Недригайловский район

Та в те времена кары старые были
и самолеты без автопилота.
Сбрасывали на глаз
вот и попадали куда попало,
а потом спрашивали о том месте куда надобно было попасть
и уже своим ходом добирались,
в данном случае в Лебедин.

немного свежей статистики

Деркачівська трагедія
Це було 5 грудня 1941 року. Світанок ще не увійшов у свої права, ще з багатьох димарів хат, що причаїлись у нічній тем¬ряві, повільно піднімався вгору дим, село ще тільки прокидалося, і то неохоче бо новий день фа¬шистської окупації нічого хоро¬шого не обіцяв, як і попередні, коли поліція забрала бувшого завідуючого ощадкасою Фесенка, бригадира колгоспу Бордуна і голову колгоспу Дремлюгу. А вже в село в'їхав на підводах караль¬ний загін, озброєний автоматами та гвинтівками.
Карателів зустріли староста се¬ла та сільська поліція. І зразу ж послали в гос¬подарства запідозрілих в парти¬занських діях Марії Король, Іва¬на Фесенка та Федора Бордуна.
За наказом німецького військо¬вого командування партизани і
ті, що допомагають їм, та члени їх сімей повинні бути страчені, а
їх господарства спалені. Карателі сумлінно виконували цей наказ. Вони брали в хатах все, що по¬трапляло під руку. Награбоване добро складали на підводи і від¬правляли до сільської управи, щоб пізніше ним поділитися. А потім почалось найстрашні¬ше. В хату до Марії Король зай¬шов кат. Звідти пролунало три глухих постріли.
... Поруч з двома дітьми повіль¬но опустилася закривавлена мати Марія Іллінічна. Пронизані куля¬ми, ще теплі тіла кати вкинули до ями, виритої в хатині, прики¬дали землею і підпалили хату.
Потім у хаті Івана Фесенка кати розстріляли матір, дружину і двох малолітніх дівчаток. В хаті Федора Бордуна - дружину і ма¬тір з маленькою онукою на руках.
Жертви катів — старенькі, в розквіті сил молоді дружини, маленькі діти, які ще нічого не розуміли. Палали хати.
Так пройшов день 5 грудня, один із страхітливих днів окупації села німецькими фашистами. Але німці і їх прихвостні прорахувалиси. Радянська Армія знову звільнила український народ, час¬тина винуватців деркачівської трагедії одержала по заслузі.
.. 20 років минуло з того страшного дня. Розвіяв вітер по¬піл на згарищах, притамувався біль тяжкої втрати у рідних і близьких. А молодь про це знає лише з розповідей. Життя цвіте, розкриває свої кращі сторони. „Мир"— виводять в зошитах ма¬ленькі рученята учнів Деркачівської восьмирічної школи. За мир — піднімають чарку на новосіллі, на проводах юнаків до армії, на весіллях. На честь миру присвячують свої перемоги колгоспники артілі „40-річчя КП України".І чим більше часу віддаляє нас від того страшного дня, тим дорожчим стає мир, тим росте упев¬неність що, ми обов'язково від¬стоїмо його для того, щоб такі трагедії не повторювалися ніколи, ніколи.

Гребеник І.А.

(Із газети Ленінська Зоря від 23.02.1962р.)

kukin
Уважаемый Григорий!

...Мария Король...

Упомянутая Мария Ильинична, приблизительно 1909 года рождения была женой Короля Данила Андреевича, родившегося 18 декабря 1908 года, от которого имела сына Ивана (1935 г.р.) и дочь Лидию (1937 г.р.).
Родоначальником Королей из Деркачевки был Василий Короленко, родившийся в первой четверти XVIII в., имевший жену Наталью Петровну, приблизительно 1726 года рождения, которая родила ему сыновей Ивана, приблизительно 1764 года рождения и Андрея, приблизительно 1772 года рождения.

С уважением,
Вениамин Цыбка

Veniamin Tsibka
Спасибо за информацию,
раз в Деркачевке были Короли
значит скоро и до Деркачевского Королевствадокопаемся