На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!
Новослободский казацкий полк (Слободской полк, Новослободское казацкое поселение, Новоказацкий полк ) — административно-территориальная и военная единица Украины, казацкое соединение создано в междуречье Днепра и Южного Буга на границе Новой Сербии и владений Запорожья. Существовал на протяжении 1753 – 1764 годов. Полковый центр — Крепость Святой Елисаветы, основана в 1754 году (ныне город Кропивницкий). Полк имел некоторую автономию. В 1760 году насчитывал 6536 личного состава (в том числе 213 старшин и 6165 казаков). В марте 1764 году преобразован в Елисаветградский пикинерный полк . в составе Новороссийской губернии
Заднепровье вошло в состав РИ в 1732 г.. Регион заселялся выходцами из Гетманщины и Польской Украины. . С 1734 здесь была образована Бугогардовская паланка Запорожья. После Белградского мира 1739 г. все эти земли вошли в состав Миргородского и Полтавского полков. По переписи 1745, на территории «Заднепрянщины» в 2 городах, 13 слободах, 29 селах и 133 хуторах уже проживало около 20 тыс. человек. Но население их жило там без законных на то оснований. Это дало российскому правительству возможность в 1752 году включить эти земли, уже заселенные в основном украинцами, в состав Новой Сербии. Украинскому населению было приказано покинуть родные места в 6-месячный срок. Попытки гетмана Кирилла Разумовского защитить потерпевших не принесли ожидаемого результата. Тем же приказом местному населению было разрешено, начиная с 1753 г., селиться рядом с Новой Сербией, на 20 верст вглубь запорожских земель или вернуться обратно в Гетманщину. Большинство жителей Заднепровья (2836 дворов) согласились на первое. Так было положено начало Новослободскому казачьему полку.
Выселение украинцев за пределы Новой Сербии началось только в 1754 году , когда жители Крыловской и Цибуловской сотен подыскали подходящие для поселения места, и происходило постепенно. Кое-где это переселение принимало форму настоящей депортации. Для укрощения тех, кто не желал переселяться, были отправлены военные команды. Уже к 1 июля 1754 г. населения полка выросло до 6246 человек мужского пола, а на 1 июня 1755 г. оно составляло 9644 человека. Такой высокий темп заселения территории полка стал возможным и за счет беглецов из Польши и Молдавии: на 1 января 1763 г. в состав новослободского казачества входило 19625 человек мужского пола. Переселенцов разместили в 38 населенных пунктах. Лишь 6 поселений было основано до 1754 года, а другие появились уже во времена существования Новокозацкого полка. Поселения переданы из Новой Сербии: Калужине, Омельницкая Каменка, Буянское (Обоянское), Вороновка (Куцеволовка), Мишурин Рог, Бородаевка, Пушкаревка. Также было отрезано 20 верстами граничной земли от Новосербии. Поселения образованы на земле Бугогардовской паланки , вошедшие в Новослободский полк: крепость Святой Елисаветы , Новоархангельское , Тройницкое (Куцелов) , Красная слобода, Плетеный Ташлык, Грузское , Аджамская , Вершинокаменка , Мурзинка , Мурзинка ( Лиховка ), Домоткань (Глинское), Виское ( Большая Виск ), Зеленое, Ольшанка, Княжеские Буераки, Добрянка, Ингульское, Рассоховатка (Песчаный Брид), Калиновка, Комиссаровка, Орел (будущий город Ольвиополь), Свистуновка, хутор Макогона, Желтое, Клинцы, Тышковка. Сотни полка до начала 1763 года Пушкаревская. Бородаевская. Мишурин Рог. Калужинская. Боянская. Хмельницкая. Тройницкая. Зеленая. Верблюжка. Овнянская, или Аврамовская. Бешка. Мурзинка. Верхне-Каменская. Оджамка.Грузский. Виска. Плетеный Ташлык. Ташлык (Сухой Ташлык) Терновская. Красно. Тишковская (Ольшанская) Домоткань. Ново-Архангельская. Калиновская. Добрянка. Орленка. Каменская (Хмельницкая Каменка) Ингульская. Сотни полка по состоянию на 1763 1. Калиновка 2. Аджамка 3. Голая Каменка 4. Мурзинка - современная Новая Прага 5. Овнянка (современное Новый Стародуб ), Бешка (современное Головковка (Александрийский район) ) 6. Верблюжка, Пепельная, Комиссаровка 7. Зеленое, Желтое 8. Мишурин Рог, Боянская, Тройницкая 9. Хмельницкое 10. Каменка , Калужине 11. Бородаевка, Домоткань 12. Пушкаревка 13. Грузское 14. Вись – современная Большая Виска 15. Плетеный Ташлык 16. Сухой Ташлык 17. Красная (современная Липняжка) 18. Терновка , Ольшанка (Тышковка ) 19. Добрянка 20. Орел — (будущий город Ольвиополь ) Верховное командование военного поселения находилось в крепости Св. Елисаветы . Территория полка была разделена на сотни, во главе которых стояли сотенные атаманы. В состав сотни входило от 1 до 4-5 населенных пунктов (в зависимости от количества жителей). Землю под поселение казакам и членам их семей правительство предоставляло при условии несения военной службы. Территория полка не входила ни в одну губернию, потому что формально входила в Запорожье. Однако полк и его земля подчинялись Сенату и Военной коллегии России. За время существования полк зарекомендовал себя как боеспособное формирование. Военнослужащие полка приняли участие в Семилетней войне .
ДІДИК Сергій Сергійович. НОВОСЛОБІДСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ ПОЛК (1753–1764 рр.) Дисертація
..... Розділ 2. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА ГЕОПОЛІТИЧНІ УМОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ НОВОСЛОБІДСЬКОГО КОЗАЦЬКОГО ПОЛКУ ......... Розділ 3. АДМІНІСТРАТИВНИЙ, ВІЙСЬКОВИЙ ТА ЦЕРКОВНИЙ УСТРІЙ НОВОСЛОБІДСЬКОГО КОЗАЦЬКОГО ПОЛКУ ..... Розділ 4. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ІСТОРІЇ НОВОСЛОБІДСЬКОГО ПОЛКУ ............ 279 страниц, полнее ничего пока нет.
Вот ещё: "... Спершу наведу обґрунтування приналежності міста Елисаветграда та цієї його історичної назви до спадщини української нації. У 2-му томі академічної «Енциклопедії історії України» (2003—2005, 2007—2013) на стор. 103 вміщена карта, що відображає ситуацію на початок 1764 року, внизу якої тонкою смугою із заходу на схід простягнулося Новослобідське козацьке поселення. На північному сході воно межує з Гетьманщиною, на сході та півдні — із Запорожжям, на заході — з українськими землями Речі Посполитої, на півночі — з Новою Сербією. У якості адміністративного центру цього поселення позначена фортеця св. Єлизавети. На вміщеній нижче в цій моїй статті російській мапі середини XVIII століття Нова Сербія розташована вгорі, а Новослобідське козацьке поселення — під нею. Між іншим, тут адміністративний центр регіону позначено як фортецю Св. Єлисавети, себто написано з літерою «с», а не «з»...." http://newssky.com.ua/pro-dots...avetgrada/ .
"... Довідкову статтю, присвячену Новослобідському козацькому поселенню, можна знайти на сайті «Культура України» за адресою: http://k-ua.in.ua/. Там зазначається, що воно виникло на Правобережжі Дніпра, на пониззі, у 1753 році, а заселяли цю територію головним чином козаки, які переселялися з території Гетьманської України. Тоді ж із них було сформовано Новослобідський козацький полк, який підпорядковувався не українському гетьману К.Розумовському, а петербурзькому Правительствуючому Сенату. Серед істориків давно точилася полеміка стосовно того, з кого складалися ці полк і поселення. На думку значної частини вчених, зосібна відомого українського фахівця В.Голобуцького, вони складались, у переважній більшості, з молдаван. Однак пізніші дослідження доводять, що хоча серед переселенців були і молдавани, і росіяни-старообрядці, але основу згаданих утворень все ж таки становили козаки-українці.
У присвяченій Новослобідському козацькому полку статті із 7-го тому «Енциклопедії історії України» (автор — В.Панашенко) зазначається, що ця козацька адміністративно-територіальна і військова одиниця була створена згідно з указом російської імператриці Єлизавети Петрівни від 14 травня 1754 року. А укріплення, яке отримало назву фортеці св. Єлизавети і стало адміністративним центром полку, було закладено згідно з указом Правительствуючого Сенату, виданим трохи раніше — 21 січня 1753 року. Із самого початку Новослобідський козацький полк вирішальною мірою вибудовувався за українським зразком. На чолі його був полковник (який, утім, підпорядковувався коменданту фортеці). До адміністрації входили обозний, суддя, хорунжий, писар, городничий, кілька десятків підпрапорних. Трохи згодом до керівної ланки ввійшли сотники, які управляли окремими слободами і виконували певні обов’язки при фортеці та полковому уряді. Нарешті, у 1762 році полкову номенклатуру поповнили два осавули, ротмістр, ще один писар та отаман. А невдовзі, вже в 1764 році, полк став складником створеної Новоросійської губернії і як військова одиниця був перейменований на Єлизаветградський (за іншими джерелами, Єлисаветградський) пікінерський полк.
Останнім часом проблематику Новослобідського козацького поселення інтенсивно досліджує вчений-історик С.Дідик, повний текст чиєї кандидатської дисертації за темою «Новослобідський козацький полк (1753—1764 рр.)», датованої 2009 роком, зацікавлені читачі можуть знайти в мережі Інтернет у вільному доступі. З-поміж основних положень, винесених на захист, у контексті цього сюжету варто виділити такі. Створення Новослобідського козацького полку було наслідком компромісу російської влади та української людності, що став можливим у силу певних геополітичних обставин, зокрема масового небажання українців коритися наказам царського уряду. Козацтво полку до самого кінця його існування так і не перетворилося на слухняний інструмент російської влади в регіоні. Найяскравіше це відбилось у відношенні до гайдамацького руху. На теренах Новослобідського формування рядове козацтво і навіть старшина далеко не завжди виконували накази російського командування щодо переслідування гайдамаччини. Більшість населення полку не лише лояльно ставилася до гайдамаків, а ще й нерідко допомагала їм. Загалом полк був досить ефективною структурою не з військової, а виключно з економічної точки зору, зробивши вагомий внесок у колонізаційні та господарські процеси освоєння українського Півдня.
У висновках С.Дідик також наголошує на тому, що адміністративний і військовий устрій Новослобідського козацького полку був подібним до традиційного устрою українських козацьких полків Гетьманщини та Слобожанщини. Адже старшина поєднувала військові, адміністративні та судові функції, а полк поділявся на сотні, які були одночасно адміністративними й військовими одиницями. Проте через його особливості, зокрема цілковиту підпорядкованість російським владним структурам, саме утворенням цього козацького полку було започатковано важливу імперську традицію подвійного — військового й адміністративного — контролю населення, що, втім, не пов’язувалася з таким ганебним явищем, як кріпацтво. І ще один аспект варто згадати: церковне життя полку характеризувалося відсутністю протистоянь і конфліктів на релігійному ґрунті та певною толерантністю державної влади до грецьких і старообрядницьких православних конфесій.
Знову нагадаю, що адміністративним центром Новослобідського козацького полку та поселення одразу стала фортеця св. Єлизавети (за тодішнім написанням, Св. Єлисавети), споруджена на колишніх землях Вольностей Війська Запорозького низового з метою захисту південних кордонів імперії від нападів кримських татар. За відомостями з 4-го тому «Енциклопедії історії України», вона була закладена в червні 1754 року. Ніким не піддається сумніву той факт, що поступово біля фортифікаційного укріплення виникла слобода, яка в 1764 році стала центром Єлизаветинської (Єлисаветинської) провінції Новоросійської губернії, а в 1775 році отримала статус міста і назву Єлизаветград (Єлисаветград). За радянських часів зміну історичної назви міста було здійснено на два роки раніше, ніж у випадку Катеринослава-Дніпропетровська, у 1924 році, проте з першим іменем доби «комунізації» йому не пощастило: колишній Єлисаветград був Зінов’євськом лише протягом одного-єдиного десятиліття. Потім партія розкусила, що за фрукти той Зінов’єв із бандою, і з грудня 1934 по січень 1939 року місто мало назву «Кірове», а згодом стало Кіровоградом. Історичні аргументи на користь повернення вельми важливому місту Центрально-Південного регіону України назви «ЄЛИСАВЕТГРАД» систематизовані в моїй науково-популярній статті...." http://newssky.com.ua/pro-dots...avetgrada/ .
НОВОСЛОБІДСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ ПОЛК – козацька адм.-тер. і військ. одиниця. Створений згідно з указом рос. імп. Єлизавети Петрівни від 14 травня 1754. Включав землі між Дніпром і Пд. Бугом, у т. ч. верхів'я річок Інгул та Інгулець із притоками. Адм. центр – фортеця св. Єлизавети (нині м. Кіровоград; закладена згідно з указом Правительствуючого Сенату від 21 січня 1753 в 20-ти верстах від Нової Сербії). Невдовзі територію Н.к.п. продовжено на 20 верст південніше, включено поселення – Калужино, Омельницьку Кам'янку, Буянську слободу, Мишурин Ріг, Бородаївку і Пушкарівку. На чолі полку був полковник, який підпорядковувався коменданту фортеці (І.Глібову). До полкової адміністрації входили: обозний, суддя, хорунжий, писар, городничий, кілька десятків підпрапорних. Згодом з'явилися сотники, які управляли окремими слободами, виконували певні обов'язки при фортеці та полковому уряді. З 1762 полкову номенклатуру доповнили 2 осавули, ротмістр, ще один писар, отаман. На озброєнні було 6 гармат (на кожну – по 6 гармашів). Відтоді полк поділявся на 20 сотень із слобід: Калинівка, Аджамка, Гола Кам'янка, Мурзинка, Овнянка (і Бешка), Верблюжка (і Попельняста, Комісарівка), Кам'янка (і Калужино), Бородаївка (і Домоткань), Зелена, Жовта, Мишурин Ріг (і Боянське, Тройницьке), Омельницька ткань, Пушкарівка, Грузька Вись, Плетений Ташлик, Сухий Ташлик, Красна, Тернівка (й Ольшанка-Тишківка), Добрянка, Орел. Н.к.п. не входив до складу жодної із губерній Росії, а підпорядковувався безпосередньо Правительствуючому Сенату та Військ. колегії. 1764 Н.к.п. став складовою частиною створеної Новоросійської губернії і як військ. одиниця перейменований на Єлизаветградський пікінерський полк.
"... Постійна загроза і напади з боку татар і турків, а також бажання російського імперського уряду обмежити Запорізьке козацтво у їх території, змусило його до певних дій. В 1752 році за його розпорядженням було створено Нову Сербію як військово - поселенську територію в Задніпровських місцях і наша теритррїя ввійшли до її складу. В Нову Сербію переселялись серби і хорвати з Балкан під керівництвом генерал - майора Івана Хорвата. На наших землях, в селах і містечках, були створені укріплені шанці пандурського ( піхотного ) полку з центром у Крилові. Своїм шанцям ( ротам ) переселенці з балкан давали власні назви, що характеризували місця, з яких вони вийшли.
Для захисту новосербських поселень з півдня в степу в 1754 - 1757 роках була побудована фортеця Святої Єлисавети, біля неї виникло місто, яке в 1775 році, після офіційного отримання міського статусу , стало називатися Єлисаветградом ( нині - наш обласний центр Кіровоград ). Наше місцеве населення було змушене, згідно наказу російського імперського уряду 1752 року, в 6-ти місячний термін залишити рідні місця, оскільки мешкало тут на його думку без законних на те підстав. Тим же наказом місцевому населенню було дозволено, починаючи з 1753 року, селитись поруч з Новою Сербією, на 20 верст углиб запорізьких земель, але за умови несення військової служби або повернутися назад у Гетьманщину. Звісно це не подобалось людям, але ж в той час за невиконання наказів застосовувались силові методи - примусове виселення, побиття, заслання. Тож нікуди було діватись. Більшість мешканців Задніпровських місць погодились на переселення на південніші землі запорожців. Так було покладено початок Новослобідському козацькому полку - адміністративно-територіальної та військової одиниці,козацького з'єднання у межиріччі Дніпра і Південного Бугу, який існував з 1754 по 1764 рік. Полк був сформований знову ж таки з метою захисту земель від татар і турків, а також обмежити запорожців у їх території та приборкання їх у разі потреби. Полковим центром стала фортеця Святої Єлисавети.
У 1764 році Нова Сербія і Новослобідський козацький полк були скасовані, а їх території під назвою Єлисаветинської провінції ввійшли до складу утвореної Новоросійської губернії, губернська канцелярія якої знаходилась у фортеці Святої Єлисавети, після - в Кременчуці.." http://svmisto.com.ua/history/...ttya-.html .
Елисаветградский пикинёрный полк ф. 1764 г. (Российская империя) Елисаветградский пикинёрный полк — воинская часть, основная тактическая единица, в Кавалерийских войсках в Императорской Русской армии в Российской империи, предназначен для выполнения боевых задач, как правило, в составе объединений и соединений, а также самостоятельно. Существовал полк в 22.03.1763 — 28.06.1783 годах. 1764 г. На престоле была Императрица Всероссийская Екатерина II Алексеевна Романова (г. ж. 1729 — 06 (17).11.1796) (г. пр. 28.06.(09.07.)1762 – 06 (17).11.1796). В т.г. Императрица Всероссийская Екатерина II проводила административно-территориальную и военную реформу. В ходе реформы создавались губернии. Должны были быть упразднены Новая Сербия, Славяносербия и другие административно-территориальные единицы, их территории включены в состав Новороссийской губернии. 22.03. по Высочайшему Указу Императрицы Всероссийской Екатерины II в Новой Сербии проводится реформирование войск. Служба пандуров, т.е. военнослужащих выходцев из Австрийской империи, в Российской империи длилась с 1751 по 1764 годы. В Новой Сербии в Новосербском корпусе 1-й и 2-й пандурские полки, Новомиргородский гарнизон (1-я, 2-я, 3-я пандурские роты и 1-я гренадерская рота), Новосербский гусарский полк и Гусарский генерал-порутчика Мельгунова поселённый полк (сербские гусары) переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинёрный. (7) (8в)
В литературе есть несколько вариантов о полках, выделенных на формирование Елисаветградского пикинёрного полка. 1-й вариант. В крепости Святой Елисаветы из поселённого казачьего Новослободского полка начинается формирование Елисаветградского пикинёрного полка (поселённый полк). (2) (3) (4) В 1764-1770 гг. ком-ром Ел.пик.п. был полковник Николай Степанович Адабаш. (4) (5) 2-й вариант. 1-й и 2-й пандурские полки переформировываются в один Елисаветградский полк. (18) Состав полка: — Штаб; — 1-я — 20-я пикинёрные роты. (3) (4)
22.03. Жёлтый гусарский полк создан путём переформирования Новосербского гусарского полка. 22.03.Чёрный гусарский полк создан путём переформирования Гусарского полка генерал-порутчика Мельгунова.
13.04. по Указу Императрицы Всероссийской Екатерины II Новая Сербия вошла в состав создаваемой Новороссийской губернии. Адм. центр губернии — г. Кременчуг. Новороссийская губерния делилась на провинции: Екатерининскую и Елизаветинскую. Губерния в делах церковных подчинялась епископу Белгородскому. Екатерининская провинция делилась на 9 полков, входящих в состав Украинной укреплённой линии, и формирующийся Бахмутский гусарский полк. Адм. центр провинции город-крепость … Елизаветинская провинция делилась на полки: Елисаветградский пикинёрный полк, Жёлтый гусарский полк и Чёрный гусарский полк. Адм. центр провинции город-крепость Елисаветград. (7) (8в) (6) (10) (11) 1765 г. В т. г. после ликвидации слободских полков и образования Новороссийской губернии, территории, не входившие в Войско Сечи Новой и Войско Донское, вошли в состав Новороссийской и Слободской губерний. (13) 26.03. адм. центр Елизаветинской провинции Новороссийской губ. из кр. Елисаветград перемещается в г. Кременчуг. (5) 1766 г. 1767 г. 1768 г. В т. г. началась Русско-Османская война 1768 – 1774 годов. 18.11. Елисаветградский пикинёр. полк назначен в Украйнскую армию. Главнокомандующий войсками армии граф Румянцев. (12) Императорская армия готовилась к войне. 1769 г. В 1769 — 1774 годах Ел.пик.п. участв. в Русско-Османской войне 1768 — 1774 годов. (12) В этом году Елисаветградские пикинёры вписывают первую строку в свою боевую летопись. (1) 1770 г. Ел.пик.п. участвует во взятии османской крепости Бендеры. (1) 05.07. Елисаветградский пикинёр. полк участв. в отражении нападения османской кавалерии под ком-ем Абды-паши на р. Цыганка. (12) 14.11. один эскадрон Елисаветградского пикинёр. полка участв. в занятии города Бухареста. (12) 1771 г. 13.05. Ел.пи.п. прибыл в состав 1-й армии в г. Яссы. (12) 1772 г. 1773 г. 12.06. Ел.пик.п. участв. в сражении у османской крепости Силистрия. (12) 18.06. Ел.пик.п. участв. в штурме и взятии редута Силистрии. (12) 22.06. Ел.пик.п. участв. в сражении при Кучук-Кайнарджи. (12) Ещё продолжалась Русско-турецкая война 1768 – 1774 годов, войско днепровской Сечи Новой в составе Императорской Русской армии участвовало в войне. Вторым ударом в спину государства Российского была Крестьянская война под руководством Е. И. Пугачева 1773 — 1775 годов. В Сечи Новой часть казаков поддержала Е. И. Пугачёва, были волнения. 1774 г. 09.05. Ел.пик.п. поступил в состав Отряда под ком-ем Каменского, расположенного у Караса. (12) 1775 г. После подавления восстания под руководством Е. И. Пугачева (См. Крестьянская война под предводительством Е. И. Пугачёва) Императрица Всероссийская Екатерина II повелела ликвидировать Сечь Новую. В начале июня 1775 г. имперские регулярные войска окружили Кош (управление) Сечи Новой, принудили нарушивших присягу, данную Императрице, казаков к сдаче оружия и разрушили укрепления Коша. Войско Сечи Новой было объявлено распущенным. Таким образом, днепровские казаки во второй раз нарушили присягу, данную Императорам Всероссийским. Ел.пик.п. принимал участие в усмирении днепровских казаков, взбунтовавшихся при сформировании из них регулярных частей. (1) 1776 г. 1777 г. 1783 г. Переформированием войск руководил генерал-майор барон И. Е. Ферзен. (1) 28.06. Ел.пик.п. переформирован в Елисаветградский легкоконный полк. (2) На укомплектование легкоконного полка был выделен и Херсонский пикинёрный полк. (1) (17) Состав полка: 1-й эскадрон; 2-й эскадрон; 3-й эскадрон; 4-й эскадрон; 5-й эскадрон; 6-й эскадрон. (1)
Из истории: — Гусарский полк генерал-майора Хорвата ф. 1751 г. (Российская империя), с 1755 г. генерал-порутчика. — Новосербский гусарский полк ф. 1752 г. (Российская империя) — Ново-Казачий полк ф. 1756 г. (Российская империя) — Новослободской казачий полк ф. 1761 г. (Российская империя) — Гусарский полк генерал-порутчика Мельгунова ф. 1763 г. (Российская империя) — Жёлтый гусарский полк ф. 1764 г. (Российская империя) — Чёрный гусарский полк ф. 1764 г. (Российская империя) — Елисаветградский пикинёрный полк создан 22.03.1764 г. в Новой Сербии; 28.06.1783 г. полк переформирован в Елисаветградский легкоконный полк. (2) — Херсонский пикинёрный полк – создан 24.12.1776 г. из южнорусских казаков Новой Сечи; 28.06.1783 г. присоединён к Елисаветградскому легкоконному полку. (17) http://www.edinainedelima.ru/r...-imperiya/ .
Комментарий модератора: Тема - НОВОСЛОБОДСКОЙ КАЗАЦКИЙ ПОЛК (1753–1764 рр.)
Тема - НОВОСЛОБОДСКОЙ КАЗАЦКИЙ ПОЛК (1753–1764 рр.) Какое отношение имеет Елисаветградский пикинёрный полк к вышеуказанномо полку?
[/q]
Вышеуказанный полк позже был переименован в Елисаветградский пикинёрный. Выше было написано: Klim2018 написал:
[q]
НОВОСЛОБІДСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ ПОЛК – козацька адм.-тер. і військ. одиниця. Створений згідно з указом рос. імп. Єлизавети Петрівни від 14 травня 1754. Включав землі між Дніпром і Пд. Бугом, у т. ч. верхів'я річок Інгул та Інгулець із притоками. Адм. центр – фортеця св. Єлизавети (нині м. Кіровоград; закладена згідно з указом Правительствуючого Сенату від 21 січня 1753 в 20-ти верстах від Нової Сербії). Невдовзі територію Н.к.п. продовжено на 20 верст південніше, включено поселення – Калужино, Омельницьку Кам'янку, Буянську слободу, Мишурин Ріг, Бородаївку і Пушкарівку. На чолі полку був полковник, який підпорядковувався коменданту фортеці (І.Глібову). До полкової адміністрації входили: обозний, суддя, хорунжий, писар, городничий, кілька десятків підпрапорних. Згодом з'явилися сотники, які управляли окремими слободами, виконували певні обов'язки при фортеці та полковому уряді. З 1762 полкову номенклатуру доповнили 2 осавули, ротмістр, ще один писар, отаман. На озброєнні було 6 гармат (на кожну – по 6 гармашів). Відтоді полк поділявся на 20 сотень із слобід: Калинівка, Аджамка, Гола Кам'янка, Мурзинка, Овнянка (і Бешка), Верблюжка (і Попельняста, Комісарівка), Кам'янка (і Калужино), Бородаївка (і Домоткань), Зелена, Жовта, Мишурин Ріг (і Боянське, Тройницьке), Омельницька ткань, Пушкарівка, Грузька Вись, Плетений Ташлик, Сухий Ташлик, Красна, Тернівка (й Ольшанка-Тишківка), Добрянка, Орел. Н.к.п. не входив до складу жодної із губерній Росії, а підпорядковувався безпосередньо Правительствуючому Сенату та Військ. колегії. 1764 Н.к.п. став складовою частиною створеної Новоросійської губернії і як військ. одиниця перейменований на Єлизаветградський пікінерський полк.
Потому я и счёл необходимым дать информацию о нём. Это правильно и логично. Если Вы с этим не согласны и хотите удалить, так это Ваше право как Модератора. Спорить не буду. Решать Вам. Всё равно ведь, как решите, так и будет.
Комментарий модератора: Так годы же другие, это уже 1764 г. и далее. А заявленные годы - 1753 - 1764 гг. Перенесите в Реорганизацию полков или откройте Новую Тему по пикинёрским полкам
Klim2018Jillini Доброй ночи! Подскажите пожалуйста, где можно поискать информацию о людях полка? Есть ли в РГВИА или в каком-то другом архиве какой-то фонд отдельный по полку? Может быть есть списки принятия в полк или какие-то биографические сведения) Понимаю, что вряд ли что-то сохранилось, но просто интересно узнать про своих предков)
В 8-й роте Мишуринорогском шанце казаки Мелащенко, в 9-й роте Днепровокаменской слободе Бобровские, ну и кто-то в Калужиной слободе тоже 9-ой роты.
Думаю можно поискать сканы старых книг про эти полки. Посмотрите в каких боевых действиях они могли учавствовать и просто ищите старые книги про эти события.
Тема - НОВОСЛОБОДСКОЙ КАЗАЦКИЙ ПОЛК (1753–1764 рр.)
ПЕРЕНЕСИТЕ В ТЕМУ - РЕОРГАНИЗАЦИЯ КАЗАЧИХ ПОЛКОВ