так 70%, бо чимало писав польською, німецькою та російською. Навіть художні твори не всі спершу писані рідною мовою.
..........................................................
LG 775 написал:

[q]
фіно-угорські племена, які пізніше стали основою утворення Московського царства
[/q]

Це абсурд! Фіноугорські племена не стали основою утворення Московської держави. Навіть те, що основою стало слов'янське плем'я в'ятичів, є дуже спірним моментом. Основою становлення спочатку Володимеро-Суздальського князівства, а пізніше Московщини стали численні слов'янські переселенці з заходу й центру східнослов'янських земель, які завойовували у різні засоби фіноугрів та асимилювали їх. Якби фіноугри були расово монголоїдами, то ми б сьогодні бачили, наскільки багато їхньої крові у сучасних росіянах. Але дані генетики кажуть, що не так вже й багато.

kolchak73 написал:

[q]
Това ми напомня за един анекдот:Особено за офицерите, кубът на Рубик бе пуснат: всички лица от един и същи цвят. И за знамените и средниците, той дори не се върти
[/q]

Не так! Цей анекдот ходив у 1980-рр. серед солдатів РА , і, радше, не анекдот, а підкус тупоголових офіцерів і прапорщиків. "Товарищ майор! - Чиво? - Ви чули? - Што? - Кубік Рубіка придумали новий! - Какой? - Для офіцерів з усіх сторін зелений, а для прапорщиків - круглий! - Ах, ти ...твою мать!" - І тут треба було увернутися й тікати!

Разъясните пожалуйста, ваша дискуссия относится к Кировоградской области?

✔КИРОВОГРАДСКАЯ область

▶ ДИАЛОГОВАЯ тема