Григорович-Барские

рож Григорович-Барский п/полк Григорий Григорьевич Мамонтова? дочь д.т.с. Антонина Николаевна Алексей 19-128-1362 135 1913 Адмирал-в 28.фев

Новые ветки потомков!

Александр Иванович Григорович-Барский (1749-1794)

Александра Александровна Дембровская (1782-1815)

Мария Матвеевна Бахман (Дембровская) (1799)
Евдокия Матвеевна Лисицына (Дембровская) (1814)

Анна Евграфовна Бруевич (Бахман) (1819)
Раиса Васильевна Лисицына (1836)

Николай Емельянович Бруевич (1838) https://www.familysearch.org/tree/person/details/GT7D-3VG

Александр Николаевич Бруевич (1863)

дочь священника Евгения Васильевича Савинского из с. Гатки-Улановской Елизавета - жена Павла Павловича Григоровича-Барского.
Его отец - свящ. или дьякон села Побережной Ольшанки Ольгопольского уезда.

Чаусово-Казенное, Велико-Мечетнянская волость, Балтский уезд, Подольская губерния
Чаусово Второе, Первомайский район, Николаевская область
Чаусове Друге, Первомайський район, Миколаївська область

Крестовоздвиженская церковь1,2,3
1872 - священник Августин Писнячевский
1900 - священник Евгений Савинский
1900 - исп. долж. псаломщика диакон Петр Сорочинский
1905 - священник Иван Городиский (см. с. Овдеевка)
1913 - священник Григорий Данилович Желиховский
1913 - священник Александр Прокопьевич Стопакевич

В приходе: д. Каменная Балка


1. «Справочная книжка Подольской епархии на 1900 год». Каменец-Подольск: Типо-Литография Л. Ландвигера, 1900.
2. «Церковные ведомости №19 (6 мая 1905)». Санкт-Петербург: Синодальная типография, 1905.
3. «Весь Юго-Западный край: справочная и адресная книга по Киевской, Подольской и Волынской губерниям».
Киев: Типография Л. М. Фиша и П. Е. Вольфсона, 1913

В 2024 г. в Москве степашинское Палестинское общество устроило презентацию 1 тома нового издания "Странствий" Василия Григоровича-Барского в переводе на современный русский, выполенном медиком Леонидом Булановым. Даже выпустили фильм об этой презентации, на которой подарили приглашенным книгу. https://youtu.be/rPq3l64tAbM?si=zOchITzXP-HJoH32
Степашин на презентации повеселил - он все время называл Василия Григорович-Барского Григорием Барским. Напомнило анекдот про посещение Л.И.Брежневым выставки Врубеля.
Отрывки перевода были опубликованы в журнале "Наука и религия".
В продаже эта книга, кажется, не появлялась. Видимо, выпустили мизерным тиражом для подарков важным людям.
На днях иппо сообщило о выходе второго тома.

Василь Григорович Григорович-Барський
народився 1 (12) січня 1701 р. у сім’ї київських міщан (батько був небагатим купцем), що походила з подільського містечка Бара [5, с. 201].

Кто сказал, что "небогатым"?

У другій половині XVIII ст. родина Григоровичів переїхала з Бара до містечка Літки Броварського району,

Не в 18 в., а в середине 17 в., во время польско-казацкой войны.

один з синів якої – Григорій з сім’єю десь близько 1715 р. переїздить до Києва – спочатку до Печерської Слобідки, а потім поселяється на Подолі поблизу соборної церкви Успіння Богородиці.

Григорий переселился в Киев в конце 17-нач. 18 в. в Печерск. А в 1715 он уже живет на Подоле.

У його сім’ї народилося чимало дітей, серед яких найбільш популярними, які прославили родину і Україну, виявилися Василь (1701), який був третьою дитиною, та Іван (1713), який був шостою дитиною у сім’ї; перший з них майбутній мандрівник, другий – будівничий [3].
На Подолі в ті часи зосереджувалося ремісниче і торгове життя міста. Крім того, сюди тягнулося студентство з усього слов’янського світу – до знаменитої Києво-Могилянської академії, що здавна славилася своїми професорами та випускниками. В такому середовищі зростав Василь. Початкову освіту він здобув дома.
Читати і писати його навчив батько. Навчався він легко завдяки природним здібностям. Як згадував пізніше його молодший брат Іван, Василь з дитинства був допитливий та "мав охоту бачити чужі країни" [20]. Здобуті знання в домашніх умовах не задовольняли допитливого хлопця.
І хоч батько-купець мріяв про кар’єру священослужителя для сина, той марив наукою [12, с. 42].

Про карьеру священнослужителя придумал сам автор статейки. Скорей всего, Григорий хотел, чтобы старший сын Василий шел по его стопам и продолжал его купеческое дело.

Він таємно від батька проходив навчальні курси в Києво-Могилянській академії у Феофана Прокоповича.

Не проходил он начальные курсы у Ф. Прокоповича. Феофан был в это время ректором, а не домашним учителем у "небогатых" купцов.

Все це закінчилося тим, що 1715 р. за сприяння Феофана Прокоповича, який був ректором Києво-Могилянської академії, Василь Григорович поступив до цього навчального закладу.

Кто придумал, что нужно было участие Прокоповича в поступлении на учебу Григоровича?! Какой-нибудь экскурсовод?

Згадана академія у першій половині XVIII ст. продовжувала відігравати роль провідного наукового та культурного осередку в Україні [20]. В ній йому вдалося опанувати вступний цикл – "пройти малі школи навіть до риторики" і досягти "начал філософії" – 1721 р. він розпочав вивчати богословсько-філософські курси, які мали завершити його повну освіту.

Философия и Богословие - это уже старшие курсы. Т.е. Василий уже начал учиться на старшем курсе, пройдя большую часть обучения - перешел в 7 класс из 8-ми, а не прошел "вступительный цикл"

У 1723 р. на двадцять третьому році життя Василь Григорович раптово захворів і змушений був залишити академію [12]. Стан його здоров’я був настільки важкий, що, як згодом писав сам мандрівник, на той час він втратив надію на зцілення. Але саме ця обставина і стала одним з чинників, які спонукали його до мандрів, а саме: до подорожі до Львова – на лікування. Проте причиною цьому була не тільки недуга. За всіх позитивних рис у викладанні та змісті навчальних дисциплін академія не була позбавлена схоластичних методів навчання, а це не задовольняло живий, активний, пошуковий розум майбутнього мандрівника. Палке бажання побачити світ, відкрити його для себе, почерпнути нові знання, вигострити розум – це були не другорядні мотиви, якими керувався Григорович-Барський, залишаючи навчання в академії і мріючи про багаторічні мандри [12]. Ним рухала неймовірна жага знань.

Никогда Григорович не жаловался на "схоластичность" обучения. И в иезуитской коллегии он никакой другой тип обучения получить не мог. Кроме того, учение вовсе не было схоластичным, было достаточно практических предметов. Схоластично преподавалось богословие (8 класс), которого Григорович не успел изучить

Вибравши момент, коли батько був у від’їзді по своїх торговельних справах, Василь умовив матір відпустити його, і відправився в дорогу.

Он не выбирал момент, а присоединился к товарищу, отправлявшемуся во Львов

Але в дорозі посильний від батька наздогнав втікача, вимагаючи повернення додому. Син, однак, не звернув з обраного шляху, а написав батьку листа, просячи пробачення і повідомляючи, що їде до Львова, а може, і далі, поступаючи всупереч волі батька. Жадібний до навчання і надзвичайно наполегливий у своїх прагненнях, він і у цьому випадку залишився вірним собі.
Кілька слів щодо появи прізвища Григорович-Барський. За існуючою світовою традицією в практиці часто траплялося так, що люди з тих чи інших міркувань обирали собі прізвище, яке було пов’язане з місцем їх народження чи походження їх батьків. Причини обрання таким чином прізвища могли бути різними. В даному випадку прізвище Барський, очевидно, появилося як доповнення до батьківського, відповідно до місця його походження – місто Бар. Достеменно невідомо, коли це трапилося. Так, за однією з версій О.М. Лазаревського, на основі аналізу вченим листування Василя Григоровича, це могло статися влітку 1723 р., коли він перебував у Почаївській лаврі як паломник [4]. Не можна виключити і того факту, що обрання цього прізвища було пов’язано з його вступом на навчання 1724 р. до Львівської єзуїтської академії під вигаданим прізвищем Барського [5, с. 201].
Коли Василь дізнався, що його одноліток і однокласник Юстин Левицький вирішив навчатися у Львівській єзуїтській колегії, то вирішив спробувати і собі, до того ж він чув про добрих львівських лікарів, які могли б допомогти у його недузі.

Юстин Леницький, а не Левицький

Покинувши домівку без згоди батька, у липні 1723 р. Василь з Юстином вирушили в далеку дорогу. Мандрівник із захопленням згадував своє перебування "у славетному місті Львові, в якому є кам’яні будівлі, і чудові церкви, і дзвіниці, і школи, і чимало освічених людей", тим більше, що саме тут він і справді знайшов лікаря, який швидко допоміг йому вилікувати ногу.
Наступним кроком, до якого вдалися молоді мандрівники, було зарахування їх на навчання до єзуїтів. Блискуче володіння латинською мовою та високий рівень ерудиції дозволили створити їм правдоподібну легенду, якої навіть після тривалих розпитувань не зміг викрити перфект колегії. Хлопці представилися як рідні брати з Бара – "Барські" розповіли свою версію про попереднє навчання і були прийняті в клас риторики єзуїтської академії.
...

3. Гамалій Д. Григоровичі-Барські / Д. Гамалій // Нове життя. – 1993. – 18 верес. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.brovary.su/articles...skyi_1.htm
4. Герасименко Н. Епістолярні джерела у науковій спадщині О.М. Лазаревського / Н. Герасименко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://history.org.ua/JournALL/graf/17/6.pdf
5. Григорович-Барський Василь Григорович – мандрівник, паломник, учений, письменник // Енциклопедія історії України. – К.: Наук. думка, 2004. – Т. 2. – С. 201.
12. Місто Лева у долі Григоровича-Барського / За матеріалами НБ Львівського НУ імені Івана Франка.
13. Нескородяна О.П. Поетика тілесності у "Странствіях" Василя Григоровича-Барського / О.П. Нескородяна // Наукові записки: Філологічні науки. – К., 2013. – Т. 150. – С. 40–44.
20. Федорченко В.К. Історія туризму в Україні / В.К. Федорченко, Т.А. Дьорова. – К.: Вища шк., 2002. – 195 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tourlib.net/books_history/fedorchenko.htm


Джерело:
Білецький Б., Коцур А. Василь Григорович-Барський. Штрихи до портрету // Часопис української історії. – К., 2015. Вип. 32. С. 13 – 14.