Сигиревичи - Сигаревичи

Правнук Дмитро Дмитрович Сигаревич
Д. Сигаревич народився 29 липня 1868 р. у родині дворянина штабс-офіцера, а згодом фінансового
урядовця Дмитра Миколайовича Сигаревича та Антоніни Йосипівни у місті Заслав Волинської губернії.

Сверхшт. учитель русского языка Дмитрий Дмитриевич Сигаревич Одесская 5-ая гимназия 1901.

(02.07.1868, Волинь – 23.03.1914, м. Запоріжжя) – учасник українського національного руху. Народився в сім’ї службовців. У 1879 разом з батьками переїхав до Одеси. У 1887 вступив на історико-філологічний факультет Новоросійського ун-ту. Став одним з лідерів «Молодої громади» Одеси. Працював учителем у різних містах. З 1903 – директор Одеського міського сирітського будинку. Активний учасник революційних подій 1905 в Одесі. Належав до одеської групи самостійників, що входили до місцевої організації Української демократично-радикальної партії. 23.11.1905 виголосив промову на першому українському мітингу російської імперії, що відбувся в Одесі. Промову було опубліковано в першому числі української газети «Народное дело» (Одеса). У 1905 – один із засновників одеської «Просвіти». У 1906 – кандидат у депутати І Державної Думи від Одеси за списком партії кадетів, 1907 – кандидат у депутати ІІ Думи за списком Партії мирного оновлення. 1907 – директор чоловічої класичної гімназії м. Кам’янського Катеринославської губ. У 1909 переїздить до м. Олександрівськ Катеринославської губ. З 1909 – інспектор, 1911 – директор комерційного училища м. Олександрівськ. Дійсний член Катеринославської губернської вченої комісії, катеринославської «Просвіти».

Є.П. Назарова

Дмитро́ Дми́трович Сигаре́вич (1868 — 1914) — український педагог і громадський діяч. Псевдонім — Дм. Корнич.

Біографія
Родом із Волині. По закінченні Новоросійського університету в Одесі — учитель гімназій в Одесі (до 1907 року). Був директором сирітського дому в Одесі, членом відділу міської «Просвіти».

Активний діяч Одеської громади. За її дорученням був у зв'язках з Галичиною.

Одеська «Просвіта» задумала заснувати в місті невеликий фонд імені громадського діяча та педагога, неофіційного голови й ідеолога місцевої громади Леоніда Смоленського для видання книжок історичного змісту. Першу книжку — його біографію — взявся писати Сигаревич. Він звернувся, зокрема, до Євгена Чикаленка з листом, в якому навів анкету з 16 пунктів, котрі стосувалися життя і діяльності його героя. Але, очевидно, запроектований фонд не було створено, бо видавати написану книжку взялася львівська «Просвіта». Від 1907 - директор чоловічої гімназії у селищі Кам'янському (нині місто Дніпродзержинськ) Катеринославської губернії.

Запрошений до Кам'янського власниками Дніпровського металургійного заводу Д. Сигаревич виявив там блискучий адміністративний і педагогічний талант - школа була поставлена зразково і видавалися навіть друковані звіти про організацію шкільної справи в цій інституції. Заслугою першого директора стали організація при гімназії оркестру, хору, сокольської гімнастики. За свідченням сучасників, Сигаревич з великою любов'ю ставився до своїх вихованців, невтомно стежачи не тільки за їхнім вихованням, а й за здоров'ям; здійснюючи спільно з лікарем часті обстеження. Багато праці ним вкладено і в створення гуртка місцевих педагогів.

Однак у Дмитра Сигаревича були не тільки прихильники: «Власники заводу втручалися в педагогічні справи і Дмитро Дмитрович мав відмовитися від роботи в невідповідних умовах». (Андрій Ніковський). Як писала одна з місцевих газет, не бажаючи знаходити офіційних засобів для боротьби з тими, кому не імпонували його методи педагогічної праці, він вирішив після майже 10-років самостійної діяльності прийняти місце інспектора і виїхати з Кам"янського. У його ж вихованців і тих, кому були небайдужі інтереси місцевої гімназії, збереглися теплі спогади про свого першого директора.

Згодом Сигаревич - директор комерційної школи в Олександрівську.

Вів відділ «Місцева хроніка» в журналі «По морю и суше».

Автор нарисів про українську народну творчість, зокрема про думи.

Помер у березні 1914 року в Олександрівську (нині Запоріжжя), там і похований.

Дмитрий Николаевич Сигаревич (Сигиревич
Дворянин Черниговской губернии.
Надворный Советник.
Умер в 55 лет - "временно проживающий в городе Остре, служащий в Одесской Конторе Государственного Банка Надворный Советник Дмитрий Николаевич Сигаревич, умер от чахотки, погребен на общем городском кладбище".