местность вокруг Новых Санжар, Поворсклье до 1649 года

"Сивера" на нижней Ворскле, от устья до Санжарского перевоза, принадлежавшая ранее наследникам козака низового и земянина Омеляна Ивановича (пожалованье Сиг. Августа 1571 г.) теперь присуждена, очевидно ad male narrata, в нарушение прав владельцев, Станиславу Гурскому, позже старосте кагарлыцкому. В 1643 г. Гурский уступает свои права на это имение Немиричам, а потомки Омеляна Ивановича - Потоцким.

Источник - «Киевская старина», апрель—июнь 1896. т. III, стор. 97, 267 https://upload.wikimedia.org/w...896%29.pdf

... занесъ въ житомирскій гродскій судъ жалобу на наслѣдниковъ Емельяна Ивановича: Емельяна Кроновича и Радка Василевича о томъ, что они, будучи...
На картинках вся суть истории. Источник - Чтения в историческом обществе Нестора летописца: Книга 8

Удивительно нашел... Судя по всему это не мой Омелян: У шляхетного казака низовца Омеляна Ивановича был сын после 1571 г.р. Василий Меленин из люстрации 1616 года, а у того получается сын Радко(Радай/Родион) Васильевич и еще родственник Емельян Кронович, тоже потомок Омеляна.

Радай и Крон что-то уже ополяченное. Скорее всего к моим Мелещенко отношения не имеют.

Медова данина
З сіворів (?) (siwiorów), котрі є біля рік Груні, Псла і Ворскли, також інших річок, всього 9, віддавали до черкаського замку сіворної 23 каді меду, тобто з сіворів при ріці Груні 3 каді, а з тих, що біля Ворскли і Псла, 20 кадів. На цей час не дістається до замку, як виявилося при розслідуванні, тільки три з половиною каді меду. Це пояснювали тим, що після осадження слободи, яку назвали Полтава, їхні борті та сівери були ліквідовані. Тут же при цьому слуги князя його мості черкаського старости Вишневецького пан Ян Борковський і пан Адам Маркевич Ласковський, черкаський підстароста, протестували від імені князя його мості, свого пана, перед нами проти його мості пана Бартоломея Обалковського, адміністратора селітри його к. мості, за те, що він, порушуючи право і на шкоду і з втратою прибутків князя його мості на ґрунтах // (с. 135) Черкаського староства на сіворах, з яких надходила медова данина, також риба, звір та інші пожитки до черкаського замку, заснував чотири слободи (*). Перша — Полтава над рікою Полтавою неподалік ріки Ворскли. Друга — Зигмунтів на ріці Пслі, на усті річки Устьівиці. Третя — над річкою Багачкою, четверта над рікою Пслом Сарське Городище. Тому вони просили, щоб ця протестація і їхнє оповідання було прийняте до люстраторських книг. На що шляхетний Стефан Лонцький від імені його мості пана Обалковського репротестувався, даючи справу, що князь його мость через його пана не зазнає жодної перешкоди чи втрати в прибутках Черкаського староства, як у медовій данині, звірю та рибах. Що стосується Полтави, то пан Обалковський жодного права на неї не має і показав отвористий лист з підписом та печаткою його к. мості, яким йому його к. мость доручає, щоб тільки доглядав за порядним заселенням Полтави. Про що зараз і другий лист з підписом та печаткою його к. мості до черкаських бояр показував, у котрому його к. мость наказує черкаським боярам, щоб вони допомогли йому у заснуванні Полтави. Що стосується Зигмунтова, Сарського Городища та інших, на це його мості пана Обалковського // (с. 136) сказано, що ці ґрунти князь його мость Вишневецький дав згідно з декретом панів комісарів, на це від його к. мості посланих, пану Обалковському, вказуючи, що через це князеві його мості від його мості пана Обалковського жодної шкоди немає. Лонцький просив, щоб цю репротестацію було вписано до люстраторських книг, що ми й дозволили обом сторонам. Якщо порахувати тоді у прибуток Речі Посполитої ці три з половиною каді меду кожна по 25 зл., то це складе 87 зл. 15.

Люстрація 1615 року згадує уходну землю Сівер, Ворсклу з річкою Полузором і Кустовим, що ці добра тримав тоді шляхетний Василь Меленін ленним правом від святої пам’яті короля Августа. А люстрація 1622 року не могла сказати про якомусь власнику цих добр. Ми тоді ретельно розпитували і дійшли висновку, що частину цих добр дочка того Меленіна продала пану Драбовському, а другу частину пан Адам Маркевич, тодішній черкаський підстароста, тримає. Це як до скарбової відомості, так і до пана люстратора // (с. 138) коронного доповідаємо. //

Люстрація 1629–1632 рр Черкасское староство
о. Юрій Мицик (м. Київ)
КАНІВСЬКЕ ТА ЧЕРКАСЬКЕ СТАРОСТВА В ОПИСІ МАЛОЗНАНОЇ ЛЮСТРАЦІЇ 1631–1633 РОКІВ
Файл 07-Mytsyk.pdf, 211 Кб