Войско Запорожское низовое, 1776 г. (Украина (Україна)) : ВГД

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Из Википедии.

Запорожские казаки, запорожцы — часть казачества Поднепровья, на территории современной Украины, на 1555 год имевших ряд разрозненных военных укреплений («городки» или «сечи» /засеки/) и поселений (хутора, зимовники) за днепровскими порогами, вне зоны юрисдикции каких бы то ни было государств (Дикое поле). Впоследствии объединились в отдельную военную и государственную организацию Войско Запорожское, получившую своё наименование по названию места расположения главного военного укрепления, именуемого «Сечь».

Позднее, в связи с образованием в конце XVI века реестрового казачьего войска, поселением части запорожского казачества на территории Киевского, Черниговского и Брацлавского воеводств, а также в связи с образованием после 1625 года в соответствии с Куруковским договором полкового устройства реестрового казацкого войска, запорожскими стали называть и реестровых казаков, не проживавших на территории Запорожья.

В дальнейшем, после восстания Богдана Хмельницкого в 1648 году под контроль Войска Запорожского и власть запорожского гетмана перешли территории Речи Посполитой, располагавшиеся на землях современной Северной и Центральной Украины и юго-восточной Белоруссии. На них образовались новые казацкие полки, комплектовавшиеся из местного населения по территориально-милиционному принципу. Они дополнили полковое устройство казачьего войска, сформировав таким образом централизованную военную и административно-территориальную структуру Войска Запорожского, получившую в историографии также наименование Гетманщина. Запорожскими стали именовать всех казаков, проживавших на территории Гетманщины.

После восстания Богдана Хмельницкого в 1648 году под власть запорожского гетмана перешли территории Речи Посполитой, располагавшиеся на землях современной Северной и Центральной Украины. На этих территориях были образованы новые казацкие полки, комплектовавшиеся из местного населения по территориально-милиционному принципу, которые влились и дополнили полковое устройство Запорожского казачьего войска. Таким образом сформировалась новая централизованная военная и административно-территориальная структура, получившая в историографии наименование Гетманщина, подчиненная гетману Войска Запорожского и официально именовавшаяся «Войско Запорожское».

Именно в таком качестве (и формулировке) и было принято решение Земского Собора 1 октября 1653 г. в Москве о принятии Войска Запорожского в российское подданство.[22]

В результате, запорожскими стали также именовать всех казаков, проживавших на территории Гетманщины.

Несмотря на то, что низовое казачество занимало особую роль в процессе становления Гетманата, весной 1650 года Богдан Хмельницкий пресек претензии сечевиков на какую-либо особую политическую роль в государстве.

Несмотря на огромную роль сечевых казаков в восстании, на Переяславскую Раду представители низового запорожского казачества приглашены не были. На Раде присягу на верность русскому царю принимала реестровая казацкая старшина, а сечевики присягнули русскому царю где-то к концу мая (а, возможно, и не присягали вовсе).

Запорожская Сечь, не входя ни в один из полков Войска Запорожского, обладала автономией в Гетманщине и напрямую подчинялась гетману. В отличие от полков Войска Запорожского, где полковников назначал гетман, Сечь сама выбирала своего кошевого атамана.

После перехода Гетманщины в российское подданство русский царь изменил свой титул на «Всея Великія и Малыя Россіи». С этого времени в правительственной переписке, хрониках и литературе, начало распространяться название Малая Россия (Малая Русь, Малороссия), которое также, в частности, наряду с названием «Украина» иногда употреблялось Богданом Хмельницким, Иваном Сирко и другими представителями запорожского казачества.

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ. М.С. ГРУШЕВСЬКОГО НАН УКРАЇНИ. “Архів Коша Нової Запорозької Січі. Корпус документів. 1734–1775″ (у форматі PDF)
Том 8 - документи справ 29-34.
Том 6/7 (Коліївщина: 1768-1769 роки у документальній та мемуарній спадщині.
Том 5: Реєстр Війська Запорозького Низового 1756 року
Том 4 - документи справ 21-27 фонду 229,
Том 3 - документи справ 16–20 фонду 229,
Том 2 - справи 9-15 фонду 229,
Том 1 - ввійшли 1–8 справи

Еще прикрепляю фото Гудко Василия Ивановича и Гудко (Витченко) Агреппины Яковлевны ! Кто может подсказать, что за форма на нем ?
Спасибо !

Очень интересует всё о фамилии Симан.Никому не встречалась?

Всем интересующимся козаками советую заглянуть сюда - https://forum.vgd.ru/19/18139/

В начале темы реестр 1649 года, скачивать можно до 15.12.08. и аудио книга Проспера Мериме "Богдан Хмельницький" тут - http://upload.com.ua/get/900565479

Ссылка на 40 тыс. реестр Войска Запорожского в сообщении от 13.05.08 в 08:49
качать можно до 13.12.08.

Вот прямая ссьілка http://upload.com.ua/get/900223503

Для скачивания необходимо зарегистрироваться.

Для Andro! Может, эти сведения помогут Вам в дальнейшем поиске.

........................ Шпаки - старинный запорожский род, участники Колиивщины. Список Щербиновского куреня Реестра Новой Сечи от 1756 года доносит нам следующих его представителей - Луцько Шпак (№ 169), Давыд Шпаченко (№ 170) и Матвий Шпачок (№ 171).
Судя по патронимическим суффиксам в именовании двух последних (-енко и -ок), здесь речь идет об отце, сыне и внуке. Гораздо позднее Матвей Шпак (некогда Шпачок) в возрасте 70 лет прибыл на Кубань с сыном Григорием (30 лет).

/ИМЕНИТЫЕ ЩЕРБИНОВЦЫ Биографический и родословный справочник/
Больше о справочн. ничего сказать не могу. Часть этих сведений попала ко мне в эл. виде

Здравствуйте, Ioanna!
Могилаты, Могилатые - старожилый офицерский и казачий род
Щербиновского куреня, землевладельцы. Запорожец Щербиновского куреня Андрей Могилат прибыл на Кубань в возрасте 91 года со своими еще совсем юными сыновьями. Среди подписавших рапорт Старощербиновского станичного правления от 28 февраля 1861 года мы находим казаков Андрея, Павла, Петра, Семена и Степана Могилатов.
В ранних источниках фамилия Могилат могла передаваться, как Могилатый (см. "Дело о попытке зачислить в крепостные на Украине, желающего переселиться на Кубань потомственного казака из Щербиновского куреня Гаврилы Могилатого" - ГАКК, ф. 249, оп. 1, д. 238).

Могилат Кирилл Павлович,
есаул, занимал ряд руководящих должностей в Кубанских пластунских батальонах.
Родился 18 марта 1831 года в Старощербиновском куренном селении. В службу вступил казаком с зачислением в 6-й Конный полк в 1850 году. В 1852 по распоряжению начальства переведен в штат писарей Ейского окружного суда. В 1853 произведен в урядники. В 1854 уволен из писарей и направлен в 6-й Пеший батальон, из коего переведен в 1861 в 9-й, а затем 12-й батальоны. За отличие в боях против горцев награжден знаком отличия военного ордена Святого Георгия 4-й степени. В 1863 произведен в хорунжие, а в 1866 - в сотники. Далее служит в 6-м, 2-м, 4-м Кубанских пластунских батальонах. В последнем исполнял должность заведующего хозяйством в 1876-1877 гг., а затем был командующим 3-й сотни. С 13 апреля по 9 мая 1878 являлся командующим этого батальона, а после вновь командовал 3-й сотней. С расформированием 4-го пластунского батальона в декабре 1878 оставался без служебного назначения. Участвовал в следующих походах и делах против неприятеля: на 2-м и 4-м участках Черноморской кордонной линии с марта 1860 по март 1861; с 1 по 10 января 1861 года в движении отряда от Абина к Иль и обратно в Абин; в составе Адагумского отряда с марта 1861 по декабрь 1863.
Был женат на Матроне Прокофьевне, дочери сотника Гудзя. Имел детей: Якова (1855 г. р.), Сергея (1859 г. р.), Сергея (1873 г. р.), Михаила (1876 г. р.), Анну, Меланью и Ольгу.
Есаулу Могилату был Высочайше дарован в потомственную собственность участок земли в размере 152 десятин в юрте станицы Старощербиновской (ГАКК, ф. 396, оп. 2, д. 388, лл. 304-308). Его брат Федор Павлович Могилат (1828 г. р.), являясь в 1863 году хорунжим, проживал в станице Старощербиновской.
/ИМЕНИТЫЕ ЩЕРБИНОВЦЫ Биографический и родословный справочник/
Больше о справочн. ничего сказать не могу. Часть этих сведений попала ко мне в эл. виде

Здравствуйте! Ищу все о фамилии Бегма. Известно, что предками были запорожские казаки. Прошу откликнуться тех, кто что-то знает о фамилии, её происхождении! Заранее благодарю!

Вышел в свет 5 том. Архива Коша. В нем реестр 1756 года (который в нете) с правками и комментариями. Много истор. справок по людям.

Реєстр подано за публікацією:
Ярослав Дзира, кандидат філологічних наук
«Найдавніший реєстр українського козацтва 1581 року»
З книги «Україна – козацька держава». Упорядник Володимир Недяк.
Київ, 2004. Видавництво «ЕММА». ISBN – 966-95841-6-7.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Реєстр козаків низових запорізьких річкових, які ходили на військову службу з його милістю королем до Москви . Складений під час видачі сукна і грошей останньої чверті року служби. Привіз і виплатив пан Себастіан Недзвідський, слуга милості пана Станіслава Дроєвського, каштеляна перемиського, шафара земель руських, року нинішнього 1581, місяця марця, дня 30.
Книга військова 67
Ян Оришовський,
поручник козаків низових запорозьких

Олександер Мирейовський
Микола Садковський
Станіслав Сторожевський
Микола Глуховський
Пйотр Кшивковський
Ян Дорошовський
Станіслав Завистовський
Ян Модлінський
Петро Камінчанин
Богдан Волошин
Ян Черменський
Куряш Шульжинський
Семен Копицький
Святогор з Києва
Іван Водоп’ян
Семен Ус
Іван Головач
Денис Брагінець
Орел Москвичин
Іван Улас
Панько Дроздович
Степан Піньчук
Івоня Волошин
Микола з Мозира
Анджей з Дубна
Іван з Дубна
Стась з Галича
Іван Дерманський
Петро Ничовський
Васько Брагінець

1-й отаман
Іван Кислий
Марцин Тисінський
Тимохвій Горбач
Іван Чиляковець
Ярош Богданович
Личил Кормасович
Івашко Кранчович
Карп Онушкович
Іван з Острополя
Савицкий

2-й отаман
Васько Гаркавий
Филип Сухорукий
Подерван (Підірван ?)
Матвій Дід
Семен Глаткий
Пархим
Микита Москвичин
Кукій Волошин
Савка Лябозний
Семен Лотиш

3-й отаман
Андрій Лиханський
Ждан Москвичин
Стась Ніж (Ніш, Ніс?)
Тишко Кравець
Сисин Малий
Таганиський
Янко Лях
Петро Малий
Мосрей

4-й отаман
Іван Лотиш
Шилипський
Матвій Цирульник
Охрім
Лукаш з Волині
Горошко
Іванко Канівець
Олексій Роговський
Гришко Москвичин

5-й отаман
Шахворост
Гришко Несин
Семен Клюква
Олексій Господарик
Позняк
Іван Голий
Сміх
Павлюк
Онисько – Филипів товариш
Каленик
6-й отаман
Іван Подолянин
Семен з Дубровної
Іван з Смоленська
Супрун Брагінець
Прокіп Остропільський
Павел Остринський
Федір Мозир
Федір Случанин
Андрій Случанин
Дешко з Озерян

7-й отаман
Клим Чорний Черкашанин
Денис Балачей Запорозький
Павел Осинський
Семен Москвичин
Гришко Іванович
Станіслав з Бучача
Охрім з Мстислава
Гаврило з Корчина
Филип Канівець
Осташко з Дубна

8-й отаман
Гилинак Гродчанин з Давидова
Адам Дереницький з пов.Більський
Мисько з Луцька
Іван з Городка Давидова
Вакула Корченин
Гришко з Могильова
Мисько Городчанин

9-й отаман
Кердей Місі(я?)ць з Давидова
Яковицький
Йосько Кулага з Могильова
Семен з Могильова
Васько з Лободищ
Йосько з Бихова
Іван з Городка
Антон з Острога
Іван з Пикова
Мартин з Литви

10-й отаман
Онисько Голубович з Полоцька
Богдан Залуцький
Матвій Худельчій з Мозера
Завацький з Полоцька
Гришко Дембляк з Черкас
Окула з Мозера
Андрій Губський з Турова
Ян Станіславович з Мінська
Данило з Койданова
Микита з Мозера

11-й отаман
Якуб Волькос з Канева
Почетковський
Микола Жлоба з Бихова
Ян Чижиковський з Кжинна
Єнджей Грунтейський з Базара
Хома Глушанин
Іван з Берестечка
Гришко Киянин
Яцько з Плоскої
Федір Слонима

12-й отаман
Лукаш Козуля
Охей з Білої Церкви
Федір з Рогачева
Мисько з Валева
Олексій Черкашанин
Іван з Вінниці
Пархім Мозерянин
Матияш з Озерич
Терешко Глушанин
Іван Куровський з Черкас

13-й отаман
Іван Толчиха з Турова
Марко Рустиковець зі Жмуді
Пашко з Остра
Іван з Костянтинова
Степан з Любеча
Васько з Денича
Осип Москвичин
Пашко з Тетерева
Петро Рязанець
Мисько Буряк

14-й отаман
Іван Гусак з Черкас
Іван Брагінець
Васько Туровець
Петро Канівець
Остап з Дубна
Михайло з Канева
Єнджей Бігавський з пов(іту) Стез
Костя з Києва
Хвейтко з Володимира
Богдан Білоцерківець

15-й отаман
Васько Толстий з Черкач
Гришко з Полоцька
Станіславовиць Ян з Вільна
Васько з Пеньківців
Семен з Білої Церкви
Макар з Білої Церкви
Марко з Серпської землі
Тишко з Острога
Васько з Черкас
Яцько Мозерянин

16-й отаман
Онушко Жулиць з Вишнівця
Марцин Смоль0ський
Ярош з Черкас
Матвій з Рівного
Толочко з Черкас
Онисій Москвичин
Семен з Кафи
Кузьма Туровець
Матвій Черкащанин
Андрій Москвичин

17-й отаман
Захарка Кулага
Ждан Лукошко
Єнко Ракевич з Києва
Яцько з Крупи
Лукаш з Новгородка
Мишко з Дубна
Опанас з Ковеля
Степан Вишняків з Дубна
Мисько з Мінська
Матвій з Володимира

18-й отаман
Орел Олекса з Кричова
Андрій Окуновський з Осинця
Войцех Хріновицький
Войцех з Більського повіту
Мирян з Семенова
Мольшко з Білоцерківець
Грицько зі Скали
Гаврило Копишанин
Петро Козицький від Любліна
Бенясь з Ковна

19-й отаман
Семен Бут
Лукаш Смольський
Богдан П’єтигорець
Кулан Мурза з Криму
Єнджей з Німець
Семен Черкащанин
Гаврило з Сеняви
Мартин Жилицький з Дубна
Мигайло з Торчина
Мисько Чорнобилець

20-й отаман
Остап Воленич з Убарович
Андрій з Рогачева
Андрій з Черкас
Улас Москвичин
Северин Брацлавець
Іван Москвичин
Мисько з Давидова
Васько з Гомеля
Каленик з Черкас
Максим Гомлянин

21-й отаман
Филип Волинець
Войтек з Ярослава
Ярош Стужачанин
Семен з Дубна
Мисько Пригода з Дубна
Федір з Дубна
Каленик Мозирянин
Филько з Луцька
Мартин Тризовський
Грицько з Вишнівця

22-й отаман
Андрій Петрович з Мінська
Васько Копець з Остра
Онисько з Хмільника
Пархим Гомлянин
Марцин з Махльович з-під Пізна
Іван з Пикова
Семен Бражник
Марцин з Вільна
Зінько з Острога
Ян Гральовський

23-й отаман
Яцько Кунцевич з Залочиць
Василь з Новогородка
Степан з Мозера
Микита Москвичин
Васько з Корча
Онисим з Турова
Семен з Турова
Максим з Турова
Андрій з Вишнівця
Марцин Москвичин

24-й отаман
Бенедик Брагінець
Мисько з Грубешова
Гришко з Красилова
Гресь з Воротнова
Гришко з Бихова
Захар з Кремінця
Хвейтко з Бихова
Петро з Костянтинова
Іван з Бобруйська
Степан з Красилова

25-й отаман
Хведина Коломиєць
Хрол з Черкас
Демид Мозерянин
Максим з Черкас
Лизуга з Дитинець
Васько з Києва
Грицько з Купеля
Семен з Ту(ль?)чина
Мартин з Сатанова
Степан з Черкас

26-й отаман
Марко Мозерянин
Степан Любечанин
Мартин Мстиславець
Степан Случанин
Павел з Бобруйська
Мисько Москвичин
Мисько з Луцька
Степан з Брагиня
Павел Дручанин
Костя з Тетерина

27-й отаман
Іван Панькевич з Брагиня
Іван з Пінська
Гермуля Брагінець
Іван з Мстислава
Іван Імстиславець
Семен Красиловець
Іван Чорнобилець
Богась з Вінниці
Войцех з Куяв
Сава з Рудих Більча

28-й отаман
Йосько Добрило Киянин
Іван Черкащанин
Герасим Перехрест з Черкас
Ситько Острожанин
Собко Трубач
Гаврило Черкащинин
Андрій Коломиєць
Лешко Осавул
Юсько Імстиславець
Яцько з Пінська

29-й отаман
Юхим Сизак Любоської волості
Охрім з Остра
Іван з Бобруйська
Мартин Киянин
Хома Киянин
Мисько Брагінець
Юсько Ямполець
Іван Туровець
Ісай Черкащанин
Акула Бобров’янин

30-й отаман
Гермяк з Борисова
Собко Валах з Конна
Левко з Патрикова
Іляш з Хмільника
Васько з Потилича
Ватамир П’єтигорець з Черкас
Карп з Могилева
Конон з Могилева
Оникій з Могилева
Каспер з Лебедич

31-й отаман
Хома Чорний Киянин
Яцько Шлик з Мстислава
Герман Чудновець
Марко Канівець
Мисько (Мишко ?) Канівець
Мартин Канівець
Хведір Канівець
Хведько Мозирянин
Олесько Білоцерківець
Клим Москвичанин

32-й отаман
Юсько Смілий
Матвій з Оршич
Микола з Вільна
Онисько Канівець
Іванко Туровець
Ярош Сатько з Мозера
Семен з Костянтинова
Гришко з Могилева
Мисько Кременчанин
Филип Канівець

33-й отаман
Петро Зеленський з Канева
Лаврин з Кременця
Антін з Острога
Микола з Кременця
Марко з Полоцька
Іван Чура
Матяш Зарецький від Лукова
Іван з Кремінця
Войтех з Кам’янця
Хведір з Дубна

34-й отаман
Минько Туровець
Семен з Супронова
Кондрась з Вольги
Матвій Корченин
Іван з Володимира
Федір з Грубешова
Войцех Чарнецький з Познаня
Іван з Вольги
Петро з Турова
Васько з Мстислава

35-й отаман
Кіндрат Щербина
Сава з Вінниці
Гришко Полочанин
Трембицький
Вакула з Корча
Іван Волошанин
Михайло Базалець
Петро Канівець
Митько Кричовець
Охрім Корченин

36-й отаман
Кунаш з Бобруйська
Соленик
Мисько з Сандомира
Опанас з Олики
Антін з Кам’янця
Улас Муха з Рівного
Мисько з Києва
Левко з Костянтинова
Степан з Кам’янця
Богдан з Любеча
Нестор з Бобруйська

37-й отаман
Левко з Тетерська (Цецерська)
Степан Литовиза
Степан з Чорнобиля
Пергат Волошанин
Дорошко Козел з Бобруйська
Петр Скрош
Грицько з Вишнівця
Дмитр Случанин
Іван з Любеча
Лисогуб з Бобруйська

38-й отаман
Іван Толстий Москвичин
Іван з Глушка
Ясько Копець з Волині
Мойсей з Лобуня
Іван Собчина з Хвойні
Омелян з Могилева
Андрій Москвичин
Степан Москвичин
Павел з Коптевич
Степан Москвичин

39-й отаман
Іван Березецький з Костянтинова
Душицький з повіту Кам’янецького
Семен з Винник
Станко з Костянтинова
Харко з Бадаража
Іван з Городка Давидова
Мигаль Гарманський
Хведір з Бихова
Мисько Черкашин
Симко з-під Дорогочина

40-й отаман
Васько Щербина з Биговець
Наум з Бихова
Тит Черкащанин
Марцин Драб
Стецько Сужинець (з Ужинець?)
Юсько з Гомеля
Кіндрат з Кременця
Гаврило з Ярослава
Матвій з Білої Церкви
Гришко Москвичин

41-й отаман
Марко Канівець
Сасим Білоцерківець
Остап з Дубровної
Барабаш Черкащанин
Курило з Гричова
Путило з Путивля
Микола Короплинський з Гомеля
Матвій з Березівия
Семен з Мстислава
Ян з Росоша

42-й отаман
Ілія Дунський
Іван Імстиславець князь
Явтух Могилевець
Васько Киянин
Денис з Ошклина
Іван з Городка
Ян Заберовський з Перемишльської землі
Лучко з Мозера
Савка з Горок
Іван з Качанівки

43-й отаман
Митя Москвичин
Данило з Бобруйська
Іван Гомлянин
Степан Городчанин
Степан з Медзикача
Іван з Мозека
Грицько з Почаєва
Кирило з Луцька
Мокій Москвичин
Прокіп з Мозера

44-й отаман
Райтко Живогляд
Войцех Слоніма
Маційовський з Ямполя
Яхно Вислочанин
Іван Биховець
Гришко Гомлянин
Карп з Любеча
Райтко з Овруча
Юрин з-підо Львова
Федір з Києва

45-й отаман
Іван Шкляний
Марко з Дорогобуша
Матяш з Несухоїш
Лучко з Милятина
Іван Могилевець
Хведір Полочанин
Мисько з Гоголець
Гаврило з Васьковець
Іван Туровець
Опанас з Варкович

46-й отаман
Олифір Кулага
Васько Кулага
Кузьма Черкашанин
Мартин Краковкинин
Матій Плескань з Києва
Дроздза
Давидко з Остра
Хведір Кочельник
Федір Корага
Павел Дуброський

46-й отаман
Кміта Домак
Богдан Дублянський
Томаш Заторський
Якуб Шкода
Васько Хомикович
Хведько з Любеча
Олескій з Звягеля
Марцин з Вільна
Михал з Могилева
Мисько з Торчина

47-й отаман
Кміта Домак
Богдан Дублянський
Томаш Заторський
Якуб Шкода
Васько Хомикович
Хведько з Любеча
Олексій з Звягля
Марцин з Вільна
Михал з Могилева
Мисько з Торчина

48-й отаман
Дмитро Брагінець
Сергій з Бобруйська
Ян Голуховський
Андрій Бубениця
Васько зі Золочева
Степан з Городчанин
Охрім Черкашанин
Мартин з Костантинова
Кіндрат Юськович з Мстислава
Остап Коза

49-й отаман
Северин
Марко Єрик
Климко
Війт Плетеницький
Петро Мозирянин
Семенко Хромий
Василій Веселовський
Кум
Іван Буд
Семен Чорний

50-й отаман
Марсицький
Михайло
Мартишко
Хмара
Іванко Пісний
Трушко
Федір Дуцький
Ілія Больбот
Денис Кривий
Худзяк

Можливо вже хтось викладував?

Коментар В. Голобуцького щодо реєстру 1581 року:
"Ще раніше, в 1581 році, реєстровці повернулись на Україну і того ж року було зроблено новий перепис. Він дає можливість краще ознайомитися з організацією реєстрового війська, яке складалося з двох частин: перша становила офіцерську роту з 30 чоловік на чолі з «поручиком козаків низових запорозьких» Яном Оришовським, друга, числом 500 козаків, була поділена на десятки, кожним з яких керував «отаман», що входив у число цієї десятки». Щодо національної приналежності реєстру, то офіцерський склад — польські й українські шляхтичі — з характерними прізвищами: Садковський, Строжевський, Копицький тощо, а до іншої частини входили вихідці з різних соціальних прошарків і різних етнічних груп. Німецькі дослідники Сусанна Любер і Петер Ростанковські за допомогою ономастичного методу (вивчення власних імен) довели етнічне походження 356 козаків із загального числа 530, що вказані в реєстрі 1581 року. Так, з української території, поміж Дніпром на сході і Прип’яттю на півночі, вели своє походження 45 % реєстрових козаків. З території сучасної Білорусії походило 40 % козаків. Менше 10 % прийшло з Москви, близько 5 % — з центральної Польщі. Незначна кількість мала прізвища, що свідчили про їх кримський, молдаванський, литовський і сербський родоводи"